Історія економічної теорії - Внесок користувача [uk]

Локк Джон

2023-02-08T08:36:22Z

Admin:

[[Файл:Locke.jpg|left|150px]]<h3><center>Локк (Лок) Джон 
Locke John 
(29 серпня 1632 – 28 жовтня 1704) – 
англійський філософ, політичний діяч другої половини XVII ст., 
ідеолог партії вігів, засновник ідейно-політичної доктрини лібералізму. 
В економічних працях виклав найбільш загальні принципи політичної економії. 
Представник пізнього меркантилізму.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Джон Локк народився 29 серпня 1632 р. у Рінгтоні, невеликому містечку графства Сомерсет у південно-західній частині Англії, у небагатій родині джентрі. Батько Джона Локка був суддівським чиновником, прийняв бік парламенту у боротьбі проти короля Карла (Чарльза) I Стюарта, служив в армії Кромвеля і у якості командира кінного ескадрону брав участь у бойових діях під Брістолем. Саме ця обставина і дозволила йому дати сину освіту у Вестмінстері, в одній з кращих державних шкіл Англії. У 1652 р. Джон Локк вступив до коледжу Христової Церкви в Оксфорді, де, як вважають, міг зустрічатися із Вільямом Петті, який був у той час професором анатомії і віце-президентом коледжу Брейсноус.

Протягом більш ніж тридцяти наступних років доля Локка так чи інакше була пов’язана з цим славетним учбовим закладом. Ступінь бакалавра він отримав у 1656 р., магістра – у 1658 р. Коли Дж. Локк був ще студентом старшого курсу (1658 р.), його призначили викладачем етики коледжу Христової церкви. У 1660 р. він отримує місце викладача грецької мови, а у 1663 р. – обирається цензором моральної філософії.

Але згідно з правилами університетського уставу для того, щоб залишитися на постійній викладацькій роботі, необхідно було прийняти духовний сан. Така перспектива не влаштовує Дж. Локка. Крім того, він незадоволений філософською освітою, отриманою в Оксфорді. Локк вирішує вивчати медицину, анатомію, фізіологію і фізику. Перекладає медичні праці одного із засновників клінічної медицини Томаса Сіденхема (Sydenham).

В Оксфорді Локк зближується з ентузіастами нового наукового напряму, що протистояв схоластичній вченості, яка панувала в англійських університетах. Великий вплив на нього мав фізик Роберт Бойль, лідер емпіриків в Оксфорді. Локк допомагає Бойлю у проведенні експериментів, а також займається різними фізичними, хімічними і метеорологічними дослідами. Він працює над трактатом «Про медичне мистецтво» і намагається отримати ступінь доктора медицини. Але університет відмовляє Локку в отриманні наукового ступеня. Незважаючи на це, у 1668 р. його було обрано членом Лондонського королівського товариства.

Дж. Локк приймав активну участь не тільки в науковому, але й політичному житті Англії. Події його особистого життя були тісно пов’язані як з епохою наукових відкриттів XVII ст., так і з другим етапом англійської буржуазної революції. Дж. Локк стає ідеологом так званої «славної революції» (Glorious Revolution) (1688 р.), яка була, по суті, класовим компромісом великої буржуазії і частини земельної аристократії. Локк виступає виразником сподівань і поглядів англійської буржуазії. Як підкреслював '''[[Маркс Карл Генріх| К. Маркс]]''', Локк «представляв нову буржуазію в усіх її формах» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 58).

Доленосною для Джона Локка стає зустріч у 1666 р. з лордом Ентоні Ешлі Купером, майбутнім першим графом Шефтсбері. Навесні 1667 р. Локк прийняв пропозицію Ешлі і переїхав до Лондона спочатку у якості домашнього лікаря і вихователя у сім’ї лорда.

Таким чином він опинився у середовищі безпосередніх учасників громадянської боротьби, коло його інтересів і занять розширюється. Тепер вже він не тільки лікар, педагог і дослідник, але і радник Ешлі. Протягом наступних п’ятнадцяти років його доля пов’язана із долею його покровителя і союзника.

Дж. Локк стає секретарем лорда Ешлі, починає займатися політикою і робить кар’єру державного службовця. Оскільки Ешлі був політиком і цікавився проблемами торгівлі, то Локк, природно, також зацікавився економічними проблемами. У результаті з’явилася стаття «Деякі вірогідні наслідки зниження ставки відсотка до 4 %» («Some of the Consequences that are Like to Follow upon Lessening of Interest to 4 per cent» (1668 р.)), що була написана у відповідь на парламентську агітацію відносно зниження ставки відсотка.

У 1672 р. Ешлі стає лордом-канцлером Англії і першим графом Шефтсбері, а Локк – секретарем Ради у справах торгівлі та колоній, що очолює Шефтсбері, і членом фрахтової компанії, яку заснував Шефтсбері.

З 1674 по 1689 рр. Локк завдяки своїм політичним поглядам був втягнутий у низку карколомних падінь і злетів, що мали величезний вплив на його світогляд. У 1674 р., коли за організацію заколоту проти короля Шефтсбері було усунуто з усіх постів, Локк спочатку повертається в Оксфорд, а потім від’їжджає до Франції. Там він вивчає картезіанство, дискутує з французькими прихильниками філософії та виконує різні політичні доручення вігів. З 1679 по 1682 рр. він знову поряд із графом Шефтсбері, який повернув собі втрачене політичне становище і обійняв посаду лорда – голови таємної ради. Локк був його секретарем. Згодом лорд Ешлі приймає участь у заколоті герцога Монмаута проти Карла II і змушений після його поразки емігрувати до Голландії, де невдовзі помирає.

У 1683 році Локк услід за Шефтсбері їде до Голландії. Наказом Карла II у 1684 р. Локка назавжди звільнили з Оксфорда. У Голландії він залишається на шість років, завершує свою основну філософську працю – результат його майже двадцятирічної праці – «Дослід про людський розум» («An Essay Concerning Human Understanding»), зближується із Вільгельмом Оранським, правителем Голландії, приймає активну участь у підготовці походу Вільгельма Оранського і, по суті, стає одним із ідеологів «славної революції» (1688 р.), що призвела до встановлення у Англії конституційної монархії.

На батьківщину Дж. Локк повернувся лише після так званої «славної революції» у 1689 р., коли було повалено Якова (Джеймса) II і англійський трон зайняв Вільгельм Оранський. Локк повернувся до Англії вже як відомий вчений та людина, що мала значну політичну вагу.

Останні п'ятнадцять років свого життя він присвятив літературній праці, одночасно займав державні посади і при нагоді надавав консультації політичним лідерам. Він входив до складу нової адміністрації, обіймав посаду уповноваженого по апеляціям, з 1696 р. був комісаром у справах торгівлі та колоній. Локк цікавився парламентськими дебатами, впливаючи на їх хід через групу близьких йому депутатів, брав участь у проведенні грошової реформи, сприяв розширенню свободи друку.

Вершиною його адміністративно-фінансової діяльності стала участь у заснуванні Англійського банку. Сприяв він і створенню декількох приватних компаній.

З 1691 р. через хворобу легень Локк оселився у замку Отс (графство Ессекс) у заміському маєтку лорда Френсіса Мешема та його дружини Демеріс (доньки філософа Ральфа Кедворта) і зайнявся вихованням їхнього сина. У 1700 р. він залишив усі посади.

Помер Дж. Локк 28 жовтня 1704 р. Залишився великий архів: рукописи праць, щоденники, різні нотатки і більш 2500 листів. З 1947 р. архів Локка належить Бодлеанській бібліотеці Оксфордського університету.

Політичні, правові та економічні погляди Дж. Локка найбільш чітко сформульовані в його «Двох трактатах про правління» («Два трактати про врядування», «Two Treatises of Government»), що були написані у рік прийняття «Білля про права» (1689 р.) і надруковані у 1690 р. Політичний устрій, встановлений в Англії після революції, визнавав існування у кожної людини природних прав, що існували ще до виникнення суспільства, яке трактувалося як результат домовленостей між його членами.

Теорія природного права була викладена Дж. Локком у його «Двох трактатах про правління». Саме ці ідеї Локка знайшли відображення у працях фізіократів. Разом із цією теорією у главі «Про власність» («Of Property») Локк формулює найбільш загальні принципи політичної економії. Відправним пунктом пошуків Локка у галузі політичної економії було глибоке переконання у благотворності будь-якої приватної власності. Поряд із філософськими поглядами на походження власності погляди Локка знайшли відображення ще у чисто економічних творах, а саме у трьох невеликих трактатах, що з’явилися з 1692 по 1695 рр. Найбільш важливим з них є «Деякі спостереження про зниження відсотків і підвищення вартості грошей» («Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising the Value of Money»). Цю працю присвячено обговоренню проблем поточної економічної політики, але автор розпочинає статтю розглядом теорії вартості, на базі якої він створив власну кількісну теорію грошей.

У своїй теорії власності Локк виходить із розуміння, що кожна людина при народженні наділяється правом власності на свою особистість і має право на продукти своєї власної праці. Обґрунтування принципів індивідуалізму дозволило Локку на перший план висунути ідею стихійної, вільної закономірності ринку, сформулювати зачатки теорії попиту та пропозиції. На відміну від меркантилістів, які апелювали до уряду, до державного регулювання товарного і грошового обігу, Локк стверджує стихію ринку, розглядає співвідношення продавців і покупців як головну причину виникнення ринкової ціни.

Дж. Локк вважав, що праця є джерелом будь-якої власності і «створює відмінності у цінності різних речей». Він стверджував, що праця привносить значно більше у цінність товарів, ніж природа. А прикладаючи свою працю до землі, людина перетворює плоди землі у свою власність. Стосовно теорії грошей Дж. Локка слід зазначити, що він намагався відійти від металлістичних уявлень про сутність грошей. Теорія грошей викладена з позицій порівняння грошового запасу однієї країни до обсягу її торгівлі і аналогічного співвідношення для іншої країни. Він стверджував, що важливим є не придбання золота самого по собі, а отримання більшої кількості золота у порівнянні з іншими країнами. Він також підкреслював, що співвідношення між грошовим запасом держави і обсягом її торгівлі залежить не тільки від кількості грошей, але також і від швидкості їх обігу.

Таким чином, політичні і правові погляди Джона Локка були тісно пов’язані з його економічними поглядами, які були присвячені актуальним проблемам економічної теорії. М. Блауг включає Дж. Локка до 100 видатних економістів до Кейнса. Вважається, що Локк зробив внесок у подолання меркантилізму своєю теорією пізнання, соціальною філософією та економічними творами.

Він заперечував існування природжених ідей, стверджував, що все людське знання походить від досвіду. Розвинув вчення про первинні і вторинні якості і теорію виникнення загальних ідей (абстракцій). Соціально-політична концепція Локка спирається на природне право і теорію суспільного договору. У педагогіці виходив із переважного впливу оточення на виховання. Засновник асоціативної психології.

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Джона Локка ">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст, класик політичної економії</center></h3>«Локк отмечает различие между деньгами и всяким другим движимым имуществом. Все другие движимые предметы, говорит он, по своей природе потребляемы, и поэтому нельзя особенно полагаться на богатство, состоящее из них; народ, обладающий ими в изобилии в одном году, может в следующем ощущать острую нужду в них даже при отсутствии вывоза, а только в результате его собственной расточительности. Деньги же, напротив, являются неизменным другом; хотя они и могут переходить из рук в руки, все же они не так легко уничтожаются и потребляются, если только удается предотвратить их отлив из стран. Ввиду этого, по его мнению, золото и серебро представляют собой самую устойчивую и существенную часть движимого богатства нации, и потому умножение этих металлов должно быть, как он думает, главной задачей ее политической экономии». '''     Смит А.''' Исследование о природе и причинах богатства народов : [пер. с англ.] / Адам Смит ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 421.


<h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>
«Якщо загальний погляд Локка на працю зіставити з його поглядом на ''походження процента і ренти'', – бо додаткова вартість виступає у нього тільки в цих визначених формах, – то додаткова вартість виявляється не чим іншим, як '''чужою працею''', додатковою працею, привласнювати яку дають можливість своїм власникам земля і капітал, ці умови праці. А власність на більшу кількість умов праці, ніж та кількість їх, яку людина може використати своєю власною працею, являє собою, за Локком, політичний винахід, який суперечить природноправовій основі приватної власності». '''     Маркс К.''' Теорії додаткової вартості (IV том "Капіталу") / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 345.

«Погляди Локка мають тим важливіше значення, що він є класичним виразником правових уявлень буржуазного суспільства на протилежність феодальному; крім того, його філософія стала всій англійській політичній економії пізнішого часу за основу для всіх її уявлень». '''     Маркс К.''' Теорії додаткової вартості (IV том "Капіталу"). – С. 348.

<h3><center>Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький мислитель і суспільний діяч, один із засновників марксизму</center></h3>«…Петті вже в 1662 р. протиставляв у своєму «Трактаті про податки і збори» процент як ренту з грошей … земельній ренті і ренті з нерухомого майна… В цьому останньому пункті Локк і Норс майже тільки копіюють його. Щодо процента, то Локк бере своєю вихідною точкою паралель, яку проводив Петті між процентом з грошей і земельною рентою, тоді як Норс іде далі і протиставить процент як ренту з капіталу (rent of stock) земельній ренті, а капіталістів [stocklords] – земельним власникам [landlords]. Але в той час як Локк приймає свободу процента, що її вимагає Петті, лише з обмеженнями, Норс приймає її абсолютно». '''     Енгельс Ф.''' Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 236.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Политический строй, установившийся в Англии после революции 1686 г., предполагал у каждого человека существование естественных прав, присущих ему еще до возникновения общества, которое рассматривалось как результат договорного соглашения между его членами. Теория естественного права – плод полубиблейских, полустоических взглядов, смешение веры и разума – была изложена Дж. Локком (1632–1704) в его «Трактате о правительстве». Мы видим, что политическая философия физиократов есть не что иное, как воспроизведение Локка. Вместе с этой теорией в главе «О собственности» Локк дает изложение наиболее общих принципов политической экономии…». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 75.

«Локк, таким образом, является чистым предшественником физиократов там, где теории его основываются на существовании естественных законов и в особенности на законе спроса и предложения, который был им очень точно сформулирован; кроме того, он высказывал еще ту мысль, что все налоги в конце концов сводятся к налогу на продукты земледелия, чьей бы рукой он ни вносился в казначейство. Но, за исключением этих положений, в которых он является противником Чайльда, Локк вообще был защитником меркантильной системы и торгового баланса». '''     Эспинас А.''' История экономических учений. – С. 78.

<h3><center>Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський економіст, засновник макроекономічної теорії та принципів державного регулювання ринкової економіки</center></h3>«Великий Локк был, по-видимому, первым, кто в своем споре с Петти сформулировал в абстрактной форме связь между нормой процента и количеством денег. Он оспаривал предложение Петти об установлении максимальной нормы процента на том основании, что это так же практически неосуществимо, как и фиксированный максимум земельной ренты, поскольку «естественная стоимость денег, выражающаяся в их способности приносить ежегодный доход в форме процента, зависит от отношения всего количества обращающихся в королевстве денег ко всей торговле королевства (т. е. к общей сумме продаж всех товаров)». Локк поясняет, что деньги имеют двоякую стоимость: 1) стоимость их использования, выражающуюся в проценте, «и в этом отношении они имеют ту же природу, что и земля, но только доход от земли называется рентой, а от денег – пользой (use)», и 2) меновую стоимость, «и в этом отношении они имеют ту же природу, что и товар», причем их меновая стоимость «зависит только от изобилия или недостатка денег по отношению к изобилию или недостатку этих товаров, а не от величины процента». Таким образом, Локк явился родоначальником двух родственных вариантов количественной теории. Во-первых, он утверждает, что норма процента зависит от отношения количества денег (с учетом скорости обращения) к общей стоимости торговли. Во-вторых, он утверждает, что меновая стоимость денег зависит от отношения количества денег к общему количеству товаров на рынке. Но, стоя одной ногой на позиции меркантилизма, а другой – на почве классической теории, он не мог иметь достаточно четкого представления о связи между этими двумя отношениями и упустил из виду возможность колебаний в предпочтении ликвидности. Однако он стремился объяснить, что понижение нормы процента не оказывает прямого влияния на уровень цен и затрагивает цены «только если изменение процента в хозяйстве ведет к притоку или утечке денег или товаров, изменяя со временем соотношение между теми и другими здесь, в Англии, по сравнению с прежним уровнем», т. е. если понижение процента ведет к вывозу наличных денег или к увеличению объема производства. Но Локк, как я думаю, никогда не достигал подлинного синтеза. Насколько хорошо меркантилисты различали норму процента и предельную эффективность капитала, видно из той цитаты (напечатанной в 1621 г.), которую Локк приводит из «Письма другу о ростовщичестве»: «Высокий процент вредит торговле. Выгода от процентов больше, чем прибыль от торговли, и это побуждает богатых купцов бросать торговлю и отдавать свой капитал под проценты, а более мелких купцов разоряет». '''     Кейнс Д.''' Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Мейнард Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 310–311.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Его труды имеют для нас первостепенное значение во многих аспектах. Во-первых, как философ в узком смысле этого слова Локк привел эмпиризм к победе над картезианским рационализмом вначале в Англии, а потом и на континенте, в особенности во Франции (решающее значение имела его работа «Опыт о человеческом разуме» (Essay concerning Human Understanding); 1690). Это был настоящий и решительный разрыв со схоластической традицией (Аристотелем), что, однако, не означало аналогичного разрыва в политической и экономической теории: эти вещи важно различать. Во-вторых, как сторонник терпимости, свободы печати и развития образования Локк способствовал созданию концепции политического либерализма, что следует упомянуть ввиду связи последнего с экономическим либерализмом. В-третьих, как политолог (см. в особенности «Два трактата о государственном правлении» (Two Treatises of Government), опубликованные в 1690 г.) Локк также занимает одно из первых мест среди философов естественного права, хотя он добавил мало нового к сказанному Гроцием и Пуфендорфом. В-четвертых, как экономист Локк также внес важный вклад … он не связан ни с его философией, ни с его политической теорией». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 148–149.

«Автор «Очерка о человеческом понимании» обладал широким научным кругозором, а о неугасающем интересе Локка к экономическим фактам и проблемам достаточно убедительно свидетельствует его дневник. На основании его материалов можно было бы выстроить всестороннюю систему его экономических идей». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 379.

«…место Локка в истории экономического анализа основано исключительно на его исследованиях монетарных проблем. Особенно значительны работы Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest, а также Raising the Value of Money (1692). Further Consideration... (1695) добавляет мало интересного к предыдущим. Несмотря на то что дата и форма публикации указывают на то, что эти работы послужили откликом на происходившую в то время полемику, они охватывают развитие экономической мысли за десятилетия и благодаря глубине проникновения автора в суть основных принципов значат несравненно больше, чем трактат на злобу дня, а также больше, чем можно ожидать, исходя из их заглавий. Но все же мы не можем назвать эти работы великим, тем более безошибочным вкладом в монетарный анализ. В них часто встречаются промахи и, какова бы ни была степень их «субъективной оригинальности», содержится мало такого, что уже не было бы сказано так же хорошо или лучше другими авторами приблизительно в то же время. Влияние упомянутых трудов было значительно также и на европейском континенте». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 379–380.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Як уперше сформулював Лок, кількісна «теорія» просто стверджувала, що рівень цін завжди перебуває в певній пропорції до кількості грошей, причому вважалося, що поняття «кількість грошей» охоплює також «швидкість їхнього обігу». Конкретна пропорція, очевидно, залежить від обсягу торгівлі. Це – труїзм, а ніяка не теорія; він може бути корисним, бо підкреслює функцію грошей як посередника обміну. Лок порівнює два потоки – сукупну кількість грошей в обігу в даний період часу і сукупний обсяг товарів, проданих і куплених за той самий час, – і таким чином показує, що абсолютні розміри запасу грошей не мають ніякого значення для багатства нації. Особливість грошей у тому, що, правлячи засобом обміну, вони не мають «справжньої» вартості. Це твердження, очевидно, руйнувало принципи меркантилізму, проте Лок залишався меркантилістом, бо вважав перевагою країни мати більший запас грошей, ніж будь-яка інша країна». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 37.

«Джон Локк является выдающейся фигурой в истории политической мысли. Он также является не главной, но все же значительной фигурой в истории экономической мысли; и на это есть три причины: трудовая теория собственности, изложенная в его шедевре «Два трактата о правительстве» (''Two Treatises of Government, 1690''), предоставила философское обоснование трудовой теории ценности, которая впоследствии возникла в трудах Адама Смита и экономистов классической школы; его памфлеты «Некоторые рассуждения о последствиях снижения ставки процента» (''Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest, 1691'') и «Новые рассуждения» (''Further Considerations, 1695'') развивали следствия количественной теории денег как частного случая более общей теории ценообразования на основе спроса и предложения, а его утонченная защита меркантилизма предоставила превосходную возможность изучить несостоятельность некоторых лучших умов XVII века в признании того факта, что страна не в состоянии бесконечно накапливать золото». '''     Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 175.

«Теория собственности Локка основывается на доктрине естественного права: каждый человек в момент рождения наделяется правом собственности на свою собственную личность и имеет право на продукты своего собственного труда; точно также, прикладывая свой труд к земле, он делает плоды земли своей собственностью. Таким образом, труд не только является источником всякой собственности, но и «создает различия в ценности различных вещей». Видел ли сам Локк все следствия этого рассуждения и придерживался ли он на самом деле трудовой теории ''ценности'' (относительные цены определяются количеством прошлого и сегодняшнего труда, воплощенного в товарах), может быть поставлено под сомнение, но он определенно утверждал, что труд привносит значительно больше в ценность товаров, чем природа, и остается один маленький шаг от этого эмпирического предложения до полноценной теории о том, что труд – единственное, что определяет ценность. Хотя Адам Смит не сделал этого шага столетие спустя, но, возможно, Рикардо, а Маркс уж наверняка, совершили его». '''     Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 176.

<h3><center>Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст, історик економічної думки</center></h3>«…мы попытаемся построить простую экономическую модель, которая может показать, что оригинальная теория стоимости Джона Локка – в терминах соотношения количества товаров и пропорции продаж имеет смысл, в отличие от ее ошибочной интерпретации в терминах пропорций предложения и спроса, поскольку он применял свою теорию стоимости для того, чтобы найти микроэкономическое обоснование для своей количественной теории денег, которое необязательно идентично количественной теории денег классической школы». '''     Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 48. – (Учебники по экономике. Высший уровень).

«Первую попытку истолковать и реконструировать теорию Локка с обычной точки зрения на спрос и предложение предпринял Джон Ло в 1705 г. в работе «Деньги и торговля». «Мистер Локк говорит, что ''стоимость товаров соответствует отношению их количества к продажам''. Продажи не могут быть больше количества, а спрос может…. Таким образом, цена товаров соответствует отношению количества в пропорции не к продажам, а к спросу». Это истолкование разделяют многие известные ученые. Если мы вслед за Джоном Ло заменим спрос на продажи и реконструируем теорию стоимости Локка, приняв, что цена определяется соотношением спроса и предложения, то станет ясно, что это абсолютно лишено смысла… Более чем двести пятьдесят лет после Джона Ло, Воун корректно обосновала, что «теория стоимости Локка была не ранним вариантом анализа спроса и предложения и что «продажи не соответствуют современной концепции спроса». Она настаивает на том, что «термин продажи присущ оригинальной теории стоимости Локка», цель которой состояла в объяснении факторов, определяющих стоимость денег. Но по-прежнему сохраняется вопрос, почему цена определяется соотношением продаж и количества, или, по современной терминологии, реализуемых продаж и доступного для покупателя предложения. Иными словами, чтобы доказать состоятельность оригинальной версии теории стоимости Локка, должны задать вопрос, почему цена товара растет, когда растет скорость его оборота». '''     Негиши Т.''' История экономической теории. – С. 51–52.

<center><h3>Вальтер Ойхнер (1933–2011) – німецький політолог, доктор філософії, професор</h3></center>«Щоб людина могла підтримувати своє життя, Бог надав усім людям однакову можливість розпорядження творінням. Проте природні речі можуть лише тоді дійсно бути використані окремою людиною, коли вона їх відділить від належної кожному спільної власності і присвоїть. Як слід розуміти це привласнення, Лок описує в славетному 5-му розділі ''Second Treatise''. Без сумніву, кожний має власність, що належить особі, відповідно, отриману з праці власними руками. «Праця» може бути порівняна з певною субстанцією, що відокремлюється від тіла людини і може бути «змішана» з природними предметами, що обробляються. Через це змішування з субстанцією «праці», що належить тому, хто працює, продукт праці також стає власністю власника праці. Міра вкладеної праці визначає зрештою «вартість» виготовленого блага. Тут Лок стоїть біля першопочатків учення про вартість праці класичної політичної економії (Адам Сміт, Давид Рикардо). Локове виведення права власності з праці являє собою нове слово в історії політичних ідей. Воно краще відповідає інтересам буржуазії, показаної як продуцент, аніж традиційні погляди таких мислителів, як Тома Аквінський, і, окрім цього, новочасному вченню про природні права, згідно з яким встановлення приватної власності випливає з людської єдності… Локівський погляд на функцію сучасної приватної власності – діалектичну і водночас таку, що породжує поступ і напруження, є зародженням теоретичного розуміння суспільства, що здійснюється в таких більш розвинутих теоріях суспільства, як класичні політекономічні вчення Адама Сміта й Рикардо, і, нарешті, також у марксиській критиці політекономії». '''     Ойхнер В.''' Лок / Вальтер Ойхнер // Класики політичної думки від Платона до М. Вебера : пер. з нім. / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 233–235.

<h3><center>Петро Іванович Юхименко (нар. 1952 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Найвідоміший філософ XVII ст., один із фаворитів матеріалістичної теорії пізнання, Джон Локк чітко сформулював те, що можна назвати загальним правилом кількісної теорії. Свою думку він висловлював в опублікованому в 1691 р. творі «Деякі думки про наслідки зниження проценту і підвищення цінностей грошей» приблизно так: якщо пропозиція грошей збільшується, то ціни на всі товари зростають. Його твердження, що рівень цін завжди пропорційний кількості грошей, розуміється з врахуванням «швидкості їх обігу». Коефіцієнт пропорційності у кожному випадку, зрозуміло, залежить від обсягу торгівлі. Тому навряд чи можна назвати цей висновок теоретичним досягненням, проте він корисний для теорії тим, що підкреслює функцію грошей як засобу обігу. Порівнюються два потоки: загальна кількість грошей в обігу за даний проміжок часу і сукупний обсяг торгівлі за цей же час, і таким чином демонструється, що абсолютна кількість грошей не має ніякого значення з точки зору багатства нації. Висновок про відсутність «внутрішньої» цінності грошей був руйнівним для меркантилістських принципів, хоча Локк залишався меркантилістом, так як вважав, що будь-якій країні вигідно мати в запасі грошей більше, ніж має інша країна». '''     Юхименко П. І.''' Монетаризм: теорія і практика : монографія / П. І. Юхименко. – Київ : Кондор, 2006. – С. 10.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Works''' : in 10 vol. / John Locke. – 10th ed. – London : printed for J. Johnson [et al.], 1801. – Vol. 1–10. – Mode of access: '''https://archive.org/search.php?query=creator%3A%22Locke%2C+John%2C+1632-1704%22'''. – Date of request: 01.12.2022.
<li>'''Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising the Value of Money''' [Electronic resource] / John Locke. – Electronic text data. – Mode of access: '''http://www.marxists.org/reference/subject/economics/locke/contents.htm'''. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Сочинения''' : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985–1988. – Т. 1–3. – (Философское наследие).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Л73'''
<li>'''Избранные философские произведения''' : в 2 т. / Д. Локк ; [вступ. ст. И. С. Нарского]. – Москва : Соцэкгиз, 1960. – Т. 1–2. – (Философское наследие).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Л73'''
<li>'''Два трактати про врядування''' / Джон Локк ; пер. з англ. О. Тереха, Р. Димерця. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. – 264 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА609519'''
<li>'''Мысли о воспитании и о воспитании разума''' : с прил. портр. и очерка жизни и деятельности Локка / Джон Локк ; введ. и примеч. Эв. Даниэля ; пер. с англ. М. А. Энгельгардта. – Санкт-Петербург : газ. "Шк. и жизнь", 1913. – 324 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''37 Л73'''
<li>'''О государстве''' / Локк. – Санкт-Петербург : Издание П. П. Сойкина, 1902. – 55 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В 251455'''
<li>'''Опыт о человеческом разуме''' / Джон Локк ; пер. А. Н. Савина. – Москва, 1898. – ХVI, 736 с. 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В095125'''
<li>'''Розвідка про людське розуміння''' : у 4 кн. / Д. Локк ; пер. з англ. Н. Бордукової. – [Харків] : Акта, 2002. – Перекладено за виданням: An essay concerning human understanding : in 4 b. – Oxford, 1894. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А123173'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 17а (полутом 34). – С. 917–920. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 12. – С. 289–290.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 27. – '''[[Медіа:GranatLokk340-344.pdf|Стб. 340–344]]'''.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 571–572, 742–744, 1102–1103.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Філософський енциклопедичний словник''' / ред. В. І. Шинкарук. – Київ : Абрис, 2002. – С. 342–343. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/John-Locke'''. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Абрамян О. В.''' Дж. Локк про соціальні та економічні основи громадянського суспільства / О. В. Абрамян // Вісник Київського університету. Серія : Філософія. Політологія. – 1995. – Вип. 23. – С. 87–101. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''05(К.ун) Вісн'''
<li>'''Адамс Ч.''' Влияние налогов на становление цивилизации / Чарльз Адамс ; [пер. с англ.: А. А. Столяров, А. А. Резвов]. – Москва ; Челябинск : Социум : Мысль, 2018. – 638 с. – С. 353–354, 361: о Джоне Локке. ''Шифр зберігання книги:'' '''336.2 А28'''
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта : учеб. пособие / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – Ч. 6, гл. 12 : Джон Локк и создание критического эмпиризма. – C. 443–471.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 313–315, 357–359: о Джоне Локке.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Батиев Л. В.''' Политические и правовые учения ХVII века / Л. В. Батиев. – Санкт-Петербург : Юрид. центр Пресс, 2006. – Очерк 4 : Философия права и государства Джона Локка. – С. 268–346.– (Теория и история государства и права).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''340 Б28'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : ИРИСЭН, 2008. – 480 с. – О Джоне Локке см. по предм.-имен. указ.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Блауг М.''' Локк Джон / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:100velikih ek do Locke175-177.pdf|С. 175–177]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Вон К.''' Джон Локк / Карен И. Вон // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 262–266. – (The New Palgrave).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н40'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – Из содерж.: Теоретические основы критики меркантилизма. Дж. Локк. – С. 415–419. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Гегель.''' Лекции по истории философии. Кн. 3, ч. 3, гл.2.b.1. Локк / Гегель // Сочинения : [в 14 т.] / Гегель ; пер. Б. Столпнера. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Т. 11. – С. 316–330.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Г27'''
<li>'''Гребенев К. В.''' Джон Локк : популярный очерк его жизни и учения / К. В. Гребенев. – Москва ; Ленинград : Моск. рабочий, 1929. – 239 с. – (Жизнь замечательных людей). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А0237051'''
<li>'''Заиченко Г. А.''' Джон Локк / Г. А. Заиченко. – Москва : Мысль, 1973. – 207 с. – (Мыслители прошлого).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф З-17'''
<li>'''Заиченко Г. А.''' Джон Локк / Г. А. Заиченко. – 2-е изд., дораб. – Москва : Мысль, 1988. – 207 с. – (Мыслители прошлого). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А474227'''
<li>'''Литвинова Е. Ф.''' Джон Локк, его жизнь и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова. – Санкт-Петербург, 1892. – 77 c. – (Жизнь замечательных людей : биогр. библиотека Ф. Павленкова). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Попов 16428'''
<li>'''Лопух К. В.''' Сучасний монетаризм : монографія / К. В. Лопух, В. М. Фещенко, П. І. Юхименко ; за заг. ред. П. І. Юхименка. – Київ : Центр учб. літ., 2015. – 272 с. – С. 20–21: про Джона Локка.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л77'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Локк в роли экономиста. – С. 106–107.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 186–188: о Джоне Локке.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
<li>'''Нарский И. С.''' Философия Джона Локка / И. С. Нарский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 63 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Н30'''
<li>'''Нарский И. С.''' Джон Локк и его теоретическая система : [вступ. ст.] / И. С. Нарский // Сочинения : в 3 т. : пер. с англ. / Джон Локк. – Москва : Мысль, 1985. – Т. 1. – С. 3–76. – (Философское наследие).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Л73'''
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 2.1 : Локк и его микроэкономическое обоснование количественной теории. – С. 48–58.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Ойхнер В.''' Лок / Вальтер Ойхнер ; пер. Андрій Богачов // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : [пер. з нім.] / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 227–241.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
<li>'''Подковенко Т.''' Концепція лібералізму Джона Локка / Тетяна Подковенко // Актуальні проблеми правознавства. – 2022. – Вип. 1. – С. 12–17. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprpr_2022_1_4'''. – Дата звернення: 08.02.2023.
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ж70813/2022/1'''
<li>'''Рассел Б.''' Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука – Київ : Основи, 1995. – Кн. 3, ч.1, розд. 13 : Локкова теорія пізнання. – С. 504–515 ; розд. 14 : Локкова політична філософія. – С. 515–535.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Р24'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 115–120, 159–160: о Джоне Локке.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – 303 с. – Из содерж.: Джон Локк (1632–1704). – С. 59–62.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Себайн Д.''' Історія політичної думки : пер. з англ. / Д. Себайн, Т. Л. Торсон. – Київ : Основи, 1997. – Зі змісту: Природне право власності. [Джон Локк]. – C. 465–467.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С28'''
<li>'''Чичерин Б. Н.''' Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 336 с. – Из содерж.: Локк. – С. 213–244.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-72'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 148–149: о Джоне Локке.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа. Т. 3 / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Разд. 11.5.2 : Локк. – С. 313–314.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 88–92: о Локке. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) Э85'''
<li>'''Яковлев А.''' Завещание Джона Локка, приверженца мира, философа и англичанина / Анатолий Яковлев. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 424 с.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Я47'''
<li>'''Янжул И.''' Английская свободная торговля : исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – 228 с. – С. 114–122: о Локке. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В46234/1'''
<li>'''Fowler T. ''' Locke / Thomas Fowler. – Electronic text data. – London : Macmillan, 1880. – VIII, 200 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/locke0000fowl/mode/2up'''. – Date of request: 01.12.2022.
<li>'''King P.''' The life of John Locke : With extracts from his correspondence, journals, and commonplace books / Peter King. – London : Colburn, 1829. – XI, 407 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/lifeofjohnlockew00king'''. – Date of request: 01.12.2022.

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Locke2.jpg|'''Локк Дж.''' Сочинения : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985 – Т. 1. – (Философское наследие).
Файл:Locke3.jpg|'''Локк Дж.''' Сочинения : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985. – Т. 2. – (Философское наследие).
Файл:Locke4.jpg|'''Историческая портретная галерея.''' Выдающиеся личности. – Москва : АСТ ; Санкт-Петербург. : Полигон, 2004. – С. 671.
Файл:Locke5.jpg|'''Философская энциклопедия''' / гл. ред. Ф. В. Константинов. – Москва : Сов. энцикл., 1964. – Т. 3. – С. 248.
Файл:Locke6.jpg|'''Таранов П. С.''' 120 философов : в 2 т. / П. С. Таранов. – Симферополь, 2005. – Т. 2. – С. 89.
Файл:Locke7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:John_Locke.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Locke8.jpg|'''Режим доступу''': '''https://pressbooks.library.ryerson.ca/theunderstory/chapter/module-1-4-the-modern-nation-state-system/'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Locke9.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Herman_Verelst'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Locke10.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fineartamerica.com/featured/1-john-locke-english-philosopher-father-science-source.html'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Locke11.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.npg.org.uk/collections/search/person/mp02773/john-locke'''. – Дата звернення: 20.04.2022.
Файл:Child2.jpg|'''Режим доступу''': '''http://mises.org/daily/4702.'''. – Дата звернення: 09.01.2017.</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Арістотель

2023-01-25T09:36:03Z

Admin:

[[Файл:Aristotel.jpg|left|150px]]<h3><center>Арістотель (Аристотель) 
Αριστοτέλης 
384 – 322 рр. до н. е. – 
давньогрецький філософ
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Арістотель народився у Стагірі, неподалік Афонської гори у другій половині 384 р. до н. е. (липень-вересень). Про матір Арістотеля майже нічого не відомо. Існує свідоцтво про те, що народилася вона у Халкіді на острові Евбея і звали її Фестідою. Батько його, Нікомах, був придворним лікарем та другом македонського царя Амінти IIІ (правив у 393–369 рр. до н. е.), а сам Арістотель – ровесником царського сина Філіпа та товаришем у його дитячих забавах. Нікомах походив з роду Асклепіадів, в якому лікарське мистецтво передавалося від покоління до покоління, і був знаним лікарем. Діяльність батька мала великий вплив на світосприйняття Арістотеля. Інтерес до уважного спостереження за природою не полишав його до кінця життя. Батько був його першим вчителем і передав йому свої знання з природознавства та медицини. «Аристотель не стал медиком, – звертає увагу автор ґрунтовного дослідження про життя та діяльність Арістотеля В. П. Зубов, – но глубоко правы те, кто указывает на неизгладимый след «асклепиадовских» традиций в его творчестве. Пристальное внимание ко всему живому, к функциям живого организма, к строению человека, животных и растений отличало деятельность Аристотеля-естествоиспытателя. Пусть он всего один раз мимоходом упомянул Гиппократа … Может быть, наиболее примечательно, что при решении основных проблем философии Аристотель не раз обращался к примеру медицинского искусства, где знание общих начал всегда должно сочетаться с умелым практическим их приложением к конкретному, индивидуальному случаю» (Зубов В. П. Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 10).

У п'ятнадцять років Арістотель залишився без батьків і піклування про юнака прийняв на себе чоловік його сестри Арімнести Проксен, що мешкав у Стагірі. Арістотель успадкував від батька значні кошти, що дало йому можливість продовжувати освіту під керівництвом Проксена, завдяки впливу якого поглибилась любов Арістотеля до вивчення природи. Книги у той час були надзвичайно дорогими, проте Проксен купував навіть рідкісні, зважаючи на інтереси свого підопічного. Арістотель з юності звик багато читати, що у той час було рідкісним явищем. З подальшого життя Арістотеля видно, як глибоко він був прив’язаний до свого опікуна: з вдячністю за турботу він після смерті Проксена піклувався про його вдову, усиновив його сина Никанора, любив його, як рідну дитину, і згодом одружив зі своєю донькою Піфіадою. «Из того немногого, что нам известно о юности Аристотеля, – зазначає автор біографічного нарису про Арістотеля Є. Ф. Литвинова, – он представляется нам юношей в высшей степени пылким, который в жизнь вошел «с неробким упованьем». Македонский двор, где провел он свое раннее детство, оказал на него большое влияние; Аристотель привык видеть людей, приобрел уменье обходиться и с низшими, и с высшими. Он был в юности очень дружен с Филиппом Македонским; вероятно, их связывали общие умственные интересы … По своему образованию и языку Аристотель был грек и питал в юности симпатии к народным учреждениям, но в то же время он был подданным македонского государя. Это обстоятельство … имело также большое влияние на дальнейшую жизнь Аристотеля и его философскую и научную деятельность» (Литвинова Е. В. Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост., общ. ред. и послесл. Н. Ф. Волдырева. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 166–167. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)).

У 367 р. до н. е. Арістотель вирушив в Афіни, де приєднався до учнів Платона (коли він прибув у місто, Платона не було – він у той час відправився до Сицилії і повернувся лише через 2,5 роки) і близько двадцяти років, до смерті свого вчителя, приймав участь у діяльності платонівської Академії (спочатку у якості учня, а згодом – викладача). За версією біографів, Платон називав Арістотеля «розумом» школи. За однією версією, до смерті Платона Арістотель не відкрив своєї школи, хоча його власні філософські погляди вже давно були сформовані і мали певні відмінності від філософського бачення його вчителя, до якого він відносився з величезною повагою. Арістотель у той час навчав тільки риториці. За іншою версією, ще за життя засновника Академії Арістотель створив свою власну школу і Платон називав його лошатком, яке, ставши дорослим, лягає свою матір. Широко відомим стало висловлювання, яке приписується Арістотелю: «Платон мені друг, але істина дорожче». Приступаючи до критичного розбору у «Нікомаховій етиці» точки зору, згідно з якою вище благо – у загальній ідеї, Арістотель писав: «Хотя именно такое изыскание вызывает неловкость, потому что идеи (ta eidē) ввели близкие [нам] люди (philoi andres). И все-таки, наверное, лучше – во всяком случае, это [наш] долг – ради спасения истины отказаться даже от дорогого и близкого, особенно если мы философы. Ведь хотя и то и другое дорого, долг благочестия – истину чтить выше» (Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 59).

Після смерті Платона Арістотель разом зі своїм другом по Академії Ксенократом залишив Афіни і вирушив до Малої Азії, до тирана міста Атарнея Гермія Атарнейського, який, як вважають, також був вихованцем платонівської Академії. Там Арістотель одружився, за однією версією, з молодшою сестрою, за іншою – з племінницею та прийомною дочкою Гермія Піфіадою і мав від неї доньку (теж Піфіаду). Гермій мріяв звільнити всі грецькі міста Малої Азії від перського ярма. У 344 р. Гермія було обвинувачено у змові проти персів і, за наказом перського царя Артаксеркса, страчено. Рятуючись від гніву царя персів за участь у політичній діяльності Гермія, Арістотель був змушений разом з дружиною переселитися у м. Мітілена на острові Лесбосі. Свої переживання він виразив у віршах, присвячених Гермію. У 343–342 рр. до н. е. Філіп Македонський запропонував Арістотелю стати наставником його сина Александра. Існує легенда, за якою у рік народження спадкоємця престолу Філіп відправив Арістотелю лист, в якому написав: «Царь македонский приветствует Аристотеля. Извещаю тебя, что у меня родился сын. Но я благодарю богов не столько за то, что они даровали мне сына, сколько за рождение его во времена Аристотеля; потому что я надеюсь, что твои наставления сделают его достойным наследовать мне и повелевать македонянами» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 174).

Арістотель прийняв пропозицію Філіпа і переселився спочатку у резиденцію македонського царя – Пеллу, згодом – у Мієзу. Арістотель викладав майбутньому царю історію Греції та Персії, географію, етику, політику, поезію та інше. Навчання продовжувалося до 340–339 р. до н. е. – до часу, коли Філіп, зайнятий військовими походами, тимчасово передав повноваження по управлінню державою шістнадцятирічному Александру. Після смерті царя Філіпа Македонського влітку 336 р. до н. е. і через деякий час після вступу на престол Александра Македонського Арістотель повертається до Афін, залишивши Александру замість себе свого племінника і учня, філософа Каллісфена. Існують різні версії стосовно подальших відносин і спілкування двох непересічних особистостей – видатного філософа Арістотеля та видатного полководця Александра Македонського. Достеменно відомо, що дружні відносини між ними припинилися в останні роки життя Александра Македонського (327–323 рр. до н. е.) після страти у 327 р. за наказом Александра Каллісфена, який відкрито не погоджувався з певними його діями для власного звеличування. Після повернення в Афіни Арістотель створив нову філософську школу в Лікеї, яка отримала назву Лікей. На той час йому вже виповнилося п’ятдесят років. «… Аристотель рано принялся учиться и поздно начал учить; в этом состоит его преимущество. Исключая немногие годы, отданные Александру Великому, он всю жизнь посвятил приобретению знаний и самостоятельной работе мысли» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 175).

В Лікеї, гуляючи затишними алеями, Арістотель навчав два рази в день – зранку та у вечірній час. Цікаво, що він не міг читати свої лекції стоячи, а прогулювався алеями у супроводі слухачів та читав їм свої лекції. Діоген Лаертський стверджував, що ця звичка у нього виникла внаслідок піклування про Александра, якому Арістотель забороняв багато сидіти. За цю звичку школа отримала назву школи перипатетиків (від гр. peripateo – прогулююсь). Більшу частину творів Арістотель написав в останні тринадцять років свого життя. Невдовзі після повернення до Афін померла дружина Арістотеля Піфіада, яка заповіла, щоб її прах поклали до могили чоловіка. Через два роки він одружився вдруге з красунею-рабинею Герпіліс (Герпіллідою), яка народила йому сина Нікомаха. Після смерті Александра Македонського в Афінах перемогла антимакедонська партія демократів. Проти Македонії розпочалася так звана Ламійська війна. Арістотель зазнає утисків, його звинувачують у неповазі до богів і він змушений переселитися на острів Евбею у місто Халкіду. Помер Арістотель на 63-му році життя від хронічної хвороби шлунку. За останньою волею, Арістотеля поховали у Стагірі. У заповіті Арістотель розпорядився щодо виконання волі його дружини Піфіади, прах якої було перенесено і поховано разом із чоловіком. Заповіт, що залишив Арістотель, – зразок любові та піклування про рідних і близьких йому людей.

Автор широко відомого курсу лекцій з історії економічної думки Ф. Я. Полянський зазначає: «Вершиной экономической мысли Древней Греции был Аристотель. Его гений затронул все отрасли античной науки, в том числе и экономические проблемы эпохи. Наиболее всеобъемлющий ум древности, Аристотель был энциклопедией науки, олицетворением последней. Он впитал все знания своего времени, систематизировал их и подвел итоги развития греческой науки. Вместе с тем он самостоятельно исследовал многие отрасли науки, даже положил им основание. Универсальная эрудиция и поразительная логика суждений, необычная глубина мысли и энтузиазм подлинного ученого изумляет всякого, кто знакомится с произведениями Аристотеля. Вся его жизнь была посвящена науке, в ее истории он оставил глубокий след. В анналах мировой науки Аристотелю принадлежит одно из самых почетных мест. Он прославил свое имя на целые тысячелетия» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции / Ф. Я. Полянский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 219).

Праці Арістотеля, значні за обсягом, мають відношення до різних галузей знань: філософії, логіки, етики, фізики, біології та інших. Арістотель був також одним із перших мислителів, що намагалися дослідити економічне життя сучасної йому Греції, і зробив значний крок уперед в осмисленні економічних відносин. Економічні питання він розглядає у працях, присвячених етиці та політиці. Основними працями, в яких знайшли відображення економічні погляди мислителя та зроблено спроби теоретичного аналізу економічних проблем, є «Політика», «Нікомахова етика» та «Економіка» (деякі вчені, наприклад В. Я. Железнов, А. М. Чанишев, С. О. Жебельов та ін., піддають сумніву авторство «Економіки» та вважають, що Арістотелю цей твір не належав). Й. Шумпетер, порівнюючи Арістотеля з Платоном, підкреслює: «Достижения Аристотеля совсем иные. … Существенная разница заключается в том, что анализ, как самостоятельная цель, можно сказать (в некотором смысле), отсутствовавший в мышлении Платона, являлся главной движущей силой мышления Аристотеля» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 69–70). Важливе місце в етичних і політичних поглядах Арістотеля займає уявлення про «природне», про те, що ніщо у природі не існує даремно. З міркувань Арістотеля виходить, що природне, тобто все те, що відповідає природі, є справедливим. Саме з цих позицій він розглядає багато питань, зокрема економічних. Таким чином, Арістотель систематизував економічні явища, розділивши їх на природні та неприродні. При цьому під природними він розумів явища, характерні для пануючих укладів економічного життя, а під неприродними – процеси, що підтримували ці уклади. «Аристотель, – зазначає Й. Шумпетер, – в первую очередь интересовался тем, что выглядело «естественным» и «справедливым» с точки зрения его идеала хорошей и добродетельной жизни. Экономические факты и связи между экономическими фактами, которые он рассматривал и подвергал оценке, предстают в свете тех идеологических предубеждений, которые следует ожидать от человека, принадлежащего к развитому праздному классу и писавшего для этого класса, презиравшего работу и занятия хозяйством, и, конечно, любившего земледельца, который его кормил, и ненавидевшего кредитора, который его эксплуатировал» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 73).

Цікавою є теорія рабства Арістотеля. Цього питання торкалися багато грецьких мислителів та письменників, у тому числі Ксенофонт і Платон, проте саме Арістотель розглянув проблему найбільш повно і намагався обґрунтувати загальне для греків сприйняття рабства як природного явища. Він виділив основні класи сучасного йому суспільства і зробив спробу дати теоретичне пояснення такому поділу. Арістотель виводив поділ на рабів і рабовласників з природних відмінностей у нахилах і здібностях, які від природи характерні для різних людей. Рабство сприймалось ним як явище вічне та природне. Проте, як зазначає В. С. Афанасьєв, «в противоречии со своей основной позицией относительно рабства Аристотель близко подходил к мысли о его социальной и исторической обусловленности. Он догадывался об историческом характере рабства и его зависимости от уровня развития производства» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 36). Арістотель писав: «… Если бы ткацкие челноки сами ткали, а плектры сами играли на кифаре, тогда и зодчие не нуждались бы в работниках, а господам не нужны были бы рабы» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 381).

На думку Арістотеля, «человек по природе своей есть существо политическое» і поліс (держава) має природне походження (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 378). Саме тому, вважав він, ідеальний державний устрій повинен в цілому відповідати соціальній структурі поліса. Оптимальний тип держави, за Арістотелем, являє собою, по-перше, щось середнє між олігархією і демократією і, по-друге, основою його повинен бути середній прошарок, який позбавлений пороків як бідних, так і багатих. Громадянами повинні бути тільки землевласники – вважав мислитель. Землю потрібно поділити на дві частини, одна з яких є власністю держави, а інша належить окремим громадянам. Громадяни, які складають незначну частину населення, не повинні займатися не тільки ремеслом та торгівлею (це вважалося ганебним), але й власноруч обробляти землю. Остання частина населення (раби та вільні) повинна забезпечувати потреби держави у матеріальних благах. Ідеальна держава повинна мати все для самостійного існування.

Розглядаючи питання про задоволення матеріальних потреб держави, Арістотель виділяє дві сфери господарської діяльності – економіку і хрематистику. Поняття «економіка» походить від грецького слова ойкономія (гр. «oikos» – дім, господарство та «nomos» – правило, закон). Спочатку ойкономія означала вміння голови родини управляти власним домом, тобто керувати дружиною, дітьми та домочадцями. Арістотель дав теоретичне обґрунтування економіки як сфери людської діяльності, яка пов’язана з необхідністю забезпечення розумного особистого споживання і передбачає виробництво необхідних для життя продуктів та обмін у межах, які дозволяють отримувати усе, що людині потрібно для споживання. До економіки Арістотель відносить землеробство та ремесло і дрібну торгівлю, яка по суті є обміном предметами першої необхідності. Економіці як господарській діяльності, пов’язаній з управлінням домашнім господарством, Арістотель протиставляє хрематистику (khrematistike). Арістотель є автором даного терміну, що походить від слова хрема – майно, володіння. Хрематистика (мистецтво наживати статок) – це діяльність, спрямована на збільшення багатства, насамперед у формі грошей. До неї відноситься усе, що пов’язано з обміном за допомогою грошей: торгівля (морська, транзитна та роздрібна), лихварство, наймана праця, розробка та використання природних багатств. Оскільки у цих видах діяльності головною метою є отримання грошей і не існує кількісного обмеження, Арістотель вважає їх неприродними та засуджує. «Все занимающиеся денежными оборотами стремятся увеличить количество денег до бесконечности», – зазначав Арістотель (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 393). Хрематистика відрізняється від економіки тим, що джерелом багатства для неї є процес обігу.

Петер Козловські зазначає: «В своей критике хрематистики Аристотель дал образец критики капитализма, поэтому и Маркс в «Капитале» сослался на него с похвалой. Хрематистика, в которой следует, как это сделал Отто Брунер, усматривать предысторию политической экономии, идет вразрез с аристотелевским представлением об иерархизированном, упорядоченном гармоническом космосе, ибо она допускает безграничность стремления к прибыли. Она не поддается включению в телеологическую онтологию и, таким образом, взрывает отношение соответствия между полисом и космосом, обществом и природой» (Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1996. – С. 21).

Головні наукові відкриття у дослідженні Арістотелем економічних явищ пов’язані, насамперед, з проблемами товарно-грошових відносин та перших форм капіталу. Арістотель при дослідженні питань товарно-грошових відносин застосовує історичний підхід і фактично виділяє окремі етапи їх розвитку. На його думку, спочатку існувала мінова торгівля – обмін надлишків виробленої продукції без застосування грошей. «Превоначальное развитие меновой торговли, – писав Арістотель, – было обусловлено естественными причинами, так как люди обладают необходимыми для жизни предметами одними в большем, другими – в меньшем количестве» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 390–391). Згодом з’явилися гроші і торгівля за допомогою грошей. «… в силу необходимости обмена возникли деньги», – зазначав Арістотель. (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступна стадія – виникнення торгового капіталу: «… из указанной меновой торговли, – писав Арістотель, – развилось … вполне логически и искусство наживать состояния» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступним є поява лихварського капіталу, «… ростовщичество … делает сами денежные знаки предметом собственности» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 395).

«Между тем, – робить висновок В. С. Афанасьєв, – главная научная заслуга Аристотеля состояла в том, что он впервые интуитивно применил метод экономической двойственности, имплицитно положив в основу своей классификации экономических явлений представление о двойственной структуре товара. Такой подход позволил ему впервые дать системное описание важнейших экономических явлений своего времени. Категории, разработанные Аристотелем, как отмечал известный австрийский экономист и историк экономической мысли Й. Шумпетер, он «объединял их в своем концептуальном аппарате, т.е. в системе инструментов анализа, которые были связаны друг с другом и предназначены для совместного использования». Значение этого системного подхода Аристотеля трудно переоценить. Дело в том, что именно с работ Аристотеля начинается становление и развитие метода экономической двойственности как специфического инструмента изучения экономических явлений, широко применяемого, хотя и в различных формах (имплицитно и эксплицитно), фактически всеми течениями современной экономической мысли. Между тем метод экономической двойственности еще слабо изучен в современной экономической науке, которая в отличие от философии нередко еще не проводит четкого различия между общенаучными и специфическими методами экономического анализа» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии. – С. 26).

Арістотель першим в економічній науці сформулював питання про існування того, що дозволяє товари порівнювати, тобто питання про вартість (цінність) товару. Він встановив природу товару, звернувши увагу на існування споживчої вартості (корисності для людини) та мінової вартості (здатності обмінюватися на інші товари), хоча він і не використовував дані терміни, як і інші поняття, зокрема: товар, капітал та інші.

«… Он понимает, – зазначає А. В. Холопов, – что меновая ценность товара каким-то образом связана с его потребительной ценностью. Аристотель видит в процессе обмена некое равенство, понимает, что если один товар обменивается на другой, значит в них есть что-то общее, они имеют общую меру. Уже сама по себе такая постановка вопроса была колоссальным шагом вперед, поскольку знаменовала собой переход от простого описания явлений к поиску внутренних зависимостей, к их теоретическому объяснению. Таким образом, Аристотель дал толчок последующему развитию экономической мысли.

Конечно, у Аристотеля нет еще развитой концепции ценности: поставив вопрос, он не смог дать на него законченного ответа. Однако совершенно очевидно, что Аристотель указывает направление поиска ответа: «…Все, что участвует в обмене, должно быть каким-то образом сопоставимо. …Расплата будет иметь место, когда справедливое равенство будет установлено так, чтобы земледелец относился к башмачнику, как работа башмачника к работе земледельца» (Аристотель. Сочинения – Т. 4. – С. 156). Фактически Аристотель нащупывает здесь своего рода трудовую теорию ценности, пытается увязать рыночную цену товара и труд работника, производящего этот товар. Но развить эту идею великий философ не смог, и она снова появится в экономической науке много веков спустя в трудах представителей классической политической экономии» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : Эксмо, 2009. – С. 24–25).

У працях Арістотеля знайшли відображення і питання відносин власності, яку він трактував як владу власника над об’єктом власності, здобутої ним на основі природних переваг (Див.: Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 238). Об’єктом уваги мислителя був цілий ряд інших питань економічного життя суспільства. Арістотелю належить особливе місце в історії світової економічної думки. «Он впервые подверг анализу основные экономические явления и закономерности тогдашнего общества и стал, по существу, первым экономистом в истории науки» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 19).

«В работах Аристотеля, – звертає увагу А. Л. Реуель, – нашел свое выражение более широкий круг теоретико-экономических проблем, чем у Ксенофонта и Платона. По сравнению с Ксенофонтом и Платоном Аристотель в своем анализе соответствующих экономических категорий обнаружил большую глубину и оригинальность. Экономические воззрения Аристотеля представляют собой высшее достижение экономической мысли периода рабовладельческого общества» (Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 33).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Арістотеля">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Обидві останні особливості еквівалентної форми стануть для нас ще більш зрозумілі, коли ми звернемось до великого дослідника, який вперше проаналізував форму вартості поряд з багатьма формами мислення, суспільними формами і природними формами. Я маю на увазі Арістотеля.
Насамперед Арістотель цілком ясно вказує, що грошова форма товару є лише дальший розвиток простої форми вартості, тобто виразу вартості одного товару в якомусь іншому товарі… Але тут він спиняється, натрапивши на труднощі, і припиняє дальший аналіз форми вартості… Отже, Арістотель сам показує нам, щó саме зробило неможливим його дальший аналіз: це – відсутність поняття вартості. В чому полягає те однакове, тобто та спільна субстанція, яку представляє будинок для лож у виразі вартості лож? Нічого подібного «в дійсності не може існувати», – говорить Арістотель. Чому? Будинок протистоїть ложу як щось рівне, оскільки він представляє те, що дійсно однакове в них обох – і в ложі і в будинку. А це – людська праця. Але того факту, що в формі товарних вартостей всі види праці виражаються як однакова, отже, рівнозначна людська праця, – цього факту Арістотель не міг вичитати з самої форми вартості, бо грецьке суспільство ґрунтувалося на рабській праці і тому мало своїм природним базисом нерівність людей і їх робочих сил… Геній Арістотеля виявляється саме в тому, що у виразі вартості товарів він відкриває відношення рівності. Лише історичні межі суспільства, в якому він жив, перешкодили йому розкрити, в чому ж саме полягає «в дійсності» це відношення рівності». '''     Маркс К.''' Капітал. Т. 1, кн. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 68, 69.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: ''Ксенофонта'' (Όικουόμικα), ''Платона'' (περί πολιτεία) и ''Аристотеля'' (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам ''картину'' древнего экономического общества; Платон возвышает его до ''идеала''; Аристотель извлекает из него ''теоретические положения''. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие: Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему». '''     Вернадский И.''' Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.

«…Имя его должно быть произносимо в нашей науке с уважением. Ошибки и заблуждения, встречаемые у него, суть заблуждения века, а не исключительно его; светлые идеи составляют, напротив, собственную его заслугу, образуя плод его наблюдений и соображений. Он анализировал экономическую жизнь своего времени, силился открыть ее законы, построить ее теорию, и – если эти законы не составляют истинных, общих для всех времен и народов, то по крайней мере они довольно верны в их применении к совершенному ему обществу. Не его вина, что ему недоставало материала для сооружения здания полной науки: он пользовался тем, чем мог, и – пользовался несомненным талантом. Таким образом за две тысячи лет до окончательного образования политической экономии в отдельную науку, Аристотель уже определил истинное ее значение, указал на необходимость ее отделения от других наук, угадал ее место, – и все это при разделяемом им со своими современниками презрения к материальному труду, и в то время, когда не существовало даже порядочного разделения между главными отраслями ведения. Аристотель поэтому является, можно сказать, единственною светлою точкою во мраке древней экономической литературы, если только ей можно дать это название, – он является на этом поприще без подражателей, без соперников, без последователей. Даже следующие за ним почти девятнадцать веков не имеют подобного значения в истории нашей науки». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 522.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«В области политической экономии Аристотелем (384–322 гг. до н. э.) сделано не меньше, чем Платоном. Основателем этой науки, мы уже знаем, он не был, но она у него гораздо более освободилась от разных посторонних примесей и стала настоящим искусством, как его понимали древние. Но, оставаясь учеником Платона далеко в большей степени, чем это обыкновенно принято считать, Аристотель в своих экономических воззрениях не совсем еще освободился от противоречий между экономией и этикой – противоречий, в которые был совершенно погружен Платон… В то же время он пытается поколебать коммунистическую сторону экономической доктрины своего учителя. Он признает, что идея индивидуальной, частной собственности коренится в очень глубоких инстинктах человеческой природы, что она тем более законна, тем более благодетельна, что составляет существенный импульс к деятельности. Желая избежать социализма, к которому неизбежно приводит логическое развитие экономической доктрины Платона, Аристотель старается поколебать основные принципы обмена, считает ненормальными существующие его формы, как ведущие к социализации богатства». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 18, 19.

<h3><center>Едуард Меєр (1885–1930) – німецький історик і дослідник</center></h3>[[Файл:Meer49-50.jpg|center|400px]]'''     Мейер Э.''' Экономическое развитие древнего мира / Э. Мейер ; пер. под ред. М. О. Гершензона. – Москва, 1910. – С. 49–50.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Аристотель не только различал потребительную ценность и меновую ценность так же четко, как и любой более поздний автор, но он понимал также, что последняя каким-то образом получается из первой. Но само по себе это не только не выходит за рамки здравого смысла, но и является банальностью, а дальше он не продвинулся». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 74.

«Теория денег, которой придерживался Аристотель, сознательно противопоставляя ее, как мне кажется, той теории, которой придерживался Платон, заключалась в следующем: само существование любого некоммунистического общества предполагает обмен товарами и услугами; этот обмен вначале «естественно» принимает форму бартера; но люди, которым требуется то, что есть у других людей, могут не обладать тем, что требуется этим последним; поэтому часто бывает необходимо принять в обмен то, что не требуется, ради обладания тем, что действительно необходимо, посредством последующего акта бартера; очевидное удобство будет побуждать людей выбрать путем неявного соглашения или посредством законодательного акта какой-либо один товар в качестве средства обращения – Аристотель не рассматривал возможность выбора более чем одного подобного товара». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 77.

«Аристотель осуждал процент, который во всех случаях считал «ростовщическим», на том основании, что не существует оправданий росту денег (являющихся просто средством обращения) при переходе из рук в руки (что с ними, конечно, и не происходит). Но он никогда не задумывался о причинах выплаты процента». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 81.

<h3><center>Анатолій Степанович Гальчинський (нар. 1935 р.) – український економіст, доктор економічних наук</center></h3>«У «Метафізиці» Арістотель (384 – 322 рр. до н.е.), розпочинаючи науковий аналіз із визначення відмінностей між загальними знаннями і наукою, акцентує увагу на специфічній визначеності предмета наукових знань. Найпринциповішою відмінністю, зазначав геніальний античний мислитель, є те, що предмет науки містить два взаємопов’язані елементи: начала і причини. Началом у предметі науки є визначення того, з чого розпочинається рух, розвиток. У ньому концентрується сутність предмета, що досліджується. Начало, за Арістотелем, органічно пов’язане з причиною. Якщо не існує нічого першого, то взагалі не може існувати ніякої причини. Водночас причиною Арістотель називає той зміст предмета, з якого він виникає». '''     Гальчинський А.''' Економічна методологія : Логіка оновлення : курс лекцій / Анатолій Гальчинський. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – С. 29–30.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Сочинения''' : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1975–1983. – Т. 1. – 1975. – 550 с. ; Т. 2. – 1978. – 687 с. ; Т. 3. – 1981. – 613 с. ; Т. 4. – 1983. – 830 с. – (Философское наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Аналитики''' : Первая и вторая : пер. с греч. / Аристотель. – Ленинград : Госполитиздат, 1952. – 438 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Античный способ производства в источниках''' : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима / под ред. С. А. Жебелева, С. И. Ковалева. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – 596 с. – С. 103, 358–359, 551–571: отрывки из сочинений Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 A72'''
<li>'''Афинская полития''' : государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. с греч. С. И. Радцига ; ред. В. С. Сергеев. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1936. – 198 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) А81'''
<li>'''Афинская полития'''. Государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. и примеч. С. И. Радцига ; РАН, Моск. психолого-социальный ин-т. – 3-е изд., испр. – Москва : Флинта : Моск. психолого-социальный институт, 2007. – 233 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА699663'''
<li>'''Евдемова Этика. Книга Н''' / Аристотель // Вопросы философии. – 2002. – № 9. – С. 136–156. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Категорії''' / Аристотель // Філософія : Від витоків до сьогодення : хрестоматія : навч. посіб. / за ред. Л. В. Губерського. – Київ : Знання, 2009. – С. 88–98. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Метафизика''' / Аристотель ; пер. и примеч. А. В. Кубицкого. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – 348 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Метафизика''' : Переводы. Комментарии. Толкования / Аристотель ; сост. С. И. Еремеев. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2002. – 830 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Никомахова этика''' / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 92–96. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Нікомахова етика''' / Арістотель ; пер. з давньогр. В. Ставнюк. – Київ : Аквілон-плюс, 2002. – 479 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А623373'''
<li>'''Нікомахова етика''' : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 69–76. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Политика''' / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 96–100. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Політика''' / Арістотель ; [пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк]. – 3-тє вид. – Київ : Основи, 2005. – 238, [1] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б322547'''
<li>'''Політика''' : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 77–82. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Экономика''' / [Аристотель ?] ; пер. Г. А. Тарояна // Вестник древней истории. – 1969. – № 3. – '''[[Медіа:EconomicaAristotelya215-242.pdf|С. 215–242]]'''. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1890. – Т. 2 (полутом 3). – С. 91–93. ''Шифр зберігання книги:'''''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1900]. – Т. 2. – С. 44–50. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1936. – Т. 3. – '''[[Медіа:Granat436-443.pdf|Стб. 436–443]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1. – С. 142–143. 
''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 51–52. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Е40'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 55–58, 619–620. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 60–64. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Александров Г. Ф.''' Аристотель : (философские и социально-политические взгляды) / Г. Ф. Александров ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – 275 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф(09)1 А46'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 1.2 : Начало начал: Аристотель. – С. 19–26. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – Ч. 4 : Аристотель. Первая систематизация знания. – С. 191–240. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Антонович А. Я.''' Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Киев, 1914. – Т. 1 : Введение и основные силы, действующие в национальном хозяйстве. – 710 с. – С. 131–133: об Аристотеле. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 A72'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – Гл. 2 : Системный поход Аристотеля к экономическим явлениям. – С. 24–37. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А94'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – С. 189, 194, 237–243: про Арістотеля. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – Розд. 1.2 : Арістотель: метафізика сущого (світ, людина, «ойкономія»). – С. 39–50. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.6 : Онтос экономики в метафизике Аристотеля. – С. 105–111. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : ИРИСЭН, 2008. – 480 с. – С. 88–91: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 3 : Аристотель. – С. 74–87. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
<li>'''Вебер-Шефер П.''' Аристотель / Петер Вебер-Шефер // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / ред. Є. Причепій. – Київ : Тандем, 2002. – С. 35–53. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
<li>'''Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 521–528. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
<li>'''Возьний К. З.''' Арістотель та його місце в розвитку сучасної економічної думки / К. З. Возьний, А. Петриків // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль : Економічна думка, 1999. – Спец. вип. № 12. – С. 104–106. 
''Шифр зберігання журналу:'' '''330 В53'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, ч. 1, разд. 1, гл. 6.4 : Экономические взгляды Аристотеля. – С. 127–134. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Горкіна А. П.''' Аристотель / А. П. Горкіна // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 38–39. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Диоген Лаэртский'''. Аристотель / Диоген Лаэртский // О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 188–198. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Д46'''
<li>'''Зибек Г.''' Аристотель / Герман Зибек ; пер. со 2-го нем. изд. В. Базарова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : ред. журн. "Образование", 1903. – [2], 146, II с. – (Библиотека философов ; 10). ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф З-59'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 76–79. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Зубов В. П.''' Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – 366 с. – (Научно-биографическая серия). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф З-91'''
<li>'''Ильин В. В.''' Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 50, 219–221, 253–256, 328: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 И46'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:Ingrem21-25.pdf|С. 21–25]]''': об Аристотеле.
<li>'''История экономической мысли''' / под ред. В. Я. Железнова, А. А. Мануилова ; Моск. науч. ин-т. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1. – 253 с. – Из содерж.: Экономическое мировоззрение Аристотеля. – С. 153–253. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [за заг. ред. С. К. Реверчука]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 19–23. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-71'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 72–78. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Модели человека в структуре экономической мысли. Гл. 1.3. Модель «идеального гражданина» Аристотеля. Идеальное общество Аристотеля – выразитель принципов равенства и справедливости / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 22–28. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э40'''
<li>'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002 – Т. 1. – 576 с. – Из содерж.: Аристотель. – С. 193–225. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К44'''
<li>'''Козловски П.''' Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экон. шк., 1996. – 158 с. – С. 30–31: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 К59'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 37–38. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 493 с. – С. 57–65: об экономических воззрениях Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Литвинова Е. В.''' Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова. – Санкт-Петербург : тип. и литогр. И. Г. Салова, 1892. – 78 с. – (Жизнь замечательных людей : Биографическая библиотека Ф. Павленкова). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''1 Литв'''
<li>'''Литвинова Е. В.''' Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 158–236. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; т. 9). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С59'''
<li>'''Лосев А. Ф.''' Платон. Аристотель / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Мол. гвардия, 2000. – 391, [1] с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 777). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А618213'''
<li>'''Мазараки А. А.''' Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 85–87, 230–232, 284–290: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 М13'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 2 : Вначале было слово Аристотеля. – С. 43–47. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 4.7 : Политические доктрины Платона и Аристотеля. – С. 47–53. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
<li>'''Мюллер Р. А.''' Аристотель / Р. А. Мюллер // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 49–57. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В27'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 39–49: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Орженцкий Р.''' Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : Тип. штаба округа, 1896. – [2], V, [1], 256 с. – '''[[Медіа:Orgenckij133-135.pdf|С. 133–135]]''': об Аристотеле.
<li>'''Поланьи К.''' Аристотель открывает экономику / К. Поланьи // Истоки : Экономика в контексте истории и культуры / ред. Я. И. Кузьминов. – Москва : Высш. шк. экономики, 2004. – Вып. 5. – С. 9–51. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И89'''
<li>'''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 10 : Истоки экономических идей Аристотеля. – С. 219–238. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 2 : Платон и Аристотель. – С. 47–60. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 19–23. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Фома Аквінський'''. Коментарі до Аристотелевої "Політики" / Фома Аквінський // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 121–176. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Харченко-Кушнір Н. М.''' Ідея середнього класу в концепції "ідеальної держави" Аристотеля / Н. М. Харченко-Кушнір // Економіка та держава. – 2011. – № 11. – С. 68–70. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Чанышев А. Н.''' Аристотель / А. Н. Чанышев. – 2-е доп. изд. – Москва : Мысль, 1987. – 221 с. – (Мыслители прошлого). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-18'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 35, 65, 69─81: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Шухов Н. С.''' Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1, гл. 4.4 : Развитие системного анализа ценности в работах Аристотеля. – С. 126–140. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш98'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Т. 1, разд.] 3.12 : Аристотель. – С. 92–99. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [разд.] 11.2.5 : Аристотель. – С. 297–299. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А. В.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.3 : Аристотель. – С. 15–25. – (Классика политэкономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
<li>'''Якубенко В. Д.''' Власність, економічна влада та управління : навч. посіб. / В. Д. Якубенко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ, 2011. – Тема 2.1 : Власність в античній філософії: Платон та Аристотель. – С. 52–56. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Я49'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Aristotel1.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 192.
Файл:Aristotel2.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 1.
Файл:Aristotel3.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.
Файл:Aristotel4.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.
Файл:Aristotel5.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 199
Файл:Aristotel6.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 200
Файл:Aristotel7.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207
Файл:Aristotel8.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 310.
Файл:Aristotel9.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 311.
Файл:Aristotel10.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207.
Файл:Aristotel11.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 296–297.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Арістотель

2023-01-25T08:55:02Z

Admin:

[[Файл:Aristotel.jpg|left|150px]]<h3><center>Арістотель (Аристотель) 
Αριστοτέλης 
384 – 322 рр. до н. е. – 
давньогрецький філософ
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Арістотель народився у Стагірі, неподалік Афонської гори у другій половині 384 р. до н. е. (липень-вересень). Про матір Арістотеля майже нічого не відомо. Існує свідоцтво про те, що народилася вона у Халкіді на острові Евбея і звали її Фестідою. Батько його, Нікомах, був придворним лікарем та другом македонського царя Амінти IIІ (правив у 393–369 рр. до н. е.), а сам Арістотель – ровесником царського сина Філіпа та товаришем у його дитячих забавах. Нікомах походив з роду Асклепіадів, в якому лікарське мистецтво передавалося від покоління до покоління, і був знаним лікарем. Діяльність батька мала великий вплив на світосприйняття Арістотеля. Інтерес до уважного спостереження за природою не полишав його до кінця життя. Батько був його першим вчителем і передав йому свої знання з природознавства та медицини. «Аристотель не стал медиком, – звертає увагу автор ґрунтовного дослідження про життя та діяльність Арістотеля В. П. Зубов, – но глубоко правы те, кто указывает на неизгладимый след «асклепиадовских» традиций в его творчестве. Пристальное внимание ко всему живому, к функциям живого организма, к строению человека, животных и растений отличало деятельность Аристотеля-естествоиспытателя. Пусть он всего один раз мимоходом упомянул Гиппократа … Может быть, наиболее примечательно, что при решении основных проблем философии Аристотель не раз обращался к примеру медицинского искусства, где знание общих начал всегда должно сочетаться с умелым практическим их приложением к конкретному, индивидуальному случаю» (Зубов В. П. Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 10).

У п'ятнадцять років Арістотель залишився без батьків і піклування про юнака прийняв на себе чоловік його сестри Арімнести Проксен, що мешкав у Стагірі. Арістотель успадкував від батька значні кошти, що дало йому можливість продовжувати освіту під керівництвом Проксена, завдяки впливу якого поглибилась любов Арістотеля до вивчення природи. Книги у той час були надзвичайно дорогими, проте Проксен купував навіть рідкісні, зважаючи на інтереси свого підопічного. Арістотель з юності звик багато читати, що у той час було рідкісним явищем. З подальшого життя Арістотеля видно, як глибоко він був прив’язаний до свого опікуна: з вдячністю за турботу він після смерті Проксена піклувався про його вдову, усиновив його сина Никанора, любив його, як рідну дитину, і згодом одружив зі своєю донькою Піфіадою. «Из того немногого, что нам известно о юности Аристотеля, – зазначає автор біографічного нарису про Арістотеля Є. Ф. Литвинова, – он представляется нам юношей в высшей степени пылким, который в жизнь вошел «с неробким упованьем». Македонский двор, где провел он свое раннее детство, оказал на него большое влияние; Аристотель привык видеть людей, приобрел уменье обходиться и с низшими, и с высшими. Он был в юности очень дружен с Филиппом Македонским; вероятно, их связывали общие умственные интересы … По своему образованию и языку Аристотель был грек и питал в юности симпатии к народным учреждениям, но в то же время он был подданным македонского государя. Это обстоятельство … имело также большое влияние на дальнейшую жизнь Аристотеля и его философскую и научную деятельность» (Литвинова Е. В. Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост., общ. ред. и послесл. Н. Ф. Волдырева. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 166–167. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)).

У 367 р. до н. е. Арістотель вирушив в Афіни, де приєднався до учнів Платона (коли він прибув у місто, Платона не було – він у той час відправився до Сицилії і повернувся лише через 2,5 роки) і близько двадцяти років, до смерті свого вчителя, приймав участь у діяльності платонівської Академії (спочатку у якості учня, а згодом – викладача). За версією біографів, Платон називав Арістотеля «розумом» школи. За однією версією, до смерті Платона Арістотель не відкрив своєї школи, хоча його власні філософські погляди вже давно були сформовані і мали певні відмінності від філософського бачення його вчителя, до якого він відносився з величезною повагою. Арістотель у той час навчав тільки риториці. За іншою версією, ще за життя засновника Академії Арістотель створив свою власну школу і Платон називав його лошатком, яке, ставши дорослим, лягає свою матір. Широко відомим стало висловлювання, яке приписується Арістотелю: «Платон мені друг, але істина дорожче». Приступаючи до критичного розбору у «Нікомаховій етиці» точки зору, згідно з якою вище благо – у загальній ідеї, Арістотель писав: «Хотя именно такое изыскание вызывает неловкость, потому что идеи (ta eidē) ввели близкие [нам] люди (philoi andres). И все-таки, наверное, лучше – во всяком случае, это [наш] долг – ради спасения истины отказаться даже от дорогого и близкого, особенно если мы философы. Ведь хотя и то и другое дорого, долг благочестия – истину чтить выше» (Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 59).

Після смерті Платона Арістотель разом зі своїм другом по Академії Ксенократом залишив Афіни і вирушив до Малої Азії, до тирана міста Атарнея Гермія Атарнейського, який, як вважають, також був вихованцем платонівської Академії. Там Арістотель одружився, за однією версією, з молодшою сестрою, за іншою – з племінницею та прийомною дочкою Гермія Піфіадою і мав від неї доньку (теж Піфіаду). Гермій мріяв звільнити всі грецькі міста Малої Азії від перського ярма. У 344 р. Гермія було обвинувачено у змові проти персів і, за наказом перського царя Артаксеркса, страчено. Рятуючись від гніву царя персів за участь у політичній діяльності Гермія, Арістотель був змушений разом з дружиною переселитися у м. Мітілена на острові Лесбосі. Свої переживання він виразив у віршах, присвячених Гермію. У 343–342 рр. до н. е. Філіп Македонський запропонував Арістотелю стати наставником його сина Александра. Існує легенда, за якою у рік народження спадкоємця престолу Філіп відправив Арістотелю лист, в якому написав: «Царь македонский приветствует Аристотеля. Извещаю тебя, что у меня родился сын. Но я благодарю богов не столько за то, что они даровали мне сына, сколько за рождение его во времена Аристотеля; потому что я надеюсь, что твои наставления сделают его достойным наследовать мне и повелевать македонянами» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 174).

Арістотель прийняв пропозицію Філіпа і переселився спочатку у резиденцію македонського царя – Пеллу, згодом – у Мієзу. Арістотель викладав майбутньому царю історію Греції та Персії, географію, етику, політику, поезію та інше. Навчання продовжувалося до 340–339 р. до н. е. – до часу, коли Філіп, зайнятий військовими походами, тимчасово передав повноваження по управлінню державою шістнадцятирічному Александру. Після смерті царя Філіпа Македонського влітку 336 р. до н. е. і через деякий час після вступу на престол Александра Македонського Арістотель повертається до Афін, залишивши Александру замість себе свого племінника і учня, філософа Каллісфена. Існують різні версії стосовно подальших відносин і спілкування двох непересічних особистостей – видатного філософа Арістотеля та видатного полководця Александра Македонського. Достеменно відомо, що дружні відносини між ними припинилися в останні роки життя Александра Македонського (327–323 рр. до н. е.) після страти у 327 р. за наказом Александра Каллісфена, який відкрито не погоджувався з певними його діями для власного звеличування. Після повернення в Афіни Арістотель створив нову філософську школу в Лікеї, яка отримала назву Лікей. На той час йому вже виповнилося п’ятдесят років. «… Аристотель рано принялся учиться и поздно начал учить; в этом состоит его преимущество. Исключая немногие годы, отданные Александру Великому, он всю жизнь посвятил приобретению знаний и самостоятельной работе мысли» (Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр. – С. 175).

В Лікеї, гуляючи затишними алеями, Арістотель навчав два рази в день – зранку та у вечірній час. Цікаво, що він не міг читати свої лекції стоячи, а прогулювався алеями у супроводі слухачів та читав їм свої лекції. Діоген Лаертський стверджував, що ця звичка у нього виникла внаслідок піклування про Александра, якому Арістотель забороняв багато сидіти. За цю звичку школа отримала назву школи перипатетиків (від гр. peripateo – прогулююсь). Більшу частину творів Арістотель написав в останні тринадцять років свого життя. Невдовзі після повернення до Афін померла дружина Арістотеля Піфіада, яка заповіла, щоб її прах поклали до могили чоловіка. Через два роки він одружився вдруге з красунею-рабинею Герпіліс (Герпіллідою), яка народила йому сина Нікомаха. Після смерті Александра Македонського в Афінах перемогла антимакедонська партія демократів. Проти Македонії розпочалася так звана Ламійська війна. Арістотель зазнає утисків, його звинувачують у неповазі до богів і він змушений переселитися на острів Евбею у місто Халкіду. Помер Арістотель на 63-му році життя від хронічної хвороби шлунку. За останньою волею, Арістотеля поховали у Стагірі. У заповіті Арістотель розпорядився щодо виконання волі його дружини Піфіади, прах якої було перенесено і поховано разом із чоловіком. Заповіт, що залишив Арістотель, – зразок любові та піклування про рідних і близьких йому людей.

