Відмінності між версіями «Кольбер Жан-Батист»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
Кольбер помер у Парижі 6 вересня 1683 р. Народ настільки ненавидів Кольбера, що, остерігаючись безладу, довелося ховати його вночі. | Кольбер помер у Парижі 6 вересня 1683 р. Народ настільки ненавидів Кольбера, що, остерігаючись безладу, довелося ховати його вночі. | ||
| − | М. М. Карамзін писав: «В церкви | + | М. М. Карамзін писав: «В церкви св. Евстафия погребен Кольбер. Памятник достоин его памяти. Он изображен на коленях, на черной мраморной гробнице, перед ангелом, держащим разогнутую книгу. Изобилие и Религия, в виде женщин, стоят подле. Великий министр, слава Франции и Лудовика XIV! Он служил королю, стараясь умножать его доходы и силы; служил народу, стараясь обогатить его посредством разных выгодных заведений и торговли; служил человечеству, способствуя быстрым успехам наук, полезных искусств и словесности не только во Франции, но и в других землях. Победоносные Лудовиковы флоты, как будто бы словом: «Да будет!» сотворенные, лучшие французские мануфактуры, Лангедокский канал, соединяющий Средиземное море с океаном; именитые торговые общества: Индейское, Американское – и почти все академии остались монументами его незабвенного правления» (Карамзин Н. М. Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Москва : Правда, 1988. – C. 377). |
Жана-Батиста Кольбера вважають гідним послідовником Сюллі, Рішельє та Мазаріні й останнім із великих міністрів Франції. | Жана-Батиста Кольбера вважають гідним послідовником Сюллі, Рішельє та Мазаріні й останнім із великих міністрів Франції. | ||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
</spoiler> | </spoiler> | ||
<br> | <br> | ||
| − | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера"><div align="justify"><h3><center>Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст і філософ, представник класичної політичної економії</center></h3>«Кольбер, знаменитий міністр Людовіка XIV, був людиною чесною, працелюбною, зі знанням житейської практики, людиною з великим досвідом, обізнаною з державними фінансами, одне слово, мав здібності, з усіх поглядів підхожі для встановлення методу й належного порядку в збиранні та витрачанні державних доходів. Цей міністр, на біду, сприйняв усі забобони меркантилістичної системи, яка за своєю природою та суттю є системою обмежень і утисків; вона не могла не припасти до душі такій працьовитій і старанній діловій людині, що звикла завідувати різними галузями державного управління й встановлювати потрібні обмеження та контроль аби втримувати кожну з них у наданій їй сфері. Промисловість і торгівлю великої країни Кольбер намагався врегулювати за тим самим зразком, що й діяльність різних галузей державного управління, і, замість надати кожній людині можливість діяти у своїх інтересах на власний розсуд, дотримуючись рівності, свободи й справедливості, він наділяв одні галузі промисловості надзвичайними привілеями, водночас піддаючи інші надзвичайним утискам. Він не тільки був схильний, так само як інші європейські міністри, більше заохочувати промисловість міст, ніж промисловість села, а й виявляв прагнення заради підтримки першої утискати й гальмувати розвиток останньої. Для того щоб зробити предмети продовольства дешевими для мешканців міст і цим заохочувати мануфактурну промисловість та зовнішню торгівлю, він заборонив вивезення хліба і таким чином відібрав зовнішній ринок у найголовнішого продукту праці мешканців села. Ця заборона в поєднанні з утисками, встановленими давніми провінційними законами Франції при перевезенні хліба з однієї провінції до іншої, і з довільними та нестерпними податками, які стягувалися з селян майже у всіх провінціях, гальмували розвиток хліборобства цієї країни і втримували його на значно нижчому рівні, ніж той, якого цей розвиток, природно, досяг би за такого родючого ґрунту й такого сприятливого | + | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера"><div align="justify"><h3><center>Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст і філософ, представник класичної політичної економії</center></h3>«Кольбер, знаменитий міністр Людовіка XIV, був людиною чесною, працелюбною, зі знанням житейської практики, людиною з великим досвідом, обізнаною з державними фінансами, одне слово, мав здібності, з усіх поглядів підхожі для встановлення методу й належного порядку в збиранні та витрачанні державних доходів. Цей міністр, на біду, сприйняв усі забобони меркантилістичної системи, яка за своєю природою та суттю є системою обмежень і утисків; вона не могла не припасти до душі такій працьовитій і старанній діловій людині, що звикла завідувати різними галузями державного управління й встановлювати потрібні обмеження та контроль аби втримувати кожну з них у наданій їй сфері. Промисловість і торгівлю великої країни Кольбер намагався врегулювати за тим самим зразком, що й діяльність