Стюарт Джеймс Денхам

Стюарт (Стеварт) Джеймс Денхам

Steuart (Stewart) James Denham
(21 жовтня 1712 – 26 листопада 1780) –
шотландський економіст XVIII ст.,
один з останніх представників традицій британських меркантилістів.

Життя та діяльність

Сер Джеймс Стюарт народився в Единбурзі в 1712 р. у знатній шотландській родині. Його батько був генеральним стряпчим у справах Шотландії за часів правління королеви Анни та короля Георга I. Дж. Стюарт вивчав юриспруденцію в Единбурзькому університеті. Після закінчення навчання багато подорожував Європою. Був прибічником династії Стюартів. Брав участь у повстанні якобітів, які намагалися звільнити Шотландію від влади Англії. Після поразки повстання з 1745 до 1763 р. був змушений залишатися за кордоном. Після повернення до Шотландії Стюарт присвятив залишок свого життя літературній роботі. Зібрання творів Стюарта було видано його сином у 1805 р.

Основний твір Джеймса Стюарта «Дослідження принципів політичної економії» («An Inquiry into the Principles of Political Economy») вийшов друком у 1767 р. Це одна з перших праць, в якій зроблено спробу систематизованого викладу основ політичної економії. Заслуга автора полягає в систематизації розкиданих по численних працях ідей меркантилістів. Книга Стюарта вийшла всього на дев’ять років раніше, ніж «Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй» («The Wealth of Nations») А. Сміта, але віддзеркалювала погляди минулого XVII століття. Як написав М. Блауг у книзі «100 великих экономистов до Кейнса», «… под влиянием “Богатства народов” Адама Смита слово “меркантилизм” в ученых кругах стало едва ли не ругательством. Но главный удар Смит нанес ему своим молчанием: он полностью игнорировал труды Стюарта и, как нам известно из его частной переписки, сознательно избегал упоминания его имени даже в тех местах, где собственные идеи Смита являлись прямым отрицанием положений Стюарта. В результате книга Стюарта была предана полному забвению, и ни в одной статье английских классических экономистов нельзя найти ссылку на “Исследование принципов политической экономии”. Однако в конце XIX в. на эту книгу обратил внимание Маркс, и постепенно имя Стюарта приобрело определенный вес в кругах немецкой исторической школы – в частности, благодаря его историческому видению экономики и идее о том, что экономическое развитие страны должно осознанно направляться государством. Позднее он был провозглашен предшественником “контролируемой экономики” и концепции планирования экономического развития» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 284).

Стюарт виступив на захист меркантилізму, доповнивши його рядом нових положень. Він намагався розробити певну систему політичної економії. Основним принципом дослідження Стюарта був центральний догмат меркантилізму: тільки зовнішня торгівля, і то не завжди, а лише в разі сприятливого торговельного балансу, є джерелом багатства. Він не зміг знайти джерело прибутку поза сферою обміну. Увага Стюарта до виробництва була не більшою, ніж меркантилістська. Викликає певне зацікавлення насамперед його теорія грошей.

К. Маркс бачив досягнення Стюарта в тому, що він виводив функції грошей із самого товарного обігу. «Хоч його виклад, – пише Маркс, – затемнюється фантастичним поглядом на міру вартостей, невиразним уявленням про мінову вартість взагалі і пережитками меркантилістської системи, проте він відкриває істотні визначеності форм грошей і загальні закони грошового обігу, бо він не ставить механічні товари на одну сторону і гроші на другу, а дійсно розвиває різні функції грошей з різних моментів самого товарного обміну» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 133).

Стюарт починає свій аналіз грошей з розгорнутої критики поглядів Юма і Монтеск’є. Він показує, що саме товарні ціни визначають кількість грошей в обігу. Стюарт звертає увагу на те, що за умов незмінного попиту поява в країні додаткової кількості грошей впливатиме на ціни не більше, ніж якби золото і срібло залишилися в копальнях, оскільки додаткова кількість монет перейде в скрині або буде переплавлена на посуд.