Автор широко відомого курсу лекцій з історії економічної думки Ф. Я. Полянський зазначає: «Вершиной экономической мысли Древней Греции был Аристотель. Его гений затронул все отрасли античной науки, в том числе и экономические проблемы эпохи. Наиболее всеобъемлющий ум древности, Аристотель был энциклопедией науки, олицетворением последней. Он впитал все знания своего времени, систематизировал их и подвел итоги развития греческой науки. Вместе с тем он самостоятельно исследовал многие отрасли науки, даже положил им основание. Универсальная эрудиция и поразительная логика суждений, необычная глубина мысли и энтузиазм подлинного ученого изумляет всякого, кто знакомится с произведениями Аристотеля. Вся его жизнь была посвящена науке, в ее истории он оставил глубокий след. В анналах мировой науки Аристотелю принадлежит одно из самых почетных мест. Он прославил свое имя на целые тысячелетия» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции / Ф. Я. Полянский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 219).

Праці Арістотеля, значні за обсягом, мають відношення до різних галузей знань: філософії, логіки, етики, фізики, біології та інших. Арістотель був також одним із перших мислителів, що намагалися дослідити економічне життя сучасної йому Греції, і зробив значний крок уперед в осмисленні економічних відносин. Економічні питання він розглядає у працях, присвячених етиці та політиці. Основними працями, в яких знайшли відображення економічні погляди мислителя та зроблено спроби теоретичного аналізу економічних проблем, є «Політика», «Нікомахова етика» та «Економіка» (деякі вчені, наприклад В. Я. Железнов, А. М. Чанишев, С. О. Жебельов та ін., піддають сумніву авторство «Економіки» та вважають, що Арістотелю цей твір не належав). Й. Шумпетер, порівнюючи Арістотеля з Платоном, підкреслює: «Достижения Аристотеля совсем иные. … Существенная разница заключается в том, что анализ, как самостоятельная цель, можно сказать (в некотором смысле), отсутствовавший в мышлении Платона, являлся главной движущей силой мышления Аристотеля» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 69–70). Важливе місце в етичних і політичних поглядах Арістотеля займає уявлення про «природне», про те, що ніщо у природі не існує даремно. З міркувань Арістотеля виходить, що природне, тобто все те, що відповідає природі, є справедливим. Саме з цих позицій він розглядає багато питань, зокрема економічних. Таким чином, Арістотель систематизував економічні явища, розділивши їх на природні та неприродні. При цьому під природними він розумів явища, характерні для пануючих укладів економічного життя, а під неприродними – процеси, що підтримували ці уклади. «Аристотель, – зазначає Й. Шумпетер, – в первую очередь интересовался тем, что выглядело «естественным» и «справедливым» с точки зрения его идеала хорошей и добродетельной жизни. Экономические факты и связи между экономическими фактами, которые он рассматривал и подвергал оценке, предстают в свете тех идеологических предубеждений, которые следует ожидать от человека, принадлежащего к развитому праздному классу и писавшего для этого класса, презиравшего работу и занятия хозяйством, и, конечно, любившего земледельца, который его кормил, и ненавидевшего кредитора, который его эксплуатировал» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 73).

Цікавою є теорія рабства Арістотеля. Цього питання торкалися багато грецьких мислителів та письменників, у тому числі Ксенофонт і Платон, проте саме Арістотель розглянув проблему найбільш повно і намагався обґрунтувати загальне для греків сприйняття рабства як природного явища. Він виділив основні класи сучасного йому суспільства і зробив спробу дати теоретичне пояснення такому поділу. Арістотель виводив поділ на рабів і рабовласників з природних відмінностей у нахилах і здібностях, які від природи характерні для різних людей. Рабство сприймалось ним як явище вічне та природне. Проте, як зазначає В. С. Афанасьєв, «в противоречии со своей основной позицией относительно рабства Аристотель близко подходил к мысли о его социальной и исторической обусловленности. Он догадывался об историческом характере рабства и его зависимости от уровня развития производства» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 36). Арістотель писав: «… Если бы ткацкие челноки сами ткали, а плектры сами играли на кифаре, тогда и зодчие не нуждались бы в работниках, а господам не нужны были бы рабы» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 381).

На думку Арістотеля, «человек по природе своей есть существо политическое» і поліс (держава) має природне походження (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 378). Саме тому, вважав він, ідеальний державний устрій повинен в цілому відповідати соціальній структурі поліса. Оптимальний тип держави, за Арістотелем, являє собою, по-перше, щось середнє між олігархією і демократією і, по-друге, основою його повинен бути середній прошарок, який позбавлений пороків як бідних, так і багатих. Громадянами повинні бути тільки землевласники – вважав мислитель. Землю потрібно поділити на дві частини, одна з яких є власністю держави, а інша належить окремим громадянам. Громадяни, які складають незначну частину населення, не повинні займатися не тільки ремеслом та торгівлею (це вважалося ганебним), але й власноруч обробляти землю. Остання частина населення (раби та вільні) повинна забезпечувати потреби держави у матеріальних благах. Ідеальна держава повинна мати все для самостійного існування.

Розглядаючи питання про задоволення матеріальних потреб держави, Арістотель виділяє дві сфери господарської діяльності – економіку і хрематистику. Поняття «економіка» походить від грецького слова ойкономія (гр. «oikos» – дім, господарство та «nomos» – правило, закон). Спочатку ойкономія означала вміння голови родини управляти власним домом, тобто керувати дружиною, дітьми та домочадцями. Арістотель дав теоретичне обґрунтування економіки як сфери людської діяльності, яка пов’язана з необхідністю забезпечення розумного особистого споживання і передбачає виробництво необхідних для життя продуктів та обмін у межах, які дозволяють отримувати усе, що людині потрібно для споживання. До економіки Арістотель відносить землеробство та ремесло і дрібну торгівлю, яка по суті є обміном предметами першої необхідності. Економіці як господарській діяльності, пов’язаній з управлінням домашнім господарством, Арістотель протиставляє хрематистику (khrematistike). Арістотель є автором даного терміну, що походить від слова хрема – майно, володіння. Хрематистика (мистецтво наживати статок) – це діяльність, спрямована на збільшення багатства, насамперед у формі грошей. До неї відноситься усе, що пов’язано з обміном за допомогою грошей: торгівля (морська, транзитна та роздрібна), лихварство, наймана праця, розробка та використання природних багатств. Оскільки у цих видах діяльності головною метою є отримання грошей і не існує кількісного обмеження, Арістотель вважає їх неприродними та засуджує. «Все занимающиеся денежными оборотами стремятся увеличить количество денег до бесконечности», – зазначав Арістотель (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 393). Хрематистика відрізняється від економіки тим, що джерелом багатства для неї є процес обігу.

Петер Козловські зазначає: «В своей критике хрематистики Аристотель дал образец критики капитализма, поэтому и Маркс в «Капитале» сослался на него с похвалой. Хрематистика, в которой следует, как это сделал Отто Брунер, усматривать предысторию политической экономии, идет вразрез с аристотелевским представлением об иерархизированном, упорядоченном гармоническом космосе, ибо она допускает безграничность стремления к прибыли. Она не поддается включению в телеологическую онтологию и, таким образом, взрывает отношение соответствия между полисом и космосом, обществом и природой» (Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1996. – С. 21).

Головні наукові відкриття у дослідженні Арістотелем економічних явищ пов’язані, насамперед, з проблемами товарно-грошових відносин та перших форм капіталу. Арістотель при дослідженні питань товарно-грошових відносин застосовує історичний підхід і фактично виділяє окремі етапи їх розвитку. На його думку, спочатку існувала мінова торгівля – обмін надлишків виробленої продукції без застосування грошей. «Превоначальное развитие меновой торговли, – писав Арістотель, – было обусловлено естественными причинами, так как люди обладают необходимыми для жизни предметами одними в большем, другими – в меньшем количестве» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 390–391). Згодом з’явилися гроші і торгівля за допомогою грошей. «… в силу необходимости обмена возникли деньги», – зазначав Арістотель. (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступна стадія – виникнення торгового капіталу: «… из указанной меновой торговли, – писав Арістотель, – развилось … вполне логически и искусство наживать состояния» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 391). Наступним є поява лихварського капіталу, «… ростовщичество … делает сами денежные знаки предметом собственности» (Аристотель. Сочинения. – Т. 4. – С. 395).

«Между тем, – робить висновок В. С. Афанасьєв, – главная научная заслуга Аристотеля состояла в том, что он впервые интуитивно применил метод экономической двойственности, имплицитно положив в основу своей классификации экономических явлений представление о двойственной структуре товара. Такой подход позволил ему впервые дать системное описание важнейших экономических явлений своего времени. Категории, разработанные Аристотелем, как отмечал известный австрийский экономист и историк экономической мысли Й. Шумпетер, он «объединял их в своем концептуальном аппарате, т.е. в системе инструментов анализа, которые были связаны друг с другом и предназначены для совместного использования». Значение этого системного подхода Аристотеля трудно переоценить. Дело в том, что именно с работ Аристотеля начинается становление и развитие метода экономической двойственности как специфического инструмента изучения экономических явлений, широко применяемого, хотя и в различных формах (имплицитно и эксплицитно), фактически всеми течениями современной экономической мысли. Между тем метод экономической двойственности еще слабо изучен в современной экономической науке, которая в отличие от философии нередко еще не проводит четкого различия между общенаучными и специфическими методами экономического анализа» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии. – С. 26).

Арістотель першим в економічній науці сформулював питання про існування того, що дозволяє товари порівнювати, тобто питання про вартість (цінність) товару. Він встановив природу товару, звернувши увагу на існування споживчої вартості (корисності для людини) та мінової вартості (здатності обмінюватися на інші товари), хоча він і не використовував дані терміни, як і інші поняття, зокрема: товар, капітал та інші.

«… Он понимает, – зазначає А. В. Холопов, – что меновая ценность товара каким-то образом связана с его потребительной ценностью. Аристотель видит в процессе обмена некое равенство, понимает, что если один товар обменивается на другой, значит в них есть что-то общее, они имеют общую меру. Уже сама по себе такая постановка вопроса была колоссальным шагом вперед, поскольку знаменовала собой переход от простого описания явлений к поиску внутренних зависимостей, к их теоретическому объяснению. Таким образом, Аристотель дал толчок последующему развитию экономической мысли.

Конечно, у Аристотеля нет еще развитой концепции ценности: поставив вопрос, он не смог дать на него законченного ответа. Однако совершенно очевидно, что Аристотель указывает направление поиска ответа: «…Все, что участвует в обмене, должно быть каким-то образом сопоставимо. …Расплата будет иметь место, когда справедливое равенство будет установлено так, чтобы земледелец относился к башмачнику, как работа башмачника к работе земледельца» (Аристотель. Сочинения – Т. 4. – С. 156). Фактически Аристотель нащупывает здесь своего рода трудовую теорию ценности, пытается увязать рыночную цену товара и труд работника, производящего этот товар. Но развить эту идею великий философ не смог, и она снова появится в экономической науке много веков спустя в трудах представителей классической политической экономии» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : Эксмо, 2009. – С. 24–25).

У працях Арістотеля знайшли відображення і питання відносин власності, яку він трактував як владу власника над об’єктом власності, здобутої ним на основі природних переваг (Див.: Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 238). Об’єктом уваги мислителя був цілий ряд інших питань економічного життя суспільства. Арістотелю належить особливе місце в історії світової економічної думки. «Он впервые подверг анализу основные экономические явления и закономерности тогдашнего общества и стал, по существу, первым экономистом в истории науки» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 19).

«В работах Аристотеля, – звертає увагу А. Л. Реуель, – нашел свое выражение более широкий круг теоретико-экономических проблем, чем у Ксенофонта и Платона. По сравнению с Ксенофонтом и Платоном Аристотель в своем анализе соответствующих экономических категорий обнаружил большую глубину и оригинальность. Экономические воззрения Аристотеля представляют собой высшее достижение экономической мысли периода рабовладельческого общества» (Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 33).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Арістотеля">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Обидві останні особливості еквівалентної форми стануть для нас ще більш зрозумілі, коли ми звернемось до великого дослідника, який вперше проаналізував форму вартості поряд з багатьма формами мислення, суспільними формами і природними формами. Я маю на увазі Арістотеля.
Насамперед Арістотель цілком ясно вказує, що грошова форма товару є лише дальший розвиток простої форми вартості, тобто виразу вартості одного товару в якомусь іншому товарі… Але тут він спиняється, натрапивши на труднощі, і припиняє дальший аналіз форми вартості… Отже, Арістотель сам показує нам, щó саме зробило неможливим його дальший аналіз: це – відсутність поняття вартості. В чому полягає те однакове, тобто та спільна субстанція, яку представляє будинок для лож у виразі вартості лож? Нічого подібного «в дійсності не може існувати», – говорить Арістотель. Чому? Будинок протистоїть ложу як щось рівне, оскільки він представляє те, що дійсно однакове в них обох – і в ложі і в будинку. А це – людська праця. Але того факту, що в формі товарних вартостей всі види праці виражаються як однакова, отже, рівнозначна людська праця, – цього факту Арістотель не міг вичитати з самої форми вартості, бо грецьке суспільство ґрунтувалося на рабській праці і тому мало своїм природним базисом нерівність людей і їх робочих сил… Геній Арістотеля виявляється саме в тому, що у виразі вартості товарів він відкриває відношення рівності. Лише історичні межі суспільства, в якому він жив, перешкодили йому розкрити, в чому ж саме полягає «в дійсності» це відношення рівності». '''     Маркс К.''' Капітал. Т. 1, кн. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 68, 69.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: ''Ксенофонта'' (Όικουόμικα), ''Платона'' (περί πολιτεία) и ''Аристотеля'' (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам ''картину'' древнего экономического общества; Платон возвышает его до ''идеала''; Аристотель извлекает из него ''теоретические положения''. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие: Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему». '''     Вернадский И.''' Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.

«…Имя его должно быть произносимо в нашей науке с уважением. Ошибки и заблуждения, встречаемые у него, суть заблуждения века, а не исключительно его; светлые идеи составляют, напротив, собственную его заслугу, образуя плод его наблюдений и соображений. Он анализировал экономическую жизнь своего времени, силился открыть ее законы, построить ее теорию, и – если эти законы не составляют истинных, общих для всех времен и народов, то по крайней мере они довольно верны в их применении к совершенному ему обществу. Не его вина, что ему недоставало материала для сооружения здания полной науки: он пользовался тем, чем мог, и – пользовался несомненным талантом. Таким образом за две тысячи лет до окончательного образования политической экономии в отдельную науку, Аристотель уже определил истинное ее значение, указал на необходимость ее отделения от других наук, угадал ее место, – и все это при разделяемом им со своими современниками презрения к материальному труду, и в то время, когда не существовало даже порядочного разделения между главными отраслями ведения. Аристотель поэтому является, можно сказать, единственною светлою точкою во мраке древней экономической литературы, если только ей можно дать это название, – он является на этом поприще без подражателей, без соперников, без последователей. Даже следующие за ним почти девятнадцать веков не имеют подобного значения в истории нашей науки». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 522.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«В области политической экономии Аристотелем (384–322 гг. до н. э.) сделано не меньше, чем Платоном. Основателем этой науки, мы уже знаем, он не был, но она у него гораздо более освободилась от разных посторонних примесей и стала настоящим искусством, как его понимали древние. Но, оставаясь учеником Платона далеко в большей степени, чем это обыкновенно принято считать, Аристотель в своих экономических воззрениях не совсем еще освободился от противоречий между экономией и этикой – противоречий, в которые был совершенно погружен Платон… В то же время он пытается поколебать коммунистическую сторону экономической доктрины своего учителя. Он признает, что идея индивидуальной, частной собственности коренится в очень глубоких инстинктах человеческой природы, что она тем более законна, тем более благодетельна, что составляет существенный импульс к деятельности. Желая избежать социализма, к которому неизбежно приводит логическое развитие экономической доктрины Платона, Аристотель старается поколебать основные принципы обмена, считает ненормальными существующие его формы, как ведущие к социализации богатства». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 18, 19.

<h3><center>Едуард Меєр (1885–1930) – німецький історик і дослідник</center></h3>[[Файл:Meer49-50.jpg|center|400px]]'''     Мейер Э.''' Экономическое развитие древнего мира / Э. Мейер ; пер. под ред. М. О. Гершензона. – Москва, 1910. – С. 49–50.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Аристотель не только различал потребительную ценность и меновую ценность так же четко, как и любой более поздний автор, но он понимал также, что последняя каким-то образом получается из первой. Но само по себе это не только не выходит за рамки здравого смысла, но и является банальностью, а дальше он не продвинулся». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 74.

«Теория денег, которой придерживался Аристотель, сознательно противопоставляя ее, как мне кажется, той теории, которой придерживался Платон, заключалась в следующем: само существование любого некоммунистического общества предполагает обмен товарами и услугами; этот обмен вначале «естественно» принимает форму бартера; но люди, которым требуется то, что есть у других людей, могут не обладать тем, что требуется этим последним; поэтому часто бывает необходимо принять в обмен то, что не требуется, ради обладания тем, что действительно необходимо, посредством последующего акта бартера; очевидное удобство будет побуждать людей выбрать путем неявного соглашения или посредством законодательного акта какой-либо один товар в качестве средства обращения – Аристотель не рассматривал возможность выбора более чем одного подобного товара». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 77.

«Аристотель осуждал процент, который во всех случаях считал «ростовщическим», на том основании, что не существует оправданий росту денег (являющихся просто средством обращения) при переходе из рук в руки (что с ними, конечно, и не происходит). Но он никогда не задумывался о причинах выплаты процента». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 81.

<h3><center>Анатолій Степанович Гальчинський (нар. 1935 р.) – український економіст, доктор економічних наук</center></h3>«У «Метафізиці» Арістотель (384 – 322 рр. до н.е.), розпочинаючи науковий аналіз із визначення відмінностей між загальними знаннями і наукою, акцентує увагу на специфічній визначеності предмета наукових знань. Найпринциповішою відмінністю, зазначав геніальний античний мислитель, є те, що предмет науки містить два взаємопов’язані елементи: начала і причини. Началом у предметі науки є визначення того, з чого розпочинається рух, розвиток. У ньому концентрується сутність предмета, що досліджується. Начало, за Арістотелем, органічно пов’язане з причиною. Якщо не існує нічого першого, то взагалі не може існувати ніякої причини. Водночас причиною Арістотель називає той зміст предмета, з якого він виникає». '''     Гальчинський А.''' Економічна методологія : Логіка оновлення : курс лекцій / Анатолій Гальчинський. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – С. 29–30.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Сочинения''' : в 4 т. / Аристотель ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1975–1983. – Т. 1. – 1975. – 550 с. ; Т. 2. – 1978. – 687 с. ; Т. 3. – 1981. – 613 с. ; Т. 4. – 1983. – 830 с. – (Философское наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Аналитики''' : Первая и вторая : пер. с греч. / Аристотель. – Ленинград : Госполитиздат, 1952. – 438 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Античный способ производства в источниках''' : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима / под ред. С. А. Жебелева, С. И. Ковалева. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – 596 с. – С. 103, 358–359, 551–571: отрывки из сочинений Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 A72'''
<li>'''Афинская полития''' : государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. с греч. С. И. Радцига ; ред. В. С. Сергеев. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1936. – 198 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) А81'''
<li>'''Афинская полития'''. Государственное устройство афинян / Аристотель ; пер. и примеч. С. И. Радцига ; РАН, Моск. психолого-социальный ин-т. – 3-е изд., испр. – Москва : Флинта : Моск. психолого-социальный институт, 2007. – 233 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА699663'''
<li>'''Евдемова Этика. Книга Н''' / Аристотель // Вопросы философии. – 2002. – № 9. – С. 136–156. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Категорії''' / Аристотель // Філософія : Від витоків до сьогодення : хрестоматія : навч. посіб. / за ред. Л. В. Губерського. – Київ : Знання, 2009. – С. 88–98. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Метафизика''' / Аристотель ; пер. и примеч. А. В. Кубицкого. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – 348 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Метафизика''' : Переводы. Комментарии. Толкования / Аристотель ; сост. С. И. Еремеев. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2002. – 830 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А81'''
<li>'''Никомахова этика''' / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 92–96. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Нікомахова етика''' / Арістотель ; пер. з давньогр. В. Ставнюк. – Київ : Аквілон-плюс, 2002. – 479 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А623373'''
<li>'''Нікомахова етика''' : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 69–76. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Политика''' / Аристотель // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 96–100. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Політика''' / Арістотель ; [пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк]. – 3-тє вид. – Київ : Основи, 2005. – 238, [1] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б322547'''
<li>'''Політика''' : [уривки] / Арістотель // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 77–82. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Экономика''' / [Аристотель ?] ; пер. Г. А. Тарояна // Вестник древней истории. – 1969. – № 3. – '''[[Медіа:EconomicaAristotelya215-242.pdf|С. 215–242]]'''. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1890. – Т. 2 (полутом 3). – С. 91–93. ''Шифр зберігання книги:'''''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1900]. – Т. 2. – С. 44–50. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1936. – Т. 3. – '''[[Медіа:Granat436-443.pdf|Стб. 436–443]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1. – С. 142–143. 
''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 51–52. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Е40'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 55–58, 619–620. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 60–64. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Александров Г. Ф.''' Аристотель : (философские и социально-политические взгляды) / Г. Ф. Александров ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – 275 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф(09)1 А46'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 1.2 : Начало начал: Аристотель. – С. 19–26. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – Ч. 4 : Аристотель. Первая систематизация знания. – С. 191–240. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Антонович А. Я.''' Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Киев, 1914. – Т. 1 : Введение и основные силы, действующие в национальном хозяйстве. – 710 с. – С. 131–133: об Аристотеле. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 A72'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – Гл. 2 : Системный поход Аристотеля к экономическим явлениям. – С. 24–37. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А94'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – С. 189, 194, 237–243: про Арістотеля. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – Розд. 1.2 : Арістотель: метафізика сущого (світ, людина, «ойкономія»). – С. 39–50. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.6 : Онтос экономики в метафизике Аристотеля. – С. 105–111. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : ИРИСЭН, 2008. – 480 с. – С. 88–91: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 3 : Аристотель. – С. 74–87. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
<li>'''Вебер-Шефер П.''' Аристотель / Петер Вебер-Шефер // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / ред. Є. Причепій. – Київ : Тандем, 2002. – С. 35–53. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
<li>'''Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 521–528. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
<li>'''Возьний К. З.''' Арістотель та його місце в розвитку сучасної економічної думки / К. З. Возьний, А. Петриків // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль : Економічна думка, 1999. – Спец. вип. № 12. – С. 104–106. 
''Шифр зберігання журналу:'' '''330 В53'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, ч. 1, разд. 1, гл. 6.4 : Экономические взгляды Аристотеля. – С. 127–134. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Горкіна А. П.''' Аристотель / А. П. Горкіна // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 38–39. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Диоген Лаэртский'''. Аристотель / Диоген Лаэртский // О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 188–198. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Д46'''
<li>'''Зибек Г.''' Аристотель / Герман Зибек ; пер. со 2-го нем. изд. В. Базарова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : ред. журн. "Образование", 1903. – [2], 146, II с. – (Библиотека философов ; 10). ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф З-59'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 76–79. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Зубов В. П.''' Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – 366 с. – (Научно-биографическая серия). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф З-91'''
<li>'''Ильин В. В.''' Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 50, 219–221, 253–256, 328: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 И46'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:Ingrem21-25.pdf|С. 21–25]]''': об Аристотеле.
<li>'''История экономической мысли''' / под ред. В. Я. Железнова, А. А. Мануилова ; Моск. науч. ин-т. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1. – 253 с. – Из содерж.: Экономическое мировоззрение Аристотеля. – С. 153–253. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [за заг. ред. С. К. Реверчука]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 19–23. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-71'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 72–78. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Модели человека в структуре экономической мысли. Гл. 1.3. Модель «идеального гражданина» Аристотеля. Идеальное общество Аристотеля – выразитель принципов равенства и справедливости / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 22–28. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э40'''
<li>'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002 – Т. 1. – 576 с. – Из содерж.: Аристотель. – С. 193–225. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К44'''
<li>'''Козловски П.''' Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / П. Козловски ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экон. шк., 1996. – 158 с. – С. 30–31: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 К59'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 37–38. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 493 с. – С. 57–65: об экономических воззрениях Аристотеля. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Литвинова Е. В.''' Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова. – Санкт-Петербург : тип. и литогр. И. Г. Салова, 1892. – 78 с. – (Жизнь замечательных людей : Биографическая библиотека Ф. Павленкова). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''1 Литв'''
<li>'''Литвинова Е. В.''' Аристотель, его жизнь, научная и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 158–236. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; т. 9). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С59'''
<li>'''Лосев А. Ф.''' Платон. Аристотель / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Мол. гвардия, 2000. – 391, [1] с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 777). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А618213'''
<li>'''Мазараки А. А.''' Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 85–87, 230–232, 284–290: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 М13'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 2 : Вначале было слово Аристотеля. – С. 43–47. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 4.7 : Политические доктрины Платона и Аристотеля. – С. 47–53. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
<li>'''Мюллер Р. А.''' Аристотель / Р. А. Мюллер // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 49–57. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В27'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 39–49: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Орженцкий Р.''' Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : Тип. штаба округа, 1896. – [2], V, [1], 256 с. – '''[[Медіа:Orgenckij133-135.pdf|С. 133–135]]''': об Аристотеле.
<li>'''Поланьи К.''' Аристотель открывает экономику / К. Поланьи // Истоки : Экономика в контексте истории и культуры / ред. Я. И. Кузьминов. – Москва : Высш. шк. экономики, 2004. – Вып. 5. – С. 9–51. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И89'''
<li>'''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 10 : Истоки экономических идей Аристотеля. – С. 219–238. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 2 : Платон и Аристотель. – С. 47–60. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 19–23. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Фома Аквінський'''. Коментарі до Аристотелевої "Політики" / Фома Аквінський // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 121–176. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Ханзина Е. Г.''' Аристотель о социально-экономическом порядке [Электронный ресурс] / Е. Г. Ханзина // Вопросы теории и практики. – 2014. – № 12, ч. 2. – '''[[Медіа:Hanzina200-204.pdf|С. 200–204]]'''. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: '''http://www.gramota.net/materials/3/2014/12-2/51.html'''. – Дата обращения: 04.01.2018.
<li>'''Харченко-Кушнір Н. М.''' Ідея середнього класу в концепції "ідеальної держави" Аристотеля / Н. М. Харченко-Кушнір // Економіка та держава. – 2011. – № 11. – С. 68–70. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Чанышев А. Н.''' Аристотель / А. Н. Чанышев. – 2-е доп. изд. – Москва : Мысль, 1987. – 221 с. – (Мыслители прошлого). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-18'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 35, 65, 69─81: об Аристотеле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Шухов Н. С.''' Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1, гл. 4.4 : Развитие системного анализа ценности в работах Аристотеля. – С. 126–140. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш98'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Т. 1, разд.] 3.12 : Аристотель. – С. 92–99. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [разд.] 11.2.5 : Аристотель. – С. 297–299. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А. В.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.3 : Аристотель. – С. 15–25. – (Классика политэкономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
<li>'''Якубенко В. Д.''' Власність, економічна влада та управління : навч. посіб. / В. Д. Якубенко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ, 2011. – Тема 2.1 : Власність в античній філософії: Платон та Аристотель. – С. 52–56. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Я49'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Aristotel1.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 192.
Файл:Aristotel2.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель / В. П. Зубов. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 1.
Файл:Aristotel3.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.
Файл:Aristotel4.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 193.
Файл:Aristotel5.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 199
Файл:Aristotel6.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 200
Файл:Aristotel7.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207
Файл:Aristotel8.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 310.
Файл:Aristotel9.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 311.
Файл:Aristotel10.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 207.
Файл:Aristotel11.jpg|'''Зубов В. П.''' Аристотель. – С. 296–297.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Августин Блаженний Аврелій

2023-01-25T08:54:16Z

Admin:

[[Файл:Augustin.jpg|left|150px]]<h3><center>Августин Блаженний Аврелій 
Augustinus Sanctus Aurelius 
(13 листопада 354 – 28 серпня 430) – 
християнський теолог і філософ.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Народився Августин Блаженний у римській провінції Нумідії у м. Тагаст (сучасний Сук-Арас (Аргас) в Алжирі) у родині язичника Патриція (римського громадянина, дрібного землевласника) і християнки Моніки (під впливом якої чоловік незадовго до смерті (370 р.) прийняв хрещення, і не без участі якої і син урешті-решт звернувся до християнського вчення). Припускають, що за походженням Августин, ймовірно, – бербер. Про молоді літа Августина збереглося багато відомостей завдяки тому, що він сам розповів про основні події свого життя у книзі «Сповідь» («Confessiones», 400 р.). Цей твір став бестселером на багато століть. Як влучно зазначив доктор історичних наук Л. Баткін, «великая книга Аврелия Августина на тысячу лет вперед послужила наиважнейшим образцом для каждого, кто решился бы взяться за перо, чтобы поведать о собственной жизни» (Баткин Л. М. Европейский человек наедине с собой : Очерки о культурно-исторических основаниях и пределах личного самосознания / Л. М. Баткин. – Москва : Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. – С. 61). Розпочав навчання Августин в елементарній школі у Тагасті, згодом продовжив навчання у граматичній школі у Мадаурі та вивчав риторику у Карфагені. Батько, зважаючи на здібності Августина, намагався підготувати його до риторської кар’єри, яка у той час була прямим шляхом до державної служби. Після завершення навчання викладав риторику у Тагасті, Карфагені, Римі та Медіолані (сучасний Мілан). Однак академічна діяльність його не приваблювала, незважаючи на перспективи отримати високу державну посаду. «З ранньої юності він мав сильніший за риторично-політичне шанолюбство потяг до філософії, невпинного й стрімкого пошуку істини, – зазначає Ганс Маєр – автор статті про Августина Блаженного у виданні «Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера». – Цей потяг був у його житті водночас щастям і болем. Отже, дотримуючись звичаїв пізньої Античності так само, як і його сучасники, живучи лінивою жадобою насолоди, марнославством та моральною вседозволеністю, Августин мусив відчувати у цьому – по мірі розвитку його думки – заперечення ідеалу “філософського життя”» (Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 74).

Б. Рассел порівнює Августина Блаженного з класиком російської літератури Л. Толстим: «Св. Августин де в чому схожий на Толстого, одначе переважає його інтелектом. Він був пристрасна людина, замолоду дуже далека від стежок чесноти, але якийсь внутрішній імпульс спонукав його шукати істини й праведності. Як і Толстой, на схилі віку був одержимий почуттям гріховності, через яке життя його було суворе, а філософія – нелюдяна» (Рассел Б. Історія західної філософії : пер. з англ. / Б. Рассел. – Київ : Основи, 1995. – С. 296–302).

Зі спогадів відомо, що Августин довго вагався між духовними напрямами, що існували у ті часи. Юнаком він вступив до секти маніхеїв (відгалуження гностичного руху), які, як він згодом відзначав, приваблювали його системністю та риторизмом. В основі маніхейства – дуалістичне вчення про боротьбу добра і зла, світла і темряви як початкових та рівноправних принципів буття. Маніхеї наголошували зокрема і на протилежності бога і матерії. Проте, коли маніхейський єпископ Фавст, що вважався найученішим членом секти, не зміг відповісти на його питання, Августин втратив довіру до маніхейства, якого дотримувався дев’ять років.

Перебуваючи у Мілані, він зацікавився скептицизмом Нової школи (Афінської школи філософії), а згодом став прибічником неоплатонізму. Він почав відвідувати проповіді єпископа Медіоланського Амброзія (Амвросій, Ambrose) з метою аналізу їх риторичних аспектів і у результаті прийшов до визнання християнства. У Мілан до Августина приїхала мати, яка була ревною католичкою, що безумовно прискорило його навернення до християнства. У 387 р., на Пасху, у віці тридцяти двох років Августин прийняв хрещення у Медіолані (Мілані) разом з другом Аліпієм та позашлюбним сином Адеодатом (373–390 рр.). Хрещення проводив єпископ Амброзій, про якого Августин у своїй «Сповіді» писав як про одного з найкращих серед людей. Ще під час перебування Августина у Римі Моніка (мати Августина) наполягала на тому, щоб син одружився з дівчиною, яка була їй до вподоби і розірвав зв'язок із коханкою, ім’я котрої у своїй автобіографічній праці «Сповідь» не зазначав, – матір’ю його сина Адеодата, яку Августин любив і з якою мав тривалий зв'язок.

Мати мала великий вплив на Августина. Він відносився до неї з великою повагою і завжди писав про неї у своїх творах тоном глибокої шаноби. Він погоджується на вмовляння матері. «Коли ж відірвали від мого боку жінку, – пише Августин, – з якою я ділив моє ложе і яка стояла на перешкоді моєму одруженню, моє серце, до якого вона дуже припала, стало болючою раною і ще довго кривавило. Та жінка повернулася до Африки, склавши Тобі обітницю, що ніколи більше не знатиме жодного чоловіка. Вона залишила мені природного сина, якого народила від мене» (Августин Аврелій. Сповідь / Святий Августин ; [пер. з латини Ю. Мушака]. – Львів : Свічадо, 2008. – С. 123). Одружитися він мав тільки через два роки, оскільки наречена на той час була ще надто молодою. У 388 р., прийнявши християнство, Августин зрікається і вчителювання, і коханки, й нареченої, він повертається до Африки (до Карфагену і Тагасту), а у 391 р. переселяється до м. Гіпо-Регіуса (Північна Африка, поблизу Карфагена) для заснування монастиря і висвячення в сан (близько 395 р.). Близько 396 р. Августин стає єпископом у Гіппоні, де і живе до кінця життя, виконуючи єпископські обов’язки та складаючи полемічні твори проти різних «єресей» – донатизму, маніхейства, пелагіанства. Сорок три роки життя Августина, після прийняття ним християнства, вважаються у богословській традиції зразком християнського способу життя та служіння. Помер Августин Блаженний у 430 р. у м. Гіпо-Регіус (Гіппон) під час облоги міста вандалами.

У православ’ї Августин визнаний блаженним, а у католицизмі – святим та Учителем Церкви. Августин вважається автором уставу, яким керується цілий ряд чернечих орденів католицької церкви, зокрема орден пустельників св. Августина (августинські брати, з яких вийшов Лютер і до якого належав Г. Мендель). Літературна спадщина Августина Блаженного величезна. У праці «Переглянуте заново» («Retractаtiones», 427 р. – розлогий критичний коментар Августина до свого творчого доробку), яку він присвятив виправленню «некоректностей» своїх ранніх текстів, зазначається, що ним було виправлено 97 творів, що складали разом 232 книги; відомі також 224 його листи і більш як 500 текстів проповідей. Серед його творів: «Проти академіків» («Contra academicos», 386 р.), «Про блаженне життя» («De beata vita», 386 р.), «Про порядок» («De ordine», 386 р.), «Монологи» («Soliloquiorum libri duo», 387 р.), Про безсмертя душі» («De immortalitate animae», 387 р.), «Про вчителя» («De magistro», 388–389 рр.), «Про істинну релігію» («De vera religione», 390 р.) та інші. Найбільш значними творами Августина, які не тільки вплинули на формування християнського релігійного канону, але й на еволюцію європейської культури у цілому, є «Сповідь» («Confessiones», 400 р.) та «Про град Божий» («De civitate Dei», 413–426 рр.).

«Учение Августина, – зазначається в енциклопедії «История философии», – сыграло значительную роль как в развитии христианской теологии, так и в разворачивании европейской историко-философской традиции. Идеи Августина оказали огромное влияние на формирование христианского богословского канона, его авторитет в вопросах теологии и философии был тотальным – вплоть до конституирования и доминирования в католицизме томистской парадигмы. Столь же значимую роль сыграли они и в эволюции европейской философии, конституировав традицию августинизма в рамках средневековой схоластики и определив многие семантико-аксиологические векторы последующего философского развития Европы

… Фигура Августина является культовой (в сугубо светском смысле этого слова) не только для христиански артикулированной традиции европейской культуры, – основные сочинения Августина могут быть отнесены к тем текстам европейской культуры, резонанс которых оказал конституирующее влияние на формирование глубинных оснований культурной традиции западного образца …» (История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 11, 12–13).

У період раннього християнства соціальні та економічні ідеї були частиною більш широкої всеосяжної релігійно-етичної системи. Як пише Й. Шумпетер, «… ни Лактанций (260–340 гг.), ни Амвросий (340–397 гг.), … ни Иоанн Златоуст (347–407 гг.), ни св. Августин (354–430 гг.), искусный автор Civitas Dei и «Исповеди», сами obiter dicta <оговорки (лат.)> которого обнаруживают аналитический склад ума, никогда не углублялись в экономические вопросы, хотя и занимались политическими проблемами христианского государства.

Объяснение этого, по-видимому, заключается в следующем. Каков бы ни был наш социологический диагноз мирских аспектов раннего христианства, совершенно ясно, что христианская церковь никогда не ставила перед собой цель осуществить какую-либо общественную реформу, кроме реформы морали поведения отдельного человека» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2004. – Т. 1. – С. 90). Світогляд ранньохристиянського суспільства спирався на специфічні соціально-психологічні принципи, в яких емоційно-оціночне сприйняття дійсності переважало над абстрактно-раціоналістичним, проголошувалася загальна нормативність поведінки та мислення людей. Численні праці Августина Блаженного дають можливість сучасним дослідникам визначити економічні погляди суспільства як частину загального світосприйняття тих часів.

У творі «Про працю монахів» Августин Блаженний підкреслює, що однією з непорушних апостольських заповідей є обов’язок людини годуватися фізичною працею. В умовах переважно аграрного господарства «найчистішим з мистецтв» він називає сільськогосподарську працю, яка, на його думку, підтримує душевну чистоту і цілісність, як того вимагають християнські канони. Він також виявляє позитивне ставлення і до праці ремісників, проте торгівлю й лихварство Августин Блаженний вважає шляхом неправедним, оскільки ці заняття сприяють нетрудовому накопиченню золота і срібла. Земні блага, на думку богослова, необхідні лише для повсякденного користування для задоволення природних людських потреб. Вони є лише засобом для можливості культивування «вищих цінностей» – любові до Бога, а тому бідність найбільше сприяє спасінню. Августин засуджує прагнення до розкоші та накопичення багатства, виступає проти надмірного споживання, задоволення «низьких» потреб. Існування у суспільстві з одного боку соціальної нерівності, а з іншого – злиднів, теолог пояснює божою волею. Власність та гроші випадають людям не завдяки їх особистим якостям, а є результатом божественного промислу. Багатством і бідністю бог випробовує людину, будь-яка влада та нерівність між людьми від Бога, а історія людства визначається боротьбою двох царств – божого і людського (земного). Людина, яка правильно використовує багатство та владу, забезпечує собі шлях до спасіння і навпаки.

Багатство для Августина міститься у власності і грошах. Приватну власність Августин Блаженний вважав причиною ворожнечі між людьми. Він виправдовував рабство, пояснюючи його тим, що Богом воно визначено для грішників, які повинні віддано служити своїм господарям, за що отримають винагороду в іншому житті, після смерті. «Прагнення до рівності – це порушення принципу постійності, адже «основна риса докапіталістичного життя є риса впевненого спокою, властивого кожному організованому життю». Отже, власність, багатство є таким самим природним станом людини як суб’єкта соціального буття, як і зло, добро, оскільки у своєму земному існуванні суспільство праведників, які становлять Божий Град, перемішане із земним царством, «вкраплене» в «різнолику» форму, що складається з язичників, єретиків, невіруючих, які зробили своїм Богом здирництво, гроші, власність. І так, відповідно до божественного провидіння, буде продовжуватися до кінця існування людства» (Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 247).

Августин Блаженний у всіх своїх міркуваннях виходив насамперед з необхідності морально-етичного вдосконалення людини.
</div>
[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 
</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Августина Блаженного Аврелія">

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Економічні погляди раннього християнства знайшли яскраве відображення у працях відомого релігійного мислителя, єпископа у північноафриканських володіннях Римської імперії Аврелія Августина Блаженного, який створив авторитетне релігійно-християнське учення, засноване на безальтернативних принципах релігійно-етичного підходу до економічних проблем. Його твори (близько 40 томів літературного спадку) справили значний вплив на подальшу еволюцію суспільної думки і до ХІІІ ст. слугували фундаментом християнської ідеології». '''     Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 100.


</spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Исповедь''' / Августин Аврелий // Исповедь / Августин Аврелий. История моих бедствий / Петр Абеляр. – Москва : Республика, 1992. – С. 8–222. – (Человек в исповедальном жанре). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А18'''
<li>'''Исповедь''' / Августин Аврелий // Лабиринты души. – Симферополь : Реноме, 1998. – С. 21–206. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Л12'''
<li>'''Исповедь''' / Августин Блаженный // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 116–120. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''О Граде Божием''' / Августин Аврелий // История политических и правовых учений : хрестоматия / ред. О. Э. Лейст. – Москва : Городец, 2000. – С. 70–78. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''О Граде Божием''' / Августин Аврелий // Правовая мысль : антология / авт.-сост. В. П. Малахов. – Екатеринбург : Деловая книга ; Москва : Академический проект, 2003. – С. 138–140. – (Summa).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''340 П68'''
<li>'''Об истинной религии''' / Августин Аврелий // Антология философии Средних веков и эпохи Возрождения : учеб. пособие / сост. С. В. Перевезенцев. – Москва : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – С. 96–140. – (Мировая философия).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Против академиков''' / Августин Аврелий (Блаженный) ; Ин-т философии РАН ; пер. и коммент. О. В. Голова. – Москва : "Греко-латинский кабинет" Ю. А. Шичалина, 1999. – 191 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА598350'''
<li>'''Сповідь''' / Святий Августин ; [пер. з латини Ю.Мушака]. – Львів : Свічадо, 2008. – 355 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А18'''
<li>'''Сповідь''' / Августин Святий ; НАН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Шанс, 2012. – 352 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''А26103 / 1Ф А185'''

<li>'''Сповідь''' / Св. Августин ; пер. з латини Юрія Мушака. – Львів : Свічадо, 2021. – 355 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА855285'''

<li>'''Творения''' : [в 4 т.] / Августин Аврелий (Блаженный) ; сост. и подгот. текста к печати С. И. Еремеева. – Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. – Т. 1–4. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В342205'''
<li>'''Творіння''' / Блаженний Августин Аврелій ; [з благословення], під ред. Святійшого Патріарха Київ. і всієї Руси-України Філарета. – Київ : Вид. від. Укр. Православ. Церкви Київ. Патріархату, 2014. – Т. 1. – 767 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''М3094-1'''
<li>'''Творіння''' / Блаженний Августин Аврелій ; [з благословення], під ред. Святійшого Патріарха Київ. і всієї Руси-України Філарета. – Київ : Вид. від. Укр. Православ. Церкви Київ. Патріархату, 2015. – Т. 2. – 687 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''М3094-2'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1890. – Т. 1 (полутом 1). – С. 65–66. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1900]. – Т. 1. – С. 42–43.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1935. – Т. 1. – '''[[Медіа:GranatAvgustin91-93.pdf|Стб. 91–93]]'''.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''03 Э68'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1. – С. 15.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 10–13. – (Мир энциклопедий).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Культура Возрождения''' : энциклопедия : в 2 т. / отв. ред. Н. В. Ревякина. – Москва : РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – С. 11–14.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''37 К90'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Saint-Augustine'''. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 22–24. ''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Дарио Антисери, Джованни Реале ; ред. С. А. Мальцева. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – Ч. 8, гл. 15 : Латинская патристика и святой Августин. – С. 424–470.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – С. 245–247: про Августина Блаженного. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Киев. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – 718 с. – С. 482–483: про Августина Блаженного.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Київ : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 164–170, 176–179: об Августине Блаженном.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Балух В. О.''' Історичні портрети античності та середньовіччя : підручник / В. О. Балух, І. П. Возний, В. П. Коцур. – Чернівці : Книги-XXI, 2007. – [Розд.] 12 : Аврелій Августин Блаженний. – С. 180–197.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''9 Б20'''
<li>'''Баткин Л. М.''' Европейский человек наедине с собой : Очерки о культурно-исторических основаниях и пределах личного самосознания / Л. М. Баткин. – Москва : Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. – 1005 с. – Из содерж.: О культурно-историческом смысле «Я» в «Исповеди» Блаженного Августина. – С. 59–136.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) Б28'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1. – 234 с. – Из содерж.: Блаженный Августин. – С. 128–129. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
<li>'''Герье В.''' Блаженный Августин / В. Герье. – Москва : Т-во ”Печатня С. П. Яковлева”, 1910. – XV, 682 с. – (Зодчие и подвижники ”Божьего царства”; ч. 1). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б259620'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 87–88.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 100–101.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Козлихин И. Ю.''' История политических и правовых учений : [От софистов до Гегеля] : учебник / И. Ю. Козлихин ; Санкт-Петербург. гос. ун-т, Юрид. фак. – Санкт-Петербург : Изд. Дом СПбГУ, 2005. – Лекция 7 : Блаженный Августин. – С. 114–122.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К59'''
<li>'''Козловски П.''' Принципы этической экономики / П. Козловски ; пер с нем. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа : СПб. гос. ун-т экономики и финансов : Высш. школа экономики, 1999. – 344 с. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 7). – С. 67–70: об Августине Блаженном.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''17 К59'''
<li>'''Маєр Г.''' Авґустин / Ганс Маєр // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 73–85.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
<li>'''Рабинович В. Л.''' Урок Августина: жизнь – текст / В. Л. Рабинович // Исповедь / Августин Аврелий. История моих бедствий / Петр Абеляр. – Москва : Республика, 1992. – С. 223–258. – (Человек в исповедальном жанре).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А18'''
<li>'''Рассел Б.''' Історія західної філософії : пер. з англ. / Б. Рассел. – Київ : Основи, 1995. – Кн. 2, ч. 1, розд. 4 : Філософія й теологія св. Августина. – С. 302–314.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Р24'''
<li>'''Таранов П.''' С. 120 философов. Жизнь. Судьба. Учение. Мысли : универсальный аналитический справочник по истории философии / П. С. Таранов. – Симферополь : Реноме, 2005. – Т. 1. – 685 с. – Из содерж.: Августин. – С. 399–419.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т19'''
<li>'''Татаркевич В.''' Історія філософії : пер. з пол. / В. Татаркевич. – Львів : Свiчадо, 1997. – Т. 1. – 456 с. – Зі змісту: Августин Блаженний. – С. 235–248.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т23'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Т. 1, разд.] 5.5 : Августин Блаженный. – C. 207–208.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Augustin2.jpg|'''Культура Возрождения''' : энциклопедия : в 2 т. / отв. ред. Н. В. Ревякина. – Москва : РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – С. 12.
Файл:Augustin3.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Saint_Augustine_by_Philippe_de_Champaigne.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Augustin4.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Augustine_Lateran.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Augustin5.jpg|'''Таранов П. С.''' 120 философов. Жизнь. Судьба. Учение. Мысли : универсальный аналитический справочник по истории философии / П. С. Таранов. – Симферополь : Реноме, 2005. – Т. 1. – С. 415. 
Файл:Augustin6.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Sainte_Monique.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Augustin7.jpg|'''Культура Возрождения'''. – Т. 1. – С. 11.</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Фур'є Франсуа Марі Шарль

2023-01-25T08:41:55Z

Admin:

[[Файл:Furie.jpg|left|150px]]<h3><center>Фур'є Франсуа Марі Шарль 
Fourier Francois Mari Charles 
7 квітня 1772 – 10 жовтня 1837 – 
французький соціаліст-утопіст, філософ.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Шарль Фур'є народився 7 квітня 1772 року у Безансоні, великому торговому центрі Східної Франції. Батько Шарля торгував сукном і колоніальними товарами, утримував мережу магазинів і складів. Шарль був наймолодшим і єдиним хлопчиком у родині.

Вже змалку батько починає залучати сина до роботи у магазині, але маленький Шарль опановує ази торговельної справи без усякого ентузіазму.
З п’яти років Шарль починає відвідувати коледж. Вчиться добре, неодноразово отримує нагороди за високий рівень знань, чудово малює, пише вірші, опановує нотну грамоту, напрочуд легко навчається грати на багатьох музичних інструментах, співає приємним голосом улюблені оперні арії.

У 1781 році батько Шарля помирає, залишивши у спадок нерухоме майно та 200 тисяч ліврів. За заповітом син успадковує дві п’яті капіталу родини Фур'є, але до повноліття його часткою має розпоряджатися мати. Більш того, у двадцять років Шарль може отримати лише третину спадку і то, за умови, якщо продовжить справу батька – буде займатися торгівлею. Ще одну третину – додати до торгового капіталу у двадцять п’ять років і тільки у випадку одруження. А решту – аж у тридцять років.

Та комерційна діяльність не приваблює Шарля. Він мріє стати військовим інженером і, закінчивши коледж, пробує вступити до спеціальної військової школи у Мезьєрі. Проте у прийомі йому відмовляють – у подібних навчальних закладах дозволено навчатися тільки дітям дворян. Шарль повертається додому, ретельно вивчає свій родовід і знаходить підстави для клопотання про набуття дворянського звання. Але справа ця сутяжна і пов’язана зі значними витратами коштів. Мати відмовляється дати необхідну суму грошей, одначе, під впливом успіхів сина у коледжі, дозволяє йому деякий час вивчати риторику у Діжоні.

Після нетривалого навчання у Діжоні Шарль вимушений вирушити опановувати комерційну справу у відомому торговому домі Ліона. Однак ця робота настільки не подобається юному мрійнику, що він у перший же вечір тікає додому. Мати направляє сина у торговий дім Руана, але і звідти він стрімголов збігає.

Новий 1790 рік Шарль Фур'є зустрічає у Парижі. Йому дозволено освоїти початковий навчальний курс юриспруденції – науки, вельми корисної для ведення торгівлі. Та вже влітку він знову опиняється у Ліоні, де, підкорившись вимогам матері, працює спочатку помічником продавця, а згодом – комерційним представником торгового дому. У двадцятилітньому віці Фур'є отримує першу частину спадку і започатковує власну справу – відкриває крамницю з продажу колоніальних товарів.

У 1793 році Ліон опиняється у вирі революційних подій. Мешканці міста повстають проти Конвенту. Всіх дорослих чоловіків, у тому числі і Фур'є, мобілізують. Шарль приймає участь у бойових діях, його товари конфіскують, тюки з бавовною укладають на барикади.

8 жовтня 1793 року місто капітулює. Шарля двічі заарештовують і відпускають. Щоб уникнути гільйотини, він вимушено заперечує свою участь у бойових діях, дає хабара слідчому революційного трибуналу та повертається до Безансона. У рідному місті його втретє беруть під варту і конвоюють до тюрми, але чоловік сестри приймає активну участь у роботі місцевого революційного комітету і, завдяки своїм зв’язкам, домагається звільнення родича. Він рекомендує Фур'є вступити до революційної армії. Шарль погоджується і 10 червня 1794 року надягає форму рядового 8-го полку кінних єгерів. Полк не бере участі у бойових діях. Рядовий Фур'є служить півтора роки і комісується за станом здоров’я.

Після демобілізації, помандрувавши Францією у пошуках роботи, Шарль повертається до звичної торгової справи у Ліоні. Він стає свідком того, як на робочі квартали міста насувається загроза голоду. У робітничому середовищі панує неспокій, ліонські ткачі на грані чергового бунту. Серед прогресивно налаштованої інтелігенції поширюються радикальні пропозиції виходу із кризи. Деякі з них – доволі несподівані та ексцентричні. Гракх Бабеф і Ретіф де ля Бретон закликають створити колективні сільськогосподарські асоціації; Жан-Клод Шапюі пропонує поділити всю Францію на квадрати, побудувати у центрі кожного квадрата будівлі для проживання 1050 осіб; Франсуа-Жозеф Ланж змальовує плани організації кооперативних об’єднань робітників, «амбарів достатку». Ці ідеї зацікавлюють молодого Фур'є, мають значний вплив на формування його світогляду. «Исследователи наследия Фурье будут находить, что его взгляды очень близки к проектам Ланжа» (Василькова Ю. В. Фурье / Юлия Василькова. – Москва : Мол. гвардия, 1978. – С. 37. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 15 (585)).

У 1799 році власники ліонського торгового дому відряджають Фур'є до Парижа. У вільний від торговельних справ час він відвідує лекції, багато читає, намагається відкрити власну газету, самотужки заповнює прогалини освіти. Після дев’ятимісячного перебування у столиці Шарль повертається до Ліона.

У 1803 році на літературному турнірі Фур'є пропонують окреслити обриси майбутнього суспільства. Він експромтом викладає власні погляди. Присутні зацікавлюються. Замислюється і сам Фур'є. Через декілька днів він публікує у «Bulletin de Lyon» («Ліонській газеті») дві статті: «Universal Harmony» («Всесвітня гармонія») та «Triumvirat continental et paix perpetuelle sous trente ans» («Континентальний тріумвірат і вічний мир через 30 років»). Та публіка глузує над ідеями Фур'є, який і сам провокує сарказм читачів, оприлюднюючи чергову низку екстравагантних проектів, серед яких, наприклад, креслення повітряної кулі для перевезення вантажів.

Поступово економічна, філософська, соціальна проблематика все більше захоплює Фур'є. Він замислює написати книгу і в 1808 році виходить у світ «Théorie des quatre mouvements et des destinées générales» («Теорія чотирьох рухів і всесвітніх доль»). Фур'є за власний кошт надсилає книгу відомим політичним діячам, державним службовцям, науковцям, у бібліотеки. Та не отримує відповіді навіть від шкільного товариша. Нарешті є перший відгук – «Газета Франції» публікує фейлетон, автор якого припускає, що, можливо, «Шарль з Ліону» не сповна розуму. «Фурье часто третировали как сумасшедшего, и этот эпитет не кажется преувеличенным, когда читаешь на многочисленных страницах его писаний экстравагантности, которые некоторые ученики напрасно пытались прикрыть, предавая им символический смысл, о котором он сам никогда не думал» (Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 195). «Сочинения Фурье, – зазначає А. В. Анікін, – представляют собой единственное в своем роде явление в литературе общественных наук. Это не только научные трактаты, но и яркие памфлеты и невероятно изобретательные фантазии. Блестящая сатира сочетается в них со странной мистикой, пророческие предвидения – с почти бредовыми выдумками, широкие и мудрые обобщения – с докучливой регламентацией жизни людей будущего общества. Со времени появления главных трудов Фурье прошло полтора столетия. Сама жизнь отделила в творчестве Фурье мистику и беспочвенные фантазии от поистине гениальных идей о преобразовании человеческого общества» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 331).

Тим часом справи торгового дому, в якому працює Фур’є, поступово погіршуються. Шарль живе більш ніж скромно. Родина вважає його невдахою. Та з приходом до влади Наполеона становище Фур'є змінюється. Імператор призначає знаменитого математика, фізика, військового і політичного діяча, графа Жана-Батиста-Жозефа Фур'є префектом департаменту Рони. Впливовий можновладець влаштовує бідного родича на посаду завідуючого бюро статистики префектури, що відкриває перед Шарлем повну картину економічного життя цілого регіону. Але його у цей час більш за все цікавлять інші питання – він одночасно пише дві нові книги.

Перша з них має назву «Новий світ любові». У ній автор намагається розкрити роль жінки у суспільстві майбутнього. Роботу над цим твором Фур'є завершує у 1813 році. Але читачі зможуть прочитати його не скоро – учні Фур'є з «моральних» міркувань сто п’ятдесят років ретельно ховають рукопис. Проте, деякі розділи цієї книги публікуються як окремі статті.
Друга книга – «Traité de l'association domestique et agricole» («Трактат про домашню і землеробську асоціації») – задумана як перша із дев’яти книг грандіозного плану перебудови суспільства. Фур'є покладає на неї великі сподівання. За допомогою розрахунків, креслень, таблиць він дає практичні поради зі створення асоціації вільних виробників.

Доля надає можливість Фур'є завершити роботу над цими творами за більш спокійних обставин. У Франції починається період Реставрації. Криза охоплює всі галузі економіки. Фур`є втрачає свою посаду і вирушає дописувати свої книги у селище Толлісьє округу Бюже. Живе скромно, за рахунок фінансової підтримки родини. Він стає свідком, як економічні негаразди не оминають і французькі села. Злидні, неврожаї, загроза голоду надихають Фур'є написати твір про збалансоване харчування французького селянства у майбутніх кооперативних товариствах. «Конечно, «наука о гастрономии» – одна из самых дразнящих, провоцирующих на усмешку фантазий Фурье, но в ее парадоксах нетрудно уловить агитационную установку автора, который стремился привлечь к выгоде создания опытной ассоциации внимание расцветающей французской буржуазии …» (Василькова Ю. В. Фурье. – С. 123).

Незважаючи на ексцентричність викладення, ідея створення асоціації вільних виробників починає зацікавлювати все більше людей. Деякі з них згодом вважатимуть себе послідовниками й учнями Фур'є. Один з перших прихильників його поглядів, чиновник з Безансону Жюст Мюірон, сприяє виданню і перевиданню творів Фур’є. «Только сильный ум может подчинять себе умы других людей, – а этот «идиот» владел, как никто, умами многих и многих тысяч людей, и не просто людей толпы, а лучших и талантливейших представителей человеческого рода, не только на своей родине, но и всюду, где шевелилась мысль человека и где жизнь выдвигала те же вопросы, которые волновали и великую душу Фурье» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 127).

На початку 20-х років Фур'є повертається до Ліона. Часто у торговельних справах відвідує Париж. Пише листи багатим можновладцям з пропозиціями створити пробну фалангу – велику будівлю, в якій мають розміститися працівники сільськогосподарського кооперативу. Звертається з цією пропозицією навіть до [[Оуен Роберт|'''Роберта Оуена''']]. Але його листи або залишаються без відповіді, або він отримує відмову.

12 лютого 1828 року, після двох років напруженої праці, Фур'є завершує роботу над новим твором. У книзі, що має назву «Le nouveau monde industriel et sociétaire» («Новий господарський і соцієтарний світ»), він дає розгорнуту характеристику економіки Франції початку ХІХ століття, пропонує свою періодизацію суспільного розвитку людства, описує майбутнє «гармонійне» суспільство. Та рукопис не вдається відразу здати до друку. Тому турботу про видання беруть на себе учні Фур'є.

У 1829 році Фур'є остаточно переїжджає до Парижа. Живе вельми скромно, отримуючи нерегулярні грошові перекази від рідних сестер. Пише багато статей, які далеко не завжди вдається опублікувати навіть за мізерні гонорари. У середині 1831 року виходить брошура «Хитрощі і шарлатанство сект Сен-Сімона і Оуена», в якій Фур'є нещадно критикує погляди своїх «колег-утопістів». Памфлет містить настільки різкі вислови, що про подальшу співпрацю не може бути й мови.
Прихильники поглядів Фур'є розуміють, що їм потрібна публічна трибуна для розповсюдження ідей свого вчителя. Такою трибуною може стати тільки власне періодичне видання. І їм вдається заснувати «Le Phalanstère» («Фаланстер») – «журнал для організації сільськогосподарської і промислової фаланги». Редакцію очолює сам Фур'є. Перший номер «Фаланстера» виходить 1 червня 1832 року накладом у 1000 примірників.

Журнал «Фаланстер» зіграв велику роль у спробі втілення на практиці пропозицій Фур'є. Прочитавши публікації на його сторінках, депутат парламенту Сени і Уази Боде-Дюларі купує земельну ділянку у Конде-сюр-Вегр неподалік від Рамбує і пробує побудувати декілька будівель майбутньої фаланги. Фур'є приймає безпосередню участь у проектуванні і організації будівельних робіт. Та керівники будівництва постійно сваряться один з одним. Фур'є марно намагається їх примирити. Врешті-решт будівельні роботи зупиняються. Розчарований, спустошений він повертається до Парижа.

Невдача у Конде підриває здоров’я Фур'є. Він часто хворіє. 10 жовтня 1837 року, на 66 році життя, Фур'є помирає.

Протягом усього свого життя Фур'є передивлявся і уточнював свої ідеї, вводячи у «систему» нові терміни і теорії. Найвідоміші і найважливіші його роботи – «Théorie des quatre mouvements et des destinées générales» («Теорія чотирьох рухів і всесвітніх доль», 1808 р.), «Traité de l`association domestique et agricole» («Трактат про домашню і землеробську асоціації», 1822 р.), «Le nouveau monde industriel et sociétaire» («Новий господарський і соцієтарний світ», 1829 р.).

Фур'є зробив геніальну спробу показати історичну закономірність розвитку суспільства. «Виходячи з того, що світ підпорядковується законам руху, Ш. Фур'є виокремив два види цих законів: закони матеріального руху (закони тяжіння, які були відкриті Ньютоном) і закони соціального руху – «тяжіння пристрастей», заслугу відкриття яких вчений приписував собі» (Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 304).

За основу періодизації історичного розвитку Фур'є бере рівень розвитку виробництва. Він пропонує схему, що, на його погляд, досить точно відображає економічний розвиток людства:[[File:voshod15.jpg|center|300px]](Фурье Ш. Избранные сочинения / Ш. Фурье ; пер. с фр. и коммент. И. И. Зильберфарба ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва ; Ленинград, 1954. – Т. 3. – С. 15).

Оригінальним є вчення Фур'є про змішані періоди, названі ним «гібридами». Гібриди утворюються у результаті впливу народів більш високої культури на народи, що стоять на нижчому щаблі розвитку. Фур'є ілюструє це на прикладі Оттоманської імперії, яка багато запозичила в європейців, але водночас зберегла чимало свого, самобутнього. Однак не всі гібриди, за Фур'є, є позитивними, часто вплив народів більш високої культури на народи нижчої культури буває для останніх глибоко шкідливим і навіть згубним. Він полемізує із захисниками колоніальної політики і вказує на «порочне коло» нездоланних і вічно відновлюваних суперечностей, по якому рухається суспільство, завжди досягаючи результатів, протилежних тим, яких воно прагне. Спираючись на історичний метод дослідження, Фур'є робить висновок, що у кожному суспільстві існують (у більшій або меншій мірі) риси, запозичені з минулих або майбутніх періодів. Тому, комбінуючи їх, можна свідомо формувати суспільство.

Іншим наріжним каменем його соціальної концепції є вчення про природу людини, яке Фур'є виклав у так званій теорії пристрастей. Пристрасті перебувають у певній відповідності між собою, у певній гармонії. Але у цивілізованому (капіталістичному) суспільстві пристрасті діють хаотично і вносять до нього безладдя. Природний порядок має настати у майбутньому і буде можливим лише тоді, коли на зміну існуючому прийде новий, гармонічний суспільний лад. Фур'є стверджує, що асоціації – єдиний суспільний лад, для якого із самого початку створено людину.

Однією з основних умов економічної моделі Фур'є є ліквідація приватної власності. При цьому «проблему частной собственности Фурье решал способом, непохожим на идеи других утопистов. Собственность обобществляется, но в масштабах не государства, а трудового товарищества…» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000 – C. 237).

Основною виробничою ланкою асоціації вільних виробників є фаланга. «…Фаланга не только потребительское общество, она в то же время и производительное общество… Это маленький самодовлеющий мирок, микрокосм, производящий всё то, что он потребляет, и потребляющий все то, что он производит, и в исключительных случаях, когда ему чего-нибудь не хватает или когда у него что-нибудь в излишке, вступающий в обмен с другими фалангами» (Жид Ш. История экономических учений. – С. 198).

Фур'є вважав, що високий рівень продуктивності праці у фаланзі забезпечать її привабливість та організація, виконання робіт за планом. «В общине, устроенной согласно требованиям разума, – в фаланстере – она станет привлекательным (attrayant) занятием. Зрелище труда, с увлечением исполняемого группами взрослых, в высшей степени благотворно подействует на подрастающее поколение» (Плеханов Г. В. Утопический социализм XIX века / Г. В. Плеханов. – Москва : Госполитиздат, 1958. – С. 53). Стимулом для сумлінного виконання робіт слугуватиме і впровадження своєрідного змагання між працівниками фаланги, а також справедливий розподіл суспільного продукту.

Ідеї Фур'є мали певний вплив на розробку інших економічних теорій. Зокрема, марксисти «…заимствовали и исказили замечательные предвидения Фурье об уничтожении противоположности между умственным и физическим трудом, об общественных фондах потребления и др. Они пренебрегли другой идеей Фурье: о трудовых акциях и распределении прибыли между рабочими. Зато эта идея нашла воплощение в странах, не принявших марксизм» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 237).

Великий мрійник «…остаётся, в общем, утопистом. В своих социальных построениях он совершенно обходит глубочайший антагонизм нашего времени – антагонизм труда и капитала – и предаётся утопической надежде гармонически соединить оба эти враждебные элемента в строе будущего» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – C. 146).
«Все силы своего духа отдал Фурье доказательству возможности и необходимости «вывести человеческий род из социального хаоса, искоренить на всей земле нищету и преступления», установить строй социальной гармонии; но доказательства его принимали иногда такую форму, что даже самые близкие ему люди отказывались их понимать и принимать. В его сочинениях действительно много странного. Но вся экстравагантность его трудов не может скрыть глубину и верность его самых важных социально-философских идей» (Утопический социализм : хрестоматия / под общ. ред. А. И. Володина. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 244).

[[Файл:KurylenkoNovikov.png|right|210px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Шарля Фур’є">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>
«…''Фурье'', автор известной "Теории 4-х движений", восставал против конкуренции, и старался заменить ее добровольным товариществом, построенным на иных началах. Ошибка Фурье состоит между прочим в том, что он вместо разложения труда принял разделение труда, как главный двигатель производства: только первое увеличивает производительность, второе же иногда даже затрудняет ее; а потому его устройство не достигает цели наибольшего производства.

Выгоды общинных издержек представлены им с особенною ясностью и их анализ составляет главную его серьезную заслугу. Эти выгоды он видит в упрощении продажи, упрощении зданий и стоячего капитала, в возможности сохранять и ждать совершенства произведения и т. п. К несчастью только он не сумел подметить, что его идеал давно исполняется обществом по мере его средств, и что искусственное построение всегда хуже естественного, и не может быть выполнено без физического или морального насилия». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 693.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Но фаланга не только потребительское общество, она в то же время и производительное общество… Все это представляется какой-то довольно сложной мешаниной, но именно в намерение Фурье входило спутать интересы рабочего, капиталиста и потребителя таким образом, чтобы нельзя было распутать этого узла и чтобы каждый из членов общества соединял в своей личности все эти противоположные интересы. В современном строе эти интересы почти всегда находятся в конфликте друг с другом, потому что они разбиты по классам, а когда они будут соединены в одном и том же лице, конфликт будет устранен благодаря "совместительству", как говорят юристы, или по крайней мере он будет заложен в такую глубь души каждого, что непременно произойдет примирение интересов. Такая программа, которая имеет в виду не уничтожение собственности, а, наоборот, уничтожение наемного труда посредством приобретения ассоциированной и ставшей всеобщей собственности; которая принимает за средство не борьбу классов, а ассоциацию ума, труда и капитала; которая стремится к примирению антагонистичных интересов капиталиста и рабочего, производителя и потребителя, кредитора и должника, соединяя эти интересы в одной личности, – такая программа, конечно, не может считаться маловажной. Она будет служить идеалом рабочего класса, по крайней мере во Франции в течение всего XIX столетия, до тех пор, пока марксистский коллективизм не устранит ее, но, может быть, не окончательно. Ныне выставляемая при всех выступлениях партией радикалов-социалистов программа, с помощью которой она стремится противопоставить себя партии социалистической, резюмируется в следующей формуле: сохранение и расширение частной собственности, но уничтожение наемного труда. Эта партия бессознательно ведет свое начало от Фурье». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 198, 199–200.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Научное значение всей этой утопии заключается в том, что Фурье в яркой и выпуклой форме показал, в каких огромных размерах возможно увеличение общественного богатства при планомерной организации производительных сил общества. Фурье сделал популярной идею широкой производительной и потребительной ассоциации, охватывающей все стороны человеческой жизни. В своей утопии Фурье выше Сен-Симона и его школы. Сен-симонисты не могли выработать определенного плана устройства нового социального мира, а план Фурье был так тщательно разработан в деталях, казался таким практичным и осуществимым, обещал так много, что общественное влияние Фурье не могло не быть более глубоким, чем влияние Сен-Симона. Первый был скорее изобретателем, второй – исследователем. Фурье влиял на массы, а Сен-Симон на избранных. Что касается до чисто критической части учения Фурье, то и она заключала в себе много глубокого и замечательного. В ней замечается много общего со взглядами Сен-Симона, хотя не подлежит сомнению, что оба великих социалиста выработали свои системы совершенно независимо друг от друга». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 146.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Необходимо отметить два момента: во-первых, Фурье основал свой план (наиболее знаменитым его воплощением была колония Брук Фарм) на тщательном анализе человеческой природы вообще и характера общества в частности, но все было задумано в худшем стиле спекуляций XVIII в.; во-вторых, его фаланстер лишь с большими оговорками можно было назвать социалистическим; интересно отметить, что, не зная действительных условий, что характерно для многих подобных пророков, он зарезервировал для процента и прибыли большую долю, чем в среднем приходится на них в капиталистической действительности». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 598. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Обдарований нестримною фантазією, він і в творах своїх виглядає дещо дивним. Однак це не може заперечити глибини мислення Фур'є, вищою метою якого було впровадження формули щастя, заснованої на повному задоволенні всіх людських пристрастей. Всі сили свого розуму він віддав доведенню можливості й необхідності «вивести людський рід із соціального хаосу, викоренити на землі злидні та злочини», запровадити лад соціальної гармонії. Цікавим з того погляду є твір Фур'є «Новий господарський і соціетарний світ, або відкриття способу привабливої і природно подібної праці, розподіленої у сферах за пристрастю». У цьому творі визначено висхідний ряд рівнів первісного віку соціального світу. Він включав періоди: довиробничої діяльності роздрібного виробництва, соціетарного, правдивого привабливого виробництва. Долаючи практичну обмеженість економічної науки, Фур'є в праці «Новий господарський світ, або природно подібний соціетарний спосіб дії» накреслив програму створення фаланстерів у всіх технічних, організаційних і мотиваційних деталях. Ця праця Фур'є, як і всі інші, свідчить, що він, незважаючи на всю критичність своїх поглядів, залишався утопістом. Він намагався у суспільстві майбутнього гармонізувати взаємини праці й капіталу на основі діяльності асоціації, яка мала б забезпечити добробут усім. У тому і полягала утопічність поглядів Ш. Фур'є». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 323–324.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Le Nouveau monde industriel et sociétaire, ou Invention du procédé d'industrie attrayante et naturelle distribuée en séries passionnées''' [Ressources électroniques] / Ch. Fourier. – Données de texte électronique. – Paris, 1829. – XVI, 664 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b86221373/f11.image'''. – Дата звернення: 11.06.2018.
* '''Théorie des quatre mouvemens et des destinées générales''' [Ressources électroniques] : prospectus et annonce de la découverte / [Charles Fourier ]. – Données de texte électronique. – Leipzig, 1808. – II, 425, [3] p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k106139k?rk=128756;0'''. – Дата звернення: 11.06.2018.
* '''Traité de l'association domestique agricole''' [Ressources électroniques] / Ch. Fourier. – Données de texte électronique. – Paris ; Londres, 1822. – T. 1. – LXIV, 592 p. ; T. 2. – VIII, 648 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k10455187?rk=42918;4''' ; '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k10455209?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 13.06.2018.
* '''Избранные сочинения''' / Ш. Фурье ; под ред. и с вступ. ст. А. Дворцова ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – Т. 1 : Теория четырех движений и всеобщих судеб ; Проспект и анонс открытия. – 311 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф95'''
* '''Избранные сочинения''' / Шарль Фурье ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1939. – Т. 2 : Новый промышленный и общественный мир или изобретение метода привлекательной и естественной индустрии организованной по сериям, построенным на страстях. – 467 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Ф957'''
* '''Избранные сочинения''' / Шарль Фурье ; пер. с фр. и коммент. И. И. Зильберфарба ; вступ. ст. В. П. Волгина ; АН СССР. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1951–1954. – Т. 1. – 1951. – 427 с. ; Т. 2. – 1951. – 396 с. ; Т. 3. – 1954. – 600 с. ; Т. 4. – 1954. – 587 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф95'''
* '''Новий господарський і соцієтарний світ, чи відкриття способу привабливої та природовідповідної праці, розподіленої в серіях по пристрасті''' : [уривки] / Ш. Фур`є // Історія зарубіжних політичних вчень нової доби : навч. посіб. / Ф. М. Кирилюк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Центр учбової літератури, 2008. – С. 243–249. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К43'''
* '''Преступления капитализма''' / Шарль Фурье ; пер. К. Кондратьевой ; предисл. Б. Фромметта "Миросозерцание Фурье и свобода торговли". – Петроград : Кооперация, 1918. – 75 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В 0329961''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф 957'''
* '''Теория четырех движений и всеобщих судеб ; Новый промышленный и общественный мир''' : [фрагменты] / Франсуа Мари Шарль Фурье // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 3 : Европа. Америка, XVII–XX вв. – С. 367–369. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 А72'''
* '''Теория четырех движений и всеобщих судеб. Открытие всеобщих законов движения ; Новый хозяйственный и социетарный мир, или открытие способа привлекательного и природосообразного труда, распределенного в сериях по страсти ; [Подлинные первоначала общественного развития]''' : [отрывки] / Фурье // Антология мировой философии : в 4 т. – Москва : Мысль, 1971. – Т. 3. – С. 516–525. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 36a (полутом 72). – С. 903–912. – Режим доступа: '''https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%A4%D1%83%D1%80%D1%8C%D0%B5_%D0%B8_%D1%84%D1%83%D1%80%D1%8C%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC'''. – Дата обращения: 12.07.2018. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 19. – С. 498–499. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1935]. – Т. 45, ч. 2. – [[Media:Granat60-67.pdf|'''Стб. 60–67''']]. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2004. – Т. 6. – С. 313–314. ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
* '''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Charles-Fourier'''. – Title from the screen. – Date of request: 04.06.2018.
* '''New World Encyclopedia''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Charles_Fourier'''. – Title from the screen. – Date of request: 04.06.2018.
* '''Авдеева М. А.''' Идеи Фурье в США [Электронный ресурс] / Маргарита Александровна Авдеева // История социалистических учений : сб. ст. памяти Бориса Федоровича Поршнева. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Наука, 1976. – С. 269–283. – Режим доступа: '''http://istmat.info/files/uploads/33807/hsd-1976_fourier_m-a-avdeeva.pdf'''. – Дата обращения: 11.06.2018.
* '''Аліман М. В.''' Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї / М. В. Аліман, Ю. М. Гавриленко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Донецьк : Проект, 2000. – 294, [1] с. – С. 114–115: про Шарля Фур'є. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А600792''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА600561'''
* '''Анекштейн А. И.''' Шарль Фурье : его личность, учение и социальная система / Аркадий Анекштейн. – Москва : Госиздат, Моск. отд-ние, 1922. – 199, [1] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз2735''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф А68'''
* '''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – 367 с. – С. 331–342: о Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
* '''Бебель А.''' Шарль Фурье, его жизнь и учение / А. Бебель ; пер. с нем. В. Лаврова. – Санкт-Петербург : Книгоиздат. т-во "Просвещение", [19– –]. – 222, [8] с. – (Библиотека "Просвещения"). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Р 3343''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Ф02(0) Б35''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Б35'''
* '''Безродний Є. Ф.''' Світова класична думка про державу і право / Є. Ф. Безродний, В. С. Ковальський. – Київ : Юрiнком Інтер, 2017. – 399 с. – Зі змісту: Шарль Фур'є. – С. 159–164. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 Б40'''
* '''Бунге Н. Х.''' Очерки политико-экономической литературы / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1895. – [Разд.] 1, гл. 11.2 : Фурье. – С. 77–83. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В205481''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330.18 Б91''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Бунг'''
* '''Валовой Д. В.''' Имена на обелиске / Д. Валовой, Г. Лапшина. – [2-е изд.]. – Москва : Молодая гвардия, 1981. – 367 с. – С. 213–230: о Шарле Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В15'''
* '''Василькова Ю. В.''' Фурье / Юлия Василькова. – Москва : Молодая гвардия, 1978. – 255 с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 15 (585)). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В19'''
* '''Великие утописты Сен-Симон, Фурье и их школы''' / сост. Семенов В. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1926. – 365 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф В273'''
* '''Водовозов Н. В.''' Шарль Фурье // Экономические этюды / Н. В. Водовозов. – 2-е изд., доп. – Санкт-Петербург : издание М. И. Водовозовой, 1907. – С. 1–86. – Режим доступа:
* '''https://dlib.rsl.ru/viewer/01003732727#?page=1'''. – Дата обращения: 31.05.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 В624'''
* '''Вознесенская В. А.''' Экономические воззрения великих социалистов-утопистов Запада / В. А. Вознесенская. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – 84 с. – С. 13–14, 19–21, 24–27, 30–35, 42–46, 52–55, 59–63, 65, 67–70, 79, 81–82: о Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В64'''
* '''Волгин В. П.''' Система Фурье / В. П. Волгин // Очерки истории социалистических идей. Первая половина XIX в. / В. П. Волгин ; АН СССР, Отд-ние истории. – Москва : Наука, 1976. – С. 77–112. ''Шифр зберігання книги:'' '''9 В67'''
* '''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 2, разд. 1, гл. 9.2 : Шарль Фурье. – С. 163–169. – Режим доступа: '''https://www.booksite.ru/fulltext/ric/ardo/5.htm#38'''. – Дата обращения: 29.05.2018. 
* ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
* '''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 2, гл. 3.2 : Шарль Фурье. – С. 195–203. – (Экономическое наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
* '''Зильберфарб И. И.''' Творческий путь Шарля Фурье / И. И. Зильберфарб // Французский ежегодник : статьи и материалы по истории Франции, 1958 / Акад. наук СССР, Ин-т истории ; [редкол.: В. П. Волгин (гл. ред.) и др.]. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – С. 295–334. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) Ф84'''
* '''Иоаннисян А. Р.''' Шарль Фурье / А. Р. Иоаннисян. – Москва, 1958. – 152 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''1Ф И75''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф И75'''
* '''Исаев А. А.''' Место Фурье в общественно-хозяйственной науке / [Андрей Исаев] // Юридический вестник. – 1880. – Т. 4. – [104] с. – Отд. отт. – Режим доступа: '''http://e-heritage.ru/ras/view/publication/general.html?id=44087875''' – Дата обращения: 29.05.2018. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В 171216'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 304–310. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Кареев Н.''' История Западной Европы в новое время / Н. Кареев. – 4-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 4 : Первая треть XIX века : Консульство, империя и реставрация. – 653 с. – С. 639–649: о Шарле Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) К27'''
* '''Ковальчук В. М.''' Світова економіка: її історія та дослідники : навч. посіб. / В. М. Ковальчук. – 2-ге вид., перероб. та допов. – Київ : Центр учб. літ., 2017. – Ч. 2, розд. 4, гл. 13.3.2 : Утопічні погляди Шарля Фур'є. – С. 252–253. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К56'''
* '''Кропоткин П. А.''' Хлеб и воля. Современная наука и анархия / П. А. Кропоткин. – Москва : Правда, 1990. – 638 с. – С. 308–313: о Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС К83'''
* '''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 493 с. – Из содерж.: Шарль Фурье. – С. 418–425. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Учение Фурье. – С. 236–237. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1923. – Т. 2, ч. 1. – 142 с. – '''[[Медіа:Mycjuk30-44.pdf|С. 30–44]]''': про Шарля Фур'є. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12097-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-2-ch-1/''' – Дата звернення: 25.05.2018.
* '''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 219–221: о Шарле Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
* '''Осипов Е. М.''' Идеи кооперации труда у западноевропейских и отечественных мыслителей / Е. М. Осипов // Социально-гуманитарные знания. – 2012. – № 1. – С. 163–173. – С. 164–166, 170, 172: о Фурье. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
* '''Остропольська З. М.''' Концепція господарства Шарля Фур'є / З. М. Остропольська // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. пр. / НАН України, ДУ "Ін-т економіки та прогнозування НАНУ" ; [відп. ред. В. В. Небрат]. – Київ : ІЕП НАН України, 2011. – Вип. 44. – С. 88–103. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 І-90'''
* '''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2, лекция 15 : Фурьеризм. – С. 137–172. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
* '''Русанов Н. С.''' Социалисты Запада и России. Фурье. Маркс. Энгельс. Лассаль. Жуль Валлэс. Виллиам Моррис. Чернышевский. Лавров. Михайловский / Н. С. Русанов. – 2-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. Стасюлевича, 1909. – VI, 396 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(4) Р88'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Избранные сочинения : в 2 т. / М. И. Туган-Барановский ; ред. Л. И. Дмитриченко. – Донецк : ДонГУЭТ, 2004. – Т. 1 : Очерки из новейшей истории политической экономии и социализма, очерк 5.3 : Фурье. – С. 164–190. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / Михаил Иванович Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – 527 с. – Из содерж.: Фурье. – C. 126–146. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
* '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 432 с. – С. 153–156: о Шарле Фурье. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [гл.] 16.4 : Трудная жизнь Шарля Фурье. – С. 385–389. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''Bourgin H.''' Fourier. Contribution à l’étude de socialisme français [Ressources électroniques] / H. Bourgin. – Données de texte électronique. – Paris, 1905. – 641 p.– Mode d'accès: '''https://archive.org/details/fouriercontribu00bourgoog'''. – Дата обращения: 02.07.2018.
* '''Pellarin Ch.''' The Life of Charles Fourier [Electronic resource] / Charles Pellarin ; transl. by F. G. Shaw. – Electronic text data. – 2nd ed. – New York, 1848. – 251 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/lifecharlesfour00pellgoog'''. – Date of request: 04.07.2018.

