Арістотель

Арістотель (Аристотель)

Αριστοτέλης
384 – 322 рр. до н. е. –
давньогрецький філософ

Життя та діяльність

Арістотель народився у Стагірі, неподалік Афонської гори у другій половині 384 р. до н. е. (липень-вересень). Про матір Арістотеля майже нічого не відомо. Існує свідоцтво про те, що народилася вона у Халкіді на острові Евбея і звали її Фестідою. Батько його, Нікомах, був придворним лікарем та другом македонського царя Амінти IIІ (правив у 393–369 рр. до н. е.), а сам Арістотель – ровесником царського сина Філіпа та товаришем у його дитячих забавах. Нікомах походив з роду Асклепіадів, в якому лікарське мистецтво передавалося від покоління до покоління, і був знаним лікарем. Діяльність батька мала великий вплив на світосприйняття Арістотеля. Інтерес до уважного спостереження за природою не полишав його до кінця життя. Батько був його першим вчителем і передав йому свої знання з природознавства та медицини. «Аристотель не стал медиком, – звертає увагу автор ґрунтовного дослідження про життя та діяльність Арістотеля В. П. Зубов, – но глубоко правы те, кто указывает на неизгладимый след «асклепиадовских» традиций в его творчестве. Пристальное внимание ко всему живому, к функциям живого организма, к строению человека, животных и растений отличало деятельность Аристотеля-естествоиспытателя. Пусть он всего один раз мимоходом упомянул Гиппократа … Может быть, наиболее примечательно, что при решении основных проблем философии Аристотель не раз обращался к примеру медицинского искусства, где знание общих начал всегда должно сочетаться с умелым практическим их приложением к конкретному, индивидуальному случаю» (Зубов В. П. Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 10).

У п'ятнадцять років Арістотель залишився без батьків і піклування про юнака прийняв на себе чоловік його сестри Арімнести Проксен, що мешкав у Стагірі. Арістотель успадкував від батька значні кошти, що дало йому можливість продовжувати освіту під керівництвом Проксена, завдяки впливу якого поглибилась любов Арістотеля до вивчення природи. Книги у той час були надзвичайно дорогими, проте Проксен купував навіть рідкісні, зважаючи на інтереси свого підопічного. Арістотель з юності звик багато читати, що у той час було рідкісним явищем. З подальшого життя Арістотеля видно, як глибоко він був прив’язаний до свого опікуна: з вдячністю за турботу він після смерті Проксена піклувався про його вдову, усиновив його сина Никанора, любив його, як рідну дитину, і згодом одружив зі своєю донькою Піфіадою. «Из того немногого, что нам известно о юности Аристотеля, – зазначає автор біографічного нарису про Арістотеля Є. Ф. Литвинова, – он представляется нам юношей в высшей степени пылким, который в жизнь вошел «с неробким упованьем». Македонский двор, где провел он свое раннее детство, оказал на него большое влияние; Аристотель привык видеть людей, приобрел уменье обходиться и с низшими, и с высшими. Он был в юности очень дружен с Филиппом Македонским; вероятно, их связывали общие умственные интересы … По своему образованию и языку Аристотель был грек и питал в юности симпатии к народным учреждениям, но в то же время он был подданным македонского государя. Это обстоятельство … имело также большое влияние на дальнейшую жизнь Аристотеля и его философскую и научную деятельность» (Литвинова Е. В. Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост., общ. ред. и послесл. Н. Ф. Волдырева. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 166–167. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)).

У 367 р. до н. е. Арістотель вирушив в Афіни, де приєднався до учнів Платона (коли він прибув у місто, Платона не було – він у той час відправився до Сицилії і повернувся лише через 2,5 роки) і близько двадцяти років, до смерті свого вчителя, приймав участь у діяльності платонівської Академії (спочатку у якості учня, а згодом – викладача). За версією біографів, Платон називав Арістотеля «розумом» школи. За однією версією, до смерті Платона Арістотель не відкрив своєї школи, хоча його власні філософські погляди вже давно були сформовані і мали певні відмінності від філософського бачення його вчителя, до якого він відносився з величезною повагою. Арістотель у той час навчав тільки риториці. За іншою версією, ще за життя засновника Академії Арістотель створив свою власну школу і Платон називав його лошатком, яке, ставши дорослим, лягає свою матір. Широко відомим стало висловлювання, яке приписується Арістотелю: «Платон мені друг, але істина дорожче». Приступаючи до критичного розбору у «Нікомаховій етиці» точки зору, згідно з якою вище благо – у загальній ідеї, Арістотель писав: «Хотя именно такое изыскание вызывает неловкость, потому что идеи (ta eidē) ввели близкие [нам] люди (philoi andres). И все-таки, наверное, лучше – во всяком случае, это [наш] долг – ради спасения истины отказаться даже от дорогого и близкого, особенно если мы философы. Ведь хотя и то и другое дорого, долг благочестия – истину чтить выше» (Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 59).