К. Маркс вважав також досягненням Стюарта вірне, з його точки зору, трактування процесу первісного нагромадження капіталу, підкреслюючи, що він простежив «… процес відокремлення умов виробництва, як власності певного класу, від робочої сили» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 26, ч. 1. – С. 11).

Погляди Дж. Стюарта на проблему періодизації розвитку економіки дуже подібні до поглядів А. Сміта. Цей факт М. Блауг пояснює тим, що обидва вони були шотландцями, і на формування їхніх поглядів мали вплив одні й ті самі вчителі і наставники. Стюарт і Сміт виділяють такі етапи розвитку економіки: мисливський; потім – пастуший, на зміну якому прийшов етап торгівлі, коли товарне господарство прийшло на зміну натуральному; далі – поява і розвиток міст та формування національного ринку. Єдиною відмінністю в їхніх поглядах є те, що, на думку Сміта, увесь цей процес є спонтанним, а з точки зору Стюарта – контролюється державою. Причому державне втручання, на думку Стюарта, дедалі зростає в процесі розвитку торгівлі і промисловості. Обґрунтовуючи необхідність державного регулювання господарського життя, Стюарт порівнював дію механізму ринкової конкуренції з годинниковим механізмом, який потребує досвідченого майстра, завжди готового його відрегулювати. Освічених правителів європейських держав він називав капітанами величезних кораблів (торговельних націй), від винахідливості й мудрості яких багато в чому залежить реалізація національних переваг.

Стюарта також дуже цікавили питання, які пізніше досліджував Мальтус, – питання перенаселення. Цікаво зазначити, що погляди обох економістів на цю проблему є дуже подібними. Для вирішення проблем перенаселення Стюарт запропонував “… весь арсенал меркантилистской стратегии …” (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 285).

Але Джеймс Стюарт не створив наукової політико-економічної системи. Головною причиною цього був його меркантилістський підхід до аналізу явищ.

“Если Стюарт и заслуживает внимания в наши дни, то лишь как “младший брат” Адама Смита, разделявший с ним широту охвата социологических и исторических вопросов, но не давший человечеству идей, сравнимых с теорией Смита о ценности и распределении, и, что еще важнее, бывший не в состоянии принять идею о непреднамеренных социальных последствиях действий отдельного человека”. Саме так М. Блауг визначив внесок Дж. Стюарта у розвиток світової економічної думки. (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 286).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Джеймса Стюарта

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст і філософ, засновник марксизму

«До фізіократів додаткову вартість, – тобто прибуток, додаткову вартість у формі прибутку, – виводили тільки з обміну, пояснювали продажем товару вище його вартості. Сер Джемс Стюарт в цілому не вийшов за рамки цього обмеженого погляду; вірніше навіть буде сказати, що саме Стюарт його науково відтворив. Я говорю: «науково» відтворив. Справа в тому, що Стюарт не поділяє ілюзії, ніби додаткова вартість, одержувана окремим капіталістом внаслідок продажу товару вище його вартості, є створення нового багатства. Тому він проводить різницю між позитивним прибутком і відносним прибутком…
Стюарт, з одного боку, заперечує те уявлення монетарної і меркантилістської системи, за яким продаж товарів вище їх вартості і виникаючий звідси прибуток створюють додаткову вартість, позитивне збільшення багатства; з другого боку, він залишається прихильником їх погляду, ніби прибуток окремого капіталу є не що інше, як цей надлишок ціни над вартістю – «прибуток від відчуження», який, однак, на його думку, лише відносний, бо виграшеві на одній стороні відповідає втрата на другій і тому рух прибутку зводиться до «коливання терезів багатства між сторонами-учасницями».
Отже, в цьому відношенні Стюарт є раціональним виразником монетарної і меркантилістської системи.
Його заслуга в розумінні капіталу ґрунтується на тому, що він показав, як відбувається процес відокремлення умов виробництва, як власності певного класу, від робочої сили. Цьому процесові виникнення капіталу Стюарт приділяє багато уваги; правда, він ще не розуміє цей процес прямо як процес виникнення капіталу, але все ж бачить в ньому умову існування великої промисловості. Стюарт розглядає цей процес головним чином у землеробстві і правильно вважає, що тільки завдяки цьому процесові відокремлення, який мав місце в землеробстві, і виникла мануфактурна промисловість як така. В А. Сміта цей процес відокремлення припускається вже в готовому вигляді».
     Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу»). Розд. 1. Сер Джемс Стюарт / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 9, 11.

Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький мислитель і суспільний діяч, один із засновників марксизму

«Подібно до того, як пан Дюрінг, одним розгонистим розчерком пера закреслив період з 1691 по 1752 р., усунув з шляху всіх попередників Юма, – так він другим розчерком пера усунув сера Джемса Стюарта, що займає місце між Юмом і Адамом Смітом. Про його великий твір, який, не кажучи вже про його значення для історії науки, ґрунтовно збагатив галузь політичної економії, ми не знаходимо в «підприємстві» пана Дюрінга ні звуку. Зате пан Дюрінг лає Стюарта найдобірнішим словом, яке тільки є в його лексиконі, – він говорить, що Стюарт був за часів Адама Сміта «професором». На жаль, ця підозра – чиста вигадка. Насправді Стюарт був великим шотландським землевласником. Будучи вигнаний з Великобританії за гадану участь у змові на користь Стюартів, він завдяки своєму тривалому перебуванню на континенті, де він багато подорожував, близько ознайомився з економічними умовами різних країн».
     Енгельс Ф. Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 250.

Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч

«…Он не только довольно ясно представлял себе роль труда в установлении меновых пропорций, но и провел чрезвычайно важное различие между средним положением этих пропорций и колебаниями их: естественная и рыночная ценность Смита и Рикардо фигурируют у него вполне определенно, хотя и под другими наименованиями. Труд и прибыль – издержка и доход, входя оба составными частями в то, что он называет ценностью, без сомнения, представляют сумму довольно разнокалиберных слагаемых; но этого нельзя поставить в вину автору, так как сам Смит и даже Рикардо не были чужды заблуждению этого рода; мало того, если не ошибаемся, вся экономическая литература самого последнего времени оставляла открытым вопрос, каким образом происходит столь странная вещь, что обмен продуктов соответственно издержкам производства, которые все могут быть сведены к труду, не исключает взаимного размена прибылью; почему для прибыли в хозяйствах, ведущих между собою обмен, существует уровень, не только установляемый, но и поддерживаемый конкуренцией капиталов, тогда как для задельной платы, другой составной части продукта, уровень только установляется конкуренцией рабочих, поддерживается же внешней силой – затратой определенных количества труда?
Под именем баланса Стёарт, очевидно, разумел равенство издержек производства в обмениваемых произведениях и только не умел еще справиться с происхождением прибыли, которое относит на счет цен. Эту последнюю задачу, что прибыль наряду с заработной платой входит в продукт самого производства, решает только Рикардо, а окончательно разъясняют только Родбертус, Маркс и Джорж. С другой стороны, Стёарт, подобно Франклину, смешивает две различные формы труда – абстрактную, или общую, и специальную, один раз называя труд, определяющий ценность, человеческим трудом, а другой раз называя эту ценность ценностью в употреблении. Дело в том, что специальная полезность придается продукту специальным трудом, а меновая ценность трудом общечеловеческим, т. е. тем же специальным трудом, но в отвлеченной форме».
     Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 83–84.

Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету

     Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 226–227.

Іван Іванович Янжул (1846–1914) – російський економіст і статистик, академік

     Янжул И. Английская свободная торговля. Исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – С. 129.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – радянський економіст, історик економічної думки

«Правда, современник Смита Джемс Стюарт (1712–1780) пытается возродить меркантильную систему. В своей книге «Исследования о принципах политической экономии», вышедшей в 1767 г., он излагает меркантильные взгляды в форме систематического курса. Но Стюарт был, по выражению Маркса, «запоздалым меркантилистом», и это послужило важнейшей причиной того, что его книга прошла незамеченной, хотя по обилию фактов, постановке новых проблем, оригинальности и самостоятельности мысли она и была значительным явлением. Маркс даже называет Стюарта первым британцем, выработавшим общую систему буржуазной экономии».
     Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 112.