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=5>
File:Furie1.jpg|'''Василькова Ю.''' Фурье / Юлия Василькова. – Москва : Мол. гвардия, 1978. – С. 105. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 15 (585)).
File:Furie2.jpg|'''Валовой Д. В.''' Имена на обелиске / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – С. 215.
File:Furie3.jpg|'''Фурье Ш.''' Избранные сочинения / Ш. Фурье ; пер. с фр. и коммент. И. И. Зильберфарба ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва ; Ленинград, 1951. – Т. 1. – С. 5.
File:Furie4.jpg|'''Фурье Ш.''' Избранные сочинения. – Т. 3. – С. 4.
File:Furie5.jpg|'''Фурье Ш.''' Избранные сочинения. – Т. 4. – С. 3.
File:Furie6.jpg|'''Василькова Ю.''' Фурье. – С. 100.
File:Furie7.jpg|'''Василькова Ю.''' Фурье. – С. 110.
File:Furie8.jpg|'''Фурье Ш.''' Избранные сочинения. – Т. 3. – С. 257.
File:Furie9.png|'''Фурье Ш.''' Избранные сочинения. – Т. 4. – С. 129.
File:Furie10.jpg|'''Василькова Ю.''' Фурье. – С. 111.
</gallery>
</spoiler>

Фома Аквінський

2023-01-25T08:41:23Z

Admin:

[[Файл:Akvinat.jpg|left|150px]]<h3><center>Фома (Томмазо, Тома) Аквінський (Аквінат) 
Thomas Aquinas 
(1224(1225) – 1274) – 
італійський християнський богослов і філософ XIII ст., 
систематизатор схоластики на базі християнського аристотелізму.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Народився Фома Аквінський у замку Роккасекка поблизу містечка Аквіно у королівстві Неаполітанському в кінці 1224 року або на початку 1225 р. З цією датою погоджується більшість дослідників, хоча існують й інші версії: кінець 1225 або початок 1226 рр. та 1227 р. Батько Фоми, граф Ландольф Аквінський, був родичем Гогенштауфенів (династія германських королів та імператорів Священної Римської імперії в 1138–1254 рр., в 1197–1268 рр. також королі Сицилійського королівства. Головні представники: Фрідріх I Барбаросса, Генріх VI, Фрідріх II Штауфен), був феодалом в Аквіно і у якості лицаря належав до близького оточення кайзера Фрідріха II Штауфена. Мати Фоми, Теодора, уроджена графиня Теано, походила з відомого і багатого неаполітанського роду.

На п’ятому році життя Фому Аквінського, згідно з тогочасним звичаєм, відправили до бенедиктинського монастиря Монте-Кассіно, де абатом був брат Ландольфа Аквінського Синібальд. У Монте-Кассіно Фома провів близько дев’яти років, проходячи класичну школу trivium (перший учбовий цикл «вільних мистецтв»: граматика, діалектика, риторика). У зв’язку із вигнанням бенедиктинців із Монте-Кассіно внаслідок протистояння Фрідріха II і Папи Римського, Фома у 1239 р. повертається до родини. Восени цього ж року Фому Аквінського відправляють для вивчення «вільних мистецтв» до Неаполя. У Неаполі він потрапляє до одного з найкращих світських навчальних закладів, який було засновано Фрідріхом II у 1224 р. У цьому університеті вільно вивчали праці Аристотеля, тут було здійснено перші переклади його творів з грецької мови. Університет мав також велике зібрання перекладів різних творів з арабської мови. Фома вивчає граматику та діалектику (логіку) під керівництвом П’єтро Мартіні, а природничі науки – у Петра Ірландського (Див.: Котусенко В. Тома Аквінський і його філософія : [передмова] / Віктор Котусенко // Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої "Політики" / Тома Аквінський ; пер. з латини Олександра Кислюка ; [передм. Віктора Котусенка]. – Вид. 2-ге. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. – С. 5).

Замість звичайного для аристократів того часу шляху державної служби, світської або духовної, відмовившись у 1244 р. від посади абата Монте-Кассіно, незважаючи на незадоволення родини, Фома Аквінський вступає до Домініканського ордену. Домініканці та францисканці (мінорити) були на той час головними «жебрущими орденами», що представляли новий рух всередині католицької церкви. Орден домініканців, заснований Франциском Асизьким та Домініком, мав на меті оновити «власницьку церкву» того часу, забруднену світськими зв’язками, революціонізувати її в аскетичному дусі. Вступ вісімнадцятирічного Фоми до Домініканського ордену викликав рішучий протест родини, яка всіляко намагалася змусити його відмовитися від прийнятого рішення. Проте Фома Аквінський не змінив свого рішення. Як зауважив Стефан Свєжавський, відомий польський дослідник життя і творчості Аквіната, бути домініканцем чи францисканцем у XIII ст. означало бути кимось на зразок середньовічного «хіпі» (Цит. за: Котусенко В. Тома Аквінський і його філософія. – С. 6).

Після проходження ритуалу постригу у монахи Фома Аквінський декілька місяців знаходиться у монастирі у Неаполі, звідки генерал ордену домініканців Іоанн Тевтонський забирає його з собою у Болонью, куди він відправляється на капітул. Тут було прийнято рішення послати Фому з декількома іншими членами ордену у Паризький університет, що був у той час центром католицької думки. Проте запланована подорож не відбулася. Як тільки Фома виїхав за межі Рима, його захопили вершники – його брати (Фома був сьомим сином у родині), що служили у той час в імператорській армії у Ломбардії. Фому силоміць повертають до батьківського замку Роккасекка і закривають у вежі, де він знаходиться більше року. Родина різними засобами намагається примусити його відмовитися від прийнятого рішення, проте Фома залишається непохитним у своєму виборі. За однією з версій, мати (батько на той час вже помер), втративши надію переконати або примусити сина, дозволяє йому залишити родинне гніздо і йти по життю своїм шляхом (Боргош Ю. Фома Аквинский / Ю. Боргош ; пер. с польск. М. Гуренко. – Москва : Мысль, 1966. – С. 30).

Згідно іншої версії, Фома Аквінський втікає з дому за допомогою братчиків-домініканців та рідних сестер. Історія протистояння між Фомою Аквінським та його родиною закінчилася лише за втручання Папи Інокентія IV. На аудієнції у Римі понтифік запитав про покликання юнака у присутності його матері та братів і був вражений глибиною доброчесності Фоми й дозволив йому залишитися домініканцем (Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої "Політики". – С. 6).

Під час перебування у Паризькому університеті (1245–1248 рр.) він слухав лекції свого вчителя Альберта із Кельна, якого пізніше прозвали Альбертом Великим і який мав на становлення поглядів Аквінського великий вплив. У 1248 р. Фома разом із Альбертом вирушає у Кельн з метою створення там центру з вивчення теології. Протягом наступних чотирьох років він продовжує навчання в Альберта Великого. За високий зріст, огрядність та неповоротність товариші по навчанню прозивають Фому Сицилійським Биком (хоча він народився не у Сицилії, а поблизу Неаполя) або Німим Биком за мовчазну вдачу.

У 1252 р. Фома Аквінський повертається у Паризький університет, де проходить всі етапи, необхідні для отримання ступеня магістра теології та ліцензіата. Після отримання ступеня до 1259 р. викладає в університеті теологію. У цей час він пише цілий ряд праць, зокрема коментарі до святого письма (1254–1256 рр.), розпочинає працювати над роботою «Сума філософії» (“Summa philosophiae” або “Summa contra gentiles”).

У 1259 р. Папа Урбан IV викликає Фому Аквінського до Рима, де він перебуває до осені 1268 року. Тут Фома Аквінський завершує розпочату ще у Парижі «Суму філософії» (1259–1264 рр.) та цілий ряд інших праць, а також розпочинає роботу над основною своєю працею – «Сума теології» (“Summa theologiae”). Як зазначає польський дослідник життя та діяльності Фоми Аквінського Юзеф Боргош, «появление Фомы на папском дворе не было случайным. Римская курия усмотрела в Аквинате человека, который должен был совершить важный для церкви труд, а именно дать трактовку аристотелизма в духе католицизма» (Боргош Ю. Фома Аквинский. – С. 31–32). «Тим, що він зміг зробити у новій науці не тільки перші кроки, – підкреслює німецький дослідник У. Мац, – а й запропонувати цілком розроблену, наукову метафізику – першу з часів панування християнства, Тома має завдячувати емпірику серед філософів, своєму філософському вчителеві, який був для нього просто philosophus, – Аристотелю. Відкриття Аристотеля Томі ні в якому разі не належить. Завдяки середньовічній гебрейській та арабській філософії творчість Аристотеля була загальновідома в XIII ст. Його світська наука була великим відкриттям того століття; і вона почала свій переможний рух на християнському Заході, який не могли зупинити ніякі церковні авторитети; водночас вона виявилась причиною і симптомом інтелектуальної кризи, яку важко собі уявити. Поруч зі своїм учителем Альбертом Великим Тома був, напевне, першим (і найзначнішим) з тих, які стояли на вершині «аристотелівської революції». Тома стверджував не лише сумісність цієї язичеської філософії з християнством, а навіть те, що християнство неодмінно потребує такої науки про світ, що лише з її залученням християнство стає завершеним. Поєднуючи у такий спосіб аристотелівську філософію з християнством, він її певною мірою змінює та релятивізує: говорять, що Тома «охрестив» Аристотеля» (Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / ред. Є. Причепій. – Київ : Тандем, 2002. – С. 88–89).

Восени 1269 р. за рішенням римської курії Фома вдруге вирушає до Парижа, щоб замінити генерального домініканського ректора університету Ферара Ревері, що у той час хворів. Паризький університет у той час особливо непокоїв римську курію, оскільки був головним центром ідеологічної думки католицизму, ареною боротьби між прибічниками різних доктрин. В університеті «… точиться наукова суперечка, в якій символічно виявляються духовні риси цього вирішального для подальшого розвитку XIII ст.: боротьба між ортодоксальним авґустиніанством, блискучим представником якого був друг Томи Бонавентура, та новим, до єресі революційним аверроїзмом, який мав свого видатного захисника в особі Зиґера Брабантського, чи не найпершого інтелектуала у сучасному розумінні. Треба зразу ж пояснити, про що там йшлося, оскільки томіське вчення займає особливе місце у боротьбі цих напрямів – дуже небезпечне місце, оскільки воно могло викликати підозру у подвійному компромісі між обома сторонами, хоча насправді воно, як щось середнє, сягало високого рівня істини», – зазначає У. Мац (Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. – С. 87–88). Під час перебування у Парижі вся увага Фоми Аквінського була зосереджена на боротьбі з аверроїстами та написанні наступних творів.

У 1272 р. Фому Аквінського повертають до Італії. Він викладає теологію у Неаполі, продовжує працювати над третьою частиною «Суми теології». На початку 1274 р. Фома Аквінський залишає Неаполь, щоб прийняти участь у скликаному Папою Григорієм X соборі, який проходив у Ліоні. Під час подорожі Ф. Аквінський тяжко захворів і помер у монастирі бернардинців у Фоссануові (Південна Італія). У 1323 р. під час понтифікату Папи Іоанна XXII Фому Аквінського було канонізовано. У 1879 р. Папа Лев XIII проголосив його вчення офіційною і єдиною істинною філософією католицизму. Св. Фома Аквінський вважається покровителем католицьких університетів та коледжів.

Після смерті йому було присвоєно титул «ангельського доктора» («doctor angelicus»).

Фома Аквінський, незважаючи на відносно коротке і зовнішньо неспокійне життя, активну викладацьку діяльність, що забирала немало часу, написав твори, які в четвертому паризькому виданні 1871 р. складають 34 томи. Проте головною працею Ф. Аквінського вважається трактат «Сума теології» (“Summa theologiae”, 1265–1273 рр.). Цей твір став широко відомим і перетворився у свого роду енциклопедію католицизму. У своїх політичних поглядах автор «Суми теології» спирався в основному на Аристотеля, проте розробив цілий ряд власних положень. Політика не була головною темою його роздумів, перш за все він був теологом. Він виступав за централізацію влади. Мотивуючи свої погляди, він вказує на те, що над Всесвітом стоїть бог, у тілі домінує серце і навіть у бджіл є цариця. При цьому він підкреслював, що королі повинні підкорюватися римському Папі.

У галузі науки Фома Аквінський відстоював позиції єдності світу, а в методології виокремлював ряд галузей наукового знання, де істину можна знайти тільки за рахунок розуму людини (всі галузі людського знання), а також таку галузь, де людський розум повинен бути підкріплений щирістю (теологія). Він рішуче відкидає думку про наявність двох істин: божественної та наукової (раціональної) й стверджує, що існує двоєдиний шлях до однієї єдиної істини. Він висунув доктрину про два шляхи визначення істини: шлях роздуму та шлях віри. Зокрема, всі проблеми господарського життя Ф. Аквінський намагається подати у співвідношенні з вічним законом, даним Богом. На думку Й. Шумпетера, «… Св. Фома действительно интересовался политической социологией, но все экономические вопросы, вместе взятые, значили для него меньше, чем самое незначительное положение теологической или философской доктрины, и он затрагивает их только там, где экономические явления ставят вопросы моральной теологии. И даже там, где он обращается к этим вопросам, мы не чувствуем, как в других случаях, присутствия его мощного интеллекта, страстно желающего проникнуть в глубь вещей, – он скорее вынужден писать об этом для того, чтобы удовлетворить требованиям полноты системы. В той или иной степени это относится ко всем его современникам» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 113).

Проте серед філософів-схоластів (схола – школа) західного середньовіччя економічну тематику і найбільш відпрацьований підхід до проблем господарства ми знаходимо саме у працях Фоми Аквінського. Як зазначає О. М. Калмичкова – автор дослідження «Традиции и новаторство в экономической теории западного средневековья», «отталкиваясь от нормативных установок, святой Фома предлагает подключить к познанию позитивный анализ реальных явлений и процессов. В результате возникает очень интересный прием, который Фома Аквинский и приводит в своем фундаментальном труде Summa Theologiae. Он сам задает вопрос, т. е. ставит трудную проблему, часто касающуюся несовершенства нашего мира, его греховности (в частности, о мошенничестве, распространенном в торговле, о ростовщичестве и высоком проценте). Он показывает, что с точки зрения высоких идеалов, общей гармонии мира такие явления – порочны, они незаконны, а дальше проводит анализ самой жизни: нет ли в ней чего-то такого, что обусловило бы существование таких явлений? В конце концов Фома Аквинский стремится показать как, на каких разумных основаниях, в каких пределах можно совместить данные явления и предустановленную гармонию мира» (Калмычкова Е. Н. Традиции и новаторство в экономической теории западного средневековья / Е. Н. Калмычкова // Историко-экономический альманах / сост. Д. Н. Платонов. – Москва : Академический Проект, 2004. – С. 62).

Є. М. Майбурд у праці «Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров» пише: «Для средневековых богословов принципы христианства были «правилами», а экономическая мысль – «задачами». Когда они вырабатывали нормы экономического поведения христианина в каких-то случаях, они как бы применяли правила математики для решения задач. Менялись «условия задач» – требовалось отыскивать новые решения на основе тех же «правил». Так развивалась экономическая мысль в средние века.

Большим, так сказать, решателем задач был великий богослов Фома Аквинский …, на латинский манер – Аквинат. Его величие как мыслителя состоит в том, что он (если продолжить аналогию с математиком) не решал конкретные задачи, а разрабатывал методы решений для разных типов задач. Он как бы написал учебник по решению всяких задач, известных в те времена» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 50).

У відповідності з традиціями християнства Ф. Аквінський наголошує на тому, що заради власного існування людина повинна працювати. Результатом праці є все необхідне для життя, позбавлення від бездіяльності, посилення моральних якостей. Окрема людина не може задовольнити самостійно всі свої потреби, тому існує розподіл праці та багато різних спеціальностей. Ф. Аквінський виправдовує існування рабства, оскільки хтось повинен виконувати важку фізичну роботу. У той же час він підкреслює, що раб за своєю природою також людина, а всі люди між собою рівні. Він підтримує інститут приватної власності як явище, необхідне для загальної користі, самої справи, особистого інтересу. При цьому Ф. Аквінський підкреслює, що власник повинен пам’ятати, що речі за своєю природою є загальними і він є тільки управителем цього майна. Він стверджував, що Бог – верховний власник всього сущого. Приватний власник повинен займатися доброчинністю та давати милостиню тим, хто її потребує. Приватна власність, на думку Ф. Аквінського, дає можливість людині жити в установленому Богом порядку відповідно соціального стану, до якого людина належить. Держава повинна бути самозабезпеченою і віддавати перевагу природним формам багатства.

Фома Аквінський розглядає також питання торгівлі, грошей, ціни, кредиту та відсотка. Наслідуючи Аристотеля, він розглядає ці явища з точки зору «комутативної справедливості», тобто з морально-етичних позицій. Він розмірковує про «справедливу ціну», яка, за його оцінкою, враховує рівність користі речей, що обмінюються. Засуджуючи торгівлю заради прибутку і шахрайства у процесі обміну та використання монопольного становища, Ф. Аквінський вважає, що обмін повинен бути еквівалентним, проте допускає отримання прибутку, якщо він використовується для досягнення благих цілей (допомога бідним, суспільне благо або підтримка сім’ї). За феодалами або представниками інших привілейованих станів суспільства визнавалося право продавати товар дорожче його природної ціни, оскільки ці стани більш важливі у порівнянні з простими людьми для суспільного життя. Таким чином, якщо прибуток отримується заради утримання родини, пожертвувань на благі цілі, то це, за Ф. Аквінським, є не нажива, а плата за працю купця. Існує в Аквінського і поняття прибутку як винагороди за ризики підприємця. Таким чином, під «справедливою ціною» він, по суті, розумів таку ціну, яка дозволяє отримати необхідний для певного стану прибуток, відрахувавши всі затрати (на придбання товарів, транспортування, зберігання та інші). Він також виправдовує існування земельної ренти, оскільки вона вміщує вартість частини кредиту, отриманого з землі власника, а також є платою за управління господарством.

Гроші Ф. Аквінський розглядає як необхідну умову при обміні товарів та як одиницю обміну. Розглядаючи з позицій концепції «справедливої ціни» практику встановлення відсотку при кредитуванні, він засуджує стягування відсотків як таке, що порушує справедливість і сприяє встановленню нерівності й таким чином є гріховним.

В цілому ж слід зазначити, що вчення Фоми Аквінського – це виразний приклад економічної думки західного середньовіччя. «Схоластическая экономическая мысль, которая процветала в Средние века, во многих отношениях отличается от экономической мысли нашего времени. Она была не позитивистской или гипотетической, а нормативной, предписывая верующим, что делать и от чего воздерживаться. Расхождения между нормой и ее выполнением объяснялись человеческой слабостью или греховностью … Более того, схоластическая экономическая мысль не была представлена в систематической форме, а возникала спорадически и случайно в связи с отдельными проблемами, касавшимися сбыта, мошенничества или ростовщичества. Она создавалась не профессиональными экономистами, а теологами и юристами. Она не образовывала какой-то автономной дисциплины, а опиралась на предписания, взятые из теологии, философии и права. … Схоластическая экономическая мысль возникла в век веры, главнейшей заботой которого было скорее спасение душ в ином мире, чем посюсторонние реформы, которые могли бы создать земной рай» (Шпигель Г. У. Схоластическая экономическая мысль / Генри У. Шпигель // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 768).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Фому Аквінського">__NOTOC__<div align="justify">

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Индивидуалистическое и утилитаристское направление, а также упор на рационально воспринимаемое общественное благо проходят через всю социологию св. Фомы. Одного самого важного примера – теории собственности – будет достаточно. Решив теологическую сторону вопроса, св. Фома просто утверждает, что собственность не противоречит естественному праву, но является изобретением человеческого разума, которое может быть обосновано тем, что люди лучше заботятся о том, что принадлежит лично им, чем о том, что принадлежит многим; тем, что они будут трудиться более напряженно на самих себя, чем на других; тем, что общественный порядок будет лучше сохраняться, если все имущество будет раздельным, так что не будет повода для спора об использовании вещей, находящихся в общем владении… Все сказанное еще в большей мере относится к «чистой экономической теории» св. Фомы (oeconomia для него, однако, означает просто ведение домашнего хозяйства). Она находилась в эмбриональном состоянии и, в сущности, включала только его рассуждения о «справедливой цене» (Summa II, 2, quaest. LXXVII, art. 1) и о проценте (Summa II, 2, quaest. LXXVIII)». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 116.

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«…теорія Томи Аквінського щодо приватної власності, багатства, торгівлі, фінансових стосунків при наданні позик та "справедливих" цін заклала підвалини розвитку ідей меркантилізму. Він ліквідував церковне "табу" на лихварство та нарахування відсотків за користування позиками, зовнішню торгівлю та вільне ринкове регулювання цін, основу основ економіки – приватну власність та накопичення капіталу. Не буде перебільшенням зазначити, що його праця прискорила формування капіталістичних відносин в Європі та дала поштовх розвиткові економічної думки європейців. З часів Арістотеля, напевно, жодна людина не мала такого вагомого впливу на інтелектуальне життя, як св. Тома Аквінський. Його авторитет був непохитним упродовж життя. Римські папи та університети із захопленням вивчали його твори, паризькі доктори зверталися до нього як до арбітра у диспутах та з повагою прислуховувались до його рішень. Його ідеї, викладені у творах, мають вплив на філософську та богословську думку сьогодення. За такий вагомий внесок в інтелектуальний розвиток людства Тому Аквінського називають "християнським Арістотелем"». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 114.

<h3><center>Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Величайший средневековый философ Св. Фома Аквинский (1225–1274), автор великой книги Summа Тhеоlоgiса, разработал свою теорию справедливой цены, последовав за величайшим греческим философом Аристотелем (384–322 до н.э.). В своей Niсоmасhеа Еthics Аристотель утверждал, что меновая или договорная справедливость требует обмена эквивалентов. Фома Аквинский считал, что эта эквивалентность должна выражаться в издержках производства, главным образом, в трудовых затратах». '''     Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 18–19. – (Учебники по экономике. Высший уровень).

«Поэтому может показаться, что Фома Аквинский, как и Маркс, настаивал на трудовой теории стоимости. Между тем, Фома Аквинский одновременно подчеркивал, что все товары оцениваются только в их отношении к человеческим потребностям. Наибольшее отличие между классической и марксовой теорией трудовой стоимости, с одной стороны, и теорией справедливой цены, рассмотренной Фомой Аквинским, – с другой, заключается в том, что первые две применяются к конкурентным рынкам, в то время как последняя относится к случаям, когда либо самих рынков не существует, либо конкуренция на них несовершенна. В случае двусторонней монополии или изолированного обмена цену равновесия определить нельзя, так как на нее влияют нерыночные факторы, такие как статус участников обмена. Справедливая теория цены – это нормативная теория по определению цены в подобных неконкурентных ситуациях, призванная обеспечить выгоды от торговли даже тем ее участникам, позиции которых слабее». '''     Негиши Т.''' История экономической теории. – С. 19.

«Фома Аквинский и средневековые философы в целом настаивали на незаконности процента на ссуженные деньги. Вслед за Аристотелем Фома Аквинский утверждал, что деньги были изобретены в основном как средство обмена, и из самой этой их природы следует незаконность взимания платы за пользование ссуженными деньгами, известного как ростовщичество». '''     Негиши Т.''' История экономической теории. – С. 19–20.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Коментарі до Арістотелевої "Політики"''' / Тома Аквінський ; пер. з латини Олександра Кислюка ; [передм. Віктора Котусенка]. – Вид. 2-ге. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. – 797 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А38'''
<li>'''Коментарі до Аристотелевої "Політики"''' / Фома Аквінський // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 121–176.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Сумма теологии''' : [отрывки из первого разд. второй части] / Фома Аквинский // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 2. – С. 581–596.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''340 А72'''
<li>'''Сумма теологии''' / Фома Аквинский // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 120–133.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Сумма теологии''' / Фома Аквинский ; пер. с лат. С. И. Еремеева, А. А. Юдина. – Киев : Ника-Центр, 2005–2010. – Ч. 1, вопр. 1–43. – 2007. – 560 с. ; Ч. 1, вопр. 75–119. – 2005. – 576 с. ; Ч. 2–1, вопр. 1–48. – 2006. – 572 с. ; Ч. 2–1, вопр. 49–89. – 2008. – 536 с. ; Ч. 2–1, вопр. 90–114. – 2010. – 431 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В350261'''
<li>'''Сумма теологии''' / Фома Аквинский ; пер. с лат. С. И. Еремеева, А. А. Юдина. – Киев : Ника-Центр, 2010. – Ч. 2–1, вопр. 90–114. – 431 с.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А38'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1904. – Т. 41а (полутом 82). – С. 943–945. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 20. – С. 813.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 6. – С. 97–98.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2002. – Т. 3. – С. 830. ''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 1177–1181. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Saint-Thomas-Aquinas'''. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Философия''' : энциклопедический словарь / под ред. А. А. Ивина. – Москва : Гардарики, 2004. – С. 936–937.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – X, 692 с. – Из содерж.: Фома Аквинский. – С. 534–592.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – 718 с. – С. 483–485: про Фому Аквінського.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 4.6 : Экономические смыслы теологической метафизики Фомы Аквинского. – С. 186–194.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Балух В. О.''' Історичні портрети античності та середньовіччя : підручник / В. О. Балух, І. П. Возний, В. П. Коцур. – Чернівці : Книги-XXI, 2007. – 502 с. – Розд. 17 : Фома Аквінський. – С. 252–260. ''Шифр зберігання книги:'' '''9 Б20'''
<li>'''Баумейстер А.''' Призначення філософії та її межі: інтелектуальний спадок Томи Аквінського / А. Баумейстер // Філософська думка. – 2012. – № 4. – С. 24–37. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Баумейстер А. О.''' Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання / Андрій Баумейстер. – Київ : Дух і Літера, 2012. – 399 с. – (Sapientia humana / sapientia divina). – Зі змісту: Розд. 1.2.1 : Віхи життя і творчості. – С. 27–40 ; Розд. 1.3 : Портрет св. Томи. Характер Аквіната. – С. 40–45. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА761930'''
<li>'''Боргош Ю.''' Фома Аквинский / Ю. Боргош ; пер. с пол. М. Гуренко. – 2-е изд. – Москва : Мысль, 1975. – 183 с. – (Мыслители прошлого).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Б82'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений. Вып. 1 / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва : Книгоиздательство "Высшая школа" студ. М. К. И., 1918. –
234 с. – С. 147–157: о Фоме Аквинском.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 174–179: о Фоме Аквинском. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 101–106.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 25–29.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 І-71'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 68–72.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Модели человека в структуре экономической мысли. Гл. 2.3. Система ценностей средневекового человека и её отражение в учении Фомы Аквинского о «справедливой» цене / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 35–43. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''33 Э40'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Традиции и новаторство в экономической теории западного Средневековья / Е. Н. Калмычкова // Историко-экономический альманах / сост. и предисл. Д. Н. Платонова. – Москва : Академ. Проект, 2004. – С. 61–74.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Экономические представления средневековых мыслителей как отражение структуры сознания средневекового человека / Е. Н. Калмычкова // Очерки экономической антропологии / ред. А. Г. Гаджиев. – Москва : Наука, 1999. – С. 101–109.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-95'''
<li>'''Кулишер И. М.''' История экономического быта Западной Европы / И. М. Кулишер. – Изд. 8-е, доп. – [Москва ; Ленинград] : Соцэкгиз, [1931]. – Т. 1. – 322 с. – С. 315–316: о Фоме Аквинском.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) К90'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 196–204: о Фоме Аквинском. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Аквинат о труде и собственности, о торговле, цене, прибыли и проценте. – С. 50–53.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 194–198. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
<li>'''Мац У.''' Тома Аквінський / Ульрих Мац ; пер. В. Кебуладзе // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. /під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 86–102.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
<li>'''Мюллер Р.''' Св. Фома Аквинский / Ричард Мюллер // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 153–161. – (Академия).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В27'''
<li>'''Рассел Б.''' Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Юрій Лісняк, Петро Таращук. – Київ : ОСНОВИ, 1995. – Ч. 2, розд. 13 : Святий Тома Аквінський. – С. 383–393.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Р24'''
<li>'''Реуэль А. Л.''' История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 56–60. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р44'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 3 : Фома Аквинский и схоласты. – С. 61–72. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Содомора П. А.''' Терміносистема Святого Томи з Аквіну : монографія / Павло Содомора ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів : Сполом, 2010. – 286 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА752411'''
<li>'''Стамп Э.''' Аквинат / Элеонор Стамп ; пер. с англ. Г. В. Вдовиной ; науч. ред. К. В. Карпов. – Москва : Языки славян. культуры, 2013. – 350, [1] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б346340'''
<li>'''Татаркевич В.''' Історія філософії / В. Татаркевич ; пер. з пол. А. Шкраб’юка. – Львів : Свічадо, 1997. – Т. 1. – 456 с. – Зі змісту: Святий Тома Аквінський. – С. 331–347.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т23'''
<li>'''Чаплыгина И. Г.''' Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки. Ч. 1, гл. 1. Экономические взгляды Фомы Аквинского как вариант нормативного похода к анализу экономики / И. Г. Чаплыгина // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С.154–165. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
 ''Шифр зберігання книги:'' '''33 Э40'''
<li>'''Чичерин Б. Н.''' Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин. Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 336 с. – Из содерж.: Фома Аквинский и его школа. – С. 42–85.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-72'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 114–118: о Фоме Аквинском.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, разд. 11.3.2 : Фома Аквинский. – С. 304–305.
 ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эшли У. Дж.''' Экономическая история Англии в связи с экономической теорией [Электронный ресурс] / У. Дж. Эшли ; пер. Н. Муравьева ; под ред. Д. М. Петрушевского. – Электрон. текстовые данные. – Москва : М. И. Водовозова, 1897. – Гл. 3.16 : Фома Аквинский о справедливой цене. – '''[[Медіа:Eschli148-166.pdf|С. 148–166]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''9(42) Э98'''

</spoiler>
 <gallery></gallery>
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Akvinat2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://felipepimenta.com/2013/03/17/o-intelecto-possivel-e-o-intelecto-agente-em-aristoteles-e-sao-tomas-de-aquino/'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/File:Saint_Thomas_Aquinas_Diego_Velázquez.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:San_Tommaso_d'Aquino_e_gli_angeli.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:Thomas_Aquinas_in_Stained_Glass.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat6.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:Saint_Thomas_Aquinas.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:St-thomas-aquinas.jpg'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat8.jpg|'''Татаркевич В.''' Історія філософії : пер. з пол. / В. Татаркевич. – Львів : Свiчадо, 1997. – Т. 1. – С. 335.
Файл:Akvinat9.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/File:Tommaso_-_Super_Physicam_Aristotelis,_1595_-_4733624.tif'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Akvinat10.jpg|'''Свежавски С.''' Фома Аквинский, прочитанный заново / С. Свежавски. – Сретенск : МЦИФИ, 2000. – 212 с
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Тюрго Анн Роберт Жак

2023-01-25T08:40:53Z

Admin:

[[Файл:Turgo.jpg|left|150px]]<h3><center>Тюрго Анн Робер Жак, барон де Ольн 
Turgot Anne Robert Jacques, baron de l’Aulne 
10 травня 1727 – 20 березня 1781 – 
французький економіст XVIII ст., державний діяч, 
представник фізіократизму, філософ-просвітник.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Тюрго народився 10 травня 1727 року у Парижі в родині, що належала до давнього французького дворянського роду (нетитулованого дрібномаєтного дворянства) і мала вікові традиції державної служби. Його прадід був представником нормандського дворянства на Генеральних штатах 1614 р., дід – інтендантом у Меці та у Турі. Батько Жака Тюрго – відомий діяч міського самоуправління Парижа і prevot des marchands de Paris (1729–1740 рр.) (посада, що відповідає сучасному меру або префекту). Тюрго був третім сином і, згідно з традицією, родина готувала його до духовного звання. Він отримав найкращу для свого часу освіту: навчався спочатку у семінарії Сен-Сюльпіс, а згодом продовжив теологічну освіту у Maison de Sorbonne – коледжі, що входив до складу теологічного факультету Сорбонни. Вже під час навчання, за спогадами Мореллє – товариша Тюрго по університету, виявились надзвичайні особливості мислення талановитого юнака. Він добре володів шістьма мовами, вивчав безліч різних наук, мав феноменальну пам’ять.

У грудні 1750 р., коли Тюрго було всього 23 роки, він виступив у Сорбонні з публічною промовою під назвою «Tableau philosophique des progres successifs de I’esprit humain» («Філософський огляд послідовних досягнень людського розуму»). Це одразу створило йому репутацію серед філософів та інших паризьких інтелектуалів. На думку істориків, промова Ж. Тюрго була першим систематичним, світським та природничо-історичним викладом “сучасної” ідеї прогресу. Тюрго використовував тристадійну типологію. За Тюрго людство, що йде шляхом прогресу, проходить три стадії – мисливсько-пастушську, землеробську, торговельно-міську. Але кожен із його основних інститутів – мова, наука, живопис та ін. – може також розглядатися як такий, що проходить через три стадії, і у кожного з інститутів є власна модель розвитку, що виходить з його природи. «То, что отличает речь Тюрго в Сорбонне, это идея сплетения истин и ошибок, продвижений вперед и отступлений, периодов роста и упадка, славы и унижений в одно объединенное прогрессивное движение всего человечества» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Р. Нисбет ; [пер. с англ. под ред. Ю. Кузнецова]. – Москва : Ирисэн, 2007. – С. 282–283. – (Серия "Социология")).

У 1751 р. Тюрго зробив начерки своєї найвизначнішої роботи про прогрес «Sur l`Histoire Universelle». «Даже если бы Тюрго не написал или не сделал ничего, кроме рассуждений о прогрессе … он бы, несомненно, стал одной из знаковых фигур XVIII века. Именно восхищение работами Тюрго, причем главным образом теми, которые были посвящены прогрессу, подтолкнуло его современника '''[[Кондорсе Марі-Жан Антуан Ніколя де Каріта|Кондорсе]]''' к написанию его биографии. Когда читаешь зачастую обрывочные, составленные в телеграфном стиле фрагменты и фразы его “Всеобщей истории” и думаешь о том, во что они могли развиться и, без сомнений, развились бы, если бы Тюрго остался в Сорбонне до конца своей жизни, то понимаешь, что перед тобой намеки на монументальный труд, посвященный прогрессу, который, по всей вероятности, не мог бы быть и не будет написан никем другим» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи. – С. 287).
Проте вже у 1751 р. Ж. Тюрго йде з Сорбонни, залишає свої наміри стати вченим у рамках Церкви та розпочинає кар’єру урядового чиновника. Своє рішення він пояснював небажанням все життя носити маску. Але атеїстом Тюрго не став: він вважав, що в державі може існувати пануюча релігія, під якою він розумів те релігійне вчення, якого дотримувалася більшість населення. До релігії меншості він вимагав толерантного ставлення. «В этом человеке было что-то от Дон-Кихота, – пише А. В. Анікін у книзі «Юность науки». – Впрочем, он был, скорее, Дон-Кихотом не по характеру, а по воле обстоятельств: иногда донкихотством оказываются самые разумные идеи и целесообразные действия. Но это сравнение уместно еще в одном отношении: лично Тюрго был человеком большого душевного благородства, безусловной принципиальности и редкого бескорыстия. Эти качества были при дворе Людовиков XV и XVI столь же странными и неуместными, как в мире, созданном воображением Сервантеса» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 148).

У 1752 р. Тюрго отримує судову посаду у паризькому парламенті, а у наступному – купує, за правилами того часу, місце доповідача судової палати. Заняття судовою справою він поєднував із заняттями науковими: мріяв написати філософію історії, цікавився географією, літературою, природознавством, тісно спілкувався з багатьма представниками науково-літературних кіл Парижа. Він часто відвідував салон мадам Жоффрен, де зустрічався з Дідро, Монтеск’є, Д’Аламбером, Гельвецієм, Гольбахом та ін., а пізніше і з '''[[Сміт Адам|Адамом Смітом]]'''. Тюрго пише для «Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел») Дідро та Д’Аламбера декілька філософських та економічних статей. Особливо важливим було для Тюрго знайомство із засновником школи фізіократів '''[[Кене Франсуа|Ф. Кене]]''' та з деражвним діячем і економістом '''[[Гурне Жан Клод Марі Венсан де|В. Гурне]]''', який відіграв важливу роль у становленні економічних поглядів Ж. Тюрго. Гурне, на відміну від фізіократів, вважав промисловість і торгівлю важливими джерелами процвітання держави. Вважається, що широко відомий принцип laissez faire, laissez passer отримав розповсюдження саме від нього. Тюрго разом із Гурне багато їздив різними куточками Франції, вивчав стан розвитку промисловості і торгівлі, знайомився з економічною політикою уряду та її результатами у різних провінціях країни. «Тюрго воспринял как свои три заповеди Гурнэ: 1) свободу деятельности предоставить не только сельскому хозяйству (догма Кенэ), но и промышленности и торговле; 2) свободу труда, дающую стимул для совершенствования производства, и выгодные цены для покупателя; 3) дать покупателю самое большое число конкурентов и открыть все рынки для продавцов. Гурнэ и Тюрго пришли с разных сторон к одинаковым выводам», – звертає увагу доктор економічних наук В. І. Пефтієв (публікується під прізвищем Амет) (Амет В. Преодоление себя и времени / В. Амет. – Ярославль, 2003. – С. 60). Після повернення у Париж Тюрго разом з Гурне відвідував засідання “секти” Кене. Він поділяв деякі основні ідеї Кене і з повагою ставився до засновника школи фізіократів, але з цілої низки принципових питань він мав свою оригінальну точку зору. І саме тому Д. Розенберг підкреслював, що «Тюрго мы ставим отдельно. Во-первых, он не умещается, так сказать, в рамки школы физиократов. Хотя Тюрго по основным своим воззрениям – физиократ, но учеником Кенэ в обычном смысле он не был, а в жизни “школы” он почти никакого участия не принимал. Тюрго держался независимо и находился в дружеских отношениях даже с противниками кружка, который возглавлял '''[[Мірабо Віктор Рікеті де|Мирабо]]'''. Во-вторых, Тюрго меньше, чем другие физиократы, особенно из аристократической среды, поддавался иллюзии феодальной внешности физиократии… Это и дало Тюрго возможность вносить улучшения в учение Кенэ и развивать его дальше. Наконец, в-третьих, Тюрго делал серьезную попытку осуществить физиократию, претворить ее в жизнь…Этим он наиболее полно обнаружил истинную сущность этой доктрины» (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1. – С. 130–131).

У цей період з’являються один за одним твори Тюрго, присвячені різним нагальним питанням розвитку суспільства. Крім того, Тюрго переклав французькою мовою низку книг іноземних економістів, переважно англійських меркантилістів. Наукову та літературну діяльність Тюрго було перервано призначенням на посаду інтенданта в Лімож (центр сільськогосподарської області Лімузен). На цій посаді він залишався 13 років і, не зважаючи на перешкоди, намагався здійснити у своїй провінції низку реформ. Тюрго довелося вести боротьбу із неврожаєм і страшним голодом 1770–1771 рр. Він добився від уряду позики для подолання важких наслідків неврожаю. Існують відомості про те, що Ж. Тюрго витратив значну суму власних коштів (20 тис. ліврів) на допомогу селянам своєї провінції. Основними видами літературної продукції того часу для Тюрго були численні звіти, службові записки та циркуляри. Завдяки тому, що Тюрго поєднував у собі видатного адміністратора і видатного теоретика, свої адміністративні заходи і законодавчі проекти він доповнював поясненнями, які представляють значний теоретичний інтерес. У цей час він не перестає цікавитись науковими новинами, веде активне листування з відомими мислителями, зокрема '''[[Юм Девід|Д. Юмом]]''', Кондорсе та ін., обговорюючи різні питання.

У 1766 р. він написав свою головну економічну працю – «Reflexions sur la formation et la distribution des richesses» («Роздуми про створення і розподіл багатства»). Цікавою є історія цієї роботи. Тюрго написав її на прохання друзів як підручник або керівництво для двох молодих китайців, яких привезли єзуїти-місіонери для навчання у Франції. Публікацією праці 1769–1770 рр. займався П. Дюпон де Немур, який з власної ініціативи вніс редакторські правки у авторський текст та суттєво змінив ті місця праці, в яких Тюрго, на думку де Немура, відхилився від фізіократичної доктрини. Цей факт викликав надзвичайне обурення з боку Тюрго, і 1776 р. він самостійно випустив окреме видання (Див.: Аникин А. В. Юность науки. – С. 151). Книга складається із 100 параграфів, кожен з яких є коротким текстом, свого роду економічною теоремою.

Йозеф Шумпетер у своїй праці «История экономического анализа» писав про Тюрго і його працю: «Не будет преувеличением сказать, что аналитическая экономическая наука потратила целое столетие, чтобы подняться до того уровня, которого она могла достичь за двадцать лет после опубликования трактата Тюрго, если бы его содержание было надлежащим образом понято и усвоено внимательными профессионалами» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 324. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33)). Шумпетер стверджує, що такого ж рівня праці з питань заробітної плати, цін і капіталу серед європейських економістів не було аж до другої половини XIX ст.

На думку М. Блауга, «“Размышления” представляют собой замечательную книгу, не только содержащую элементы структуры, по которой впоследствии была построена книга Адама Смита “Богатство народов”, в частности, концепцию разделения труда, разграничение между рыночной и естественной равновесной ценой товаров и подчеркивание роли объема реальных сбережений как главного фактора темпов роста экономики, но и представляющую собой шаг вперед по сравнению с Адамом Смитом в анализе связи между прибылью и ставкой процента и ясной формулировке закона убывающей отдачи в сельском хозяйстве. Тюрго даже еще более горячо, чем Смит, отстаивал точку зрения, что минимум государственного вмешательства в экономическую жизнь есть наилучшая политика для государства, и, не пользуясь замечательной аналогией Смита с “невидимой рукой”, не оставлял никаких сомнений в том, что можно полагаться на рыночные силы в плане автоматического приведения экономики в равновесное состояние. Однако нельзя сказать, что, не появись Смит, Тюрго обеспечил бы более поздних экономистов всеми составляющими смитианского наследия. Труд Тюрго лишен композиционных достоинств и грандиозного исторического размаха книги Смита, богатства иллюстраций и примеров и эффективной критики государственной политики. Справедливости ради следует сказать, что стиль его рассуждений гораздо больше похож на стиль Рикардо, чем Адама Смита, что стало одной из причин, по которой современные комментаторы (такие как Шумпетер) ставили его выше последнего» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 305).

У 1774 р. Жак Тюрго був призначений Людовіком XVI, який у той час вступив на престол, міністром – спочатку морським (на цій посаді він пробув 34 дні), а потім – головним контролером (міністром) фінансів. На початку він користувався повною довірою молодого короля і розпочав реформи, намагався впроваджувати у життя ідеї фізіократії, що сприяли буржуазному розвитку Франції. З перших днів він взявся за оздоровлення фінансів, спробував обмежити витрати бюджету та збільшити доходи. Тюрго добився прийняття низки важливих указів, таких як: указ про відновлення торгівлі зерном та борошном (1774 р.), едикт про скасування цехів і гільдій (1776 р.), едикт про заміну натуральної дорожньої повинності грошовим поземельним податком і про поширення його на дворянство та ін. Тюрго не збирався обмежуватися проведенням окремих реформ і мав наміри поступово внести зміни в адміністративний устрій шляхом створення органів місцевого самоврядування зі збереженням прерогатив абсолютної влади; реформувати систему освіти та ін. Він наполегливо працював, не перериваючи роботу ні на один день, незважаючи на погіршення стану здоров’я, часті приступи подагри, які заважали вільно рухатись. «Следует отметить, что все сделанное Тюрго или намеченное им к осуществлению не имеет отношения к какой-либо научной или другой доктрине. Речь идет о деятельности чрезвычайно способного государственного чиновника, знавшего идейные течения своего времени и старавшегося служить им на практике. Он не слишком увлекался абстрактными принципами, что безусловно, только к его чести … Физиократы, конечно, приветствовали его деятельность и вели пропаганду в его пользу, но они имели мало отношения к его политике и никак не были причастны к его вступлению в должность, поскольку в 1774 г. они уже лишились какого-либо влияния. По тем же причинам его падение не было связано с поражением какой-либо физиократической доктрины» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 319). Своїми реформами Тюрго набув багато ворогів і не отримав друзів. «Тюрго провел важные, давно назревшие и шумно приветствовавшиеся реформы, но этот успех привел его к раннему краху карьеры, т. е. политическому падению, обусловленному тем, что он вызвал противодействие со стороны весьма влиятельных аристократов, которые не были настроены ни на какие бы то ни было реформы» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи. – С. 281). Прибічники старого режиму і король були розчаровані: вони очікували дива, швидкого покращення економічного стану в країні, різкого збільшення власних прибутків, але цього не сталося.

Людовік XVI, який не розумів ідей свого міністра фінансів, на хвилі загального невдоволення відвернувся від Тюрго. Леон Сей – автор біографії Ж. Тюрго, виданої в Парижі у 1887 р., вважає, що головною причиною його відставки була втома реформатора та короля. Після майже двадцяти місяців перебування при владі, 12 травня 1776 р. Тюрго було звільнено з посади за особистим наказом короля. Всі, хто до відставки Тюрго побоювалися його, інтригували та готували змови проти нього, таємно накинулися на опального міністра з наклепами та образами. М. Г. Чернишевський стосовно діяльності Ж. Тюрго на посту генерал-контролера фінансів зазначав: «От теории Тюрго перейдем к практической деятельности его как министра. За нее хвалят его писатели всех экономических школ, но нам кажется, что при многих прекрасных сторонах есть в ней один недостаток. Тюрго был хорошим министром, но напрасно он был министром» (Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений : в 15 т. / Н. Г. Чернышевский ; под общ. ред. В. Я. Кирпотина, Б. П. Козьмина, П. И. Лебедева-Полянского [и др.]. – Москва : Гослитиздат, 1950. – Т. 5. – С. 312).

«Народ в какой-то степени понимал демократический смысл реформ Тюрго, – зазначав А. В. Анікін. – Крестьяне радовались избавлению от ненавистной барщины на королевских дорогах, но едва ли слышали его имя. Более грамотные парижские подмастерья и их ученики ликовали и славили Тюрго в куплетах. Но народ был далеко внизу, а враги – рядом и наверху. Веселые куплеты подмастерьев вместе с дельными статьями физиократов тонули в мутном потоке злобных памфлетов, издательских стишков и карикатур, который захлестнул Париж. Пасквилянты изображали Тюрго то злым гением Франции, то беспомощным и непрактичным философом, то марионеткой в руках “секты экономистов”. Только на неподкупную честность Тюрго они не посягали: таким обвинениям никто бы не поверил» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 158).

Тюрго залишався твердим і непохитним. Друзів вражала сила духу і витримка, з якою він переносив опалу та крах його реформ. Останні роки життя Тюрго присвятив науковій діяльності, зосередившись на природничих науках. Помер Ж. Тюрго у 1781 р.

Творчий доробок Тюрго величезний. У 1808–1811 рр. було видано 9 томів творів Тюрго, його листів та документів, у 1882 р. опубліковано листування Кондорсе і Тюрго. В 1846–1849 рр. з’явилися листи Тюрго і Д. Юма англійською мовою. Відомо, що в особистих архівах нащадків Дюпона де Немура знаходяться ще не опубліковані листи та рукописи Ж. Тюрго. Його основними економічними працями є: «Eloge de Gourney» («Похвальне слово Венсану де Гурне», написано у 1759 р., перероблено у 1776 р.) та «Reflexions sur la Formation et la Distribution des Richesses» («Роздуми про створення та розподіл багатств», написані у 1766 р., надруковані у 1769 р. з правками П. Дюпона де Немура, а у 1776 р. – у авторському варіанті), «Lettre a M. l’abbe de Cice, depuis uveque d’Auxerre, sur le papier supple a la monnoie» («Лист абату де Сісе про паперові гроші», 1749 р.), надруковані в «Енциклопедії» статті: «Foundation et Foundations» («Заснування фондів», 1757 р.) і «Foires et marches» («Ярмарки и ринки», 1757 р.), листи Трюдену (1766 р.) та Юму (1767 р.), незакінчений рукопис «Valeurs et monnaies» («Цінність та гроші», 1769 р.) та деякі інші роботи.

«У Тюрго, – зазначав '''[[Маркс Карл Генріх|К. Маркс]]''', – фізіократична система набрала найбільш розвинутого вигляду» (Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 24). Онкен з таким поглядом не згоден. Не називаючи Маркса, він пише: «…существует общераспространенное мнение, будто в “Reflexions sur la formation et la distribution des richesses” Тюрго физиократическая система достигла высшей точки своего развития… В действительности же, к Тюрго приложимо то же, что и ко всей школе: именно, что ему остался чужд истинный дух учения Кэнэ» (Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 464).

«Бесспорно, – заперечує автор відомого підручника з історії економічної думки, виданого у 1934 р., Д. Розенберг, – истинный дух учения Кенэ был чужд Мирабо и другим его коллегам из феодальной аристократии. Им … импонировала феодальная внешность системы, в существо же ее они не вникли. Что касается Тюрго, то в отношении его верно как раз обратное: заслуга Тюрго заключается именно в том, что буржуазное ядро этого учения он в значительной мере (но не полностью) выделил из его феодальной скорлупы» (Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 1. – С. 133).

У статті, присвяченій Тюрго у фундаментальному виданні «Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков», зазначається: «А. Р. Ж. Тюрго был завершителем физиократической системы. В его работах физиократизм освободился от своей мнимофеодальной оболочки и стал вполне буржуазной экономической теорией… К. Маркс и '''[[Ф. Енгельс Фрідріх|Энгельс]]''' считали учителем А. Смита не Ф. Кенэ, а А. Р. Ж. Тюрго. Во многих отношениях этот вывод является справедливым. Именно в работах Тюрго физиократическая система достигла своего совершенства и обнаружила элементы своего разложения. Экономические взгляды А. Р. Ж. Тюрго свободны от некоторых крайностей физиократизма и во многих случаях близки к концепциям английской классической школы в политической экономии» (Дроздов В. В. Анн Роберт Жак Тюрго / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 317, 324).

«…Тюрго следовало бы классифицировать не как физиократа с некоторыми оговорками, а как нефизиократа, испытывающего симпатию к физиократии», – підкреслював Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 316). Помітним внеском Тюрго у суспільно-економічну думку вважається його теорія прогресу, згідно з якою Тюрго розглядає нову економічну систему як таку, що історично та еволюційно виникає із попередньої стадії економічного розвитку. Тюрго, як і Кене, у своїх міркуваннях виходить із визнання природного порядку. Економічне життя, на його переконання, є результатом дії об’єктивних економічних законів. Природний порядок, за Тюрго, є порядок, побудований на особистій ініціативі, особистій зацікавленості та вільній конкуренції.

«Тюрго, – роблять висновок Ш. Жид та Ш. Ріст у широко відомій праці «История экономических учений», – отличается от школы физиократов не только своими взглядами на ценность; есть между ними много других точек расхождения, и притом таких, что было бы более правильным и справедливым посвятить этому особую главу. Вообще его взгляды более современные, более близкие ко взглядам Адама Смита. …ограничимся упоминанием некоторых основных положений учения Тюрго, которые отделяют его от физиократов. 1. Основная противоположность между производительностью земледелия и бесплодностью промышленности, если не совсем оставлена, то весьма умалена в своем значении. 2. Земельная собственность удалена из сонма институтов божественного происхождения. Она отказывается даже ссылаться на так называемые земельные затраты: она покоится лишь на факте, на завладении и на общественной полезности. 3. Напротив, движимая собственность, т. е. продукт труда, занимает обширное место; весьма тщательно анализируется роль капитала и исчерпывающе доказывается законность процента» (Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 49).

Тюрго надавав першість сільськогосподарській праці та проголошував землеробство справжнім джерелом «чистого продукту», вважаючи, що праця у цій галузі є єдиною працею, яка виробляє понад те, що йде на її оплату (Див.: Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 585). «Чистий продукт», за Тюрго, є даром природи. Але, на відміну від Кене, у Тюрго «чистий продукт» – це сукупність споживчих вартостей, створених для землевласника неоплаченою працею землероба. «Чистий продукт» (земельну ренту) Тюрго вважав основною формою додаткового продукту, а підприємницький прибуток і позичковий капітал – його специфічними частинами. Трикласову суспільну структуру, запропоновану Кене, Тюрго доповнив, розділивши клас фермерів на два – підприємців, які авансують виробництво, вкладаючи «щорічні» і «початкові аванси» (оборотний і основний капітал), і найманих сільськогосподарських працівників, що отримують заробітну плату. «Безплідний» клас він також поділив на два – капіталістів-підприємців, які отримують прибутки, і найманих робітників, які одержують заробітну плату. Найманих працівників у сільському господарстві та ремеслі він називав «зайнятими класами», загальною ознакою яких є те, що «оба, земледелец и ремесленник, получают только вознаграждение за свой труд» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 586). У той же час землероб, який заробляє лише відшкодування своєї праці (як і ремісник), створює додатково прибуток землевласника. Відносини між робітниками та підприємцями, на думку Тюрго, регулюються законом мінімуму засобів існування, до якого тяжіє заробітна плата. Винагородою підприємців за їх виробничі турботи, працю, здібності та ризик, за Тюрго, є прибуток. Він також звернув увагу на тяжіння прибутку, ренти і процента до рівноважної (середньої) величини. Тюрго досить точно розумів механізм переливу капіталів з одної галузі в іншу і формування середньої норми прибутку.

А. Р. Ж. Тюрго рішуче захищав власність та дав своє пояснення виникненню самого інституту власності та соціальної нерівності як наслідку нерівності у розподілі власності. Цінність Тюрго пов’язував зі здатністю речей задовольняти людські потреби. На його думку, «если рассматривать каждый обмен изолированно и обособленно, то ценность каждой из обмениваемых вещей не имеет иного измерителя, кроме потребностей или желаний договаривающихся, которые уравновешивают друг друга, и ценность устанавливается лишь согласованием их желаний» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 593). Поточна ціна (prix courant) – «средняя (mitoyen) цена между различными предложениями и различными запросами» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 594). Таким чином, основою вартості блага, вважав Тюрго, є його корисність, яка суб’єктивно визначається покупцями і продавцями. Ці суб’єктивні оцінки під впливом конкуренції перетворюються на ринкові ціни, які визнаються всіма учасниками процесу купівлі-продажу. А. Р. Ж. Тюрго вважають одним із попередників маржиналізму (теорії граничної корисності).

Тюрго вважав неприпустимим втручання держави у процес ціноутворення, в тому числі і у визначення рівня позичкового відсотка. Він доводив, що «закон не должен устанавливать денежного процента, так же как не должен определять цены на все другие товары, обращающиеся в торговле» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 620). Він був рішучим прибічником свободи підприємництва взагалі і стверджував, що втручання держави в економічну діяльність індивідів неминуче призводить до втрати «чистого дохода, ежегодно производимого в государстве» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 559). Цікавими є також його погляди стосовно оподаткування. Податок, на його думку, збільшує потребу у зусиллях і зменшує можливості для задоволень.

Тюрго вперше в історії економічної думки сформулював закон спадної родючості ґрунтів («закон зменшення землеробського продукту»), згідно з яким кожне додаткове вкладання праці і капіталу у землю виявляється менш продуктивним. На відміну від Кене, який вів розмову про “аванси”, Тюрго у своїх працях використовує поняття “капіталу” і дає декілька його визначень: 1) гроші, які приносять прибуток (відсоток), якщо вони віддаються в займи; 2) накопичені цінності (гроші); 3) гроші, що використовуються у закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу. Він зазначає також, що «деньги составляют ничтожную долю в совокупной сумме наличных капиталов”, хоча “они имеют большое значение в образовании капиталов”, таким чином “наибольшая часть капиталов состоит из вещей разного рода…» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 635). Нагромадження багатства, на думку Тюрго, йде за рахунок ощадливості. Отже, первісне нагромадження капіталу він трактував як результат ощадливості. На відміну від Кене, Тюрго визнавав, що капітали можуть створюватися не тільки у сільському господарстві, але і в промисловості. Але він вважав, що, врешті-решт, тільки земля дає масу капіталів, необхідних для землеробства та комерції. У Тюрго вже є певне розуміння товарної природи грошей. Проте він їх розглядає як звичайні товари і стверджує, що в кожному товарі закладено потенційні гроші.

У праці «Німецька ідеологія» К. Маркс та Ф. Енгельс зазначали: «Тюрго був великою людиною, бо він відповідав своєму часові…» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 3. – С. 507). В іншій праці Маркс писав: «Він був одним з інтелектуальних героїв, які повалили старий режим…» (Маркс К. Мосьє Фульд / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 15. – С. 366).

«Тюрго был в жизни несколько суровым и суховатым человеком. Недостаток гибкости, излишнюю прямолинейность ему порой ставили в упрек. Это, видимо, затрудняло общение с ним иногда даже близких к нему людей и отпугивало малознакомых. Особенно его раздражали в людях лицемерие, легкомысленность, непоследовательность. Придворных манер Тюрго не имел и не усвоил. Версальских шаркунов, пишет его биограф, смущала и пугала одна его внешность – “пронизывающие темные глаза, массивный лоб, величественные черты, сама посадка головы и достоинство, как у римской статуи”. В Версале он пришелся в буквальном смысле не ко двору. Обладая многими талантами, он не имел такого дара, о котором говорил Талейран: использовать язык не для того, чтобы изъяснять свои мысли, а чтобы скрывать их. Личность Тюрго замечательна тем, что он сочетал в себе талант глубокого ученого-новатора с блестящими способностями практика, государственного деятеля. Это не часто встречается в истории экономической науки» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 159–160).

Як вважає В. І. Пефтієв, Тюрго «…может рассматриваться как предтеча либерализма во Франции. С важными оговорками. Каждая страна и каждая эпоха имеет свое представление о либерализме, его национальные ветви во многом автономны с прерываемой на десятилетия, а то и столетия преемственностью» (Амет В. Преодоление себя и времени. – С. 61).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про А. Р. Ж. Тюрго">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Оскільки землеробська праця розглядається як єдино продуктивна праця, то та форма додаткової вартості, якою землеробська праця відрізняється від промислової праці, – ''земельна рента'', – розглядається як єдина форма додаткової вартості. Тим-то у фізіократів і не існує прибутку на капітал, ''прибутку'' у власному розумінні слова, у відношенні до якого сама земельна рента є лише одним з його відгалужень. Прибуток уявляється фізіократам тільки як своєрідна вища заробітна плата, яка виплачується земельними власниками і споживається капіталістами як доход (отже, він входить у витрати виробництва цілком так само, як мінімум заробітної плати, одержуваний звичайними робітниками) і яка збільшує вартість сировини тому, що вона входить у витрати споживання капіталіста, промисловця, у витрати, які припадають на час вироблення ним продукту, на час перетворення ним сировини в новий продукт. Тому деякі фізіократи, як, наприклад, Мірабо старший, оголошують додаткову вартість у формі ''грошового процента'' – друге відгалуження прибутку – лихварством, противним природі. Тюрго, навпаки, виводить правомірність грошового процента з того, що грошовий капіталіст міг би купити землю, тобто земельну ренту, і, таким чином, його грошовий капітал повинен давати йому стільки ж додаткової вартості, скільки він одержував би, коли б обернув його в земельне володіння. Отже, за цим поглядом, також і грошовий процент не є новостворена вартість, не є додаткова вартість; тут тільки пояснюється, чому частина одержаної земельними власниками додаткової вартості надходить до грошового капіталіста у формі процента, подібно до того, як іншими причинами пояснюється, чому до промислового капіталіста частина цієї додаткової вартості надходить у формі прибутку. Оскільки ''землеробська праця'', на думку фізіократів, є єдино продуктивна праця, єдина праця, що створює додаткову вартість, то та ''форма додаткової вартості'', якою землеробська праця відрізняється від усіх інших галузей праці, ''земельна рента'', є для них ''загальною формою додаткової вартості''». '''     Маркс К.''' Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 17.

«У ''Тюрго'' фізіократична система набрала найбільш розвинутого вигляду. Місцями у нього «чистий дар природи» представлений навіть як ''додаткова праця'', а з другого боку, існуюча для робітника необхідність віддавати те, що перевищує потрібну для життя заробітну плату, пояснюється відокремленням робітника від умов праці, які протистоять йому як власність класу, що обернув їх у предмет купівлі-продажу». '''     Маркс К.''' Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 24.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>
«Все почти сочинения Тюрго написаны по какому-нибудь случаю и имеют более или менее практическую цель. Общею характеристикою их мы можем поставить – силу убеждения и твердость начал, проявляющиеся во всех сочинениях, как и в жизни автора. Несмотря на это, он далек от односторонности: с легкостью и силою переходит от одного предмета к другому, часто противоположному, и обнимает с одинаковою отчетливостью недостатки и погрешности, проявляющиеся в различных частях государственного управления. Правда, идеи его не всегда находят себе приличную определенную форму выражения, но всегда видно их главное содержание и окончательное стремление. Призванный к практической деятельности, он во всех своих распоряжениях имел в виду теоретические положения, к осуществлению которых стремился. Убеждение увлекало его так далеко, что он даже не верил в неисполнимость или невозможность осуществления самых отвлеченных идей и смелых планов. Его правилом было при всех вопросах выходить из принципа для того, чтобы упростить их и привести в порядок, не достаточно обращая внимания на то, исполним или нет идеал в настоящее время». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 592–593.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«A. P. Ж. Тюрго (1727–1781) покончил счеты с экономическими воззрениями финансистов школы Ло и усвоил либеральные принципы Гурнэ еще до образования «секты» физиократов. Принципы Тюрго, однако, во многом резко отступали от credo школы физиократов… Вместо того чтобы приводить всякий социальный феномен к феноменам экономическим и делать последний центром истории и политики, Тюрго в ряду факторов, обусловливающих жизнь социального тела, отводит производству и обмену место нисколько не высшее, чем религии, обычаям, литературе, науке, искусствам… Метод Тюрго более исторический, и в нем меньше априорности, чем у физиократов». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 119, 120.

«Тюрго, как можно видеть, предугадывает, что разделение труда, сосредоточение земельной собственности в руках общественного класса, обеднение остальных классов – рабочих – и возникающая из таких условий конкуренция в предложении труда приведет к тому печальному явлению, которое называют железным законом, т. е. понижению до минимума заработной платы. Никто из физиократов не обладал таким даром предвидения». '''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 123.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Сам Тюрго, бывший, правда, лишь наполовину физиократом, высказал на счет ценности более научные взгляды. Он определил ценность как "выражение степени оценки, которую человек дает различным предметам своих желаний". Это определение хорошо выражает субъективную сторону ценности и заключает в себе два понятия: "степень оценки" и "желание", которые еще точнее определяют ее. Правда, в другом месте он говорит, что ценность, несмотря на свою относительность, всегда содержит в себе "некоторое реальное, присущее предмету качество", но этими словами, которые так часто ставились ему в упрек, он хочет, по нашему мнению, сказать просто то, что наше желание предполагает у вещей наличие определенного качества, что неоспоримо, однако, при предположении, что это качество может быть также и воображаемым, – случай, о котором, кажется, Тюрго не думал. Возможно, что Тюрго подал мысль Кондильяку, но возможно, что сам он заимствовал ее у Галиани, книга которого, появившаяся 20 годами раньше книги Тюрго (последний, правда, цитирует ее), уже содержит в себе очень тонкий психологический анализ ценности, в основу которой он кладет полезность и редкость. Но Тюрго отличается от школы физиократов не только своими взглядами на ценность; есть между ними много других точек расхождения, и притом таких, что было бы более правильным и справедливым посвятить этому особую главу. Вообще его взгляды более современные, более близкие ко взглядам Адама Смита. За недостатком места ограничимся упоминанием некоторых основных положений учения Тюрго, которые отделяют его от физиократов. 1.Основная противоположность между производительностью земледелия и бесплодностью промышленности, если не совсем оставлена, то весьма умалена в своем значении. 2.Земельная собственность удалена из сонма институтов божественного происхождения. Она отказывается даже ссылаться на так называемые земельные затраты: она покоится лишь на факте, на завладении и на общественной полезности. 3.Напротив, движимая собственность, т.е. продукт труда, занимает обширное место; весьма тщательно анализируется роль капитала и исчерпывающе доказывается законность процента». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с англ. / Ш. Жид, Ш. Рист ; редкол.: Абалкин Л. И. (пред.) и др. – Москва : Экономика, 1995. – С. 48–49. – (Экономическое наследие).

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Тюрго был слишком одарен, чтобы написать что-либо незначительное. Тем не менее уделять внимание большинству работ Тюрго стоит только специалистам по его творчеству. Особняком стоят «Размышления» (Réflexions)… В отдельных вопросах трудно утверждать или отрицать оригинальность положений автора, тем более что Тюрго не дает ссылок, но это простительно при таком схематическом изложении. Однако всестороннее видение всех основных фактов и их взаимосвязей в соединении с блестящей формулировкой настолько очевидно, что благодаря одному этому можно было бы рассматривать всю работу как самобытный вклад в науку, даже если бы ни одно из высказанных положений не принадлежало исключительно Тюрго. В этом трактате, посвященном прежде всего вопросам ценности и распределения, ставшим столь популярными в последние десятилетия XIX в., практически невозможно найти хотя бы одну ошибку. Не будет преувеличением сказать, что аналитическая экономическая наука потратила целое столетие, чтобы подняться до того уровня, которого она могла достичь за двадцать лет после опубликования трактата Тюрго, если бы его содержание было надлежащим образом понято и усвоено внимательными профессионалами». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 322, 323–324.
</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''* Oeuvres de mr. Turgot, ministre d'état : Précédées et accompagnées de Mémoires et de Notes sur sa Vie, son Administration et ses Ouvrages''' / Turgot. – Paris : Belin, 1808–1811. – T. 1–9. – Mode d'accès: '''https://openlibrary.org/authors/OL6393476A/Turgot'''
<li>'''Oeuvres de Turgot et documents le concernant''' [Ressources électroniques] / Turgot ; Avec Biogr. et Notes par Gustave Schelle. – Données de texte électronique. – Paris : F. Alcan, 1913–1923. – T. 1–5. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&rk=21459;2&query=%28dc.title%20all%20%22Oeuvres%20de%20Turgot%20et%20documents%20le%20concernant%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb315054193%22#resultat-id-1'''. – Дата звернення: 11.04.2018.
<li>'''Избранные философские произведения''' / А. Р. Тюрго ; пер. И. А. Шапиро. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – 189, [2] с.: портр. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т98'''
<li>'''Избранные экономические произведения''' : пер. с фр. / А. Р. Тюрго ; [ред.-сост., авт. вступ. ст. и примеч. И. С. Бак]. – Москва : Соцэкгиз, 1961. – 198 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б16823''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Т98'''
<li>'''Докладная записка о рудниках и каменоломнях ; Письмо Аббату де Сисэ о бумажных деньгах ; Письмо Юму ; План работы о торговле, денежном обращении, проценте и богатстве государств ; Поощрение мануфактур ; Похвальное слово Венсану де Гурнэ ; Размышления о создании и распределении богатств ; Торговля зерновыми ; Учреждение фондов ; Ценности и деньги ; Ярмарка''' / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 525–660. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К35'''
<li>'''Размышления о создании и распределении богатств'''. Ценности и деньги / Анн Робер Жак Тюрго ; пер. и доп. А. Н. Миклашевского. – Юрьев, 1905. – XVIII, 80 с. – Приплетено к: Миклашевский А. Н. Стачки и социальный вопрос. – Санкт-Петербург, 1905. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(С)1 М59'''
<li>'''Размышления о создании и распределении богатств''' / Анн Робер Жак Тюрго // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 325–356. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 334–339. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 18. – С. 689–690. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 41, ч. 10. – '''[[Медіа:Granat128-130.pdf|Стб. 319–328]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Ададуров В.''' Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття) / Вадим Ададуров ; [наук. ред. Я. Грицак]. – Львів : Вид-во УКУ, 2002. – 444 с. – С. 228–331: про Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) А28'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 8 : Мыслитель, министр, человек: Тюрго. – С. 148–160 : портр. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Афанасьев Г. Е.''' Главные моменты министерской деятельности Тюрго и их значение / Г. Е. Афанасьев. – Одесса : тип. В. Кирхнера, 1884. – X, 290, XXI, [2] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В165804''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(44)3 А94'''
<li>'''Афанасьев Г. Е.''' Очерк деятельности Тюрго : лекция / Г. Е. Афанасьев. – Изд. 2-е. – Одесса : тип. В. Кирхнера, 1886. – 28 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В249433'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 350–351: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Б17'''
<li>'''Бём-Баверк О.''' Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 315–317, 321–328: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
<li>'''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 20–21, 54–55: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
<li>'''Блан Л.''' История Великой французской революции : в 12 т. / Луи Блан ; пер. с фр. М. А. Антоновича. – Санкт-Петербург : Н. П. Поляков, 1871. – Т. 1. – 492 с. – С. 425–431, 446–447, 455–457, 459–461: о Тюрго. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Р 3380''' ; '''Р 3381(2)''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(44) Б684'''
<li>'''Блауг М.''' Тюрго Анн Роберт Жак / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug305-306.pdf|С. 304–305]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Бродель Ф.''' Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з фр. Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1997. – Т. 2 : Ігри обміну. – 585 с. – Про Тюрго див. за покажч. імен. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Б88'''
<li>'''Волгин В. П.''' Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1958. – [Гл.] 2.2 : Тюрго. – С. 88–94. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В67'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1 : От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии. – 607 с. – С. 460–466, 475–479: о Тюрго. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Гиггс Г.''' Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – С. 66–72: о Тюрго. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Г463'''
<li>'''Девятова С. В.''' Социально-экономические реформы Тюрго. Надежды и реальность / С. В. Девятова, В. И. Купцов // Социально-гуманитарные знания. – 2011. – № 6. – С. 146–171. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Захер Я. М.''' Тюрго [Электронный ресурс] / Яков Михайлович Захер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Госиздат, 1919. – 78 с. – (Биографическая библиотека). – Режим доступа: '''http://istmat.info/files/uploads/29720/turgot_j-m-zakher_1919.pdf'''. – Дата обращения: 16.04.2018.
<li>'''Захер Я. М.''' Тюрго / Яков Михайлович Захер. – Москва : Госиздат, 1924. – 75, [2], [1] с.: портр. – (Биографическая библиотека). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Вр 3202''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''9(44) Захе'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 6.3 : Економічні погляди та економічна політика А. Тюрго. – С. 172–182. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Наталія Миколаївна Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2017. – 500 с. – С. 130–134: про А. Р. Ж. Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – 300 с. – С. 49–51: про А. Р. Ж. Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К79'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 147–151: о А. Р. Ж. Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Миклашевский А. Н.''' Деньги : Опыт изучения основных положений экономической теории классической школы в связи с историей денежного вопроса / Александр Миклашевский. – Москва : Унив. тип., 1895. – [4], III, [1], 729, [3] с. – С. 163, 165–177: о Тюрго. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В234037'''
<li>'''Михаленко Ю. П.''' Тюрго: наивысший взлёт активности философов-экономистов в предреволюционной Франции XVIII века / Ю. П. Михаленко // Философия и культура. – 2012. – № 8. – С. 113–128 ; № 9. – С. 160–172 ; № 10. – С. 140–155. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 Ф54''' ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 Ф56'''
<li>'''Муравьев С.''' Тюрго, его ученая и административная деятельность, или Начало преобразования во Франции XVIII века / С. Муравьев. – Москва : тип. Каткова и К°, 1858. – [8], 172 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В032777'''
<li>'''Несененко П. П.''' Економічна система А. Р. Ж. Тюрго як початок становлення наукового етапу економічної думки / П. П. Несененко, О. А. Артеменко // Економічна теорія. – 2010. – № 4. – С. 85–92. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Нисбет Р.''' Прогресс: история идеи : пер. с англ. / Роберт Нисбет. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – 556 с. – Из содерж.: Тюрго. – С. 281–290. 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 Н69'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 295, 303–313, 439–485: о Тюрго. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 155–157: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : [в 3 ч.] / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1, лекция 6.4 : Анн-Роберт-Жак Тюрго (1727–1781). – С. 130–139. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Студенский П.''' Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) : [монография] / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова ; под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – 711 с. – С. 134: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''31 С88'''
<li>'''Фор Э.''' Опала Тюрго, 12 мая 1776 г. : пер. с фр. / Эдгар Фор ; предисл. и ред. В. М. Далина. – Москва : Прогресс, 1979. – 566 с., 16 л. ил. – Перевод изд.: La Disgrâce de Turgot, 12 mai 1776 / Edgar Faure (Paris, 1973). – Режим доступа: '''http://istmat.info/files/uploads/34075/turgot_ed-faure.pdf'''. – Дата обращения: 12.04.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ва343867''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б204898''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(44) Ф79'''
<li>'''Чернышевский Н. Г.''' Тюрго / Н. Г. Чернышевский // Полное собрание сочинений : в 15 т. – Москва : Гослитиздат, 1950. – Т. 5. – С. 292–317, 930. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В243962/5'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – С. 315–324, 338–341, 425, 436–438: о Тюрго. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – 636 с. – Из содерж.: Тюрго: мыслитель, министр, человек. – С. 104–117. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Юхименко П. І.''' Тюрго Анн Робер Жак / П. І. Юхименко, В. Л. Осецький // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 509–512. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Condorcet J. A. N. C.''' Vie de Monsieur Turgot [Ressources électroniques] / J. A. N. C. Condorcet. – Données de texte électronique. – Berne : Kirchberger & Hatter, 1787. – 258 p. – Mode d'accès: '''https://books.google.com.ua/books?id=rvhAAQAAMAAJ&printsec=frontcover&hl=ua#v=onepage&q&f=false'''. – Дата звернення: 11.04.2018.
<li>'''Neymarck A.''' Turgot et ses doctrines [Ressources électroniques] / Alfred Neymarck. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin, 1885. – T. 1. – 482 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65121954.r=Neymarck%2C%20Alfred.%20Turgot%20et%20ses%20doctrines.?rk=42918;4'''. – Дата звернення: 11.04.2018.
<li>'''Neymarck A.''' Turgot et ses doctrines [Ressources électroniques] / Alfred Neymarck. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin, 1885. – T. 2. – 448 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65037171.r=Neymarck%2C%20Alfred.%20Turgot%20et%20ses%20doctrines.?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 11.04.2018.
<li>'''Say L.''' Turgot [Ressources électroniques] / Léon Say. – Données de texte électronique. – 2e éd. – Paris, Hachette, 1891. – 208 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k8630246k/f5.image%C3%A9'''. – Дата звернення: 11.04.2018.

</spoiler>
 <gallery></gallery>
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Turgot1.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot'''
Файл:Turgot3.JPEG|'''Режим доступу''': '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33826503/f16.image.r=Schelle'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot4.JPEG|'''Режим доступу''': '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33826503/f17.image.r=Schelle'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot6.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/Michel-%C3%89tienne_Turgot'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://gw.geneanet.org/samlap?lang=fr&p=anne+robert&n=turgot'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
Файл:Turgot8.png|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
|
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Тюнен Іоганн Генріх фон

2023-01-25T08:40:21Z

Admin:

[[Файл:Thunen.jpg|left|150px]]<h3><center>Тюнен Йоганн (Іоганн) Генріх фон 
Thünen Johann Heinrich von 
24 червня 1783 – 22 вересня 1850 – 
німецький економіст першої половини XІХ ст.,засновник 
теорії розміщення, один з попередників маржиналізму.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Йоганн фон Тюнен народився у червні 1783 р. у маєтку Канарієнгаузен (Канарієнхаузе) (Qanarienhausen) у Нижній Саксонії, неподалік від міста Євер (Jever). Родина Тюненів походила із фризького дворянського роду. Стосовно точної дати народження існує дві версії. Незважаючи на те, що у церковній книзі міста Ваддеварден (Waddewarden) існує запис від 25 червня, у сімейних листах Тюненів згадується день народження 24 червня, саме у цей день він і відзначається. Йоганн рано залишився без батька, виховувався матір’ю і вітчимом. Мати вийшла вдруге за купця фон Буттеля, під керівництвом якого Йоганн отримав початкову освіту. Вітчим всіляко підтримував цікавість до математики, яка виникла у хлопчика вже змалку. Середню освіту Тюнен здобув у місцевій школі. Захоплювався математикою, набагато випереджаючи інших учнів у швидкості розв’язання складних алгебраїчних задач. Найулюбленішим предметом була геометрія.

Окрім математики, великий інтерес у Тюнена викликала сімейна справа – сільське господарство. По закінченню Йоганном у віці 16 років школи, мати і вітчим, зваживши на прохання Йоганна, відправили його до місцевого землевласника для отримання практичного досвіду з організації сільськогосподарського виробництва. Таким чином юнак три роки пізнавав ази сільського господарства.

Освоївши практичну сторону справи, Йоганн Тюнен у 1802–1803 рр. продовжив навчання у вищій агрономічній школі у Лукаса Андреаса Штаудінгера (Staudinger) у Гросс-Флотбеку поблизу Гамбурга. Штаудінгер та покровитель його школи барон Фохт були палкими прихильниками англійської системи землеробства, яка знову (після першої спроби Фрідріха Великого) почала входити в моду у Німеччині, особливо під впливом книги відомого вченого Альбрехта Даніеля Теєра (Albrecht Daniel Thaer). На той час твір Теєра «Introduction to а Knowledge of English Agriculture» («Введення в науку англійського сільського господарства», 1798 р.) мав значний вплив на реформування сільського господарства у численних німецьких князівствах. Ідеї Теєра захопили і молодого Тюнена, який вже почав мріяти про втілення своїх знань на практиці, про започаткування власної справи. Зрозумівши, що рівень навчання в агрономічній школі Штаудінгера перестав задовольняти його, Тюнен припиняє навчання у школі. Від занять Тюнена у Флотбеку залишилося п’ять невеликих творів, з яких два мали математичний зміст, а три інші були присвячені: 1) опису господарства Фохта; 2) бухгалтерії, що була прийнята у господарстві Фохта; 3) опису господарства Штаудінгера. В останній, за визнанням самого Тюнена, вже були перші ідеї майбутньої «Ізольованої держави». Перші сторінки цієї роботи є вступом до опису, містять начерк відомої схеми. Він стає учасником семінару з агрономії, який започаткував А. Теєр. Теєр розпочав свої лекції у Целлє у 1803 р. Але пробув Й. Тюнен у Целлє недовго – не прослухавши повного курсу Теєра, він вступив до Ґеттінгенського університету, де вивчав протягом двох семестрів природознавство та камеральні науки. Вважається, що саме тут він вперше близько познайомився з політичною економією і, зокрема, з вченням '''[[Сміт Адам|А. Сміта]]''' , яке мало великий вплив на формування його світогляду. У 1806 р. Й. Тюнен одружився з Хеленою Софією Йоганною Берлін, родом з Мекленбурга, оселився у Мекленбурзі, спочатку орендував там маєток Рубков.

На орендованій землі Тюнен господарював настільки успішно, що у 1810 році на власні кошти купив у родича дружини великий маєток Теллов (465 га) біля міста Росток. Він виплатив борги за маєток, привів розорене господарство у зразковий стан. Тут він провів решту свого життя, залишаючи маєток лише на час короткострокових подорожей до країн Європи. Тут же був написаний його головний твір під назвою «Der isolierte Staat in Beziehung auf Landwirtschaft und Nationalökonomie, oder Untersuchungen über den Einfluss, den die Getreidepreise, der Reichtum des Bodens und die Abgaben auf den Ackerbau ausüben» («Ізольована держава щодо сільського господарства і національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства ґрунту і накладних витрат на землеробство»). Над цим твором Тюнен працював все своє життя, доповнюючи його новими темами, уточнюючи окремі положення, вносячи корективи у методику обчислення статистичних даних. Ця робота вперше була видана у 1826 році і містила закінчений варіант теорії ренти і теорії розміщення сільськогосподарського виробництва. Друге видання, доповнене теорією «природної заробітної плати», вийшло друком у 1842 році. Третє, зі змінами й уточненнями, було опубліковане вже після смерті автора у 1863 році. Вважається, що з цієї праці Тюнена розпочалася історія теорії розміщення продуктивних сил. Його освіта та життєвий досвід мали велике значення для наукової роботи. Як зазначає М. Блауг, «Тюнен був не першим, хто аналізував простір як економічне явище, але першим розглянув його за допомогою просторових методів аналізу» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 546). У 1830 р. за наукові досягнення Йоганну Тюнену було присуджено звання почесного доктора філософського факультету університету Ростока.

У 1836 р. Й. Тюнена було обрано на посаду заступника голови Мекленбурзької патріотичної асоціації. Його досвід та особистість були загально визнані, і у 1848 р. його було обрано представником Мекленбурга на Національних зборах у Франкфурті. На жаль, він не зміг прийняти цей мандат за станом здоров’я. У Національну асамблею були обрані два його сини.

