Варрон

Варрон (Варро) Марк Теренцій

Varro Marcus Terentius
(116 – 27 рр. до н. е.) –
мислитель, письменник, вчений-енциклопедист,
представник економічної думки Давнього Риму І ст. до н. е.

Життя та діяльність

Марк Теренцій Варрон народився у сабінському місті Реаті (через що його іноді називають Варроном Реатинським) і походив з роду вершників. Батьки потурбувалися, щоб їх син отримав пристойну освіту, знайшли хорошого вчителя – Луція Елія Стилона, відомого римського філолога. Вже змалку Марк виявляв великий інтерес до навчання, захоплювався історією та літературою. Пізніше свою освіту він продовжив в Афінах під керівництвом філософа Антіоха Аскалонського, послідовника Платона.

Проте наука для кожного римлянина була справою другорядною. Як правило, нею займалися тільки у години дозвілля. Мабуть тому, Варрон, людина здібна і талановита, у молоді роки віддав перевагу державній службі і дуже швидко пішов по сходинках римських магістратів. Він послідовно обіймав посади трибуна, курульного едила, претора. У роки першого тріумвірату Варрон був членом Комісії Двадцяти, яка займалася роздачею земель заслуженим ветеранам римського війська в області Кампанія. Під час війни з Серторієм (76 рік до н. е.) він служив проквестором у війську Помпея. Через дев’ять років Варрон прославився у битві з морськими піратами і був нагороджений високою військовою нагородою – «морським вінком» (corona navalis).

Проте у нього були і невдачі у військовій кар’єрі. Варрон приймав участь у громадянській війні. Він був завзятим прихильником сенатської партії і виступав на боці Помпея. Командуючи військами цього прославленого полководця в Іспанії (49 рік до н. е.), він припустився ряду стратегічних і тактичних помилок, налаштувавши проти себе населення і власних воїнів. Легіони перейшли на бік супротивника, а міста почали один за одним відкривати ворота військам Цезаря. Варрон з купкою легіонерів вирішив не битися, нікуди не тікати, а просто здатися переможцю. Цезар великодушно віддав наказ помилувати переможених.

Та Варрон не поїхав до Рима. Вірний своїм переконанням, він відплив до Помпея у Грецію. Проте керувати військами йому, осоромленому в Іспанії, вже не довірили. Після битви при Фарсалі опальний воєначальник повернувся на батьківщину. Цезар не таїв на нього зла, вдруге пробачив, доручив очолити велику публічну бібліотеку у Римі і навіть повернув землі, захоплені Антонієм після розгрому Помпея. Вдячний Варрон пам’ятав великодушність Цезаря все життя і присвятив йому другу частину своєї праці «Людські та божественні старожитності» («Antiquitates rerum humanarum et divinarum»).

У 43 р. до н. е., при другому тріумвіраті, Варрон зазнав переслідувань з боку Антонія. Антоній розпорядився занести ім’я Варрона до чорних проскрипційних списків (списки осіб, яких належить стратити), бібліотека була розграбована, землі захоплені. Сам Варрон ледве врятувався, ховаючись у садибі Фуфія Калена, де Антоній зазвичай зупинявся під час своїх роз'їздів. Утікач уцілів, оскільки жоден з вільних римлян і навіть рабів його не видав.

Лише перемога Октавіана дала можливість вже постарілому вченому доживати свій вік у спокої, займаючись виключно улюбленими науковими дослідженнями. І він досяг значних успіхів у цій справі. Квінтиліан називав Варрона «найосвіченішим римлянином». Не було, здається, галузі, яка не привертала б його уваги. Варрон писав про кораблеводіння і геометрію, про астрономію і арифметику, про філософію і релігію, про граматику та історію. Він сам стверджував на 78-му році життя, що написав книг сім раз по сімдесят. Більшість істориків вважають, що Варрон написав приблизно сімдесят чотири окремих твори загальною кількістю понад 600 книг. Та від всієї цієї величезної кількості збереглося, не рахуючи уривків, шість книг про латинську мову (з двадцяти п’яти) і три про сільське господарство.