«Дальнейшую разработку теории прибыли мы находим у Джемса Стюарта. Он различает прибыль положительную и прибыль относительную. Относительную прибыль он рассматривает по-меркантилистски, как излишек цены над реальной стоимостью товаров. Следовательно, относительная прибыль – результат обращения: за товар выручают больше, чем он стоит. Но важно то, что Стюарт подчеркивает характер относительности этой прибыли. Он ее образно характеризует так: «она выражает колебание весов богатства между участниками… но не даёт никакого прироста к общественному достоянию».
Прибыль, которая дает «прирост к общественному достоянию», Стюарт называет положительной и ставит ее в зависимость от производительности труда. Это очень важный момент, но Стюарт его еще не развивает, так как в центре его внимания – относительная прибыль. А так как последняя означает, что выигрыш для одного есть в то же время проигрыш для другого, то «запоздалый меркантилист» приходит к общему меркантилистскому выводу: внутренняя торговля не может быть источником богатства; им может быть только внешняя торговля, и то лишь при условии активного торгового баланса».
     Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 113–114.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки

«Сэр Джеймс Стюарт (1712–1780), выходец из семьи, занимавшей выдающееся положение в Шотландии, получил юридическое образование. Будучи приверженцем династии Стюартов, прожил в изгнании с 1745 по 1763 г. Эти три факта отчасти объясняют характер его работы и ее восприятия. С одной стороны, в его взглядах и способе изложения есть что-то неанглийское (причем не только шотландское). За его чопорным стилем порой скрывалась некоторая растерянность. С другой стороны, Стюарт даже после возвращения гражданства оставался под подозрением, что тоже сыграло свою роль. Во всяком случае, это облегчило конкурентам (в частности, А. Смиту) замалчивание его трудов. Поэтому An Inquiry into the Principles of Political Economy («Исследование о принципах политической экономии») (1767) никогда не пользовалось большим успехом в Англии даже до появления полностью затмившего его «Богатства народов». Зато среди некоторых немецких авторов его популярность была, пожалуй, даже чрезмерной».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 224. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

«Кроме самого «Богатства народов» … можно упомянуть лишь одно произведение, относящееся к жанру «систем», зато работа эта имеет первостепенное значение. Речь идет о «Принципах» Стюарта.
Стюарт намеренно старался создать именно систематическое произведение: он хотел соединить факты и аналитические достижения своего времени в рамках «упорядоченной науки», т. е. стремился к той же цели, что и Смит. Сравнивать его труд с «Богатством народов» трудно по двум причинам.
Во-первых, Стюарт в отличие от Смита не проповедовал единообразную и простую политику, быстро приобретавшую популярность. Напротив, все интересующие широкую публику вопросы он связал с вышедшей из моды воображаемой фигурой бесконечно мудрого государственного деятеля-патриота, который наблюдает за экономическим процессом, и готов вмешаться в него, чтобы защитить национальные интересы. Эта концепция весьма напоминает взгляды Юсти и совершенно лишена английского духа, что, впрочем, не имеет для нас важного значения. Во-вторых, читая пять книг, из которых состоит труд («Население», «Торговля и промышленность», «Деньги и монета», «Кредит и долги», «Налоги»), невозможно не поразиться тому, что в ряде случаев он обнаруживает оригинальность и глубину, превосходящие «Богатство народов», и одновременно некоторым явным ошибкам и неудачным формулировкам. В области теории народонаселения, цен, денег и налогообложения рассуждения Стюарта заметно ниже того стабильного уровня, на котором удавалось удержаться Смиту. К тому же лишь в первую из них Стюарт внес существенный вклад… В остальных же случаях нам очень трудно отделить зерна от плевел, а иногда мы даже не уверены в наличии зерен».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 224–225.