Йоганн Генріх фон Тюнен помер у 1850 році і був похований на сільському церковному кладовищі поряд зі своїм маєтком.

М. Блауг зазначав: «Тюнен – это два, а может быть даже три экономиста в одном: для экономистов-географов он является «отцом» теории размещения экономической деятельности – той отрасли экономической науки, которая изучает роль расстояния и территории в экономической жизни; для экономистов-теоретиков он – один из независимых первооткрывателей так называемой «теории распределения на основе предельной производительности», а для экономистов-математиков и эконометристов – крупный новатор в использовании вычислений для нахождения решений проблем максимизации, многие из которых он впоследствии проверил, используя данные, собранные им в его собственном сельскохозяйственном имении» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 299).

Основною метою своїх досліджень Тюнен вважав встановлення принципів оптимального розміщення і організації різних галузей сільськогосподарського виробництва, раціонального взаємозв'язку як між окремими його складовими, так і зі споживачами. Економіко-математичні розрахунки автор проводив, спираючись на великий обсяг аналітичного і статистичного матеріалу, значну частину якого він отримав у результаті власних досліджень і зі свого практичного досвіду господарювання. Кінцевою метою було визначення умов досягнення максимальної прибутковості. При цьому основними чинниками математичної просторової моделі системи ведення сільського господарства він визначив: відстань від господарства до міста (ринку збуту), певні властивості рослин (передусім ті, що характеризують їх транспортабельність), ціну на різні види сільськогосподарської продукції, земельну ренту (диференціальну ренту I по місцеположенню), виробничі затрати, які суттєво залежали від родючості ґрунтів, транспортні затрати (у порівнянні з ринковими цінами на сільськогосподарську продукцію).

Для досягнення поставленої мети Тюнен абстрагувався від ряду факторів, розв’язуючи поставлену задачу в умовах «ізольованої країни»: однорідної місцевості з однаковою родючістю ґрунту, без доріг або судноплавних рік, з гужовим транспортом як єдиним засобом перевезення товарів та людей, з одним містом у центрі, містом, в якому виробляються всі промислові товари і яке отримує всі сільськогосподарські продукти від фермерів на рівнині, і відділеної від зовнішнього світу непрохідними хащами.

Запропонувавши ці обмеження, Тюнен формулює питання: «…какие формы примет при установленных предпосылках сельское хозяйство, и как будет отражаться на нем большее или меньшее расстояние от города, если это хозяйство будет вестись вполне рационально? Понятно, что вблизи города должны производиться такие продукты, которые имеют значительный по отношению к своей стоимости вес или объем; доставка их в город благодаря этому настолько дорога, что их нельзя привозить из отдаленных местностей; здесь же должны производиться и скоропортящиеся продукты, которые потребляются только в свежем виде. По мере удаления от города земля будет все более и более отводиться под такие продукты, провоз которых дешевле по отношению к их стоимости. На основании этих расчетов вокруг города образуются более или менее резко разграниченные концентрические круги или пояса, в которых те или иные растения будут главными предметами производства. Но специализация на возделывании какого-либо растения определяет и всю форму хозяйства, и мы увидим поэтому в различных поясах совершенно различные системы хозяйства» (Тюнен И. Изолированное государство / Иоган фон Тюнен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2. – С. 64). Тюнен є автором першої віртуальної моделі у суспільних науках: «… он дает краткое и четкое описание предполагаемых условий и на этой основе формулирует тезисы внутреннего порядка» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве / Петер Сьохольт // Теория и методы в социальных науках : учебник для студ. гуманитар. фак. : пер. с англ. / под ред. С. У. Ларсена. – Москва : РОССПЭН, 2004. – С. 164).

Концентричні кола навколо міста, що є місцем збуту сільськогосподарської продукції, Тюнен розташував у такому порядку:
[[Файл:KrugiTunena.jpg|300px|center]]

«''Перший пояс'' – «вільне господарство». Землеробство повинно тут продукувати на ринок «ніжні сорти городніх рослин» – цвітну капусту, салат, полуниці, які не витримують далеких перевезень, а також дешеві овочі, перевезення яких на далеку відстань обходилося б занадто дорого: білокачанну капусту, картоплю, ріпу. Приміське городнє господарство супроводжується значними вкладеннями капіталу на одиницю площі, зокрема, влаштуванням оранжерей, парників тощо. Основна ринкова продукція тваринництва – свіже молоко. Утримання худоби стійлове з використанням як кормів свіжої конюшини, сіна та відходів городнього господарства. Термін «вільне господарство» викликаний тим, що тут не повинна існувати певна сівозміна: у землю вноситься багато добрив та інтенсивно використовується кожен клаптик землі під ті культури, котрі забезпечують більший прибуток.

''Другий пояс'' – лісове господарство. Тюнен у своїх розрахунках виходить з «прийнятого» в ізольованій державі 5 % -го доходу на капітал і, опираючись на це, обґрунтовує розташування у другому поясі цього господарства, що постачає центральний ринок (місто) і господарства першого поясу паливом, будівельним і меблевим лісом тощо. З відходів будівельного лісу виробляється деревне вугілля, яке також реалізується у місто.

''Третій пояс'' – плодонасіннєве господарство. У ньому також повинна відбуватися завершальна відгодівля худоби, призначеної для продажу в місті, після її вирощування у поясі тваринництва.

''Четвертий пояс'' – вигінне семипільне господарство, що спеціалізується на виробництві зерна, а тваринництво – на виробництві молока на масло. Молодняк тут вирощувати не вигідно, і його купують у поясі тваринництва. Гній від тваринництва є органічним добривом для зернових культур. Частина площ відводиться під луки, які повинні давати основний корм (сіно) худобі у період зимової годівлі.

''П'ятий пояс'' – трипільне господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна. Є луки для заготівель сіна та вигони. Гній вивозиться на парове поле.

''Шостий пояс'' – тваринництво та вівчарство. Продукти, що надходять звідси на ринок, – м'ясо, шерсть, масло тощо. Тварини випасаються на природних пасовищах, зимова годівля забезпечується сіном з природних луків і соломою. Землеробство розвивається лише з самодостатньою метою» (Стадницький Ю. І. Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. – Київ : Знання, 2008. – С. 272–273).

Справедливою є думка про те, що «при желании очень легко упрекать Тюнена за такую условную модель, которая даже близко не напоминает реальную жизнь. И подобных упреков действительно было немало. Однако вспомним физику. Легко ли было бы нам выявить закон движения маятника или вычислить ускорение свободного падения, если бы мы не принимали допущения о том, что отсутствует сопротивление воздуха? … Точные науки немыслимы без подобных допущений. Больше того, только благодаря таким допущениям любая наука о реальной жизни может стать болем или менее точной» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 347).

Самуельсон вважав, що лише за опис умов виробництва фон Тюнен гідний увічнення в анналах економічної думки. Проте, модель Тюнена була сприйнята позитивно далеко не всіма економістами, висувалось багато критичних зауважень. «Известен такой анекдотический случай, – пише Є. Майбурд. – В 70-е гг. XIX в. '''[[Маркс Карл Генріх|Марксу]]''' – уже автору нашумевшего І тома «Капитала» – один из друзей прислал из Германии книгу Тюнена, которого наконец «открыли». Возвращая книгу, Маркс отозвался в том смысле, что, мол, нужно же было столько трудиться, чтобы заново открыть Рикардову теорию ренты. Больше ничего интересного Маркс в книге не нашел» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 349).

Звісно, у своїх дослідженнях Тюнен не міг оминути питання земельної ренти. Він працював над своїм твором, не маючи уявлення про теорію '''[[Рікардо Давид|Рікардо]]'''. Два автори незалежно один від одного дійшли майже однакових висновків. Для Тюнена земельна рента є центральним поняттям. Він доводить, що земельна рента відрізняється від прибутковості одиниці землі. Прибутковість, як вважає Тюнен, залежить від ринкової ціни, витрат виробництва та транспортних витрат, що визначаються залежністю від ринків збуту на одиницю продукції. «Фон Тюнен, – зазначає професор економіки П. Сьохольт, – оспаривает замечание Адама Смита, который рассматривает земельную ренту лишь в контексте отношений земельного собственника с арендатором. Поэтому фон Тюнен указывает на природу земельной ренты как следствие урожайности (высчитанной по действительному местоположению), переменных, амортизированных издержек и затрат на основной и финансовый капитал, включая величину амортизационных реального капитала» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве. – С. 166–167).

На прикладі «Ізольованої держави» Тюнен розглянув й інші економічні проблеми. Зокрема, вчений запропонував важливі принципи побудови системи оподаткування, яка мала б сприяти розвитку виробництва і стимулювати працю робітників. Він наголошував, що податкова система повинна бути економічно обґрунтованою і стабільною: «…Всякий прочно установившийся налог – если он только не произволен и вполне определен – приводит в равновесие с прочими условиями государства, или, вернее, государство формулируется применительно к этому налогу, и граждане уже не ощущают его гнета; напротив, введение нового или изменение старого налога действует как покушение на собственность, так как при этом неизбежно отмирают или сокращаются некоторые отрасли культуры и промышленности, и люди, занимавшиеся ими – по крайней мере до перехода на другие отрасли – незаслуженно остаются без хлеба; из всего сказанного можно заключить, что несправедливость налога далеко не такое большое зло, как частое изменение их» (Тюнен И. Изолированное государство. – С. 71).

На прикладі своєї «Ізольованої держави» Тюнен запропонував також доктрину «природної заробітної плати», застосувавши диференційне обчислення для розв'язання максимізаційної задачі, зробивши при цьому ряд абстрактних припущень. У результаті він виводить формулу «природної заробітної плати» як залишку продукту після відрахування прибутку, показуючи, що заробітна плата як граничний продукт праці дорівнює − середнє геометричне між необхідним прожитковим мінімумом '''''a''''' і середнім продуктом сім’ї '''''p''''' на рік, коли вона використовує '''''q''''' одиниць капіталу.

При такому підході можна визначити граничну продуктивність живої праці, або граничну продуктивність капіталу. «Результат, к которому пришел Тюнен, был заново открыт спустя много десятилетий. В современных терминах … это звучит так: '''''максимум чистого дохода достигается тогда, когда предельная ценность отдачи каждого фактора равна его предельному расходу'''''. Предельная ценность отдачи – это то же самое, что предельная производительность. Ведь «отдача» – это и есть продукт, а «ценность отдачи» – тот же продукт, измеренный в деньгах, так что ценность отдачи на единицу фактора и будет представлять его, фактора, производительность… Тюнен установил, что '''''предельный продукт каждого отдельного фактора есть коэффициент частной производной от производственной функции по данному фактору'''''. То, что сделал Тюнен, позднее стали называть '''теорией распределения на основе предельной производительности'''» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 352).
На надгробному камені Тюнена, відповідно до його вказівок, була вигравійована містична формула «природної заробітної плати»: А = √ap.

«Позиции фон Тюнена как теоретика остаются несокрушимыми. Его работа может быть также озаглавлена «Идеализированное государство», поскольку его методом была именно идеализация: ведь он изолировал один фактор и начинал изучать, как варьируется феномен при придании различных значений рассматриваемому фактору, в то время как остальные – остаются постоянными. Фон Тюнен осознал еще на первоначальном этапе, что только упрощенные виртуальные модели смогут выявить сложные системы взаимоотношений. Поэтому он находился на два поколения впереди своего времени в формулировании столь важного теоретического принципа в общественных науках. Последующие исследователи несомненно остаются в долгу перед этим ученым. Маршалл (1842–1924) подчеркивает его роль в развитии понятия предельной производительности, а Шумпетер не колеблется, характеризуя его эмпирическую документацию и проверку модели в качестве примера великолепной эконометрии, появившейся за 100 лет до возникновения самого термина» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве. – С. 166).

[[Файл:KurylenkoNovikov.png|right|210px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Йоганна Генріха фон Тюнена">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ,
історик економічної думки</center></h3>«И. Г. фон Тюнен (1783–1850) довел до крайней последовательности идеи Рикардо о противоречии между заработной платой и рентой землевладельца, к которому неизбежно приводит экономический прогресс. Только одно средство может парализовать это явление – соединение в одних и тех же руках труда и капитала, т. е. передача производителям орудий производства». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 165.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«Две приведенные нами формулировки вопроса, что такое издержки производства, представляют собой яркое выражение того недовольства, которое возникает в умах некоторых, к сожалению, весьма немногих новейших экономистов при обсуждении терминов, лишь, по-видимому, содержащих известный и определённый смысл, на самом же деле только способных доводить ум до поверхностного отношения к наиболее сложным и трудным задачам общественной экономии. Особенно метко и ясно ставит вопрос Тюнен. Раз признано существование естественной цены, и казалось бы, что соперничеству как между продавцами и покупателями, так и между продавцами, с одной, и покупателями – с другой стороны, должна быть отведена чисто внешняя, побочная роль второстепенной силы, в заведовании которой состоят одни лишь колебания цен, отклонения их от центрального пункта. Но более внимательный взгляд на дело разубеждает в этом. Если раскрыть понятие о естественной цене, о составных частях ее – естественной прибыли, земельной плате, ренте в том по крайней мере виде, в каком оно развивается Смитом, то окажется, что оно всецело покоится на плечах у той же конкуренции и, следовательно, никакого центрального пункта не существует, потому что конкуренция – это не более, как случай во всём разнообразии своих проявлений». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 129.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Вклад Тюнена в науку можно подытожить следующим образом. I) Он был первым, кто использовал дифференциальное исчисление как форму экономического рассуждения. II) Он вывел свои обобщения или некоторые из них из цифровых данных, потратив десять лет упорного труда (1810–1820) на составление подробной схемы бухгалтерских расчетов для своей фермы, с тем чтобы ответить на свои вопросы на основе фактов. Эта уникальная работа, предпринятая как теоретическое исследование, сделала Тюнена одним из святых – покровителей эконометрии. Никто ни до, ни после Тюнена не понял так глубоко истинную связь между «теорией» и «фактами». III) Несмотря на стремление строго придерживаться фактов, этот человек умел в то же время строить искусные и плодотворные гипотетические схемы. Пиком его достижений в этом искусстве является концепция изолированной области в виде круга с землей одинакового плодородия, где нет никаких препятствий для транспорта или специальных видов транспорта, связывающего эту область с «городом» (единственным источником спроса на сельскохозяйственную продукцию), находящимся в центре области. При данном техническом уровне, транспортных издержках и относительных ценах на продукцию и факторы производства он вывел оптимальные зоны (которые при указанных допущениях должны были иметь форму кольца) для различных видов сельскохозяйственного производства, включая молочное хозяйство, лесное хозяйство и охоту. Его теория ренты, которая в некоторых отношениях выше соответствующей теории Рикардо, возникла как побочный продукт. Хотя многие возражали против такой смелой абстракции, именно эта часть его работы была понята и признана современниками. Для нас важно понять ее блестящую самобытность. Рикардо или Маркс (или любой другой из теоретиков того периода, занимающих в иерархии читателя почетное место) работали над проблемами, приходящими извне, с помощью аналитических инструментов, выкованных ранее. Только Тюнен работал с бесформенной глиной фактов и мнений. Он не перестраивал, а строил, не опираясь при этом на экономическую литературу, как современную, так и более ранних периодов. IV) В том же смысле можно сказать, что он был вторым (первым был Курно, по крайней мере исходя из даты публикации), кто ясно представил общую взаимозависимость всех экономических величин и необходимость выражения этого космоса с помощью системы уравнений. V) Он открыто ввел инструмент анализа (фактически им, конечно, пользовался и Рикардо), который можно определить как «устойчивое состояние» (steady state) экономического процесса (долгосрочный нормальный период по Маршаллу), бывшее скорее сродни статике, чем стационарному состоянию «классической» теории. VI) Так же полно, как Лонгфилд, и несколько более корректно он развил теорию распределения на основе предельной производительности, по меньшей мере в том, что касалось зависимости между капиталом и трудом, процентом и заработной платой. Но сама фундаментальная идея (которую он правильно определил в терминах частных дифференциальных коэффициентов, – см. издание Вентига, с. 584) выглядит почти второстепенным элементом в обилии проблем, которые он сгруппировал вокруг нее. Мы не можем здесь касаться этих проблем, однако затронем другой вопрос – не потому, что он стоит нашего внимания сам по себе, но потому, что он привлек больше внимания, чем заслуживал, – знаменитую тюненовскую формулу «естественной заработной платы». Должно быть, он придавал этой формуле большое значение, поскольку она даже выгравирована на его могильном камне». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 612–613. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Незважаючи на піонерські зусилля Курно і Дюпюї, справжнім засновником граничного аналізу в XIX ст. є Тюнен. Упродовж своєї чудової книжки «''Ізольована держава''» Тюнен невтомно застосовує принцип, згідно з яким усі форми витрат треба здійснювати так, щоб продукт останньої їхньої одиниці дорівнював витратам: сукупний продукт максимізується лише тоді, коли ресурси розподіляються відповідно до рівності граничних величин. Виклад його доктрини «природної заробітної плати» ілюструє його підхід і водночас дає інший ранній приклад використання диференційного числення для розв'язання максимізаційної проблеми. Усе це міститься в другому томі «''Ізольованої держави''», опублікованому 1850 р.». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 294.

«Навіть усім цим не вичерпується внесок Тюнена в економічну науку (див. розділ 14). Його тонке трактування поняття граничної продуктивності, його використання диференційного числення і маржиналістського підходу до знаходження рівноважних розв'язків економічних проблем і його зовсім загальне формулювання «закону» змінних пропорцій робить Тюнена справді першим економістом новітнього часу». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі. – С. 296.

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст,
доктор економічних наук, професор</center></h3>«Подібно до Річарда Кантільона, Франкоса Гвеная та Давида Рікардо, Тюнен ґрунтував свій аналіз на теоретичній моделі. У той час як Рікардо успадкував свою модель від Сміта, Кесей – від Кантільона, Тюнен, як і Кантільон, створив свою теорію з креслення. В оригінальності своєї моделі будівництва він перевершив Рікардо і не мав собі рівних у першій половині XIX ст. Оскільки модель Тюнена охоплює всю економіку, то кожний дослідник намагався приписати собі його розв'язки про оптимальне обчислення. Цю ідею розробив ще Адам Сміт. Однак у «Багатстві народів» обчислення залишилися не виражені, і тому саме Тюнен зробив це докладніше і точніше. Походження економічних тверджень з точної оптимізації відкрило нову еру в історії економічної науки. Можливо, це найважливіший внесок Тюнена». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії: підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 404.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Der isolirte Staat in Beziehung auf Landwirthschaft und Nationalökonomie, oder Untersuchungen über den Einfluß, den die Getreidepreise, der Reichthum des Bodens und die Abgaben auf den Ackerbau ausüben''' [Electronic ed.] / Johann Heinrich Thünen. – Hamburg : Perthes , 1826. – VIII, 290 S. – Zugriffsmodus: '''https://www.deutsche-digitale-bibliothek.de/item/FCFPD6FFOKWFQTFAKM6MP7AU3QVZOOCV'''. – Дата звернення: 22.11.2022.
* '''Изолированное государство''' / Иоганн Генрих Тюнен ; пер. Е. А. Торнеус ; под ред. и с предисл. А. А. Рыбникова. – Москва : Экон. жизнь, 1926. – XI, 326 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз2414''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''333Б Т98'''
* '''Изолированное государство''' : [отрывки] / Иоган фон Тюнен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2 : Восходящий капитализм. – С. 64–71. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 326–328. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1931]. – Т. 41, ч. 10. – '''[[Медіа:GranatTunen311-319.pdf|Стб. 311–319]]'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Johann-Heinrich-von-Thunen'''. – Title from the screen. – Date of request: 18.04.2018.
* '''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – 367 с. – Из содерж.: Тюнен и предельный анализ. – С. 297–299. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
* '''Бём-Баверк О.''' Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 417–425: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
* '''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі / Марк Блауг ; пер. з англ. Іван Дзюб. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. – С. 294–296, 546–551: про Тюнена. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
* '''Блауг М.''' Тюнен Иоганн Генрих фон / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug299-303.pdf|С. 299–303]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
* '''Бродель Ф.''' Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з фр. Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1998. – Т. 3 : Час світу. – 631 с. – Зі змісту: Правило третє (продовження): зони за Тюненом. – С. 27. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Б88'''
* '''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 11.1.1 : «Ізольована держава» Генріха фон Тюнена. – С. 394–405. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
* '''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:Ingrem241-243.pdf|С. 241–243]]''': о Тюнене. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
* '''Исаев А. А.''' Начала политической экономии / А. А. Исаев. – Санкт-Петербург, 1894. – 649 с. – С. 175–176, 217, 221–223: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 И85'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 440–442. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Каїра З. С.''' Розміщення виробничих сил: стратегія та практика : навч. посіб. / З. С. Каїра, А. І. Омельянчук, О. С. Поважний. – Донецьк : Альфа-прес, 2006. – Розд. 1.1 : Іоганн Генріх фон Тюнен. – С. 11–12. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 К15'''
* '''Курц Х. Д.''' Капитал, распределение, эффективный спрос / Х. Д. Курц ; пер. с англ. под ред. И. И. Елисеевой. – Москва : Аудит : ЮНИТИ, 1998. – Гл. 7.3.1 : Йохан Генрих фон Тюнен: совместное производство в изолированном государстве. – С. 188–189. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 К93'''
* '''Любимов Л.''' Учение о ренте / Лев Любимов. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1927. – XVI, 501 с. – С. 149–157: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В46835''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Л932''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Люби'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 346–353: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – '''[[Медіа:Mycjuk247-248.pdf|С. 247–248]]''': про І. Г. фон Тюнена. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 18.04.2018.
* '''Просторова організація економічних систем''' : монографія / Ю. І. Стадницький, Т. Б. Данилович, О. В. Музиченко-Козловська [та ін.]. – Львів : Новий Світ-2000, 2013. – Розд. 7.1 : Йоганн фон Тюнен у теорії просторової організації економіки. – С. 164–167. – (Вища освіта в Україні). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 П82'''
* '''Скворцов А.''' Влияние парового транспорта на сельское хозяйство : Исследование в области экономики земледелия / А. Скворцов. – Варшава : тип. М. Земкевич, 1890. – [720] с. – Из содерж.: Учение Тюнена. – С. 29–87. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В227072'''
* '''Стадницький Ю. І.''' Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. – Київ : Знання, 2008. – Розд. 9.1 : «Ізольована держава» фон Тюнена. – С. 270–274. ''Шифр зберігання книги:'' '''33С5(С2) С76'''
* '''Сьохольт П.''' «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве : пер. с англ. / Петер Сьохольт // Теория и методы в социальных науках : учебник / Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т) ; под ред. Стейна Угельвика Ларсена. – Москва : РОССПЭН, 2004. – С. 164–182. ''Шифр зберігання книги:'' '''301 Т33'''
* '''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 343–344: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
* '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 432 с. – С. 221: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
* '''Цвидинек-Зюденгорст О.''' Теория и политика заработной платы, в особенности исследование вопроса об установлении minimum’а заработной платы / О. фон Цвидинек-Зюденгорст ; пер. с нем. Б. Авилова. – Москва : Издание С. Скирмунта, 1905. – 524 с. – Из содерж.: Абсолютная теория заработной платы Тюнена и Родбертуса. – С. 209–216. ''Шифр зберігання книги:'' '''331 Ц28'''
* '''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. император. ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 148–152: о Тюнене. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
* '''Чупров А. И.''' Очерки истории политической экономии : лекции / А. И. Чупров. – Москва : типолитогр. Г. И. Простакова, 1904. – 79 с. – '''[[Медіа:Chuprov48-51.pdf|С. 48–51]]''': о Тюнене. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В135479'''
* '''Шапошников Н. Н.''' Теория ценности и распределения: критическое исследование о новейших течениях в экономической теории / Н. Н. Шапошников. – Москва : Тип. торг. дома «Мысль», 1912. – Гл. 3 : Теория распределения Тюнена. – С. 141–161. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш24'''
* '''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 611–614, 863: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги'' '''330.8 Ш96'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – [Гл.] 14 : Тюнен и предельный анализ. – С. 349–351. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''Юровский Л. Н.''' Очерки по теории цены / Л. Н. Юровский. – Саратов, 1919. – 236 с. – С. 106–113: о Тюнене. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ю78'''
</spoiler>
 <gallery></gallery>
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
File:Thunen1.jpg|'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 299.
File:Thunen3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://de.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen'''. – Дата звернення: 04.07.2018.
File:Thunen4_.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.thuenen-museum-tellow.m-vp.de/#'''. – Дата звернення: 04.07.2018.
File:Thunen5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://de.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen'''. – Дата звернення: 04.07.2018.
File:Thunen6.png|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen'''. – Дата звернення: 04.07.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Стаффорд Вільям

2023-01-25T08:39:59Z

Admin:

<h3><center>Стаффорд Вільям 
Stafford William 
(1 березня 1554 – 16 листопада 1612) – 
англійський економіст, 
представник раннього меркантилізму (другої половини XVI ст.).
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Вільям Стаффорд народився у місті Рочфорд (Ессекс). Він був сином сера Вільяма Стаффорда та його другої дружини Дороті. Вільям Стаффорд навчався у Вінчестерській школі, до якої його було зараховано у 1564 році стипендіатом, а починаючи з 1571 р. – у Новому коледжі (Оксфорд), де у 1573 р. його обрали членом наукового товариства.

З ім’ям Вільяма Стаффорда пов'язаний широко відомий економічний твір періоду раннього меркантилізму «Стислий виклад деяких скарг наших співгромадян» («Стислий або короткий аналіз деяких скарг, які звичайно висловлюють тепер різні наші співвітчизники», «A Compendious or brief examination of certain ordinary complains of dives of our country men in these our days»). Цей твір, де викладено меркантилістську теорію грошового балансу, вважається одним із найпомітніших в економічній літературі XVI ст. Опублікований у 1581 р. памфлет було присвячено Єлизаветі I та підписано ініціалами W. S.

Твір написаний у формі діалогу чудовою літературною мовою. У розмові приймає участь п'ять осіб: лицар, фермер, ремісник (капелюшник), купець (торговець тканинами) і доктор теології, який виступає від імені автора і робить остаточні висновки. Співрозмовники обговорюють дві основні теми, які викликали невдоволення населення Англії: зростання цін на основні товари та перетворення орних земель на луки для вівчарства. Кожен з учасників розмови розглядає з позиції свого стану наслідки політики «огороджування» та «революції цін», викликаної величезною кількістю дорогоцінних металів, що нахлинули у той час в Європу з Америки. Лицар скаржиться на подорожчання товарів. Незважаючи на збільшення ренти за земельні ділянки, які він здає в оренду, товарні ціни зросли ще більше. Багато його сусідів-землевласників залишили свої маєтки й оселилися у місті, а ті, хто залишився у провінції, повинні особисто управляти маєтками або орендувати чужу землю, щоб мати можливість зайнятися вівчарством або розведенням іноземної худоби як більш вигідною справою. Фермер незадоволений, зокрема, збільшенням орендної плати та «огороджуванням». Купець жаліється на стан справ серед ремісників, який став гірший з того часу, як землевласники зайнялися розведенням худоби. У всіх ремеслах спостерігається зменшення кількості підмайстрів та учнів. Іноземна торгівля стала менш вигідною, оскільки іноземці значно підвищили ціни на свої товари. Через це всі міста, крім Лондона, занепадають та бідніють.

Також автор звертає увагу на явища, що згубно відображаються на країні. До них, перш за все, відноситься питання про гроші. Автор скаржиться на засилля іноземців в англійській торгівлі. Він незадоволений тим, що іноземні купці вивозять не англійські товари, а гроші, отримані за свої товари. Він пояснює це більш високою купівельною спроможністю англійської монети в інших країнах. На його думку, іноземці ввозять до Англії товари, які їм обійшлися дешево, і продають за завищеними цінами. Мідь, котру іноземці у вигляді монети збувають в Англії, ідентична англійській, але цінується як срібло. Автор книги обурюється неухильним зростанням споживання предметів розкоші, за які доводиться розраховуватися великою кількістю грошей, що залишають країну назавжди. Також він зазначає, що іноземці часто вивозять з Англії сировину, а ввозять вже продукти її переробки та продають за високою ціною. Якби сировина була оброблена в Англії, ціни на готові продукти були значно нижчими. Автор вважає, що від придбання іноземних товарів слід утриматися навіть тоді, коли вони продаються дешевше англійських. Головним засобом, що може сприяти зростанню народного багатства, є захист вітчизняної промисловості. Автор розрізняє три групи промисловців: перша група лише вивозить гроші з країни; друга отримані у країні гроші у ній же і витрачає; третя група ввозить гроші і цим збільшує грошові скарби Англії. Він вважає, що багатство країни тільки у грошах та цінних металах. Тому економічну політику Англії він розглядає з точки зору збільшення грошових запасів, а всі негативні явища господарського життя пояснює недоліками у сфері грошового обігу. Англія бідніє тому, що відбувається псування монети, яке призводить до погіршення вексельного курсу. Через це іноземці вивозять гроші з країни, а іноземні привозні товари дорожчають. Необхідно зробити монету повноцінною та зменшити ввіз іноземних товарів. Особливого державного заохочення потребують галузі промисловості, що працюють на експорт та збагачують державу грошима. Англійці повинні припинити вивозити сировину і напівфабрикати та почати їх обробку у країні. Автор «Стислого викладу деяких скарг наших співгромадян» доводив необхідність проведення політики протекціонізму, активізації розвитку вітчизняної промисловості шляхом її захисту від іноземної конкуренції (Див.: Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 1. – С. 71–72).

Щодо авторства цього твору із самого початку існували і продовжують існувати різні точки зору. Зважаючи на високий літературний рівень роботи, авторство, зокрема, приписували Вільяму Шекспіру. У 1751 р. працю було перевидано із зазначенням імені автора – Вільям Шекспір. Згодом в економічній літературі стала переважати думка, згідно якої автором памфлету визначався Вільям Стаффорд. Ця точка зору знайшла відображення у багатьох джерелах. Але більш пізніми дослідженнями доводилось, що твір був відомим в Англії ще до його публікації у 1581 р. Елізабет Ламонд (Lamond) у 1893 р. видала наукову працю, де, крім самого документа під назвою «Трактат про спільну користь королівства Англії» («A Discourse of the Common Weal of this Realm of England»), містяться результати ретельного вивчення природи і походження цього твору. Вона стверджує, що автором памфлету є '''[[Хейлз Джон|Джон Хейлз]]''' і вважає, що твір було написано у 1549 р. Вільям Стаффорд, на думку Ламонд, був тільки його видавцем. Ця точка зору теж викликала певні сумніви.

У цій ситуації найбільш суттєвим є той факт, що видання 1581 р., з якого були зроблені всі наступні (1751, 1808, 1813, 1876 рр.), відрізняється від раніше відомого тексту. І головною відмінністю є наявність додатку, написаного, як вважають, пізніше основного тексту і, вірогідно, іншою людиною. У літературі існує припущення, що автором цієї частини тексту і є В. Стаффорд. У додатково вписаному фрагменті йдеться про причини загального зростання цін. У той час, як у більш ранньому тексті йшлося тільки про псування монет, у більш пізньому виданні звертається увага на зростання притоку дорогоцінних металів, тобто міститься визначення кількісної теорії грошей. І, як зазначає Й. Шумпетер, «кому бы ни принадлежало это дополнение, он должен разделить и славу этого “открытия” …» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 212. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Вільяма Стаффорда">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«…В Англии ''Уиллиам Стаффорд'' в "Трех разговорах между купцом, доктором, земледельцем и ремесленником", прекрасно изложил вредные следствия порчи монет, в которых, по его мнению, "ценят сущность, количество, а не их клеймо и название"». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 531.


<h3><center>Джон Келлс Інгрем (1823–1907) – ірландський економіст, історик економічних вчень</center></h3>[[Файл:Pravilnyj.jpg|center|510px]]'''     Ингрэм Д.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – С. 58.


<h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>[[Файл:Otnositelno.jpg|center|510px]]'''     Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 218–219.


<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Речь идет о книге A Compendious or briefe examination of certayne ordinary complaints, of divers of our countrymen in these our days: which although they are in some part injust and frivolous, yet are they all by way of dialogues throughly debated and discussed («Краткое исследование некоторых обычных жалоб различных наших сограждан в наши дни, которые, несмотря на то, что они отчасти несправедливы или легкомысленны, подвергаются тщательному обсуждению в виде диалогов»). Мисс Элизабет Ламонд принадлежит превосходное научное издание этого документа под заголовком A Discourse of the Common Weal of this Realm of England («Рассуждение об общем благе в Английском королевстве»; 1893), которое помимо самого текста содержит результаты кропотливого изучения природы и происхождения этого произведения. Она приписывает его авторство Джону Хейлзу, государственному чиновнику, служившему также в парламенте и в комиссии по огораживаниям 1548 г., и предполагает, что оно было написано в 1549 г. Оба эти предположения подвергались сомнению. Но для нас важнее всего то, что издание 1581 г., с которого были сделаны все последующие (1751, 1808, 1813, 1876), отличается от более раннего – 1565 г. Наиболее важное различие – дополнительно вписанный фрагмент о причинах всеобщего роста цен: в то время как в издании 1565 г. говорится лишь о порче монеты, более позднее издание упоминает и о растущем притоке драгоценных металлов. Кому бы ни принадлежало это дополнение, он должен разделить и славу этого «открытия»…». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 211–212. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).


</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Compendious or brief examination of certain ordinary complaints of dives of our countrymen in these our days''' : A Brief concept of English policy [Electronic resource] / William Stafford ; with an introduction by Frederic D. Matthew ; ed. by Frederick J. Furnivall. – Electronic text data. – London, 1876. – 114 p. – Mode of access: '''http://www.archive.org/details/williamstaffords00furnuoft'''. – Date of request: 09.01.2017.
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь'''. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1901. – Т. 31а (полутом 62) / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – С. 520. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1905]. – Т. 18. – С. 6. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Dictionary of national biography''' [Electronic resource] / ed. by Sidney Lee. – Electronic text data. – London : Smith, Elder and Co, 1898. – Vol. 53. – '''[[Медіа:Dictionary of national biography462-463.pdf|P. 462–463]]'''. – Mode of access: '''https://archive.org/details/dictionaryofnati019312mbp'''. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – С. 19–21: о Вильяме Стаффорде. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 123–125. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Ковальчук В.''' Меркантилісти, або перші паростки економічної науки / В. Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журнал / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль : Економічна думка, 2011. – Вип. 1. – С. 164. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 В53'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 70– 71. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 255–258: о Вильяме Стаффорде. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) Л36'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 218–219: о Вильяме Стаффорде. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Реуль А. Л.''' История экономических учений (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие / А. Л. Реуль. – Москва : Высш. школа, 1972. – С. 117–118. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р44'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – С. 59–62. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 211–212: о Вильяме Стаффорде. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Эйдельнант А. Б.''' Новейший номинализм и его предшественники. Очерки из истории денежных теорий / А. Б. Эйдельнант. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Госфиниздат, 1948. – Ч. 1, гл. 2, § 1 : Товарно-металлистическая теория английских меркантилистов (Стаффорд, Мэн, Чайльд, Норс). – С. 42–44. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 Э34'''
<li>'''Янжул И.''' Английская свободная торговля : исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – 228 с. – Из содерж.: Представитель теории денежного баланса Вильям Стаффорд. – С. 38–50. – Режим доступа: '''http://books.e-heritage.ru/book/10080986'''. – Дата обращения: 09.01.2017. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В 46234/1'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=2>
Файл:StaffordGerb.jpg|'''Режим доступу''': '''https://it.wikipedia.org/wiki/Stafford_(famiglia)'''. – Дата звернення: 09.01.2017.</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Сміт Адам

2023-01-25T08:39:41Z

Admin:

[[Файл:Adam Smith.JPG|left|150px]]<h3><center>Сміт Адам 
Smith Adam 
(1723 – 17 липня 1790) – 
шотландський економіст, філософ XVIII ст., 
представник класичної політичної економії.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Уолтер Беджгот, англійський економіст і публіцист, у 1876 р. писав у книзі «Historical Essays»: «Of Adam Smith`s Political Economy almost an infinite quantity has been said, but very little has been said as to Adam Smish himself. And yet not only was he one of the most curious of human beings, but his books can hardly be understood without having some notion of what manner of man he was» («Про політичну економію Адама Сміта було сказано майже нескінченно багато, а про самого Адама Сміта – дуже мало. А тим часом справа не тільки в тому, що він був одним з найбільш своєрідних людей, але й в тім, що його книги навряд чи можна зрозуміти, якщо не мати уявлення про нього як про людину» – пер. укл.) (Bagehot W. Historical Essays / Walter Bagehot. New York, 1966. – P. 79).

Адам Сміт народився у невеликому містечку Керколді (Kirkcaldy) шотландського графства Файф (Fife), відділеному від Единбургу затокою Ферт-оф-Форт. Точна дата народження А. Сміта невідома. За одними джерелами, він народився, вірогідно, у квітні 1723 р., у інших вказується тільки дата хрещення – 5 червня 1723 р. (Див.: Аникин А. В. Адам Смит / А. В. Аникин. – Москва : Мол. гвардия, 1968. – С. 252). Основним населенням м. Керколді були рибалки та вуглекопи. Батько Адама Сміта, митний чиновник, помер за декілька місяців до народження сина. Адам був єдиною дитиною у своєї матері, яка більше не виходила заміж і присвятила сину все своє життя. Родина була не багатою, проте і не бідувала. У віці 4-х років з Адамом сталася цікава пригода – його викрали цигани, що проходили через містечко. Завдяки зусиллям дядька Адама Сміта їх швидко наздогнали. Тікаючи, вони залишили хлопчика на узбіччі дороги.

А. Сміт з юних літ виявив себе дуже здібним до навчання і зростав серед книг. Початкову освіту він здобув у школі рідного міста, а у віці 14 років, що було звичним на той час – вступив до Глазгівського університету. Вивчав логіку, моральну філософію, математику, астрономію та інші науки. У 17 років успішно закінчив університет, отримав диплом магістра гуманітарних наук. Після закінчення університету (1740 р.) він отримує стипендію для подальшого навчання в Оксфордському університеті. Стипендія виплачувалася зі спадку одного місцевого мецената. В Оксфорді у Бейлліол-Коледжі (Balliol College) він провів наступні 6 років, проте у майбутньому Сміт згадував цей період свого життя без будь-якого задоволення. Він був розчарований системою навчання в університеті. Оксфорд у той час ще не став тим центром освіти і науки, яким є сьогодні. А. Сміта навіть ледь не виключили з університету, коли в його кімнаті був знайдений екземпляр «Трактату про людську природу» '''[[Юм Девід| Девіда Юма]]''', читати який вважалося неприпустимим для майбутнього філософа.

У 1746 р. він повертається до Керколді, де проводить наступні два роки, займаючись самоосвітою. Після повернення до Шотландії Адам Сміт за запрошенням Генрі Х`юма (пізніше – лорд Кеймс) прочитав декілька курсів публічних лекцій, завдяки успіху яких у 1751 р. А. Сміта було обрано на посаду професора кафедри логіки в університеті Глазго, а невдовзі він отримує більш почесну посаду професора моральної філософії. У той час, на відміну від Оксфорда, Глазго знаходився у центрі шотландського Просвітництва і міг похвалитися багатьма талановитими і відомими мешканцями. У 1758 р. Сміт зайняв в університеті посаду декана. Його любили студенти, а лекції молодого професора користувалися великою популярністю. У 1759 р. А. Сміт видає книгу «Теорія моральних почуттів» («The Theory of Moral Sentiments»), яка поставила його у ряд найвідоміших англійських філософів і сприяла зростанню його популярності серед мешканців Глазго. У вітринах деяких книжкових лавок навіть з’явилися його невеликі скульптурні зображення. Мешканцям міста професор Сміт був відомий також своєю інколи досить дивакуватою поведінкою, спричиненою його надзвичайною неуважністю: він міг, замислившись, почати розмовляти сам із собою, жестикулювати. «За примерами его рассеянности далеко ходить не надо. Как-то раз он вышел в сад в халате и, крепко о чем-то задумавшись, прошагал пятнадцать миль, прежде чем опомнился. Когда Смит вместе с другом, человеком довольно известным, прогуливался по Эдинбургу, караульный отсалютовал им пикой. Подобные почести отдавались философу много раз, но тут он впал в оцепенение. Сделав ответный жест с помощью своей трости, на глазах у изумленного спутника он принялся повторять за часовым тростью все движения его пики. При этом Смит шагал и шагал и очнулся, лишь когда оказался на вершине длинной лестницы с тростью наизготовку. Не подозревая о странности своего поведения, он опустил трость и продолжил беседу с места, на котором был прерван», – пише про прояви надзвичайної неуважності Сміта Роберт Л. Хайлбронер (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 55–56).

У Глазго Сміт прожив 13 років, регулярно 2–3 місяці на рік проводив у Единбурзі. Згодом, у старшому віці, він писав, що це був найщасливіший період його життя. Він жив у добре знайомому і близькому йому середовищі, користуючись повагою професорів, студентів та відомих городян. Він міг працювати без будь-яких перешкод, і від нього багато очікували у науці. У нього з’явилося коло друзів (зокрема Девід Юм, який був його найближчим другом), і він почав набувати ті характерні риси неодруженого британця і «клабмена» (клубної людини), які збереглися у нього до кінця життя.

У період перебування у Глазго Сміт починає активно цікавитись політичною економією. «… К концу своего пребывания в Глазго, – зазначає А. В. Анікін, – Смит уже был глубоким и оригинальным экономическим мыслителем. Но он еще не был готов к созданию своего главного труда. Трехлетняя поездка во Францию … и личное знакомство с физиократами завершили его подготовку» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 170).

У 1763 р. Адам Сміт отримав дуже вигідну у фінансовому плані пропозицію від Чарльза Тауншенда, що обіймав посаду міністра фінансів, супроводжувати у якості наставника у подорожі по Європі сина від першого шлюбу його дружини – юного герцога Баклю (Duke of Baccleuch). За час, проведений у Франції, Адам Сміт познайомився з багатьма видатними діячами науки і культури того часу, у тому числі Кене, Тюрго, Руссо, Вольтером, Д'Аламбером, Гольбахом. Сміт відвідував «антресольний клуб» доктора Кене. Як зазначає А. В. Анікін, «можно сказать, что Смит попал во Францию вовремя: он уже был достаточно зрелым ученым и человеком, чтобы не подпасть под влияние физиократов и вместе с тем он оказался способным воспринять все полезное из учения Кенэ и Тюрго» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 171).

«Что означали три года во Франции для Смита лично, в человеческом смысле? – продовжує автор «Юности науки», – … все современники отмечали изменение в характере Смита: он стал собраннее, деловитее, энергичнее и приобрел известный навык в обращении с различными людьми, в том числе и с сильными мира сего. Впрочем, светского лоска он не приобрел и остался в глазах большинства знакомых чудаковатым и рассеянным профессором. Рассеянность Адама Смита скоро срослась с его славой и стала как бы ее составной частью» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 172). Якось, показуючи свою бібліотеку другу, Сміт охарактеризував себе: «Я щеголь лишь в том, что касается моих книг» (Цит. за: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 55).

Прибувши до Англії у 1766 р., Адам Сміт не повернувся до Глазгівського університету, незважаючи на намагання Д. Юма, а поселився у рідному Керколді, де провів більшу частину з десяти наступних років, які присвятив «Дослідженню про природу і причини багатства народів» («An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations»). Подорож до Європи з герцогом Баклю забезпечила йому солідну довічну пенсію. Іноді він навідував у фамільному маєтку Далкіт свого колишнього підопічного герцога Баклю та їздив до Лондона для зустрічей та обговорення своїх ідей з освіченими людьми. Він на деякий час зупинився у Лондоні, тісно співпрацював з Тауншендом, був обраний членом Королівського товариства, познайомився з державним діячем Е. Берком, письменником С. Джонсоном, істориком античності Е. Гіббоном та американцем Бенджаміном Франкліном. Урешті-решт, після років наполегливої та виснажливої праці вченого у 1776 р. «Багатство народів» було опубліковано. Через два роки після виходу у світ книги Адама Сміта було призначено комісаром митного управління Шотландії. Помер Адам Сміт 17 липня 1790 р. в Единбурзі. Незадовго до смерті він наказав спалити всі свої численні неопубліковані рукописи і особисто прослідкував за виконанням наказу. Біографи вченого відзначають, що, як це не дивно, але у час розквіту епістолярного жанру А. Сміт не мав звички до активного листування. Залишилося небагато листів, написаних у стриманій манері, лаконічною мовою, які не дають дослідникам додаткових відомостей про приватне життя знаменитого шотландця. Відомо, що він ніколи не був одружений і всі роки, крім проведених поза межами Шотландії, Адам Сміт прожив разом з матір’ю, аж до її смерті у 1784 р.

Крім «Багатства народів» та «Теорії моральних почуттів» А. Сміт був автором значної кількості нарисів на філософські та літературні теми. Публікація повного зібрання творів Адама Сміта університетом Глазго («Complete Works and Correspondence of Adam Smith», 1976–1981 рр.) дозволила дослідникам творчості вченого дійти висновку, що праці характеризують його не тільки як економіста, але і як творця філософської системи, яка охоплює усі сторони буття людини. Проте, як зазначає М. Блауг, «… именно «Богатство народов» отражает наивысший уровень развития философской мысли Адама Смита. На тот момент это исследование явилось наиболее серьезной попыткой проанализировать процессы, характерные для «коммерческого общества» … Разработанный Смитом подход к вопросам ценности и распределения предопределил ход развития экономической мысли на сто лет вперед – вплоть до «маржинальной революции» восьмидесятых годов XIX столетия, и фактически стал основой школы английской классической политэкономии. А его «крестовый поход» против экономической политики тех времен, которая, с его легкой руки, и по сей день именуется «меркантилизмом», определил характер воздействия на текущие события, который остается свойственным экономической науке и по сей день. Именно это имеется в виду, когда мы называем Адама Смита классиком политической экономии …» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 280).

««Богатство народов», – як зазначав англійський історик Г. Бокль, – … быть может самая важная из всех книг, когда либо написанных, как по содержащейся в ней массе самобытных мыслей, так и по практическому ее влиянию. Практические наставления ее чрезвычайно благоприятствовали возникшим в восемнадцатом веке идеям свободы, и это обстоятельство обратило на них такое внимание, какое иначе не было бы им оказано» (Бокль Г. История цивилизации в Англии : в 2 т. / Г. Бокль ; пер. А. Н. Буйницкого ; вступ. ст. Е. Соловьева. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1896. – Т. 1. – С. 556–557).

«…Восхищение «Богатством народов», – на думку Й. Шумпетера, – вызвано не только теоретической схемой книги. Она завоевала признание благодаря заключенной в ней зрелой мудрости, роскошным примерам, эффективной защите определенной экономической политики. Следует также отметить продуманность, с какой создавалось это творение профессионального ученого: книга явилась плодом терпения, скрупулезной работы и самодисциплины» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 322). Сам А. Сміт підкреслював: «Я всегда предпочитаю заслужить упрек в недостатке краткости, лишь бы быть уверенным, что мое изложение понятно» (Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов : [пер. с англ.] / Адам Смит ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина ; предисл. В. С. Афанасьева]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 88).

««Богатство народов», – вважає А. В. Анікін, – безусловно, одна из самых занимательных книг в истории политической экономии … Она заметно отличается от суховатых аналитических эскизов Кенэ, теорем Тюрго и от «Принципов» Рикардо с их разреженной атмосферой глубокой абстракции.

Смит вложил в свое сочинение огромную эрудицию, тонкую наблюдательность и оригинальный юмор. Из «Богатства народов» можно вычитать тьму любопытных вещей о колониях и университетах, военном деле и банках, серебряных рудниках и контрабанде… и о многом другом. С современной точки зрения, многое из этого едва ли имеет прямое отношение к экономической теории. Но для Смита политическая экономия и была именно такой почти всеобъемлющей наукой об обществе» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 181).

Сміт перший створив цілісну систему теоретичних уявлень про закономірності розвитку економіки. Він також чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як окремої галузі науки. Як зазначає Й. Шумпетер, «примерно с 1790 г. Смит становится наставником не только новичков и общества, но и профессионалов, особенно университетских преподавателей» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 249). З цього часу політична економія стає необхідним елементом освіти. Ідеї Сміта швидко отримують широку популярність. Добре відомим є фрагмент поеми О. С. Пушкіна «Евгений Онегин», де головний герой характеризується наступним чином: 
     «Бранил Гомера, Феокрита; 
     Зато читал Адама Смита 
     И был глубокий эконом, 
     То есть умел судить о том, 
     Как государство богатеет, 
     И чем живет, и почему 
     Не нужно золота ему, 
     Когда простой продукт имеет» 
(Пушкин А. С. Собрание сочинений : в 10 т. / А. С. Пушкин ; примеч. Д. Д. Благого и С. М. Бонди. – Москва : Худож. лит., 1975 – Т. 4. – С. 10).

У цих рядках автор дуже чітко формулює відмінності у поглядах А. Сміта та меркантилістів, що є свідченням його власної обізнаності про основні ідеї шотландського вченого.

«Багатство народів» складається з п’яти томів. У двох перших книгах А. Сміт критично узагальнює ідеї попередників і викладає основи своєї теоретичної системи, визначає головну причину багатства народів, якою, за Смітом, є розподіл праці. Перший том присвячено питанням цінності, другий – дослідженню капіталу: його природи, нагромадження та використання. У третьому томі йдеться про розвиток економіки Європи у попередні історичні періоди. Четверта книга присвячена аналізу розвитку політичної економії: меркантилізму та фізіократії. Завершальну п’яту книгу вчений присвятив фінансам – доходам та видаткам держави. Сміт вперше формулює цілісну систему теоретичних уявлень про принципи функціонування економіки. Більшість ідей, викладених у праці, стали класичними, зокрема: створена Смітом модель «економічної людини»; обґрунтування принципу laissez faire; трактування багатства народів як вироблених економікою продуктів та розуміння, що рівень багатства залежить від продуктивності праці, зростанню якої сприяє розподіл праці; розподіл доходів на заробітну плату, прибуток та ренту відповідно до виокремлення у суспільстві трьох основних класів – робітників, капіталістів та землевласників та ін. Неоднозначність у визначенні Смітом вартості сприяла у подальшому розвитку економічної науки та формуванню різних течій класичної політичної економії.

На думку М. Блауга, «… одной из особенностей книги, которая делает ее даже более привлекательной для нынешнего читателя, чем для современника Адама Смита или человека XIX столетия, является постоянное внимание автора к политическим позициям различных социальных групп, в особенности предпринимателей, организованно воздействующих на правительства с целью получения легальных монополий и особых привилегий. Также Адам Смит демонстрирует ясное понимание корыстных мотивов политиков и государственных чиновников. Фундаментальный труд «Богатство народов» предвосхитил появление в XX столетии теорий государственного выбора и экономического регулирования, которые связываются с именами Джеймса Бьюкенена и Джорджа Стиглера». Далі М. Блауг зазначає, що «… в истории экономики и европейской экономической мысли он останется навсегда как один из ярчайших сторонников свободы торговли, свободы предпринимательства и свободы перемещения людей и товаров – короче говоря, политики невмешательства государства и свободы рынка от каких-либо ограничений …

Называя Адама Смита выразителем воззрений промышленной буржуазии, мы, возможно, приуменьшаем его значение, но отнюдь не приписываем ему лишнего» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 282–283).
</div>
[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Адама Сміта">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Давид Рікардо (1772–1823) – англійський економіст, класик політичної економії</center></h3>«… Хотя Адам Смит полностью признавал принцип, согласно которому соотношение между количествами труда, необходимого для производства различных предметов, представляет единственное основание, которым можно руководствоваться при обмене одних товаров на другие, однако он ограничивает его применение «первобытным, некультурным состоянием общества, которое предшествовало как накоплению капитала, так и обращению земли в частную собственность». А если бы выплачивались прибыль и рента, то они имели бы известное влияние на относительную стоимость товаров, независимо от одного только количества труда, которое было необходимо для их производства. Несмотря на это, Адам Смит нигде не анализирует влияние накопления капитала и обращения земли в частную собственность на относительную стоимость. Важно поэтому определить, в какой степени действие, неизменно оказываемое на меновую стоимость товаров сравнительным количеством труда, затраченного на их производство, изменяется или модифицируется накоплением капитала и уплатой ренты».      '''Рикардо Д. ''' Сочинения : [в 5 т.]. Т. 1. Начала политической экономии и налогового обложения / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – С. 42. 

<h3><center>Генрі Томас Бокль (1821–1862) – англійський історик і соціолог</center></h3>[[Файл:Bokl o Smite.jpg|center|500px]]     '''Бокль Г.''' История цивилизации в Англии : в 2 т. / Г. Бокль ; пер. А. Н. Буйницкого ; вступ. ст. Е. Соловьева. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1896. – Т. 1. – С. 557–558.

<h3><center>Альфред Маршалл (1842–1924) – англійський економіст, основоположник кембриджської школи політичної економії</center></h3>«Его важнейшей задачей являлось объединение и развитие рассуждений его английских и французских современников и предшественников о стоимости. Наибольшее значение его деятельности, приведшей к возникновению целой эпохи в экономической мысли, состояло в том, что он первым осуществил тщательное и научное исследование способа, посредством которого стоимость измеряет человеческую мотивацию, с одной стороны, давая количественную характеристику желаний покупателей получить благо, а с другой стороны – усилий и жертв (или «реальных издержек производства») со стороны его производителя.

Возможно, что он сам не понимал всего скрытого смысла своей деятельности; этого смысла определенно не улавливали и многие из его последователей. Но при всем этом лучшая экономическая работа, опубликованная после «Богатства народов», отличается от книги, вышедшей перед ней, более четким проникновением в сущность достижения равновесия и количественного определения посредством денег, желания к обладанию какой-либо вещью, с одной стороны, а с другой – всех различных усилий и самолишений, которые прямо или косвенно содействуют ее созданию. Сколь ни были бы важны шаги, предпринятые другими в этом направлении, прогресс, достигнутый им, был настолько велик, что в действительности он открывал новый взгляд на вещи и поэтому имел эпохальное значение».      '''Маршалл А. '''Основы экономической науки / Альфред Маршалл ; [предисл. Дж. М. Кейнса ; пер. с англ. В. И. Бомкина, В. Т. Рысина, Р. И. Столпера ; под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 710.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Адам Смит хотел представить рациональный и исторический ход экономических явлений. Изучение того, что было и что есть, предшествует у Смита изучению того, что должно быть; его внимание сначала останавливается на естественных ''законах'' развития богатств, а затем уже он переходит к тем правилам, которым нужно следовать при производстве богатств. Отказавшись от своего обширного плана истории цивилизации, Смит окончил специальный труд о богатстве, представив во второй его части практические правила применения к жизни экономических учений. Именно в начале второго тома Смит дает свое единственное точное определение политической экономии, из которого явствует, что он видит в ней скорее искусство, чем политику…».      '''Эспинас А. ''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 134.

«Смит проводит резкое различие между ''спекулятивной частью'' политической экономии, которая представляет и изучает законы развития богатства и как таковая есть наука социальная, и ''практической частью'', которая представляет искусство производства и распределения богатства».      '''Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 134–135.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Истинный творец современной политической экономии, по нашему признанию, Адам Смит. Со времени появления в 1776 г. его главного труда "Исследование о природе и причинах богатства народов" прежние его сочинения были тотчас же забыты. С того времени его книга служила руководством для всех последующих поколений экономистов и давала им точку отправления для их исследований, между тем как идеи его предшественников возбуждали не более чем исторический интерес».      '''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 51–52.
«В то же время Смит заимствовал у своих предшественников все важные идеи, чтобы перелить их в более общую систему. Определив их, он сделал их бесполезными, так как на место их отрывочных взглядов Смит поставил истинную социальную и экономическую философию. Таким образом, эти взгляды получают в его книге совершенно новое значение. Вместо того чтобы оставаться изолированными, они служат иллюстрацией общей концепции. От нее они в свою очередь заимствуют больше света. Как почти все великие писатели, Смит, не утрачивая своей оригинальности, мог многое заимствовать у своих предшественников или современников. Его произведения цитируют или пользуются указаниями из них, не всегда называя их, более чем 100 авторов».      '''Жид Ш. '''История экономических учений. – С. 52.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Какую роль играл Смит в истории политической экономии? В новейшее время по этому вопросу устанавливается все больше согласия. Первоначальное отношение к Смиту – неограниченного преклонения или столь же безусловного осуждения – сменилось теперь более спокойной и беспристрастной оценкой его исторического значения. Конечно, несправедливо мнение, будто «Богатство народов» создало экономическую науку. Во всех важнейших частях своей системы Смит имел многочисленных предшественников; некоторые из них даже превосходили его по силе мысли. Уже давно указывалось на связь учения Смита с работами физиократов – школы французских экономистов, глава которых, Кенэ, умер незадолго до выхода в свет «Богатства народов». Действительно, заслуги физиократов в деле создания современной экономической науки громадны; по оригинальности мысли и теоретической законченности системы Кенэ стоит выше великого шотландца. Кенэ принадлежит честь первого теоретического построения системы политической экономии как органического целого. В этом отношении Смит был простым учеником Кенэ. Учение о капитале также заимствовано Смитом у физиократов. Что касается до требования экономической свободы, то в этом отношении влияние физиократов на нашего мыслителя не могло быть особенно значительным, так как раньше их, в одной речи, сказанной в 1755 г., он высказал это требование с полной определенностью и почти в той же форме, как и в «Богатстве народов». Во всяком случае, система Смита уже потому не может считаться заимствованной у физиократов, что по самому кардинальному пункту – по вопросу об исключительной производительности земледельческого труда – он расходится с физиократами (хотя и по этому пункту следы влияния физиократов ясно видны во многих местах «Богатства народов», напр., в рассуждениях Смита о большей полезности для страны земледелия, чем промышленности и торговли и пр.). Система физиократов, при всей своей стройности и логическом изяществе, страдала коренным и неустранимым недостатком – отрицанием производительности неземледельческого труда. Поэтому, как ни блестяще были разработаны ее детали и как ни гениальна была ее общая конструкция, она не могла приобрести практического значения и оказала могущественное влияние на общественную мысль лишь через посредство системы Смита.

Обвинения творца «Богатства народов» в неоригинальности многих его отдельных выводов и положений вполне справедливы; но это нисколько не умаляет значения его гениального труда. Оригинальность великого экономиста заключалась не в частностях, а в целом: его система является самым полным и совершенным выражением идей и стремлений его эпохи – эпохи падения прежнего хозяйственного строя, для которого свобода была естественной стихией. Отсюда и историческое значение, и беспримерное в истории политической экономии влияние «Богатства народов»».      '''Туган-Барановский М. И. '''Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 47–48. 

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Но хотя «Богатство народов» не содержало ни одной по-настоящему новой идеи и как интеллектуальное достижение не может идти в сравнение с «Происхождением видов» Дарвина или «Началами» Ньютона, оно представляет собой великое произведение и целиком и полностью заслужило выпавший на его долю успех».      '''Шумпетер Й. А. '''История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. ─ Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2004. – Т. 1. – С. 236.

«…примерно с 1790 г. Смит становится наставником не только новичков и общества, но и профессионалов, особенно университетских преподавателей. Размышления большинства из них, включая Рикардо, отталкивались от Смита, и, вновь подчеркну, большинству из них так и не удалось продвинуться дальше, чем он. В течение полувека или более того, приблизительно до той поры, когда началась карьера «Основ» Дж. Ст. Милля (1848), Адам Смит оставался для среднего экономиста источником основной массы идей. В Англии «Начала» Рикардо (1817) представляли серьезный шаг вперед».      '''Шумпетер Й. А. ''' История экономического анализа. – С. 249.

<h3><center>Пол Ентоні Самуельсон (1915–2009) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки</center></h3>««Богатство народов» Адама Смита, увидевшее свет в 1776 г., представляет начало современной политической экономии. С начала и до конца эта работа – выступление против правительственных предписаний и других унаследованных от меркантилистов форм вмешательства в свободную конкуренцию. Подобно физиократам и современным ему поклонникам физической системы Ньютона, Смит считал, что в реальном мире господствует гармонический порядок: если бы только свободная конкуренция могла действовать, тогда «невидимая рука» привела бы мир к совершенству.

Давид Рикардо и Джон Стюарт Милль являются главными представителями классической школы. Они развили и усовершенствовали идеи Смита».      '''Самуэльсон П. А. ''' Экономика : пер. с англ. / П. А. Самуэльсон. – Севастополь : Ахтиар, 1995. – С. 337.

<h3><center>Джеймс Макґілл Б'юкенен (1919–2013) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки</center></h3>«Конституциональная экономическая теория имеет «родственные связи» с классической политической экономией и может рассматриваться как важный аспект общего возрождения классического подхода, особенно в том его ракурсе, который представлен в работах Адама Смита … Адам Смит непосредственно занимался сравнением альтернативных институциональных структур, альтернативных наборов ограничений, в рамках которых экономические субъекты осуществляют выбор. При проведении этого сравнительного анализа он пришел к необходимости моделировать особенности функционирования неполитизированной экономики (которой в реальности не существовало), а также особенности функционирования в высшей степени политизированной меркантилистской экономики, которую он мог непосредственно наблюдать».      '''Бьюкенен Дж. М.''' Конституциональная экономическая теория / Джеймс М. Бьюкенен // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 168–169.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Перед нами не самое легкое чтение. В книге заметна вдумчивость энциклопедического ума, но напрочь отсутствует точность, какую проявил бы человек, склонный к порядку. В те времена авторы не удосуживались снабжать свои мнения разнообразными «если», «и» и «но», а интеллектуал масштаба Смита вполне мог полностью овладеть всеми доступными человечеству знаниями. Как следствие, «Богатство народов» ни от чего не уклоняется, ничего не сбрасывает со счетов, ничего не боится. Несносная книга! Не раз и не два Смит терпеливо, на протяжении полусотни страниц, приближается к умозаключению, но оказывается не способным изложить его в одной несложной фразе. Аргументы настолько изобилуют деталями и наблюдениями, что читатель вынужден постоянно отбрасывать мишуру в поисках не дающей мысли распасться стальной конструкции. Переходя к серебру, Смит тратит семьдесят пять страниц на «очерк» о нем, а говоря о религии, посвящает целую главу отступлению на тему социологии морали. И все же, несмотря на свою пестроту, книга на редкость проницательна, полна остроумных наблюдений и ловко ввернутых фраз, вдыхающих жизнь в этот великий трактат».      '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 64. 

«Богатство народов» ни в коем случае нельзя считать учебником. Адам Смит обращался не к своим студентам, а к своей эпохе; он излагает доктрину, которая должна помогать при управлении империей, а не пишет наполненный абстракциями трактат для распространения среди ученых. Драконы, с которыми он сражался (вроде меркантилистской философии, испустившей дух после двухсотой страницы борьбы с ней), пусть и не находились в расцвете сил, были не только живы, но и вовсю изрыгали пламя на его современников.

Наконец, эта книга по-настоящему революционна. Конечно, сам Смит вряд ли одобрил бы переворот, призванный свергнуть правящие классы и поместить на трон обыкновенных бедняков. И тем не менее в его труде содержалось множество радикальных мыслей».      '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего. – С. 64–65.

<h3><center>Рондо Камерон (1925–2001) – американський професор економічної історії</center></h3>«В 1776 г., в год провозглашения американской Декларации независимости, Адам Смит в книге «Исследование о природе и причинах богатства народов» сформулировал идеи, ставшие подлинной декларацией индивидуальной экономической свободы … Главная идея Смита, проходящая через всю его книгу, заключается в том, что упразднение обременительных и «неразумных» ограничений частного предпринимательства способствует усилению конкуренции в экономике и, таким образом, максимизации «богатства народов». Книга Смита пользовалась популярностью, очень высокой для философского трактата. Она выдержала 5 изданий до смерти автора в 1790 г. и была впоследствии переведена на все основные языки».      '''Камерон Р.''' Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней / Р. Камерон ; [пер. с англ. Е. Н. Шевцовой ; науч. ред. С. А. Афонцев]. – Москва : РОССПЭН, 2001. – С. 259.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки </center></h3>«Припустімо (всупереч досвіду, покладаючись на сподівання), що людей, які прочитали том Адама Сміта до кінця, не так мало, як іноді вважається. Однак, перед тим як перейти до докладного огляду змісту ''«Багатства народів»'', треба з'ясувати одну річ. У своєму вступі до книжки Адам Сміт дає чітко зрозуміти, що лейтмотив його праці – економічний розвиток, тобто довготривалі сили, що керують зростанням багатства народів. Очевидно, що під «багатством» він насправді розумів не капітал суспільства в даний момент часу – основний капітал, – а суспільні доходи, створені упродовж певного періоду часу, – потік доходів, – хоча не завжди послідовно дотримувався цієї концепції. Збільшення доходів він ставить у залежність передусім від поділу праці – широко визначеного поділу праці, який охоплює все, що ми тепер назвали б технічним прогресом. Уже на перших сторінках своєї книжки, описуючи поділ праці на «найнепримітнішій фабриці», він зазначає, що загалом промисловість надає ширші можливості для спеціалізації, ніж сільське господарство, і що багаті країни звичайно вирізняються своїм промисловим виробництвом. «Пророк промислової революції», «виразник інтересів виробництва», – мабуть, скажемо ми собі пошепки. Але все це неправда! Вся його книжка спрямована проти «ницої жадоби, монопольного духу купців і фабрикантів, що не правлять, не повинні правити людством». Купці і власники-фабриканти – це творці ненависної меркантильної системи, і тому в ''«Багатстві народів»'' немає жодних свідчень про те, що ті самі люди вже тоді вводили Англію у промислову епоху. Справді, ніщо в книжці не вказує на усвідомлення Адамом Смітом того, що він живе в часи незвичайної економічної зміни».      '''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 50–51.

«Оцінюючи Адама Сміта або будь-якого іншого економіста, ми повинні завжди пам’ятати, що блискучий виклад аналітичних концепцій – це щось зовсім інше, ніж глибоке розуміння суті логіки економічних взаємозалежностей. Винахідливі методи не завжди означають глибоке проникнення в економічні явища, і навпаки. Якщо судити про Адама Сміта за вмінням аналізувати, то його не можна вважати найвизначнішим економістом XVIII ст. Але за своїм проникливим поглядом у природу економічного процесу, за економічною мудрістю, а не теоретичною вишуканістю, він не має собі рівних серед економістів XVIII і навіть XIX ст. Крім того, він був упродовж тривалого часу останнім великим економістом, який писав чудовою англійською мовою: читати його завжди хочеться вголос! Не про багатьох економістів можна так сказати, отож прикро усвідомлювати, що за Адамом Смітом – мабуть, найкращим стилістом в економічній науці – незабаром з'явився Рікардо – мабуть, найгірший стиліст, якого коли-небудь знала економічна наука».      '''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі. – С. 76.

<h3><center>Анатолій Степанович Гальчинський (нар. 1935 р.) – український економіст, доктор економічних наук</center></h3>«Починаючи від геніальної праці А. Сміта (1723–1790) «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776), яку по праву вважають «маніфестом ринкової економіки», в економічній літературі насамперед класичного спрямування сформувалось одне з базових визначень об’єкта дослідження політичної економії, її предмета – створення багатства. А. Сміт був першим, хто обґрунтував положення про багатство з його основними соціально-економічними визначеннями як предмета дослідження економічної теорії. І виходячи тільки з цього, наголошував А. Маршалл, він міг претендувати на роль засновника сучасної економічної науки.

Про яке багатство йдеться – про багатство людської особистості чи про багатство речей, які забезпечують динаміку та розвиток економічних процесів? Позиція А. Сміта однозначна. Всі п’ять книг «Багатства народів» розкривають багатоаспектну проблему нагромадження, розподілу та використання матеріального багатства – багатства речей, багатства у формі матеріальних благ.

Необхідно привернути увагу до того, що в основній праці А. Сміта всебічно досліджується і проблема суб’єкта економічної діяльності – людини. Вчення про «економічну людину» (homo economicus), яка, керуючись у своїй діяльності особистими потребами та інтересами, поводиться раціонально, є також одним із ключових в економічній теорії видатного англійського вченого. З перших розділів «Багатства народів», що присвячені аналізу поділу праці та підвищенню її продуктивності, тема людини як основного суб’єкта економічної діяльності є системоутворювальною».      '''Гальчинський А.''' Економічна методологія. Логіка оновлення : курс лекцій / Анатолій Гальчинський. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – С. 30–31.

<h3><center>Джозеф Юджин Стігліц (нар. 1943 р.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки</center></h3>«Адам Сміт (якого часто вважають основоположником сучасної економіки) написав книгу «Дослідження багатства народів» (The Wealth of Nations, 1776), у якій він обстоював думку про обмеження ролі уряду. А. Сміт намагався показати, як конкуренція та мотив особистої вигоди стимулюють людей, що переслідують власні інтереси, служити інтересам суспільства. Фактор особистої вигоди спонукає людей пропонувати товари, на які існує попит. В умовах конкуренції виживають тільки ті фірми, які виробляють найнеобхідніше за найнижчими цінами. А. Сміт стверджував, що економіка керується «невидимою рукою», яка спрямовує її на виробництво потрібного товару найкращої якості.

Ідеї А. Сміта мали могутній вплив як на державу, так і на економістів».
      '''Стігліц Дж. Е.''' Економіка державного сектора / Дж. Е. Стігліц ; переклали з англ. Анатолій Олійник, Роман Скільський. – Київ : Основи, 1998. – С. 35.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations''' / Adam Smith. – London ; New York : Routledge, 1905. – XVI, 780 p. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Англ) S68'''
<li>'''The Wealth of Nations''' / Adam Smit ; with an introd. by Andrew Skinner. – Repr. – London etc. : Penguin books, 1986. – 537 p. – Vol. 1–3. – (Penguin classics). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'''''У02 S642'''
<li>'''The Wealth of Nations''' / Adam Smith ; with an Introd. by D. D. Raphael. – London : Campball, 1991. – XLIII, 620 p. – (Everyman`s Library ; vol. 11). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''A5492'''
<li>'''Добробут націй''' : Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт. – Київ : Port-Royal, 2001. – 592, [1] с. – (Філософські першоджерела). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б312826''' 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВС37297'''
<li>'''Добробут націй.''' Дослідження про природу та причини добробуту націй : [уривки] / А. Сміт // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 202–234. ''Шифр зберігання книги'': '''330.8 І-90'''
<li>'''Дослідження про природу і причини багатства народів''' / Адам Сміт ; пер з англ.: О. Васильєв [та ін.]. – Київ : Наш формат, 2018. – 735, [1] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВС64548'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' / Адам Смит ; пер. П. А. Бибикова. – Санкт-Петербург : Тип. И. И. Глазунова, 1866. – Т. 1–3. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В6108/1–3'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' : в 2 т. / А. Смит. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Т. 1. – 371 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' : в 2 т. / А. Смит. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Т. 2. – 475 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' / А. Смит ; вступ. ст. и коммент. В. С. Афанасьева. – Москва : Соцэкгиз, 1962. – 684 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' / А. Смит // Антология экономической классики : в 2 т. / сост. И. А. Столяров. – Москва : Эконов, 1991. – Т. 1. – С. 79–396. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А72'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов.''' Кн. 1. О причинах увеличения производительности труда и о порядке, в соответствии с которым продукт труда естественным образом распределяется между различными классами народа / Адам Смит. – Москва : Ось-89, 1997. – 255 с. – (Библиотека Элиткласс). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' : [извлечения] / Адам Смит // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 370–389. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Исследование о природе и причинах богатства народов''' : [пер. с англ.] / Адам Смит ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина ; предисл. В. С. Афанасьева]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 958 с. – (Антология экономической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Исследования о богатстве народов''' / Адам Смит ; пер. М. Щепкина. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1895. – 3–16, XXXII, 289 с. – (Библиотека экономистов). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Теория нравственных чувств''' / А. Смит. – Москва : Республика, 1997. – 351 с. – (Библиотека этической мысли). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА575398'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1900. – Т. 30а (полутом 60). – С. 536–541. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1904]. – Т. 17. – С. 560–561. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2002. – Т. 3. – С. 406–409. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Е40'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Adam-Smith'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Автономов В. С.''' Модель человека в экономической науке / В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1998. – Гл. 2.1.2 : Адам Смит. – С. 62–66. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 2). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А22'''
<li>'''Алексеенко М. М.''' Взгляд на развитие учения о налоге у экономистов А. Смита, Ж.-Б. Сея, Рикардо, Сисмонди и Д.-С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : в Унив. тип., 1870. – '''[[Медіа:Alekseenko1-40.pdf|С. 1–40]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''B171245'''
<li>'''Аникин А. В.''' Адам Смит / А. В. Аникин. – Москва : Мол. гвардия, 1968. – 255 с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 3 (446)). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 9 : Шотландский мудрец: Адам Смит. – С. 161–179 ; Гл. 10 : Создатель системы: Адам Смит. – С. 180–201. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Аскильдсен Я. Э.''' Адам Смит и "невидимая рука" рыночного механизма / Ян Эрик Аскильдсен // Теория и методы в социальных науках : учеб. для студ. гуманитар. фак. : пер. с англ. / под ред. С. У. Ларсена. – Москва : РОССПЭН, 2004. – С. 147–163. ''Шифр зберігання книги:'' '''301 Т33'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 86–135. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А94'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – С. 262–265: феномен творчості А. Сміта. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 9 : Философия экономики объективного мира: Адам Смит. – С. 373–414. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Барковский А. Н.''' Теории международного разделения труда и российская научная мысль / А. Н. Барковский, Н. В. Ольшанский ; Российская акад. наук, Ин-т экономики. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2009. – Гл. 1.1 : Теория абсолютных преимуществ А. Смита. – С. 7–8. 
''Шифр зберігання книги:'' '''331 Б25'''
<li>'''Белик А. А.''' Человек в экономической антропологии / А. А. Белик ; Ин-т этнологии и антропологии РАН им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – Москва : Изд-во Ипполитова, 2013. – Ч. 1, гл. 2 : Абстрактно-механическое понимание человека (Гоббс, Мандевиль, Смит). – С. 39–46. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б43'''
<li>'''Березюк Р.''' Адам Сміт – креатор класичної економічної теорії / Роман Березюк // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2012. – Вип. 2. – С. 188–196. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – С. 133–136: об экономических взглядах Адама Смита. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Бём-Баверк О. фон.''' Капитал и процент, 1884–1889. Т. 1, [разд.] 5. Проблема процента у Адама Смита. Обзор дальнейшего развития / Ойген фон Бём-Баверк // Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 329–337. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 2 : Адам Сміт. – С. 50–77. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' Адам Смит / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – [[Медіа:Blaug s.279-283.pdf|'''С. 279–283''']]. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – Из содерж.: Адам Смит. – С. 620–633. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
<li>'''Витте С. Ю.''' Конспект лекций о народном и государственном хозяйстве, читанных его императорскому высочеству великому князю Михаилу Александровичу в 1900–1902 годах / С. Ю. Витте. – Москва : Начала, 1997. – Лекция 18.3 : Адам Смит. – С. 181–182. – (Экономическая история России). ''Шифр зберігання книги:'' '''33С1 В54'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, разд. 1, гл. 1 : Адам Смит. – С. 20–43 ; Гл. 3.1 : Роль А. Смита. – С. 71–77. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
<li>'''Гальський К.''' Адам Сміт та його економічні постулати / К. Гальський, С. Трусов // Вісник Податкової служби України. – 2013. – № 25. – С. 62–65. – Режим доступу: '''http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/5664?issue=129'''. – Дата звернення: 29.05.2017. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 В53'''
<li>'''Гильдебрандт Б.''' Историческое обозрение политико-экономических систем = [Die Nationalökonomie der Gegenwart und Zukunft] / Бруно Гильдебрант ; пер. под ред. В. Безобразова. – Санкт-Петербург : изд. тип. В. Безобразова и К°, 1861. – Гл. 1 : Адам Смит и его школа. – С. 5–20.
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В0410938, В012033'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз 7375'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Г474'''
<li>'''Гринспен А.''' Эпоха потрясений. Проблемы и перспективы мировой финансовой системы / Алан Гринспен ; [пер. с англ. Т. Гутман и др.]. – Москва : Альпина Бизнес Букс, 2008. – 496 с. – С. 257–262: экономические идеи Адама Смита. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33М Г85'''
<li>'''Ден В. Э.''' К учению о ценности : три очерка / Владимир Ден. – Санкт-Петербург : тип. А. С. Суворина, 1895. – [Очерк] 1 : Адам Смит. – С. 3–66. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В136089'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Д33'''
<li>'''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Гл. 2 : Адам Смит. – С. 64–83. – (Экономическое наследие). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
<li>'''Задорожна А. В.''' Початки теорії економіки добробуту в працях А. Сміта й С. Сісмонді / А. В. Задорожна // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. пр. / Національний лісотехнічний університет України. – Львів, 2013. – Вип. 23.10. – С. 204–207. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''05(Лісотехн.ун.) Наук'''
<li>'''Злотников А. Г.''' Социология и экономическая мысль : [монография] / А. Г. Злотников ; [науч. ред. И. В. Котляров]. – Минск : Современное слово, 2002. – Гл. 2.1 : Первое фундаментальное социолого-экономическое исследование : [Адам Смит]. – С. 21–30. 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 З-68'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 194–210. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Иванюков И.''' Основные положения теории экономической политики с Адама Смита до настоящего времени / И. Иванюков. – 3-е изд., испр. и доп. – Москва : Тип. Н. И. Мамонтова, 1891. – Гл. 1, § 3 : Исходные положения труда Адама Смита о "Богатстве народов". – С. 17–26. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И23'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:SmithIngrem110-141.pdf|С. 110–141]]''': об Адаме Смите. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 176–202. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' "Экономический человек" А. Смита / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки. Модели человека в структуре экономической мысли / Е. Н. Калмычкова. Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки / И. Г. Чаплыгина : учеб. пособие : [в 2 ч.]. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 82–96. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э40'''
<li>'''Кареев Н.''' История Западной Европы в новое время / Н. Кареев. – Изд. 4-е. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 4. – 653 с. – С. 591–606: учение Адама Смита о промышленной свободе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) К27'''
<li>'''Кёнигсбергер Г.''' Европа раннего нового времени, 1500–1789 [Электронный ресурс] / Гельмут Кёнигсбергер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Весь Мир, 2006. – Гл. 6, [разд. 4] : Адам Смит и рождение современной экономики. – '''[[Медіа:Kyoninsberg266-268.pdf|С. 266–268]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''9.4 Кени'''
<li>'''Ким В. М.''' Адам Смит об общих положениях относительно налогов вообще / В. М. Ким // Финансы. – 2009. – № 1. – С. 46–47. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Коуз Р.''' Очерки об экономической науке и экономистах / Рональд Коуз ; под науч. ред. Д. Раскова ; пер. с англ. Максима Маркова. – Москва ; Санкт-Петербург : Изд-во Ин-та Гайдара, 2015. – Гл. 7 : Воззрения Адама Смита на природу человека. – С. 110–134. – (Новое экономическое мышление). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К73'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.4 : А. Сміт – економіст мануфактурного періоду розвитку капіталізму. – С. 135–144. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Курц Х. Д.''' Капитал, распределение, эффективный спрос : пер. с англ. / Х. Д. Курц. – Москва : Аудит : ЮНИТИ, 1998. – Гл. 2 : Идеи Смита в теории Пьеро Сраффы. – С. 56–60, 62, 63–64, 180–184. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 К93'''
<li>'''Лебедєва В. К.''' Адам Сміт: наука і життя [Електронний ресурс] / В. К. Лебедєва // Проблеми економіки та політичної економії. – 2016. – № 2. – С. 5–12. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/pepe_2016_2_3'''. – Дата звернення: 29.05.2017.
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 306–338: биография Адама Смита и его экономическая деятельность. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Леоненко П. М.''' Сміт Адам / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 448–452. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Лопух К. В.''' Адам Сміт про причини нерівності в суспільстві [Електронний ресурс] / К. В. Лопух // Історія народного господарства та економічної думки України. – 2016. – Вип. 49. – С. 239–249. – Електрон. текст. дані. – Див. повний текст в Електронному архіві (інституційному репозитарії) КНЕУ: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_arhiv_kneu/'''.
<li>'''Люксембург Р.''' Накопление капитала. Т. 1–2 / Роза Люксембург ; пер. под ред. Ш. Дволайцкого ; предисл. В. Мотылева. – 5-е изд. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – Т. 1, отдел 1, гл. 2 : Анализ процесса воспроизводства у Кэне и у Адама Смита. – С. 18–29 ; Гл. 3 : Критика смитовского анализа. – С. 30–40. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Л94'''
<li>'''Мазараки А. А.''' Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – Разд. 9.4 : Торговля в парадигме классической политической экономии : [позиция А. Смита]. – С. 356–363. ''Шифр зберігання книги:'' '''338Т8 М13'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 14 : Так государство богатеет : [экономические взгляды Адама Смита]. – С. 153–178. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Макуха С. Н.''' Фридрих Лист против Адама Смита в контексте современной внешнеторговой политики Украины [Электронный ресурс] / С. Н. Макуха // Бізнес Інформ. – 2013. – № 2. – С. 6–10. – Електрон. текст. дані. – Режим доступа: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_2_2'''. – Дата обращения: 29.05.2017.
<li>'''Малахинов Р. П.''' Адам Смит в XXI веке / Р. П. Малахинов // Вестник Московского университета. Сер. 6, Экономика. – 2008. – № 1. – С. 115–126. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Минкова К. В.''' Международная многосторонняя торговля: от античности до ВТО / К. В. Минкова ; [науч. ред. Ю. Г. Акимов]. – Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. – 312 с. – С. 20–21: об Адаме Смите. ''Шифр зберігання книги:'' '''33М М61'''
<li>'''Михаленко Ю. П.''' Адам Смит: становление учёного [Электронный ресурс]. Ч. 1 / Ю. П. Михаленко // Философия и культура. – 2014. – № 10. – С. 1004–1019. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: '''http://en.nbpublish.com/library_read_article.php?id=-25042'''. – Дата обращения: 29.05.2017.
<li>'''Михаленко Ю. П.''' Адам Смит: становление учёного [Электронный ресурс]. Ч. 2 / Ю. П. Михаленко // Философия и культура. – 2014. – № 10. – С. 1423–1431. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: '''http://en.nbpublish.com/library_read_article.php?id=-31073'''. – Дата обращения: 29.05.2017.
<li>'''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс]. Т. 1 / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Розд. 21 : Адам Сміт. – '''[[Медіа:Mycjuk190-204.pdf|С. 190–204]]'''. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории : [учебник] / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 93–130. – (Программа "Обновление гуманитарного образования в России"). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Нисбет Р.''' Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – Ч. 2, гл. 6.3 : Адам Смит. – С. 291–300. – (Серия "Социология"). 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 Н69'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 84–87, 106–110, 158–163: об Адаме Смите. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Орлик С.''' Адам Сміт про податок на нерухомість / С. Орлик // Вісник Тернопільського національного економічного університету. Серія: Економічні науки. – 2011. – Вип. 3. – С. 107–111. ''Шифр зберігання книги:'' '''330 В53'''
<li>'''О’Рурк П. Дж.''' Адам Смит «О богатстве народов» / П. Дж. О’Рурк ; [пер. с англ. Л. Кисляковой]. – Москва : АСТ ; Владимир : ВКТ, сор. 2009. – 255 с. – (10 книг, изменивших мир). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-70'''
<li>'''Палмер Т.''' Адам Сміт і міф про людську жадібність / Т. Палмер // Моральність капіталізму. Те, про що ви не почуєте від викладачів / за ред. Тома Дж. Палмера ; [пер. з англ. Т. Ананченко]. – Київ : Основи, 2014. – C. 70–74. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 М79'''
<li>'''Рахаев Б. Б.''' Спиноза и А. Смит о "невидимой руке": приоритет формулирования, композиция понятия, механика действия / Б. Рахаев, Б. Бизенгин // Общество и экономика. – 2012. – № 5. – С. 135–152. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 183–230: общий обзор намерений Смита – «Богатство народов». 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Руденко М. Д.''' Сила і слабкість Адама Сміта / М. Д. Руденко // Енергія прогресу / Микола Руденко ; [передм. Б. Олійника]. – Київ : Журналіст України, 2008. – С. 461–482. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р83'''
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Смит Адам / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 125–130. – (Научная мысль). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р86'''
<li>'''Адам Смит и современная политическая экономия''' / под ред. Н. А. Цаголова. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 216 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Святловский В. В.''' История экономических идей в России. Гл. 7.1. Классическая школа (смитианство) / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / ред. М. Г. Покидченко. – Москва : Наука, 2003. – С. 113–121. – (Российская экономическая мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Сен А.''' Адам Смит и современность / А. Сен // Вопросы экономики. – 2011. – № 11. – С. 25–37. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Смит Д.''' Бесплатный обед. Удобоваримые экономические идеи, или Почему не бывает бесплатных обедов : пер. с англ. / Дэвид Смит. – Москва : Олимп-Бизнес, 2004. – Гл. 4 : Адам без яблока : [про А. Смита]. – С. 41–50. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 С50'''
<li>'''Студенский П.''' Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) : [монография] / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова ; под ред. и со вступ. статьей Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Ч. 1, гл. 1.6 : Концепция материального производства Адама Смита. – С. 50–53. – (Новейшие зарубежные статистические исследования). ''Шифр зберігання книги:'' '''31 С88'''
<li>'''Тарасевич В. М.''' "Багатство народів" Адама Сміта й підвалини політичної економії [Електронний ресурс] / В. М. Тарасевич // Проблеми економіки та політичної економії. – 2016. – № 1. – С. 5–16. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/pepe_2016_1_3'''. – Дата звернення: 29.05.2017.
<li>'''Тарнавський М. Т.''' Адам Сміт: життя та історична роль його наукового надбання / М. Т. Тарнавський // Науковий вісник / Одеський держ. екон. ун-т. – 2008. – № 22 (78). – С. 42–50. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бп 16218-22(78)'''
<li>'''Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Очерк 2 : Адам Смит. – С. 33–48. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
<li>'''Ущаповський Ю. В.''' Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – Розд. 2.5 : Критика Григорієм Цехановецьким теорії цінності Адама Сміта. – С. 66–72. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 У96'''
<li>'''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – Гл. 2 : Чудесный мир Адама Смита. – С. 51–92. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
<li>'''Цехановецкий Г.''' Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем : дис., написанная канд. историко-филолог. фак. Григорием Цехановецким для получения степени магистра полит. экономии и статистики / Г. Цехановецкий. – Киев : Унив. тип., 1859. – 80 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В140291'''
<li>'''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 8–15: об Адаме Смите. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
<li>'''Шинкарук Л. В.''' Погляди та теорії Адама Сміта на категорію "Основний капітал" [Електронний ресурс] / Л. В. Шинкарук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Філологічні науки. – 2016. – Вип. 257. – С. 116–123. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_fil.n_2016_257_17'''. – Дата звернення: 29.05.2017.
<li>'''Штейн В. М.''' Адам Смит. Личность и учение / В. М. Штейн. – Петроград : Наука и школа, 1923. – 79 с. – (Экономика ; вып. 15). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА619497'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып.33). – С. 231–249, 349–351, 401–406: «Богатство народов» Адама Смита. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; ред. М. В. Конотопов. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 4 : Адам Смит: шотландский мудрец. – С. 128–171. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Экономическая теория''' : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – 931 с. – (New Palgrave). – С. 168–169, 285–289, 436–437,784–786, 870–872: об экономических взглядах Адама Смита. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 7.2 : Адам Смит. – С. 160–178. – (Классика политэкономической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
<li>'''Яковенко В. И.''' Адам Смит : Его жизнь и научная деятельность : биогр. очерк / В. И. Яковнко. – Санкт-Петербург, 1894 (обл. 1893). – '''[[Медіа:Jakovenko.pdf|88 с]]'''. – (Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Ф. Павленкова ; вып. 166). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А104703, А017672'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Я471'''
<li>'''Янжул И. И.''' Основные начала финансовой науки. Учение о государственных доходах / И. И. Янжул. – Москва : Статут, 2002. – [Разд.] 5.5 : Адам Смит и его школа. – С. 86–88. – (Золотые страницы финансового права России ; т. 3). ''Шифр зберігання книги:'' '''336.2 Я61'''
<li>'''Andrews D.''' Natural price and the long run: Alfred Marshall’s misreading of Adam Smith / David Andrews // Cambridge Journal of Economics. – 2015. – Vol. 39, № 1. – P. 265–279. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 C17'''
<li>'''Haldane R. B.''' Life of Adam Smith [Electronic recourse] / R. B. Haldane. – Electronic text data. – London : Scott, 1887. – '''[[Медіа:Haldone.pdf|122 с]]'''. – Mode of access: '''https://archive.org/details/lifeofadamsmith00halduoft'''. – Date of request: 20.06.2018.
<li>'''Heilbroner R.''' The worldly philosophers: The lives, times and ideas of the great economic thinkers / Robert L. Heilbroner. – 4th ed. – Completely Revised for the 1970`s. – New York, 1972. – 368 p. – P. 40–72: about A. Smith. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''У02 Н466'''
<li>'''Kurz H. D.''' Adam Smith on markets, competition and violations of natural liberty / Heinz D. Kurz // Cambridge Journal of Economics. – 2016. – Vol. 40, № 2. – P. 615–638. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 C17'''
<li>'''Rae J.''' Life of Adam Smith / by John Rae. – Electronic text data. – Macmillan & CO., 1895. – 449 с. – Mode of access: '''https://archive.org/details/cu31924030395721/page/n7/mode/2up'''. – Date of request: 27.10.2022.
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Smith1.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит / А. В. Аникин. – Москва : Мол. гвардия, 1968. – С. 3.
Файл:Smith2.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 131.
Файл:Smith3.JPG|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 137.
Файл:Smith4.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 193.
Файл:Smith5.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 224.
Файл:Smith6.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Adam_Smith'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Smith7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Adam_Smith'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Smith8.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Adam_Smith'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Smith13.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Adam_Smith'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Smith9.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 238.
Файл:Smith10.jpg|'''Аникин А. В.''' Адам Смит. – С. 83.
Файл:Smith11.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Wealth_of_Nations_title.jpg'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Сей Жан Батист

2023-01-25T08:37:39Z

Admin:

[[Файл:Say.png|left|150px]]<h3><center>Сей (Се) Жан Батист 
(Say Jean Baptiste) 
(5 січня 1767 – 15 листопада 1832) – 
французький економіст першої третини XIX ст., 
послідовник і популяризатор учення А. Сміта, 
засновник національної школи політичної економії. 
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Ж. Б. Сей народився 5 січня 1767 р. у Ліоні в родині купця-протестанта Ж. Е. Сея. Предки Ж. Е. Сея походили з французького міста Німа, але ще наприкінці XVII століття після відміни Нантського едикту були змушені покинути це місто і оселитися у Женеві.