У Варрона була незвична для того часу особливість розробки кожної окремої теми. Спочатку він писав великий узагальнюючий твір, а потім детально розкривав в окремих книгах всі питання, що піднімалися у головній праці. Так, наприклад, велика робота «Людські та божественні старожитності» («Antiquitates rerum humanarum et divinarum») обросла маленькими трактатами – «Про походження римського народу» («De gente populi Romani»), де висвітлювалася історія древніх царів Лація, «Про життя римського народу» («De vita populi Romani»), де мова вже йшла про більш пізній період, та іншими. Цей твір, судячи з деяких уцілілих фрагментів (Августин широко використовував його для своєї «Держави Божої»), був справжньою історичною енциклопедією стародавньої Італії.

До знаменитих утрачених творів Варрона дослідники відносять «Портрети» («Imagines») і «Меніппові сатири» («Saturae Мenippae»). У «Портретах» автор подав 700 біографій знаменитих греків і римлян, кожна з яких містила портрет даної особи і закінчувалася віршованою похвалою. «Меніппові сатири» були написані прозою і віршами, у наслідування Меніппу, філософу-кініку, що жив у III в. до н. е., і мали певне значення для розвитку світової літератури.

Твір «Сільське господарство» («De re rustica») Варрон почав писати, коли йому було вже 80 років. Він присвятив його своїй дружині Фунданії, яка постійно зверталася до чоловіка з проханнями порадити їй оптимальні агротехнічні прийоми, методи підвищення прибутковості маєтку тощо. Варрон сам ніколи не займався сільським господарством, джерелом його знань у цій галузі були праці інших авторів. Твір Варрон поділив на три книги. У першій книзі розглядаються питання організації праці і методи ведення рослинництва, у другій – скотарства, у третій – присадибного господарства безпосередньо у маєтку. Кожна книга починається вступною сценкою (початок другої книги був загублений) і написана у традиційній формі діалогу. Дослідники відзначають поганий літературний стиль автора (начебто він дуже поспішав), заплутаний і незвичайний синтаксис. Це створювало великі труднощі для перекладачів, оскільки дуже близька до оригіналу передача тексту робила твір абсолютно незрозумілим, а дуже вільний переклад досить далеко відступав від оригіналу. Тому перекладачі вимушені були знаходити золоту середину між буквальним перекладом і вільним переказом.

Працюючи над «Сільським господарством», Варрон використовував твори багатьох авторів – грецьких (Аристотеля, Феофраста, Архелая, Дікеарха), латинських (Катона, Сізенни, Скрофи), карфагенських (Магона і Діофана з Віфінії). Проте майже кожен виклад матеріалу з літературних джерел він супроводжував власним коментарем, посиланнями на свій досвід, свої емпіричні спостереження. У творі зібрані відомості про агротехніку не тільки Італії, Лігурії, Трансальпійської Галлії, але й Ближньої Іспанії, Карфагену, Сардинії, Сирії, Каппадокії, Фракії. Спираючись на великий обсяг фактичного матеріалу, Варрон відобразив подальшу інтенсифікацію, раціоналізацію і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва і, як наслідок, розвиток товарно-грошових відносин. Він наголошував на протиріччях цього процесу, пов’язаних зі збереженням натурального характеру більшості рабовласницьких господарств, давав поради з удосконалення систем ведення аграрного виробництва. Ефективність роботи рабовласницького господарства залежала, на думку Варрона, від його внутрішньої організації.