різних галузей державного управління, і, замість надати кожній людині можливість діяти у своїх інтересах на власний розсуд, дотримуючись рівності, свободи й справедливості, він наділяв одні галузі промисловості надзвичайними привілеями, водночас піддаючи інші надзвичайним утискам. Він не тільки був схильний, так само як інші європейські міністри, більше заохочувати промисловість міст, ніж промисловість села, а й виявляв прагнення заради підтримки першої утискати й гальмувати розвиток останньої. Для того щоб зробити предмети продовольства дешевими для мешканців міст і цим заохочувати мануфактурну промисловість та зовнішню торгівлю, він заборонив вивезення хліба і таким чином відібрав зовнішній ринок у найголовнішого продукту праці мешканців села. Ця заборона в поєднанні з утисками, встановленими давніми провінційними законами Франції при перевезенні хліба з однієї провінції до іншої, і з довільними та нестерпними податками, які стягувалися з селян майже у всіх провінціях, гальмували розвиток хліборобства цієї країни і втримували його на значно нижчому рівні, ніж той, якого цей розвиток, природно, досяг би за такого родючого ґрунту й такого сприятливого клімату. Цей занепад й уповільнений розвиток хліборобства відчувався більшою чи меншою мірою в усіх частинах країни і призвів до численних обстежень причин цього. Однією з них виявилася перевага, що її заходи Кольбера не давали промисловості міст на шкоду господарській діяльності села». <br><small>''' Сміт А.''' Добробут нації : Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт ; [пер.: О. Васильєва та ін.]. – Київ : Port-Royal, 2001. – С. 408–409.</small> |
| − | <h3><center> | + | <h3><center>Фрідріх Ліст (1789–1846) – німецький економіст, політик, публіцист</center></h3>«В год смерти Мазарини не были еще значительны ни фабричное производство, ни торговля, ни мореплавание, ни рыболовство; финансы же были в самом безотрадном положении. Кольбер имел достаточно решимости один предпринять тот труд, который выполнен был англичанами лишь в течение трех столетий напряженного труда и после двух революций».<br><small>''' Лист Ф.''' Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – С. 120–121.</small> |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| + | «Если Кольбер, противно всякой просвещенной политике, вводил новые способы и посредством принудительных законов заставлял фабрикантов следовать им, то нужно припомнить во-первых то, что эти способы в его время во всяком случае были наилучшими, а во-вторых то, что он имел дело с народом, который вследствие продолжительного деспотизма впал в апатию и потому противился всяким нововведениям, хотя бы они и были улучшением».<br><small>''' Лист Ф.''' Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – С. 120–121, 122.</small> | ||
<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Этот министр (ум. 1683) оказал, бесспорно, много услуг Франции: он первый ввел однообразную основу податей, понизил ввозную и вывозную пошлины на товары (1664), запретил забор рухляди и имущества крестьянского за недоимки, уменьшил число внутренних таможен и откупщиков; но в то же время обратил тариф в покровительственную для туземной промышленности меру, ввел строгий надзор в промышленность, назначил смотрителей мануфактур; для поддержания и возвышения морской торговли ввел премии в балтийское судоходство и отдаленное рыболовство, и старался дать труду искусственное направление, вызвавшее скоро повышение тарифа и стеснение торговли, в особенности хлебной и вообще суровьем. | <h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Этот министр (ум. 1683) оказал, бесспорно, много услуг Франции: он первый ввел однообразную основу податей, понизил ввозную и вывозную пошлины на товары (1664), запретил забор рухляди и имущества крестьянского за недоимки, уменьшил число внутренних таможен и откупщиков; но в то же время обратил тариф в покровительственную для туземной промышленности меру, ввел строгий надзор в промышленность, назначил смотрителей мануфактур; для поддержания и возвышения морской торговли ввел премии в балтийское судоходство и отдаленное рыболовство, и старался дать труду искусственное направление, вызвавшее скоро повышение тарифа и стеснение торговли, в особенности хлебной и вообще суровьем. | ||
| Рядок 58: | Рядок 54: | ||