Після смерті Платона Арістотель разом зі своїм другом по Академії Ксенократом залишив Афіни і вирушив до Малої Азії, до тирана міста Атарнея Гермія Атарнейського, який, як вважають, також був вихованцем платонівської Академії. Там Арістотель одружився, за однією версією, з молодшою сестрою, за іншою – з племінницею та прийомною дочкою Гермія Піфіадою і мав від неї доньку (теж Піфіаду). Гермій мріяв звільнити всі грецькі міста Малої Азії від перського ярма. У 344 р. Гермія було обвинувачено у змові проти персів і, за наказом перського царя Артаксеркса, страчено. Рятуючись від гніву царя персів за участь у політичній діяльності Гермія, Арістотель був змушений разом з дружиною переселитися у м. Мітілена на острові Лесбосі. Свої переживання він виразив у віршах, присвячених Гермію. У 343–342 рр. до н. е. Філіп Македонський запропонував Арістотелю стати наставником його сина Александра. Існує легенда, за якою у рік народження спадкоємця престолу Філіп відправив Арістотелю лист, в якому написав: «Царь македонский приветствует Аристотеля. Извещаю тебя, что у меня родился сын. Но я благодарю богов не столько за то, что они даровали мне сына, сколько за рождение его во времена Аристотеля; потому что я надеюсь, что твои наставления сделают его достойным наследовать мне и повелевать македонянами» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 174).

Арістотель прийняв пропозицію Філіпа і переселився спочатку у резиденцію македонського царя – Пеллу, згодом – у Мієзу. Арістотель викладав майбутньому царю історію Греції та Персії, географію, етику, політику, поезію та інше. Навчання продовжувалося до 340–339 р. до н. е. – до часу, коли Філіп, зайнятий військовими походами, тимчасово передав повноваження по управлінню державою шістнадцятирічному Александру. Після смерті царя Філіпа Македонського влітку 336 р. до н. е. і через деякий час після вступу на престол Александра Македонського Арістотель повертається до Афін, залишивши Александру замість себе свого племінника і учня, філософа Каллісфена. Існують різні версії стосовно подальших відносин і спілкування двох непересічних особистостей – видатного філософа Арістотеля та видатного полководця Александра Македонського. Достеменно відомо, що дружні відносини між ними припинилися в останні роки життя Александра Македонського (327–323 рр. до н. е.) після страти у 327 р. за наказом Александра Каллісфена, який відкрито не погоджувався з певними його діями для власного звеличування. Після повернення в Афіни Арістотель створив нову філософську школу в Лікеї, яка отримала назву Лікей. На той час йому вже виповнилося п’ятдесят років. «… Аристотель рано принялся учиться и поздно начал учить; в этом состоит его преимущество. Исключая немногие годы, отданные Александру Великому, он всю жизнь посвятил приобретению знаний и самостоятельной работе мысли» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 175).

В Лікеї, гуляючи затишними алеями, Арістотель навчав два рази в день – зранку та у вечірній час. Цікаво, що він не міг читати свої лекції стоячи, а прогулювався алеями у супроводі слухачів та читав їм свої лекції. Діоген Лаертський стверджував, що ця звичка у нього виникла внаслідок піклування про Александра, якому Арістотель забороняв багато сидіти. За цю звичку школа отримала назву школи перипатетиків (від гр. peripateo – прогулююсь). Більшу частину творів Арістотель написав в останні тринадцять років свого життя. Невдовзі після повернення до Афін померла дружина Арістотеля Піфіада, яка заповіла, щоб її прах поклали до могили чоловіка. Через два роки він одружився вдруге з красунею-рабинею Герпіліс (Герпіллідою), яка народила йому сина Нікомаха. Після смерті Александра Македонського в Афінах перемогла антимакедонська партія демократів. Проти Македонії розпочалася так звана Ламійська війна. Арістотель зазнає утисків, його звинувачують у неповазі до богів і він змушений переселитися на острів Евбею у місто Халкіду. Помер Арістотель на 63-му році життя від хронічної хвороби шлунку. За останньою волею, Арістотеля поховали у Стагірі. У заповіті Арістотель розпорядився щодо виконання волі його дружини Піфіади, прах якої було перенесено і поховано разом із чоловіком. Заповіт, що залишив Арістотель, – зразок любові та піклування про рідних і близьких йому людей.