«Стюарт в своих «Основаниях» (Principles. 1767), а за ним Ортес в работе «Национальная экономика» (Economia Nazionale. 1774) описали то, что поздние рикардианцы назвали экстенсивным пределом использования земельных угодий (Extensive Margin): с ростом численности населения приходится обрабатывать все менее и менее плодородные почвы, и равные количества производительного труда, затраченные на обработку этих становящихся все беднее почв, дают постоянно уменьшающиеся урожаи».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 338.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«Особое беспокойство Стюарта вызывали вопросы перенаселения – при этом его взгляды необычайно схожи с мыслями, высказанными позднее Мальтусом, – рост внешней торговли по мере того, как в результате коммерциализации заработная плата и доходы в Англии росли быстрее, чем за границей, и вытеснение человеческого труда с появлением новых промышленных машин. Соответственно, он рекомендовал для решения этих проблем весь арсенал меркантилистской стратегии: регулирование внешней торговли с целью обеспечения притока золота; развитие национальной промышленности путем стимулирования импорта дешевого сырья; введение протекционистских пошлин на импорт промышленных товаров; поощрение экспорта, особенно готовой продукции как воплощающей в себе наибольшее количество труда; контроль численности населения путем гибкой миграционной политики, целью которой является поддержание низкого уровня заработной платы – и в завершение этого Стюарт приводил свое опровержение идеи Юма о том, что приток золота в страну в конечном счете лишь приводит к повышению цен, за которым вновь следует его отток за границу».
     Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 285.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Стюарт возражал против количественной теории денег…
Вот как рассуждает Стюарт: "Пусть количество денег будет увеличено насколько угодно, цены поднимет единственно желание тратить их. Пусть оно будет уменьшено сколько угодно, но пока в стране будет существовать реальное имущество любого рода и стремление получить его у его владельцев, цены будут высоки при помощи натуральной мены, символических денег, взаимных услуг и тысячи других способов".
Обратим внимание на первую фразу. Здесь Стюарт предвосхищает понятие склонности к потреблению, предложенное Дж. М. Кейнсом почти полтора века спустя, да и сам ход мысли знаменитого экономиста XX в.
Стюарт был далек от отрицания государственного вмешательства в экономическую жизнь. Но представлял себе это очень любопытно. Он писал: "Принцип личного интереса должен служить общим ключом к настоящему исследованию, и он может быть в известном смысле рассматриваем как руководящий принцип моего предмета". Искусство политики, по мнению Стюарта, состоит в том, чтобы, используя мотивы личного интереса, "мягко вести свободных людей к участию в выполнении схем, рассчитанных на их собственную выгоду". Через девять лет Адам Смит, начав с того же самого принципа, провозгласит прямо противоположный вывод. А мы можем отметить, как у мыслителей, даже сохранивших общие черты идеологии меркантилизма, тем не менее начинают звучать новые идеи.
В "Богатстве народов" Смита нет никакого упоминания о Джеймсе Стюарте. Это породило впоследствии пересуды о якобы научной недобросовестности Смита. На самом деле все было не так. Смит был лично в хороших отношениях со Стюартом и признавался в письмах к друзьям, что беседы с сэром Джеймсом гораздо интереснее, чем его книга. Научная добросовестность заставила бы Смита критиковать книгу Стюарта. Очевидно, что Смит хотел этого избежать».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 110–111.

Роберт Аллен (нар. 1947 р.) – американський вчений, дослідник економічної історії, професор

«Эволюция экономики привела к появлению новой мотивации усердно работать. Мотивация была любимой темой авторов XVIII века, считавших, что доступность новых потребительских товаров … внушала людям желание зарабатывать деньги. Сэр Джеймс Стюарт развивал похожую аргументацию в своей книге «Исследование принципов политической экономии» … Эти идеи развивали Матиас и де Врис, придумавший для обозначения изменений, описанных Стюартом, термин «трудовая революция»».
     Аллен Р. С. Британская промышленная революция в глобальной картине мира / Роберт С. Аллен ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; под ред. В. С. Автономовой. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2014. – С. 27–28.

Хесус Уерта де Сото (нар. 1956 р.) – іспанський політичний філософ, представник сучасної австрійської економічної школи

«Сэр Джеймс Стюарт предлагает нам важное выполненное современником исследование операций Банка Амстердама в своем трактате, опубликованном в 1767 г. под названием «Исследование принципов политической экономии: Опыт о науке внутренней политики свободных наций» (An Inquiry into the Principles of Political Economy: Being an Essay on the Science of Domestic Policy in Free Nations) … Джеймс Стюарт указывает, что банковские операции «ведутся в глубочайшей тайне» в соответствии с традиционным для банковского дела недостатком открытости, особенно значимым для случая Банка Амстердама, чьи уставы и операции требовали поддержания 100%-ного коэффициента резервирования. Если Стюарт прав и в его времена это соотношение нарушалось, то логично, что в то время Банк Амстердама стремился любой ценой скрыть этот факт».
     Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – С. 82–83. – (Серия "Австрийская школа" ; вып. 5).

