Відмінності між версіями «Бернуллі Даниїл»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) м (Заміна тексту — „Михайло Васильович Птуха ( 1884–1961) – український статистик, демограф, академік АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР“ на „Ми) |
Admin (обговорення • внесок) м (Заміна тексту — „Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки“ на „Марк Блауг (1927–2011) – англій�) |
||
Рядок 49: | Рядок 49: | ||
«Даниил Бернулли преобразил сцену, на которой разыгрывается драма взаимодействия с риском. Предложенное им описание того, как люди используют измерения и собственный темперамент в процессе принятия решений в условиях неопределенности, явилось впечатляющим достижением. Как он сам с удовлетворением отметил в своей статье, «поскольку все наши предположения полностью согласуются с опытом, было бы ошибкой отвергнуть их как абстракции, опирающиеся на сомнительные гипотезы».<br>Спустя два столетия мощная критическая атака доказала, что в своих предположениях Бернулли все-таки не достиг полного соответствия опыту, главным образом потому, что его гипотезы о разумности человека оказались более произвольными, чем мог предположить этот человек эпохи Просвещения. Но до этого последнего критического натиска на протяжении двух столетий после опубликования статьи Бернулли понятие полезности оставалось в центре философских дебатов о разумности человеческого поведения. Сам он вряд ли мог предположить, как долго это понятие будет занимать представителей последующих поколений. Правда, в этом была заслуга ученых, которые пришли к нему самостоятельно, не подозревая о новаторской работе Бернулли».<br><small>''' Бернстайн П. Л.''' Против богов. – С. 132–133.</small> | «Даниил Бернулли преобразил сцену, на которой разыгрывается драма взаимодействия с риском. Предложенное им описание того, как люди используют измерения и собственный темперамент в процессе принятия решений в условиях неопределенности, явилось впечатляющим достижением. Как он сам с удовлетворением отметил в своей статье, «поскольку все наши предположения полностью согласуются с опытом, было бы ошибкой отвергнуть их как абстракции, опирающиеся на сомнительные гипотезы».<br>Спустя два столетия мощная критическая атака доказала, что в своих предположениях Бернулли все-таки не достиг полного соответствия опыту, главным образом потому, что его гипотезы о разумности человека оказались более произвольными, чем мог предположить этот человек эпохи Просвещения. Но до этого последнего критического натиска на протяжении двух столетий после опубликования статьи Бернулли понятие полезности оставалось в центре философских дебатов о разумности человеческого поведения. Сам он вряд ли мог предположить, как долго это понятие будет занимать представителей последующих поколений. Правда, в этом была заслуга ученых, которые пришли к нему самостоятельно, не подозревая о новаторской работе Бернулли».<br><small>''' Бернстайн П. Л.''' Против богов. – С. 132–133.</small> | ||
− | <h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Досі ми розглядали теорію корисності як засіб передбачення того, як споживачі вибиратимуть серед певної кількості "визначених перспектив", або принаймні того, як вони оцінюватимуть набір "визначених перспектив". Але як пояснити поведінку споживачів за умов невизначеності. Люди купують страховий поліс і тим самим віддають перевагу визначеності перед невизначеністю, але вони також захоплюються азартними іграми і тим самим віддають перевагу невизначеності перед визначеністю. Чи можна обґрунтувати такий тип поведінки, припускаючи, що люди діють так, щоб максимізувати "математичне очікування" свого доходу?<br>Усі спроби визначити функцію корисності на основі спостереження за реакцією індивідів на ймовірнісні ситуації беруть свій початок у статті Бернулі про "санкт-петербурзький парадокс" (1738)».<br><small>''' Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 303.</small> | + | <h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст,<br>історик економічної думки</center></h3>«Досі ми розглядали теорію корисності як засіб передбачення того, як споживачі вибиратимуть серед певної кількості "визначених перспектив", або принаймні того, як вони оцінюватимуть набір "визначених перспектив". Але як пояснити поведінку споживачів за умов невизначеності. Люди купують страховий поліс і тим самим віддають перевагу визначеності перед невизначеністю, але вони також захоплюються азартними іграми і тим самим віддають перевагу невизначеності перед визначеністю. Чи можна обґрунтувати такий тип поведінки, припускаючи, що люди діють так, щоб максимізувати "математичне очікування" свого доходу?<br>Усі спроби визначити функцію корисності на основі спостереження за реакцією індивідів на ймовірнісні ситуації беруть свій початок у статті Бернулі про "санкт-петербурзький парадокс" (1738)».<br><small>''' Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 303.</small> |
««Гіпотеза Бернулі» стверджує, що гранична корисність доходу ''dU'' зменшується таким самим темпом, як збільшується дохід незалежно від величини k. Отже, графік граничної корисності доходу набирає вигляду рівнобічної гіперболи, а це означає, що збільшення доходу на 10 % призводить до зниження на 10 % його граничної корисності незалежно від його рівня. Але, як ми побачимо пізніше, це лише один із сім'ї можливих графіків граничної корисності доходу». | ««Гіпотеза Бернулі» стверджує, що гранична корисність доходу ''dU'' зменшується таким самим темпом, як збільшується дохід незалежно від величини k. Отже, графік граничної корисності доходу набирає вигляду рівнобічної гіперболи, а це означає, що збільшення доходу на 10 % призводить до зниження на 10 % його граничної корисності незалежно від його рівня. Але, як ми побачимо пізніше, це лише один із сім'ї можливих графіків граничної корисності доходу». |
Версія за 13:27, 21 грудня 2017
Бернуллі Даниїл (Даніель)
Bernoulli Daniel (Danielis)
(29 січня (8 лютого) 1700 – 6 (17) березня 1782) –
швейцарський вчений-математик, механік, фізик, фізіолог,
медик, анатом. Першим використав математичні методи в
економіці як інструмент теорії (1738 р.).
Bernoulli Daniel (Danielis)
(29 січня (8 лютого) 1700 – 6 (17) березня 1782) –
швейцарський вчений-математик, механік, фізик, фізіолог,
медик, анатом. Першим використав математичні методи в
економіці як інструмент теорії (1738 р.).