Автор широко відомого курсу лекцій з історії економічної думки Ф. Я. Полянський зазначає: «Вершиной экономической мысли Древней Греции был Аристотель. Его гений затронул все отрасли античной науки, в том числе и экономические проблемы эпохи. Наиболее всеобъемлющий ум древности, Аристотель был энциклопедией науки, олицетворением последней. Он впитал все знания своего времени, систематизировал их и подвел итоги развития греческой науки. Вместе с тем он самостоятельно исследовал многие отрасли науки, даже положил им основание. Универсальная эрудиция и поразительная логика суждений, необычная глубина мысли и энтузиазм подлинного ученого изумляет всякого, кто знакомится с произведениями Аристотеля. Вся его жизнь была посвящена науке, в ее истории он оставил глубокий след. В анналах мировой науки Аристотелю принадлежит одно из самых почетных мест. Он прославил свое имя на целые тысячелетия» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции / Ф. Я. Полянский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 219).

Праці Арістотеля, значні за обсягом, мають відношення до різних галузей знань: філософії, логіки, етики, фізики, біології та інших. Арістотель був також одним із перших мислителів, що намагалися дослідити економічне життя сучасної йому Греції, і зробив значний крок уперед в осмисленні економічних відносин. Економічні питання він розглядає у працях, присвячених етиці та політиці. Основними працями, в яких знайшли відображення економічні погляди мислителя та зроблено спроби теоретичного аналізу економічних проблем, є «Політика», «Нікомахова етика» та «Економіка» (деякі вчені, наприклад В. Я. Железнов, А. М. Чанишев, С. О. Жебельов та ін., піддають сумніву авторство «Економіки» та вважають, що Арістотелю цей твір не належав). Й. Шумпетер, порівнюючи Арістотеля з Платоном, підкреслює: «Достижения Аристотеля совсем иные. … Существенная разница заключается в том, что анализ, как самостоятельная цель, можно сказать (в некотором смысле), отсутствовавший в мышлении Платона, являлся главной движущей силой мышления Аристотеля» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 69–70). Важливе місце в етичних і політичних поглядах Арістотеля займає уявлення про «природне», про те, що ніщо у природі не існує даремно. З міркувань Арістотеля виходить, що природне, тобто все те, що відповідає природі, є справедливим. Саме з цих позицій він розглядає багато питань, зокрема економічних. Таким чином, Арістотель систематизував економічні явища, розділивши їх на природні та неприродні. При цьому під природними він розумів явища, характерні для пануючих укладів економічного життя, а під неприродними – процеси, що підтримували ці уклади. «Аристотель, – зазначає Й. Шумпетер, – в первую очередь интересовался тем, что выглядело «естественным» и «справедливым» с точки зрения его идеала хорошей и добродетельной жизни. Экономические факты и связи между экономическими фактами, которые он рассматривал и подвергал оценке, предстают в свете тех идеологических предубеждений, которые следует ожидать от человека, принадлежащего к развитому праздному классу и писавшего для этого класса, презиравшего работу и занятия хозяйством, и, конечно, любившего земледельца, который его кормил, и ненавидевшего кредитора, который его эксплуатировал» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 73).

Цікавою є теорія рабства Арістотеля. Цього питання торкалися багато грецьких мислителів та письменників, у тому числі Ксенофонт і Платон, проте саме Арістотель розглянув проблему найбільш повно і намагався обґрунтувати загальне для греків сприйняття рабства як природного явища. Він виділив основні класи сучасного йому суспільства і зробив спробу дати теоретичне пояснення такому поділу. Арістотель виводив поділ на рабів і рабовласників з природних відмінностей у нахилах і здібностях, які від природи характерні для різних людей. Рабство сприймалось ним як явище вічне та природне. Проте, як зазначає В. С. Афанасьєв, «в противоречии со своей основной позицией относительно рабства Аристотель близко подходил к мысли о его социальной и исторической обусловленности. Он догадывался об историческом характере рабства и его зависимости от уровня развития производства» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 36). Арістотель писав: «… Если бы ткацкие челноки сами ткали, а плектры сами играли на кифаре, тогда и зодчие не нуждались бы в работниках, а господам не нужны были бы рабы» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 381).

На думку Арістотеля, «человек по природе своей есть существо политическое» і поліс (держава) має природне походження (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 378). Саме тому, вважав він, ідеальний державний устрій повинен в цілому відповідати соціальній структурі поліса. Оптимальний тип держави, за Арістотелем, являє собою, по-перше, щось середнє між олігархією і демократією і, по-друге, основою його повинен бути середній прошарок, який позбавлений пороків як бідних, так і багатих. Громадянами повинні бути тільки землевласники – вважав мислитель. Землю потрібно поділити на дві частини, одна з яких є власністю держави, а інша належить окремим громадянам. Громадяни, які складають незначну частину населення, не повинні займатися не тільки ремеслом та торгівлею (це вважалося ганебним), але й власноруч обробляти землю. Остання частина населення (раби та вільні) повинна забезпечувати потреби держави у матеріальних благах. Ідеальна держава повинна мати все для самостійного існування.