Батько Жана Батиста займався торгівлею у Ліоні. Він намагався дати сину хорошу освіту, значно ширшу, ніж того вимагала практична комерційна діяльність тих часів. Проте несприятлива ситуація у родинному бізнесі змусила Ж. Б. Сея перервати навчання і відправитися з батьком у Париж, де він працював у торговій конторі. Згодом у нього з’явилась можливість поїхати з братом до Англії, де він продовжив здобувати освіту. Подорож до Англії, промисловий переворот та розвиток підприємництва в країні справили на Ж. Б. Сея велике враження.

Повернувшись у 1789 р. до Франції, Сей із захватом зустрічає Французьку революцію. Він починає працювати секретарем Клав’єра (майбутнього міністра фінансів Франції (1792 р.), а на той час – адміністратора одного зі страхових товариств). Сей знаходить у Клав’єра книгу '''[[Сміт Адам|А. Сміта]]''' «Багатство народів», яку той вивчав. Книга дуже зацікавила Ж. Б. Сея, якому на той час було 22 роки. Він замовляє і отримує із Лондона екземпляр «Багатства народів» і детально вивчає твір. Цілий рік свій вільний час він присвячує вивченню та роздумам над ідеями великого англійця. «Когда читаешь это произведение, понимаешь, что до Смита не было политической экономии», – пише він (Цит. за: Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 94).

У 1792 р. Ж. Б. Сей приєднується до патріотичного руху і, залишивши свої інтелектуальні заняття, вступає до війська і у якості волонтера приймає участь у поході революційної армії, що воювала з європейськими монархами на східних кордонах Франції. Проте після встановлення Якобінської диктатури, у самий розпал терору у 1793 р., він повертається до Парижа та одружується з донькою адвоката Делоша. Практично одразу молода родина опинилася у скрутному матеріальному становищі внаслідок втрати і без того невеликого статку Сея під час загального знецінення паперових грошей. «Он изведал тут на своём горьком опыте, к каким прискорбным последствиям могут привести иногда экономические мероприятия правительства, не основанные на разумных началах науки», – зазначається у вступній статті «Жизнь и труды Ж.-Б. Сея» до VII випуску «Библиотеки экономистов» (Сэ Ж.-Б. Трактат политической экономии / Ж.-Б. Сэ ; пер. Е. Н. Каменецкой. Экономические Софизмы и Гармонии. Что видно и чего не видать / Ф. Бастиа ; пер. З. С. Яновской. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1896. – С. ІІ. – (Библиотека экономистов ; вып. 7)). Завдяки численним знайомствам з діячами культури та журналістами, Сей отримує пропозицію очолити редакцію журналу «Decáde philosophique, littéraire et politique», навколо якого гуртувалися республіканці. Декілька років Ж. Б. Сей працює головним редактором видання і публікує багато статей економічної тематики та ряд нарисів з проблем суспільної моралі.

Консульство Бонапарта спочатку покращує суспільне становище Сея. Він стає членом Трибуната у комітеті фінансів при Консульському уряді Наполеона. Одночасно Ж. Б. Сей працює над твором «Traité d'économie politique, ou simple exposition de la manière dont se forment, se distribuent, et se composent les richesses» («Трактат з політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства»), який вийшов друком у 1803 р. Книга викликала інтерес публіки, на неї звернув увагу і Наполеон. Він запросив автора «Трактату з політичної економії» до себе на обід і «… в Мальмезане, – так описується зустріч у вступній статті «Жизнь и труды Ж.-Б. Сэ» до VII випуску «Библиотеки экономистов», – гуляя с ним по темным аллеям парка, долго излагал ему свои планы о возрождении французской промышленности, торговли и финансов. При этом он старался доказать автору «Трактата», что ученые сочинения могут быть особенно полезны, когда публика находит в них оправдание мерам, вызываемым требованиями времени. Намек был сделан слишком прозрачно, чтобы Сэ мог не понять его внутреннего смысла. Но согласиться с таким воззрением значило для него отречься от самого себя, значило переделать свое сочинение в самом основании и, приняв за руководство противные науке воззрения будущего властителя Франции, ограничиться применением «Трактата» к условиям практической жизни. Сэ, верный своим принципам, не мог принять такого предложения» (Сэ Ж.-Б. Трактат политической экономии. – С. ІV).

Після відмови переробити книгу у дусі жорсткої економічної політики, яку проводила французька влада, Сея виключили з Трибуната і заборонили перевидання «Трактату». Він та його родина (на той час у Сея було вже четверо дітей) фактично залишилися без засобів до існування. У 1805 р. Ж. Б. Сей вирішує зайнятися підприємництвом і відкрити текстильну фабрику в Оші. Він починає з освоєння разом із десятирічним сином Орасом технологічних процесів нового виробництва на англійських машинах, представлених на виставці у Парижі. На заснованому підприємстві Сей виконував обв’язки механіка, управляючого, архітектора. Бізнес виявився вдалим, і Сей не тільки розбагатів, але й отримав багатий практичний досвід підприємництва. У 1813 р., продавши фабрику, він повертається до Парижа і присвячує себе науковій та літературній діяльності, у 1814 р. – після падіння Наполеона та реставрації Бурбонів друкує друге видання «Трактату з політичної економії». Книга приносить Ж. Б. Сею популярність і перевидається у доопрацьованих варіантах у 1817, 1819, 1826 рр. Після повернення до Парижа, за дорученням уряду Ж. Б. Сей відвідує Англію з метою вивчення досвіду її промислового розвитку. В Англії вчений активно спілкується з англійськими колегами: '''[[Рікардо Давид|Рікардо]]''', Бентамом та ін. Свідоцтвом високого авторитету Ж. Б. Сея та його визнання англійськими вченими є пропозиція зайняти кафедру Глазгівського університету, яку раніше очолював А. Сміт. Свої враження від подорожі до Англії Сей виклав у праці «Англія та англійці», яка вийшла у 1814 р. За своє життя він ще не один раз відвідував Англію і був близьким другом Рікардо та Мальтуса. У 1815 р. Сей відкриває у Парижі курс політичної економії, читає перші публічні лекції, які відвідує велика кількість слухачів.

«Сей с его культом трезвого рассудка и коммерческого расчета был точно создан для эпохи консолидации буржуазных позиций, – зазначає А. В. Анікін. – Он начал читать публичные лекции по политической экономии, которые были весьма популярны. Как и в своих сочинениях, он упрощал проблемы политической экономии, сводя их до уровня обывательского рассудка. Искусный систематизатор и популяризатор, он создавал у слушателей иллюзию ясности и доступности» (Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 283).

У 1817 р. Сей видає стислий виклад свого лекційного курсу «Catéchisme d'économie politique» («Катехізис політичної економії»). У 1819 р. у Паризькій консерваторії мистецтв та ремесел (Conservatoire de arts et metiers) відкривається кафедра промислової економії, оскільки назва «політична економія» лякала тогочасний уряд, і Ж. Б. Сей отримує призначення на посаду професора новоствореної кафедри. Сей стає одним із найбільш відомих і авторитетних економістів не тільки у Франції, але і в Європі. При Бурбонах Ж. Б. Сей був обраний академіком. Він також був членом академії у Санкт-Петербурзі, Неаполі, Мадриді, Цюриху та ін. До 1828–1830 років відноситься інший значний твір Сея – шеститомний «Повний курс політичної економії». Ж. Б. Сей показав себе знавцем економічної думки від античності до Європи XVI–XVII ст. Він ввів у науковий обіг праці і спостереження попередників класичної школи: Ботеро, '''[[Серра Антоніо|Серра]]''', '''[[Даванцаті Бернардо|Даванцаті]]''', Беллоні, Карлі, Альгаротті, '''[[Дженовезі Антоніо|Дженовезі]]''' та ін.

З 1830 р. і до кінця життя Сей очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії у Колеж де Франс (Collége de France). Помер Жан Батист Сей 15 листопада 1832 р. у Парижі.

Загальновизнаним є той факт, що швидкому розповсюдженню ідей А. Сміта на початку XIX ст. сприяв французький економіст Ж. Б. Сей, який зміг дати просте і однозначне пояснення концептуальним основам вчення видатного англійського економіста. У п’ятому томі «Повного курсу політичної економії» Сей перераховує свою аудиторію: державні діячі, землевласники, вчені, землероби, негоціанти – тобто взагалі всі громадяни. Але Сей не був тільки популяризатором та інтерпретатором недостатньо систематизованого, за загальним визнанням, та значного за змістом «Багатства народів», він зробив водночас і особистий внесок у розвиток політичної економії. Як зазначив Д. Рікардо, Сей «сумел также внести в науку более логический и поучительный порядок и обогатил её многими оригинальными, точными и глубокими исследованиями» (Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения : Избранное / Давид Рикардо ; [науч. ред., пер. с англ., предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 80).

На думку Ш. Жіда та Ш. Ріста, «было бы, однако, несправедливо видеть в Сэе только вульгаризатора Смита. Сам он, правда, с отважной скромностью никогда не скрывает того, чем он обязан своему учителю; его имя он повторяет на каждом шагу. Но он не удовлетворяется только повторением его идей. Он продумывает их, делает между ними выбор и, объясняя их, сообщает им дальнейшее развитие. На извилистых путях, куда забирается мысль Смита, французский экономист, не решаясь иногда сделать выбор между ними, умеет избежать тех, которые теряются в неизвестной дали, и взять тот путь, который ведет к цели, и так отчетливо прокладывает следы для последователей, что последние уже не будут блуждать. Таким образом, он, так сказать, фильтрует идеи учителя, окрашивает их в свой цвет, который на долгое время придает французской политической экономии оригинальный характер, отличный от английской политической экономии, которой в свое время Мальтус и Рикардо дадут новое направление. В произведении Сэя нас интересует не то, что он заимствовал у Смита, а то, что он сам внес в него» (Жид Ш. История экономических учений. – С. 94–95).

У сучасній історико-економічній літературі при визначенні внеску Ж. Б. Сея у скарбницю світової економічної думки традиційно йдеться про: 
– визначення політичної економії як науки про закони, які управляють виробництвом, розподілом та споживанням суспільного багатства; 
– теорію трьох факторів виробництва, згідно з якою у виробництві приймають участь як рівнозначні джерела багатства праця, земля (природні ресурси) та капітал. Кожен з факторів робить свій внесок у створення корисності і цінності і отримує відповідну винагороду: праця – заробітну плату, земля – ренту, капітал – прибуток; 
– суб’єктивну концепцію цінності. Сей фактично відмовляється від трудової теорії вартості і пов’язує вартість з корисністю. Згідно концепції Сея ринкова ціна визначається цінністю товару, яка залежить від його корисності. 
– концепцію підприємництва, визначення підприємця як організатора, новатора і носія технічного прогресу; 
– теорію ринків (теорію збуту), засновану на аналізі загальної економічної рівноваги та взаємовідносин покупців і продавців, що отримала згодом назву «закон Сея» або «закон ринків Сея» (Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Т. 1. – С. 244).

Проте, з приводу наукового доробку Ж. Б. Сея існують й інші точки зору. Зокрема М. Блауг вважає, що Ж. Б. Сей «…не изобретал закон рынков Сэя», «трактовавшегося Кейнсом в его «Общей теории» (1936) как источник всех последующих рассуждений о том, что конкурентные рынки имеют автоматическую тенденцию к достижению полной занятости». На думку М. Блауга, «… репутация Сэя как первооткрывателя закона Сэя не оправдана. Аналогично, его имя иногда связывают с концепцией предпринимательства, в противоположность Адаму Смиту и Рикардо, которые всегда отождествляли роль капиталиста как собственника предприятия с фундаментально иной креативной ролью предпринимателя. Но внимательное чтение Сэя показывает, что он подчеркивал роль предпринимателя как координатора факторов производства и почти полностью отрицал более важную функцию, на которой уже давно делал акцент Кантильон: функцию, состоящую в покупке ресурсов по определенной текущей цене для того, чтобы продать по неопределенной будущей цене. Даже роль предпринимателя как инноватора, внедряющего новые продукты и процессы производства, которую Шумпетер позднее сделал краеугольным камнем своей собственной теории предпринимательства, обнаруживается у Сэя только при ретроспективном взгляде. Таким образом, история еще раз оказалась очень добра к Сэю». На думку М. Блауга, важливість праць Ж. Б. Сея «…особенно для французской экономической науки, заключалась в популяризации идей Адама Смита, в распространении английской классической политической экономии на Континенте и сохранении акцента на полезности и спросе в противоположность чрезмерному вниманию англичан к запретам и предложению» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 287, 288).

Спроби Сея ототожнити цінність товару та його корисність піддав різкій критиці '''[[Маркс Карл Генріх|К. Маркс]]'''. «В этой критике подхода Сэя к сущностным экономическим законам имеется немало справедливого, – зазначає В. С. Афанасьєв. – Однако Маркс при этом не заметил того, что данная позиция Сэя закладывала начала нового, отличного от классической школы, направления экономического анализа, а именно – начала неоклассической теории, не ограниченной только идеологическими задачами, а нацеленной и на решение практически-хозяйственных проблем рыночной экономики» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 145).

«Концепция Сэя, – звертає увагу А. В. Холопов, – связывавшая стоимость с полезностью, положила начало внутреннему расколу среди представителей классической политической экономии. Часть из них (Д. Рикардо, '''[[Мілль Джон Стюарт|Дж. С. Милль]]''' и затем К. Маркс) продолжали традиции своих предшественников от '''[[Петті Вільям|Петти]]''' до Смита и развивали трудовую теорию стоимости. Однако именно теория полезности стала плодотворной основой для развития экономической науки в трудах представителей маржинализма во второй половине XIX в.» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 145).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</div>
</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана Батиста Сея">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – британський філософ і економіст</center></h3>«Соотношение между спросом и предложением доступно для понимания, если только под спросом мы подразумеваем требуемое количество и если имеющееся в виду соотношение – это соотношение между требуемым количеством и предложенным количеством. Но, кроме того, требуемое количество не является твердо установленным даже в одно и то же время и в одном и том же месте, оно меняется в соответствии со стоимостью: когда вещь дешева, спрос на нее обычно больше, чем когда она дорога. Поэтому спрос частично зависит от стоимости. Но выше утверждалось, что стоимость зависит от спроса. Как нам выпутаться из этого противоречия? Как разрешить парадокс, связанный с двумя вещами, каждая из которых зависит от другой? Хотя преодоление этих трудностей вполне очевидно, сами они отнюдь не являются вымышленными, и я делаю их достаточно выпуклыми, так как убежден, что они смутно тревожат всякого исследователя предмета, кто откровенно не рассмотрел и отчетливо не осознал их. Вероятно, многие авторы давали их правильное разрешение, хотя я не могу припомнить никого, кто сделал бы это до меня, кроме Ж. Б. Сэя, которому в высшей степени присущи ясность мыслей и искусство их изложения». '''    Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 504–505.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Ж. Б. Сэй … вообще близко следует идеям Смита, но в то же время в частностях являет иногда самостоятельность и расширяет область науки своими исследованиями и критикою; так он разлагает понятие ценность; в рассмотрении фаз богатства изменяет мнения Смита; замечает, что творить мы не можем; мы только преобразуем вещества, давая им годность или способность удовлетворять нашим потребностям, производим только полезность (годность). Кроме того он ограничивает значение, придаваемое Смитом разделению труда. Более значения придает машинам, составляющим, по его мнению, искусственное направление сил природы. …Он дает науке более обширный объем и развивает мысль, еще прежде высказанную Стюартом, что общество составляет живое органическое тело, а политическую экономию признавал его физиологиею и этим выражением заменил определение науки, представленное им в Трактате, которое он считает в своем курсе уже неточным, недостаточным и не сообразным с содержанием сочинения. В отношении к содержанию науки, Ж. Б. Сэй важен также тем, что в круг понятия богатства он ввел и невещественные произведения (собственность), как то: талант и приобретенные познания; касательно этих богатств, он признает аналогию с низшими родами труда, но не развивает далее этого понятия и не делает опыта ввести их вполне в научное изложение. Заметим также, что науке он первый дал название ''Общественной экономии'' и силился придать ей преимущественно практическое значение, признавая ее необходимою руководительницею законодателя и т. п.». '''    Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 645, 646.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог</center></h3>«…Он написал «Теорию сбыта»; он считает себя творцом этой теории, хотя уже Юм писал нечто подобное. Теория эта сводится к следующему: тот, кто продает, не может не покупать; вследствие этого иностранные продукты, ввозимые в пределы какой-нибудь территории, возбуждают и в последней производство продуктов для вывоза, так что продукт оплачивается продуктами. Сэй, таким образом, еще раз подтверждает необходимость промышленного и торгового космополитизма, тесно связанного с либеральной доктриной... Наконец, он пытается дополнить классическую доктрину, содержавшую главы о производстве, обмене и распределении богатств, новой главой о ''потреблении''. Потребление может быть разное. Самым лучшим, самым желательным потреблением должно признать такое, которое, во-первых, удовлетворяет действительные потребности, во-вторых, более продолжительно, которое, далее, пользуется продуктами лучшего качества, которое распространяется на большую массу продуктов, которое, наконец, согласно со здравой моралью». '''    Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 160–161.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Проблема рынка была впервые ясно поставлена в науке одним из самых слабых теоретиков политической экономии, Ж. Б. Сэ, совершенно лишенным способности теоретического углубления, всегда скользившим лишь по поверхности явлений. Объясняется это тем, что центральная идея теории рынка крайне проста и элементарна, и вся трудность заключается в понимании логических выводов из этой идеи, в объяснении с ее точки зрения конкретных фактов капиталистического развития. …Сэ делает следующее заключение, являющееся краеугольным камнем всей его теории: если какие-либо продукты, способные удовлетворять человеческим потребностям, не находят себе сбыта, то причиной этого является недостаток других продуктов, которые можно было бы променять на данные. «Каждый продукт находит тем более покупателей, чем более растет число всех остальных продуктов». Товары загромождают рынок и падают в цене не потому, что их слишком много, а потому, что общественный труд распределен неравномерно – в то время, как одних товаров производится слишком мало, других производится больше, чем следует. Лучшим средством, чтобы последние товары были проданы, является увеличение производства первых товаров». '''    Туган-Барановский М. И.''' Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 222, 223–224.

<h3><center>Джон Кеннет Гелбрейт (1908–2006) – американський економіст</center></h3>«Одним из общеизвестных анахронизмов экономической науки является закон Сэя. Он гласит, что экономика всегда обеспечивает достаточный спрос для покупки произведенной продукции. Таким образом, отставание покупательной способности, или спроса, невозможно. В закон Сэя в наше время никто не верит. Но в то время, когда он был сформулирован, то есть около двухсот лет назад, он обладал значительными достоинствами... Если решения увеличить сбережения не соответствуют решениям произвести инвестиции в таком же размере или если решения сократить вложения в основной капитал не соответствуют сокращениям сбережений, то часть текущей продукции индустриальной системы не будет соответствовать покупательной способности и не найдет покупателей. Производство и занятость сократятся. В мире Жана Батиста Сэя цены на товары в этом случае упали бы; и тогда возросшие сбережения одних были бы уравновешены ростом покупательной способности других при более низких ценах. Но в индустриальной системе цены, как мы убедились, контролируются, и поэтому отсутствие такого равновесия в первую очередь отразится на производстве и занятости. Это в свою очередь может привести к дальнейшему сокращению инвестиций, к дальнейшему снижению производства и занятости и отсюда – к кумулятивной понижательной спирали». '''    Гэлбрейт Дж. К.''' Новое индустриальное общество. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Кеннет Гэлбрейт ; [под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 194, 195.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки, соціолог</center></h3>«…Математический склад ума убеждал Рикардо в логической невозможности “общего перепроизводства”. Следовательно, оно просто-таки не могло произойти. Использованное Рикардо доказательство впервые сформулировал молодой француз по имени Жан Батист Сей. Он основывался на двух простых предположениях. Во-первых, по мнению Сея, желание обладать товарами было поистине безграничным. Адам Смит был прав, утверждая, что размер желудка человека сдерживает его желание поглощать еду, но стремление к обладанию одеждой, мебелью, украшениями и предметами роскоши не знает пределов. Сей добавлял, что эти бесконечные запросы поддерживались ''способностью'' оплатить приобретение желанных товаров. Ведь каждый товар требовал затрат на свое производство, а все затраты превращались в доходы того или иного человека. Зарплата, рента, прибыль – эти деньги обязательно ''кому-нибудь'' доставались. Так о каком же перепроизводстве может идти речь? На товары существовал не просто спрос, но спрос ''платежеспособный''. Лишь ошибочные суждения могли, и то ненадолго, помешать рынку найти покупателей на все произведенные им товары». '''    Хайлбронер Р.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 126.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Коли економіст класичної школи заявляв про неможливість «перевиробництва», то мав на увазі не періодичні кризи, а тривалий застій. Чи могла капіталістична система використовувати щораз більші виробничі потужності, не виходячи за межі, притаманні їй як економічній системі? Рівність Се давала на це запитання ствердну відповідь: за наявності гнучких цін система прямує до рівноваги, якій властиве повне використання виробничих потужностей. Економісти-класики ніколи чітко не обґрунтовували цього твердження, але завжди вважали його досить переконливим аргументом порівняльного статичного аналізу… …замість того щоб теоретично обґрунтовувати рівність Се для її використання у певних межах – досить широких, щоб заперечити страхітливе передбачення перевиробництва, – а потім вказувати на застереження, які позбавляють її практичного значення в розвинутій економіці, Кейнс вирішив піддати критиці тотожність Се, вірність якій приписав усім економістам, своїм попередникам. Завдяки Кейнсовій критиці законові Се було надано ваги, неспівмірної з його справжньою роллю у класичній і неокласичній теорії». '''    Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 156.

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… Концепцію власності запропонував Ж. Б. Сей (1767–1832). Прихильник концепції економічного лібералізму, він пропонував вирішувати суперечності проблеми власності за рахунок використання технічного прогресу в промисловості як найважливішого джерела багатства нації. Відокремлюючи власників капіталу від підприємців, він характеризує підприємців як посередників між «продуктивними послугами» і споживачами, які беруться «за свій рахунок, на свій ризик і на свою користь виробити певний продукт». Ж. Б. Сей трактував підприємницький захід як винагороду за важливу суспільну функцію раціонального поєднання всіх факторів виробництва. Робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки винагорода за їхній внесок обмежується заробітною платою. Тим самим «знімаються» всі претензії до власності та її володіння, оскільки все обумовлюється винагородою. Хто що заробив і заслужив, те і має». '''    Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 275.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
<li>'''Catechisme d'economie politique ou Instruction familiere de quelle facon les Richesses sont produites, distribuees et consommees dans la Societe''' / J. -B. Say. – Paris, 1821. – 264 p. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 S28'''
<li> '''Economie politique''' / J.-B. Say. – Paris, 1912. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Say'''
<li>'''Traité d' économie politique, ou Simple exposition de la manière dont se forment, se distribuent et se consomment les richesses''' [Ressources électroniques] : en 2 vol. / Jean-Batiste Say. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Deterville, 1803. – T. 1. – 527 p. ; T. 2. – 572 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Trait%C3%A9%20d%27%C3%A9conomie%20politique%20say%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb313071031%22&rk=21459;2'''. – Дата звернення: 10.11.2017. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 S28'''
<li>'''Cours complet d'économie politique pratique''' [Ressources électroniques] / Jean-Baptiste Say ; augmentee de notes par Horace Say. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Rapilly Libraire, 1828. – T. 1. – 458 p. – Mode d'accès: '''https://archive.org/details/dli.granth.35411/page/n5/mode/2up'''. – Дата звернення: 08.11.2022.
<li>'''Lettres a M. Malthus, sur differens sujets d'economie politique''' : notamment sur les causes de la stagnation generale du commerce / Jean-Baptiste Say. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Bossange, Pere et Fils ; Londres : Chez Martin Bossange et Compagnie, 1820. – 184 p. – Mode d'accès: '''https://archive.org/details/b29287571/page/n7/mode/2up'''. – Дата звернення: 08.11.2022.
<li>'''Mélanges et correspondance d'économie politique''' : ouvrage posthume [Ressources électroniques] / J.-B. Say ; publ. par Charles Comte. – Données de texte électronique. – Bruxelles : Meline, 1834. – XXV, 319 p. – Mode d'accès:'''https://archive.org/details/bub_gb_wNGqsNLJawQC/page/n3/mode/2up'''. – Дата звернення: 08.11.2022.
<li>'''Oeuvres diverses''' / J.-B. Say ; precedees d'une notice historique sur la vie et les traveaux de l'auteur, avec des notes par Ch. Comte, E. Daire et Horage Say. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Guillaumin et C-ie, Libraires, 1848. – 748 p. – Mode d'accès: '''https://archive.org/details/ldpd_6416326_000'''. – Дата звернення: 08.11.2022.
<li>'''Катехизис политической экономии или краткое учение о составлении, распределении и потреблении богатства в обществе''' : пер. з фр. / Жан-Батист Сей. – Санкт-Петербург, 1833. – 155 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А66649'''
<li>'''Трактат политической экономии''' / Жан Батист Сэ ; перевод Е. Н. Каменецкой. Кобден и Лига. Экономические Софизмы и Гармонии. Что видно и чего не видать / Фредерик Бастиа ; перевод З. С. Яновской. – Москва : Изд. К. Т. Солдатенкова, 1896. – С. 1–112. – (Библиотека экономистов ; вып. 7). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С97'''
<li>'''Трактат по политической экономии''' / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы ; Экономические гармонии / Ф. Бастиа ; вступ. ст. и коммент. сост. М. К. Бункиной, А. М. Семенова ; Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации. – Москва : Дело, 2000. – 229, [1] с. – (Политическая экономия: ступени познания). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А616691'''
<li>'''Трактат о политической экономии''' : [извлечения] / Жан-Батист Сэй // История экономических учений : хрестоматия / Г. В. Борисов, С. Ф. Сутырин, М. В. Шишкин. – Санкт-Петербург : Сентябрь : Бизнес-пресса, 2003. – С. 106–119. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б82'''
<li>'''Трактат о политической экономии''' : [извлечения] / Жан-Батист Сэй // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 397–406. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1901. – Т. 32 (полутом 63). – С. 403. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1905]. – Т. 18. – С. 229. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1929]. – Т. 41, ч. 6. – '''[[Медіа:SayGranat.pdf|Стб. 621–626]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000–2002. – Т. 1. – 2000. – С. 566; Т. 3. – 2002. – С. 341–342. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/J-B-Say'''. – Title from the screen. – Date of request: 10.11.2017.
<li>'''Алексеенко М. М.''' Взгляд на развитие учения о налогах у экономистов А. Смита, Ж.-Б. Сэя, Сисмонди и Д. С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : Харьков. тип., 1870. – [2], XXIY, 171, [2] с. – '''[[Медіа:Alekseenko41-59.pdf|С. 41–59]]''': о Ж.-Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В171245'''
<li>'''Амет В.''' Преодоление себя и времени / В. Амет. – Ярославль : Электро-Сервис, 2003. – 209 с. – С. 62–64: о Жане Батисте Сэе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А61'''
<li>'''Аникин А. В.''' . Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 15 : Школа Сэя и вклад Курно. – С. 281–291. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 140–155. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А94'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 10.5 : Субъективно-антропологический поворот в экономическом либерализме Ж.-Б. Сэя и Ф. Бастиа. – С. 448–455. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 58–72: о Сэе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – (История / ред. Ю. Кузнецов). – С. 136–137: о Жане-Батисте Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Бём-Баверк О. фон.''' Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). – С. 373–379, 448–450: о наивных теориях производительности Ж.-Б. Сэя. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
<li>'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:100_velikih_ec_do_Sei287-289.pdf‎ |С. 287–289]]'''. 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. – С. 149–157: про закон Се. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – С. 145–147: о Жане Баптисте Сэе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
<li>'''Буторина О. В.''' Международные валюты: интеграция и конкуренция / О. В. Буторина. – Москва : Деловая литература, 2003. – 367 с. – С. 88–89: о Жане-Батисте Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 Б93'''
<li>'''Валовой Д. В.''' Рыночная экономика : Возникновение, эволюция и сущность / Д. В. Валовой. – Москва : ИНФРА-М, 1997. – 400 с. – Из содерж.: Жан Батист Сэй – Наполеону: «Нет!». – С. 38–41. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 В15'''
<li>'''Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 645–647: о Ж. Б. Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 1, разд. 2, гл. 5.1 : Ж. Б. Сэй. – С. 95–99. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
<li>'''Жид Ш.''' Основы политической экономии / Шарль Жид ; под ред. В. Ф. Тотомианца ; пер с 14-го фр. изд. Виктора Сережникова. – Москва : Студенческое изд-во, 1916. – 615 с. – С. 12, 54, 461: о Жане-Батисте Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Ж69'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 281–295. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Злупко С. М.''' Основи історії економічної теорії / С. М. Злупко. – Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – Розд. 8.2 : Трифакторна теорія економічного розвитку Ж. Б. Сея. – С. 228–241. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)'''
<li>'''Иловайский С. И.''' Косвенное обложение в теории и практике / С. И. Иловайский. – Одесса : тип. Штаба войск Одес. воен. окр., 1893. – Вып. 1. – [4], IV, 192, [2] с. – '''[[Медіа:Ilovajskij70-71.pdf|С. 70–71]]''': о Ж. Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В137686''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''336 Илов'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 48–54. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 І-71'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 235–245. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Ковальчук В.''' Політична економія Жана-Батиста Сея / В’ячеслав Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2013. – Вип. 1. – С. 175–182. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.5 : Економічні погляди представника французької класичної школи політичної економії Ж. Б. Сея. – С. 144–149. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Курсель-Сенель Ж. Г.''' Теоретический и практический трактат о политической экономии / Ж. Г. Курсель-Сенелль ; пер. Я. А. Ростовцева. – Санкт-Петербург : Н. Тиблен, 1864. – Т. 2 : Часть практическая или Эргономия. – [4], 594, V с. – '''[[Медіа:Kursel586-588.pdf|С. 587–588]]''': о Ж. Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В024013'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 386–391: о Ж. Б. Сэе. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Леоненко П. М.''' Сей Жан Батист / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 423–426. ''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Люксембург Р.''' Накопление капитала / Роза Люксембург. – Изд. 4-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1931. – Т. 1, отдел 2, гл. 13 : Сэй против Сисмонди. – С. 142–147. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Л94'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 185–193, 196–197, 415–418: о Ж.-Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Марков И. Г.''' Ж.-Б. Сэй. Его жизнь, деятельность и учение / И. Г. Марков. – Москва ; Ленинград : Моск. рабочий, 1929. – 189 с. – (Жизнь замечательных людей). 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ао183696'''
<li>'''Маркс К.''' Теории прибавочной стоимости : из неизданной рукописи "К критике политической экономии" / [пер. с нем. под ред. и с предисл. Г. Плеханова]. – Изд. 3-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1931. – Т. 1 : Зачатки теории прибавочной стоимости до Адама Смита включительно. – 276 с. – С. 230–232: о Ж. Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги:'' '''3К Т33'''
<li>'''Остроумов В. В.''' «Закон рынков Сэя» в творчестве противников доктрины экономического либерализма и в учении К. Маркса и его последователей / В. В. Остроумов // Экономические науки. – 2010. – № 4. – С. 56–60. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Райхлин Э.''' Основы экономической теории. Валовой внутренний продукт и экономические циклы (классический, новый классический и новый кейнсианский подходы) / Э. Райхлин. – Москва : Наука, 1997. – 138 с. – С. 5–11: о законе Сэя. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.5 Р18'''
<li>'''Рикардо Д.''' Начала политической экономии и налогового обложения : Избранное / Давид Рикардо ; [науч. ред., пер. с англ., предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 960 с. – С. 192–194, 226–228, 256–264, 282–284: о Ж. Б. Сэе. – (Антология экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2. – 334 с. – С. 5–36: о Ж.-Б. Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Сей Жан Батист / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 104–109. – (Научная мысль). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р86'''
<li>'''Сен-Симон К. А.''' Избранные сочинения / Сен-Симон ; пер. с фр. под ред. и с коммент. Л. С. Цетлина ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1948. – Т. 1. – 468 с. – '''[[Медіа:Sen-Simon330-332 413-414.pdf|С. 330–332, 413–414]]''': о Ж. Б. Сэе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф С31'''
<li>'''Студенский П.''' Доход наций: (теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Ч. 1, гл. 7.1.г : Вклад Сэя в анализ национального дохода. – С. 193–194. 
''Шифр зберігання книги:'' '''31 С88'''
<li>'''Харрис Л.''' Денежная теория : пер. с англ. / Л. Харрис ; общ. ред. и вступ. ст. В. М. Усоскина. – Москва : Прогресс, 1990. – Гл. 6.1 : Тождество Сэя и закон Сэя. – С. 199–217. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х21'''
<li>'''Хмель С. Н.''' Проблема эксплуатации наемного труда и идеологическая функция экономической теории / С. Н. Хмель, В. И. Хмель // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. – 2016. – Вип. 17 (4). – С. 9–13. – С. 11: о Ж. Б. Сэе. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2016_17%284%29__3'''. – Дата звернення: 09.11.2017. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ж73149:Екон.н./2016/17'''
<li>'''Хюльсманн Й. Г.''' Последний рыцарь либерализма : Жизнь и идеи Людвига фон Мизеса / Йорг Гвидо Хюльсманн ; [пер. с англ. под ред. А. Куряева]. – Москва ; Челябинск : Социум, 2013. – XII, 878 с. – С. 80: о Жане-Батисте Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х99'''
<li>'''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 71–77: о Ж. Б. Сее. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 643–646, 808–821, 973–974. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – 635 с. – С. 314–324: о Сэе. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Say1.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/Jean-Baptiste_Say'''. – Дата звернення: 15.11.2017.

Файл:Say3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.britannica.com/biography/J-B-Say'''. – Дата звернення: 15.11.2017.
Файл:Say6.jpg|'''Режим доступу''': '''http://mises.org/daily/2519'''. – Дата звернення: 15.11.2017.
Файл:Say4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Père-Lachaise_-_Division_39_-_Say_01.jpg?uselang=fr'''. – Дата звернення: 15.11.2017.
</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Рікардо Давид

2023-01-25T08:37:04Z

Admin:

[[Файл:Ricardo.JPG|left|150px]]<h3><center>Рікардо Давид 
Ricardo David 
(18 квітня 1772 – 11 вересня 1823) – 
англійський економіст першої чверті XIX ст., 
представник класичної політичної економії.
</center></h3>
 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Давид Рікардо народився у Лондоні 18 (за іншими даними – 19) квітня 1772 р. Його предки, іспанські євреї, втекли від переслідувань інквізиції у Голландію і там оселилися. Батько Давида Рікардо, Авраам, у 60-х роках XVIII ст. переїхав до Англії, де спочатку займався оптовою торгівлею, а згодом став біржовим маклером. За законами кінця XVIII ст. число біржових маклерів з євреїв не могло бути більше ніж 12 (таким чином, біржовики-християни захищали у той час свої привілеї). Одним з обраних був Авраам Рікардо, який вів свою діяльність у спеціально відокремленому на біржі Єврейському куточку. Давид був третім з його 17 дітей. Спочатку Давид навчався у звичайній початковій школі, а коли йому виповнилося 12 років, батько відправив сина для продовження навчання до дядька – комерсанта, що жив у Амстердамі. В Амстердамі Д. Рікардо пробув 2 роки, вивчаючи у конторі дядька торгову справу.

Після повернення до Лондона Давид Рікардо починає допомагати батькові у його справах. Вже у віці 16 років він стає головним помічником батька у конторі та на біржі. Батько доручає йому складні справи, які Давид успішно виконує. Він вражає оточуючих гострим розумом, вмінням миттєво робити складні розрахунки. У 21 рік Давид Рікардо, незважаючи на заборону батьків, одружується з Прісціллою Анною Вількінсон, дочкою лікаря-квакера Едуарда Вількінсона. Обидві родини відмовляються від молодят, залишаючи їх без засобів для існування. Одруження з християнкою означало для Давида Рікардо вигнання з іудейської общини. Згодом у своїх релігійних уподобаннях він зупинився на унітаризмі. Змушений самостійно утримувати родину, Рікардо грає на фондовій біржі, спекулює цінними паперами та займається посередництвом у кредитних справах. У пригоді стають зв’язки батька, Д. Рікардо підтримують багато членів лондонської біржі. Через п’ять років він вже заможний і здійснює великі фінансові операції. Дуже скоро Д. Рікардо стає власником значного капіталу. Своїм успіхом він був зобов’язаний насамперед своїй надзвичайній інтуїції та діловим якостям. У 30 років Рікардо стає одним з членів керівного комітету Лондонської біржі. «Черты характера Рикардо, – зазначає автор монографічного дослідження про Д. Рікардо В. С. Афанасьєв, – как нельзя более соответствовали требованиям, предъявляемым биржевыми операциями: трезвость суждений, глубокая проницательность и осторожность сочетались в этом человеке с быстротой реакции, решительностью и хладнокровием» (Афанасьев В. С. Давид Рикардо / В. С. Афанасьев. – Москва : Экономика, 1988. – С. 12).

Активне ділове життя, сімейні турботи (у 25 років у Рікардо було вже троє дітей, взагалі він мав 8 дітей) не послаблюють його нестримного потягу до знань. Д. Рікардо весь вільний час займається самоосвітою. У двадцятишестирічному віці він із захопленням вивчає природничі науки – фізику, хімію, геологію, мінералогію. Цікавить його також математика, особливо геометрія. Рікардо обладнав спеціальну лабораторію, в якій проводив дослідження світла та електрики. Він зібрав значну колекцію мінералів і у 1807 році разом з Гріноу і Філіппсом заснував геологічне товариство, яке існує і сьогодні.

Немає нічого дивного у тому, що у решті-решт досвідченого та спритного біржового дільця зацікавила політична економія. З часом політична економія відтіснила інші наукові захоплення і стала головною справою його життя. Першою науковою працею Д. Рікардо з економічних проблем була опублікована у 1809 р. «Ціна золота» («The Price of Gold»), у той час її автору виповнилося 37 років. У статті Рікардо доводить необхідність регулювання грошового обігу шляхом обмеження емісійних повноважень Англійського банку. Стаття пізніше була розширена і доповнена і вийшла під назвою «Висока ціна золотих злитків: доказ обезцінювання банкнот» («The High Price of Bullions: The Proof of the Depreciation of Bank Notes», 1810 р.). «Ціна золота» Д. Рікардо дуже зацікавила Томаса Мальтуса та Джеймса Мілля, і спочатку Мілль, а потім і Мальтус розшукали автора публікації для особистого знайомства. Вперше вони зустрілися у 1809 р. і з цього часу і до кінця життя трьох видатних вчених пов’язували дружні відносини. Вони активно листувалися та зустрічалися. Їх сучасниця Марія Еджуорт у своєму щоденнику з цього приводу писала: «Вместе они пускались в погоню за Истиной, а настигнув ее, ликовали вне зависимости от того, кто сделал это первым» (Цит. за: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 106). Біографи Рікардо зазначають позитивний вплив цих дружніх стосунків на його творчість. Зокрема Мілль, як пише А. В. Анікін, «… постоянно наседал на него, требуя писать, переделывать, публиковать …

Некоторым талантливым людям такие друзья очень нужны! Рикардо всегда страдал от неуверенности в своих силах, от некоторой литературной робости. У него не было и такого чувства долга, «призванности», с которым Смит много лет работал над своей книгой. Вне пределов своего бизнеса Рикардо был мягкий и даже немного застенчивый человек. Это проявлялось в повседневной жизни, в общении с людьми. В 1812 г. он поехал в Кембридж, где его старший сын Осман первый год обучался в университете. И вот в непривычной обстановке он, 40-летний богач и уважаемый человек, чувствует себя неуверенно, неловко» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 210). У листі до дружини Рікардо писав: «I am endeavoring to conquer every thing that is shy and reserved in my disposition, that I may contribute as much as I can to procure a few agreeable acquaintance for Osman» (Ricardo D. A letter to Mrs. Ricardo, 24 Oct. 1812, Cambridge / David Ricardo // The Works and Correspondence : in 11 vol. / David Ricardo ; ed. Piero Sraffa with the Collaboration of M. H. Dobb. – Indianapolis : Liberty Fund, [2005]. – Vol. 10. – P. 140.) («Я намагаюся подолати все, що є в моєму характері боязкого і замкнутого, щоб зробити все можливе і забезпечити Осману кілька приємних знайомств». – Пер. укл.).

У 1814 р., у віці 42 років Рікардо залишив бізнес, купив маєток Геткомб Парк у Глостерширі (тепер цей маєток належить Її Королівській Величності принцесі Анні) і присвятив себе літературній праці. Його статок оцінювався у 750 000 ф. ст. (що дорівнює сучасним 75 млн. ф. ст.) (Див.: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 248, 249). Як зазначає М. Блауг у книзі «100 великих экономистов до Кейнса», «может быть, Рикардо – самый великий из всех когда-либо живших экономистов, а, возможно, и нет, но уж точно он был самым богатым из них» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 249). «Багатий, як Рікардо», – писав в одному зі своїх листів Жан Батист Сей.

У 1815 р. Д. Рікардо публікує роботу «Дослід про вплив низької ціни хліба на прибуток з капіталу» («Очерк о влиянии низкой цены зерна на доходность капитала», «Essay on the Influence of a Low Price of Corn on the Profits of Stock», 1815), яка, за визначенням М. Блауга, «… заложила то, что вскоре стало одним из краеугольных камней классической политической экономии – закон убывающей отдачи от приращений капитала и труда, примененных к фиксированным участкам земли» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 248). Давид Рікардо видає свій головний трактат «Начала політичної економії та оподаткування» («О принципах политической экономии и налогообложения», «Начала политической экономии и налогового обложения», «Principles of Political Economy and Taxtion»), який складався з 32 глав. У 1819 р. Д. Рікардо стає членом Палати громад і декілька наступних років бере активну участь у парламентських дискусіях. «Благодаря своим честным и блистательным объяснениям Рикардо прославился как человек, обучающий палату общин …, – пише Р. А. Хайлбронер. – Он яростно защищал свободу слова и собраний и боролся с коррупцией в парламенте и гонениями католической церкви, то есть был самым настоящим радикалом, но даже это не могло смутить толпы его обожателей.

Отнюдь не очевидно, что его поклонники понимали хоть что-нибудь из прочитанного – как известно, Рикардо является едва ли не самым трудным для восприятия экономистом. Но даже если сам текст выглядел сложным и запутанным, главная идея была проста: во-первых, капиталисты и помещики имеют взаимоисключающие интересы, во-вторых, интересы последних действуют во вред обществу. И совсем не важно, насколько глубоко промышленники проникали в суть его аргументов – они моментально возвели экономиста в ранг своего святого покровителя; доходило до того, что нанимавшие для детей воспитательниц женщины интересовались, в состоянии ли те преподавать политическую экономию» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 104–105).

Помер Давид Рікардо від церебральної інфекції 11 вересня 1823 р.

На відміну від попередників Д. Рікардо головним завданням політичної економії вважав вивчення не шляхів створення багатства, тобто виробництва, а принципів його розподілу. Особливістю методу дослідження Рікардо є широке застосування методу логічної абстракції. Рікардо, на відміну, зокрема, від А. Сміта, розглядає економічні процеси у чистому вигляді без зв’язку з конкретними історичними умовами розвитку суспільства і господарства. «Интеллектуальная привлекательность Рикардо, – вважає М. Блауг, – тогда и теперь обусловлена его впечатляющим даром к смелым абстракциям: он объединял широкий круг важных проблем посредством простой аналитической модели, включавшей всего несколько стратегических переменных и после элементарных манипуляций приводившей к впечатляющим выводам, имевшим, несомненно, практическое значение. Короче говоря, он был первым, кто овладел искусством, которое позднее принесло успех Кейнсу. Это был стиль мышления, заметно отличавшийся от стиля Адама Смита, и он устанавливал совершенно новый стандарт для экономического дискурса» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 249).

Іншою особливістю методології Рікардо є те, що він у своїх теоретичних побудовах базується на трудовій теорії вартості. «Метод Рікардо, – визначає К. Маркс, –полягає ось у чому: Рікардо виходить з визначення величини вартості товару робочим часом і потім досліджує, чи суперечать інші економічні відношення (інші економічні категорії) цьому визначенню вартості, або наскільки вони модифікують його» (Маркс К. Теорії додаткової вартості / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 2. – С. 164). Трудова теорія вартості для Рікардо є основою його концепції розподілу і виникнення доходів. Центральним пунктом теорії розподілу Рікардо є його концепція земельної ренти і основна теза, що з неї походить: інтереси підприємців і землевласників є протилежними. Теорія земельної ренти вважається одним з найважливіших вкладів Рікардо в економічну науку. Центральною ідеєю теорії земельної ренти Рікардо є твердження, що економічне зростання повинно у решті-решт вичерпатися через рідкісність землі! На думку Рікардо, першочергово обробляються кращі ділянки землі. Проте зростання населення і підвищення попиту на продукти сільського господарства примушує обробляти і гірші за родючістю ділянки землі. Затрати праці на виробництво продукції на гірших землях, за Рікардо, і визначають вартість продукції. Кращі за родючістю ділянки землі приносять додатковий прибуток (оскільки праця на цих землях є більш продуктивною), який і складає земельну ренту.

Найбільш довготривалим, на думку М. Блауга, внеском Рікардо в економічну науку є теорія порівняльних витрат. За Рікардо, в умовах вільної торгівлі кожна країна доходить висновку, що вигідно експортувати не тільки ті товари, які вона може виробити дешевше, ніж інші країни, але й ті товари, які вона може виробити дешевше у порівнянні з товарами, що імпортуються. Проте, якщо ця країна виробляє всі товари дорожче, ніж будь-яка інша країна, існують вигоди, які вона може отримувати від міжнародної торгівлі, і не тільки для окремої країни, що розглядається, але й для усіх країн разом. Тобто, по суті, якщо уряди різних країн не накладають обмеження на зовнішню торгівлю один з одним, економіка кожної держави починає поступово спеціалізуватися на виробництві тих товарів, виготовлення яких вимагає менших затрат робочого часу. Це призводить до більш ефективного використання ресурсів та більших обсягів виробництва. «Невольно, – зазначає М. Блауг, – Рикардо представил теоретическое обоснование для решения проблемы роста в длительном периоде, которое Британия фактически взяла на вооружение в XIX веке: Британия стала «мастерской мира» и начала закупать большую часть своего продовольствия за рубежом» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 251).

«В целом Д. Рикардо оказал большое влияние на последующее развитие классической политической экономии. Под влиянием его теоретической системы сформировалась школа рикардианцев (Дж. С. Милль, Дж. Мак-Куллох и др.). Кроме того, трудовая теория стоимости, которой последовательно придерживался Рикардо, давала основание для защиты интересов рабочих, обоснования идеи о несправедливости распределения богатства при капитализме и развития социалистических идей. Сам Давид Рикардо, безусловно, не был социалистом, однако на основе его концепции в 20-30-х гг. XIX в. возникло особое течение в политической экономии, сторонники которого стали называться социалистами-рикардианцами (У. Томпсон, Т. Годскин). Впоследствии теория Рикардо способствовала формированию экономических взглядов Маркса» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 156).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Давида Рікардо">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – британський філософ і економіст</center></h3>«…Мы пришли к выводу Рикардо и других экономистов о том, что норма прибыли зависит от заработной платы – возрастает при падении заработной платы и сокращается при ее росте. Принимая эту теорию, я со всей решительностью настаиваю, однако, на осуществлении одного крайне необходимого изменения в ее формулировке. Вместо того чтобы говорить, что прибыль зависит от заработной платы, давайте скажем, что прибыль зависит от ''стоимости труда'' (что в действительности и имел в виду Рикардо).

Заработная плата и стоимость труда – то, что труд приносит рабочему, и то, во что он обходится капиталисту, – это понятия совершенно различные, и предельно важно не смешивать их». 
'''     Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 476–477.

«…Теория ренты, которая впервые была выдвинута в конце прошлого века Андерсоном и которая осталась тогда не замеченной; 20 лет спустя она была почти одновременно открыта заново – Эдвардом Уэстом, Мальтусом и Рикардо. Это одна из основных теорий политической экономии, и до тех пор пока она не была усвоена, нельзя было дать и логичного объяснения многим наиболее сложным явлениям, наблюдаемым в сфере производства». 
'''     Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии. – С. 483.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Еще Смит установил деление цены на три составные части: ренту, заработную плату и прибыль. Рикардо исследует, в каком отношении изменяются эти три элемента по мере развития богатства. Он доказывает, что заработная плата и прибыль имеют постоянную тенденцию к понижению; рента же, наоборот, – к повышению. Приняв за истину выводы Мальтуса относительно закона народонаселения, подобно ему пораженный быстрым ростом рабочего класса, он утверждает, что на долю последнего должна приходиться все меньшая и меньшая сумма ценностей, единственным пределом которой является минимальное количество средств существования, безусловно необходимых для поддержания жизни отдельного рабочего и продолжения его рода, в размерах, потребных для производства». 
'''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 156.

«Как видим, горизонты, которые открывает Рикардо относительно дальнейшей деятельности человечества, представляют мало утешительного: землевладельцы становятся все богаче, рабочие все беднее; невеселая перспектива! И между тем, как и следовало, впрочем, ожидать, эта мрачная пессимистическая картина прямо вытекала из оптимистической доктрины Адама Смита!» 
'''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 157.

«Рикардо – писатель, сыгравший громадную роль в истории экономических учений, и потому на нем стоит остановиться еще. Целое поколение экономистов, даже таких, как Милль, не могло освободиться от подавляющей силы этого сильного своей последовательностью и логичностью, но довольно одностороннего ума. Посылки и заключения его безукоризненны, почти математичны, и, признав его основные положения, в которых вся суть, нельзя не согласиться с его выводами. Эти основные положения у Рикардо те же, что и у Адама Смита. Но последний был мыслитель не только глубокий, но и широкий. Там, где выводы его, вытекавшие из ложного основания, принимали рискованный и нежелательный ему характер, его широкая разносторонность и постоянная близость к явлениям реального мира давали ему опору и выручали его. Это позволяло ему быть в своих экономических воззрениях в значительной степени оптимистом. Рикардо же был по складу своего ума скорее математик, и исходи он из бесспорных положений, вклад его в экономическую науку был бы несравненно больше». 
'''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 159.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Вообще говоря, Рикардо занимается главным образом ''распределением'' богатств и поистине открывает тут новое поле, тогда как его предшественники занимались почти исключительно ''производством''. "Определить законы, управляющие этим распределением, вот, – говорил он, – основная проблема в политической экономии". Конечно, и до него знали троякое деление дохода, соответствующее троякому делению факторов производства: рента – для земли, прибыль – для капиталов, заработная плата – для труда, но Рикардо хочет определить, каким образом происходит это распределение и какие законы определяют часть каждого. Но хотя Рикардо не вносит в свое исследование никакого телеологического принципа справедливости, тем не менее легко можно предугадать, что своим учением он откроет эру полемики в политической экономии и даже социализма, ибо, с одной стороны, в распределении богатств значительно меньше обнаруживаются естественные законы, чем писаные законы и человеческие институты, а с другой – те же самые частные интересы, которые кооперируются в производстве, в распределении встречаются антагонистами». 
'''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 118–119.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Давид Рикардо (1772–1823) оказал такое влияние на развитие политической экономии, как ни один другой писатель после Смита. Наведенный на исследование экономических законов чисто практическими соображениями, он создал абстрактную теорию, которая на долгое время совершенно вытеснила наблюдение из области научного изучения хозяйственных явлений. Будучи типичным представителем интересов капиталистического класса, он в то же время больше, чем кто-либо другой из не социалистов, содействовал развитию научной теории социализма. Влияние Рикардо почувствовалось во всех сферах экономической мысли; трудно сказать, какая экономическая школа в большей мере обязана Рикардо, ибо все они заимствовали существенные элементы своих учений из воззрений этого замечательного мыслителя. И даже его враги должны были, против своей воли, следовать указанным им путем. Одно время, под влиянием так называемой исторической школы политической экономии, стало модой отрицать значение Рикардо. Но лучшим опровержением этих нападок на величайшего теоретика экономической науки могут служить собственные работы его порицателей. Если удалить из ходячих учебников и курсов политической экономии исторической школы загромождающий их описательный и исторический материал, то все наиболее существенное в области теории окажется заимствованным у Рикардо. Все теоретические нововведения сведутся к скромным размерам ограничений основных положений Рикардо». 
'''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 73.

«Оригинальность Рикардо заключалась не в том, что он признал связь между трудовою стоимостью и ценностью, а в том, что он положил трудовую теорию ценности в основание учения о распределении. Учение о распределении, как мы указывали, было и остается главным предметом исследования политической экономии после Смита. «Определить законы, регулирующие распределение, составляет главную задачу политической экономики», – говорит Рикардо в предисловии к своим «Началам политической экономии». У предшественников Рикардо учение о распределении не находилось ни в какой связи с учением о ценности. Рикардо привел оба эти учения в тесную связь». 
'''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки. – C. 75.

<h3><center>Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський економіст</center></h3>Большинство трактатов по теории стоимости и производства посвящено в первую очередь распределению ''данного'' объема занятых ресурсов между различными сферами и выяснению условий, которые, предполагая использование этого количества ресурсов, определяют их относительное вознаграждение и относительную стоимость их продуктов»1.    
«1Такова рикардианская традиция. В отличие от распределения национального дохода Рикардо сознательно отвергал любые попытки анализа его ''величины''. В этом он правильно усматривал отличительную черту своей теории. Но его менее проницательные последователи использовали классическую теорию в спорах о факторах, определяющих величину производимого богатства». 
'''     Кейнс Д.''' Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Д. Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 43.

«Полнота победы рикардианской теории – явление весьма любопытное и даже загадочное. Связано это с тем, что теория Рикардо во многих отношениях весьма подошла той среде, к которой она была обращена. Она приводила к заключениям, совершенно неожиданным для неподготовленного человека, что, как я полагаю, только увеличивало ее интеллектуальной престиж. Рикардианское учение, переложенное на язык практики, вело к суровым и часто неприятным выводам, что придавало ему оттенок добродетели. Способность служить фундаментом для обширной и логически последовательной надстройки придавала ему красоту. Властям импонировало, что это учение объясняло многие проявления социальной несправедливости и очевидной жестокости как неизбежные издержки прогресса, а попытки изменить такое положение выставляло как действия, которые могут в целом принести больше зла, чем пользы. То, что оно оправдывало в определенной мере свободную деятельность индивидуальных капиталистов, обеспечивало ему поддержку господствующей социальной силы, стоящей за власть предержащими.

Однако, хотя сама доктрина в глазах ортодоксальных экономистов не подвергалась до последнего времени ни малейшему сомнению, ее явная непригодность для целей научных прогнозов значительно подорвала с течением времени престиж ее адептов». 
'''     Кейнс Д.''' Общая теория занятости, процента и денег. Избранное. – С. 65.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки, соціолог</center></h3>«Рикардо оказал человечеству вполне ощутимую услугу. Выбросив все второстепенные с его точки зрения детали, он дал нам возможность как следует изучить устройство мира. Нереальность его модели обращалась в ее достоинство; строгая структура очищенного от ненужной шелухи мира не только позволила нам понять законы ренты, но и пролила свет на такие важные темы, как международная торговля, денежное обращение, налогообложение и экономическая политика. Построив модель целого мира, Рикардо подарил экономике искусство абстракции, без которого любая попытка разобраться в лежащих в основе нашей повседневной жизни принципах заведомо обречена на провал. Чего уж там говорить, даже некоторые из его современников успели заметить, что инструменты абстракции могут также использоваться для защиты от неудобных свойств действительности, в частности не всегда «рационального» поведения людей. Эта проблема стала известна под именем «рикардианского порока». Так или иначе, если экономика сегодня претендует на звание науки, этим мы обязаны необычайной одаренности Рикардо по части абстрагирования от живого мира. Возможно, ее крайне неустойчивое положение в ряду остальных наук также объясняется этой склонностью к излишнему упрощению объекта изучения». 
'''     Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 130.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Як строгий теоретик Рікардо перевершує Адама Сміта. З іншого боку, ''«Багатство народів»'' містить більше суттєвих узагальнень про функціонування економічної системи, ніж ''«Принципи»'' Рікардо чи будь-який інший трактат з економічної науки XVIII або XIX ст. Якщо предметом економічної науки, як нас часто переконують, є питання розміщення обмежених ресурсів між конкурентними цілями, то Адам Сміт зробив більший внесок у неї, ніж Рікардо, який висловився по-своєму про проблему розміщення ресурсів лише в розділі, присвяченому зовнішній торгівлі, і принаймні тут дивився далі і глибше за Адама Сміта.

Якщо економічна наука, як у цьому нас також переконують, має справу з економічним зростанням і розвитком, то знову ж таки її більше у Сміта, ніж у Рікардо. З іншого боку, якщо за своєю суттю економічна наука – знаряддя аналізу, спосіб мислення, а не сукупність конкретних результатів, то можна сказати, що Рікардо належить винахід її методів. Ми могли б замінити його незграбне числове доведення досконалішим геометричним, але все ще користуємося логікою міркувань, успадкованою від нього. Його обдаровання, схильне до великих абстракцій, породило одну з найяскравіших за всю історію економічної теорії моделей, що вражає своєю масштабністю і практичною значущістю: охопивши широке коло важливих проблем за допомогою простої аналітичної моделі, що використовує кілька стратегічних змінних величин, Рікардо дійшов кардинальних висновків щодо вибору політики. Одне слово, він був першим, хто оволодів мистецтвом, яке в наш час принесло успіх Кейнсові». 
'''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 140–141.

<h3><center>Пол Робін Кругман (нар. 1953 р.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, Морис Обстфельд (нар. 1952 р.) – американський економіст</center></h3>«Современная теория международной торговли началась с Дэвида Рикардо, который в своей работе 1817 г. писал, что торговля является взаимовыгодной для всех участвующих в ней стран. Мы рассмотрели модель Рикардо в гл. 2. Сам он использовал эту модель как аргумент против ограничений свободной торговли, и в частности против пошлин, ограничивавших ввоз продовольствия в Англию. Но почти наверняка английская экономика 1817 г. могла бы быть лучше описана с помощью модели специфических факторов, а не однофакторной модели Рикардо.

Чтобы лучше понять ситуацию того времени, вспомним, что с начала французской революции 1789 г. и до победы над Наполеоном при Ватерлоо в 1815 г. Англия почти постоянно находилась в состоянии войны с Францией. Эта война наносила ущерб британской торговле: каперы (т. е. пираты, получившие официальное разрешение на морской разбой от своего государства) грабили суда, а Франция пыталась блокировать доставку продовольствия в Англию. Так как Англия была экспортером товаров обрабатывающей отрасли и импортером сельскохозяйственной продукции, то препятствия торговле привели в этой стране к росту относительных цен на продовольствие. Доходы промышленных предприятий сократились, зато землевладельцы процветали в течение всего периода войны.

Однако после войны цены на продовольствие в Англии стали снижаться. Чтобы избежать последствий этого процесса, влиятельные английские землевладельцы добились принятия специальных законов о зерне, устанавливавших таможенные сборы, препятствовавшие импорту зерновых культур. Именно против этих законов о зерне и выступал Рикардо.

Он хорошо понимал, что отмена законов о зерне пойдет на пользу капиталистам и нанесет ущерб землевладельцам. С его точки зрения, это было правильным, так как он сам был лондонским бизнесменом и отдавал предпочтение активно работавшим капиталистам, а не праздным аристократам, владевшим крупными земельными угодьями. Но он предпочел представить свои идеи в виде теоретической модели, не учитывавшей проблем внутреннего распределения доходов.

Почему же он поступил подобным образом? Почти наверняка причины для этого были чисто политическими: хотя Рикардо на самом деле был в определенной мере выразителем интересов одной группы, он делал акцент на выгодах, получаемых нацией в целом. В этом заключалась мудрость и современность его стратегии, ставшей одной из первых, использовавших экономическую теорию в качестве инструмента политического влияния. В то время, как и в наше, политический и научный прогресс являлись несовместимыми вещами: законы о зерне были отменены около 150 лет тому назад, однако модель Рикардо остается одним из величайших достижений экономической мысли». 
'''     Кругман П. Р.''' Международная экономика : учебник : пер. с англ. / П. Р. Кругман, М. Обстфельд. – 5-е междунар. изд. – Санкт-Петербург : Питер, 2003. – С. 86–87.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''The Works and Correspondence''' [Electronic resource] : in 11 vol. / David Ricardo ; ed. Piero Sraffa with the Collaboration of M. H. Dobb. – Electronic text data. – Indianapolis : Liberty Fund, 2005. – 11 vol. – Mode of access: '''http://oll.libertyfund.org/?option=com_staticxt&staticfile=show.php%3Ftitle=159'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Principles of Political Economy and Taxation''' [Electronic resource] / David Ricardo. – Electronic text data. – New York, 2006. – Mode of access: '''[https://books.google.ru/books?id=hBb-lumFe3gC&dq=Works+of+David+Ricardo&printsec=frontcover&source=bl&ots=JTpMgA7rQa&sig=k2ry_TgKF5vGtOGK86YuW0473-4&hl=ua&ei=-yJDS-oMkYabA9vY2JYD&sa=X&oi=book_result&ct=result#v=onepage&q&f=false http://books.google.com.ua/books?]'''. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''The High Price of Bullion, a Proof of the Depreciation of Bank Notes''' [Electronic resource] / David Ricardo. – Electronic text data. – London : Printed for John Murray, 1810. – Mode of access: '''http://socserv2.socsci.mcmaster.ca/~econ/ugcm/3ll3/ricardo/bullion'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Сочинения''' / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1941. – Т. 1 : Начала политической экономии и налогового обложения. – 288 с. ; Т. 2 : Статьи и речи о денежном обращении и банках. – 351 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Сочинения.''' Т. 1. Начала политической экономии и налогового обложения / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – 360 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Сочинения.''' Т. 2. Статьи и речи о денежном обращении и банках / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – 392 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Сочинения.''' Т. 3. Статьи по аграрному вопросу и критические примечания к книге Мальтуса / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – 395 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Сочинения.''' Т. 4. Парламентские речи / Давид Рикардо. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – 223 с. 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В300526/4'''
<li>'''Сочинения.''' Т. 5. Письма к экономистам / Давид Рикардо. – Москва : Соцэкгиз, 1961. – 271 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Начала политической экономии''' / Давид Рикардо ; перевод Н. В. Фабриканта. – Издание К. Т. Солдатенкова. – Москва : типолит. О. И. Лашкевич и К°, 1895. – XXXII, 291 с. : портр. – (Библиотека экономистов ; вып. 2). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Начала политической экономии и налогового обложения''' : [извлечения] / Давид Рикардо // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004 – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 427–447. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Начала политической экономии и налогового обложения.''' Избранное / Давид Рикардо ; [науч. ред., пер. с англ., предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 960 с. – (Антология экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Начала политической экономии и налогового обложения''' : [отрывки] / Д. Рикардо // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 238–266. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Начала политической экономии и податного обложения''' : пер. с англ. / Д. Рикардо. – Москва : Звено, 1910. – 304 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Начала политической экономии и податного обложения''' / Давид Рикардо ; пер., вступ. ст. и примеч. Д. Рязанова. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1929. – XXXIX, 368 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)'''
<li>'''Опыт о влиянии низкой цены хлеба на прибыль от капитала''' / Рикардо // Трактаты Мальтуса и Рикардо о ренте / перевел и издал для практических занятий со студентами проф. Александр Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1908. – С. 98–128. – Отт. из "Ученых записок Императорского юрьевского университета" 1908 г. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В019122'''
<li>'''Принципы политической экономии''' / Д. Рикардо. – Ленинград : Прибой, 1924. – 198 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
<li>'''Экономические памфлеты''' / Д. Рикардо ; пер. с англ. под ред. и с предисл. С. Б. Членова. – Москва : Моск. рабочий, 1928. – 300 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''1Ф Р50'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1899. – Т. 26а (полутом 52). – С. 696–698. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1904]. – Т. 16. – С. 306. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1933. – Т. 36, ч. 2. – '''[[Медіа:Ricardo Granat.pdf|Стб. 197–208]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 2. – С. 271–272. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/David-Ricardo'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Автономов В. С.''' Модель человека в экономической науке / В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1998. – Гл. 2.1.3 : Давид Рикардо. – С. 66–68. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 2). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А22'''
<li>'''Алексеенко М. М.''' Взгляд на развитие учения о налоге у экономистов А. Смита, Ж.-Б. Сея, Рикардо, Сисмонди и Д.-С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : в Унив. тип., 1870. – С. 60–96. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''B171245'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 11 : Гений из Сити: Давид Рикардо. – С. 202–221 ; Гл. 12 : Завершение системы: Давид Рикардо. – С. 222–238. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Давид Рикардо / В. С. Афанасьев. – Москва : Экономика, 1988. – 127 с. – (Из истории экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А94'''
<li>'''Афанасьев В. С.''' Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – Гл. 8 : Трудовая теория стоимости – исходный пункт системы Д. Рикардо. – С. 156–205. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А94'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 10.2 : Экономическая модель Д. Рикардо: сомнения практика. – С. 424–433. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Барковский А. Н.''' Теории международного разделения труда и российская научная мысль / А. Н. Барковский, Н. В. Ольшанский ; Рос. акад. наук, Ин-т экономики. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2009. – Гл. 1.2 : Теория сравнительных преимуществ Д. Риккардо. – С. 8–9. 
''Шифр зберігання книги:'' '''331 Б25'''
<li>'''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 83–89: о Рикардо. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – (История / ред. Ю. Кузнецов). – С. 138–139, 151: экономические взгляды Давида Рикардо. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Бём-Баверк О. фон.''' Капитал и процент, 1884–1889. Т. 1 / Ойген фон Бём-Баверк // Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 345–353: о Давиде Рикардо. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 4 : Система Рікардо. – С. 96–147. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' Рикардо Давид / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug s.246-251.pdf|С. 246–251]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – С. 123–141: о Рикардо. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
<li>'''Бэр М.''' История социализма в Англии / М. Бэр ; пер. М. Е. Ландау ; авт. предисл. Ф. А. Ротштебн. – Москва ; Петроград : ГИЗ, 1923. – Ч. 1. – 296 с. – С. 216–229: о Давиде Рикардо. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(42) Б48'''
<li>'''Видатні фінансисти та сучасна практика''' : енциклопедичний довідник / [голов. ред. В. В. Фещенко]. – Київ : Укр. агентство фін. розвитку, 2011. – Розд. 1.3 : Давид Рикардо – біржовий спекулянт, фінансист та вчений. – С. 20–24. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця). 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 В42'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, разд. 1, гл. 2 : Давид Рикардо. – С. 43–71 ; Гл. 3.2 : Экономическая система Д. Рикардо. – С. 77–82. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
<li>'''Гордеев Г. С.''' Теория земельной ренты Рикардо: введение в изучение теории земельной ренты Карла Маркса / Г. С. Гордеев ; ред. С. Б. Членов. – Краснодар : Буревестник, 1924. – 104 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330.13 Г68'''
<li>'''Ден В.''' К учению о ценности : три очерка / Владимир Ден. – Санкт-Петербург : тип. А. С. Суворина, 1895. – [Очерк] 2 : Давид Рикардо. – С. 68–107. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В136089''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Д33'''
<li>'''Джонс Р.''' Опыт о распределении богатства и об источниках налогов = An essay on the distribution of wealth and on the sources of taxation : пер. с англ. / Р. Джонс. – Изд. 2-е. – Москва : Либроком, 2011. – 212 с. – (Из наследия мировой политологии). – С. 134–146: экономические взгляды Давида Рикардо. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д42'''
<li>'''Диль К.''' Комментарий к "Основным началам" Д. Рикардо / Карл Диль // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 3. – С. 311–315. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Дідківський М. І.''' Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо як методологічна основа реформування зовнішньоекономічної спеціалізації України / М. І. Дідківський // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 1–2 берез. 2000 р. / М-во освіти і науки України, Київ. держ. торг.-екон. ун-т ; [редкол.: А. А. Мазаракі та ін.]. – Київ : [КДТЕУ], 2000. – Ч. 3. – С. 179–181. ''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е45 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)'''
<li>'''Дмитриев В. К.''' Теория ценности Д. Рикардо / В. К. Дмитриев // Экономические очерки / В. К. Дмитриев. – Москва : Высш. шк. экономики, 2001. – С. 49–126. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д53'''
<li>'''Долина Н.''' Мільйонер, який сказав грошам "досить!" : [Давид Рікардо] / Н. Долина // Фінансовий контроль. – 2015. – № 4. – С. 64–67. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 1, гл. 3.2 : Рикардо. – С. 117–140. – (Экономическое наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
<li>'''Зибер Н. И.''' Давид Рикардо и Карл Маркс в их общественно-экономических исследованиях / Н. И. Зибер // Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 75–127. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-59'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 226–250. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Иванюков И.''' Основные положения теории экономической политики с Адама Смита до настоящего времени / И. Иванюков. – 3-е изд., испр. и доп. – Москва : Тип. Н. И. Мамонтова, 1891. – Гл. 1, § 5 : Теория Рикардо о распределении народного дохода. – С. 31–36. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И23'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:RicardoIngrem157-176.pdf|С. 157–176]]''': о Давиде Рикардо.
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 205–220. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Кейнс Д. М.''' Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Мейнард Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКCМО, 2009. – 959 с. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). – С. 190–192: о норме процента в «Началах политической экономии» Рикардо. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К33'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.6 : Д. Рікардо – економіст епохи промислового перевороту. – С. 150–159. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кругман П. Р.''' Международная экономика : учебник : пер. с англ. / Пол Р. Кругман, Морис Обстфельд. – 5-е междунар. изд. – Санкт-Петербург : Питер, 2003. – Гл. 2 : Производительность труда и сравнительное преимущество: модель Риккардо. – С. 28–58. ''Шифр зберігання книги:'' '''33М К84'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – C. 352–361: Давид Рикардо. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Леоненко П. М.''' Історія економічних учень : підручник / П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ : Знання, 2008. – С. 110–121. – (Вища освіта XXI століття). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л47'''
<li>'''Любимов Л. Я.''' Учение о ренте / Лев Любимов. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1927. – Гл. 3 : Давид Рикардо. – С. 40–102. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В46835'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Л932'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Люби'''
<li>'''Люксембург Р.''' Накопление капитала. Т. 1–2 / Р. Люксембург ; пер. под ред. Ш. Дволайцкого ; предисл. В. Мотылева. – 5-е изд. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – Т. 1, отдел 2, гл. 12 : Рикардо против Сисмонди. – С. 136–142. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Л94'''
<li>'''Майбурд Є. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Є. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 200–212: экономические взгляды Давида Рикардо. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Маклеод Г. Д.''' Основания политической экономии / Г. Д. Маклеод ; пер. с англ. М. И. Веселовского. – Санкт-Петербург : Издание Н. Тиблена, 1865. – 620 с. – С. 109–116: закон ценности Рикардо. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 М15'''
<li>'''Мануилов А. А.''' Понятие ценности по учению экономистов классической школы : (Смит, Рикардо и их ближайшие последователи) : Критическое исследование по истории основных положений теоретической экономии / А. Мануилов. – Москва : Унив. тип., 1901. – Гл. 6 : Общая оценка теории Рикардо. Вопросы, которые она возбуждает. Условия дальнейшего ее развития. – С. 204–220. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В096544'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз 7619'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 М24'''
<li>'''Маркс К.''' Теории прибавочной стоимости : [из неизданной рукописи "К критике политической экономии"] / К. Маркс. – Изд. 3-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1931. – Т. 2, ч. 1 : Давид Рикардо / [пер. с нем. П. Тучапского]. – 232 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''3К Т33'''
<li>'''Маркс К.''' Теории прибавочной стоимости : [из неизданной рукописи "К критике политической экономии"] / К. Маркс. – Москва : Партиздат, 1932. – Т. 2, ч. 2 : Давид Рикардо / пер. С. Салитан. – 248 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''3К Т33'''
<li>'''Маслов Д. С.''' Теория государственного долга в исторической ретроспективе: Д. Рикардо [Електронний ресурс] / Д. С. Маслов // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2016. – квіт. (Вип. 10). – С. 23–28. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://global-national.in.ua/issue-10-2016/18-vipusk-10-kviten-2016-r/1836-maslov-d-s-teoriya-gosudarstvennogo-dolga-v-istoricheskoj-retrospektive-d-rikardo'''. – Дата звернення: 08.06.2017.
<li>'''Миклашевский А. Н.''' Трактаты Мальтуса и Рикардо о ренте / перевел и издал для практических занятий со студентами Александр Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1908. – [4], 128 с. : табл. – Отт. из «Ученых записок Императорского юрьевского университета» 1908 г. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В019122'''
<li>'''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1, розд. 24 : Давид Рікардо. – '''[[Медіа:Mycujk225-238.pdf|С. 225–238]]'''. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории : [учебник] / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 4 : Рикардо, Мальтус и развитие классической экономической науки. – С. 131–167. – (Программа "Обновление гуманитарного образования в России"). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Патлаевский И.''' Теория денежного обращения Рикардо и его последователей / И. Патлаевского. – Одесса : тип. Ульриха и Шульце, 1871. – '''[[Медіа:Patlaevskij362.pdf|[2], 362 с]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Бунге 839'''
<li>'''Пезенти А.''' Очерки политической экономии капитализма : (в 2 т.) / А. Пезенти ; [пер. с итал.: В. С. Бондарчук и др.] ; под общ. ред.: А. Г. Милейковского, Н. П. Василькова, С. И. Дорофеева [и др.]. – Москва : Прогресс, 1976 – Т. 1. – 839 с. – С. 560–573: гипотеза Рикардо и ее недостатки. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 П24'''
<li>'''Пикетти Т.''' Капитал в XXI веке = Le Capital au XXIe siecle / Томас Пикетти ; [науч. ред. А. Володин ; пер. А. Дунаев]. – Москва : Ад Маргинем Пресс, [2015]. – 591 с. – Из содерж.: Рикардо: принцип редкости. – С. 23–25 ; Риски уравнения Рикардо. – С. 140–142. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 П32'''
<li>'''Райнерт Э. С.''' Как богатые страны стали богатыми, и почему бедные страны остаются бедными / Эрик С. Райнерт ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – 4-е изд. – Москва : изд. Дом Высшей школы экономики, 2016. – 384 с. – Прил. 1: Теория Давида Рикардо о сравнительном преимуществе в международной торговле. – С. 335–338. ''Шифр зберігання книги:'' '''33М Р18'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 249–278: экономические взгляды Давида Рикардо. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Родбертус К.''' Теория ренты и исследование о капитале : (Социальные письма к фон-Кирхману) / К. Родбертус ; сокр. пер. А. А. Кауфмана. – Москва : Издание М. Н. Прокоповича, 1908. – Ч. 1, гл. 4 : Критика теории Рикардо. – С. 78–92. – (Классики экон. науки). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р60'''
<li>'''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1, отдел 3, гл. 8 : Давид Рикардо. – С. 145–194. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Рикардо Давид / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 98–103. – (Научная мысль). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р86'''
<li>'''Рязанов Д.''' Давид Рикардо, как человек и мыслитель / Д. Рязанов // Красная новь. – 1922. – № 3 (7). – С. 164–181. 
''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 К78'''
<li>'''Сакс Дж. Д.''' Макроэкономика: глобальный подход : пер. с англ. / Дж. Д. Сакс, Ф. Б. Ларрен. – Москва : Дело, 1996. – Гл. 7.5 : Эквивалентность Рикардо. – С. 234–240. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 С15'''
<li>'''Синчак В. П.''' Роль і місце податків у працях Давида Рікардо / В. П. Синчак // Еволюція наукової думки в оподаткуванні та її реалізація у податкових системах : монографія / В. П. Синчак ; Акад. аграр. наук України, Нац. наук. центр «Ін-т аграр. економіки», Хмельниц. ун-т упр. та права. – Київ ; Хмельницький, 2006. – С. 58–79. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А662688'''
<li>'''Сисмонди Ж. С. де.''' Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению / Ж. Симонд де Сисмонди ; пер. [с фр.] под ред. А. Ф. Кона. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – Т. 1, кн. 3, гл. 13 : Теория земельной ренты г. Рикардо. – С. 285–291. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С40'''
<li>'''Смит Д.''' Бесплатный обед. Удобоваримые экономические идеи, или Почему не бывает бесплатных обедов : пер. с англ. / Дэвид Смит. – Москва : Олимп-Бизнес, 2004. – 279 с. – С. 77–81: Давид Рикардо. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 С50'''
<li>'''Стиглер Дж. Дж.''' Рикардо и 98%-ная трудовая теория ценности / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли / сост. В. М. Гальперин. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2003. – Т. 3. – С. 162–177. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 27). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В39'''
<li>'''Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Очерк 4.2 : Рикардо. – C. 73–86. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
<li>'''Уэрта де Сото Х.''' Социально-экономическая теория динамической эффективности / Х. Уэрта де Сото ; [пер. с англ. В. Кошкин ; науч. ред. А. Куряев]. – Челябинск : Социум, 2011. – Гл. 20 : Эффект Рикардо. – С. 277–278. – (Серия "Австрийская школа" ; вып. 6). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 У98'''
<li>'''Фалькнер С. А.''' Происхождение железного закона заработной платы : Социальные проблемы в экон. литературе XVII–XIX вв. / С. А. Фалькнер. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Вопросы труда, 1925. – Гл. 6.3 : Закон заработной платы Рикардо. – С. 180–188. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ф19'''
<li>'''Хайек Ф.''' Индивидуализм и экономический порядок / Фридрих Хайек ; [пер. c англ. О. А. Дмитриевой ; под ред. Р. И. Капелюшникова]. – Челябинск : Социум, 2011. – Гл. 11 : Эффект Рикардо. – С. 261–302. – (Австрийская школа ; вып. 24). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
<li>'''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – Гл. 3 : Дурные предчувствия пастора Мальтуса и Давида Рикардо. – С. 97–131. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
<li>'''Христос Д. А.''' Інфляційні процеси у наукових поглядах політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо / Д. А. Христос // Вісник економічної науки України : науковий журнал / Ін-т економіки промисловості НАН України; Акад. екон. наук України. – Донецьк, 2011. – № 2 (20). – С. 196–200. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''05 Вісн'''
<li>'''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 15–17, 46–47: о Рикардо. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
<li>'''Чернышев В. Р.''' Риккардо и Маркс: опыт параллельного исследования их экономических систем / В. Р. Чернышев. – Ленинград : Прибой, 1925. – 216 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз688 У02'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2, гл. 4.2 : Рикардианцы. – С. 616–620 ; гл. 6.2.а : Рикардо и Маркс. – С. 774–785 ; гл. 6.6.с : Маркс, Уэст и Рикардо о понижении нормы прибыли. – С. 857–861. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Шухов Н. С.''' Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1. – 294 с. – (Экономическая мысль России). – С. 180–185: экономические взгляды Давида Рикардо. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш98'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; под ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 6 : Давид Рикардо: гений из Сити. – С. 205–242. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С.188–194: о Д. Рикардо. 
''Шифр зберігання книги: '' '''330.8 Э85 '''
<li>'''Юхименко П. І.''' Рікардо Девід / П. І. Юхименко, С. В. Бойко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 412–413. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Fabra P.''' Capitalism versus anti-capitalism: the triumph of Ricardian over marxist political economy / Paul Fabra ; rd. by Michael Novak. – New Brunswick ; London : Transaction publ., 1993. – 345 p. ''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Англ) F11'''
<li>'''Heilbroner R.''' The worldly philosophers: The lives, times and ideas of the great economic thinkers / Robert L. Heilbroner. – 4th ed. – Completely Revised for the 1970`s. – New York, 1972. – 368 p. – P. 73–101: about David Ricardo. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''У02 Н466'''
<li>'''Salort M.-M. '''David Ricardo / Marie-Martine Salort, d'Yvette Katan // Les economistes classiques / Marie-Martine Salort, d'Yvette Katan. – 2th ed. – Paris : Hatier, 1988. – P. 91–119. – (Collection J. Bremond). 
''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Фр) S17'''
<li>'''Song E. Y.''' Intra-industry trade and industry distribution of productivity: a Cournot–Ricardo approach / E. Young Song, Chan-Hyun Sohn // The World Economy. – 2012. – Vol. 35, № 4. – P. 444–460. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 Т44'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Ricardo1.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/David_Ricardo'''. – Дата звернення: 29.06.2017.
Файл:Ricardo2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.raptisrarebooks.com/product/the-works-and-correspondence-of-david-ricardo-david-ricardo-first-edition/'''. – Дата звернення: 29.06.2017.
Файл:Ricardo3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.baumanrarebooks.com/rare-books/ricardo-david-mcculloch-j-r-/works-of-david-ricardo/107794.aspx'''. – Дата звернення: 29.06.2017.
</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Прудон П’єр Жозеф

2023-01-25T08:36:39Z

Admin:

[[Файл:Prudon.jpg|left|150px]]<h3><center>Прудон П’єр Жозеф 
Proudhon Pierre-Joseph 
15 січня 1809 – 19 січня 1865 – 
французький економіст, філософ, публіцист XIX ст. 
Представник критичного напряму в політичній економії, теоретик анархізму.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">П’єр Жозеф Прудон народився 15 січня 1809 р. у м. Безансоні у родині дрібного ремісника. Прудон пишався своїм походженням, називав себе мужиком, а у 1848 р. під час суперечки у Національних зборах з одним із легітимістів (легітимісти – прибічники династії Бурбонів у Франції після Липневої революції 1830 р.; у більш широкому сенсі – прибічники скинутих династій будь-якої держави), що хвалився знатністю свого роду, з гордістю заявив: [[Файл:Gukovskij1.png|center|400px]] (Цит. за: Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – С. 1).