Прибутковості маєтків Варрон приділяв особливу увагу. «Прибутковість як критерій успішного господарювання, що дістав визнання в Катона, стає у Варрона визначальним, коли він наголошує на необхідності ведення сільського господарства на наукових основах. Суть останніх він розумів так: вивозити для продажу те, що продається, купувати і ввозити те, що потрібно для маєтку. Хліборобам, на думку Варрона, слід при цьому враховувати коливання ринкових цін для одержання якомога більшого прибутку. Чималий прибуток, крім землеробства, у сільському господарстві можна одержати від розвитку скотарства. Це твердження Варрона свідчить про поширення у великих маєтках екстенсивних диверсифікованих форм ведення господарства» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 39).

Прибутковість господарства він також ставив у пряму залежність від якості землі і вмілого застосування всіх необхідних технологічних прийомів. «Итак, прежде всего нужно в имении рассмотреть по четырем пунктам землю: какого имение облика, какого качества его земля, какой оно величины, насколько защищено самой природой своей. Что касается облика, то различается два: один дан от природы – этот участок сам по себе хорош, а тот сам по себе плох, другой же сообщают посевы и посадки: одно имение хорошо засеяно и засажено, а другое плохо» (Варрон. Сельское хозяйство / Варрон ; пер. с латин., коммент. и вступ. ст. М. Е. Сергеенко ; АН СССР, Ин-т истории. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 33). «Поэтому в нездоровом месте земледелие превращается в азартную игру, где ставкой оказывается жизнь хозяина и его состояние. Знанием, однако, можно ослабить это бедствие. Не в нашей власти создать здоровый климат и здоровую почву: это дело природы; и однако, от нас зависит многое, и при усердии мы можем ослабить действие болезнетворных сил» (Варрон. Сельское хозяйство. – С. 32).

Велику роль у кінцевому результаті сільськогосподарського циклу він відводив якості знарядь праці, до яких відносив і рабів: «…есть орудия говорящие, бессловесные и немые. К говорящим относятся рабы, к бессловесным – волы, к немым – телеги» (Варрон. Сельское хозяйство. – С. 43). Проте Варрон, на відміну від Катона, виступав за більш гнучкі методи примусу рабів до праці. Він вважав, що, створивши їм необхідні умови для більш-менш пристойного життя, застосувавши методи матеріального заохочення, можна сподіватися на підвищення продуктивності їх праці. Кількість рабів, що використовуються у господарстві, на його думку, необхідно визначати, зважаючи на особливості місцевості, агрокультури та розмір маєтку. Водночас Варрон добре розумів переваги вільної праці. На складних роботах він рекомендував використовувати найманих робітників, більш ефективне використання праці яких для нього було очевидним.

Багато уваги Варрон приділяв «якості управлінської праці. Це знайшло відображення в його ідеях про підбір кадрів та їх призначення на посаду. На відміну від Катона, у якого вілик (наглядач, майстер), по суті, нічим не відрізняється від раба, Варрон вважав, що начальниками над рабами треба ставити тих людей, які зазнали «впливу освіченості». Крім того, на його думку, майстер повинен мати досвід роботи, спеціальну підготовку, знання економіки, гарний характер, він також мусить бути старшим своїх підлеглих, одруженим, оскільки це робить його серйозним і закріплює на одному місці. Майстер, писав Варрон, працює ефективніше, якщо знає, що його чекає винагорода» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту. – С. 39–40).

Варрон розглядав і досить цікаву тему, «… що стала згодом однією з центральних у сільськогосподарській економії та політичній економії, – про переваги великого та дрібного господарства. Аналізуючи достоїнства й недоліки великих і дрібних господарств, Варрон віддавав перевагу дрібним, наголошуючи на значно вищій якості вільної праці та різко засуджуючи абсентеїзм власників латифундій. У деяких питаннях Варрон піднімається до народногосподарського рівня розгляду економічних явищ» (Горкіна Л. Варрон Марк Теренцій / Л. Горкіна // Економічна енциклопедія : в 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин та ін. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народ. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 153).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Марка Теренція Варрона