Розглядаючи питання про задоволення матеріальних потреб держави, Арістотель виділяє дві сфери господарської діяльності – економіку і хрематистику. Поняття «економіка» походить від грецького слова ойкономія (гр. «oikos» – дім, господарство та «nomos» – правило, закон). Спочатку ойкономія означала вміння голови родини управляти власним домом, тобто керувати дружиною, дітьми та домочадцями. Арістотель дав теоретичне обґрунтування економіки як сфери людської діяльності, яка пов’язана з необхідністю забезпечення розумного особистого споживання і передбачає виробництво необхідних для життя продуктів та обмін у межах, які дозволяють отримувати усе, що людині потрібно для споживання. До економіки Арістотель відносить землеробство та ремесло і дрібну торгівлю, яка по суті є обміном предметами першої необхідності. Економіці як господарській діяльності, пов’язаній з управлінням домашнім господарством, Арістотель протиставляє хрематистику (khrematistike). Арістотель є автором даного терміну, що походить від слова хрема – майно, володіння. Хрематистика (мистецтво наживати статок) – це діяльність, спрямована на збільшення багатства, насамперед у формі грошей. До неї відноситься усе, що пов’язано з обміном за допомогою грошей: торгівля (морська, транзитна та роздрібна), лихварство, наймана праця, розробка та використання природних багатств. Оскільки у цих видах діяльності головною метою є отримання грошей і не існує кількісного обмеження, Арістотель вважає їх неприродними та засуджує. «Все занимающиеся денежными оборотами стремятся увеличить количество денег до бесконечности», – зазначав Арістотель (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 393). Хрематистика відрізняється від економіки тим, що джерелом багатства для неї є процес обігу.

Петер Козловські зазначає: «В своей критике хрематистики Аристотель дал образец критики капитализма, поэтому и Маркс в «Капитале» сослался на него с похвалой. Хрематистика, в которой следует, как это сделал Отто Брунер, усматривать предысторию политической экономии, идет вразрез с аристотелевским представлением об иерархизированном, упорядоченном гармоническом космосе, ибо она допускает безграничность стремления к прибыли. Она не поддается включению в телеологическую онтологию и, таким образом, взрывает отношение соответствия между полисом и космосом, обществом и природой» (Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1996. – С. 21).

Головні наукові відкриття у дослідженні Арістотелем економічних явищ пов’язані, насамперед, з проблемами товарно-грошових відносин та перших форм капіталу. Арістотель при дослідженні питань товарно-грошових відносин застосовує історичний підхід і фактично виділяє окремі етапи їх розвитку. На його думку, спочатку існувала мінова торгівля – обмін надлишків виробленої продукції без застосування грошей. «Превоначальное развитие меновой торговли, – писав Арістотель, – было обусловлено естественными причинами, так как люди обладают необходимыми для жизни предметами одними в большем, другими – в меньшем количестве» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 390–391). Згодом з’явилися гроші і торгівля за допомогою грошей. «… в силу необходимости обмена возникли деньги», – зазначав Арістотель. (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступна стадія – виникнення торгового капіталу: «… из указанной меновой торговли, – писав Арістотель, – развилось … вполне логически и искусство наживать состояния» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступним є поява лихварського капіталу, «… ростовщичество … делает сами денежные знаки предметом собственности» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 395).

«Между тем, – робить висновок В. С. Афанасьєв, – главная научная заслуга Аристотеля состояла в том, что он впервые интуитивно применил метод экономической двойственности, имплицитно положив в основу своей классификации экономических явлений представление о двойственной структуре товара. Такой подход позволил ему впервые дать системное описание важнейших экономических явлений своего времени. Категории, разработанные Аристотелем, как отмечал известный австрийский экономист и историк экономической мысли Й. Шумпетер, он «объединял их в своем концептуальном аппарате, т.е. в системе инструментов анализа, которые были связаны друг с другом и предназначены для совместного использования».
Значение этого системного подхода Аристотеля трудно переоценить. Дело в том, что именно с работ Аристотеля начинается становление и развитие метода экономической двойственности как специфического инструмента изучения экономических явлений, широко применяемого, хотя и в различных формах (имплицитно и эксплицитно), фактически всеми течениями современной экономической мысли. Между тем метод экономической двойственности еще слабо изучен в современной экономической науке, которая в отличие от философии нередко еще не проводит четкого различия между общенаучными и специфическими методами экономического анализа» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии. – С. 26).