Життя П. Ж. Прудона було не з легких: його постійно супроводжували злидні та репресії. Як він сам казав про себе згодом, частину своїх книг він набирав сам, іншу написав у тюрмах (Див.: Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Акад. наук. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – Ч. 3. – C. 208). Батько Прудона був бондарем-пивоваром, мати – кухаркою. Він був старшим з п’яти дітей у родині. До дванадцяти років він жив поперемінно то у селі у якості підпаска, то у майстерні свого батька. Завдяки доброчинності когось з громадян міста йому вдалося поступити до коледжу в Безансоні, де він навчався до дев’ятнадцяти років. Проте завершити навчання у коледжі Прудону не вдалося, оскільки матеріальне становище родини значно погіршилось. У 19 років він влаштувався на роботу у міську типографію. Будучи спочатку коректором, а згодом типографом, він весь свій вільний час присвячував читанню книжок. Прудон вивчав історію, політичну економію, філософію. Типографією, де він працював, видавалося багато літератури теологічного змісту. Саме цим пояснюються його різноманітні знання з теологічних питань. У 1836–1838 рр. Прудон був співвласником невеликої типографії.

У 1837 р. вийшла брошура «Essai de grammaire générale» («Нарис загальної граматики»), автором якої був П. Прудон. У наступному році він отримав трирічну стипендію академії у Безансоні, проте ледь не втратив її після публікації у 1840 р. трактату на тему, запропоновану академією, «Qu’est-ce que la propriété?» («Що таке власність?»), у якому був знаменитий афоризм: «власність – це крадіжка». «Бывают исторические фразы, как и исторические события, – зазначає М. Туган-Барановський. – Одна из таких фраз принадлежит Прудону. Его сочинения теперь почти забыты; но кто не знает, что Прудон решился дерзновенно провозгласить – “la propriete c’ett le vol”. Эти несколько слов больше содействовали знаменитости автора, чем десятки написанных им толстых томов.

Но если вообще трудно охарактеризовать парой слов содержание богатой и разнообразной жизни человека, то это в особенности верно по отношению к Прудону. Его всем известная фраза не только не дает нам ключа к пониманию мировоззрения автора, но способна внушить совершенно превратное представление о взглядах этого замечательного человека. Прудон вовсе не был крайним революционером; он не проповедовал грабежа и расхищения имущества богатых, как можно было бы подумать по его дерзкому сопоставлению собственности с кражей. Как общественный деятель Прудон всего менее мог быть обвинен в беспощадном радикализме; его упрекали, и с полным основанием, в обратном – в угодливости правительству, в склонности к компромиссу, в оппортунизме. Правда, фраза прозвучала в свое время, как звон набата. От нее пахнет кровью и дымом пожаров, она способна нарушить сон мирного буржуа и внушить его испуганному воображению картины гражданской войны и всеобщего разрушения» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 209).

У праці «Що таке власність?» Прудон визнає себе анархістом. Під анархією він розумів ліквідацію усіх форм експлуатації людини людиною, заміну «політичної конституції», що відображала інтереси меншості, «соціальною конституцією», яка б відповідала поняттю «справедливість» і природі людини. У 1842 р. він надрукував трактат «Avertissement aux propriétaires» («Застереження власникам»), який послужив причиною його арешту і обвинуваченню у прихильності до революційних ідей. Проте невдовзі його звільнили, оскільки суд не зміг розібрати по суті аргументів автора трактату і винести обвинувачення.

У 1843–1847 рр. Прудон живе у Ліоні, працює прикажчиком у братів Готьє – власників судноплавної компанії. Разом із тим він продовжує займатися літературною працею. У 1844–1845 рр. у Парижі Прудон знайомиться з німецькими емігрантами – молодогегельянцями, а також з '''[[Маркс Карл Генріх|К. Марксом]]'''. У бесідах з Прудоном К. Маркс намагався переконати його, пояснюючи принципи матеріалістичної діалектики та наукового комунізму. Проте Прудон залишився вірний своїм переконанням і у 1846 р. видав політичний трактат «Système des contradictions èconomomiques, ou philosophie de la misère» («Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності»), де виклав свої погляди. У праці Прудон виклав свої ідеї стосовно мирної перебудови суспільства шляхом реформи кредиту та обігу, виступив проти комунізму і робітничого класу. К. Маркс у праці «Злиденність філософії» піддав нищівній критиці Прудона, намагаючись показати неспроможність його поглядів.

«Пан Прудон – від голови до ніг філософ, економіст дрібної буржуазії», – писав Маркс у листі до П. В. Анненкова 28 грудня 1846 р. (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 27. – С. 396). Разом із тим у «Маніфесті Комуністичної партії» Маркс та Енгельс характеризують Прудона як представника буржуазного, консервативного соціалізму. Як зазначає доктор економічних наук, професор С. Б. Кан, між цими двома характеристиками немає протиріччя, оскільки: «… оставаясь мелкобуржуазным идеологом, Прудон гораздо правее, консервативнее всех популярных тогда мелкобуржуазных социалистов и коммунистов. Те, хотя и утопическими средствами, нереволюционным путем, не всегда последовательно, но все же хотели преобразовать буржуазный строй, обобществить средства производства, построить социалистическое общество. Прудон же был за сохранение мелкой частной собственности, за сохранение буржуазного способа производства. Он, по-существу, вообще не был социалистом. Это и хотели подчеркнуть Маркс и Энгельс, включая в характеристику Прудона такие, как бы исключающие друг друга определения, как буржуазный и социализм» (Кан С. Б. История социалистических идей (до возникновения марксизма) : курс лекций / С. Б. Кан. – Москва : Высш. шк., 1963. – С. 224).

«Прудон, – писав у 80-х роках XIX ст. Ф. Енгельс, – відіграв в історії європейського робітничого руху надто значну роль, щоб можна було так просто віддати його забуттю. Спростований в теорії, відтіснений вбік на практиці, він і тепер становить історичний інтерес. Хто скільки-небудь ґрунтовно вивчає сучасний соціалізм, той повинен вивчити також і «переборені точки зору» в робітничому русі» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 21. – С. 322).

У лютому 1848 р. Прудон переїжджає до Парижа, де починається його журналістська і політична кар’єра. З квітня 1848 р. – він редактор газети «Le Représentant du Peuple» («Представник народу»), на сторінках якої вів запеклу боротьбу з радикалами та консерваторами одночасно. У червні 1848 р. парижани обирають Прудона більшістю у 77 094 голоси депутатом Установчих зборів. З листопада 1848 р. по квітень 1849 р. він видає газету «Le Peuple» («Народ»), з 1 жовтня 1849 р. по 16 травня 1850 р. – «La Voix du Peuple» («Голос народу»), а з 15 червня по 13 жовтня 1850 р. – «Le Peuple, 1850» («Народ, 1850»). На видання постійно накладалися грошові штрафи, які Прудону вдавалося виплачувати лише завдяки допомозі простих парижан. Він ворогував з усіма партіями, а тому не мав їхньої підтримки. Прудон виступив зі своїм власним проектом реформи податкової системи, який не отримав підтримки Зборів. «Неукротимым гладиатором» називав Прудона добре знайомий з ним Герцен. Герцен так описує суперечку на Національних зборах між Прудоном і Тьєром: «Тьер, отвергая финансовый проект Прудона, сделал какой-то намек о нравственном растлении людей, распространяющих такие учения. Прудон взошел на трибуну и, со своим грозным и сутуловатым видом коренастого жителя полей, сказал улыбающемуся старичишке:

– Говорите о финансах, но не говорите о нравственности, я могу принять это за личность, я вам уже сказал это в комитете. Если же вы будете продолжать, я не вызову вас на дуэль (Тьер улыбнулся). Нет, мне мало вашей смерти, этим ничего не докажешь. Я предложу вам другой бой. Здесь, с этой трибуны, я расскажу всю мою жизнь, факт за фактом; каждый может мне напомнить, если я что-нибудь забуду или пропущу. И потом пусть расскажет свою жизнь мой противник!

Глаза всех обратились на Тьера: он сидел нахмуренный, и улыбки совсем не было, да и ответа тоже» (Герцен А. И. Собрание сочинений / А. И. Герцен. – Москва : Изд-во АН СССР, 1956. – Т. 10. – С. 188–189). Для реалізації своїх проектів Прудон зробив спробу у січні 1849 р. заснувати «Народний банк», але він так і не був відкритий. Політична діяльність Прудона закінчилася засудженням його у березні 1848 р. до трирічного тюремного ув’язнення за нападки на президента республіки – Шарля-Луї Наполеона. За допомогою друзів Прудону вдається втекти до Бельгії, а потім відправитися до Швейцарії. Невдовзі він таємно приїжджає до Парижа, щоб взяти шлюб і повернутися з дружиною до Швейцарії. Але у Парижі Прудону не вдається бути непоміченим, його впізнають і заарештовують. Під час ув’язнення він одружився [[Файл:Gukovskij5.jpg|center|400px]] (Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – С. 5). Взагалі, як зазначає М. Туган-Барановський, соціальні ідеали Прудона «…не отличались высотой; на них ярко отразилось миросозерцание того класса, откуда вышел Прудон, – мелкой буржуазии. В этом отношении весьма характерно отношение Прудона к женщине и семье. Великие утописты стремились к такой же коренной реформе семьи, как и современного общественного строя. Они требовали не только освобождения труда, но и освобождения женщины. Напротив, мнения Прудона о так называемом женском вопросе нисколько не возвышались над уровнем обычных буржуазных взглядов на брак и семью. Он сам был женат на простой работнице и нашел в ней свой идеал хорошей хозяйки и любящей матери своих дочерей, об образовании которых он совершенно не заботился. Женщина была, в его глазах, низшим существом; к образованным женщинам он относился с нескрываемым отвращением и заявлял, что предпочитает им куртизанок. Семья представлялась ему прочным и неразрывным хозяйственным союзом, в котором должен неограниченно царить мужчина; на долю мужчины выпадает высшая духовная деятельность, между тем как женщина должна быть только хозяйкой и матерью» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 211). К. Маркс, який визначав погляди Прудона як дрібнобуржуазні, підкреслював: «Такий він у своїх економічних інтересах, а тому і в своїй політиці, в своїх релігійних, наукових і художніх поглядах. Такий він у своїй моралі, такий він in everything. Він – втілена суперечність» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 16. – С. 31).

Під час ув’язнення (1848–1851 рр.) Прудон написав свої «Confessions d’un revolutionnaire» («Сповідь революціонера»), «L`idée générale de la révolution au XIX siècle» («Загальна ідея революції у XIX сторіччі»), «Gratuité du crédit» («Даровий кредит»), а також вів дискусію з Бастіа у «Voix du peuple». У бонапартистському перевороті 2 грудня 1851 р. Прудон вбачав своєрідну «соціальну революцію». У 1852 р. він публікує твір «La révolution sociale démontrée par le coup d’Etat» («Державний переворот як прояв соціальної революції»). 4 червня 1852 р., після завершення трирічного ув’язнення, Прудон отримує свободу, але невдовзі його твори було заборонено. Він видає за кордоном «Philosophie du progrès un programme» та «Manuel du speculateur a la bourse» (1857 р.) (Див.: Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 3. – С. 204, 206). У роки другої імперії він критикує бонапартистську диктатуру за її підтримку буржуазії, фінансистів та біржовиків, одночасно проповідує аполітизм. Згодом він зосередився переважно на філософських та історичних аспектах політичної реформи. У 1858 р. вийшла його праця «De la justice daus la revolution et dans l’eglise» («Про справедливість в революції і церкві»), яка викликала обурення та протести з боку церкви та інших інститутів і за яку його знову засудили до тюремного ув’язнення строком один рік та виплати 4 тис. франків штрафу. Щоб знову не потрапити до в’язниці, Прудон емігрує до Бельгії. Вже у Брюсселі він пише і друкує апеляцію проти паризького приговору першої інстанції «La justice poursuivie par l’eglise».

У 1860 р. Прудон отримав помилування за амністією, а у 1862 р. повернувся до Парижа. У творі «La Guerre et la Paix» («Війна і мир», 1861 р.) він виступив з виправданням війни як «джерела права». У праці «Sur le principe federatif» («Про федеративний принцип», 1862 р.) замість лозунгу «ліквідації держави» висунув план роздроблення сучасної централізованої держави на дрібні автономні області. У своїй останній праці «De la capacité politique des classes ouvrières» («Про політичні здібності робітничого класу», 1865 р.) запропонував програму звільнення пролетаріату за допомогою виробничих, кредитних та споживчих асоціацій, заснованих на принципах взаємодопомоги (Див.: Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 538).

Помер П’єр Жозеф Прудон 19 січня 1865 р. у Парижі. Ю. Жуковський зазначав:[[Файл:Gukovskij7-8.jpg|center|400px]](Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. – С. 7, 8).

Прудонізм набув значного поширення у другій половині XIX ст. у Франції, Іспанії, Бельгії, інших європейських країнах.

П`єр Жозеф Прудон вважав, що соціалізм стає науковим, лише базуючись на економічному обґрунтуванні. Це обґрунтування Прудон намагався будувати на категоріях політичної економії, соціології та гегелівської філософії. У своїх працях він виклав власне розуміння основних економічних категорій. Методології Прудона притаманні ідеалізм і суб’єктивізм. Реальні виробничі відносини він розглядав як прояв «абсолютного розуму», який управляє світом і упроваджує в життя «вічні закони справедливості». П. Ж. Прудон намагався виявити в економічних категоріях «хороші» та «погані» сторони. Так, досліджуючи проблеми розподілу праці, він визнає не тільки його позитивний вплив на розвиток продуктивних сил, але й негативний – розглядає як «джерело злиднів». Він робить висновок, що використання машин зменшує потребу у робочій силі і своїм результатом прямо протилежно дії розподілу праці. На думку Прудона, головне завдання у тому, щоб, зберігаючи «хорошу» сторону цієї категорії, знищити іншу шляхом реформування економіки.

Реформування капіталізму взагалі, на його думку, повинно будуватися на основоположному принципі справедливості. Прудон був прибічником мирної, ненасильницької соціальної революції, яка робить зайвими політичні конституції. Наріжним каменем теорії Прудона була ідея автономії особистості, вільної від поневолення буржуазією, державою, церквою. Він дав ґрунтовну критику сучасної йому держави та капіталістичних відносин. М. Туган-Барановський зазначав, що ««Экономические противоречия» содержат в себе такую глубокую критику капиталистического строя, что большинству последующих критиков капитализма оставалось только развивать или видоизменять мысли Прудона. Не подлежит сомнению, что, несмотря на крайне пристрастную критику Прудона Марксом, «Капитал» Маркса создался под непосредственным влиянием «Экономических противоречий». И это неудивительно, так как Прудон был первым замечательным экономистом, применившим гегелевский диалектический метод к исследованию системы экономических категорий во всей их совокупности. Тому же методу следовал и Маркс» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 219–220). Природною формою життя людей Прудон вважав суспільство, яке базується на розподілі праці, рівності людей, взаємообміні послугами та результатами праці, договорах, трудовій власності, вільному об’єднанні трудящих, де підтримується рівновага між особистими інтересами людей та суспільними інтересами. «…Я требую уничтожения привилегий и рабства, я хочу равноправия, хочу, чтобы царил закон. Справедливость, и только справедливость – вот суть моего сочинения», – писав Прудон у праці «Що таке власність?» (Прудон П. Ж. Что такое собственность? или Исследование о принципе права и властит ; Бедность как экономический принцип ; Порнократия или Женщины в настоящее время / П. Ж. Прудон. – Москва : Республика, 1998. – С. 15).

Посилаючись на підсумки сучасних йому революцій і практику впровадження різних конституцій, Прудон доводив безрезультатність таких перетворень для реального звільнення трудящих. Головним повинен стати економічний переворот, основними засобами здійснення якого він вважав справедливий розподіл, прямий обмін результатами праці, безплатний кредит, народний банк (Див.: Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия. – С. 538).

У своїх творах П.-Ж. Прудон, як зазначається у підручнику «Історія економічних учень» за редакцією В. Д. Базилевича: - Трактував справедливість як рівність та взаємоповагу, які реалізуються в економічних відносинах через взаємність послуг. - Рушійною силою економічної діяльності та стимулом економічного прогресу вважав індивідуальну свободу, засновану на приватній власності та вільному розпорядженні результатами власної праці. - Засуджував власність як засіб привласнення чужої праці та отримання нетрудових доходів всупереч принципу взаємності послуг. Визнавав тільки дрібну власність, виступав за знищення великої приватної власності. - Рішуче засуджував комунізм. - Критикував експлуататорську природу існуючого на той час капіталістичного суспільства. 
- Обґрунтував теорію «конституйованої вартості», яка стала наріжним каменем побудованої вченим системи економічних суперечностей. - Виклав власне розуміння таких економічних категорій, як поділ праці, конкуренція, кредит, торговельний баланс тощо. - Обґрунтував необхідність подолання внутрішньої суперечливості вартості шляхом реформування сфери обміну та інше (Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 277–281).

Соціалістичний рух Франції та інших країн Європи у середині XIX ст. розвивався під впливом ідей П. Ж. Прудона.

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про П`єра Жозефа Прудона">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Його перший твір «Що таке власність?» є безумовно найкращий його твір. Він становив епоху, якщо не новизною свого змісту, то хоч би новою й сміливою манерою говорити старе… Якщо можна так висловитися, в цьому творі Прудона переважає ще сильна мускулатура стилю. І стиль цього твору я вважаю за головне його достоїнство. Видно, що навіть там, де Прудон тільки відтворює старе, для нього це самостійне відкриття; те, що він говорить, для нього самого було нове і розцінюється ним як нове. Нечуване зухвальство, з яким він посягає на «святая святих» політичної економії, дотепні парадокси, за допомогою яких він висміює пошлий буржуазний розсудок, нищівна критика, їдка іронія, помітне тут і там глибоке й щире почуття обурення мерзотністю існуючого, революційна переконаність – всіма цими якостями книга «Що таке власність?» електризувала читачів і при першій своїй появі в світ справила сильне враження. В строго науковій історії політичної економії книга ця навряд чи заслуговувала б на згадку. Але такого роду сенсаційні твори відіграють свою роль в науці, так само як і в красному письменстві». '''     Маркс К.''' Про Прудона : (лист до Й. Б. Швейцера), 24 січня 1865 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 16. – С. 25, 26.

«Суть прудонівщини, – а вся вона в цілому насамперед полеміка проти комунізму, скільки б він у комунізму не крав і не розглядав його крізь кабе-бланівську призму, – резюмується, на мою думку, в такому міркуванні:
Справжній ворог, якого треба перемогти, – це капітал. Чисто економічним проявом капіталу є процент. Так званий прибуток є не що інше, як особлива форма заробітної плати. Процент знищується перетворенням його в ануїтет, тобто в річні платежі по погашенню капіталу. Таким чином, робітничому класові – читай промисловому класові – буде назавжди забезпечено перевагу, а власне капіталістичний клас приречений на поступове зникнення. Різними формами процента є проценти по грошових позиках, квартирна плата, земельна орендна плата. Таким чином, буржуазне суспільство зберігається, його існування дістає своє виправдання, у нього відбирають тільки його погану тенденцію». '''     Маркс – Енгельсу''', в Манчестер, 14 серпня 1851 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 27. – С. 267–268.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«…По мнению Прудона, предмет то приобретает, то теряет признаки и свойства капитала и продукта, смотря по тому, переходит ли он из рук в руки или же остается в обладании лица, придающего ему тот или другой новый вид. Вещь является капиталом непосредственно после обмена и остается им во все время, протекающее между приобретением ее и окончательным приготовлением для нового обмена; но как только ей дана новая форма, она становится продуктом. Спор, оценка, установление ценности кажутся Прудону признаками, указывающими на капиталистические свойства вещи. В них он видит, сверх того, указание на связь идеи капитала с социальными отношениями... Утверждая, что тот или другой предмет носит все признаки капитала в течение всего того промежутка времени, которое протекает между двумя последовательными обменами, и что, вступая в обмен, предмет теряет эти признаки и становится продуктом, Прудон, быть может, совершенно бессознательно, делает то ценное указание, что и важнейшее с известной точки зрения явление капитала, именно чистый доход, возникает и осуществляется вне сферы обращения собственно продуктов или товаров. Но положения Прудона оставляют по-прежнему без разъяснения ту связь, какая существует между теориею ценности и теориею капитала». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 302–303, 304.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Как и у всех социалистов, у него исходным пунктом является критика права собственности. Экономисты старательно воздерживались подвергать дискуссии это право, превращая таким образом политическую экономию в простую сводку "хозяйских рутинных навыков". Однако и в их глазах право частной собственности есть основа нашей социальной системы и причина всех несправедливостей. Прудон и начинает с нападок на собственность и ее защитников – экономистов... В реформе обращения товаров Прудон думает найти разрешение вопроса, которое другие искали в потрясениях производства или распределения. Остроумная идея, она заслуживает того, чтобы остаться в истории доктрин, потому что наряду с ошибками заключает в себе кое-что верное и потому еще, что банк Прудона является прототипом целого ряда подобных проектов, которые нельзя было бы обойти молчанием». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 228–229.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Бывают исторические фразы, как и исторические события. Одна из таких фраз принадлежит Прудону. Его сочинения теперь почти забыты; но кто не знает, что Прудон решился дерзновенно провозгласить – «la propriete c'est le vol». Эти несколько слов больше содействовали знаменитости автора, чем десятки написанных им толстых томов». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 209.

«Самым ценным в научном отношении трудом Прудона мы считаем его «Systeme des contradictions economiques ou Philosophie de la misere» (1846). Эта работа произвела огромное впечатление на современников; в Германии быстро появилось три перевода ее, и даже ученые буржуазного лагеря, как, напр., один из основателей исторической школы, знаменитый Бруно Гильдебранд, признали Прудона выдающимся экономическим мыслителем эпохи. В «Экономических противоречиях» Прудон дает критическое исследование основных категорий современного экономического строя. Под влиянием Гегеля, он видит задачу науки об обществе в исследовании процесса общественного развития». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки. – C. 216.

«Хотя автор совершенно произвольно распределяет свои экономические категории, которые не только не соответствуют последовательности исторического развития, но и не подчинены никакому логическому правилу и столь же успешно могли бы быть размещены в обратном или в каком-либо ином порядке, все же «Экономические противоречия» содержат в себе такую глубокую критику капиталистического строя, что большинству последующих критиков капитализма оставалось только развивать или видоизменять мысли Прудона. Не подлежит сомнению, что, несмотря на крайне пристрастную критику Прудона Марксом, «Капитал» Маркса создался под непосредственным влиянием «Экономических противоречий». И это неудивительно, так как Прудон был первым замечательным экономистом, применившим гегелевский диалектический метод к исследованию системы экономических категорий во всей их совокупности. Тому же методу следовал и Маркс». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки. – C. 219–220.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки, соціолог</center></h3>«В какой-то момент он потряс французскую интеллигенцию книгой, название которой вопрошало: «Что такое собственность?» У Прудона был готов и ответ: собственность – это кража. Он призывал к уничтожению огромных частных состояний, но не всей частной собственности. Он встречался и обменивался письмами с Марксом, после чего последний предложил ему присоединиться к ним с Энгельсом. Ответ Прудона был сколь глубоко прочувствованным, столь и пророческим, и его стоит процитировать: ''Если вы хотите этого, давайте объединим наши усилия в поисках законов общества, способов прийти к этим законам и возможностей достичь их; но, ради всего святого, не дайте нам ни на минуту помыслить о подчинении людей после того, как все былые догмы будут уничтожены... Я от всего сердца рукоплещу вашему желанию услышать все мнения; так давайте же продолжать эту проникнутую уважением и добрыми намерениями дискуссию, давайте станем воплощением осведомленной и прозорливой терпимости, но не будем – по той лишь причине, что мы возглавляем движение, – насаждать новую нетерпимость, примерять одежды апостолов новой религии, даже будь то религия логики и разума. Давайте собираться и поддерживать все проявления свободомыслия, осуждать всякую исключительность, всякий мистицизм, давайте не считать ни один вопрос окончательно решенным, а если аргументы иссякнут, давайте начнем с начала – не изменяя своим красноречию и иронии. Если все это будет так, я непременно вступлю в вашу ассоциацию. В противном случае – ни за что!'' Маркс за словом в карман не полез: его реакцией на книгу Прудона «Философия нищеты» стала разгромная «Нищета философии»». '''     Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 193–194.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«He сила идей, а саркастическое красноречие стиля его работ сделало Прудона столь влиятельным. Его главный труд «Что такое собственность?» (What is Property?, 1840) содержал бессмертный ответ: «собственность есть кража», но на самом деле во всех его трудах множество строк, заслуживающих цитирования. В этом отношении, также как и во многих других, он отличался от большинства социалистов своего времени. Он порицал феминизм, свободную любовь, гражданский брак, но превозносил крепкую семью; в основном его социальные взгляды были взглядами мелкого ремесленника или мелкобуржуазного владельца магазина. С другой стороны, он был атеистом и антисемитом, что типично для социалистов того времени. Но от остальных социалистов он наиболее радикально отличался своnbsp;br>ими взглядами на государство. Не испытывая никаких колебаний он называл себя анархистом и выдвигал теорию ликвидации государства. Вместо государства он пропагандировал «взаимное согласие» (mutalisme), а именно, систему добровольных соглашений между крупными сообществами, занимающимися сельскохозяйственным производством, и федеральную систему со строгим представительством, конституцию которой он разработал с особой тщательностью. Применяя грубую версию трудовой теории ценности, он предполагал, что в этих сообществах исчезнут все «нетрудовые» доходы и ренты, в то время как «народный банк» должен будет обращать в деньги продукты их труда и предоставлять кредиты для инвестиций. Маркс в своих работах с удовольствием высмеивал незрелые экономические идеи Прудона, и следует признать, что экономические воззрения Прудона действительно не является его сильной стороной». '''     Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 244–245.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Oeuvres complètes''' [Ressources électroniques] : en 26 v. / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris : Libr. internationale, 1851–1870. – Т. 1–26. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Proudhon%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb31154797t%22&rk=171674;4'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
<li>'''Philosophie du progrès''' [Ressources électroniques] : programme / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Bruxelles, 1853. – 156 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k1513111q.r=Proudhon?rk=128756;0'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
<li>'''Proposition relative à l'impôt sur le revenu, présentée le 11 juillet 1848''', par le citoyen Proudhon, suivie du discours qu'il a prononcé à l'Assemblée nationale le 31 juillet 1848 [Ressources électroniques] / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris, 1848. – 66 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5700886z.r=Proudhon?rk=364808;4'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
<li>'''Système des contradictions économiques ou Philosophie de la misère''' [Ressources électroniques] : en 2 vol. / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin et Cie, 1846. – T. 1. – XLIII, 435 p. ; Т. 2. – 531 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Syst%C3%A8me%20des%20contradictions%20%C3%A9conomiques%20ou%20Philosophie%20de%20la%20mis%C3%A8re%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb349400756%22&rk=21459;2#'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
<li>'''Бедность как экономический принцип''' : пер. с фр. / Прудон. – Москва, 1908. – 29 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 П85'''
<li>'''Собственность-кража'''. (Мысли о собственности) / Пьер Жозеф Прудон. – Москва : Искра, 1906. – 22 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф П85'''
<li>'''Французские конституции XIX столетия и Наполеон III''' / П. Ж. Прудон. – Санкт-Петербург, 1871. – Ч. 1 : История конституционного движения в ХІХ столетии. – 160 с. ; Ч. 2 : Карл-Лудовик-Наполеон Бонапарт (Наполеон III) : его жизнь и сочинения. – [2], 330, [2] с. – Режим доступа: '''[http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?S21CNR=20&S21STN=1&S21REF=2&C21COM=S&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21All=%3C.%3EID%3D0000578%3C.%3E&&S21FMT=fullwebr http://irbis-nbuv.gov.ua/]'''. – Дата обращения: 02.01.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В158501/1-2'''
<li>'''Что такое собственность?''' или Исследование о принципе права и власти ; Бедность как экономический принцип ; Порнократия или Женщины в настоящее время / П. Ж. Прудон. – Москва : Республика, 1998. – 367 с. – (Библиотека этической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П85'''
<li>'''Что такое собственность?''' Или исследование о принципе права и власти : [извлечения] / Пьер Жозеф Прудон // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. работы Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 3. – С. 413–417. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 А72'''
<li>'''Что такое собственность или исследование о принципе права и власти''' : [извлечения] / Пьер Жозеф Прудон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 570–580. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1898. – Т. 25а (полутом 50). – С. 592–597. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд., перераб. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1916]. – Т. 33. – '''[[Медіа:GranatProudhon615-618.pdf|Стб. 615–618]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин та ін. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 3. – С. 141–142. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 188–189. 
''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''Хто є хто в європейській та американській політичній науці''' : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 191–192. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Х97'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Pierre-Joseph-Proudhon'''. – Title from the screen. – Date of request: 17.11.2017.
<li>'''New World Encyclopedia''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Pierre-Joseph_Proudhon'''. – Title from the screen. – Date of request: 17.11.2017.
<li>'''Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – (Київському національному університету ім. Т. Шевченка – 175 років). – С. 270–274: про Прудона. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 Б17'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 498–499: о П. Ж. Прудоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 265–276: о Прудоне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
<li>'''Блауг М.''' Прудон Пьер-Жозеф / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:BlaugPrudon244-245.pdf|С. 244–245]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Бунге Н. Х.''' Полицейское право. Введение и государственное благоустройство. Т. 1, кн.1, гл. 8, отделение 3 : Критический социализм Прудона / Н. Х. Бунге // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира : у 2 кн. / за ред. І. С. Гриценка ; [уклад.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий]. – Київ : Либідь, 2010. – Кн. 1. – С. 50–54. – (Пам’ятки правничої думки Київського університету). 
''Шифр зберігання книги:'' '''34 П50'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2. – 574 с. – С. 201–209, 337–339: о Прудоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
<li>'''* Гильдебранд Б.''' Историческое обозрение политико-экономических систем = [Die Nationalökonomie der Gegenwart und Zukunft] / Бруно Гильдебранд ; пер. под ред. В. Безобразова. – Санкт-Петербург : изд. тип. В. Безобразова и К°, 1861. – Гл. 5 : Экономическое учение Прудона. – С. 180–209. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Г474'''
<li>'''Дроздов В. В.''' Пьер Жозеф Прудон / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 565–570. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 3, гл. 5 : Прудон и социализм 1848 года. – С. 228–250. – (Экономическое наследие). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
<li>'''Жуковский Ю.''' Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – 173 с. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж86'''
<li>'''Застенкер Н. Е.''' Прудон и его проект «Банка обмена» [Электронный ресурс] / Н. Е. Застенкер // Французский ежегодник 1978. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Наука, 1980. – С. 161–178. – Режим доступа: '''http://istmat.info/node/28576'''. – Дата обращения: 17.11.2017.
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 332–334. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Иловайский С. И.''' Косвенное обложение в теории и практике / С. И. Иловайский. – Одесса : тип. Штаба войск Одес. воен. окр., 1893. – Вып. 1. – [4], IV, 192, [2] с. – С. 76–77: о Прудоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В137686''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''336 Илов'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 276–283. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 444–445: о Прудоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 245–246: о Прудоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Маркс К.''' Злиденність філософії. Відповідь на «Філософію злиднів» пана Прудона / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 4. – С. 65–178. 
''Шифр зберігання книги:'' '''3К М27'''
<li>'''Маркс К.''' Про Прудона : (лист до Й. Б. Швейцера), 24 січня 1865 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 16. – С. 25–32. 
''Шифр зберігання книги:'' '''3К М27'''
<li>'''Меринг Ф.''' От утопии к науке / Ф. Меринг ; вступ. ст. Д. Рязанова, Ф. Энгельса. – Ростов-на-Дону ; Краснодар : Буревестник, 1924. – XLIX, 376 с. – Из содерж.: Маркс против Прудона. – С. 246–264. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф М52'''
<li>'''Мицюк О.''' П’єр Прудон [Електронний ресурс] / О. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Прага, 1923. – 25 с. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/11242-mitsyuk-o-pyer-prudon/'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
<li>'''Мишель А.''' Идея государства : критический опыт истории социальных и политических теорий во Франции со времени революции / А. Мишель ; пер. с фр. П. Рождественского ; под ред. А. Рождественского. – Москва : Тип. Сытина, 1909. – 804 с. – (Б-ка для самообразования). – С. 355–374: о Прудоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Адз698'''
<li>'''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 234–235: о Пьере Жозефе Прудоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Акад. наук. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – Ч. 3, разд. 3 : Прудонизм. – С. 176–264. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Туган-Барановский М. П.''' П. Ж. Прудон, его жизнь и общественная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1891. – 80 с. – (Жизнь замечательных людей / Биогр. б-ка Ф. Павленкова). – Режим доступа: '''http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/257'''. – Дата обращения: 17.11.2017. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А318890'''
<li>'''Туган-Барановский М. И.''' Прудон / М. И. Туган-Барановский // Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 209–221. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
<li>'''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 432 с. – С. 193–194: о Прудоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. VIII, 495–988. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 600–601: о Прудоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''* Эльцбахер П.''' Анархизм : Изложение учений: Годвина, Прудона, М. Штирнера, Бакунина, Кропоткина, Туккера и Л. Толстого / П. Эльцбахер ; пер. с нем. Р. Стрельцова. – Санкт-Петербург : О. Н. Попова, 1906. – Гл. 4 : Учение Прудона. – С. 76–105. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А621800'''
<li>'''Энгельс Ф.''' О Прудоне : [критический разбор книги Прудона «Общая идея революции в ХІХ веке»]. VI этюд : Организация экономических сил / Ф. Энгельс // Архив Маркса и Энгельса. – Т. 10. – С. 26–31. 
''Шифр зберігання книги:'' '''3К М27'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Proudhon1.jpg|Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 244.
Файл:Proudhon2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Portrait_of_Pierre_Joseph_Proudhon_1865.jpg?uselang=uk'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
Файл:Proudhon3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon-1848.jpg?uselang=fr'''. – Дата звернення: 17.11.2017. 
Файл:Proudhon4.gif|'''Режим доступу''': '''https://www.marxists.org/reference/subject/economics/proudhon/index.htm'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
Файл:Proudhon5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon_jeune.jpg?uselang=fr'''. – Дата звернення: 17.11.2017. 
Файл:Proudhon6.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon-children.jpg?uselang=fr'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
Файл:Proudhon7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon_atelier_Nadar_BNF_Gallica.jpg?uselang=fr'''. – Дата звернення: 17.11.2017.
Файл:Proudhon8.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/Pierre-Joseph_Proudhon'''. – Дата звернення: 17.11.2017. 
Файл:Proudhon9.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.amazon.co.uk/gp/product/images/2915514283/ref=dp_image_0?ie=UTF8&n=266239&s=books'''. – Дата звернення: 17.11.2017.</gallery>

</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Платон

2023-01-25T08:36:21Z

Admin:

[[Файл:Platon.jpg|left|150px]]<h3><center>Платон 
Πλάτων 
(справжнє ім’я Арістокл) 
(Αριστοκλής) 
427 – 347 рр. до н. е. – 
давньогрецький філософ. 
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">
Платон народився 427 р. до н. е. можливо 26 або 27 травня (Орлов Е. Платон. Его жизнь и философская деятельность / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 85. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)). Стосовно місця його народження існує дві основні версії. За першою, він народився на острові Егіна, де існувала афінська колонія і де його батько володів ділянкою землі. Проте переважна більшість визнає місцем народження Платона Афіни. Родина, до якої належав Платон, була однією зі старіших і впливовіших в Афінах. Його батько Арістон був нащадком знаменитого аттичного царя Кодра. Мати Платона, Периктиона (за іншими джерелами, Потона), походила по прямій лінії від Дропіда, родича і друга одного з «семи мудреців» Солона, члени її родини належали до вищої афінської аристократії. Справжнє ім’я Платона – Арістокл. Прізвисько «Платон» він отримав завдяки своїй міцній статурі: «платос» грецькою означає повноту, широту, простір, за іншими відомостями – завдяки своїм розмашистим манерам та широкому лобові.
Походження Платона, його надзвичайні здібності могли забезпечити йому блискучу політичну кар’єру і багате на події життя, проте він обрав інший шлях. «Платон прожил 80 лет, но большая часть их, проведенная в тиши садов Академии и вдали от театра бурной практической деятельности, не могла представить много драматических моментов, какие мы привыкли встречать в жизни, например, общественных деятелей. Зато эти годы должны были быть богаты тем внутренним содержанием, которое вкладывается в жизнь развитием мощного человеческого духа. Великие мыслители, в противоположность поэтам, никогда не рождаются таковыми, а вырастают, и этот рост ни в ком не совершался так беспрерывно, как в Платоне, который и перед смертью все еще продолжал работать мыслью и развивал свою систему» (Орлов Е. Платон. – С. 84).

Відомо, що Платон отримав найкращу на той час освіту і виховання. З ранніх літ виявив надзвичайні здібності. У молоді роки Платон захоплювався музикою і поезією. Він випробовував свої сили в епіграмах, епосі, драмах. В період закоханості у гетеру Археанассу із Колофона він писав ліричні вірші, що присвячував їй. Коли Платону йшов двадцятий рік, він зустрів Сократа – найбільш відомого у той час вчителя мудрості. Розповідають, що напередодні Сократу наснився дивний сон: на колінах він тримав молодого лебедя (лебідь у греків вважався священним птахом Аполлона), який миттєво вкрився пір’ям і з криком піднявся вгору. Наступного дня Сократ зустрів Платона і сказав йому, що він і є його лебідь. Після зустрічі із Сократом (407 р. до н. е.) Платон залишив заняття музикою і поезією: з молитвою до бога вогню він спалив всі свої вірші і звернувся до занять філософією. Протягом наступних восьми років він був учнем Сократа. Після смерті Сократа Платон вивчав інші філософські системи і навчався у Кратила та Гермогена. Згодом він здійснив ряд подорожей, відвідав Мегару, Кірену, Італію, Єгипет (Див.: Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – С. 129).

Після 13-річної відсутності Платон повернувся до Афін і невдовзі оселився в Академії – місцевості, яка отримала назву на честь міфічного героя Академа. Близько 385 р. до н. е. він заснував там філософську школу, яка стала центром античного ідеалізму і отримала назву «Академія». Ділянку для школи придбали учні Платона. Платон вважався одним з найвидатніших математиків свого часу. Вивчав математику, зокрема, навчаючись у відомого геометра Феодора у Киренах. Деякі давні письменники стверджують, що вивченню математики Платон надавав такого значення, що зробив на воротах своєї школи напис про те, що доступ до неї відкритий тільки тим, хто знає геометрію. Проте, можливо, це тільки легенда, оскільки джерела повідомляють про подібний напис, що з’явився раніше на вході у школу знаменитого Піфагора: «Ніхто, крім геометра, та не зайде сюди!». Відомо, що філософія Піфагора мала величезний вплив на розвиток платонівської думки.

Тричі Платон виїжджав до Сицилії з метою реалізації там проекту своєї ідеальної держави. Вперше він відвідав Сицилію у 388 р. до н. е. Тиран Сиракуз Діонісій Старший змусив Платона жити при дворі, проте Платон своїми роздумами про сутність тиранії сильно розгнівив Діонісія. Тиран передав філософа у руки спартанського посла Полліда, який у той час вирушав з Сиракуз. На острові Егіна Поллід продав Платона у рабство. Викупив його, як свідчать джерела, Аннікерид Киренський (теж причетний до філософії) і допоміг Платону повернутись до Афін. Друга подорож сталася у 367 р. до н. е. і була пов’язана з бажанням Платона переконати наступного правителя – Діонісія Молодшого створити у своїх володіннях ідеальну державу. Не отримавши підтримки тирана та його прибічників, Платон звернувся із проханням надати йому хоча б ділянку землі і деяку кількість людей для проведення експерименту та створення колонії. Це звернення філософа теж залишилось без підтримки і він розсудливо, зважаючи на попередній досвід, повертається до Афін. Втретє він відвідує Сиракузи і намагається примирити свого учня Діона з Діонісієм Молодшим, проте це втручання ледве не вартувало йому життя. На цей раз врятувало його втручання філософа-піфагорійця Архіта Тарентського. Платон повернувся в Афіни і більше не їздив до Сиракуз. Останні чотирнадцять років він прожив у тиші своєї школи і розробляв свою філософію. Платон не мав власної сім’ї і дітей. Якось його запитали, чи можливо одруженому чоловіку займатися філософією. Платон відповів: «А как, по-вашему, легче выплыть из кораблекрушения: одному или с женой на плечах?» (Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 132). Помер Платон у віці 80 років, у 347 р. до н. е. і був похований неподалік від Академії.

«Він був заможний аристократ, деякі його родичі були причетні до влади тридцятьох тиранів. У ті дні, коли Афіни зазнали поразки, він був уже юнаком, тож міг складати вину за поразку на демократію, яку через своє суспільне становище та родинні зв'язки скоріш за все зневажав. Він був учнем Сократа, якого щиро любив і глибоко шанував, – а Сократа позбавила життя також демократія. Тому не дивно, що він, ілюструючи свій ідеал держави, звернувся до прикладу Спарти. Платон володів мистецтвом прибирати свої антиліберальні ідеї в таку форму, що вони ввели в оману багатьох учених майбутніх сторіч, які захоплювались його діалогом «Держава», навіть не усвідомлюючи того, що обстоювали його тези. Завжди вважалося слушним хвалити Платона, але не розуміти його» (Рассел Б. Історія західної філософії : пер. з англ. / Бертран Рассел. – Київ : Основи, 1995. – С. 99).

Скласти більш-менш реальне уявлення про характер відомого стародавнього філософа майже неможливо, незважаючи на певну кількість документів, залишених сучасниками мислителя. Платон мав багато ворогів як філософських, так і політичних і особистих. Сучасним дослідникам важко зрозуміти, які свідчення є правдивими, а які ні. «Мы знаем Платона, – зазначав Є. Орлов – автор нарису «Платон. Его жизнь и философская деятельность», – главным образом из его же сочинений и в силу весьма обычного и естественного заблуждения никак не можем допустить, чтобы человек, написавший эти вещи, полные воображения, теплоты чувства и всякой красоты внешней и внутренней, был менее прекрасен, нежели его творения. Конечно, это ошибочно, и мы знаем много тому примеров…» (Орлов Е. Платон. – С. 101).

Завершаючи спробу створення уявного образу філософа, Є. Орлов писав: «…Рано во мнении людей Платон стал «божественным» философом. Слава его распространилась по всем углам тогдашнего цивилизованного мира; к нему стекались со всех концов Греции ученики и поклонники; выдающиеся государи, вроде Дионисия Сиракузского и Пердикка Македонского, обращались к нему за советами и искали его дружбы, и говорят даже, что фивяне и аркадцы обратились к нему с просьбой составить им проект государственного уложения. Он был предметом всеобщего уважения, и когда в 360 году, как передают некоторые писатели, философ явился на Олимпийские празднества, народ расступался перед ним как перед национальным героем; все взоры обратились к нему, на него указывали пальцами – и атлеты на миг были забыты. Таков был этот замечательный человек. Мы не в состоянии среди всей этой массы противоречивых свидетельств произнести над его нравственным характером решительного и окончательного приговора» (Орлов Е. Платон. – С. 105).

До нашого часу дійшли численні твори Платона, написані у формі діалогів та листів. У формі діалогів написані майже всі його твори (окрім «Апології Сократа»), головною діючою особою яких є у більшості випадків Сократ. Його уявлення про політичний та економічний устрій суспільства знайшли відображення у діалогах «Держава» та «Закони». У Платона ми не бачимо закінченої економічної системи. Для нього є характерним глибокий інтерес до проблем держави, яку він ототожнює з суспільством. Платон висунув дві схеми держави, тобто суспільства: одну – схему ідеальної держави, іншу – схему, близьку до держави його епохи. Фактично, він виступив з програмою реформ соціально-економічних порядків в інтересах рабовласників. «В противоположность Ксенофонту, – зазначає В. Желєзнов, – рассуждения которого о хозяйственных явлениях вытекали более всего из практических соображений «хозяина» относительно лучшего устройства и управления его ойкоса, у Платона экономические вопросы поставлены в непосредственную связь с общим философским мышлением, образуя необходимую, органическую часть его мировоззрения. Хозяйство интересует Платона не само по себе, а как необходимый элемент общей человеческой жизни и единственно мыслимой для него формы ее – государственного союза» (История экономической мысли / под ред. В. Я. Железнова и А. А. Мануилова. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1. – С. 74).

Ф. Я. Полянський, автор відомої праці «Экономическая мысль Древней Греции», підкреслює, що твори Платона «…оставили значительный след в истории экономической мысли, выдвинули новые точки зрения в разрешении старых вопросов и поставили новые проблемы, актуальные для Греции того времени. Нельзя допускать вульгаризации его взглядов и утверждать, будто он ничего не сказал нового в истории науки. Ведь Платон писал для рабовладельцев и для них в его проектах было много нового. Он разработал целую программу выхода из кризиса рабовладельческого строя и стабилизации последнего. При обосновании этой программы им было сформулировано много новых положений или развиты старые, дано им новое истолкование» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 164).

Платон жив в епоху кризи грецького полісу, кризи рабовласницької системи. Для політичних і філософських позицій Платона характерним є антидемократизм. Він виступав за реставрацію олігархічних порядків, розробив концепцію «нової», або «ідеальної», держави. Платон не ставив під сумнів рабовласницький характер «ідеальної» держави і вважав, що рабство не повинно розповсюджуватися на греків, рабами повинні бути, за його уявою, тільки представники інших народів. Вільне населення він поділяв на три стани: філософи, що керують державою; воїни; робітники (демос) – землероби, ремісники, торговці. Раби в «ідеальній» державі Платона знаходяться поза станами. Основою «ідеальної» держави у Платона є розподіл праці. Виходячи з розуміння, що здібності у людей є різними, а потреби є різноманітними, Платон визнавав наявність протиріч між потребами людини і можливостями їх задоволення. Це протиріччя вирішується шляхом створення міста, тобто держави, або суспільства. Суспільний устрій базується на жорсткому розподілі праці, який забезпечує економічну ефективність. Кожна людина від природи, згідно Платона, має відповідні здібності до виконання лише однієї справи і повинна займатися лише нею: землероб не може займатися ремеслом, а ремісник може займатися лише одним видом ремесла. В такому разі можливо легше і більше створити продукції. Основою економіки, як вважав філософ, повинно бути натуральне господарство у рамках рабовласницької общини. Платон пропонував заборонити ввезення товарів, в яких не було потреби, і експорт необхідних для країни товарів. На думку Платона, торгівля необхідна для того, щоб обслуговувати розподіл праці в межах міста та між містами. Для торгівлі необхідні гроші, які, як він вважав, виконують дві функції: міри вартості та засобу обігу. Платон виступав проти торгових угод у кредит, вважав, що вони повинні виконуватися за готівковими розрахунками. Він вважав недостойним громадян своєї держави прагнути збагачення та накопичення грошей. На думку Платона, збагачення розбещує людей, тому два вищі стани – філософи та воїни – повинні відмовитися від приватної власності і навіть не торкатися золота та срібла, а жити у таборах та спільно харчуватися. Земля між землеробами повинна бути рівномірно розподілена. Він відрізняє туземну монету, яка має обіг лише всередині країни, та загальну еллінську монету, що повинна знаходитися, як він вважав, у монопольному володінні держави для оплати військових походів, подорожей та іншого. Приватні особи, які виїжджали за кордон, повинні були після повернення здавати іноземні гроші, що залишились у них, державі. Відмінність, яку визнає Платон між туземною монетою і загальною еллінською, свідчить про те, що він відрізняв обіг повноцінних та неповноцінних грошей.

Таким чином, «ідеальна держава» Платона являє собою жорстко регламентоване державою натуральне господарство. По суті, то був проект збереження грецького полісу як рабовласницької общини в умовах кризи економічної системи. Другий проект кращої держави був розроблений Платоном у творі «Закони», написаному наприкінці життя. Цей проект більш реалістичний і краще відображає тогочасні реалії. Платон «вошел в историю экономической мысли античности как один из ее выдающихся представителей» (Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. В. М. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – С. 122).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Платона">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: ''Ксенофонта'' (Όικουόμικα), ''Платона'' (περί πολιτεία) и ''Аристотеля'' (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам ''картину'' древнего экономического общества; Платон возвышает его до ''идеала''; Аристотель извлекает из него ''теоретические положения''. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие: Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему». '''     Вернадский И.''' Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.

«Самые важные истины, сознанные ими, не казались заслуживающими особенного внимания. Так например, в понятии о разделении труда, ясно высказанном Ксенофонтом и Платоном, до А. Смита никто не заподозревал зародыша науки и основной идеи целого общества. Платоном мысль эта высказана в его ''Политике'', сочинении, которого не определены достаточно ни цель, ни главное содержание. Некоторые (Шлейермахер) видят в нем развитие идеи справедливости, и с этим согласна та цель разговора, которую представил сам Платон; другие напротив, и таких большая часть, видят в нем представление Платона о государстве, выражение его идеала общества. Для нас предмет этого спора не имеет большой важности, потому что в обоих случаях остается неизменным одно, именно, что здесь излагаются известные понятия, признанные автором справедливыми, но никогда не выполнимые; одним словом – утопия». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 516.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Подобно Сократу, и Платон (428/7–348 гг. до н. э.), его ученик, придает немаловажное значение экономическим феноменам в социальной жизни, но, так же как и Сократ, не может себе представить политическую экономию отдельно от морали, а так как его мораль носит аскетический характер, то он тоже смотрит на богатство с отрицательной стороны. В своей прекрасной книге «Государство» (или «республика») Платон указывает, что происхождение общества коренится в существовании у людей потребностей и необходимости обмена». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 11.

«…Современные экономисты если не заимствовали у Платона закон разделения труда, то во всяком случае открыли его после Платона». '''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 13.

«Связь его с позднейшими социалистическими доктринами очевидна. Как идеалист, он поставил экономические феномены в зависимость от политических и нравственных факторов, подчинив первые последним; он считал их продуктом свободной деятельности человеческого духа в противоположность современной материалистической школе, видящей в экономических феноменах основу, субстрат, на котором действуют политические, правовые и нравственные феномены как форма проявления экономической сущности». '''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 17.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«…Платоновский социализм вытекает из подчинения личности обществу. Личность человека не имеет для Платона ценности и он хочет превратить ее в орган общества, послушное орудие, не преследующее своих особых целей, но служащее только интересам целого. Требование общности имуществ отнюдь не вызывается у Платона стремлением обеспечить каждому возможно большее участие в пользовании общественным богатством. Наоборот, общность имущества мудрецов в платоновском «государстве разума» преследует цели их общей бедности. Платоновский социализм имеет всецело моральный характер и чужд какой бы то ни было примеси экономического интереса. Экономический интерес, стремление к умножению богатства, встречает у Платона самое категорическое осуждение, как опасный соблазн, неразрывно связанный с частной собственностью». '''     Туган-Барановский М. И.''' К лучшему будущему : сб. социально-философских произведений / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1996. – С. 264.

«Страх перед богатством у Платона был тесно связан с его идеалистическим философским мировоззрением. Не тело, а дух представляет собой истинную ценность – так учил Платон; чувственные удовольствия казались ему опасными для мощи духа». '''     Туган-Барановский М. И.''' К лучшему будущему. – С. 271.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Его кастовая система покоится на представлении о необходимости некоторого разделения труда («Государство», II, 370). Он развивает эту вечную экономическую банальность с большой тщательностью. Если в этом и есть хоть что-нибудь интересное, так это то, что он (а вслед за ним и Аристотель) делает упор не на увеличение эффективности, которое является результатом разделения труда как такового, но на увеличении эффективности как следствии предоставления возможности каждому специализироваться в том, к чему он лучше приспособлен по своей природе. Признание врожденных различий в способностях необходимо упомянуть потому, что эта мысль была полностью утеряна в дальнейшем. Опять-таки по ходу дела Платон замечает, что деньги являются «символом», предназначенным для облегчения обмена («Государство», II, 371). (Джоуэтт переводит σνμβολον как «денежный знак».) Подобное случайное высказывание значит мало и не оправдывает приписывания Платону какого-либо определенного взгляда на природу денег. Но необходимо отметить, что его рекомендации в области денежной политики, например его враждебное отношение к использованию золота и серебра или его идея денег для внутреннего обращения, которые были бы бесполезны за границей, действительно согласуются с логическими выводами теории, в соответствии с которой ценность денег в принципе не зависит от того материала, из которого они сделаны. Имея в виду этот факт, мне кажется, мы можем утверждать, что Платон был первым известным нам сторонником одной из двух фундаментальных теорий денег…». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 68–69.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Собрание сочинений''' : в 4 т. / Платон ; [общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи ; вступ. ст. А. Ф. Лосева ; примеч. А. А. Тахо-Годи ; пер. с древнегреч. Вл. С. Соловьева и др.] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1990. – Т. 1. – 861 с. – (Философское наследие ; т. 112). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Собрание сочинений''' : в 4 т. / Платон ; [общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи ; вступ. ст. А. Ф. Лосева ; примеч. А. А. Тахо-Годи ; пер. с древнегреч. Вл. С. Соловьева и др.] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1990–1994. – 4 т. – (Философское наследие). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В337585/1-4'''
* '''Сочинения''' : в 3 т., 2 ч. : [пер. с древнегреч.] / Платон ; [под общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1968–1972. – Т. 1. – 1968. – 623 с. ; Т. 2. – 1970. – 611 с. ; Т. 3, ч. 1. – 1971. – 687 с. ; Т. 3, ч. 2. – 1972. – 678 с. – (Философское наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Апология Сократа. Критон. Ион. Протагор''' : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 864 с. – (Классическая философская мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Апологія Сократа. Бенкет''' / Платон // Філософія : хрестоматія : у 2 т. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; [авт.-упоряд.: І. С. Добронравова та ін. ; за заг. ред. І. С. Добронравової ; наук. ред.: А. А. Кравчук, О. В. Руденко]. – Київ : ВПЦ "Київ. ун-т", 2010. – Т. 1 : Філософська пропедевтика. – С. 101–131. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
* '''Государство. Законы''' / Платон // Пайдея: Восхождение к доблести / Платон, Аристотель ; сост., отв. ред., авт. ввод. ст. Г. Б. Корнетов. – Москва : Изд-во УРАО, 2003. – С. 121–296. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Держава''' / Платон // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 37–51. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
* '''Держава''' / Платон ; пер. з давньогрец. Дзвінки Коваль. – Київ : Основи, 2005. – 356 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА673566'''
* '''Диалоги''' / Платон ; [сост., ред. изд. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. с древнегреч. С. Я. Шейнман-Тонштейн ; авт. примеч. А. А. Тахо-Годи] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1986. – 606 с. – (Философское наследие ; т. 98). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Диалоги''' : пер. с древнегреч. / Платон. – Харьков : Фолио, 1999. – 383 с. – (Философия. Мастера). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Діалоги''' : пер. з давньогрец. / Платон ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2008. – 347, [5] с. – (Бібліотека світової літератури : засн. в 2001 р.). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Законы''' : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 832 с. – (Классическая философская мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Федон. Пир. Федр. Парменид''' / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 528 с. – (Классическая философская мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
* '''Филеб. Государство. Тимей. Критий''' : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 656 с. – (Классическая философская мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П37'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1898. – Т. 23а (полутом 46). – С. 837–851. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1915]. – Т. 32. – '''[[Медіа:GranatPlaton.pdf|Стб. 324–334]]'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – С. 571–574. ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
* '''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 782–788. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
* '''Хто є хто в європейській та американській політичній науці''' : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 184–186. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Х97'''
* '''Антонович А. Я.''' Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Киев, 1914. – Т. 1 : Введение и основные силы, действующие в национальном хозяйстве. – 710 с. – С. 130–131: о Платоне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 A72'''
* '''Асмус В.''' Платон / В. Асмус. – Москва : Мысль, 1975. – 222 с. – (Мыслители прошлого). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А90'''
* '''Базилевич В. Д.''' Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – 718 с. – С. 36–39, 48, 239–241, 243, 246, 248, 476–477: про Платона. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б17'''
* '''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.5 : «Идеальное государство» Платона – модель социально-экономического бытия. – С. 95–104. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
* '''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – С. 88–90: о Платоне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
* '''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 2 : Платон. – С. 34–73. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
* '''Вернадский И.''' Очерк истории экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – Из содерж.: Платон. – С. 516–521. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
* '''Виндельбанд В.''' Платон : пер. с нем. / Вильгельм Виндельбанд. – Київ : Зовнішторгвидав України, 1993. – 176 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф В481''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА552093'''
* '''Воронцов Е. А.''' Учение Платона о государстве / Е. А. Воронцов // Alma mater (Вестник высшей школы). – 2012. – № 4. – С. 79–83. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
* '''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, разд. 2, гл. 6.3 : Экономическая мысль периода кризиса полисной системы. Ксенофонт и Платон. – С. 118–122. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
* '''Диоген Лаэртский.''' Платон / Диоген Лаэртский // О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 137–166. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Д46'''
* '''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 74–76. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
* '''Ильин В. В.''' Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 39–40, 252, 254: о Платоне. ''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 И46'''
* '''Ингрэм Дж.''' История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:IngremPlaton18-20.pdf| С. 18–20]]''': о Платоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
* '''История экономической мысли''' / Моск. науч. ин-т ; под ред. В. Я. Железнова, А. А. Мануилова. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1, гл. 3–4 : Хозяйство как элемент государственной и индивидуальной жизни в философской системе Платона. – С. 74–152. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 68–72. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – 576 с. – Из содерж: Платон из Афин. – С. 128–152. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К44'''
* '''Кралюк П. М.''' Історія філософії України : підручник / П. М. Кралюк ; М-во освіти і науки України. – Київ : КНТ, 2015. – 652 с. – Зі змісту: Платон і Україна. – С. 61–64. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К78'''
* '''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2017. – С. 36–37. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
* '''Кун Г.''' Платон / Гельмут Кун ; пер. В. Терлецького // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : [пер. з нім.] / під ред. Євгена Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 11–34. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К47'''
* '''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 49–57: о Платоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
* '''Лосев А. Ф.''' Платон. Аристотель / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Мол. гвардия, 2000. – 391, [1] с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 777). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А618213'''
* '''Мазараки А. А.''' Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 82–85, 87–88, 127, 132, 282–285: о Платоне. ''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 М13'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. –2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Модель Платона. – С. 224–226. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 4.7 : Политические доктрины Платона и Аристотеля. – С. 47–53. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
* '''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 32–39: о Платоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
* '''Орженцкий Р.''' Учение о ценности у классиков и канонистов [Электронный ресурс] : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Электрон. текстовые данные. – Одесса : тип. Штаба Округа, 1896. – [2], V, [3], 256 с. – '''[[Медіа:Orgenckij135-140.pdf|С. 135–140]]''': о Платоне. – Режим доступа: '''http://books.e-heritage.ru/book/10077902'''. – Дата обращения: 10.05.2018.
* '''Орлов Е. Н.''' Платон. Его жизнь и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Орлов. – Санкт-Петербург : Тип. т-ва «Общественная польза», 1896. – [3–5], 6–78 с. : портр. – (Жизнь замечательных людей : Биографическая библиотека Ф. Павленкова). – Режим доступа: '''http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/363'''. – Дата обращения: 24.05.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А0172204''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф(092) О-66'''
* '''Орлов Е.''' Платон : биогр. очерк / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / [сост., общ. ред. и послесл. Н. Ф. Болдырева]. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 77–157 : портр. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; т. 9). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С59'''
* '''Платон и его эпоха''': к 2400-летию со дня рождения : [сб. статей] / АН СССР, Ин-т философии ; [отв. ред. Ф. Х. Кессиди]. – Москва : Наука, 1979. – 318 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф(09) П37'''
* '''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 8 : Экономические взгляды Платона. – С. 164–191 ; Лекция 9 : Социальный идеал Платона. – С. 192–218. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
* '''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 2 : Платон и Аристотель. – С. 47–60. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
* '''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие / Д. И. Розенберг ; АН СССР, Ин-т экономики. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 16–19. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
* '''Стукалов А. В.''' Сучасна соціальна держава як результат історичного розвитку концепту ідеальної держави Платона / А. В. Стукалов // Філософські та методологічні проблеми права. – 2016. – № 1. – С. 127–138. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fmpp_2016_1_13'''. – Дата звернення: 23.05.2018. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ж100644/2016/1'''
* '''Татаркевич В.''' Історія філософії : пер. з пол. / Владислав Татаркевич. – Львів : Свічадо, 1997. – Т. 1. – 455 с. – Зі змісту: Платон. – С. 97–122. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т23'''
* '''Чанышев А. А.''' История политических учений. Классическая западная традиция (античность – первая четверть ХIХ в.) : монография / А. А. Чанышев ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т). – Москва : РОССПЭН, 2001. – Разд. 1, гл. 1, § 3 : «Идеальное государство» Платона. – С. 27–46. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-18'''
* '''Чичерин Б. Н.''' Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин ; МВД России, С.-Петерб. ун-т. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 334 с. – Из содерж.: Платон. – С. 6–21. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ч-72'''
* '''Чорна Л. В.''' Від ідеї до утопії: шлях Платона до осягнення ідеальної держави [Електронний ресурс] / Л. В. Чорна // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія: Філософія. – 2015. – № 4. – С. 5–12. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnaduph_2015_4_3'''. – Дата звернення: 29.05.2018.
* '''Шухов Н. С.''' Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Вып. 1, ч. 1, гл. 4.3 : Система идей и экономическая концепция Платона. – С. 116–126. – (Экономическая мысль России: единство теории полезности и трудовой теории стоимости). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш98'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [гл.] 11.2.3 : Платон. – С. 294–296. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.2 : Платон. – С. 6–14. – (Классика политэкономической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
* '''Якубенко В. Д.''' Власність, економічна влада та управління : навч. посіб. / В. Д. Якубенко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ, 2011. – Тема 2.1 : Власність в античній філософії: Платон та Аристотель. – С. 52–56. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Я49'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
File:Platon1.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – С. 139.
File:Platon2.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 136.
File:Platon3.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 129.
File:Platon4.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 151.
File:Platon5.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 146.
File:Platon6.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 143.
File:Platon7.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 147.
File:Platon8.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 139.
File:Platon9.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 148.
File:Platon10.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 145.
File:Platon11.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 150.
File:Platon12.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 149.
File:Platon13.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 148.
File:Platon14.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 147.
File:Platon15.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 141.
File:Platon16.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 141.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Оуен Роберт

2023-01-25T08:35:19Z

Admin:

[[Файл:Owen.jpg|left|150px]]<h3><center>Оуен (Овен) Роберт 
Owen Robert 
14 травня 1771 – 17 листопада 1858 – 
англійський соціаліст-утопіст. 
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Роберт Оуен народився 14 травня 1771 року у невеликому валлійському містечку Ньютаун (Монтгомерішір, Уельс). Батько Роберта був дрібним ремісником та по сумісництву служив місцевим поштмейстером. У родині Оуенів виховувалось семеро дітей. Роберт народився шостим і був найменшим хлопчиком у родині.

З п’яти років він починає відвідувати початкову школу. Напрочуд швидко навчається читати і писати, вирізняється кмітливістю і чудовою пам’яттю. Так склалося, що початкова школа стала єдиним навчальним закладом, де навчався Роберт. У подальшому він опановує шкільну програму і наукові дисципліни самостійно, обираючи предмети і різних авторів на свій власний розсуд. У семирічному віці Роберт стає помічником учителя. Він допомагає проводити уроки, займається репетиторством, пише проповіді на релігійні теми.

Самостійне життя Оуена розпочинається напрочуд рано. Вже у десять років він їде у Лондон до старшого брата з метою знайти роботу. Але пристойного місця у Лондоні отримати не вдається. Чотири роки він працює учнем у торговому підприємстві у невеликому місті Стамфорді. Там він проходить шлях від учня продавця до управителя великого магазину, навчається не тільки тонкощам торгової справи та отримує досвід практичної роботи, але й завдяки доброму ставленню господаря компанії Макгаффога (McGufFog) має можливість вільно користуватися його великою бібліотекою. Юнак на свій розсуд вибирає літературу з різних галузей знань. За розум і старанність Макгаффог не нахвалиться молодим управителем, він ставиться до нього, як до власного сина. Але Роберт мріє побачити світ, поїхати з провінційного Стамфорда. У 1784 р. Оуен переїжджає до Лондона, де влаштовується прикажчиком у галантерейний магазин, а у 1787 р. він їде до Манчестера – центра бавовняної промисловості Англії.

Там Роберт ще два роки працює прикажчиком торгової компанії. Не цікава, безперспективна праця спонукає його започаткувати власну справу. Він позичає гроші у брата і у складчину зі знайомим механіком Джонсом у 1789 р. купує приміщення та промислове обладнання. Юні компаньйони відкривають власну невеличку фабрику з виробництва мюль-машин (прядильних машин періодичної дії). Невдовзі цей діловий союз розпадається, і Оуен з отриманими при розподілі майна підприємства трьома мюль-машинами та п’ятьма робітниками засновує власну фабрику, якою він з успіхом керує. Відомо, що на авансовані 100 фунтів стерлінгів капіталу він отримував 300 фунтів щорічного прибутку (Див.: Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель / В. Г. Подмарков ; АН СССР. – Москва : Наука, 1976. – С. 16). Згодом Оуен вимушений продати свою фабрику власникам великої текстильної корпорації. Під час оформлення купчої він дізнається про конкурс на посаду керуючого великої бавовноткацької фабрики, що входить до складу цієї корпорації.

Не вагаючись, Оуен вирішує прийняти участь у цьому конкурсі. Як пише Р. Хайлбронер, «Оуэн ничегошеньки не смыслил в пряже, но история о том, как он был принят на работу, должна быть взята на вооружение армией любителей поразглагольствовать о том, как важно быть уверенным в себе и удачливым» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 137). Півстоліття потому Оуен так описує цю сторінку свого життя: «Я надел шляпу и проследовал прямиком в контору господина Дринкуотера. «Сколько вам лет?» – «В мае будет двадцать», – отвечал я. «Сколько раз в неделю вы напиваетесь допьяна?...» – «Такого со мной еще не случалось», – сказал я, а мои щеки густо заалели от столь неожиданного вопроса. «На какое жалованье вы рассчитываете?» – «Триста в год», – отвечал я. «Что? За сегодняшнее утро я разговаривал с кучей претендентов на эту работу, всех и не упомнить, и я сомневаюсь, что все вместе они просили столько, сколько хотите вы». – «Я не собираюсь ориентироваться на желания других, и не могу согласиться на меньшую сумму», – был мой ответ» (Цит. за: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 138). Та через дві години спілкування фабрикант приймає рішення найняти на роботу Роберта на його умовах. «Это был типично оуэновский ход, и ход удачный, – зазначає Хайлбронер. – В двадцать лет обаятельный молодой человек с вытянутым лицом, довольно прямым носом и большими, честными глазами, так и говорившими: «На меня можно положиться», в одночасье стал звездой текстильного мира» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 138).

Молодий керуючий проявляє не аби які організаторські здібності, неодноразово, з хлопчачою завзятістю, пропонує власнику запровадити новаторські заходи, які б, на його думку, підвищили ефективність виробництва. Прибутки фабриканта швидко зростають. Через півроку двадцятирічний Р. Оуен – управитель великої прядильної фабрики Дрінкуотера (Drinkwater), яка нараховувала більш як 500 робітників. На товарній продукції Оуену дозволяють ставити клеймо з власним ім'ям.

Дуже скоро, завдяки своїм здібностям, Оуен стає відомою постаттю у ділових колах Манчестера. Йому надходять заманливі пропозиції очолити потужні компанії. Але він прагне до більш повної свободи дії, а таку повну свободу може дати тільки власна справа. Тому, накопичивши невеликий стартовий капітал, Оуен приймає пропозицію стати співвласником бавовнопрядильної фабрики. Манчестер відіграв велику роль і в інтелектуальному розвитку Оуена. У 1793 році Роберта було обрано членом престижного та впливового Манчестерського літературно-філософського товариства (Manchester Literary and Philosophical Society), засновником і президентом якого тоді був доктор Персиваль, відомий послідовник філософських і соціальних ідей англійських і французьких матеріалістів. Членами товариства, зокрема, були також хімік Дальтон, літератор Уінстенлі та інші відомі люди. На зборах товариства молодий фабрикант виступає з доповідями: «Remarks on the Improvement of Cotton Trade» («Нотатки з удосконалення торгівлі бавовною»), «The Utility of Learning» («Користь навчання»), «Thoughts on the Connection between Universal Happiness and Practical Mechanics» («Думки про зв'язок між вселенським щастям і практичною механікою»), «On the Origin of Opinions with a View to the Improvement of Social Virtues» («Міркування з приводу удосконалення соціальних чеснот»). Ці доповіді були першими спробами Оуена викласти свої погляди на нераціональну, на його думку, капіталістичну систему та окреслити шляхи її удосконалення. «Чтение книг, общение с выдающимися людьми, жизненный опыт помогли Оуэну накопить обширные знания, – зазначає автор монографічного дослідження про Роберта Оуена В. Г. Подмарков. – Эти знания стали частью его собственного мышления. А. Л. Мортон считает, что в этом состоял источник силы и слабости его дальнейшей жизни: «Поскольку его идеи так прямо основывались на его личном опыте, он весьма энергично отстаивал их, но он никогда не научился оценивать их должным образом». Отсутствие систематического образования определило многие недостатки учения Оуэна. Вечная и горькая участь гениального самоучки!» (Див.: Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель. – С. 17).

За М. Блаугом, у подальшому кар’єра Роберта Оуена чітко поділяється на три періоди. Перший – з 1799 по 1824 р. – коли він був «респектабельным владельцем хлопкопрядильной фабрики нового типа в Нью-Ланарке, Шотландия…». Наступний етап – період невдалого будівництва громад у штаті Індіана, США у 1824–1829 рр. Третій етап розпочався у 1829 р., коли він включається у боротьбу робітничого класу Британії (Див.: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 331).

Під час ділової поїздки у Глазго у 1797 р., він познайомився з Анною Кароліною Дейл, донькою власника великої ткацької фабрики у Нью-Ланарку (New Lanark), з якою одружився у 1799 р. Перед одруженням Оуен викупив разом з декількома співвласниками фабрику майбутнього тестя та прийняв на себе управління нею. Пізніше Роберт Оуен напише у своїй автобіографії, що він давно задумав свій промисловий і соціальний експеримент і прибув до Нью-Ланарку із планом дій. Згодом виявилося, що дружина зовсім не поділяє його поглядів. Анна Оуен не тільки сама не схвалювала реформаторських проектів свого чоловіка, але й відповідно виховувала дітей. Відданого помічника серед своїх дітей Оуен знайшов лише у старшому сині, Роберті Дейлі Оуені, який брав участь в американському і наступних проектах батька.

У 1799 р. у Нью-Ланарку Оуен стає майже повним господарем не тільки прядильного підприємства, а й невеликого економічного району. Йому підпорядковуються чотири бавовнопрядильні фабрики, машинобудівний завод, сільськогосподарські угіддя навколо Нью-Ланарка, а також майже все місто. На підприємствах Оуена працює понад дві тисячі чоловік.