Володимир Сергійович Сергєєв (1883–1941) – російський історик античності, доктор історичних наук, професор

«Методы и советы Катона с известными вариациями, приблизительно лет полтораста спустя, повторяет и Теренций Варрон, так же, как и Катон, слывший ученым человекам и сельским хозяином.
Обоих агрономов в сущности занимает одна и та же мысль: каким путем можно до конца использовать природную силу земли и силу людей, работающих на этой земле; какие сорта деревьев и какие породы мелкого и крупного, выездного и рабочего скота выгоднее всего разводить в одной и другой местности. Варрон с особым вниманием описывает естественное свойство разных видов почвы, отмечая при этом, что в Этрурии, например, растут высокие деревья, посевы бывают плодородны и возделываются в большом количестве, Тибурн, в среднем, дает верный урожай, но урожай не очень обильный, в Аппулии и Калабрии выгодно разводить скот, ввиду наличия хороших пастбищ и т д. В книге «О сельском хозяйстве» Варрона много внимания уделено и географическому положению имения: близость центров сбыта, наличность водных или сухопутных путей сообщения и проч., – все это не ускользнуло от внимания ученого помещика-капиталиста».
     Сергеев В. С. История Древнего Рима : учеб. пособие / В. С. Сергеев. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1925. – С. 203–204. – (Учебники и учебные пособия для вузов).

Марія Юхимівна Сергієнко (1891–1987) – російський антикознавець, доктор історичних наук, професор

«Варрон принадлежал к числу образованнейших людей своего времени (Квинтилиан называл его «ученейшим римлянином»); не было, кажется, области, которой он не затронул в своих сочинениях. Больше того, однако, интересовало его то, что касалось родной старины, и ей посвящены главные его работы. «Твои книги словно привели нас домой, рассказали, кто мы и где живем», – писал Цицерон по поводу одной из важнейших работ Варрона, в которой он рассказывал о жизни и обычаях древнего Рима.
Книгу о сельском хозяйстве Варрон задумал написать, когда ему было 80 лет и он уже собирался «уложить свои пожитки, прежде чем уйти из жизни» … Варрон счел себя обязанным, повинуясь требованиям времени, создать научный трактат о хозяйстве со строгим разграничением тем и стройной композицией.
«Сельское хозяйство» состоит из трех книг: первая трактует об организации хозяйства, полеводстве и садовых культурах; вторая – о животноводстве; третья – о пригородном хозяйстве и его специальных отраслях: птицеводстве, пчеловодстве и разведении рыб. Написаны все три книги в форме диалога, введением к каждой служит очень живая сценка, знакомящая читателя с местом, где ведется беседа, и с ее участниками…
Если мы хоть что-то знаем о деревенской трудовой Италии, о ее полях и пастбищных просторах, то мы обязаны этим Варрону».
     Сергеенко М. Варрон / М. Сергеенко // Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленингр. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 12–13.

Федір Якович Полянський (1907–1982) – російський економіст, історик економічної думки, доктор історичних наук