Арістотель першим в економічній науці сформулював питання про існування того, що дозволяє товари порівнювати, тобто питання про вартість (цінність) товару. Він встановив природу товару, звернувши увагу на існування споживчої вартості (корисності для людини) та мінової вартості (здатності обмінюватися на інші товари), хоча він і не використовував дані терміни, як і інші поняття, зокрема: товар, капітал та інші.

«… Он понимает, – зазначає А. В. Холопов, – что меновая ценность товара каким-то образом связана с его потребительной ценностью. Аристотель видит в процессе обмена некое равенство, понимает, что если один товар обменивается на другой, значит в них есть что-то общее, они имеют общую меру. Уже сама по себе такая постановка вопроса была колоссальным шагом вперед, поскольку знаменовала собой переход от простого описания явлений к поиску внутренних зависимостей, к их теоретическому объяснению. Таким образом, Аристотель дал толчок последующему развитию экономической мысли.

Конечно, у Аристотеля нет еще развитой концепции ценности: поставив вопрос, он не смог дать на него законченного ответа. Однако совершенно очевидно, что Аристотель указывает направление поиска ответа: «…Все, что участвует в обмене, должно быть каким-то образом сопоставимо. …Расплата будет иметь место, когда справедливое равенство будет установлено так, чтобы земледелец относился к башмачнику, как работа башмачника к работе земледельца» (Аристотель. Сочинения – Т. 4. – С. 156). Фактически Аристотель нащупывает здесь своего рода трудовую теорию ценности, пытается увязать рыночную цену товара и труд работника, производящего этот товар. Но развить эту идею великий философ не смог, и она снова появится в экономической науке много веков спустя в трудах представителей классической политической экономии» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : Эксмо, 2009. – С. 24–25).

У працях Арістотеля знайшли відображення і питання відносин власності, яку він трактував як владу власника над об’єктом власності, здобутої ним на основі природних переваг (Див.: Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 238). Об’єктом уваги мислителя був цілий ряд інших питань економічного життя суспільства. Арістотелю належить особливе місце в історії світової економічної думки. «Он впервые подверг анализу основные экономические явления и закономерности тогдашнего общества и стал, по существу, первым экономистом в истории науки» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 19).

«В работах Аристотеля, – звертає увагу А. Л. Реуель, – нашел свое выражение более широкий круг теоретико-экономических проблем, чем у Ксенофонта и Платона. По сравнению с Ксенофонтом и Платоном Аристотель в своем анализе соответствующих экономических категорий обнаружил большую глубину и оригинальность. Экономические воззрения Аристотеля представляют собой высшее достижение экономической мысли периода рабовладельческого общества» (Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 33).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Арістотеля

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Обидві останні особливості еквівалентної форми стануть для нас ще більш зрозумілі, коли ми звернемось до великого дослідника, який вперше проаналізував форму вартості поряд з багатьма формами мислення, суспільними формами і природними формами. Я маю на увазі Арістотеля.

Насамперед Арістотель цілком ясно вказує, що грошова форма товару є лише дальший розвиток простої форми вартості, тобто виразу вартості одного товару в якомусь іншому товарі…
Але тут він спиняється, натрапивши на труднощі, і припиняє дальший аналіз форми вартості…
Отже, Арістотель сам показує нам, щó саме зробило неможливим його дальший аналіз: це – відсутність поняття вартості. В чому полягає те однакове, тобто та спільна субстанція, яку представляє будинок для лож у виразі вартості лож? Нічого подібного «в дійсності не може існувати», – говорить Арістотель. Чому? Будинок протистоїть ложу як щось рівне, оскільки він представляє те, що дійсно однакове в них обох – і в ложі і в будинку. А це – людська праця.
Але того факту, що в формі товарних вартостей всі види праці виражаються як однакова, отже, рівнозначна людська праця, – цього факту Арістотель не міг вичитати з самої форми вартості, бо грецьке суспільство ґрунтувалося на рабській праці і тому мало своїм природним базисом нерівність людей і їх робочих сил…
Геній Арістотеля виявляється саме в тому, що у виразі вартості товарів він відкриває відношення рівності. Лише історичні межі суспільства, в якому він жив, перешкодили йому розкрити, в чому ж саме полягає «в дійсності» це відношення рівності».
     Маркс К. Капітал. Т. 1, кн. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 68, 69.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: Ксенофонта (Όικουόμικα), Платона (περί πολιτεία) и Аристотеля (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам картину древнего экономического общества; Платон возвышает его до идеала; Аристотель извлекает из него теоретические положения. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие:
Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему».
     Вернадский И. Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.

