Клод Фредерік Бастіа народився 29 червня 1801 р. у місті Байонна – важливому політичному та торгово-промисловому центрі Франції, розташованому на кордоні з Іспанією. Дід Фредеріка Бастіа заснував торгову компанію, що займалася експортно-імпортними операціями, головним чином між Францією та Іспанією. Під час так званої континентальної блокади (у листопаді 1806 р. Наполеон видав Берлінський декрет, який встановив заборону на торгівлю з Англією) торговий дім Бастіа переживав труднощі. У зв’язку із занепадом торгівлі батько Фредеріка – П’єр Бастіа у 1807 році вирішує переселитися з родиною у фамільний маєток Мюгрон. Через рік мати Фредеріка померла, а коли хлопчику виповнилося 9 років, помер батько, і він став круглим сиротою. Клод Фредерік виховувався у родині діда, а незаміжня тітка Жюстіна Бастіа замінила йому матір. У 1814 р. Фредерік Бастіа навчається у школі м. Сан-Север, а у 1815 р. його відправляють на навчання в один із найкращих учбових закладів Франції – коледж домініканського монастиря у Сорезе, біля Тулузи (Collège de Sorreze), де він показує високі результати у навчанні й отримує хорошу освіту. Проте закінчити коледж йому не вдається. У зв’язку зі справами родинної компанії Ф. Бастіа повертається до Байонни і з 1819 р. по 1825 р. працює у торговій компанії, якою управляє його дядько. У цей час він не тільки отримує практичні знання, необхідні для ведення бізнесу, але й постійно займається самоосвітою – вивчає іспанську та італійську мови, мову басків, розповсюджену у тих місцевостях. За успіхи з англійської мови він отримував винагороди ще у період навчання у Collège de Sorreze. У колі його інтересів – французька література, філософія, географія, фізика, хімія, ботаніка, алгебра, механіка та музика. У Байонні він знайомиться з економічною теорією – вивчає «Трактат з політичної економії» Ж. Б. Сея (Див.: Сапов Гр. Г. Фредерик Бастиа: жизнь и творчество : [вступ. ст.] / Гр. Г. Сапов // Экономические гармонии. Избранное / Фредерик Бастиа ; [пер. с фр. Ю. А. Школенко]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 12).
У 1825 р., після смерті діда, Ф. Бастіа отримує у спадок фамільний маєток і повертається у Мюгрон. Маєток був досить великим – 250 га та 12 орендаторів. Проте результати аграрної діяльності Ф. Бастіа не були вражаючими. У Мюгроні він продовжує самоосвіту, зокрема, цікавиться економічною теорією, статистикою, фінансами та іншими економічними дисциплінами, питаннями актуальної економічної політики. У 1830 р. Бастіа публікує текст «Aux électeurs du department des Landes» («До виборців департаменту Ланди»). У тому ж році Бастіа обирають мировим суддею кантону Мюгрон. Залишились свідоцтва про те, як він виконував свою першу громадську роботу. Вислухавши претензії сторін, Бастіа деякий час мовчав, розмірковуючи, а потім виносив рішення, не посилаючись на жодні статті кодексів та адміністративних постанов. Сучасник підкреслює, що він судив з позицій здорового глузду і справедливості і його рішення впродовж усіх років його перебування на посаді сприймалися без протестів та апеляцій (Див.: Сапов Гр. Г. Фредерик Бастиа: жизнь и творчество. – С. 14).
