Гаспаро Скаруффі, банкір з міста Реджіо (область Емілія, Італія), опублікував у 1582 р. працю з теорії грошей «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом» («L'Alitinonfo per fare ragione, et concordanza d'oro, e d'argento, che sevir in universale»), в якій знайшов яскраве відображення монетарний напрямок італійського меркантилізму. Спочатку це був лист, який Скаруффі написав у 1579 р. і адресував графу Тассоні. У численній і різноманітній меркантилістській літературі праця Скаруффі вирізняється своєю яскравою самобутністю. У ній автор, починаючи з функцій грошей, переходить надалі до проблем карбування монет, які трактує у виразно металістському стилі: гроші, на його думку, – це лише відкарбований шматок металу. Як і інших меркантилістів, його цікавили, насамперед, практичні питання грошового обігу. Створення надійної валюти мало особливе значення для італійських лихварів. Значною перешкодою для проведення грошових операцій була також велика кількість в обігу монет різного карбування і походження. Скаруффі був упевнений, що європейські держави можуть визначити загальний тип монети єдиної форми, складу і назви з визначенням її вартості, лігатури металу, кількості одиниць, що можуть скласти фунт. З метою втілення в життя цієї реформи він пропонував скликати конференцію європейських держав, присвячену питанням запровадження загальноєвропейської грошової системи. Проектом Скаруффі передбачалося введення міжнародного біметалізму (співвідношення між золотом і сріблом пропонувалося як 1:12). Масштаб випуску дрібної монети пропонувалося зробити фіксованим. Скаруффі вважав, що карбування має лише декларативне значення, і висловив думку про доцільність використання особливого клейма, затвердженого договором європейських держав, для захисту золотих і срібних виробів від підробки. «Вряд ли, – говорит он, – кто-либо не согласится с этим новым порядком, так как беспорядочность денежной оценки увеличивается беспрестанно, и в то же время каждый желает обладать таким количеством чистого металла, которое вполне оплачивало бы то, что следует ему получить» (Цит. за: Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 60).
Проект Гаспаро Скаруффі був незвичним явищем в історії меркантилізму. В цьому проекті грошовий обіг підпорядковувався владі. То була характерна для тих часів точка зору. Однак, на відміну від інших монетаристів, Г. Скаруффі пропонував ліквідувати національні перешкоди, які обмежують обіг; золото й срібло він розглядав як звичайні товари. «Его предложение ввести международный биметаллизм (несколько подпорченное иррациональной верой в неизменное соотношение 1:12) с выпуском международной денежной единицы международными властями (без сеньоража) включает в себя большое число элементов передовой теории, но очень немногие из них выражены определенно», – зазначив Й. Шумпетер у своїй «Истории экономического анализа» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 381).
