Зміст
- 1 Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст, класик політичної економії
- 2 Фрідріх Ліст (1789–1846) – німецький економіст, політик, публіцист
- 3 Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
- 4 Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч
- 5 Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
- 6 Карл Бюхер (1847–1930) – німецький економіст, історик народного господарства і статистик
- 7 Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
- 8 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки
- 9 Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст
- 10 Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
- 11 Норман Дейвіс (нар. 1939 р.) – британський історик
- 12 Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор
Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст, класик політичної економії
«Кольбер, знаменитий міністр Людовіка XIV, був людиною чесною, працелюбною, зі знанням житейської практики, людиною з великим досвідом, обізнаною з державними фінансами, одне слово, мав здібності, з усіх поглядів підхожі для встановлення методу й належного порядку в збиранні та витрачанні державних доходів. Цей міністр, на біду, сприйняв усі забобони меркантилістичної системи, яка за своєю природою та суттю є системою обмежень і утисків; вона не могла не припасти до душі такій працьовитій і старанній діловій людині, що звикла завідувати різними галузями державного управління й встановлювати потрібні обмеження та контроль аби втримувати кожну з них у наданій їй сфері. Промисловість і торгівлю великої країни Кольбер намагався врегулювати за тим самим зразком, що й діяльність різних галузей державного управління, і, замість надати кожній людині можливість діяти у своїх інтересах на власний розсуд, дотримуючись рівності, свободи й справедливості, він наділяв одні галузі промисловості надзвичайними привілеями, водночас піддаючи інші надзвичайним утискам. Він не тільки був схильний, так само як інші європейські міністри, більше заохочувати промисловість міст, ніж промисловість села, а й виявляв прагнення заради підтримки першої утискати й гальмувати розвиток останньої. Для того щоб зробити предмети продовольства дешевими для мешканців міст і цим заохочувати мануфактурну промисловість та зовнішню торгівлю, він заборонив вивезення хліба і таким чином відібрав зовнішній ринок у найголовнішого продукту праці мешканців села. Ця заборона в поєднанні з утисками, встановленими давніми провінційними законами Франції при перевезенні хліба з однієї провінції до іншої, і з довільними та нестерпними податками, які стягувалися з селян майже у всіх провінціях, гальмували розвиток хліборобства цієї країни і втримували його на значно нижчому рівні, ніж той, якого цей розвиток, природно, досяг би за такого родючого ґрунту й такого сприятливого клімату. Цей занепад й уповільнений розвиток хліборобства відчувався більшою чи меншою мірою в усіх частинах країни і призвів до численних обстежень причин цього. Однією з них виявилася перевага, що її заходи Кольбера не давали промисловості міст на шкоду господарській діяльності села».
Сміт А. Добробут нації : Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт ; [пер.: О. Васильєва та ін.]. – Київ : Port-Royal, 2001. – С. 408–409.
Фрідріх Ліст (1789–1846) – німецький економіст, політик, публіцист
«В год смерти Мазарини не были еще значительны ни фабричное производство, ни торговля, ни мореплавание, ни рыболовство; финансы же были в самом безотрадном положении. Кольбер имел достаточно решимости один предпринять тот труд, который выполнен был англичанами лишь в течение трех столетий напряженного труда и после двух революций...
Если Кольбер, противно всякой просвещенной политике, вводил новые способы и посредством принудительных законов заставлял фабрикантов следовать им, то нужно припомнить во-первых то, что эти способы в его время во всяком случае были наилучшими, а во-вторых то, что он имел дело с народом, который вследствие продолжительного деспотизма впал в апатию и потому противился всяким нововведениям, хотя бы они и были улучшением».
Лист Ф. Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – С. 120–121, 122.
Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
«Этот министр (ум. 1683) оказал, бесспорно, много услуг Франции: он первый ввел однообразную основу податей, понизил ввозную и вывозную пошлины на товары (1664), запретил забор рухляди и имущества крестьянского за недоимки, уменьшил число внутренних таможен и откупщиков; но в то же время обратил тариф в покровительственную для туземной промышленности меру, ввел строгий надзор в промышленность, назначил смотрителей мануфактур; для поддержания и возвышения морской торговли ввел премии в балтийское судоходство и отдаленное рыболовство, и старался дать труду искусственное направление, вызвавшее скоро повышение тарифа и стеснение торговли, в особенности хлебной и вообще суровьем.