«Варрон дал интересный анализ экономики латифундиального хозяйства и во многом превзошел Катона. Это объяснилось тем, что он наблюдал более развитые формы рабовладения и писал в такой период, когда экономическая мысль Древнего Рима стояла на более высоком уровне.
… агрономические исследования Варрона имели достаточно глубокий экономический смысл. Они должны были содействовать ликвидации отставания производительных сил от производственных отношений. Варрон решал проблемы, поставленные действием объективного экономического закона, требовавшего соответствия производственных отношений характеру производительных сил. Агрономические рекомендации Варрона оказались весьма разносторонними и более научно обоснованными, чем практические советы Катона. Вслед за последним Варрон давал анализ экономики рабовладельческой латифундии и во многом более зрелый. В своем панегирике сельскому хозяйству он шел по стопам Катона, но выражался более резко и смотрел на дело с более широкой точки зрения, проявляя беспокойство относительно того, что античная Италия все больше теряла свои экономические позиции среди провинций в рамках римской державы. Варрона тревожило то обстоятельство, что Италии не хватало собственного хлеба и даже винограда, что ее экономическая зависимость от провинций непрерывно возрастала. Выражалось мнение, что Италия должна иметь свой хлеб насущный, если она собирается и дальше господствовать над миром. Варрон противопоставлял трудолюбивого земледельца праздной толпе горожан, требовавшей лишь зрелищ. С его точки зрения физически крепкий земледелец обладал несомненными преимуществами по сравнению с изнеженным и слабым горожанином. Следовательно, старая проблема о путях экономического развития античной Италии получает у Варрона острую постановку и красноречивое истолкование. Он не отрицает правомерности существования городов, их промышленности и торговли, но полагает, что нельзя забывать и о сельском хозяйстве. Последнее представляется ему базой экономики Италии, сохранить которую нужно во что бы то ни стало».
     Полянский Ф. Я. Экономическая мысль древнего Рима : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – С. 183–184.

Василь Іванович Кузищин (1930–2013) – російський історик, доктор економічних наук, професор

«Варрон, сам крупный землевладелец, написал книги по сельскому хозяйству, имея в виду прежде всего нужды крупных землевладельцев. Именно он, вероятно, впервые ввел в употребление позднее столь распространенный термин для обозначения огромных имений – latifundium. Другие авторы еще не знают этого понятия, как например, Цицерон, хорошо осведомленный в области специальной терминологии, хотя в некоторых местах его сочинений содержатся определенные указания на образование больших имений – латифундий. Насколько новым и малоупотребительным был этот термин, говорит то обстоятельство, что сам Варрон воспользовался им только один раз. Латифундия, как особый тип хозяйства, противопоставляется Варроном поместью среднего размера. Эти типы хозяйства имеют различную организацию и неодинаковую доходность. По мнению Варрона, имение среднего размера обладает самой совершенной организацией хозяйства и наибольшей доходностью. Именно этот тип имения, который называется Варроном – в отличие от latifundium – fundus, praedium, и стоит в центре его трактата. Вопросы организации хозяйства в латифундиях затрагиваются им лишь мимоходом, при характеристике различных сторон поместья среднего размера – fundus».
     Кузищин В. И. Исследования в области экономической истории античности / В. И. Кузищин. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2011. – С. 16.

Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор

«Варрон искал пути укрепления экономики рабовладельческих поместий, обосновывая необходимость интенсивной агрокультуры, рационального соединения земледелия с животноводством, усовершенствования методов эксплуатации рабов. Выступая за натурально-хозяйственную ориентацию латифундий, Варрон учитывал рост товарности сельскохозяйственного производства и влияние рыночной ситуации на прибыльность хозяйства».
     Мазараки А. А. Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 164.