«…Имя его должно быть произносимо в нашей науке с уважением. Ошибки и заблуждения, встречаемые у него, суть заблуждения века, а не исключительно его; светлые идеи составляют, напротив, собственную его заслугу, образуя плод его наблюдений и соображений. Он анализировал экономическую жизнь своего времени, силился открыть ее законы, построить ее теорию, и – если эти законы не составляют истинных, общих для всех времен и народов, то по крайней мере они довольно верны в их применении к совершенному ему обществу. Не его вина, что ему недоставало материала для сооружения здания полной науки: он пользовался тем, чем мог, и – пользовался несомненным талантом.
Таким образом за две тысячи лет до окончательного образования политической экономии в отдельную науку, Аристотель уже определил истинное ее значение, указал на необходимость ее отделения от других наук, угадал ее место, – и все это при разделяемом им со своими современниками презрения к материальному труду, и в то время, когда не существовало даже порядочного разделения между главными отраслями ведения. Аристотель поэтому является, можно сказать, единственною светлою точкою во мраке древней экономической литературы, если только ей можно дать это название, – он является на этом поприще без подражателей, без соперников, без последователей. Даже следующие за ним почти девятнадцать веков не имеют подобного значения в истории нашей науки».
     Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 522.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки

«В области политической экономии Аристотелем (384–322 гг. до н. э.) сделано не меньше, чем Платоном. Основателем этой науки, мы уже знаем, он не был, но она у него гораздо более освободилась от разных посторонних примесей и стала настоящим искусством, как его понимали древние. Но, оставаясь учеником Платона далеко в большей степени, чем это обыкновенно принято считать, Аристотель в своих экономических воззрениях не совсем еще освободился от противоречий между экономией и этикой – противоречий, в которые был совершенно погружен Платон…
В то же время он пытается поколебать коммунистическую сторону экономической доктрины своего учителя. Он признает, что идея индивидуальной, частной собственности коренится в очень глубоких инстинктах человеческой природы, что она тем более законна, тем более благодетельна, что составляет существенный импульс к деятельности. Желая избежать социализма, к которому неизбежно приводит логическое развитие экономической доктрины Платона, Аристотель старается поколебать основные принципы обмена, считает ненормальными существующие его формы, как ведущие к социализации богатства».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 18, 19.

Едуард Меєр (1885–1930) – німецький історик і дослідник

     Мейер Э. Экономическое развитие древнего мира / Э. Мейер ; пер. под ред. М. О. Гершензона. – Москва, 1910. – С. 49–50.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,
історик економічної думки

«Аристотель не только различал потребительную ценность и меновую ценность так же четко, как и любой более поздний автор, но он понимал также, что последняя каким-то образом получается из первой. Но само по себе это не только не выходит за рамки здравого смысла, но и является банальностью, а дальше он не продвинулся».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 74.

«Теория денег, которой придерживался Аристотель, сознательно противопоставляя ее, как мне кажется, той теории, которой придерживался Платон, заключалась в следующем: само существование любого некоммунистического общества предполагает обмен товарами и услугами; этот обмен вначале «естественно» принимает форму бартера; но люди, которым требуется то, что есть у других людей, могут не обладать тем, что требуется этим последним; поэтому часто бывает необходимо принять в обмен то, что не требуется, ради обладания тем, что действительно необходимо, посредством последующего акта бартера; очевидное удобство будет побуждать людей выбрать путем неявного соглашения или посредством законодательного акта какой-либо один товар в качестве средства обращения – Аристотель не рассматривал возможность выбора более чем одного подобного товара».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 77.

«Аристотель осуждал процент, который во всех случаях считал «ростовщическим», на том основании, что не существует оправданий росту денег (являющихся просто средством обращения) при переходе из рук в руки (что с ними, конечно, и не происходит). Но он никогда не задумывался о причинах выплаты процента».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 81.

Анатолій Степанович Гальчинський (нар. 1935 р.) – український економіст,
доктор економічних наук

«У «Метафізиці» Арістотель (384 – 322 рр. до н.е.), розпочинаючи науковий аналіз із визначення відмінностей між загальними знаннями і наукою, акцентує увагу на специфічній визначеності предмета наукових знань. Найпринциповішою відмінністю, зазначав геніальний античний мислитель, є те, що предмет науки містить два взаємопов’язані елементи: начала і причини. Началом у предметі науки є визначення того, з чого розпочинається рух, розвиток. У ньому концентрується сутність предмета, що досліджується. Начало, за Арістотелем, органічно пов’язане з причиною. Якщо не існує нічого першого, то взагалі не може існувати ніякої причини. Водночас причиною Арістотель називає той зміст предмета, з якого він виникає».
     Гальчинський А. Економічна методологія : Логіка оновлення : курс лекцій / Анатолій Гальчинський. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – С. 29–30.