Оригинальны и поощрения, введение Кольбером для увеличения народонаселения…
Разумеется, главная заслуга Кольбера Франции состоит не в этих ошибочных мерах, а в значительном улучшении путей сообщения и в разных умных законодательных положениях, как то: установлении советов прюдомов, в декларации о векселях или первом вексельном праве (1673), морском уставе, заведении колоний с правом свободной торговли, установлении городской и улучшении большой почты и т. п. Эти заслуги его принесли пользу и нашей науке, хотя и имели главной основой меркантильные убеждения».
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 544.
Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч
«...При большем развитии капитализма хозяину уже невыгодно вмешиваться в … работу самому: все его время должно поглощаться контролем над работой других и продажей продуктов этой работы. Поэтому тут уж денег в одних руках должно быть соединено более, и как число рабочих в одной мастерской также возрастает, то лишь в этот период возникает настоящий капитал, не только дающий хозяину возможность существовать на прибыль, но, что еще важнее, постоянно растущий в объеме. Некоторые отрасли производства требуют, правда, при самом своем возникновении столь значительного капитала, какого еще не может быть в эту эпоху в руках отдельных лиц. Это служит поводом к предоставлению частным лицам государственных субсидий (Кольбер), а частью и к основанию привилегированных компаний – предшественниц новейшего акционерного общества».
Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 361–362.
Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 174
Карл Бюхер (1847–1930) – німецький економіст, історик народного господарства і статистик
Бюхер К. Возникновение народного хозяйства : публичные лекции и очерки / Карл Бюхер ; под ред. и с предисл. И. М. Кулишера. – Санкт-Петербург, 1907. – Вып. 1. – С. 123.
Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
«Развитой меркантилизм означает уже более высокий уровень экономической политики, обусловленный более развитой экономикой. В этот период значительно вырастает торговля, развивается кредит. Начинается эпоха «так называемого первоначального накопления». Контролировать и регулировать торговлю и кредит прежними способами невозможно, да и нет надобности. Погоня за золотом и серебром еще больше увеличилась, но отношение к методам добывания их изменилось…
Наиболее яркое и одностороннее выражение получила политика развитого меркантилизма во Франции времен Людовика XIV. Министр финансов Людовика XIV Кольбер (1619–1683) с большой решительностью и твердостью проводил меркантильную политику (она получила во Франции название кольберизма). Основными моментами его меркантильной политики являются: покровительство мануфактурам, высокие ввозные пошлины, запрет вывоза сырья, насаждение новых отраслей промышленности, компаний для внешней торговли и т. д.».
Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 47.
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки
«Жан-Батист Кольбер (1619–1683), выходец из буржуазии, был государственным чиновником, поднявшимся в первый период правления Людовика XIV до поста министра финансов (так лучше всего можно определить его главную функцию, хотя время от времени он выполнял другие обязанности; следует также напомнить, что в компетенцию министра финансов в то время входили вопросы промышленности, торговли и сельского хозяйства). Он был честным, толковым и энергичным администратором, знающим, как занять деньги, утихомирить кредиторов, усовершенствовать способы управления и учета, поощрять промышленность, строить дворцы и порты, развивать флот и т. д. При этом он потерпел неудачу, осуществляя далеко идущие колониальные планы; эта история наглядно показывает, что расточительность, связанная с государственным планированием, может намного превзойти все потери, которые можно поставить в вину частному предпринимательству. Не стоит превозносить его достижения и тем более видеть в нем ревностного приверженца какого-то великого принципа, как это делали некоторые его поклонники».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 187.
Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст
«Казалось, царствованию Людовика XIV не будет конца. Началось XVIII столетие…
В первые два десятилетия его царствования хозяйством страны управлял Кольбер. Он понимал важность промышленности и многое делал для ее развития. Однако рост некоторых ее отраслей шел в ущерб сельскому хозяйству, которое Кольбер рассматривал как источник финансовых средств для государства. Самый главный порок политики Кольбера заключался в том, что она оставляла в неприкосновенности феодальные отношения, а они сковывали экономическое и общественное развитие страны. Может быть, усилия Кольбера имели бы больший успех, если бы королевская власть не ставила перед ним главной задачи: любой ценой выжать деньги для войн, которые без конца вел честолюбивый Людовик, и для его невиданно пышного двора».
Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 80.
Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
«Следует назвать также выдающегося государственного деятеля Жана Батиста Кольбера (1619–1683), по имени которого политику меркантилизма иногда называют кольбертизмом (точнее, видимо, было бы называть этим словом только политику правительства Франции при Кольбере). Он не оставил после себя трактатов, взгляды его выражены в многочисленных письмах, служебных записках, инструкциях для чиновников и других документах. "Мы должны завоевать народы нашей промышленностью, – говорил Кольбер, – и победить их нашим вкусом"».
Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000 – C. 80.
Норман Дейвіс (нар. 1939 р.) – британський історик
«За Жана-Батіста Кольбера (1619–1683), оригінального
"homme de marbre", "чоловіка мов скеля", і
bourgeous gentilhomme par excellence, був розроблений послідовний план переведення фінансів, оподаткування та торгівлі в країні на здорову основу. Цей кольберизм репрезентував осібну
dirigiste, керовану, форму меркантилізму, і його часто тлумачили як невдачу, надто в пізнішому періоді. А проте він став тим двигуном, що уможливив решту проектів Людовіка XIV, тож його треба оцінювати, тільки беручи до уваги незмірні вимоги справді невситимого фінансового апетиту короля.
У сфері фінансів Кольбер створив Controle General (1665 p.) і через цей орган наглядав за всіма іншими підпорядкованим інституціями: Tresor de I Epargne (скарбницею), Conseil Royal, Etat de Prevoyance та Etat du Vrai (ці установи готували щорічні попередні оцінки та балансові звіти), а також за Grand Livre (гросбухом державних рахунків). З 1666 р. монетний двір карбував гарненькі золоті louis d'or, луїдори, та срібні ecu, екю, що зберігали стабільну вартість майже тридцять років.
У фіскальному секторі створено Caisse de Emprunts (Позикову касу, 1674 p.), щоб нагромаджувати гроші через державні позики. 1680 р. створено Ferme Generate (Генеральне агентство відкупів), щоб координувати збір усіх податків, окрім сумнозвісного taille, земельного податку (його залишили інтендантам). Після смерті Кольбера бюджетний дефіцит зріс, і довелося вдатись до маси різних заходів, зокрема й до capitation, подушного податку, 1695 p., billets de monnaie, паперових грошей, 1701 p. і dixieme, державної десятини, 1710 р.
У комерційному секторі Кольбер запровадив особливий режим, спробувавши завести всю приватну діяльність у межі державних регуляцій і надати пріоритет державним підприємствам, надто в мануфактурному виробництві та зовнішній торгівлі. "Code de la Draperie" ("Текстильний кодекс", 1669 p.) – один з прикладів його манії докладного регулювання. Велика текстильна фабрика Ванробе в Абвілі та державна Гобеленова фабрика, переведена до Парижа з Брюселя, – пам'ятки Кольберової любові до мануфактурного виробництва. Різні державні торговельні компанії — des Indes Orientales (1664 p.), des Indes Occidentales (1664 p.), du Nord (1669 p.), du Levant (1670 p.) – пам'ятки Кольберової віри, що загальне багатство країни можна збільшити тільки тим, що завезено з-за кордону».
Дейвіс Н. Європа : Історія / Н. Дейвіс ; пер. з англ. П. Таращук. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. – С. 638–639.
Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор
«… При Ж. Кольбере во Франции развитие получили не только коммерция, шелковые и шерстяные мануфактуры, но и металлургические предприятия. Появились кредитные учреждения. Кольбер принял меры по унификации тарифов и укрупнению внутренних таможенных областей, что способствовало развитию внутренней торговли, хотя продукция мануфактур из-за низкой покупательной способности масс предназначалась прежде всего для внешнего рынка. Развитие получил торговый и военный флот Франции».
Мазараки А. А. Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 223.