Твори

• О сельском хозяйстве : [отрывки] / Варрон // Античный способ производства в источниках : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – С. 20–24, 119–123. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33-2 A72
• О сельском хозяйстве [Электронный ресурс] / Варрон // Катон, Варрон, Колумелла, Плиний о сельском хозяйстве / под ред. и с вводной ст. М. И. Бурского. – Электрон. текстовые данные. – Москва ; Ленинград : Сельхозгиз, 1937. – С. 107–137.
• Сельское хозяйство / Варрон ; пер. с латин., коммент. и вступ. ст. М. Е. Сергеенко ; АН СССР, Ин-т истории. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1963. – 218 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВО895718
• Сельское хозяйство / Варрон // Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленингр. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 58–76.
  Шифр зберігання книги: 9(3) У91
• Сельское хозяйство : [отрывки] / Варрон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 109–110.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1892. – Т. 5а (полутом 10). – С. 547–548. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Варроны. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 10. – С. 547–548.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1901. – Т. 4. – С. 400.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 7-е изд., перераб. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1911]. – Т. 7. – Стб. 616–617.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народ. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 153.
  Шифр зберігання книги: 33 Е40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 8. – С. 227.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Marcus-Terentius-Varro. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Античные писатели : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 86–88.
  Шифр зберігання книги: 8И А74
• Арефьев Ф. О земледелии у римлян во времена республики и до V столетия нашего летосчисления [Электронный ресурс] / Федор Арефьев // Три статьи о земледелии Рима, Франции, Швеции и Норвегии и об отношении последних к северным областям России / Ф. Арефьев. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : тип. Э. Праца, 1842. – С. 1–50. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003560388#?page=1. – Дата обращения: 09.01.2017.
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Київ : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 145–146: о Варроне.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Вольский М. М. Рабская обработка земли : Античность. Европейские колонии. Соединенные Штаты / М. М. Вольский ; Акад. фундам. исслед. – 2-е изд. – Москва : Либроком, 2011. – Гл. 1 : Рабская обработка в древности. – С. 11–115.
  Шифр зберігання книги: 33(09) B71
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 141–144: о Варроне. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 3.4 : Економічна думка стародавнього Риму (Катон, Варрон, Колумелла, Пліній Старший та ін.) – С. 81–82.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 83.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Кисиль В. Я. Варрон, Марк Теренций Реатинский / В. Я. Кисиль // Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 275–278.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К44
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 39.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К78
• Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 38–40.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К79
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 117–119: о Варроне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л36
• Луццатто Дж. Экономическая история Италии : античность и средние века / пер. с итал. М. Л. Абрамсон ; под ред. и с предисл. С. Д. Сказкина. – Москва : Изд-во иностр. лит., 1954. – С. 106–107.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 336 Л86
• Ляпустин Б. С. Эволюция пригородного поместья в эпоху Поздней республики (по трактатам Катона и Варрона) / Б. С. Ляпустин // Вестник древней истории. – 2013. – № 3. – С. 146–165.
  Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 В38
• Маршев В. И. История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 159–161. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 301 М30
• Полянский Ф. Я. Экономическая мысль древнего Рима : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – Лекция 4, § 8 : Сочинение Варрона «О земледелии». – С. 176–189.
  Шифр зберігання книги: 33(09) П54
• 50 лекций по микроэкономике : учебник / ред. В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2000. – Т. 1. – 624 с. – Из содерж.: Марк Теренций Варрон против Марка Порция Катона. – С. 463.
  Шифр зберігання книги: 33 П99
• Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 35–36.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р44
• Сальвиоли Г. Капитализм в античном мире [Электронный ресурс] : этюд по истории хозяйственного быта / Г. Сальвиоли ; пер. с фр. Р. Гальперина. – Электрон. текстовые данные. – Харьков, 1923. – 190 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01006593739#?page=5. – Дата обращения: 12.06.2017.
• Сергеенко М. Варрон / М. Сергеенко // Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленингр. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 11–14.
  Шифр зберігання книги: 9(3) У91
• Шелепов В. В. Сельское хозяйство в древнем. Его влияние на развитие агрономии и благосостояния государств [Электронный ресурс] / В. В. Шелепов, О. В. Бачкала // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин : наук.-практ. журн. – 2010. – № 2. – С. 80–87. – Электрон. текстовые данные.
• Экономическая история мира. Европа / РАН, Ин-т Европы ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – Т. 1. – С. 166–167.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=4>

Файл:Varron2.jpg|Режим доступу: http://3.bp.blogspot.com/_aw-j7T_exrw/SR15vLb3i9I/AAAAAAAAAGU/2M64F1j2Tx0/s1600-h/varro1797.jpg.. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Varron3.jpg|Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/VARRON_MARK_TERENTSI.html. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Varron4.jpg|Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Marcus_Terentius_Varro.. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Varron5.JPG|Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?. – Дата звернення: 09.01.2017.