Твори

• Сочинения : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1975–1983. – Т. 1. – 1975. – 550 с. ; Т. 2. – 1978. – 687 с. ; Т. 3. – 1981. – 613 с. ; Т. 4. – 1983. – 830 с. – (Философское наследие).
  Шифр зберігання книги: 1Ф А81
• Аналитики : Первая и вторая : пер. с греч. / Аристотель. – Ленинград : Госполитиздат, 1952. – 438 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А81
• Античный способ производства в источниках : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима / под ред. С. А. Жебелева, С. И. Ковалева. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – 596 с. – С. 103, 358–359, 551–571: отрывки из сочинений Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.342 A72
• Афинская полития : государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. с греч. С. И. Радцига ; ред. В. С. Сергеев. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1936. – 198 с.
  Шифр зберігання книги: 9(3) А81
• Афинская полития. Государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. и примеч. С. И. Радцига ; РАН, Моск. психолого-социальный ин-т. – 3-е изд., испр. – Москва : Флинта : Моск. психолого-социальный институт, 2007. – 233 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА699663
• Евдемова Этика. Книга Н / Аристотель // Вопросы философии. – 2002. – № 9. – С. 136–156.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Категорії / Аристотель // Філософія : Від витоків до сьогодення : хрестоматія : навч. посіб. / за ред. Л. В. Губерського. – Київ : Знання, 2009. – С. 88–98.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Метафизика / Аристотель ; пер. и примеч. А. В. Кубицкого. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – 348 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А81
• Метафизика : Переводы. Комментарии. Толкования / Аристотель ; сост. С. И. Еремеев. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2002. – 830 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А81
• Никомахова этика / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 92–96.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Нікомахова етика / Арістотель ; пер. з давньогр. В. Ставнюк. – Київ : Аквілон-плюс, 2002. – 479 с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А623373
• Нікомахова етика : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 69–76.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Политика / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 96–100.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Політика / Арістотель ; [пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк]. – 3-тє вид. – Київ : Основи, 2005. – 238, [1] с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б322547
• Політика : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 77–82.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Экономика / [Аристотель ?] ; пер. Г. А. Тарояна // Вестник древней истории. – 1969. – № 3. – С. 215–242.
  Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 В38