Твори

• An Inquiry into the Principles of Political Economy : Being an Essay on the Science of Domestic Policy in Free Nations, in which are particularly considered Population, Agriculture, Trade, Industry, Money, Coin, Interest, Circulation, Banks, Exchange, Public Credit, and Taxes [Electronic resource] : in 2 vol. / James Steuart. – Electronic text data. – London, 1767. – Vol. 1. – 680 p. ; Vol. 2. – 690 p.

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1893. – Т. 10 (полутом 19). – С. 384. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Денгем,_Джемс-Стеварт. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 19. – С. 384.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. – С. 85.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.britannica.com/biography/Sir-James-Steuart-Denham-4th-Baronet. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Блауг М. Стюарт Джеймс Денхам / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 284–286.
  Шифр зберігання книги в НПБ України: Б343468
• Всемирная история экономической мысли. : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 426–427: о Джеймсе Стюарте. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Зибер Н. И. Давид Рикардо и Карл Маркс в их общественно-экономических исследованиях / Н. И. Зибер // Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – 723 с. – С. 81–84: о Джеймсе Стюарте.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-59
• Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 109–110: о Джеймсе Стюарте.
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 130–131.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 71–72,115.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К78
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Сэр Джеймс Стюарт. – С. 110–111.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Маркс К. До критики політичної економії / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 13. – 727 с. – С. 133–136: про Джеймса Стюарта.
  Шифр зберігання книги: 3К1 М27
• Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу»). Розд. 1. Сер Джемс Стюарт / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 9–11.
  Шифр зберігання книги: 3К1 М27
• Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 226–227: о Джеймсе Стюарте. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) О-58
• Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 179–180: о Джеймсе Стюарте.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р58
• Розенберг Д. История политической экономии. В 3 ч. Ч. 1 / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Лекция 4.5 : Джеймс Стюарт. – С. 73–78.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Фалькнер С. А. Происхождение железного закона заработной платы: социальные проблемы в экономической литературе XVII–XIX вв. / С. А. Фалькнер. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Вопросы труда, 1925. – 338 с. – С. 113–131: о Джеймсе Стюарте.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ф19
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – С. 224–225: о Джеймсе Стюарте. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Эйдельнант А. Б. Новейший номинализм и его предшественники. Очерки из истории денежных теорий / А. Б. Эйдельнант. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Госфиниздат, 1948. – Ч. 1, гл. 2, § 7 : Теория денег Джеймса Стюарта. – С. 57–59.
  Шифр зберігання книги: 336.5/7 Э34
• Янжул И. Английская свободная торговля : исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – 228 с. – С. 129–136: о Джеймсе Стюарте. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10080986. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В 46234/1
• The Economics of James Steuart [Electronic resource] / ed. by Ramon Tortajada. – Electronic text data. – London ; New York : Routledge, [1999]. – 336 p. – Mode of access: https://books.google.com.ua/books?. – Date of request: 09.01.2017.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>

Файл:Steuart1.jpg|Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/James_Denham-Steuart.. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Steuart2.jpg|Режим доступу: Sorry, this image is either subject to copyright restrictions or has not yet been photographed.. – Дата звернення: 09.01.2017./small> Файл:Steuart3.jpg|Режим доступу: http://artuk.org/discover/artworks/sir-james-steuart-denham-17131780-212915. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Steuart4.jpg|Режим доступу: http://ogena.net/src.index.php?shareText=Share+slideshow&dirSave=&diroo=&ip=66249&resolution=1&request=Steuart%2C+Sir+James&p=39844. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Steuart5.jpg|Режим доступу: http://www.westminster-abbey.org/our-history/people/sir-james-stewart-denham. – Дата звернення: 09.01.2017.