| − | <h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«..При большем развитии капитализма хозяину уже невыгодно вмешиваться в … работу самому: все его время должно поглощаться контролем над работой других и продажей продуктов этой работы. Поэтому тут уж денег в одних руках должно быть соединено более, и как число рабочих в одной мастерской также возрастает, то лишь в этот период возникает настоящий капитал, не только дающий хозяину возможность существовать на прибыль, но, что еще важнее, постоянно растущий в объеме. Некоторые отрасли производства требуют, правда, при самом своем возникновении столь значительного капитала, какого еще не может быть в эту эпоху в руках отдельных лиц. Это | + | <h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«...При большем развитии капитализма хозяину уже невыгодно вмешиваться в … работу самому: все его время должно поглощаться контролем над работой других и продажей продуктов этой работы. Поэтому тут уж денег в одних руках должно быть соединено более, и как число рабочих в одной мастерской также возрастает, то лишь в этот период возникает настоящий капитал, не только дающий хозяину возможность существовать на прибыль, но, что еще важнее, постоянно растущий в объеме. Некоторые отрасли производства требуют, правда, при самом своем возникновении столь значительного капитала, какого еще не может быть в эту эпоху в руках отдельных лиц. Это служит поводом к предоставлению частным лицам государственных субсидий (Кольбер), а частью и к основанию привилегированных компаний – предшественниц новейшего акционерного общества».<br><small>''' Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 361–362.</small> |
| Рядок 73: | Рядок 69: | ||
| − | <h3><center>Андрій Володимирович Аникін (1927–2001) – російський економіст</center></h3> | + | <h3><center>Андрій Володимирович Аникін (1927–2001) – російський економіст</center></h3>«Казалось, царствованию Людовика XIV не будет конца. Началось XVIII столетие… |
В первые два десятилетия его царствования хозяйством страны управлял Кольбер. Он понимал важность промышленности и многое делал для ее развития. Однако рост некоторых ее отраслей шел в ущерб сельскому хозяйству, которое Кольбер рассматривал как источник финансовых средств для государства. Самый главный порок политики Кольбера заключался в том, что она оставляла в неприкосновенности феодальные отношения, а они сковывали экономическое и общественное развитие страны. Может быть, усилия Кольбера имели бы больший успех, если бы королевская власть не ставила перед ним главной задачи: любой ценой выжать деньги для войн, которые без конца вел честолюбивый Людовик, и для его невиданно пышного двора».<br><small>''' Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 80.</small> | В первые два десятилетия его царствования хозяйством страны управлял Кольбер. Он понимал важность промышленности и многое делал для ее развития. Однако рост некоторых ее отраслей шел в ущерб сельскому хозяйству, которое Кольбер рассматривал как источник финансовых средств для государства. Самый главный порок политики Кольбера заключался в том, что она оставляла в неприкосновенности феодальные отношения, а они сковывали экономическое и общественное развитие страны. Может быть, усилия Кольбера имели бы больший успех, если бы королевская власть не ставила перед ним главной задачи: любой ценой выжать деньги для войн, которые без конца вел честолюбивый Людовик, и для его невиданно пышного двора».<br><small>''' Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 80.</small> | ||
| Рядок 91: | Рядок 87: | ||
<h3><center>Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… При Ж. Кольбере во Франции развитие получили не только коммерция, шелковые и шерстяные мануфактуры, но и металлургические предприятия. Появились кредитные учреждения. Кольбер принял меры по унификации тарифов и укрупнению внутренних таможенных областей, что способствовало развитию внутренней торговли, хотя продукция мануфактур из-за низкой покупательной способности масс предназначалась прежде всего для внешнего рынка. Развитие получил торговый и военный флот Франции».<br><small>''' Мазараки А. А.''' Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 223.</small> | <h3><center>Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… При Ж. Кольбере во Франции развитие получили не только коммерция, шелковые и шерстяные мануфактуры, но и металлургические предприятия. Появились кредитные учреждения. Кольбер принял меры по унификации тарифов и укрупнению внутренних таможенных областей, что способствовало развитию внутренней торговли, хотя продукция мануфактур из-за низкой покупательной способности масс предназначалась прежде всего для внешнего рынка. Развитие получил торговый и военный флот Франции».<br><small>''' Мазараки А. А.''' Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 223.</small> | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
</div></spoiler> | </div></spoiler> | ||
<br> | <br> | ||
Версія за 12:15, 7 червня 2016
Кольбер Жан-Батист
Colbert Jean-Baptiste
(29 серпня 1619 – 6 вересня 1683) –
французький державний діяч,
активний провідник політики протекціонізму в XVII ст.,
його меркантилістська політика увійшла в історію під назвою кольберизму.
Colbert Jean-Baptiste
(29 серпня 1619 – 6 вересня 1683) –
французький державний діяч,
активний провідник політики протекціонізму в XVII ст.,
його меркантилістська політика увійшла в історію під назвою кольберизму.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера