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1890. – Т. 2 (полутом 3). – С. 91–93.
  Шифр зберігання книги:030 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1900]. – Т. 2. – С. 44–50.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1936. – Т. 3. – Стб. 436–443.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1. – С. 142–143.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 51–52.
  Шифр зберігання книги: 33 Е40
• История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 55–58, 619–620.
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Античные писатели : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 60–64.
  Шифр зберігання книги: 8И А74
• Александров Г. Ф. Аристотель : (философские и социально-политические взгляды) / Г. Ф. Александров ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – 275 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф(09)1 А46
• Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 1.2 : Начало начал: Аристотель. – С. 19–26.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А67
• Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – Ч. 4 : Аристотель. Первая систематизация знания. – С. 191–240.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Киев, 1914. – Т. 1 : Введение и основные силы, действующие в национальном хозяйстве. – 710 с. – С. 131–133: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 330.1 A72
• Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – Гл. 2 : Системный поход Аристотеля к экономическим явлениям. – С. 24–37. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 330.1 А94
• Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – С. 189, 194, 237–243: про Арістотеля.
  Шифр зберігання книги: 330.3 Б17
• Базилевич В. Д. Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – Розд. 1.2 : Арістотель: метафізика сущого (світ, людина, «ойкономія»). – С. 39–50.
  Шифр зберігання книги: 330.1 Б17
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.6 : Онтос экономики в метафизике Аристотеля. – С. 105–111.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б17
• Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : ИРИСЭН, 2008. – 480 с. – С. 88–91: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б54
• Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 3 : Аристотель. – С. 74–87.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б90
• Вебер-Шефер П. Аристотель / Петер Вебер-Шефер // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / ред. Є. Причепій. – Київ : Тандем, 2002. – С. 35–53.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К47
• Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 521–528.
  Шифр зберігання книги: 330.8 В35
• Возьний К. З. Арістотель та його місце в розвитку сучасної економічної думки / К. З. Возьний, А. Петриків // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль : Економічна думка, 1999. – Спец. вип. № 12. – С. 104–106.
  Шифр зберігання журналу: 330 В53
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, ч. 1, разд. 1, гл. 6.4 : Экономические взгляды Аристотеля. – С. 127–134.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Горкіна А. П. Аристотель / А. П. Горкіна // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 38–39.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Диоген Лаэртский. Аристотель / Диоген Лаэртский // О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 188–198.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Д46
• Зибек Г. Аристотель / Герман Зибек ; пер. со 2-го нем. изд. В. Базарова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : ред. журн. "Образование", 1903. – [2], 146, II с. – (Библиотека философов ; 10).
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф З-59
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 76–79.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68
• Зубов В. П. Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – 366 с. – (Научно-биографическая серия).
  Шифр зберігання книги: 1Ф З-91
• Ильин В. В. Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 50, 219–221, 253–256, 328: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 336.7 И46
• Ингрэм Дж. История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 21–25: об Аристотеле.
• История экономической мысли / под ред. В. Я. Железнова, А. А. Мануилова ; Моск. науч. ин-т. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1. – 253 с. – Из содерж.: Экономическое мировоззрение Аристотеля. – С. 153–253.
  Шифр зберігання книги: 330.8 И90
• Інституційна інвестологія : навч. посіб. / [за заг. ред. С. К. Реверчука]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 19–23.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-71
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 72–78.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Калмычкова Е. Н. Модели человека в структуре экономической мысли. Гл. 1.3. Модель «идеального гражданина» Аристотеля. Идеальное общество Аристотеля – выразитель принципов равенства и справедливости / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 22–28. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Э40
• Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002 – Т. 1. – 576 с. – Из содерж.: Аристотель. – С. 193–225.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К44
• Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экон. шк., 1996. – 158 с. – С. 30–31: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 330.3 К59
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 37–38.
  Шифр зберігання книги: 330.8 К78
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 493 с. – С. 57–65: об экономических воззрениях Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Литвинова Е. В. Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова. – Санкт-Петербург : тип. и литогр. И. Г. Салова, 1892. – 78 с. – (Жизнь замечательных людей : Биографическая библиотека Ф. Павленкова).
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 1 Литв
• Литвинова Е. В. Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 158–236. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; т. 9).
  Шифр зберігання книги: 1Ф С59
• Лосев А. Ф. Платон. Аристотель / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Мол. гвардия, 2000. – 391, [1] с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 777).
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А618213
• Мазараки А. А. Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 85–87, 230–232, 284–290: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 336.7 М13
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 2 : Вначале было слово Аристотеля. – С. 43–47.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 4.7 : Политические доктрины Платона и Аристотеля. – С. 47–53.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М82
• Мюллер Р. А. Аристотель / Р. А. Мюллер // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 49–57.
  Шифр зберігання книги: 1Ф В27
• Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 39–49: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 330.8 О-58
• Орженцкий Р. Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : Тип. штаба округа, 1896. – [2], V, [1], 256 с. – С. 133–135: об Аристотеле.
• Поланьи К. Аристотель открывает экономику / К. Поланьи // Истоки : Экономика в контексте истории и культуры / ред. Я. И. Кузьминов. – Москва : Высш. шк. экономики, 2004. – Вып. 5. – С. 9–51.
  Шифр зберігання книги: 330.8 И89
• Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 10 : Истоки экономических идей Аристотеля. – С. 219–238.
  Шифр зберігання книги: 330.8 П54
• Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 2 : Платон и Аристотель. – С. 47–60.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р58
• Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 19–23.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
• Фома Аквінський. Коментарі до Аристотелевої "Політики" / Фома Аквінський // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 121–176.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Харченко-Кушнір Н. М. Ідея середнього класу в концепції "ідеальної держави" Аристотеля / Н. М. Харченко-Кушнір // Економіка та держава. – 2011. – № 11. – С. 68–70.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Чанышев А. Н. Аристотель / А. Н. Чанышев. – 2-е доп. изд. – Москва : Мысль, 1987. – 221 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-18
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 35, 65, 69─81: об Аристотеле.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Шухов Н. С. Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1, гл. 4.4 : Развитие системного анализа ценности в работах Аристотеля. – С. 126–140.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш98
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Т. 1, разд.] 3.12 : Аристотель. – С. 92–99.
  Шифр зберігання книги: 338 Э40
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [разд.] 11.2.5 : Аристотель. – С. 297–299.
  Шифр зберігання книги: 338 Э40
• Эспинас А. В. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.3 : Аристотель. – С. 15–25. – (Классика политэкономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Э85
• Якубенко В. Д. Власність, економічна влада та управління : навч. посіб. / В. Д. Якубенко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ, 2011. – Тема 2.1 : Власність в античній філософії: Платон та Аристотель. – С. 52–56. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/
  Шифр зберігання книги: 330.1 Я49

Фотогалерея

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 192.

• 

  Зубов В. П. Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 1.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 199

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 200

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207

• 

  Зубов В. П. Аристотель. – С. 310.

• 

  Зубов В. П. Аристотель. – С. 311.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207.

• 

  Зубов В. П. Аристотель. – С. 296–297.