Про особисте життя Фредеріка Бастіа майже нічого не відомо. Тільки те, що у лютому 1831 р. він одружився з Марі Іар (Marie Hiard), але шлюб з невідомих причин виявився нетривалим. У 1834 р. Ф. Бастіа було обрано членом генеральної ради департаменту Ланди від округу Сен-Север. У квітні 1834 р. Бастіа пише свій перший твір з економічної проблематики. Його темою стала знаменита у той час петиція, де йшлося про торгове мито, з якою підприємці ряду французьких міст звернулися до уряду. На початку 1840-х рр. на основі цієї праці з використанням нової інформації він пише статті «Droits différentiels» («Диференційоване мито»), «Matiéres premiéres» («Сировина»), які пізніше будуть включені до «Sophismes Economiques» («Економічних софізмів», 1847 р.). Після цього Бастіа друкує ряд робіт, присвячених місцевим проблемам: «Le fisc et la vigne» («Казна і виноградники», 1841 р.), «Mémoire sur la question vinicole» («Записка про виноробство», 1843 р.), «Mémoire sur la repartition de l`import foncier dans les Landes» («Розподіл поземельного податку у Ландах», 1844 р.). У цей період Ф. Бастіа починає цікавитися ситуацією в Англії, де на той час поряд з іншими проблемами внутрішньополітичного життя широко обговорювалася ситуація на внутрішньому ринку продовольства, створена складною митною системою. Під впливом ознайомлення з англійським досвідом, Ф. Бастіа публікує у «Журналі економістів» («Journal des Economistes») блискуче написану, за висловом Й. Шумпетера, статтю «Про вплив французьких та англійських тарифів на майбутнє обох народів» («De l’influence des tariffs francais et anglais sur l’avenire des deux peuples») (Див.: Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 654. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33)). Стаття, що вийшла у жовтні 1844 р., мала великий успіх і зробила її автора широко відомим. Він їде до Парижа. Густав де Молінарі писав: «У него не было времени прибегнуть к услугам парижских шляпных мастеров или портных; с длиннющими волосами, в крошечной шляпе, мешковатом сюртуке и с фамильным зонтиком в руках он вполне мог сойти за честного крестьянина, что впервые прибыл в город, чтобы поглазеть на столицу» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; [пер. с англ. Ильи Файбисовича]. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 226).
«Однако во всем, что касается цели его приезда, – зазначається у нарисі Гр. Г. Сапова «Фредерик Бастиа: жизнь и творчество», – Бастиа не обнаружил ни нерешительности, ни провинциальной неуклюжести. Он быстро занимает центральное положение в круге парижских экономистов либерального направления. Став сотрудником «Журнала экономистов», Бастиа готовит номера к печати, отвечает авторам присылаемых рукописей, печатается сам – и в этом журнале, и в других периодических изданиях… Успех его первой публикации (которого он не ждал и котрого не предвидел), получение ответного письма от Ричарда Кобдена (которое также стало для него неожиданностью), начало работы над книгой об английской Лиге за отмену хлебных законов, поездки в Париж к Гильомену и в редакции журналов привели Бастиа к мысли стать профессиональным публицистом по вопросам экономической политики. Именно в статьях, обращенных к широкой публике, он достиг той степени краткости и выразительности, которая обусловила успех его экономико-теоретических работ. Можно сказать, что Бастиа, в отличие от большинства сегодняшних экономистов, вначале стал широко известным и популярным автором журнальных и газетных статей, а затем был признан авторитетным экономистом-теоретиком коллегами» (Сапов Гр. Г. Фредерик Бастиа: жизнь и творчество. – С. 18, 20). Шедевром економічної сатири та «образцом его искусства» вважається широко відома публікація Бастіа «Петиція виробників свічок» («Petition for the Candlemakers», 1845 р.) (Див.: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 227–228).
Після повернення з Англії, яку Бастіа відвідує у середині 1845 р., він розпочинає діяльність по створенню Товариства за свободу обміну, зустрічається з підприємцями, журналістами, депутатами палати, публікує багато статей. Наприкінці 1845 р. вийшла друком перша книга «Економічних софізмів», що вміщувала 22 статті і швидко стала широко відомою. У 1846 р. Бастіа обирають членом-кореспондентом французької Академії наук. У той же час він створює французьке Товариство вільного обміну, яке у подальшому відіграло свою роль у процесі лібералізації французької торгівлі, і стає секретарем його друкованого органу «Вільний обмін» («Le Libre-Echange»). Він продовжує багато писати та друкує свої твори у періодичній пресі. «Идея о том, что экономисты-классики верили в принцип laissez-faire – «анархия плюс констебль», как однажды сказал Карлейл, – вважає М. Блауг, – это всего лишь часть фольклора политической и социальной истории XIX века. Но хотя Адам Смит, Рикардо, Мак-Куллох, Сениор и Джон Стюарт Милль определенно верили, что лучший контроль со стороны правительства – это минимальный контроль, ошибочно полагать, что их отношение к государственному вмешательству было целиком отрицательно и что они полностью оградили свои умы и сердца от проблем, которые беспрепятственная работа рыночной экономики создает для некоторых социальных групп. Догматическая и доктринерская вера в принцип свободной конкуренции, безусловно, была обычным делом среди журналистов и государственных деятелей XIX века, но трудно найти какого-либо грамотного экономиста этого периода, который принимал кредо laissez-faire безо всяких исключений. Тем не менее, Бастиа во Франции стоит очень близко к искусственному «классическому экономисту» из исторических книг, с квазирелигиозной убежденностью утверждающего, что естественная гармония экономических интересов возможна, только если государство будет держать свои руки подальше от спонтанных действий индивидов. Тремя великими врагами, которых он никогда не прекращал атаковать, были протекционизм, социализм и, разумеется, экономическая теория Рикардо, чьи пессимистические предсказания подрывали веру в универсальную гармонию. Он уже постарался обеспечить свой либерализм теоретическим обоснованием, включающим теорию ценности, основанную на замечании, что меновая ценность отражает обмен «услугами»» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 20–21).
У французьких газетах 1848–1849 рр. друкувалася полеміка Ф. Бастіа з лідером французьких соціалістів П'єром Жозефом Прудоном, в якій Бастіа доводив необґрунтованість поглядів соціалістів на можливість успішного втілення у життя їх зовні привабливих схем перебудови економіки. У січні 1848 р. вийшла друком друга книга «Економічних софізмів», яка вміщувала 17 статей, у тому числі і ті, що виходили у 1846–1848 рр. у «Журналі економістів» та «Вільному обміні». Після революції, навесні 1848 р. Бастіа обирають до Конституційної асамблеї, а пізніше – у Законодавчі збори. У той же час він починає писати працю «Економічні гармонії» («Harmonies Economiques»), в якій намагається дати систематичний виклад своїх економічних ідей. Його хвилювало, як об’єднати в єдине ціле приватний інтерес, суспільний інтерес і справедливість. Але стан здоров’я Фредеріка Бастіа значно погіршується (він хворів на туберкульоз), і лікарі радять йому їхати до Італії. Приїхавши до Пізи, він читає у газетах повідомлення з приводу смерті «великого економіста» і «прославленого автора» Клода Фредеріка Бастіа. Він пише другу: «Слава Богу, я еще не умер. Уверяю тебя, я испущу дух без страданий и почти с радостью, если буду уверен, что оставляю любящим меня друзям не мучительные сожаления, а приятные, нежные и, может быть, немного печальные воспоминания» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 230).
Він намагався завершити розпочату справу, але не встиг. Помер Фредерік Бастіа 24 грудня 1850 р. у Римі, на 49 році життя на руках у своїх друзів. Священик стверджував, що на смертному одрі він ледь чутно шепотів: «Істина, істина…» (Див.: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 230).
Працею, яку Бастіа вважав своїм головним внеском в економічну теорію, були «Економічні гармонії». Центральною ідеєю праці є твердження, що економічна система, яка в основі своїй має приватну власність, не є конфліктною по своїй суті. Перше видання «Економічних гармоній» вийшло у Парижі у видавництві Гильйомена у 1850 р. (Bastiat F. Les Harmonies economiques / Frederic Bastiat. – Paris : Guillaumin, 1850. – 463 p.) і вміщувало тільки перші 10 глав, над якими Бастіа працював у 1845–1849 рр. Перше повне видання «Гармоній» було підготовлено на базі авторських рукописів, доставлених з Рима, де Бастіа помер і де він встиг призначити членів «Товариства друзів Бастіа» своїми душеприкажчиками стосовно «Гармоній». Завдяки зусиллям його друзів та однодумців праця вийшла у 1851 р. у 2-х томах (Bastiat F. Les Harmonies economiques / Frederic Bastiat. – 2e ed. – Paris : Guillaumin, 1851. – XI, 567 р). Творча спадщина Ф. Бастіа – це сім томів повного зібрання творів. Його праці перекладено англійською, німецькою, італійською, іспанською, шведською та ін. мовами.
Бастіа став широко відомим, користувався авторитетом у колег і широкого загалу. Він був «европейской знаменитостью и парижской достопримечательностью» (Сапов Гр. Г. Фредерик Бастиа: жизнь и творчество. – С. 36). Послідовником Ф. Бастіа та пропагандистом його творів був Іван Вернадський.
Проте існують різні погляди (у залежності від загальної позиції дослідників творчої спадщини Бастіа) на його внесок у світову економічну думку. Автори, що писали про Бастіа у ХХ ст., вважають, переважно, його внесок незначним. М. Блауг з цього приводу пише: «Он был третьесортным экономистом-теоретиком, но как популяризатор экономических идей, использующий сатиру и иронию, достойную Даниэля Дефо или Джорджа Бернарда Шоу, он не имеет себе равных в истории экономической мысли» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 21). На думку Шумпетера, «его можно уподобить купальщику, который наслаждается купанием на мелководье, но затем заходит слишком далеко и тонет… Имя Бастиа, вызывавшее восхищение у сочувствующих его идеям и осыпанное оскорблениями оппонентов, могло бы дойти до потомства как имя самого блестящего журналиста-экономиста в истории… Лично я даже думаю, что исключительный упор Бастиа на гармонии классовых интересов скорее менее глуп, чем исключительное подчеркивание антагонизма классовых интересов. Нельзя также утверждать, что в его книге («Экономические гармонии» – укл.) совсем нет хороших идей. Тем не менее недостаток способности к аргументации или, во всяком случае, способности обращаться с аналитическим аппаратом экономической науки лишает труд Бастиа права на наше обсуждение. Я не утверждаю, что Бастиа был плохим теоретиком. Я утверждаю, что он не был теоретиком. Этот факт не умаляет других достоинств автора…» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 654–655). Зокрема, негативне ставлення до Бастіа виказував К. Маркс.
Проте існують й інші оцінки суто теоретичних здобутків Ф. Бастіа. Вони позитивно оцінювалися такими відомими теоретиками, як Густав Кассель (Gustav Cassel), Кнут Віксель (Knut Wicksell), Вільфредо Парето (Vilfredo Pareto), Генрі Маклеод (Henry MacLeod), Уільям Хірн (William Hearn), Уільям Стенлі Джевонс (William Stanley Jevons) та ін.
Велике значення творчість Бастіа мала для розвитку французької школи політичної економії. «Фредерик Бастиа, – зазначає Г. Сапов, – занимает в этой школе уникальное положение, которое можно уподобить узкой части песочных часов. Усвоив еще в мюгронский период все важные достижения предшественников, располагая необходимым жизненным опытом и прямым знанием опыта английского, Бастиа смог дать новаторские формулировки известным до него положениям и обогатить их рядом новых. Кроме того, он добавил к сухой экономической теории моральное измерение, выраженное в яркой убедительной форме. Все это вместе взятое способствовало новому подъему французской либеральной экономической школы, утверждению ее престижа среди коллег, а также победе над первой волной французского социализма как доктрины» (Сапов Гр. Г. Фредерик Бастиа: жизнь и творчество. – С. 41).
Емоційно й образно висловлює свою думку щодо творів Ф. Бастіа В. Амет (професор В. І. Пефтієв): «В них сокрыт уникальный талант публициста, умевшего просвещать, действовать, убеждать. Если англичане были и есть мастера действий и агитации, то французы остаются неподражаемыми в искусстве полемики. Ф. Бастиа сумел интегрировать в своем творчестве талант англичанина и француза. Придирчивые критики скажут, что собственные открытия Ф. Бастиа в экономической науке почти равны нулю. Допускаю. Но он велик умением находить слабости других доктрин. А это стоит дорого, когда квазиноваторов превеликое множество» (Амет В. Преодоление себя и времени / В. Амет. – Ярославль : Электро-Сервис, 2003. – С. 67–68).
Найважливішими економічними ідеями Ф. Бастіа спеціалісти вважають:
- Теорію послуг, засновану на методологічних підходах Ж. Б. Сея до визначення цінності економічних благ. Бастіа трактував цінність як відношення двох послуг.
- Теорію «гармонії інтересів» основних класів капіталістичного суспільства.
- Концепцію розподілу сукупного продукту пропорційно до кількості наданих послуг.
- Обґрунтування визначальної ролі споживача щодо виробника.
- Абсолютизацію ідей економічного лібералізму та принципів вільної конкуренції, обґрунтування неприпустимості втручання держави у суспільний розподіл з метою вирішення соціальних проблем (Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – C. 245–250).