Весь цей ресурс Оуен вирішує спрямувати на організацію зразкової общини, маючи за мету «найти способы, посредством которых можно было бы улучшить условия жизни бедных и рабочих классов с пользой для предпринимателей» (Оуэн Р. Дальнейшее развитие плана, содержащегося в докладе Комитету Ассоциации для облегчения положения промышленных и сельскохозяйственных рабочих / Роберт Оуэн // Избранные сочинения / Роберт Оуэн ; пер. с англ. и коммент. С. А. Фейгиной. – Москва ; Ленинград : Изд–во АН СССР, 1950. – Т. 1. – С. 111).

На той період свого життя Оуен ще відкидає крайні радикальні заходи на шляху перетворення капіталістичного суспільства, наголошуючи: «О существующей системе излишне говорить что-нибудь, кроме того, что я считаю ее совершенно негодной. Но как бы плоха она ни была, ее надо охранять, пока не начнет действовать новая» (Оуэн Р. Описание ряда заблуждений и бед, вытекающих из прошлого и настоящего состояния общества. – Т. 1. – С. 150).

Общину у Нью-Ланарку Оуен намагається створити, спираючись на засади раціоналістично-матеріалістичної філософії – вчення, прихильником якого він став, відвідуючи манчестерське товариство. Економічну складову концепції він розробляє, спираючись на базовий принцип, відповідно до якого праця – загальновизнане природне благо. Під впливом перших негативних, переважно соціально-психологічних наслідків промислового перевороту і виходячи з соціологічних і етичних концепцій просвітницької філософії, Оуен приходить до висновку про вирішальний вплив людського характеру на індивідуальні та історичні долі. Він вважає, що на чолі багатьох країн стоять люди, які не розуміють і тому спотворюють закони розвитку суспільства. У зв’язку з цим не можна покладати на страждаючі маси відповідальність за те, що вони бідні та неосвічені, так само як і не можна ставити багатство в заслугу пануючим класам. Людина, за Оуеном, є продуктом середовища. Якщо порочні люди, то порочне і середовище, що породило їх. «Но слово среда здесь нужно понимать не только как материальные условия и государственное законодательство. Среда в понятии Оуэна это весь спектр условий жизни человека: от материальных условий до нравственного климата» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 239).
Оуен розумів цю ідею перетворення суспільства як позаісторичну істину. Він вважав, що досягти нового стану світової гармонії можливо переважно шляхом належного виховання і навчання як простих людей, так і, у першу чергу, державних можновладців. «Государственные деятели всех стран должны будут изучить принципы науки, которая позволит им так управлять государствами, чтобы доставить счастье самим себе и своим народам» (Оуэн Р. Описание ряда заблуждений и бед, вытекающих из прошлого и настоящего состояния общества. – С. 150).

Чотири нариси, написані Робертом Оуеном у проміжку між 1810 і 1813 роками та названі «Нарисами про формування характеру», містять у собі підвалини тієї системи виховання людини, якої він дотримувався у Нью-Ланарку, і суть всіх його поглядів на суспільний устрій.

Стрижнем своєї політики реформ Оуен вважає кадрову політику. У Нью-Ланарку він проявляє себе як «…менеджер і батько сучасного менеджменту з управління персоналом» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 54).

Роберт Оуен поступає дуже розумно і практично: вибирає з робітничого середовища людей найбільш тямущих і порядниих, таких, що користуються довірою товаришів, відверто розповідає про свої плани і робить їх своїми найближчими помічниками.

За допомогою нових керуючих Оуен, перш за все, полегшує умови праці, створює сприятливі умови для життя і побуту робітників. На підприємствах постійно впроваджуються технічні вдосконалення, тривалість робочого дня скорочується, проводяться заходи культурного і виховного характеру. Вперше відкриваються дитячі садки, безкоштовна школа, працює страхова каса. Робітники продовжують отримувати оплату і у разі непередбаченої зупинки робіт, і під час простою виробництва у промислову кризу. Для забезпечення їх сімей всім необхідним працює фабричний магазин, в якому товари продаються за цінами, на 25 відсотків нижчими за роздрібні.

Оуен застосовує економічні методи для забезпечення високої продуктивності і інтенсивності праці робітників. Заробітна плата прогресивно зростає залежно від кількості і якості виробленої продукції. Своєрідно вирішується проблема дисципліни. «Оуен розробив систему «безшумного контролера» дисципліни. Він виставляв чотири види оцінок кожному начальнику, котрий, у свою чергу, так само оцінював своїх підлеглих. Ці оцінки виражалися в колірних кодах: чорному, блакитному, жовтому і білому (за зростаючою оцінкою). Наприклад, наприкінці дня на ткацькому верстаті установлювалася дерев’яна табличка, пофарбована в той колір коду, який відповідав поведінці й успіхам верстатника. Приходячи на роботу, кожний міг бачити, як працював робітник у попередній день. На думку Оуена, це повинно було змусити ледаря працювати, а тих, хто мав білу табличку, тобто високу оцінку, продовжувати працювати так саме добре» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту. – С. 56–57).

Дуже скоро підприємства Нью-Ланарка починають приносити великі прибутки. Робітники живуть набагато краще, ніж у сусідніх поселеннях. Окрилений успіхом, Оуен мріє розповсюдити свій досвід. У 1813 р. він публікує «New View of Society; or Essays on the Principle of the Formation of Human Character» («Новий погляд на суспільство або Досліди про формування людського характеру»), в якому знаходять відображення деякі його ідеї. Свої пропозиції по вдосконаленню суспільного ладу він надсилає багатьом державним діячам. До Нью-Ланарку приїжджають цілі делегації бажаючих подивитися на «економічне диво». Серед них не тільки аристократи, члени парламенту, філантропи, громадські і політичні діячі Англії, але і безліч впливових осіб з Європи й Америки. З 1815 по 1825 рік Нью-Ланарк відвідує близько 20 тисяч людей. Коли в англійському парламенті піднімаються питання про становище бідних і робочих класів, завжди згадується ім'я Роберта Оуена і його досвід наводиться як аргумент на користь реформ.

Та реально впровадити ідеї Оуена так ніхто і не наважується. Все частіше починають виникати суперечки з власними компаньйонами, які не підтримують його філантропічні заходи. Співвласники живуть у великих містах, не приймають участі у керівництві підприємствами. Сам же Оуен проживає у Нью-Ланарку і бере на себе всі функції головного менеджера. «Оуэну приходилось вести постоянную борьбу со своими компаньонами, которые возмущались этими, с их точки зрения, нелепыми идеями и еще более нелепыми затратами и требовали, чтобы вся прибыль распределялась по паям» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 344).

У 1813 році Оуен шляхом спритних юридичних дій ліквідовує компанію у Нью-Ланарку, повністю розраховується з співвласниками. Та майже відразу на місці старої відкриває нову, в яку на правах пайовиків запрошуються, серед інших, палкі прихильники його ідей – квакер Вільям Аллен і філософ Ієремія Бентам. Нові компаньйони погоджуються отримувати твердий дохід у розмірі п’яти процентів на вкладений капітал і надати Оуену повну свободу дій.

Економічна криза, що настала після 1815 року, спонукала Оуена запропонувати свій план розселення безробітних у «селищах спільності і співробітництва». Кожне селище мало б бути своєрідною комуною, самостійною господарською одиницею, виробляти продукцію для задоволення переважно власних потреб. Запропонована схема організації виробництва, розподілу матеріальних благ, освіти і культурного життя у подібних селищах виходила далеко за рамки існуючого капіталістичного укладу. Це був перший план на шляху еволюційного переходу Оуена з позицій реформатора фабричної системи на позиції пропагандиста і безпосереднього втілювача ідей кооперації та утопічного соціалізму.

У 1819 році спотворений різноманітними комісіями законопроект Оуена було прийнято. Але незадоволений цим законом Оуен заявив, що він відмовляється від відповідальності за цей білль у тому вигляді, у якому його було прийнято.

З 1820 року Оуен вже повністю занурюється у вир соціалістичних утопій. Він переконується у необхідності радикальної перебудови суспільства на засадах суспільної власності на засоби виробництва, колективної праці і рівності у правах. Майбутнє «раціональне» суспільство він уявляє собі у вигляді вільної федерації невеликих соціалістичних самоврядних общин, що мають поєднувати не більше трьох тисяч чоловік. Головний видом занять в общині повинно стати землеробство. Але Оуен проти відділення промислової праці від сільськогосподарської (община організовує у себе також і промислове виробництво). Він вважає, що у таких об’єднаннях не може бути ні експлуатації, ні класів.

Зважаючи на марні спроби переконати англійський уряд у необхідності утворення землеробських общин, Оуен у 1824 році вирушає до Америки, де живуть його сини, а старший з них, Роберт Дейл Оуен, став навіть членом конгресу США. У Вашингтоні Оуена приймає президент, він зустрічається з членами уряду і видатними людьми Сполучених Штатів, зокрема з Джоном Адамі, Джефферсоном, Монро. Хоча пропозиція про розгляд планів Оуена у Конгресі не підтримується, його запрошують викласти свої ідеї у вигляді лекції. Оуен виступає з трьохгодинною доповіддю у залі народних представників Капітолія, у присутності президента, міністрів і конгресменів. Погляди Оуена стають популярними в Америці. Але головна мета його поїздки полягає не стільки в пропаганді ідей, скільки в організації експериментальної колонії. Він сподівається здійснити тут ті свої плани, які поки безуспішно проповідує в Англії. І уряд США дає дозвіл на започаткування цієї справи.

Оуен купує за сто сорок тисяч доларів понад 30 тисяч акрів (12 тисяч га) землі у штаті Індіана (Indiana) на берегах річки Уабаш (Wabash). Мальовнича місцевість нагадує Роберту Нью-Ланарк. Частина землі прилягає до судноплавної річки, тут же стоїть маленьке містечко Гармонія. Оуен завзято починає агітувати нових поселенців. Не проходить і трьох місяців, як навколо нього гуртується біля 900 чоловік. Проте новий експеримент виявився невдалим.

Обстановка у «Новій Гармонії» разюче відрізнялася від тієї, що була в Нью-Ланарку. Там люди були пов'язані зі сталою вже справою, і всі реформи Оуена природно витікали з умов цієї справи. У Гармонії ж найрізноманітніші люди зібралися в ім'я ідеї, що примарно усвідомлювалася більшістю. Люди не розуміли, що цю ідею вони повинні втілити самостійно, дружніми зусиллями кожного новогармонійця. «Нова Гармонія» проіснувала завдяки ентузіазму Оуена і його непохитній вірі у свої принципи чотири роки. У 1828 р. вона розпалася.

У 1829 році Оуен остаточно повертається до Англії, приймає активну участь у кооперативному і профспілковому русі, відвідує численні общини, що створюють його послідовники. Та для Оуена починається період боротьби, що приходить на зміну тим успіхам, яких він досягнув раніше. Доти його плани зустрічали підтримку вищої аристократії, яка вбачала у них нагоду отримувати хороші прибутки і зробити становище робочих більш стерпним. Тепер же Оуен все активніше закликає до змін у державному устрої. Можновладці панічно бояться повторення в Англії французької революції, страхаються навіть щонайменших ознак прояву якобінства і чинять супротив втіленню ідей невгамовного реформатора. Ф. Енгельс писав: «Всі суспільні рухи, що відбувалися в Англії в інтересах робітничого класу, і всі їх справжні досягнення зв’язані з ім’ям Оуена» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 20. – С. 260).

У 1832 році Оуен здійснює свій давно задуманий план – створює національний базар – біржу справедливого обміну праці (National Equitable Labour Exchange Bazaars). Біржа приймала товари від виробників (кооперативів та інших продавців) за оцінкою, основаною на затратах праці (витраченому на виробництво часі). Кожний виробник отримував за свій продукт спеціальні картки (labour notes) – «трудові гроші», на які міг придбати інші товари. Урешті-решт біржа збанкрутіла і Оуен був змушений погасити борги за власний кошт.

У 1833 р. Оуен приймає активну участь в організації «Великого національного об’єднаного союзу виробництв» («Grand National Consolidated Trades Union», з 1834 р. – «Grand National Consolidated Trades Union of Great Britain and Ireland»), що ставить собі завдання здійснити оуенівський план реорганізації виробництва, підготувати заходи для мирного переходу до соціалістичного ладу. Дійсність розбиває утопічні надії Оуена. Ряд невдало організованих локаутів і страйків, організаційна слабкість, нестача коштів, протидії господарів підприємств та інше призвели до ліквідації союзу у 1834 р.

Після 1834 року Оуен припиняє брати участь у практичній реалізації своїх проектів. Він займається просвітницькою діяльністю, виступає з лекціями і доповідями, пише і публікує наукові праці, видає журнали. У 1836 році виходить твір Роберта Оуена «The Book of the New Moral World» («Книга про новий моральний світ»), що представляє узагальнений виклад його економічного й етичного вчення, поглядів на «раціональний устрій суспільства». «Оуэн, – як пише А. В. Анікін, – не был легким человеком в личном общении. Абсолютная убежденность в своей правоте делала его нередко упрямым и нетерпимым. Обаяние гуманистического энтузиазма в сочетании с деловитостью, которое так отличало Оуэна в молодости и в зрелые годы и привлекло к нему людей, отчасти уступило место навязчивому однообразию речей и мыслей. Сохранив до смерти большую ясность ума, он не избежал старческих странностей. В последние годы жизни Оуэн увлекся спиритизмом, стал склонен к мистике. Но он сохранил обаяние доброты … Всю жизнь он очень любил детей. Взгляды Оуэна на воспитание сохраняют значение и в наше время» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 346–347).

Помер Оуен у рідному Ньютауні 17 листопада 1858 року, залишивши у спадок більше ста друкованих праць. Найвідоміші серед них: «A New View Of Society, Essays on the Formation of Human Character» («Новий погляд на суспільство, або Досліди про формування людського характеру», 1813 р.), «Report to the County of Lanark of a Plan for relieving Public Distress» («Доповідь графству Ленарк…», 1820 р.), «Observations on the Effect of the Manufacturing System» («Зауваження про вплив промислової системи», 1815 р.), «Outline of the Rational System of Society» («Виклад раціональної системи суспільства», 1830 р.), «The Book of the New Moral World» («Книга нового етичного світу», 1836 р.), «The Revolution in the Mind and Practice of the Human Race» («Переворот у думках і житті людства», 1849 р.). Як зазначає М. Блауг, «никто не осмелился заявить, что Роберт Оуэн был выдающимся экономистом, но его труды, и особенно его практическая деятельность как просвещенного бизнесмена, лидера агитации профсоюзов и основателя кооперативных общин оказала взбудораживающее влияние на представителей общественной науки, которые жили в период промышленной революции в Британии. Для Рикардо, Торренса и Сениора социализм означал Оуэнизм, и даже Джон Стюарт Милль в 1848 году поставил его рядом с Сен-Симоном и Шарлем Фурье как социалистического мыслителя того времени» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 230).

Спеціального твору з політичній економії Оуен не залишив, але у своїх чисельних наукових працях розглянув багато важливих питань економічної теорії.
Вже у перші роки своєї трудової діяльності, аналізуючи наслідки промислової революції, Оуен виступає з різкою критикою механічної заміни людської праці машинами без створення додаткових робочих місць, підтримує поширення луддистських рухів у робітничому середовищі.
Роберт Оуен товаришував і неодноразово полемізував з Давидом Рікардо, спілкувався з Томасом Робертом Мальтусом, Джоном Стюартом Міллем та багатьма іншими відомими економістами – своїми сучасниками.

У полеміці з Рікардо Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, оскільки бачить у ній першопричину всіх проблем капіталізму – криз, безробіття та злиднів. Він вважає, що приватна власність зумовлює приватнокапіталістичну форму розподілу, що виявляється у праві власника визначати рівень прибутків і тим самим підриває основи матеріальних стимулів до праці. Він твердо стоїть на позиціях трудової теорії вартості, наголошуючи: «Физический труд, правильно направленный, является источником всеобщего богатства и народного благосостояния» (Оуэн Р. Доклад графству Ленарк о плане облегчения общественных бедствий и устранения недовольства путем предоставления постоянных производительных занятий бедным и трудящимся / Роберт Оуэн // Избранные сочинения. – Т. 1. – С. 179). Оуен заперечує думку Сміта, що з нагромадженням капіталу і приватної власності на землю продукт труда розподіляється між трьома класами суспільства, а тому вартість визначається доходами. За Оуеном лише труд є єдиним мірилом вартості. «Чтобы труд стал мерилом ценности, необходимо установить количество его, содержащееся во всех предметах купли и продажи. Фактически это уже сделано; указанное количество труда определяется техническим термином «издержки производства», или, иначе, чистой стоимостью всего количества труда, содержащегося в каждом предмете, причем потребовавшийся для него материал или продукты, потребленные рабочим при его производстве, составляют часть всего труда в целом» (Оуэн Р. Доклад графству Ленарк ... – С. 209).

Відзначаючи роль грошей у капіталістичній економіці, Оуен стверджує, що вони спотворюють обмін і розподіл. Він впевнений, що гроші є знаряддям прибутку. Завдяки грошам прагнення прибутку підкоряє собі обмін, і аномальний продаж товару за ціною вищою, ніж його вартість, стає можливим. Тому у майбутньому суспільстві потрібно ліквідувати гроші.
Роберт Оуен категорично не погоджується з Мальтусом, неодноразово критикуючи його «теорію народонаселення».

Численні наукові праці Роберта Оуена містять безліч цікавих ідей, актуальних і сьогодні. «Но, без сомнения, самое интересное, поучительное и глубокое его произведение – это его собственная жизнь» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 88).

«Последним крупным произведением Оуэна была его «Автобиография» с приложением основных статей и докладов, опубликованных ранее, – зазначає В. Г. Подмарков. – 17 ноября 1858 г. наступил час смерти Роберта Оуэна. Его популярность была все еще настолько велика, что в этот час его посетил епископ англиканской церкви. В возникшем разговоре они обменялись такими словами:

Епископ: Сын мой, не раскаиваетесь ли вы в том, что безумно потратили свою жизнь на тщетные усилия и невыполнимые планы?
Оуэн: О, нет, милостивый государь, я не даром потратил жизнь, я возвестил миру важные истины, и если мир не принял их, то только потому, что он их еще не понял. Могу ли я за это порицать его? Я опередил свое время» (Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель. – С. 20).

[[Файл:KurylenkoNovikov.png|right|210px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Роберта Оуена">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст і філософ, засновник марксизму</center></h3>«В Англії зерна кооперативної системи були посіяні Робертом Оуеном». '''     Маркс К.''' Установчий маніфест міжнародного товариства робітників / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 16. – С. 11.

<h3><center>Карл Йоганн Каутський (1854–1938) – німецький економіст, історик і публіцист</center></h3>«Роберт Оуэн, этот гениальный утопист, в кооперативных организациях усмотрел одно из средств для освобождения рабочего люда. Великий борец за установленный законом нормальный рабочий день стал также апостолом кооперативного движения. Из союзов, возникших для удовлетворения случайных местных текущих потребностей, кооперации теперь обратились в рычаги, движущие мировою историю». '''     Каутский К.''' Потребительные общества и рабочее движение / К. Каутский. – Москва, 1906. – С. 6.

<h3><center>Володимир Фавстович Левитський (1854–1939) – український історик народного господарства та економічної думки, доктор політичної економії та статистики, професор</center></h3>[[File:Levitskij425.jpg|center|500px]]'''     Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – С. 425.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Оуэн несомненно обладал, в гораздо большей степени, чем Фурье, тем, что называется здравым смыслом. Уже своей деятельностью в качестве руководителя огромного фабричного предприятия Нью-Ланарка он доказал свои практические таланты. Он сумел достигнуть двух вещей, почти всегда взаимно исключающих друг друга: блестящего коммерческого успеха, выражавшегося в высоких барышах, которые его фабричное предприятие доставляло ему и его компаньонам, и существенного улучшения экономического положения занятых в его предприятии рабочих. Оуэн обладал талантом влиять на людей и подчинять их своей воле, но воля его была направлена не на личные, а на общие интересы». '''     Туган-Барановский М. И.''' Социальные основы кооперации / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Экономика, 1989. – С. 59. – (Экономическое наследие).

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«…Его [Оуэна] по сути патерналистские меры в Нью-Ланарке создали модель рабочей политики, имеющей большое значение для современности, и, что значительно важнее, положили начало новому отношению к вопросам заработной платы. Он подчеркивал большую важность забастовок и профсоюзов по сравнению с политическими действиями, что делает его классиком в истории и теории профсоюзов. Идеи ремесленных кооперативов превратили Оуэна в крестного отца одного из значительных движений того и более позднего времени. Он обладал не только нравственным величием (Торренс), но также трезвым и проницательным практическим умом (в сфере мысли и действия, очерченной нашими примерами), что доказывается успехом его собственного предприятия. Но как только он выходил за рамки этой действительно прекрасно известной ему сферы, немедленно проявлялось полное отсутствие способности к более тонкому анализу. Ни его идея «трудовых бон», которые должны были заменить деньги, ни его идеи «справедливого обмена труда» не являются нонсенсом сами по себе, но он просто не знал, как защитить свои доводы против самой очевидной критики». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2001. – Т. 2. – С. 598. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''The life of Robert Owen''' [Electronic resource] / Robert Owen ; with an introd. by M. Beer. – Electronic text data. – London : G. Bell, 1920. – 380 p. – Mode of access: '''http://www.archive.org/details/lifeofrobertowen00owenuoft'''. – Date of request: 06.07.2018.
* '''Избранные сочинения''' / Роберт Оуэн ; пер. с англ. и коммент. С. А. Фейгиной ; вступ. ст. В. П. Волгина ; АН СССР. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1950. – Т. 1. – 416 с. ; Т. 2 – 352 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А53911/1-2''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф О-20'''
* '''Доклад графству Ленарк о плане облегчения общественных бедствий и устранения недовольства путем предоставления постоянных производительных занятий бедным и трудящимся''' / Роберт Оуэн // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 535–540. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
* '''Замечания о влиянии промышленной системы ; Доклад, представленный комитету ассоциации для облегчения положения промышленных и сельскохозяйственных рабочих ; Дальнейшее развитие плана, содержащегося в докладе комитету ассоциации для облегчения положения промышленных и сельскохозяйственных рабочих ; Описание ряда заблуждений и бед, вытекающих из прошлого и настоящего состояния общества ; Доклад графству Ленарк о плане облегчения общественных бедствий и устранения недовольства путем предоставления постоянных производительных занятий бедным и трудящимся ; Обращение конгресса кооперативных обществ Великобритании и Ирландии к правительствам Европы и Америки ; Речь Р. Оуэна в учреждении на ул. Шарлотты ; Книга о новом нравственном мире ; Революция в сознании и деятельности человеческого рода, или грядущий переход от неразумия к разумности''' : [отрывки] / Роберт Оуэн // Утопический социализм : хрестоматия / общ. ред. А. И. Володина. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 307–342. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф У85'''
* '''Конституция общины "Новая гармония" ; Революция в сознании и деятельности человеческого рода, или грядущий переход от неразумия к разумности''' / Р. Оуэн // Історія вчень про право і державу : хрестоматія / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого" ; авт.-уклад. Г. Г. Демиденко ; заг. ред. О. В. Петришина. – 5-те вид., допов. і змін. – Харків : Право, 2011. – С. 480–484. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 І-90'''
* '''Про утворення людського характеру''' : перший нарис ; Відкритий лист директорам фабрик і, взагалі, всім тим особам, які, даючи заняття масі населення, можуть легко скористатися засобами для утворення почуттів і звичок цих людей / Р. Оуен // Історія зарубіжних політичних вчень нової доби : навч. посіб. / Ф. М. Кирилюк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Центр учб. літ., 2008. – С. 253–258. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К43'''
'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1897. – Т. 22a (полутом 44). – С. 481–482. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1934]. – Т. 30. – '''[[Медіа:Granat747-749.pdf|Стб. 747–749]]'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – С. 374. ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
* '''Політична енциклопедія''' / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім І. Ф. Кураса ; редкол.: Ю. Левенець (голова) [та ін.] ; упоряд. Ю. Шаповал. – Київ : Парлам. вид-во, 2011. – С. 528. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П50'''
* '''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/search?query=Owen+Robert'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.07.2018.
* '''The Encyclopedia Americana''' : compl. in 30 vol. / ed.: Philip Friedman, Brian Feinberg, Patricia Bayer. – Intern. ed. – Danbury, 1998. – Vol. 21. – P. 151. ''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Англ) Е54'''
* '''The New International Encyclopædia''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://en.wikisource.org/wiki/The_New_International_Encyclop%C3%A6dia/Owen,_Robert'''. – Title from the screen. – Date of request: 16.07.2018.
* '''Алексєєв В.''' Теоретичні і практичні розробки Роберта Оуена як приклад державно-управлінської діяльності [Електронний ресурс] / Валерій Алексєєв // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2014. – Вип. 3. – С. 3–16. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2014_3_3'''. – Дата звернення: 23.07.2018.
* '''Аліман М. В.''' Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї / М. В. Аліман, Ю. М. Гавриленко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Донецьк : Проект, 2000. – 294, [1] с. – С. 7–11: про Роберта Оуена. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''А600792''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА600561'''
* '''Анекштейн А. И.''' Роберт Оуэн. Его жизнь, учение и деятельность / А. И. Анекштейн. – [Москва] : Соцэкгиз, 1937. – 287 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А101943''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''1Ф А66''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф А66'''
* '''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 18 : Роберт Оуэн и ранний английский социализм. – С. 343–350. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
* '''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 179–183: об Оуэне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
* '''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – Ч. 5, гл. 9 : Триединое зло по Роберту Оуэну. – С. 173–187. – (История / ред. Ю. Кузнецов). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
* '''Блауг М.''' Оуэн Роберт / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug230-232.pdf|С. 230–232]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
* '''Бородаєвський С. В.''' Історія кооперації / С. В. Бородаєвський. – Прага : Укр. громадський видав. фонд, 1925. – 445 с. – Зі змісту: Роберт Оуен. – С. 22–23 ; Роберт Оуен і його система. – С. 28–30. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/istoriya/9499-borodayevskiy-s-v-istoriya-kooperatsiyi/'''. – Дата звернення: 07.09.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА55955'''
* '''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – Из содерж.: Роберт Овен. Его биография. – С. 101–103 ; Р. Овен и рабочее движение 30-х годов. – С. 103–107 ; Р. Овен и чартизм. – С. 107–116 ; Общая характеристика социальной деятельности Овена и его учения. – С. 116–129. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
* '''Бэр М.''' История социализма в Англии / М. Бэр ; пер. М. Е. Ландау ; авт. предисл. Ф. А. Ротштебн. – Москва ; Петроград : ГИЗ, 1923. – Ч. 1. – 296 с. – С. 236–269: о Роберте Оуэне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(42) Б48'''
* '''Виргинский В. С.''' Роберт Оуэн / Виктор Семенович Виргинский // Исторический журнал. – 1941. – № 5. – С. 88–101. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 И90'''
* '''Вознесенская В. А.''' Экономические воззрения великих социалистов-утопистов Запада / В. А. Вознесенская. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – 84 с. – Из содерж.: Роберт Оуэн о распределении при капитализме. «Рабочие деньги» и «обменные базары» Оуэна. – С. 35–41. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В64'''
* '''Волгин В. П.''' Роберт Оуэн / В. П. Волгин // Очерки истории социалистических идей. Первая половина XIX в. / В. П. Волгин ; АН СССР, Отд-ние истории. – Москва : Наука, 1976. – С. 3–31. ''Шифр зберігання книги:'' '''9 В67'''
* '''Волкова Е. Ф.''' Пророк «Разумного Общества» : Роберт Оуэн. Его жизнь и деятельность / Е. Волкова. – 3-е изд. – Москва : Моск. Союз Потреб. о-в, 1917. – 87, [2] с. : портр. – (Библиотека кооператора / под ред. Е. Ленской ; № 2). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В083972''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз3332''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф В676'''
* '''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 2, разд. 1, гл. 9.3 : Роберт Оуэн. – С. 169–173. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
* '''Галкин В. В.''' Наука или утопия? : Опыт исследования социалистических учений последователей Р. Оуэна в Англии 20–40-х годов XIX в. / В. В. Галкин. – Москва : Мысль, 1981. – Гл. 3 : Эволюция взглядов Оуэна под влиянием теоретических трудов его последователей. – C. 108–124 ; Гл. 4 : Оуэнизм и английское рабочее движение. – С. 125–161. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Г16'''
* '''Гиббинс Г.''' Английские реформаторы / Гиббинс ; пер. А. А. Санина. – Москва : Типолитогр. В. С. Траугот, 1896. – Гл. 4.3 : Роберт Оуэн. – С. 221–230. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В212866''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''9(42)3 Г46''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''34 Гибб'''
* '''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Гл. 3.1 : Роберт Оуэн. – С. 188–194. – (Экономическое наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 311–315. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Каменский А. И.''' Роберт Оуэн / А. И. Каменский // Т. Мор. Оуэн. Дидро. Д’Аламбер. Кондорсе : биогр. повествования / ред. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал LTD, 1998. – С. 103–213. – (Жизнь замечательных людей : биографическая библиотека Ф. Павленкова ; т. 31). ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''А6677 / 1Ф М79'''
* '''Каменский А. В.''' Роберт Оуэн. Его жизнь и общественная деятельность : биограф. очерк / А. В. Каменский. – Санкт-Петербург : Типолитогр. и фототипия В. И. Штейна, 1893. – 102 с. – (Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Ф. Павленкова). – Режим доступа: '''http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/360'''. – Дата обращения: 09.07.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А02129''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''1Ф К18''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф К18'''
* '''Кареев Н.''' История Западной Европы в новое время / Н. Кареев. – Изд. 4-е. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 4 : Первая треть XIX века : Консульство, империя и реставрация. – 653 с. – С. 649–653: об Оуэне. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) К27'''
* '''Кильчевский В. А.''' Роберт Оуэн и основы потребительской кооперации : пер. с англ. / В. А. Кильчевский. – 3-е изд. – Омск : ВЦСПО, 1919. – 43 с. – (Библиотека кооператора / под ред. Е. Ленской ; № 88). ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''334Б К39'''
* '''Кильчевский В. А.''' Роберт Оуэн и основы потребительской кооперации / В. А. Кильчевский. – Омск, 1919. – 43 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''334Б К39'''
* '''Ковальчук В. М.''' Світова економіка: її історія та дослідники : навч. посіб. / В. М. Ковальчук. – 2-ге вид., перероб. та допов. – Київ : Центр учб. літ., 2017. – Ч. 2, розд. 4, гл. 13.3.3 : Видатний утопіст-практик Роберт Оуен. – С. 253–254. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К 56'''
* '''Колл Дж. Д. Г.''' Роберт Оуэн / Дж. Д. Г. Колл ; пер. с англ. и предисл. В. П. Волгина. – Москва : Соцэкгиз, 1931. – 199 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В194436''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз2725''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф К60'''
* '''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – 300 с. – Зі змісту: Роберт Оуен – менеджер і батько сучасного менеджменту. – С. 54–58. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К79'''
* '''Кулжинський М.''' Роберт Овен, його життя та діла / М. Кулжинський. – Санкт-Петербург, 1910. – [2], 35 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В094973'''
* '''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 425–429: о Роберте Оуене. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Мечты и дела Роберта Оуэна. – С. 239–241. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – Ч. 1, гл. 3 : Р. Оуэн и социальная ответственность бизнеса. – С. 223–226. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). ''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
* '''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1923. – Т. 2, ч. 1. – 142 с. – Зі змісту: Роберт Оуен. – '''[[Медіа:Mycjuk44-62.pdf|С. 44–62]]'''. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12097-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-2-ch-1/'''. – Дата звернення: 13.07.2018.
* '''Мортон А. Л.''' Английская утопия / А. Л. Мортон ; пер. с англ. О. В. Волкова ; под ред. и со вступ. ст. В. Ф. Семенова. – Москва : Изд-во иностр. лит., 1956. – 278 с. – С. 159–162: об Оуэне. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М80'''
* '''Пажитнов К. А.''' Роберт Оуэн / К. А. Пажитнов. – Петроград : Мысль, 1919. – 24 с. – (Библиотека кооперативных мыслителей ; вып. 2). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В0102103'''
* '''Подмарков В. Г.''' Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель / В. Г. Подмарков ; АН СССР. – Москва : Наука, 1976. – 128 с. – (Биографии и мемуары). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П44'''
* '''Поланьи К.''' Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени : пер. с англ. / Карл Поланьи ; под общ. ред. С. Е. Федорова. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2002. – 312 с. – (Pax Britannica). – С. 144–146, 187–191: о Роберте Оуэне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П49'''
* '''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2. – Лекция 16 : Оуэнизм. – С. 173–229. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
* '''Румянцева Е. Е.''' Оуэн Роберт / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 74–76. – (Научная мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''33М Р86'''
* '''Саркисян С. А.''' Великий социалист-утопист Роберт Оуэн / С. А. Саркисян. – Ереван : Айастан, 1974. – 128 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С20'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Избранные сочинения : в 2 т. / М. И. Туган-Барановский ; ред. Л. И. Дмитриченко. – Донецк : ДонГУЭТ, 2004. – Т. 1 : Очерки из новейшей истории политической экономии и социализма, очерк 5.1 : Оуэн. – С. 115–135. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Социальные основы кооперации / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Экономика, 1989. – Отд. 2, гл. 1 : Роберт Оуэн и связанное с ним кооперативное движение. – С. 108–120. – (Экономическое наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Т81'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / Михаил Иванович Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Очерк 5.1 : Оуэн. – С. 88–104. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 '''
* '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 431 с. – С. 136–146: о Роберте Оуэне. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
* '''Щеглов Д.''' История социальных систем от древности до наших дней : [с приложением отрывков из сочинений философов] : в 2 т. / Д. Щеглов. – Санкт-Петербург, 1870. – Т. 1, гл. 6 : Роберт Оуэн. – С. 467–611. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В153401/1''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Щ334'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – Гл. 17 : Роберт Оуэн и ранний английский социализм. – С. 399–407. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''Lloyd J.''' The Life, Times, and Labours of Robert Owen [Electronic resource] / Jones Lloyd. – Electronic text data. – London : S. Sonnenschein and Co., 1890. – 495 p.– Mode of access: '''https://archive.org/details/lifetimesandlab00jonegoog'''. – Date of request: 16.07.2018.
* '''Morton A. L.''' The life and ideas of Robert Owen / A. L. Morton. – London : Lawrence and Wishart, 1969. – 240 p. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Х М889'''
* '''Packard F. A.''' Life of Robert Owen [Electronic resource] / F. A. Packard. – Electronic text data. – Philadelphia : Ashmead & Evans, 1866. – 264 p. – Mode of access: '''https://books.google.co.uk/books?id=vrYMmbdq6CcC&hl=ua&source=gbs_book_other_versions'''. – Date of request: 20.07.2018.
* '''Podmore F.''' Robert Owen [Electronic resource] : a biography : [in 2 vol.] / Frank Podmore. – Electronic text data. – London : Hutchinson & Co., 1906. Vol. 1. – 346 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/robertowenabiog02podmgoog'''. – Date of request: 09.07.2018. Vol. 2. – 688 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/robertowenbio02podm'''. – Date of request: 09.07.2018.
* '''Simon H.''' Robert Owen. Sein Leben und seine Bedeutung für die Gegenwart / H. Simon. – 2., unveränd. Aufl. – Jena, 1925. – XII, 338 S. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':''''' 1 Simo'''
</spoiler>
 
<gallery></gallery><spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
File:Owen8.png|'''Виргинский В. С.''' Роберт Оуэн / Виктор Семенович Виргинский // Исторический журнал. – 1941. – № 5. – С. 91.
File:Owen2.png|'''Оуэн Р.''' Избранные сочинения / Роберт Оуэн ; пер. с англ. и комментарий С.А. Фейгиной. – Москва ; Ленинград : Изд–во АН СССР, 1950. – Т. 1. – С. 4.
File:Owen3.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Portrait_of_Robert_Owen_(1771_-_1858)_by_John_Cranch,_1845.jpg'''. – Дата звернення: 07.09.2018.
File:Owen1.jpg|'''Утопический социализм''' : хрестоматия / под общ. ред. А. И. Володина. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 303.
File:Owen4.jpg|'''Режим доступу''': '''http://faculty.evansville.edu/ck6/bstud/robtowen.html'''. – Дата звернення: 07.09.2018.
File:Owen5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://archive.org/details/lifeofrobertowen00owenuoft'''. – Дата звернення: 07.09.2018.
File:Owen9.png|'''Виргинский В. С.''' Роберт Оуэн / Виктор Семенович Виргинский // Исторический журнал. – 1941. – № 5. – С. 98.
File:Owen6.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Robert_Owen%27s_House,_New_Lanark.jpg'''. – Дата звернення: 07.09.2018.
File:Owen7.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/File:Robert_Owen_statue_-_Manchester_-_April_11_2005.jpg'''. – Дата звернення: 07.09.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Мілль Джон Стюарт

2023-01-25T08:33:06Z

Admin:

[[Файл:Mill.jpg|left|150px]]<h3><center>Мілль (Мілл) Джон Стюарт 
Mill John Stuart 
(20 травня 1806 – 8 травня 1873) – 
англійський вчений, економіст, філософ, громадський діяч XIX ст., 
представник класичної політичної економії, 
один із засновників соціального реформізму. 
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Джон Мілль народився у Лондоні 20 травня 1806 р. і був старшим сином у родині Джеймса Мілля – відомого філософа та економіста, друга і послідовника Давида Рікардо та Джеремі Бентама. Джон Стюарт отримав домашню освіту під керівництвом батька, який мав своє уявлення про систему освіти і у навчанні своїх дітей (насамперед старшого сина) мав можливість втілити її практично. Згодом Джон Мілль писав, що його перші спогади стосуються трирічного віку, коли він вже вмів читати і писати англійською мовою і почав під керівництвом батька вивчати давньогрецьку мову. У передмові до своєї біографії він пише, що історія його розумового розвитку особливо повчальна тому, що вона демонструє, яких вражаючих результатів може досягти вміле виховання, спрямоване виключно на розвиток розумових здібностей дитини. Проте він із сумом скаже й інше: «Я никогда не был ребенком, никогда не играл в крикет; лучше было бы, если бы природа шла своим путем» (Див.: Милль Дж. С. Основы политической экономии : пер. с англ. / Дж. С. Милль ; общ. ред. А. Г. Милейковского. – Москва : Прогресс, 1980 – [Т.] 1. – С. 18). Він згадував, що ніколи не мав іграшок, не грав із однолітками, не слухав казок та не мав інших обов’язкових атрибутів щасливого дитинства. Йому не давалися дні для відпочинку, не дозволялися дитячі пустощі та читання розважальної літератури. «… Отец Джона Стюарта Джеймс Милль с раннего детства подвергал сына суровой интеллектуальной муштре, более жестокой и вредоносной, чем ежедневная порка», – пише Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 691). Джеймс Мілль був суворим батьком і дуже вимогливим вчителем. Характерними його рисами були сила і твердість характеру, принциповість, переважання розуму над емоціями. Головна мета виховання дитини, на його думку, – привчити її до розумової праці. Коли Міллю у зрілих роках доводилося говорити з близькими людьми про своє виховання, то він згадував про нього без задоволення, за його словами, подібне форсування розумових здібностей дитини у більшості випадків є шкідливим, а у разі, якщо воно приводить до бажаних результатів, то ціна успіху є занадто високою. У шість років Джон Стюарт пише самостійні історичні твори. Так, він пише історію Рима, Голландії і навіть «Короткі начала всесвітньої історії». З восьми років хлопчик за дорученням батька сам починає навчати молодших братів і сестер (у родині було 9 дітей). З дванадцяти років він починає вивчати вищу математику, логіку, а через рік – політичну економію.

Коли сину виповнилося чотирнадцять років, Джеймс Мілль визнав, що його роль у навчанні Джона закінчена і що у подальшому він зможе обходитися вже без будь-якого керівництва, займаючись самоосвітою. Ерудиція, глибина суджень, самостійність і оригінальність мислення юнака вражали всіх, хто з ним спілкувався. Як зазначає М. Блауг, «такое воспитание было призвано проиллюстрировать радикальные идеи Бентама об образовании, хотя на самом деле, как представляется, оно показало, что Милль действительно был одаренным человеком» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 215). Сам Джон Мілль вже у зрілі роки визнавав наявність певних прогалин у своїй освіті, зокрема те, що він недостатньо знайомий з точними науками.

М. Туган-Барановський у ґрунтовному біографічному нарисі про Джона Мілля пише: «Каковы же были результаты этого беспримерного в истории педагогики воспитательного опыта? Мы знаем, чему в каком возрасте учился Джон Стюарт Милль, но весь интерес вопроса заключается в том, чему он в действительности научился и как подействовали на него столь рано приобретенные знания.

Отец Милля считает себя компетентным во всех областях знания, но в действительности он был хорошо знаком только с логикой, психологией и политической экономией. Естественные науки были ему известны очень поверхностно, математика и того меньше. Что касается изящной словесности, также как искусства вообще, то в этой области Джеймс Милль сам признавал себя круглым невеждой. Таким образом, образование, которое он мог дать своему сыну, должно было быть в высшей степени односторонним…

Итак, положительные сведения, вынесенные Миллем из школы его отца, были не так обширны, как того можно было ожидать по количеству затраченных усилий. Но результаты умственного воспитания нельзя мерить одним количеством приобретенных знаний; гораздо важнее развитие самих мыслительных способностей и умения трудиться. В этом заключается главная задача воспитания. Отец Милля никогда не заботился о полноте образования сына, но зато он делал все возможное, чтобы приучить Стюарта к самостоятельному мышлению» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 25–26, 27).

У 1820 р. Джон Мілль отримав запрошення Семюела Бентама – брата відомого англійського юриста, філософа Ієремії Бентама провести декілька місяців у його маєтку на півдні Франції. З дозволу батька чотирнадцятирічний юнак вирушає у подорож, яка принесла йому багато нових і корисних вражень. У Парижі він знайомиться з Жаном Батистом Сеєм – другом його батька. У Сея Мілль зустрічає багато видатних французьких вчених та письменників. У родині Бентамів він проживає більше року. «Но величайшую пользу из этого пребывания во Франции я приобрел оттого, что в продолжении целого года дышал свободой, искренней атмосферой континентальной жизни … Из знакомства с французским обществом того времени я вынес сильное и живучее сочувствие к континентальному либерализму, за которым я всегда впоследствии столь же зорко следил, сколько и за английской политикой, что в то время для англичанина было редкостью и имело очень полезное влияние на мое развитие, освобождая меня от пагубной привычки, всегда преобладающей в Англии, судит о всемирных вопросах с английской точки зрения», – пише згодом Мілль у своїй автобіографії (Милль Дж. С. Автобиография / Джон Стюарт Милль ; пер. с англ. под ред. Г. Е. Благосветлова. – Санкт-Петербург, 1874. – С. 57–58, 61).

У липні 1821 р. Джон Мілль повертається до родини і вже без втручання батька продовжує займатися самоосвітою. З шістнадцяти років він починає друкувати свої перші твори, зокрема декілька листів у захист економічних поглядів Рікардо. Разом з іншими, такими, як він, молодими людьми – прихильниками І. Бентама, Мілль створює у 1822 р. товариство для вивчення і розробки філософії Бентама, «который стремился объединить британскую эмпирическую традицию социальной и политической философии с систематизированной исторической традицией таких французских писателей, как Сен-Симон и Огюст Конт» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 215). Гурток отримав назву «Утилітарного товариства», таким чином був введений в ужиток термін утилітаризм (філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб), який згодом став широко відомим. Згодом Дж. С. Мілль звільняється від впливу Бентама, втративши, як він сам зазначає, впевненість у всемогутності розумового почуття. І. Бентам вважав, що основою діяльності і функціонування суспільних інститутів є користь і щастя людини. Для заснованого у 1824 р. друкованого органу бентамістів «Лондонское и Вестмистерское обозрение» («London and Westminster Review») Мілль протягом 1824–1828 рр. пише статті, рецензії, нотатки. Він ініціює створення ще одного гуртка, в який об’єднуються молоді люди для спільного вивчення необхідних для загальної освіти наук, зокрема політичної економії, логіки, психології. Заняття гуртка йшли успішно, і згодом Мілль визнав, що багато його економічних та філософських теорій, що принесли йому славу, виникли під впливом обговорень з його товаришами – членами гуртка. У 1823 р. Джон Мілль посідає місце клерка у відділі Ост-Індійської компанії, яким завідує його батько. Службові обов’язки не заважають продовженню активних наукових занять. Чотири роки він був активним членом ще одного створеного за його ініціативою товариства – «Общества публичных прений», на кожному засіданні якого проходили гарячі дебати між молодими прибічниками радикалів та консерваторів. Гуртки і товариства, спілкування з освіченими, сповненими бажанням активної діяльності на користь суспільства молодими людьми, відіграли помітну роль у подальшому ставленні його характеру та світосприйняття. «При воспитании сына Джеймс Милль, – зазначає М. Туган-Барановський, – сделал одну ошибку, свойственную всем книжным людям, всецело поглощенным отвлеченной умственной работой: он судил по самому себе о характере и природных способностях своего сына, был мало знаком с его внутренним миром и не допускал и мысли о том, что система воспитания, пригодная для него самого, может оказаться вредной для сына. Между тем характер Стюарта был несравненно сложнее характера его отца. От отца он наследовал любовь к труду и настойчивость в достижении намеченных целей, сильно развитое чувство долга и горячее стремление к общественному благу. Но наряду с этим в мягкой и даже женственной натуре Стюарта было много такого, чего был совершенно лишен его отец: он был способен к глубокой и бескорыстной любви, чувствовал потребность в эстетических наслаждениях, восхищался природой, был добродушным и привязчивым товарищем, легко подпадал под чужое влияние, вообще, принадлежал к другому типу людей, чем его суровый и черствый отец. Воспитание, полученное Стюартом, должно было убить в нем все эти свойства, недостойные радикального философа. Но природа сказалась сильнее…» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 42–43).

Взимку 1826 р. у віці 20 років він переживає нервовий зрив, головним чином внаслідок перевтоми і тому, що численні дискусії та різноманітні проекти удосконалення людства поступово перестали його цікавити. У 1830 р. Мілль зустрічає Гаррієт Тейлор – дружину лондонського бізнесмена, і це знайомство, за його власними словами, було найбільшим щастям у житті Мілля. На той час йому було 25 років. Тільки майже через двадцять років, після смерті чоловіка Гаррієт Тейлор (1849 р.) Мілль зміг одружитися зі своєю обраницею. «Эти отношения, – пише М. Блауг, – в конечном счете, стали центральным событием его жизни: снова и снова он признавал не только ее непревзойденную способность к личным чувствам, но и выдающийся интеллект, и по сути объяснял все свои оригинальные научные достижения ее влиянием. Само собой разумеется, комментаторы с тех пор были разделены на тех, кто принимал высокое мнение Милля относительно таланта Гарриет Тейлор, и тех, кто видел в этом еще один пример старой пословицы, что любовь слепа» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 215).

М. Туган-Барановський з цього приводу пише: «Она была очень хороша собой … Карлейль пишет про нее, что она была «бледная, красивая, с большими печальными глазами – настоящая героиня романа». Об уме и характере миссис Тэйлор мы не имеем никаких точных сведений. Несомненно, что она была умной и выдающейся женщиной, потому что иначе она не могла бы внушить к себе такое благоговейное, почти религиозное поклонение со стороны такого человека, как Милль, который прямо утверждал … что ей он обязан всеми своими лучшими мыслями, всем, что есть ценного в его сочинениях. Такое отношение не может объясняться ослеплением влюбленного человека, так как в течение 27 лет его преклонение перед нею не только не ослабевало, а все более и более усиливалось. Но несомненно также, что все его восторженные отзывы были сильно преувеличены» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 55).

На думку М. Туган-Барановського, вплив місіс Тейлор на Мілля як вченого полягав у тому, що «… она не давала ему углубиться в дебри абстракции и постоянно напоминала о реальной жизни и о людях, счастье которых должно быть целью всякого знания. Своим впечатлительным, отзывчивым характером она предохраняла его от сухости и односторонности и заставляла интересоваться тем, что выходило из сферы его научных занятий. В области общественных вопросов она была смелее и радикальнее Милля. До знакомства с миссис Тэйлор он был только демократом, а под ее влиянием стал симпатизировать социализму. Главное же ее значение для Милля заключалось в том, что она была для него нравственной поддержкой, жила его интересами, возбуждала его энергию и заставляла его идти все вперед и вперед» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 58).

Щасливе сімейне життя Дж. Мілля не було тривалим: дружина раптово померла від запалення легенів через сім років після їх одруження, під час перебування в Авіньйоні (Франція). З Міллем залишилась її донька – Елен (Helen) Тейлор, до якої він ставився як до власної дитини. Елен Тейлор підтримувала і піклувалася про Мілля до його смерті.

35 років Джон Мілль працював у Ост-Індійській компанії, пройшов шлях від рядового клерка до впливового чиновника і залишив службу у 1858 р. після того, як Ост-Індійську компанію було розпущено рішенням уряду. Більшу частину часу після закінчення служби він живе у Франції, в Авіньйоні, де купив будинок біля кладовища, на якому була похована його дружина. Мілль продовжує слідкувати за політичними подіями на батьківщині і у 1865 р. приймає пропозицію виступити кандидатом у члени парламенту від ліберальної партії по одному із округів Вестмінстера. З 1865 по 1868 рр. Мілль представляв Вестмінстерський округ у Палаті громад і користувався як член парламенту великим впливом. Він приймає участь у декількох громадських протестах, зокрема у зв’язку з жорстокими репресіями на Ямайці, проведеними генерал-губернатором. Мілль також вперше в історії права Нового часу порушив питання про участь жінок у виборах. У 1867 р. він брав участь у створенні товариства за рівноправність жінок, виступав за введення державної власності на природні ресурси та інше. У 1868 р. він не пройшов до парламенту на наступних виборах головним чином тому, що підтримав кандидата у члени парламенту атеїста Чарльза Бредлоу. Після поразки на виборах у 1868 р. Джон Мілль їде до Франції, в Авіньйон, де проводить останні роки життя. Помер Джон Стюарт Мілль 8 травня 1873 р. на 67 році життя в Авіньйоні.

Джон Мілль є автором великої кількості різних наукових праць з логіки, етики, психології, соціології, політичної економії тощо. Одночасно з Вільямом Уевеллом та Огюстом Контом він став визнаним засновником філософії науки як самостійної галузі знання. Й. Шумпетер називає Д. С. Мілля однією з головних інтелектуальних постатей XIX ст. (Див.: Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 690). Серед його основних економічних творів: 1836 р. – «Про предмет політичної економії та про її метод» («Об определении политической экономии и надлежащем ей методе исследования», «On the Definition of Political Economy and on the Method of Investigation Proper t It»), 1844 р. – «Про деякі невирішені питання політичної економії» («Эссе о некоторых нерешенных проблемах политической экономии», «Очерки о некоторых нерешенных вопросах политической экономии», «Essays on Some Unsettled Questions of Political Economy»). Головною економічною працею Дж. С. Мілля є «Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії» («Принципы политической экономии, с некоторыми их применениями к социальной философии», «Основы политической экономии с некоторыми из их приложений к социальной философии», «Principles of Political Economy, With Some of Their Applications to Social Philosophy», 1848 р.).

«На протяжении второй половины XIX столетия, – зазначає М. Блауг, – в течение почти всей викторианской эпохи вплоть до публикации «Принципов» Маршалла в 1890 году, книга «Принципы политической экономии, с некоторыми их применениями к социальной философии» … Джона Стюарта Милля была основным экономическим учебником англоговорящего мира. Книга привлекла широким охватом экономических проблем этой эпохи, разумным смешиванием экономического анализа и исторических иллюстраций, мастерским синтезом теории Рикардо с многими из ее модификаций, представленными критиками Рикардо, радикальным тоном в рамках ортодоксальной системы, элегантным стилем, а также благодаря репутации Милля как логика, философа, политического теоретика и беллетриста. Он был не просто экономистом, но выдающимся бентамианцем, «святым от либерализма», его фигура возвышалась среди величайших интеллектуалов того времени при обсуждении практически любых тем общественной науки» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 214).

«Основи політичної економії» Мілля складаються, як і «Багатство народів» А. Сміта, з п’яти книг. Такий збіг не є випадковим. Мілль підкреслював, що праця А. Сміта дещо застаріла і потребує перегляду, а тому він вважає, «что работа, по своему назначению и общей концепции подобная труду Адама Смита, но использующая более широкий круг знаний и более глубокие идеи нынешнего века, – это как раз тот вклад, в котором сегодня нуждается политическая экономия» (Милль Дж. С. Основы политической экономии / Дж. С. Милль. – Москва : Прогрес, 1980. – Т. 1. – С. 76). Головним завданням, яке поставив перед собою Мілль, було не тільки узагальнення досягнень класичної політичної економії, але й її перегляд з урахуванням кращих соціальних ідей сучасності. Мілль розглядає економічні явища у широкому суспільному контексті. Перші три книги («Виробництво», «Розподіл», «Обмін») присвячені аналізу співвідношення факторів виробництва, природи та чинників економічного зростання, сутності заробітної плати та прибутку, аналізу вартості, ціни, грошей, кредиту, міжнародної торгівлі тощо. Четверта книга «Вплив суспільного прогресу на виробництво та розподіл» досліджує передумови та обмеження економічного зростання. Остання – п’ята книга «Основ політичної економії» Дж. С. Мілля присвячена аналізу питань ролі держави у ринковій економіці.

Торкаючись питання впливів, що сприяли формуванню економічної теорії Дж. С. Мілля, Й. Шумпетер перш за все зазначає, з певними застереженнями, вплив батька (Джеймса Мілля) та Д. Рікардо. Взагалі Шумпетер вважає позицію Мілля компромісною, оскільки в нього, на думку автора «История экономического анализа», «слишком много веры в то, что большая часть необходимой мыслительной работы уже была проделана предшественниками» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 695), і тому він не намагається виявити протиріччя у різних представників класичної школи та запропонувати власну точку зору, а лише робить спроби примирення цих протиріч. Разом з тим, значний власний внесок Дж. С. Мілля у розвиток політичної економії є беззаперечним; зважаючи на це, в історії економічної думки завершення класичної політичної економії пов’язується саме з творчим доробком Джона Стюарта Мілля. До теоретичних здобутків вченого фахівці відносять: розробку методологічних основ політичної економії, подальший розвиток методу економічних досліджень; узагальнення та систематизацію основних ідей класичної школи; започаткування викладу економічних проблем відповідно до фаз суспільного відтворення (виробництво – розподіл – обмін – споживання); збагачення проблематики економічної науки за рахунок залучення до аналізу соціальних проблем, започаткування соціального реформізму; поглиблення та доповнення учення класиків новими оригінальними ідеями (Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 269–270).

М. Блауг у праці «100 великих экономистов до Кейнса» пише про «Основи політичної економії» Дж. Мілля як про книгу, що «полна подлинных теоретических новшеств». До них він, зокрема, відносить:

– розширення теорії порівняльних витрат Рікардо з прийняттям до уваги впливу перехресного попиту на умови торгівлі при міжнародному обміні;

– уточнення теорії відносної заробітної плати Сміта введенням концепції неконкуруючих груп на ринках праці;

– формулювання «закону попиту та пропозиції» не як тотожності, а як алгебраїчного рівняння;

– розуміння проблем, які створювало спільне виробництво для трудової теорії цінності;

– виявлення залежності появи економії від масштабу промислового виробництва та інше.

«Но еще более поразительными, – зазначає М. Блауг, – были политические выводы, которые он делал в своих работах, остававшихся по существу в рамках рикардианской системы экономических идей. Он был энергичным защитником налогообложения наследования, прав собственности крестьян, разделения прибылей, кооперативов потребителей и производителей. В ранней главе, называющейся «О собственности», он дал удивительно одобрительный обзор социалистических доктрин, воплощенных в работах Оуэна, Сен-Симона и Чарльза Фурье (ни тогда, ни позже он не показал своей осведомленности о работах Маркса, чей «Манифест Коммунистической партии» вышел на английском языке в том же самом году), и в более поздних главах, посвященных вопросам надлежащих границ государственного вмешательства, он поддерживал протекционизм в пользу молодых отраслей промышленности, регулирование продолжительности рабочего дня на фабриках, обязательное образование (но не обязательное платное обучение в школе) для детей, вместе с системой государственных экзаменов для проверки достижения минимального уровня знаний» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 216–217).

Мілль, розуміючи недоліки сучасної йому капіталістичної економіки, на відміну від прибічників радикального соціалізму, не вважав за необхідне радикальну перебудову економіки та суспільних відносин, ліквідацію приватної власності. Він вважав, що існує інший шлях: впровадження програми реформ відповідного законодавства та моральне удосконалення суспільства. «В эмоциональном плане, – вважає Й. Шумпетер, – социализм всегда привлекал его. Он находил мало привлекательности в обществе, в котором жил, и глубоко сочувствовал трудящимся массам. Едва достигнув интеллектуальной независимости, он с готовностью открыл свой разум для социалистических идей своего времени, главным образом французских. Однако, будучи образованным экономистом и обладая строго практическим умом, он не мог не заметить слабость того, чему несколько позднее Маркс дал название утопического социализма. Милль неохотно пришел к выводу, сделав частичное исключение в пользу сен-симонизма, что планы социалистов были всего лишь прекрасными мечтами» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 696–697).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Джона Стюарта Мілля">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Континентальна революція 1848 р. відбилась і на Англії. Люди, які все ще претендували на наукове значення і не задовольнялись роллю звичайних софістів і сикофантів пануючих класів, намагались узгодити політичну економію капіталу з вимогами пролетаріату, яких уже не можна було більше ігнорувати. Звідси той банальний синкретизм, кращим представником якого є Джон Стюарт Мілль. Це – банкротство буржуазної політичної економії, що майстерно показав уже в своїх «Нарисах політичної економії (за Міллем)» великий російський учений і критик М. Чернишевський.

Таким чином, у Німеччині капіталістичний спосіб виробництва дозрів тільки після того, як в Англії і Франції його антагоністичний характер виявився в шумних битвах історичної боротьби, причому німецький пролетаріат уже мав далеко більш ясну теоретичну класову свідомість, ніж німецька буржуазія. Отже, тільки-но тут виникли умови, за яких буржуазна політична економія як наука здавалася можливою, як вона вже знову зробилась неможливою.

За таких обставин її представники поділились на два табори. Одні, розсудливі практики, люди наживи, згуртувались навколо прапора Бастіа, найпошлішого, а через те й найудачливішого представника вульгарно-економічної апологетики. Другі, професорськи горді достоїнством своєї науки, пішли за Джоном Стюартом Міллем в його спробі примирити непримиренне». 
'''     Маркс К., Енгельс Ф.''' Твори. – Т. 23. – С. 19–20.

«Пан Джон Стюарт Мілль з властивою йому еклектичною логікою ухитряється додержуватись одночасно і поглядів свого батька Джемса Мілля і прямо протилежних. Коли порівняти, наприклад, текст його посібника: «Ргіnсіріеs of Роlitical Есоnоmу» з передмовою (до 1-го видання), де він сам говорить про себе як про сучасного А. Сміта, то не знаєш, чому більше дивуватися – наївності цієї людини чи наївності публіки, яка на віру прийняла його за А. Сміта, хоч між ним і останнім приблизно таке саме співвідношення, як між генералом Уільямсом Карсом Карським і герцогом Веллінгтоном. Власні дослідження пана Джона Стюарта Мілля в галузі політичної економії, які не відзначаються ні широтою, ні змістовністю, всі цілком умістилися в його надрукованій в 1844 р. брошурці: «Some Unsettled Questions of Political Economy»». 
'''     Маркс К., Енгельс Ф.''' Твори. – Т. 23. – С. 128.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Дж. С. Милль (1806–1873) – ученик Бентама – взял на себя задачу толкования и окончательного выяснения всей построенной его предшественниками экономической доктрины, получившей отныне название классической. Своим сочинением «Основы политической экономии» он думал заменить «Богатство народов», уже устаревшее в некоторых своих частях, и исправить его несовершенства. Но, в сущности, Милль не сообщает ничего нового; он только повторяет Рикардо. Он остается чистым последователем ортодоксальной школы. Тем не менее некоторые из его воззрений, заимствованные им у О. Конта, мало согласуются с доктриной «laissez faire, laissez passer».

В заслугу Миллю должно поставить тщательную разработку им вопроса о методе политической экономии». 
'''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 162.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Про Стюарта Милля говорили, что он был талантливым вульгаризатором. Это недооценка Милля. Правда, нельзя назвать ни одного великого закона, с которым связывалось бы его имя, как связывались, например, имена Рикардо, Мальтуса или Сэя, но он, во всяком случае, открыл новые перспективы, что составляет, может быть, более прочную славу, ибо мнимые законы уже почти раз¬валились, между тем как надежды остаются. Впрочем, прочность его произведения обеспечивается тем, что ни в какой книге, не исключая даже книги Адама Смита, не встречается столько удивительных страниц – этих поэтических цветников политической экономии и незабываемых формул, которые будут повторяться всеми, кто будет изучать эту науку. Не напрасно его "Основания политической экономии" служили в течение полустолетия и еще теперь служат ''textbook'' (руководством) в большинстве университетов, где преподавание ведется на английском языке». 
'''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 276.

<h3><center>Генрі Гіггс (1864–1940) – британський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Глава младшего Милля о непроизводительном труде, в которой он причисляет к «непроизводительным» некоторые отрасли труда и потребления, признанные полезными для всего общества, и его глава об оборотном и основном капитале в той же книге (Кн. 1. Principles of Pol. Econ.) доказывают нам, как долговечны были некоторые из положений физиократов». 
'''     Гиггс Г.''' Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под. ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 104.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«По теории Родбертуса, причина кризисов заключается в падении доли рабочих классов в национальном продукте. В pendant к этой теории можно привести теорию Д. С. Милля, по которой кризисы вызываются именно увеличением доли рабочих в продукте труда и падением доли капиталистов и предпринимателей...

Эта тенденция к minimumu'y зависит, по мнению Милля, от постоянной тенденции ценности заработной платы к maximum'y. Если население не возрастает, в то время, как капитал растет, то заработная плата должна увеличиваться как в своей реальной, так и в денежной форме, до тех пор, пока прибыль не упадет до наименьшего предела и рост капитала не приостановится. Если же население возрастает, то реальная заработная плата не увеличивается, то ценность ее возрастает вследствие повышения стоимости продовольствия рабочих (вызываемого, в свою очередь, переходом к обработке земель худшего качества). "Кризисы происходят почти периодически от самой тенденции прибыли к понижению. Когда несколько лет прошло без такого кризиса, накопляется столько капитала в прибавок к прежнему, что невозможно находить ему занятие с обычной прибылью: все общественные фонды поднимаются до высокой цены, процент по первоклассным торговым векселям падает очень низко, а все коммерческие люди жалуются, что нет выгодных оборотов... Уменьшение всех нерискованных выгод располагает людей охотно принимать все проекты, предоставляющие надежду более высокой прибыли, хотя и с риском потери; из этого проистекают спекуляции, которые с последующими реакциями уничтожают или передают иностранцам значительное количество капитала, производят временное повышение процентов и прибыли, очищают место новым накоплениям, и затем снова совершается тот же круг".

К теории Д. С. Милля применимо все то, что мы говорили выше о недостаточности объяснения промышленных кризисов одним усилением спекуляции». 
'''     Туган-Барановский М. И.''' Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 309–310.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки, соціолог</center></h3>«Милль, как мы знаем, изучил всю доступную на то время политическую экономию к тринадцати годам. Труд всей его жизни, «Основы политической экономии» в двух великолепных томах, увидел свет лишь тридцать лет спустя. Складывается впечатление, что все эти тридцать лет без остатка были посвящены сбору и обработке знаний, необходимых для написания подобной книги.

Книга эта покрывает абсолютно все аспекты предмета: в ней идет речь о ренте, оплате труда, ценах и налогах и прочерчиваются пути, впервые открытые Смитом, Мальтусом и Рикардо. Но нет, перед нами не очередное изложение доктрин, к тому времени возведенных в ранг догм. На страницах этого труда содержится и открытие, важность которого, по Миллю, трудно переоценить. Как и многие великие догадки, эта была очень проста. Милль всего лишь заявил, что истинным предметом изучения экономической теории является не распределение существующего богатства, а производство нового.

Его мысль действительно предельно ясна: экономиче¬ские законы производства тесно связаны с природой. Труд оказывается более или менее производительным не случайно, да и такой феномен, как убывающая производительность земли, не является следствием чьей-либо прихоти или осознанного выбора. С ограниченностью природных ресурсов надо считаться, и экономические правила поведения, указывающие нам, как достичь максимальной отдачи от своего труда, настолько же обезличены и абстрактны, как законы расширения газов или взаимодействия определенных веществ.

Но – и, пожалуй, это самое большое «но» во всей экономической теории – эти самые экономические законы не имеют никакого отношения к распределению. Сделав все от себя зависящее в производстве богатства, мы вольны распоряжаться полученным продуктом так, как нам заблагорассудится». 
'''     Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 161–162.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Упродовж другої половини XIX ст. ''«Принципи політичної економії»'' Міла (1948) були беззаперечною настільною книжкою економістів. У 90-х роках XIX ст. трактат Маршала почав витісняти Міла в англомовних країнах, але навіть 1900 р. праця Міла все ще залишалася основним підручником з економіки для студентів перших курсів британських та американських університетів. Надзвичайною живучістю ця книжка завдячувала передусім поєднанню класичних і антикласичних елементів. Вона була завершеним синтезом рікардовської доктрини, доповненої численними застереженнями та уточненнями критиків Рікардо, які натякали на «реальні виробничі витрати» і підкреслювали роль попиту у визначенні ціни з метою примирення його ідей з новою теорією вартості на основі поняття «корисності». Її всеохопний розгляд майже всіх проблем досліджуваної дисципліни дозволив їй посісти особливе місце в економічній літературі, а піднесеність тону і вишуканість стилю тільки підвищили її авторитет…

Проте, незважаючи на увесь свій теоретичний еклектизм, або, може, саме завдяки йому, ''«Принципи»'' Міла правлять за найкращий огляд класичної економічної науки в цілому. ''«Критичні роздуми над природою вартості»'' Бейлі (1825), ''«Лекції з політичної економії»'' Лонґфілда (1834) і ''«Нарис про науку політичної економії»'' Сеніора (1836) читати набагато цікавіше. Однак вони охоплюють тільки частину питань і не передають повністю суті класичної економічної науки в її застосуванні до практичних проблем, без чого важко зрозуміти затримку «маржиналістської революції» до 70-х років XIX ст. Добре це чи погано, але ідеї економістів першої половини XIX ст. дійшли до засновників «нової економічної науки» другої половини століття саме у формулюванні Міла». 
'''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 175.

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор, 
Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор</center></h3>«У руслі теорії власності Дж. С. Мілль аналізує капітал, котрий є умовою без якої неможливо здійснювати виробничу діяльність. Трактуючи капітал як раніше нагромаджений матеріалізований продукт праці, вчений зазначав, що останній є продуктом заощадження (як і власність), тобто утримання від теперішнього споживання заради майбутньої користі. Відтак він дійшов висновку, що зростання капіталу необхідним чином залежить від двох моментів – величини фонду, яким може виступати та чи інша власність, звідки може бути зроблене заощадження, і сили схильностей. Які спонукають заощаджувати, а тим самим накопичувати власність». '''     Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 268. – (Київському національному університету ім. Т. Шевченка – 175 років).

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Автобиография''' / Джон Стюарт Милль ; пер. с англ. под ред. Г. Е. Благосветлова. – Санкт-Петербург, 1874. – 332 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В11760'''
<li>'''Автобиография.''' (История моей жизни и убеждений) / Дж. С. Милль. – Москва : Книжное Дело, 1896. – 281 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф М604'''
<li>'''Autobiography''' [Electronic resource] / John Stuart Mill ; edited with introd. by John M. Robson. – Electronic text data. – London, 1989. – 234 p. – Mode of access: '''http://oll.libertyfund.org/titles/242'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Principles of Political Economy with some of their Applications to Social Philosophy''' : in 2 vol. / John Stuart Mill. – 4th ed. – London : Parker and son, 1857. – Vol. 1. – 606 p. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Англ) M70'''
<li>'''О свободе''' : [извлечения] / Джон Милль // История политических и правовых учений : хрестоматия для юрид. вузов и фак. / сост. Г. Г. Демиденко. – Харьков : Факт, 1999. – С. 486–498. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Об определении предмета политической экономии и о методе исследования, свойственном ей''' / Дж. С. Милль // Философия экономики : антология / под ред. Дэниела Хаусмана ; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – С. 55–76. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Ф56'''
<li>'''Основания политической экономии''': с некоторыми примечаниями к общественной философии / Дж-Ст. Милль ; пер. с англ. Е. И. Остроградской ; ред. О. И. Остроградский. – Киев ; Харьков : Южно-Русское кн. изд-во Ф. А. Иогансона, 1896. – 883 с. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''33 М60'''
<li>'''Основы политической экономии''' / Дж. С. Милль ; общ. ред. А. Г. Милейковского ; вступ. ст. А. Г. Милейковского, Ю. Б. Кочеврина ; [пер. с англ. А. А. Калинина, Р. И. Столпер]. – Москва : Прогресс, 1980–1981. – [Т.] 1. – 1980. – 495 с. ; Т. 2, кн. 2, кн. 3. – 1980. – 480 с. ; Т. 3, кн. 4, кн. 5. – 1981. – 447 с. – (Экономическая мысль Запада). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
<li>'''Основы политической экономии'''. Кн. 3 : [извлечения] / Дж. Ст. Милль // Рынок / сост., авт. вступ. ст. А. А. Чухно. – Киев : Україна, 1995. – С. 74–97. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Р95'''
<li>'''Основы политической экономии'''. Кн. 1, 3 : [извлечения] / Джон Стюарт Милль // История экономических учений : хрестоматия / Г. В. Борисов, С. Ф. Сутырин, М. В. Шишкин. – Санкт-Петербург : Сентябрь : Бизнес-пресса, 2003. – С. 120–140. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б82'''
<li>'''Основы политической экономии''' : [извлечения] / Джон Стюарт Милль // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 473–494. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии''' / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – 1039 с. – (Антология экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
<li>'''Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии''' : [извлечения] / Дж. С. Милль // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 313–347. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Про свободу''' / Джон Стюарт Мілль // Хрестоматія з політології : навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана" ; упоряд.: В. Ф. Смолянюк, Н. В. Чубур. – Київ : КНЕУ, 2014. – С. 337–341. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Х91'''
<li>'''Размышления о представительном правлении''' / Дж. Ст. Милль. – Санкт-Петербург : Изд. Яковлева, 1863. – [4], 361 с.
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В141077''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''34 М50'''
<li>'''Рассуждения о представительном правлении''' : пер. с англ. / Дж. С. Милль ; Фонд либеральных программ "Свободный Мир". – Челябинск : Социум, 2006. – VII, 376 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''АО265492'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 19 (полутом 37). – С. 306–308. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 13. – С. 160. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 12-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1933. – Т. 28. – '''[[Медіа:Mill Granat.pdf|Стб. 636–640]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народ. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 429–430. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 704. 
''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/John-Stuart-Mill'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Автономов В. С.''' Модель человека в экономической науке / В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Эконом. школа, 1998. – Гл. 2.1.4 : Методологи: Нассау Уильям Сениор и Джон Стюарт Милль. – С. 69–73. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 2). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 А22'''
<li>'''Алексеенко М. М.''' Взгляд на развитие учения о налогах у экономистов А. Смита, Ж-Б. Сэя, Сисмонди и Д. С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : Харьков. тип., 1870. – [2], XXIY, 171, [2] с. – '''[[Медіа:Alekseenko119-144.pdf|С. 119–144]]''': о Д. С. Милле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В171245'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 13.5 : Джон Стюарт Милль. – С. 256–265. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Кив : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 533–568: философская и научная деятельность Дж. С. Милля. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Б17'''
<li>'''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 207–217: о Милле. – (Классика политэкономической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
<li>'''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; пер. с англ. Б. Пинскера. – Москва : Ирисэн, 2008. – Ч. 4, гл. 8 : Милль, Маркс и Маршалл. – С. 151–162. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / Марк Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 6 : Джон Стюарт Міл. – С. 175–213. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' Милль Джон Стюарт / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug do Kejnsa214-217.pdf|С. 214–217]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – С. 141–143. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
<li>'''Бунге Н. Х.''' Джон Стюарт Милль как экономист / Н. Х. Бунге // Журнал министерства народного просвещения. – 1868. – Т. 140. – '''[[Медіа:Bunge Mill 1-100.pdf|С. 1–100]]''' (паг. 2-я). ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 Ж92'''
<li>'''Ватсон Э. К.''' Этюды и очерки по общественным вопросам : (С портр. и биогр. автора) / Э. К. Ватсон. – Санкт-Петербург : тип. И. Н. Скороходова, 1892. – 486 с. – Из содерж.: Жизнь Дж. Стюарта Милля. – С. 393–486. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В235477'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б220621'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''9(~)4 В215'''
 ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''9.0 Ватс'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, гл. 6.2 : Джон Стюарт Милль. – С. 105–117. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
<li>'''Гуру менеджмента''' : [статьи] / К. Кашникова, О. Красова, А. Палагина, Ю. Пертова // Управление персоналом. – 2008. – № 2. – Из содерж.: Джон Милль. – С. 72–78. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Дж. С. Милль об общих принципах налогообложения''' / публ. подготовил В. М. Ким // Финансы. – 2009. – № 8. – С. 37–40. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Джонсон О.''' Джон Стюарт Милль / Оливер Джонсон // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 518–523. – (Академия). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В27'''
<li>'''Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 3, гл. 2 : Апогей и упадок классической школы. Стюарт Милль. – С. 273–292. – (Экономическое наследие). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
<li>'''Зенгер С.''' Дж. Ст. Милль, его жизнь и произведения / С. Зенгер ; пер. с нем. Л. Ивановой ; под ред. Е. Максимовой ; предисл. В. К. Финна. – Изд. 2-е, доп. – Москва : Либроком, 2009. – VIII, 225 с. – (Из наследия мировой философской мысли: великие философы). 
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) З-56'''
<li>'''Зибер Н. И.''' Возражение на экономическое учение Джона Стюарта Милля. Капитализм в России / Н. И. Зибер // Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 2. – С. 471–553. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-59'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 296–301. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Иванюков И.''' Политическая экономия как учение о процессе развития экономических явлений / И. Иванюков. – 3-е изд. – Москва : тип. Н. И. Мамонтова, 1891. – 473 с. – С. 82–83, 304–306: экономические взгляды Джона Стюарта Милля. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 И23'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:MillIngrem187-198.pdf|С. 187–198]]''': о Дж. Милле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 255–270. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.7 : Економічні погляди класичної політичної економії у працях Дж. С. Мілля. – С. 161–173. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кривуц Ю. М.''' Джон С. Милль и его теория интернациональных стоимостей, или международной ценности [Електронний ресурс] / Ю. М. Кривуц // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. – 2014. – № 1144, вип. 3(1). – С. 30–36. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhMv_2014_1144_3(1)__8'''. – Дата звернення: 02.06.2017.
<li>'''Кривуц Ю. Н.''' Дж. С. Милль о границах вмешательства государства в хозяйственную жизнь при системе Laissez-faire [Електронний ресурс] / Ю. Н. Кривуц // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. – 2014. – № 1144, вип. 3 (1). – С. 104–110. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhMv_2014_1144_3(1)__25'''. – Дата звернення: 02.06.2017.
<li>'''Курц Х. Д.''' Капитал, распределение, эффективный спрос : пер. с англ. / Х. Д. Курц. – Москва : Аудит : ЮНИТИ, 1998. – Гл. 7.3.3 : Джон Стюарт Милль: «предшествующий» закон стоимости. – С. 192–194. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 К93'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 373–381: Джон Стюарт Милль. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Леоненко П. М.''' Мілль Джон Стюарт / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 347–350. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 16.13 : Джон Стюарт Милль. – С. 214–216. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Макферсон К. Б.''' Жизнь и времена либеральной демократии / К. Б. Макферсон ; пер. с англ. Александра Кырлежева ; [науч. ред. А. Смирнов]. – Москва : Изд. дом Гос. ун-та – Высш. шк. экономики, 2011. – Разд. 3.2 : Модель 2А: демократия развития Дж. С. Милля. – С. 79–99. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М17'''
<li>'''Мизес Л. фон.''' Социализм : Экономический и социологический анализ : пер. с англ. / Л. фон Мизес. – Москва : Catallaxy, 1994. – 416 с. – С. 118–120: экономические взгляды Джона Стюарта Милля. ''Шифр зберігання книги:'' '''33 М58'''
<li>'''Мизес Л. фон.''' Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории : пер. с англ. / Л. фон Мизес. – Челябинск : Социум, 2005. – [Разд.] 17.5 : Проблема Юма и Милля и движущая сила денег. – С. 389–392. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М58'''
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 5 : Дж. С. Милль и завершение эпохи классической экономической теории. – С. 184–225. – (Программа "Обновление гуманитарного образования в России"). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Нисбет Р.''' Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – Гл. 6.10 : Джон Стюарт Милль. – С. 344–350. – (Серия "Социология"). ''Шифр зберігання книги:'' '''301 Н69'''
<li>'''Орженцкий Р.''' Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : тип. Штаба округа, 1896. – [2], Y, [3], 256 с. – C. 9–19: о Милле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бдз 2550''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Орже'''
<li>'''Райан А.''' Джон Стюарт Милль / Алан Райан // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 271–288.– (The New Palgrave). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н40'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 23 : Джон Стюарт Милль. – С. 301–311. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Россель Ю.''' Джон Стюарт Милль и его школа / Ю. Россель // Вестник Европы. – 1874. – Т. 3, кн. 5. – С. 5–33, кн. 6. – С. 473–511 ; Т. 4, кн. 7. – С. 132–168, кн. 8. – С. 667–706 ; Т. 5, кн. 10. – С. 654–684 ; Т. 6, кн. 12. – С. 672–719. 
''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Милль Джон Стюарт / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 65–73. – (Научная мысль). 
''Шифр зберігання книги:'' '''33М Р86'''
<li>'''Себайн Д.''' Історія політичної думки : пер. з англ. / Д. Себайн, Т. Л. Торсон. – Київ : Основи, 1997. – Ч. 3.33.1 : Джон Стюарт Милль: свобода. – C. 614–626. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф С28'''
<li>'''Смит Д.''' Бесплатный обед. Удобоваримые экономические идеи, или Почему не бывает бесплатных обедов : пер. с англ. / Дэвид Смит. – Москва : Олимп-Бизнес, 2004. – Гл. 6.7 : Джон Стюарт Милль. – С. 81–83. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 С50'''
<li>'''Сперанская Л. Н.''' Джон Стюарт Милль / Л. Н. Сперанская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 471–473. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Туган-Барановский М.''' Д. С. Милль : Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. Туган-Барановский. – Санкт-Петербург : тип. т-ва "Обществ. польза", 1892. – 88 с. – (Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Флорентия Павленкова). ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''1ФБ1 Т81''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''1 Туга'''
<li>'''Туган-Барановский М. И.''' Джон Стюарт Милль. Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 11–19. – (Антология экономической мысли). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
<li>'''Филатов И. В.''' О методологии политической экономии Дж. С. Милля / И. В. Филатов // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 1024–1030. – (Антология экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
<li>'''Философия экономики''' : антология / под ред. Дэниела Хаусмана ; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – Ч. 1.1 : Джон Стюарт Милль. – С. 55–76. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Ф56'''
<li>'''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 431 с. – С. 159–170: Дж. С. Милль. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
<li>'''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 19–20: Дж. С. Милль. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
<li>'''Чернышевский Н. Г.''' Очерки из политической экономии (по Миллю) / Н. Г. Чернышевский // Полное собрание сочинений : в 15 т. – Москва : Гослитиздат, [1949]. – Т. 9. – С. 335–725. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС Ч-49'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. В 3 т. Т. 2 / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Гл. 3.5.с : Логика Дж. С. Милля. – С. 589–594 ; Гл. 5.1 : Дж. С. Милль и его «Основы», Фосетт и Кернс. – С. 690–704 ; Гл. 5.3 : Что в действительности получили читатели Милля. – С. 709–718 ; Гл. 6.2.с : Компромиссная позиция Дж. С. Милля. – С. 791–794 ; Гл. 6.5.d : Фундаментальные положения Дж. С. Милля относительно капитала. – С. 841–845. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 9 : Джон Стюарт Милль. – С. 266–270. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33М Э40'''
<li>'''Экономическое мышление''': философские предпосылки. Модели человека в структуре экономической мысли / Е. Н. Калмычкова. Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки / И. Г. Чаплыгина : учеб. пособие : [в 2 ч.]. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – 272 с. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). – С. 97–112, 204–216: о Дж. С. Милле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 196–197: Дж. С. Милль. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
<li>'''Heilbroner R.''' The worldly philosophers: The lives, times and ideas of the great economic thinkers / Robert L. Heilbroner. – 4th ed. – Completely Revised for the 1970`s. – New York, 1972. – 368 p. – P. 124–130: about Mill Jhon Stuart. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''У02 Н466'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Mill.jpg|'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 214.
Файл:Mill2.JPG|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/John_Stuart_Mill'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Стюарт_Мілль'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill4.jpg|'''Режим доступу''': '''http://en.wikipedia.org/wiki/John_Stuart_Mill'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:James_Mill.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/James_Mill'''. – Дата звернення: 12.06.2017.
Файл:Mill5.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.utilitarianism.com/johnstuartmill.htm'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill6.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.amazon.com/Liberty-Subjection-Women-Penguin-Classics/dp/014144147X'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill7.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.amazon.co.uk/Autobiography-Classics-John-Stuart-Mill/dp/0140433163/ref=sr_1_3?ie=UTF8&s=books&qid=1199370176&sr=1-3'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill8.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.amazon.ca/Utilitarianism-John-Stuart-Mill/dp/0486454223'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:Mill9.jpg|'''Режим доступу''': '''https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Стюарт_Мілль'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Мальтус Томас Роберт

2023-01-25T08:31:48Z

Admin:

[[Файл:Maltus.jpg|left|150px]]<h3><center>Мальтус (Малтус) Томас Роберт 
Malthus Thomas Robert 
(13 лютого 1766 – 23 грудня 1834) – 
англійський економіст кінця XVIII – першої половини XIX ст., 
представник класичної політичної економії.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Народився Томас Мальтус 13 (за іншими дними 17) лютого 1766 р. поблизу Лондона, в Рукері, у графстві Сурей. Він був сьомою дитиною (всього в родині було вісім дітей) і другим сином дрібного землевласника (сквайра) Даніеля Мальтуса. Томас Мальтус як другий син у родині не мав права на спадок, оскільки в англійських родинах майно не ділилося між дітьми – його цілком наслідував старший з синів. Проте він отримав чудову освіту, незважаючи на прикрі фізичні вади – заячу губу та розколоте піднебіння, які могли стати перешкодою для просування вгору по щаблях церковної ієрархії. Його готували, за звичаєм тих часів, для духовної кар’єри. Початкову освіту Т. Мальтус отримав дома. Хоча батько Томаса Роберта не уявляв для свого сина іншого життєвого шляху, як кар’єра англіканського священнослужителя, він відправив його спочатку до дисентерської (дисентери – англ. dissenters, від лат. dissentio – не погоджуюсь, одна з розповсюджених в Англії XVI–XVIII ст. назв осіб, що відступають від офіційного віросповідання) духовної академії у Ворингтоні. Там хлопчика віддали під опіку Джілберта Вейкфілда, високоосвіченої і суперечливої постаті в унітарній церкві, який згодом помер, потрапивши у в’язницю за висловлювання проти війни з Францією, які було розцінено як заклики до антиурядового бунту. У 1782–1784 рр. Томас Мальтус навчається у Ворингтоні та у домі Вейкфілда, в Бремкоті, графство Ноттінгемшир. З 1784 р. він продовжує навчання у коледжі Ісуса у Кембриджі, де його наставником був Вільям Френд, який, як і Вейкфілд, був унітаристом і так само мав неортодоксальні погляди на релігію та політику, що урешті-решт призвело до його вигнання з університету (Див.: Мальтус Т. Р. Дослідження закону народонаселення : пер. з англ. / Т. Р. Мальтус. – Київ : Основи, 1998. – С. 8). Про вплив реформаторських ідей дисентерів на Т. Мальтуса у студентські роки інформації не має, проте відомо, що він ніколи пізніше не виявляв до них негативного ставлення. Студентом Кембриджу Мальтус був з 1784 по 1788 рр. Під час навчання Т. Мальтус виявив особливі здібності до математики і став дев’ятим у списку випускників, які особливо відзначилися на іспиті з математики. Про його досягнення у навчанні свідчить також той факт, що у 1793 р. Томаса Мальтуса було обрано членом Наукового товариства коледжу Ісуса. Після закінчення навчання у Кембриджі Мальтус прийняв духовний сан і був призначений вікарієм в Оквуд, неподалік від батьківського дому в Суреї. Багато часу Томас проводив у Олбері-хаус (маєтку батька). Саме там вони з батьком вели постійні дискусії на філософські та політичні теми. «Как и многие джентльмены, – пише Р. А. Хайлбронер, – ценившие знания никак не меньше отдыха, Даниель Мальтус ни от чего не получал такого удовольствия, как от хорошого спора, и чаще всего оппонентом ему служил его одаренный сын, достопочтенный Томас Роберт Мальтус» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 96). «Как это ни странно, – зазначає А. В. Анікін – старик был энтузиастом и оптимистом, а молодой человек – скептиком и пессимистом» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 244). Даніель Мальтус був другом '''[[Юм Девід|Юма]]''' та палким прихильником Руссо. Даніель Мальтус, як повідомляв «Журнал джентльмена» після його смерті у 1800 р., «был человеком эксцентричным в буквальном смысле этого слова» (Цит. за: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 96). Одна з суперечок між батьком і сином Мальтусами виникла навколо нарису «Розвідка про політичну справедливість та її вплив на мораль і щастя» філософа та романіста Вільяма Годвіна, дуже популярного у другій половині 1790-х років. Підшукуючи аргументи для бесіди з батьком, Томас Роберт почав записувати свої думки. Даніель Мальтус був настільки вражений ідеями сина, що запропонував ознайомити з ними публіку, надрукувавши ці матеріали. У 1798 р. Мальтус анонімно публікує невеликий памфлет «An Essay on the Principle of Population, as it affects the Future Improvement of Society, with Remarks on the Speculations of Mr. Godwin, M. Condorcet and Other Writers» («Дослідження закону народонаселення в тому плані, як останнє впливає на майбутнє вдосконалення суспільства, з критичними зауваженнями щодо ідей, висловлених панами Годвіном, Кондорсе та іншими авторами»).

«Мальтус, – як зазначає М. Блауг, – был не первым автором, который обратил внимание на очевидный факт, что рост населения в конечном счете ограничен предложением продовольствия. Но он был, по существу, первым, кто донес это до читателей при помощи простой и яркой метафоры: население, когда ему позволено расти без ограничения, увеличивается в геометрической прогрессии, в то время как предложение продовольствия может в лучшем случае увеличиваться в арифметической прогрессии…
Значительное влияние этой работы было обусловлено как общими следствиями ее идей, так и непосредственно основным сильным тезисом. Руссо, Годвин и Кондорсе – три автора из многих, кого упоминал Мальтус – считали, что доброй воли и образования достаточно для установления совершенного социального порядка. Основной целью работы Мальтуса было опровержение их утверждений» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 187–188).

Мальтус пояснював, що злидні і пороки спричиняються фундаментальним законом природи, який ніяк не залежить від інституційних реформ та законодавчої діяльності. Публікація мала великий резонанс.

У 1799 р. Т. Мальтус разом із друзями подорожує Норвегією, Швецією та Німеччиною, де також збирає додатковий матеріал з проблем народонаселення. У 1800 р. він публікує «An Investigation of the Cause of the Present High Price of Provisions, Containing an illustration of the nature and limits of fair price in time of scarcity and its application to the particular circumstances of the country» («Розвідка про причини високих цін на харчові продукти...»), а у 1803 р. – друге і набагато розширеніше видання «Дослідження закону народонаселення…» вже під своїм ім’ям. Ця праця робить його відомим широкому загалу. «Наиболее известным представителем общественных наук XIX столетия был не '''[[Рікардо Давид|Давид Рикардо]]''' и не '''[[Маркс Карл Генріх|Карл Маркс]]''', но Роберт Мальтус. По существу, его известность опиралась на одну большую работу, «Опыт о законе народонаселения и его воздействии на будущее улучшение общества с замечаниями о построениях Годвина, Кондорсе и других писателей»… Мальтус одновременно объяснил существование бедности, подверг сомнению панацеи, предлагаемые мечтательными реформаторами, и предоставил критерий решения всех вопросов политики в отношении «трудовой бедноты». Поэтому неудивительно, что Мальтус мгновенно достиг широкой известности, однако столь же мгновенно его постигла дискредитация… Мальтус стал олицетворять собой «мрачную науку» политической экономии, которую презирали столь многие реформаторы и ученые. Впоследствии, когда они нападали на экономическую науку, роль «злодея» часто отводилась именно Мальтусу, а не '''[[Сміт Адам|Адаму Смиту]]''' или Рикардо», – пише Блауг (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 187, 188). Проте влучним є зауваження Й. Шумпетера: «Человека, чья работа возбуждала умы людей и вызывала столь страстные оценки, уже нельзя считать посредственностью» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 631).

«Біографічні дані, – зазначає професор Школи суспільних наук Сасекського університету Доналд Вінч, – засвідчують, що Мальтус за своїм темпераментом не був схильний до суперечок і виступав проти крайнощів у будь-якій сфері. Обачність та поміркованість характеру пояснює, чому він завжди боровся проти радикалізму й утопій, хоча така його позиція має й глибше інтелектуальне коріння. В ньому поєднується консеквенціалізм утилітарного погляду на мораль зі схильністю до ньютонівських аналогій, заснованих на математиці, балістиці, тяжінні, пружинах та силах рівноваги. Коли суспільні проблеми розглядаються за аналогією з проблемами диференціального числення, тоді вибір максимального чи мінімального варіанту здійснюється через врівноваження протидіючих сил, через регуляцію граничних величин (а не за принципом «усе–або–нічого»). З цього погляду Малтусове «Дослідження…» можна читати як прикладний трактат про оптимальні методи логічного мислення в моралі або в суспільних науках, де наведено чимало прикладів із багатої літератури про всілякі засоби від бідності з метою проілюструвати помилки та помилкові висновки» (Мальтус Т. Р. Дослідження закону народонаселення. – С. 26).

Але, як звертає увагу А. В. Анікін, посилаючись на спогади сучасників Мальтуса, у повсякденному житті він був «…общительным и даже приятным человеком: его дружба с Рикардо это косвенно подтверждает. Он отличался удивительной уравновешенностью и спокойствием духа, никто никогда не видел его рассерженным, слишком радостным или слишком угнетенным. Такой характер позволял ему с равнодушием (может быть, и показным) выносить хулу, которой он подвергался за свои жестокие взгляды» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 245).

У 1803 р. Томас Роберт Мальтус був призначеним парохом у Вейлзбі, графство Лінколншир. Ця посада забезпечила йому вагомий прибуток.

У 1804 р. Мальтус одружився з Герієт Екерсол. Шлюб був щасливим, у подружжя народилося троє дітей. Через рік після одруження (1805 р.) Мальтус отримує кафедру професора сучасної історії та політичної економії (професора загальної історії, політики, комерції та фінансів) у новоствореному Коледжі Ост-Індійської компанії в Гейлібері (Haileybury), призначеному готувати чиновників для майбутньої служби в Індії. Це було перше подібне призначення в Англії. У коледжі він також виконує обов’язки священика. 1811 роком біографи датують початок листування та дружби Томаса Мальтуса з Давідом Рікардо.

У 1819 р. Мальтуса було обрано членом королівського товариства, у 1833 р. – членом Французької академії. У 1831 р. він започаткував Клуб політичної економії, а у 1834 р. – став членом-засновником Лондонського статистичного товариства. Помер Томас Мальтус від хвороби серця 29 грудня 1934 р. «в год отмены старого Закона о бедных и принятия нового, который, можно сказать, был вдохновлен его произведениями» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 190), похований в абатстві Бет (Bath Abbey).

Окрім своєї основної праці «As Essay on the Principle of Population, As It Affects the Future Improvement of Society» («Дослідження закону народонаселення», 1798 р.), шість видань якої вийшло ще за життя автора, Т. Р. Мальтус є автором цілої низки праць з економічних питань. Зокрема, це «Observations on the Effects of the Corn Laws» («Дослідження про наслідки хлібних законів», 1814 р.), «An Inquiry into the Nature and Progress of Rent» («Розвідка про природу та зростання ренти», 1815 р.), «Principles of Political Economy, Considered with a View to their Practical Application» («Принципи політичної економії, розглянуті в плані їх практичного застосування», 1820 р.), «The Measure of Value Stated and Illustrated» («Міра вартості, встановлена й проілюстрована», 1823 р.), «Definitions in Political Economy», («Визначення в політичній економії»,1827 р.) та ін.

Після виходу у світ «Багатства народів» А. Сміта наступні двадцять років, за визначенням Ш. Жіда та Ш. Ріста, були цілком безплідними для економічної науки (Див.: Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 104). Початок нового періоду у розвитку економічної науки багато дослідників пов’язують з публікацією праці Т. Р. Мальтуса «Дослідження закону народонаселення». «Работу Мальтуса, – зазначає автор посібника з історії економічних вчень професор А. В. Холопов, – можно рассматривать в известной степени и как полемику с А. Смитом, и как развитие его идей. Если Смит давал ответ на вопрос, как увеличить богатство народов, то Мальтус показывает, какие препятствия задерживали до сих пор возрастание благосостояния людей и можно ли, полностью или отчасти, устранить эти препятствия» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 136). Мальтус був не першим, хто писав про демографічні проблеми, але він перший запропонував теорію, що описувала закономірності зміни чисельності населення. Автор «Дослідження закону народонаселення» вперше виступив із запереченням поширеної думки про те, що шляхом соціального реформування суспільство може бути удосконалено. Мальтус запропонував ідеї, які згодом використали інші економісти – представники різних шкіл. Наприклад, А. Сміт вважав, що матеріальне багатство суспільства – це відношення між обсягом предметів споживання та чисельністю населення, тому основну увагу він приділив, насамперед, вивченню умов зростання обсягу виробництва. Питання, пов’язані зі зміною чисельності населення, Сміт не розглядав. Розв’язання цієї задачі взяв на себе Т. Мальтус. Звертаючись до проблеми збільшення виробництва засобів існування, він робить висновок, що це зростання не може існувати у тій самій пропорції, що і зростання населення. Мальтус фактично формулює закон «спадної родючості ґрунтів», стверджуючи, що при обмеженості родючих земель зростання виробництва продовольства можливо досягти лише шляхом покращення раніше зайнятих земель, при цьому віддача від них буде постійно зменшуватися. На думку Т. Мальтуса, швидке, без будь-яких обмежень, зростання населення неминуче призведе до неможливості задовольнити його потребу у засобах існування. Таким чином, Мальтус вперше звернув увагу на закономірності зростання чисельності населення і фактично поклав початок демографії як науки.

Трактат Томаса Мальтуса «Дослідження закону народонаселення» продовжує бути предметом дискусій і сьогодні. Кожне нове покоління дослідників заново відкриває для себе теорію Мальтуса і знаходить ідеї, співзвучні часу та їхнім поглядам. Сучасний американський вчений Ф. В. Елуелл з Роджерського університету, прочитавши перше видання 1798 р. праці Мальтуса, був настільки здивований невідповідністю першоджерела і коментарів різних дослідників до нього, що зробив власне дослідження теорії Мальтуса. Він зазначив, що у сучасній інтелектуальній історії можливо тільки Маркс був настільки невірно зрозумілим, як Мальтус. «Одна из причин, – писав Елуелл, – по которой Мальтус подвергся столь превратной трактовке, состоит в политизированном восприятии его аргументов. Коммунисты и социалисты ненавидят Мальтуса потому, что он утверждал будто неравенство коренится в самой природе человека и что простая политическая реформа никогда не приведет к справедливому обществу, основанному на равенстве. Капиталисты и консерваторы осуждают его за то, что он открыто отвергал возможность неограниченного индустриального роста» (Цит. за: Ковалев Е. В. Зловещее предсказание Т. Р. Мальтуса / Е. В. Ковалев // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 1. – С. 35).

«Самым значительным вкладом Мальтуса в науку, – зазначає Д. Р. Уейр, – является… то, что ему удалось предугадать демографические последствия смены технологий и неизбежное воздействие численности населения на уровень жизни. Теория народонаселення Мальтуса продолжает оказывать влияние на экономическую мысль и сегодня – ее отголоски мы встречаем и в публицистике, и в политических дискуссиях, и в экономическом моделировании, тогда как многие классические теории того времени, например трудовая теория ценности, давно уже сошли со сцены» (Уэйр Д. Р. Теория народонаселення Мальтуса / Д. Р. Уэйр // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 493).

Економічні ідеї Томаса Мальтуса не обмежуються лише теорією народонаселення. Як зазначає М. Блауг, який включає ім’я Т. Мальтуса до списку 100 видатних економістів до Кейнса, «в то время как известность Мальтуса при жизни была обусловлена в основном его теорией народонаселения, современная репутация Мальтуса среди экономистов основана больше на его возражениях против рынков Сэя и современной ему рикардианской доктрины невозможности общего перенасыщения товарами. Кейнс приветствовал Мальтуса как предшественника, и велись бесконечные споры о том, были ли взгляды Мальтуса относительно перенасыщений товарами – или, как мы в настоящее время говорим, депрессией деловой активности – в его «Принципах политической экономии»… простым смешением идей или удивительно проницательным предвидением проблемы недостаточности эффективного спроса» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 189–190).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела проТомаса Роберта Мальтуса">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Давид Рікардо (1772–1823) – англійський економіст, класик політичної економії</center></h3>«В 1815 г. Мальтус в своем «Исследовании о природе и развитии ренты» и анонимный автор, член университетской коллегии в Оксфорде, в «Опыте о приложении капитала к земле» опубликовали почти в одно и то же время правильную теорию ренты. Без знакомства с ней нельзя понять влияние роста богатства на прибыль и заработную плату или дать удовлетворительную картину влияния налогов на различные классы общества, особенно когда предметом обложения служат продукты, получаемые непосредственно с поверхности земли. Адам Смит и другие талантливые экономисты… не имея правильного представления о началах ренты, проглядели, как мне кажется, многие важные истины, которые могут быть раскрыты лишь тогда, когда сущность ренты вполне постигнута». '''     Рикардо Д.''' Сочинения / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1 : Начала политической экономии и налогового обложения / ред. пер. М. Н. Смит. – С. 30–31.

<h3><center>Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – британський філософ і економіст</center></h3>«Теория, суть которой состоит в том, что, как бы далеко в будущее непрерывная борьба ни отодвигала нашу гибель, прогресс общества должен «прекратиться, наткнувшись на мель нищеты», далекая от того, чтобы стать нечестивым изобретением Мальтуса, как это считали многие до сих пор, была определенно или в скрытой форме подтверждена наиболее выдающимися предшественниками последнего, и успешно с ней бороться можно только на основе выдвинутых им принципов. До того как было обращено внимание на закономерности развития населения в качестве главного фактора, определяющего уровень вознаграждения за труд, рост населения рассматривался практически как постоянный показатель; предполагалось, что во всех случаях при естественном и нормальном положении дел в обществе должно происходить постоянное увеличение численности населения. Отсюда вытекала необходимость постоянного увеличения объема жизненных средств для обеспечения благоприятных физических условий существования основной массы человечества. Публикация «Опыта» Мальтуса открыла новую эру в подходе к данному вопросу, и, несмотря на признанные ошибки, содержавшиеся в первом издании, немногие авторы проделали более того, что сделал сам автор в последующих изданиях книги, для распространения этих более справедливых и обнадеживающих взглядов на будущее. Даже при поступательном развитии капитала в старых странах сознательное или благоразумное ограничение численности населения является необходимым для предупреждения такого положения, при котором увеличение этой численности будет опережать рост капитала и условия существования самых низших классов общества станут ухудшаться». '''     Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 764–765.

<h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Коли читач згадає про Мальтуса, праця якого «Essay on Population» вийшла у 1798 р., то я нагадаю, що ця праця у своїй первісній формі є не що інше, як школярськи-поверховий і попівськи-пишномовний плагіат з Дефо, сера Джеймса Стюарта, Таунсенда, Франкліна, Уоллеса і т. д. і не містить у собі жодного самостійного положення. Великий шум, викликаний цим памфлетом, пояснюється виключно партійними інтересами. Французька революція знайшла в Британському королівстві палких захисників: «закон народонаселення», який повільно вирисовувався у XVIII столітті, потім з помпою оголошений серед великої соціальної кризи як незрівнянна протиотрута проти теорії Кондорсе та інших, англійська олігархія зустріла з великою радістю, вбачаючи в ньому великого викорінювача всіх прагнень до дальшого людського розвитку. Мальтус, до краю здивований своїм успіхом, взявся тоді за те, щоб заповнити стару схему поверхово скомпільованим матеріалом і додати до нього новий, який був, проте, не відкритий, а просто привласнений Мальтусом». '''     Маркс К., Енгельс Ф.''' Твори. – Т. 23. – С.584–585.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>
«Учение Мальтуса было малонаучным. Свой закон народонаселения он первоначально высказал в виде априорного мнения и только потом подыскал для его доказательства нужную сумму фактов. Его труд носит характер не более как памфлета, чем и объясняется необыкновенно быстрое распространение его среди общества, тем более странное, что его мысли были далеко не оригинальными: Юм, Уоллес, Смит еще раньше высказывали такие мысли и даже, по словам самого Мальтуса, ими «сделано гораздо более, чем он (Мальтус) думал». Правда, упомянутые мыслители говорили не так образно и резко, как Мальтус, не приводили той массы фактов, из которых многие позже при ближайшей проверке оказались неверными. Главная причина громадной популярности Мальтуса лежит, во-первых, в характере самой эпохи, современной Мальтусу, когда пропасть между блаженствующим капиталом и «не имеющим места на пиру природы» трудом, положившим основание этому пиру, обнаружилась ясно и резко; умы были напряжены и ждали пророка, который проложил бы мост чрез эту пропасть; Мальтуса сочли за такого пророка. Во-вторых, в соответствии идей Мальтуса с тенденциями торжествовавшей тогда всюду либеральной буржуазии, проповедовавшей «laissez faire, laissez passer». Она не могла не видеть зла; но и не хотелось ей уделять часть своей прибыли на содержание растущей нищеты; не могла она также не сознавать некоторой своей причастности к обеднению рабочих классов. Понятно поэтому, с какой радостью она должна была приветствовать пророка, сложившего все беды на природу и на рабочего, – пророка, объявившего безнравственностью всякую помощь бедному». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : Электронные интегральные системы, 1998. – C. 153.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>
«Хотя Мальтус известен главным образом своим законом о народонаселении, однако и помимо этого он пользовался славой первоклассного экономиста за свой пространный трактат по политической экономии и за многочисленные выдающиеся исследования по экономическим вопросам». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 104.

«Все, даже лица, совершенно незнакомые с социологическим исследованием, знают незабвенные формулы Мальтуса, согласно которым, с одной стороны, с ужасающей быстротой происходит рост предоставленного самому себе населения, а с другой – относительно медленно умножаются средства пропитания. Поэтому Мальтус представляет рост населения геометрической прогрессией, т.е. рядом цифр, последовательно растущих от умножения на какую-нибудь одну цифру, и он берет простейший ряд, каждый член которого вдвое больше предыдущего. А рост производства он представляет арифметической прогрессией, т.е. рядом цифр, последовательно увеличивающихся от приложения одной какой-нибудь цифры, и он берет простейший ряд, именно ряд целых цифр». '''     Жид Ш.''' История экономических учений. – C. 106.

«Тем не менее, хотя учение Мальтуса породило столько ненависти, оно послужило основательному знакомству с экономическими проблемами: иногда, как мы только что говорили, чтобы устранить законные притязания, а часто также для того, чтобы дать опору великим классическим законам политической экономии, таким, например, как закон земельной ренты или фонда заработной платы». '''     Жид Ш.''' История экономических учений. – C. 116.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>
«…Учение Мальтуса не обладает внутренним единством. В своем «Опыте» он исследует два различных вопроса, доказывает две совершенно разные вещи, не давая себе в этом отчета и постоянно путая их. Во-первых, он исследует моменты, регулирующие размножение населения... Вторая задача Мальтуса заключается в выяснении проблемы бедности. Чем вызывается бедность в современном обществе? На это наш автор дает категорический ответ: преимущественно, чрезмерным размножением населения. Но, конечно, вопрос об условиях размножения человеческого рода и вопрос о причинах бедности суть логически два различных вопроса, ответы на которые могут быть различны». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 66–67.

«Арифметическая прогрессия увеличения средств существования есть совершенно произвольное предположение автора, имеющее за себя не более данных, чем всякий другой ряд чисел, возрастающих не очень быстро. Очевидно, выбирая эту прогрессию, автор хотел дать математическое выражение закону падающей производительности почвы, о котором нам придется говорить ниже, в очерке воззрений Рикардо. Закон этот является основанием господствующей теории земельной ренты и может считаться вполне правильным. Не нужно только забывать, что названный закон вступает в действие лишь на определенной ступени развития производительных сил и что проявлению его препятствуют все факторы, повышающие производительность общественного труда. Поэтому ни о какой абстрактно-математической формулировке означенного закона не может быть и речи. Впрочем, и для самого Мальтуса арифметическая и геометрическая прогрессии являлись лишь иллюстрацией неизбежности столкновения между неограниченным стремлением к размножению населения и ограниченностью средств к существованию». '''     Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки. – C. 67–68.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>
«Примерно через двести лет после Ботеро Мальтус фактически всего лишь повторил эту идею, за исключением того, что применил математические законы для того, чтобы описать действие virtus generativa и virtus nutritiva: численность населения должна расти «в геометрической прогрессии», т. е. в виде расходящегося геометрического ряда, а средства пропитания – в «арифметической прогрессии». Однако «закон геометрической прогрессии», которого не было в работе Ботеро, был предложен Петти в его «Эссе об умножении человеческого рода», Зюсмильхом в 1740 г., Р. Уоллесом в 1753 г. и Ортесом в 1774 г. Таким образом, в этом диапазоне идей Мальтус не сказал ничего нового». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 331–332.

<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст, історик економічної думки, соціолог</center></h3>«Сам Бонапарт считался меньшим врагом человечества. Мальтус имел наглость защищать оспу, рабство и детоубийство; он осуждал столовые для бездомных, ранние браки и пожертвования на содержания церковных приходов и был настолько «бесстыжим, что женился после всех сделанных им заявлений о порочности брака»... С самого начала Мальтус оказался в центре внимания. Шквал критики не затихал на протяжении тридцати лет. Чего еще мог ожидать человек, призывавший мир к «нравственному ограничению»? По меркам того времени Мальтус не был блюстителем морали, но и на людоеда он походил едва ли. Чистая правда, что он призывал прекратить помощь бедным и выступал против проектов постройки жилья для рабочих. Но за всем этим стояли искренние переживания за судьбу беднейших членов нашего общества. И это не говоря о том, что идеи Мальтуса составляли разительный контраст с мнением отдельных мыслителей того времени, которые считали, что бедным надо было бы разрешить спокойно умирать на улицах. Иными словами, позиция Мальтуса была не столько бессердечной, сколько на удивление логичной. Если, согласно его теории, главные беды мира связаны со слишком большим количеством населявших его людей, то любое поощрение «ранней привязанности» лишь усугубляет положение человечества. Конечно, если человек «не нашел своего места за щедрым столом природы», его можно поддерживать на плаву с помощью благотворительности, но поскольку в этом случае он заведет потомство, на поверку благотворительность оказывается замаскированной жестокостью». '''     Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 103.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>
«Хоча Малтус у жодному разі не був першим автором, який розмірковував над демографічними проблемами, йому першому вдалося створити теорію приросту населення. Відтоді його погляди були вихідним пунктом для обговорення проблем народонаселення. Однак за його життя ця теорія привернула до себе увагу не стільки своїм науковим внеском у демографічні дослідження, як запереченням оптимізму Ґодвіна, Кондорсе та Овена щодо здатності людського суспільства вдосконалюватися за допомогою соціального законодавства. Для нас важливіше те, що з теорії Малтуса випливали конкретні аналітичні наслідки, які зробили її складовою частиною класичної економічної науки вже після того, як «блискучий здогад», що підштовхнув Малтуса до дослідження, відступив на другий план. Підкреслюючи жорстку залежність приросту населення від пропозиції продовольства, теорія Малтуса допомогла обґрунтувати теорію заробітної плати на основі прожиткового мінімуму і проклала шлях Рікардо, який зводив економічний прогрес виключно до успіхів сільськогосподарського виробництва, а пояснюючи бідність співвідношенням темпів приросту населення і засобів існування, встановила критерій, за яким у класичній економічній науці почали судити про економічну політику. Будь-якого з цих досягнень теорії Малтуса було б досить, щоб зробити її вплив відчутним. А всі вони, разом узяті, повністю пояснюють дивовижний успіх Малтуса, який і справді має небагато аналогів в історії суспільних наук». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 78.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Essai sur le principe de population''' / Malthus ; trad. de l'angl. par G. Prévost, introd. M. Rossi. – Paris : Guillaumin, 1845. – IX, 687 p. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''3И(Фр) M22'''
* '''Observations on the effects of the corn laws, and of a rise or fall in the price of corn on the agriculture and general wealth of the country''' [Electronic resource] / Malthus T. R. – Electronic text data. – London, 1814. – 44 p. – Mode of access:''' https://archive.org/details/observationsonef00maltrich/page/n5'''. – Date of request: 26.10.2018.
* '''Principes d'économie politique, considérés sous le rapport de leur application pratique''' [Ressources électroniques] / T. R. Malthus ; trad. de l'angl. par F. S. Constancio. – Données de texte électronique. – Paris, 1820. T. 1. – 501 p. – Mode d'accès: '''https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k15131658?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 24.10.2018. T. 2. – 452 p. – Mode d'accès: '''https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k1513017v?rk=42918;4'''. – Дата звернення: 24.10.2018.
* '''Дослідження закону народонаселення, або погляд на те, як він впливав і як впливає нині на людське щастя з оглядом наших перспектив на майбутнє усунення або пом’якшення спричинюваного ним зла''' : пер. з англ. / Томас Роберт Малтус ; упоряд. і написав передм. Доналд Вінч. – Київ : Основи, 1998. – 535 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М19'''
*''' Дослідження закону народонаселення, або погляд на те, як він впливав і як впливає нині на людське щастя з оглядом наших перспектив на майбутнє усунення або пом’якшення спричинюваного ним зла''' : [уривки] : пер. з англ. / Т. Р. Малтус // Історія економічних вчень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 276–309. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Опыт закона о народонаселении''' / Т.-Р. Мальтус ; пер. И. А. Вернера. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1895. – 249 с. – (Библиотека экономистов ; вып. 3). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М21'''
* '''Опыт закона о народонаселении''' / Т. Мальтус // Антология экономической классики : в 2 т. / [предисл. и сост. И. А. Столярова]. – Москва : Эконов, 1992. – Т. 2. – С. 3–134. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А72'''
* '''Опыт о законе народонаселения, или изложение с прошедшего и настоящего действия этого закона на благоденствие человеческого рода, с приложением нескольких исследований, о надежде на отстранение или смягчение причиняемого им зла''' : в 2 т. с портр. авт. / Мальтус ; пер. П. А. Бибиков. – Санкт-Петербург, 1895. – Т. 1 : С примечаниями и со статьёй переводчика "Жизнь и труды Мальтуса". – 476 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М21'''
* '''Опыт о законе народонаселения''' / Томас Роберт Мальтус // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 410–420. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
* '''Принципы политической экономии, рассмотренные в плане их практического применения, 1820''' : [извлечения] / Т. Р. Мальтус // 25 ключевых книг по экономике : [Анализ и коммент.] / Ален Бейтон, Антуан Казорла, Кристин Долло, Анн Мари Дре ; [пер. с фр. Ю. Ф. Пучкова, В. И. Ханиной]. – Челябинск : Урал LTD, 1999. – С. 138–154. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д22'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 18а (полутом 36). – С. 505–507. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 12. – С. 574–576. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 12-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1933]. – Т. 28. – '''[[Медіа:Granat95-120.pdf|С. 95–120]]'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 231. ''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
* '''New World Encyclopedia''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Thomas_Robert_Malthus'''. – Title from the screen. – Date of request: 25.10.2018.
* '''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – [4-е изд.]. – Москва : Политиздат, 1985. – 367 с. – Из содерж.: Мальтус и мальтузианство. – С. 244–251. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
* '''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 10.3 : Судьба человечества в пессимистических расчетах Т. Мальтуса. – С. 433–441. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
* '''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 128–148: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:''''' 330.8 Б48'''
* '''Бетелл Т.''' Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – (История / ред. Ю. Кузнецов). – Из содерж.: Годвин против Мальтуса. – С. 143–150. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б54'''
* '''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі / Марк Блауг ; пер. з англ. Іван Дзюб. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. – 670 с. – Зі змісту: Теорія народонаселення. – С. 78–87 ; Теорія перевиробництва Мальтуса. – С. 164–173. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
*''' Блауг М.''' Мальтус Томас Роберт / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:100velikih187-190.pdf|С. 187–190]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
* '''Булгаков С. Н.''' История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 7-е. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1918. – Ч. 2. – 192 с. – Из содерж.: Мальтус и "Опыт о народонаселении". – С. 96–123. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Вдз2323-2'''
* '''Бунге Н. Х.''' Очерки политико-экономической литературы / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1895. – [2], VI, 465 с. – С. 30–33: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В205481''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330.18 Б91''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Бунг'''
* '''Бутовский А.''' Опыт о народном богатстве или о началах политической экономии / Александр Бутовский. – Санкт-Петербург : Тип. Второго Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1847. – Т. 3, гл. 5.165 : О возражениях против учения Мальтуса о народонаселении. – С. 369–377. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б93'''
* '''Водовозов Н. В.''' Р. Мальтус : Его жизнь и научная деятельность : биографический очерк / Н. В. Водовозов. – Санкт-Петербург : Тип. т-ва «Общественная польза», 1895. – 94 с. – (Жизнь замечательных людей : биографическая библиотека Ф. Павленкова). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Адз 6351''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 В624'''
* '''Гринів Л. С.''' Фізична економія: нові моделі сталого розвитку : [монографія] / Лідія Гринів ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів : Ліга-Прес, 2016. – Розд. 2.2 : Мальтузіанство та неомальтузіанська школа. – С. 87–91. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Г85'''
* '''Джонс Р.''' Опыт о распределении богатства и об источниках налогов = An essay on the distribution of wealth and on the sources of taxation : пер. с англ. / Р. Джонс. – Изд. 2-е. – Москва : Либроком, 2011. – 212 с. – (Из наследия мировой политологии). – С. 5–7: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д42'''
* '''Джордж Г.''' Прогресс и бедность : Исследование причины промышленных застоев и бедности, растущей вместе с ростом богатства. Средство избавления / Генри Джордж ; пер. с англ. С. Д. Николаева, проверенный М. И. Туган-Барановским. – Санкт-Петербург : Издание Л. Ф. Пантелеева, 1896. – 426 с. – С. 66–114: о теории Мальтуса. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Д42'''
*''' Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Гл. 3.1 : Мальтус. – С. 104–117. – (Экономическое наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ж69'''
* '''Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – 724 с. – Т. 1 : Давид Рикардо и Карл Маркс в их общественно-экономических исследованиях, гл. 13 : Разбор теории накопления капитала и опровержение теории Мальтуса. – С. 518–551. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-59'''
* '''Злотников А. Г.''' Социология и экономическая мысль : [монография] / А. Г. Злотников ; [науч. ред.: И. В. Котляров]. – Минск : Современное слово, 2002. – 260 с. – (Библиотека социологии : осн. в 2001 г. / Ин-т социологии НАН Беларусь). – С. 31–38: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''301 З-68'''
* '''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 7.2.2 : Закон народонаселення Томаса Мальтуса. – С. 213–220. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
* '''Иванюков И.''' Основные положения теории экономической политики с Адама Смита до настоящего времени / И. Иванюков. – 3-е изд., испр. и доп. – Москва : Издание Н. И. Мамонтова, 1891. – 235 с. – С. 27–31, 98–103: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И23'''
* '''Ингрэм Д. К.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. [и с предисл.] И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – XI, [1], 322, IV с. – '''[[Медіа:Ingrem143-157.pdf|С. 143–157, 161, 175, 182]]''': о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1, розд. 5.1.3 : Економічне вчення Т. Мальтуса. – С. 220–229. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Кларк Г.''' Прощай, нищета! Краткая экономическая история мира / Грегори Кларк ; пер. с англ. Николая Эдельмана. – [2-е изд.]. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 544 с. – С. 55–60: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 К47'''
*''' Ковалев Е.''' Зловещее предсказание Т. Р. Мальтуса / Е. Ковалев // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 1. – С. 34–42. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
* '''Ковальчук В.''' "Злий" добрий геній Томас Мальтус / В'ячеслав Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2012. – Вип. 4. – С. 112–117. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
* '''Кэри Г. Ч.''' Руководство к социальной науке / Кэри ; пер. с англ. Л. Н. Шаховской. – Санкт-Петербург : Издание Шаховского, 1869. – Вып. 2, гл. 41 : О теории Мальтуса. – С. 604–615. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''В12486'''
* '''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков : Тип. фирмы «Адольф Дарре», 1914. – 494 с. – Из содерж.: Томас-Роберт Мальтус. – С. 338–352. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
* '''Люксембург Р.''' Накопление капитала. Т. 1–2 / Роза Люксембург ; пер. под ред. Ш. Дволайцкого ; предисл. В. Мотылева. – Изд. 5-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1934. – Т. 1, отд. 2, гл. 14 : Мальтус. – С. 148–152. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Л94'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Мальтус возмутитель спокойствия. – С. 183–185 ; Мальтус против закона Сєя. – С. 196–197. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Миклашевский А. Н.''' Трактаты Мальтуса и Рикардо о ренте / перевел и издал для практических занятий со студентами Александр Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1908. – [4], 128 с. : табл. – Отт. из «Ученых записок Императорского юрьевского университета» 1908 г. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В019122'''
* '''Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии : [пер. с англ.] / Джон Стюарт Милль.– Москва : ЭКСМО, 2007. – 1039 с. – (Антология экономической мысли). – О Мальтусе см. по имен. указ. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
* '''Милютин В. А.''' Мальтус и его противники / В. А. Милютин // Избранные произведения / В. А. Милютин. – Москва : Госполитиздат, 1946. – С. 39–139. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
* '''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1, розд. 23 : Томас Роберт Мальтус. – С. 213–226. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 18.10.2018.
* '''Негиши Т. '''История экономической теории : [учебник] / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 4.5 : Мальтус – предшественник Кейнса. – С. 167–182. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
* '''Нисбет Р.''' Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – 556 с. – (Серия "Социология"). – Из содерж.: Томас Мальтус. – С. 333–339. ''Шифр зберігання книги:'' '''301 Н69'''
* '''Новые идеи в экономике ''': непериод. изд., выходящее под ред. [и с предисл.] проф. М. И. Туган-Барановского. – Санкт-Петербург : Образование, 1914. – Сб. 2 : Теория народонаселения и мальтузианство. – [4], 154, [1] с. – Из содерж.: Теория народонаселения при свете новых факторов / М. И. Туган-Барановский. – С. 1–33 ; Экономисты современной эпохи и Роберт Мальтус / Л. Эльстер – С. 72–108 ; Закон народонаселения / Ю. Вольф. – С. 138–154. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В139098, В39644/2''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Бпдз 45''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Новы'''
* '''Пасхавер Б.''' Біном Мальтуса : [продовольча забезпеченість] / Б. Пасхавер // Економіка України. – 2010. – № 6. – С. 79–88. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
* '''Райнерт Э. С.''' Как богатые страны стали богатыми, и почему бедные страны остаются бедными / Эрик С. Райнерт ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – 4-е изд. – Москва : Изд. дом Высш. шк. экономики, 2016. – 384 с. – (Серия: Экономическая теория). – Из содерж.: Непотизм по Мальтусу против непотизма по Шумпетеру. – С. 285–288. ''Шифр зберігання книги:'' '''33М Р18'''
* '''Рикардо Д.''' Сочинения / Давид Рикардо. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1 : Начала политической экономии и налогового обложения, гл. 32 : Взгляды г-на Мальтуса на ренту. – С. 328–352. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
* '''Рикардо Д.''' Примечания к книге г-на Мальтуса «Начала политической экономии, рассмотренные с точки зрения их практического приложения» / Давид Рикардо // Сочинения. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 3. – С. 95–291. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
* '''Рикардо Д.''' Письма к Т. Мальтусу / Давид Рикардо // Сочинения. – Москва : Соцэкгиз, 1961. – Т. 5. – С. 7–154. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р50'''
* '''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 17 : Общий обзор – Мальтус о населении. – С. 235–246. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
*''' Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2, лекция 12 : Томас Роберт Мальтус. – С. 37–76. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
* '''Румянцева Е. Е.''' Мальтус Томас Роберт / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 38–41. – (Научная мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р86'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов / М. И. Туган-Барановский. – 4-е изд. – Петроград ; Москва : Книгоиздательское Т-во "Книга", 1923. – 384 с. – С. 165–169: о Мальтусе. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''33-2 Т81'''
* '''Туган-Барановский М. И.''' Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Очерк 4.1 : Мальтус. – С. 61–72. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 Т81'''
* '''Уэйр Д. Р.''' Теория народонаселения Мальтуса / Д. Р. Уэйр // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 493–500. – (New Palgrave). ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Э40'''
* '''Хайлбронер Р. Л.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 431 с. – С. 96–131: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Х15'''
* '''Цытович Н.''' Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 17–19: о Мальтусе. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ц97'''
* '''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – VIII, 495–988 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 630–633, 705–706, 758–766, 786–787, 816–818, 891–892, 974–975: о Мальтусе. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, гл. 7 : Томас Роберт Мальтус. – С. 243–259. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''* Янжул И. И.''' Возрождение Мальтузианства в современной Европе / И. И. Янжул // Очерки и исследования : сб. ст. по вопр. нар. хоз-ва, политики и законодательства : в 2 т. / И. И. Янжул. – Москва : Тип. А. И. Мамонтова и К°, 1884. – Т. 1. – С. 39–167. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''А50982/1'''
* '''Bonar J.''' Malthus and his work [Electronic resource] / J. Bonar. – Electronic text data. – London, 1885. – 432 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/malthushiswork00bonauoft/page/n9?q=Malthus'''. – Date of request: 24.10.2018.
* '''Drysdale Ch. R.''' The life and writings of Thomas R. Malthus [Electronic resource] / Ch. R. Drysdale. – Electronic text data. – London, 1892. – 120 p. – Mode of access: '''https://archive.org/details/lifewritingsofth00drys/page/n1?q=Malthus'''. – Date of request: 24.10.2018.
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=5>
File:Malthus1.jpg|'''Режим доступу''': '''http://boredtown.co.uk/malthus.html'''. – Дата звернення: 14.12.2018.
File:Malthus2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Thomas_Robert_Malthus'''. – Дата звернення: 14.12.2018.
File:Malthus4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Thomas_Robert_Malthus'''. – Дата звернення: 14.12.2018.
File:Malthus5.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Thomas_Robert_Malthus'''. – Дата звернення: 14.12.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Курно Антуан Огюстен

2023-01-25T08:30:30Z

Admin:

[[Файл:Kurno.jpg|left|150px]]<h3><center>Курно Антуан Огюстен 
Cournot Antoine Augustin 
(28 серпня 1801 – 31 березня 1877) – 
французький вчений середини XIX ст., 
економіст, математик, філософ та історик, 
попередник математичної школи.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Антуан Курно народився 28 серпня 1801 року у маленькому бургундському містечку Гре (у Східній Франції) у сім’ї провінційного буржуа. Помітною постаттю у родині Курно був дід Антуана. Він був людиною чесною і принциповою, мав вищу юридичну освіту, працював нотаріусом, користувався незаперечним авторитетом як у сім’ї, так і у мешканців міста. Саме дід наполягав на тому, щоб усі члени родини Курно мали вищу освіту. Він взяв під свою опіку і маленького Антуана. Хлопчик ріс скромною і слухняною дитиною, любив читати, мав багато друзів, але дуже соромився своєї короткозорості. До п'ятнадцяти років він успішно навчався у місцевій школі. Потім продовжив навчання у коледжі міста Безансон та вдома з вчителями-репетиторами, які готували юнака до вступу у вищий навчальний заклад.

У 1821 році Антуан Курно успішно склав іспити і став студентом природничого відділення Вищої нормальної школи (École Normale Supérieure) у Парижі. Вчився він блискуче, захоплювався математикою і вже через два роки отримав своє перше наукове звання – ліценціат (перший учений ступінь у деяких закордонних університетах) у галузі науки. Молодий науковець хотів продовжити навчання, та у Парижі почалися антироялістські заворушення, в яких активну участь брали студенти. Антуан у політичних баталіях участі не приймав – його перш за все цікавила наука. Проте учні Вищої школи брали участь в акціях протесту, уряд її закрив, а всіх студентів, у тому числі і Курно, поліція взяла на облік.

У період з 1823 по 1833 рік Антуан жив у домі маршала Сен-Сіра, де працював його секретарем, домашнім вчителем і вихователем сина. Всі ці роки Курно активно займався науковою діяльністю, відвідував лекції у різних навчальних закладах, опублікував декілька статей. У 1823 році він отримав наукове звання ліценціата у галузі науки, а у 1827 р. – у галузі права, у 1829 році захистив докторську дисертацію з математики у Паризькому університеті, а у 1831 році влаштувався на роботу помічником інспектора Паризької академії. Коло знайомих Курно у цей період складали відомі французькі науковці. Але найбільше він цінував дружбу з видатним вченим, пером Франції, бароном Сімеоном Пуассоном, який вважав Антуана своїм талановитим учнем.

Завдячуючи протекції Пуассона, молодий доктор наук у 1834 році отримав місце професора математики у Ліонському університеті. Через рік йому запропонували очолити престижну в Європі академію (університет) у Греноблі. На цих посадах Курно проявив себе як здібний організатор наукової роботи, неодноразово отримуючи схвальні відгуки від столичних урядових чиновників. Тому цілком логічно у 1838 році йому довірили більш високу посаду генерального інспектора навчальних закладів Франції. Оскільки політичною діяльністю вчений не займався, вболіваючи тільки за якість навчання, при різних урядах йому роботи вистачало. Так, у період Другої республіки Курно входив до складу урядової комісії з вищої освіти (1848–1851 рр.), при Другій імперії – був членом імперської ради з народної освіти (1851–1854 рр.).

У 1854 році Курно переїхав до міста Діжон, де вісім років працював ректором місцевого університету.

У 1862 році Курно пішов у відставку і оселився у Парижі. З математичною педантичністю він планував свій час, складав розпорядок на день, тиждень, місяць і, намагаючись не порушувати його ні на хвилину, виконував намічену програму. У першій половині дня він переважно займався науковою роботою, а другу присвячував побутовим справам і дозвіллю. Ззовні вчений здавався людиною суворою і непідступною, та заговоривши з ним, люди завжди відзначали не аби яке почуття гумору. Помер Антуан Курно 31 березня 1877 року у своїй паризькій квартирі.

Вчений залишив після себе велику наукову спадщину. Світове визнання здобули його наукові праці з математики «Елементарний трактат з теорії функцій і обчислення нескінченно малих величин» («Traite elementaire de la theorie des fonction et du calcul infinitesimal», 1841 р.), «Про походження і межі схожості між алгеброю і геометрією» («De l’origine et des limites de la correspondence entre l’algebre et la geometrie», 1847 р.); з теорії ймовірностей – «Основи теорії шансів і ймовірностей» («Exposition de la theorie des chances et des probabilites», 1843 р.); з філософії та історії – «Роздуми про рух ідей і подій у Новий час» («Consideration sur la marche des idees et des evenements dans les temps modernes», 1872 р.), «Матеріалізм, віталізм, раціоналізм» («Materialisme, vitalisme, rationalisme», 1875 р.), «Досвід про основи нашого знання і про особливості філософської критики» («Essai sur les fondements de nos connaissances et sur les caracteres de la critique philosophique», 1851 р.), «Викладення послідовного розвитку фундаментальних ідей у природничих науках і в історії» («Traite de l’enchainement des idees fondamentales dans les sciences et dans l’histoire», 1871 р.) та багато інших.

Крім того, Курно був чудовим педагогом. Його перу належать підручник з математики, нарис про установи державної освіти у Франції. Відомий французький математик Бертран, сучасник Курно, писав про нього: «Выдающийся ученый, искусный писатель, ум оригинальный и высокий (élevé) в дедуктивных построениях, Курно был учителем» (Цит. за: Четвериков Н. С. Ог. Курно и его вклад в теорию вероятностей / Н. С. Четвериков // Статистические исследования : (теория и практика) / Н. С. Четвериков ; [ред.-сост. М. Б. Немчинова] ; АН СССР, Центр. экон.-мат. ин-т. – Москва : Наука, 1975. – С. 342). Леон Вальрас також вважав для себе за честь бути його учнем. Курно також є автором цікавих мемуарів з математики, перекладачем або редактором ряду фундаментальних наукових творів, зокрема, двотомного зібрання листів Ейлера (Letteres d’Euler), трактата Гершеля з астрономії та інших. «Таким образом, перед нами во весь рост возвышается фигура французского энциклопедиста XIX в., по глубине знаний, по широкому диапазону интересов, по независимости мысли стоявшего в одном ряду с великими французскими энциклопедистами XVIII в. Его биограф Луи Лиар пишет о нем: «В течение более сорока лет Курно поставил на службу философии глубокие знания математика, энциклопедические познания, проницательность (pénétration) необычных методов анализа, выдающиеся качества изобретателя, и редкую независимость мысли»» (Цит. за: Четвериков Н. С. Ог. Курно и его вклад в теорию вероятностей / Н. С. Четвериков. – С. 342).

Головним економічним твором Курно стали «Дослідження математичних принципів теорії багатства» («Recherches sur les principes mathematiques de la theorie des richesses», 1838 р.). Після виходу друком ця книга довгий час залишалася майже непоміченою. Вона не привернула уваги не тільки широкого загалу читачів, а й професійних економістів. Курно, вважаючи, що причиною цього є складність викладення матеріалу, у 60-х і 70-х роках написав ще два твори, в яких з метою популяризації своїх ідей вже майже не застосовував формули. Але й ці видання за життя автора не отримали належної оцінки. «Скромный и бескорыстный труженик, – як влучно зазначив один з його біографів, – его ценность несомненно была больше, чем его известность» (Цит. за: Четвериков Н. С. Ог. Курно и его вклад в теорию вероятностей. – С. 342). Праця Курно вийшла у той час, коли у Європі панувала англійська класична школа. Проте наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття у роботах відомих економістів та істориків вже можна було прочитати:[[Файл:Esli v oblasti.jpg|center|400px]](Юровский Л. Н. Очерки по теории цены / Л. Н. Юровский. – Саратов, 1919. – C. 114).

Маршалл також писав, що французька школа «в лице Курно … имела конструктивного мыслителя высочайшего ранга…» (Маршалл А. Основы экономической науки / Альфред Маршалл ; [предисл. Дж. М. Кейнса ; пер. с англ. В. И. Бомкина, В. Т. Рысина, Р. И. Столпера ; под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 718).

Поява економічного твору у відомого математика була дещо несподіваною як для сучасників Курно, так і для істориків. «Для биографов представляет своего рода загадку, каким образом среди этих многообразных трудов и, по внешней видимости, совершенно неожиданно появилось на свет экономическое сочинение Курно. Не обнаружено никаких признаков того, что до этого он проявлял интерес к политической экономии. Надо, однако, иметь в виду, что Курно был человеком энциклопедического ума и широких интересов. Очевидно, в круг его чтения входили весьма популярные в то время труды Сэя. Возможно, через Сэя он ознакомился с произведениями Смита и Рикардо. К этому надо прибавить здравый смысл и своего рода экономическую интуицию, которые очень ощущаются в книге Курно. Неудовлетворенный неточностью, зыбкостью, бездоказательностью положений экономической науки, он попытался применить к ней строгую логику и математические методы» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – C. 293–294).

Безперечно, головною заслугою Курно є його новаторський метод, який він запровадив у дослідженнях економічних явищ. Пояснюючи мету, яку він прагнув досягти при роботі над своїм твором, Курно писав: «…название этого труда говорит не только о теоретических исследованиях, но также о том, что я хочу к ним приложить математические символы и формулы математического анализа: вот, признаюсь, тот план, который должен привлечь ко мне осуждение чистых теоретиков…

Есть авторы, такие, как Смит и Сэй, которые написали свои работы по политической экономии в своем стиле, приводя все аргументы чисто в литературной форме, но есть и другие, как Рикардо, который, рассмотрев более абстрактные вопросы и проявив в исследованиях большую точность, не смог избежать алгебры, и только и делал, что вставлял между математическими вычислениями утомительные пояснения.
В этой работе я хочу показать, что решение общих вопросов, которые решает теория богатств, зависит, главным образом, не от элементарной алгебры, но от той отрасли анализа, которая имеет целью произвольные функции, подчиненные только некоторым условиям.

Я не хотел проводить исследования догматично, опираясь только на политическую экономию; я исключил те вопросы, где не может быть применен математический анализ, а также те, которые, как мне кажется, уже вполне разъяснены» (Курно А. О. Исследования математических принципов теории богатства / Антуан Огюстен Курно // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2. – С. 74–75).

Політична економія, на думку Курно, займається аналізом багатства, яке він визначає як сукупність мінових цінностей. Він зосереджує увагу на об’єктивній категорії мінової цінності, яку він намагається звільнити від впливу суб’єктивних моментів – корисності, рідкості і усіх тих елементів, які є першорядними для теоретиків граничної корисності. Курно у своїх дослідженнях намагався економічні закони пояснити за допомогою математичних формул. «Курно занимает особое место в математической школе. Он впервые дал развернутое применение математического метода. Правда, и до него математический метод получал применение в экономических науках, но преимущественно как метод иллюстрации отдельных экономических положений. Курно же оперирует этим методом как методом исследования. Все отдельные положения его теории укладываются в математические формулы, причем последние у него выстроены в виде непрерывной цепи. С первого взгляда получается весьма импонирующее впечатление от экономической теории, которая по методам своего построения приближается к Евклидовой геометрии» (Блюмин И. Г. Теория Курно // И. Г. Блюмин // Критика буржуазной политической экономии / И. Г. Блюмин ; АН СССР, Ин-т мировой экономики и междунар. отношений. – Москва : Изд-во АН СССР, 1962. – Т. 1. – С. 491). Так, наприклад, Курно, розглядаючи закон вартості, пише, що є «…очень простое средство математического выражения изменений в стоимости, относящейся к товарам. Достаточно задумать систему, образованную такими же точками, расположенными по прямой линии, как имеется ряд продуктов, которые надо сравнивать так, чтобы расстояния одной из этих точек по отношению к любым другим оставались всегда пропорциональными логарифмам чисел, которые измеряют стоимость всех этих продуктов по отношению к одному из них. Все изменения расстояния, которые будут возникать из прибавления или вычитания, в силу относительных и абсолютных изменений подобной системы подвижных точек, будут вполне соответствовать изменениям их умножения и деления в сравниваемой системе значений. Отсюда следует, что чистые расчеты, определяющие наиболее вероятную гипотезу абсолютного изменения системы точек, применяются подсчетом логарифмов чисел при определении наиболее вероятной гипотезы абсолютных изменений системы значений» (Курно А. О. Исследования математических принципов теории богатства. – С. 81).

Курно вперше в економічній науці провів дослідження по визначенню рівноважного значення ціни й об'єму випуску при різних ринкових структурах – чистій монополії, дуополії, а також конкуренції з обмеженою і необмеженою кількістю господарюючих суб'єктів. Розглядаючи питання про співвідношення попиту і ціни, він також вперше застосував поняття функції попиту. Позначивши попит через Q, а ціну через р, Курно записав функцію попиту у вигляді Q = ƒ(р). Залежність між змінними була зворотна – при підвищенні ціни даного товару попит на нього зменшується, при зниженні ціни попит збільшується. Окрім цього Курно відзначив, що для різних товарів ця залежність різна і запропонував термін «еластичність попиту». Він наголошував, що попит може значно мінятися при відносно невеликій зміні цін, – це випадок високої еластичності попиту. І навпаки, попит може мало реагувати на зміну ціни – це випадок низької еластичності попиту.[[Файл:Mal 1.jpg|center|400px]]Набагато випереджаючи свій час, Курно ввів «…одно из важнейших понятий современной экономической науки: '''кривая спроса'''. Понятно, что, чем выше цена, тем меньше спрос, и наоборот. Сказанное правило принято называть '''законом постепенного убывания спроса'''…

'''''Кривая спроса показывает, какое количество данного товара согласны купить покупатели при различных ценах, но при данном рыночном предложении, данных доходах потребителей и т.д.'''''» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 355–356).

Ця функція безперервна. Тому її можна диференціювати, а це дало можливість Курно застосовувати диференційне та інтегральне числення до аналізу попиту. «Совокупный доход продавца (Курно обозначает его R) будет равен произведению проданного количества товаров и их отпускной цены. Поэтому, если ''Q = ƒ(p)'' есть функция спроса, то функция совокупного дохода ''R = pƒ(p)''. Далее Курно вводит еще функцию предельного дохода, а также функции совокупных издержек и предельных издержек.

В итоге получается функция совокупной прибыли:<center>''Π=pƒ(p)–ɸ(Q)'',</center>

где ɸ — функция совокупных издержек. Все эти функции, приводимые здесь в общем виде, Курно представляет аналитически, так что ими можно оперировать по правилам математического анализа.

Что нужно для отыскания максимума функции? Правильно, взять от нее первую производную и приравнять к нулю. А как убедиться, что это именно максимум, а не минимум? Опять правильно: взять вторую производную и убедиться, что в точке экстремума она отрицательна. Все это Курно и проделывает, доказывая еще при этом, что данный максимум – единственный.

Результат выходит следующим: '''максимум прибыли монополиста достигается при таком объеме продукции, когда предельные издержки равны предельному доходу'''» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 356).

Наступним кроком у дослідженнях Курно є розгляд моделі дуополії, коли на ринку діють тільки дві фірми, кожна з яких приймає ціну і об'єм виробництва конкурента незмінними, а потім ухвалює своє рішення. При цьому кожен з двох продавців допускає, що його конкурент завжди утримуватиме свій випуск продукції стабільним. У моделі передбачається, що продавці не дізнаються про свої помилки. Фактично ж ці припущення продавців про реакцію конкурента, очевидно, зміняться, коли вони дізнаються про свої попередні помилки.[[Файл:Mal 2.jpg|center|300px]]Першим починає виробництво дуополіст 1, який спочатку діє як монополіст. Об’єм виробництва його продукції складає q1, що при ціні Р дозволяє йому отримувати максимальний прибуток. При даному об'ємі виробництва еластичність ринкового попиту рівна одиниці, а загальна виручка досягне максимуму. Потім виробництво починає дуополіст 2. В його уявленні показник об'єму випуску продукції зрушиться вправо на величину Oq1 і об’єднається з лінією Aq1. Сегмент AD' кривої ринкового попиту DD' він сприймає як криву залишкового попиту, якій відповідає крива його граничної виручки MR2. Об’єм виробництва продукції дуополіста 2 буде рівний половині незадоволеного дуополістом 1 попиту, тобто сегменту q1D', а величина виробленої продукції рівна q1q2, що дасть можливість отримати максимум прибутку. Даний обсяг виробництва складе чверть всього ринкового об'єму попиту при нульовій ціні – OD'(1/2 × 1/2 = 1/4).

На другому етапі дуополіст 1, припускаючи, що обсяг виробництва дуополіста 2 збережеться стабільним, вирішить заповнити своєю продукцією вільну половину ринку, обумовлену попитом. Виходячи з того, що дуополіст 2 задовольняє чверть ринкового попиту, виробництво продукції дуополіста 1 на другому етапі складе (1/2) × (1-1/4), тобто 3/8 всього ринкового попиту, і так далі. З кожним подальшим кроком об’єми виробництва продукції дуополіста 1 зменшуватимуться, тоді як об’єми виробництва продукції дуополіста 2 збільшуватимуться. Такий процес закінчиться урівноваженням обсягів виробництва, і тоді дуополія досягне стану рівноваги Курно.

Досягнення рівноваги у моделі Курно можна зобразити через криві реагування, які відображатимуть об'єми виробництва продукції фірми, що максимізуватиме прибуток, якщо відомі дані про об'єми виробництва продукції конкурента.

На мал. 3 крива реагування I показує об'єм виробництва продукції першої фірми, що максимізувала прибуток як функцію від об'єму виробництва продукції другої фірми. Крива реагування II показує об'єм виробництва продукції другої фірми як функцію від об'єму виробництва продукції першої фірми.

Криві реагування можна використовувати для того, щоб показати, як встановлюється рівновага. Якщо рухатися по стрілкам, що намальовані від однієї кривої до іншої, починаючи з обсягу виробництва продукції q1 = 12 000, це призведе до досягнення рівноваги Курно в точці Е. При цьому кожна фірма буде випускати 8000 виробів. У точці Е перетнуться дві криві реагування. Цей випадок у економіко-математичному моделюванні дістав назву «рівновага Курно».

Модель рівноваги Курно припускає, що фірми-дуополісти конкурують одна з одною.

Ситуація принципово зміниться, якщо дуополісти досягнуть угоди і разом визначатимуть об'єм виробництва так, щоб максимізувати сукупний прибуток, а потім розділять його навпіл. Тоді на контрактну лінію припаде безліч можливих рішень.[[Файл:Mal 3.JPG|center|300px]]Та якщо вони ділитимуть прибуток навпіл, то і вироблятимуть кожен свою половину продукції. Своїми розрахунками Курно доводив, що при рівновазі загальний об'єм виробництва вищий, ніж при дуополістичній домовленості, але нижчий, ніж він міг би бути при конкурентній рівновазі.

У своїх дослідженнях Курно поступово переходить і до більш складних випадків, вводячи додаткові чинники (витрати виробництва, конкуренцію, податки та інші змінні).

У результаті «Курно не лише створив теорію чистої монополії і теорію дуополії, а й висловив ідею про те, що досконала конкуренція – це граничний випадок з цілого спектра ринкових структур, визначених кількістю продавців. Він показав, що дуополісти врешті-решт дійдуть до спільної ціни на мінеральну воду, нижчої від монопольної, але вищої за ціну, породжену вільною конкуренцією багатьох продавців; так само монополія виробляє найменший обсяг продукції, а конкуренція – найбільший, так що випадок дуополії опиняється між їхніми межами. Він дотримувався цікавої думки, що однорідна продукція будь-якої сукупності n фірм дорівнює ''n/(n+1)'' помноженому на продукцію конкурентної галузі: із збільшенням кількості фірм обсяг виробництва галузі прямує в границі до обсягу виробництва досконало конкурентної галузі. Тут у зародку міститься популярне потім уявлення про досконалу конкуренцію як мірило для оцінювання результатів функціонування неконкурентних ринкових структур» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 292).

На початку ХХ сторіччя багато економістів називали модель Курно наївною, що не враховує багатьох важливих економічних факторів виробництва. Так, російський економіст В. К. Дмитрієв, провівши свої розрахунки, дійшов висновку про те, що «…несмотря на то, что ''в каждый данный момент, для которого произведенное количество является величиной постоянной'', размер предложения и цена будут определяться совершенно ''одинаково'' как для обладателя-монополиста, так и для конкурирующих предпринимателей, – самый ''размер производства'' определится в этих случаях ''совершенно различно'': в то время как ''монополист''-производитель остановится на величине производства, равной общему предложению, дающему наибольший общий доход, – ''конкурирующие производители'' в погоне за «мгновенной выгодой» будут безгранично увеличивать каждый свое производство, а вместе с тем и общее производство. Как видим, этот результат отличается от вывода Курно, который утверждал, что размер, до которого n предпринимателей расширяет общее производство,
будет равен D из уравнения ''[[Файл:Kurno formula.png|90px]]'' и, следовательно, будет равняться величине бесконечно большей лишь при n =∞» (Дмитриев В. К. Экономические очерки / В. К. Дмитриев. – Москва : Высш. шк. экономики, 2001. – С. 160–161).

Проте всі покоління економістів пам’ятатимуть, що талановитий вчений запропонував перш за все «новий інструмент» для досліджень. «Математик по образованию, – зазначає М. С. Четверіков, – он в своем творчестве вышел далеко за пределы чистой математики. В экономической науке он явился по существу первым экономистом-математиком. … он заложил основы современной математической экономии, применил методы математического анализа к исследованию экономических явлений и процессов, измеряемых количественно. И хотя до Курно многие авторы пытались применить математические приемы к политической экономии, однако только Курно первому, по справедливому замечанию Ирвинга Фишера, удалось достичь в этом направлении значительных результатов» (Четвериков Н. С. Ог. Курно и его вклад в теорию вероятностей. – С. 341). В історії економічної науки Курно назавжди залишився першим «…автором, который дал определение функции спроса и начертил ее график, а также первым, кто всерьез применил в экономике дифференциальное исчисление для решения задачи на нахождение максимума» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 152).

[[Файл:Novikov.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Антуана Огюстена Курно">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«В 1863 г. Курно, автор гораздо менее значительный, чем Шевалье или Милль, но проницательная мысль которого, несмотря на ничтожность своего непосредственного влияния, много вносит в историю экономических учений, подходил к той же проблеме в своих «Principes de la theorie des rischesses» («Принципах теории богатств»). Он берёт быка за рога и спрашивает, возможно ли точно определить главный интерес какого-нибудь общества, тот экономический идеал, который оно хочет осуществить, и вследствие того a priori утверждать превосходство одной системы над другой? Курно основательно замечает, что такая проблема неразрешима. Действительно, производство определяется спросом. Спрос одновременно зависит от предварительного распределения доходов и от вкусов потребителей… Ещё один шаг, и Курно сделал бы так точно сформулированное в наши дни Парето различие между «максимумом полезности», неточным и изменчивым понятием, и «максимумом ophelimite» (желательности), исследование которого составляет «очень определенную проблему, целиком относящуюся к политической экономии». …прогресс не вытекает непременно из действия частного интереса. Вслед за Сисмонди он приводит многочисленные случаи, в которых частный интерес стоит в противоречии с общим, и отмечает те случаи, когда вмешательство государства может быть полезным». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 325–326.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883 – 1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Курно признавал, конечно, что «для полного и строгого решения проблем, касающихся некоторых частей экономической системы, совершенно необходимо рассматривать всю систему» («Исследования». С. 127), что и сделал Вальрас. Но, как и кейнсианская группа постмаршаллианцев, Курно полагал, что «это превзошло бы возможности математического анализа и наших практических методов вычислений», и потому вместо этого рассматривал возможность интерпретации подобных проблем посредством небольшого набора агрегатов, в котором почетное место должен был занять общественный доход и его изменения. Он не слишком далеко продвинулся, но представляется достаточно важным отметить этот первый случай открытого переформулирования старого подхода, который нам приходится снова обсуждать ниже. Чтобы в полной мере оценить вклад Курно, содержащийся в знаменитых (как я их назвал) главах и особенно в главе 4 (о законе спроса) и главе 5 (о монополии), необходимо напомнить, что в то время «экономисты-литераторы» испытывали величайшую трудность в формулировании простого соотношения, которое ныне хорошо известно как «маршаллианская кривая спроса». Если мы пренебрежем забытым вкладом Верри, то Курно создал теорию кривой спроса. Его трактовка монополии была еще более ярким достижением того же типа, поскольку никто не мог сказать ничего вразумительного о монополистическом ценообразовании до опубликования Маршаллом своей мастерской версии теории Курно. Если мы добавим к этому теорию конкурентного механизма и издержек Курно, мы поймем, насколько правомерно его посмертное восхождение от почти полного забвения к теперешнему месту в нашем пантеоне славы. Но это место принадлежит мастеру анализа частичного равновесия, который к тому же первым показал, что может сделать для нас математика. Я думаю, исторически некорректно приписывать ему больше, чем смутную и неоперациональную идею общего равновесия». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 3. – С. 1264–1265. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«У книжці, яка за незрівнянною оригінальністю і сміливістю задуму не має собі рівних в історії економічної теорії, Курно уперше визначив і намалював функцію попиту. Він не цікавився теорією корисності, але вважав само собою зрозумілим від'ємний нахил кривої ринкового попиту. Ця крива ринкового попиту виражає не кількості, які всі споживачі купили б за різними цінами за незмінності «населення, розподілу багатства, смаків і звичок споживачів», а швидше реальні кількості, які вони купували щорічно за середніми цінами. Крива попиту Курно – це емпіричне співвідношення між продажами і цінами. Він вважав монополію чистим випадком і визначив функцію попиту D = F(p), сукупного доходу R = pF(p) і граничного доходу М = F(p) + pF'(p), де F'(p)<0, як об'єктивно задані для монополіста. Задані функції доходу потім порівнюються з функціями сукупних і граничних витрат, для того щоб показати, що миттєві доходи максимізуються, якщо монополіст виробляє такий обсяг продукції, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Для доведення існування і єдиності цього максимуму Курно використовує відомі правила диференційного числення: перша похідна функції сукупного прибутку π = pF(p) – φ(p) має дорівнювати нулю, а друга похідна має бути від'ємною. І це все 1838 року!» '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 290.

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Курно був еклектиком, який представляв свій матеріал у збалансованому, чіткому та впорядкованому вигляді, але без належної оригінальності. Винятком у його творчості є «Пошуки математичних принципів теорії багатства», опубліковані 1838 року. Ця тоненька книга відкрила нову сторінку в історії економічної теорії, а саме, систематизований аналіз максимізації прибутку фірмами, заснований на диференційних розрахунках. Економісти-сучасники, проте, не визнали провідного значення цього внеску; цю теорію навіть не переглянули. Можливо, це сталося тому, що економіка, покладена в основу як така, була знову ж таки еклектичною. Головною причиною, однак, було те, що економісти не розуміли розрахунків. Курно був першим, хто зрозумів, що диференційні розрахунки можуть бути використані для розв'язання задач економічної оптимізації. На відміну від Госсена, Джевонса, Карла Менгера чи Леона Вальраса, Курно зацікавився корисністю для споживачів». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 461–462.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Исследования математических принципов теории богатства''' : [главы из книги] / Антуан Огюстен Курно // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2. – С. 74–88. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Основы теории шансов и вероятностей''' / О. Курно ; вступ. ст. А. Л. Вайнштейна, Н. С. Четверикова. – Москва : Наука, 1970. – 384 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА 141876'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 17 (полутом 33). – С. 91. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' [Электронный ресурс] / под ред. Ю. С. Гамбарова [и др.]. – 7-е изд., перераб. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1914]. – Т. 26. – '''[[Медіа:GranatKurno.pdf|Стб. 235]]'''.
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 2. – С. 462. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Е40'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Antoine-Augustin-Cournot'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 15 : Школа Сея и вклад Курно. – С. 291–297. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 8.14 : Курно про максимізацію прибутку. – С. 290–292. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' Курно Антуан Огюстен / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:100 do Kejnsa152-154.pdf|С. 152–154]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Блюмин И. Г.''' Теория Курно / И. Г. Блюмин // Критика буржуазной политической экономии / И. Г. Блюмин ; АН СССР, Ин-т мировой экономики и междунар. отношений. – Москва : Изд-во АН СССР, 1962. – Т. 1. – С. 491–532. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б71'''
<li>'''Віскузі В. К.''' Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика : пер. з англ. / В. Кіп Віскузі, Джон М. Вернон, Джозеф Е. Гарингтон (мол.) ; наук. ред. пер. та авт. передм. Олександр Кілієвич. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. – 1047 с. – Зі змісту: Теорія олігополії. Рішення Курно. – С. 149–156. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338.2 В53'''
<li>'''Горбачук В. М.''' Рівноваги Курно–Неша за асиметричної невизначеності та узагальнені переваги Курно–Штакельберга–Неша [Електронний ресурс] / В. М. Горбачук, Н. І. Гаркуша // Вісник Київського національного університету. Серія: Фізико-математичні науки. – 2007. – Вип. 1. – '''[[Медіа:Gorba4uk Garkusha 143-148.pdf|С. 143–148]]'''. – Електрон. текст. дані.
<li>'''Дмитриев В. К.''' Теория конкуренции О. Курно / В. К. Дмитриев // Экономические очерки / В. К. Дмитриев. – Москва : Высш. шк. экономики, 2001. – С. 127–242. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д53'''
<li>'''Дюсуше О. М.''' Статичное равновесие Курно–Нэша и рефлексивные игры олигополии: случай линейных функций спроса и издержек / О. М. Дюсуше // Экономический журнал ВШЭ. – 2006. – Т. 10, № 1. – С. 3–32. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 11.5.1 : Антуан Августин Курно. – С. 460–468. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:KurnoIngrem232-236.pdf|С. 232–236]]''': об Антуане Курно. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Іващук Н. Л.''' Побудова узагальненої моделі олігополії Курно-Пу та дослідження стійкості її точки рівноваги [Електронний ресурс] / Н. Л. Іващук, Б. В. Гнатів, І. І. Кавалець // Журнал обчислювальної та прикладної математики. – 2013. – № 2. – С. 94–104. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/jopm_2013_2_13'''. – Дата звернення: 02.06.2017.
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 442–444. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Кауфман А. А.''' Введение в теоретическую статистику / А. А. Кауфман. – Петроград : Издание Центрального статистического упр., 1923. – 558 с. – C. 9–10, 64, 174, 250–252, 283–284: о Курно. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''31 К303'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Абстракции Курно. Кривая спроса. Теория дуополии. – С. 353–358. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 7.1 : Огюстен Курно. – С. 282–288. – (Программа "Обновление гуманитарного образования в России"). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Пиндайк Р. С.''' Микроэкономика : пер. с англ. / Р. С. Пиндайк, Д. Л. Рубинфельд. – Москва : Дело, 2000. – 808 c. – С. 493–499: Модель Курно. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 П32'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 26 : Историческая школа (продолжение). Предвестники перемен: Курно, фон Тюнен и Рэ. – С. 227–348. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Слонимский Л.''' Забытые экономисты Тюнен и Курно / Л. Слонимский // Вестник Европы. – 1878. – Т. 5, кн. 9. – С. 5–27. – Режим доступа: '''https://archive.org/stream/viestnikevropy208unkngoog#page/n15/mode/2up'''. – Дата обращения: 11.01.2017. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''
<li>'''Тироль Ж.''' Рынки и рыночная власть: теория организации промышленности : в 2 т. / Жан Тироль ; под ред. В. М. Гальперина. – 2-е изд., испр. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2000. – Т. 2. – 450 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 31). – Об Антуане Курно см. по предм. указ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''339 Т44'''
<li>'''Чемберлин Э.''' Теория монополистической конкуренции : Реориентация теории стоимости : пер. с англ. / Э. Чемберлин ; под ред. О. Я. Ольсевича. – Москва : Экономика, 1996. – 351 с. – (Экономическое наследие). – С. 64–70, 271–276: об Антуане Курно. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ч-42'''
<li>'''Четвериков Н. С.''' Ог. Курно и его вклад в теорию вероятностей / Н. С. Четвериков // Статистические исследования : (теория и практика) / Н. С. Четвериков ; [ред.-сост. М. Б. Немчинова] ; АН СССР, Центр. экон.-мат. ин-т. – Москва : Наука, 1975. – С. 341–355. 
''Шифр зберігання книги:'' '''31 Ч-52'''
<li>'''Чупров А. А.''' Очерки по теории статистики / А. А. Чупров. – Москва : Госстатиздат, 1959. – 319 с. – Из содерж.: Методы индукции. Онтологические предпосылки их применения: повторяемость вселенной. Каузальный атомизм, – формулировка Курно. Правила методов индукции. – С. 99–108; Отражение математических вероятностей событий в их частостях. Закон больших чисел; вывод Курно. – С. 162–174. ''Шифр зберігання книги:'' '''31 Ч-92'''
<li>'''Шерер Ф. М.''' Структура отраслевых рынков : учебник для студ. вузов, обуч. по экон. спец. / Ф. М. Шерер, Д. Росс ; пер. с англ. О. К. Ястребовой и др. – Москва : ИНФРА-М, 1997. – VI, 698 c. – С. 194–202: Модель Курно. 
''Шифр зберігання книги:'' '''339 Ш49'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2004. – Т. 3, ч. 4, гл. 7.2 : Курно и «математическая школа»: эконометрия. – С. 1257–1268. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 12 : Школа Сэя и вклад Курно. – С. 324–331. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Юровский Л. Н.''' Очерки по теории цены / Л. Н. Юровский. – Саратов, 1919. – 236 с. – Из содерж.: Содержание и значение экономических изысканий Курно. Его теория монополии, ограниченной и неограниченной конкуренции. – С. 114–120. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ю78'''
<li>'''Song E. Y.''' Intra-industry trade and industry distribution of productivity: a Cournot–Ricardo approach / E. Young Song, Chan-Hyun Sohn // The World Economy. – 2012. – Vol. 35, № 4. – P. 444–460. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 Т44'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=2>
Файл:Kurno2.gif|'''Режим доступу''': '''[https://books.google.com.ua/books?id=nGM3AAAAMAAJ&printsec=frontcover&dq=Cournot+De+l%27origine+et+des+limites+de+la+correspondance+l%27algebre+et+la+geometrie&source=bl&ots=YeMs3gX9_U&sig=kyI6SOW1b5c86dot86dsXXhZqqs&hl=ua&ei=FF49TceyO8vBswa-iJ2PBg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CBoQ6AEwAA#v=onepage&q&f=false http://books.google.com.ua/books?]'''. – Дата звернення: 11.01.2017.
Файл:MedalKurno.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.delcampe.net/es/coleccionismo/monedas-billetes/fichas-y-medallas-francia-profesionales-de-sociedad/medaille-centenaire-de-la-mort-de-antoine-augustin-cournot-1977-376706891.html'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Ксенофонт

2023-01-25T08:30:12Z

Admin:

[[Файл:Ksenofont.jpg|left|150px]]<h3><center>Ксенофонт 
(близько 430 – після 354 рр. до н. е.) – 
давньогрецький філософ, письменник, полководець.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Ксенофонт народився в Афінах близько 430 р. до н. е. За соціальним походженням належав до багатої афінської рабовласницької аристократії. Отримав характерне аристократичне виховання та найкращу на той час освіту. Навчався у Сократа. У молоді роки служив у афінській кінноті, що було обов’язком і привілеєм аристократів. Ксенофонт був противником рабовласницької демократії та прихильником спартанських порядків. Він прожив довге життя, приймаючи активну участь у бурхливих політичних подіях.

Незадоволений політичним життям Афін, Ксенофонт прийняв участь у поході претендента на перський престол Кіра Молодшого проти Артаксеркса (брата Кіра). За свідченням джерел, прийняти участь у поході Кіра Ксенофонту запропонував його друг Проксен. Ксенофонт спитав поради у Сократа, але той порекомендував йому звернутися до Дельфійського оракула. Бажану відповідь Ксенофонт так і не отримав, оскільки невірно сформулював питання: він спитав у оракула не про те, що краще – їхати або залишитися, а про те, як краще здійснити цю подорож. Тоді Сократ сказав Ксенофонту, що оскільки він так сформулював питання, то повинен виконати все, що звелів бог. Тоді принесли жертви богам, Ксенофонт відправився у Сарди і записався у військо Кіра (Див.: Ксенофонт. Анабасис. Греческая история / Ксенофонт. – Москва : АСТ : Ладомир, 2003. – С. 61). Після поразки і загибелі Кіра при Кунаксі (401 р. до н. е.) Ксенофонта обирають одним із стратегів грецьких найманців і він відзначається як талановитий організатор і полководець. Разом із спартанським стратегом очолив відступ грецьких найманців Кіра, які, подолавши багато перешкод та небезпечних ситуацій, досягли Фракії. Після завершення походу Ксенофонт разом із грецькими найманцями, яким пощастило залишитися живими після невдалої військової кампанії, найнявся на службу до фракійського царя Севфа (400–399 рр. до н. е.).

У 396 р. до н. е. до Малої Азії прибув спартанський цар Агесілай. Ксенофонт став його соратником. Вірогідно, він певний час продовжував командувати найманцями, а згодом став довіреним радником Агесілая. У 394 р. до н. е. супроводжував спартанського царя у військовій кампанії проти союзних Афінам Фів і прийняв участь у битві при Коронеї. За це Ксенофонта афінські народні збори засудили до вигнання. До кінця Корінфської війни (387–386 рр.) Ксенофонт залишався на військовій службі у спартанців. Згодом оселився в отриманому у подарунок від спартанців маєтку в Скиллунті (Скіллі), невеликому містечку у Західному Пелопоннесі. Тут він провів більшу частину свого життя з дружиною та двома синами, присвячуючи свій час землеробству, полюванню та літературній праці. У 370 р. до н. е., після того як Скіллунт було зайнято елійцями, Ксенофонт переселився до Коринфу.

У зв’язку зі зближенням Спарти і Афін, за клопотанням Евбула, з Ксенофонта були зняті обвинувачення і йому дозволили повернутися до Афін. Проте він сам не скористався наданою можливістю, а відправив до Афін двох своїх синів, які приймали участь у бойових діях з боку Афін. Помер Ксенофонт у Коринфі близько 354 р. до н. е.

Ксенофонт написав близько 40 творів, з яких до нашого часу дійшло 37. Тематика творів різнобічна. Тривалий час Ксенофонт навчався у Сократа і вів записи бесід із вчителем. Пізніше ці записи він використав при написанні так званих сократичних творів, де головним діючим персонажем виступає Сократ. Свої економічні погляди він подає у багатьох працях. Основною працею Ксенофонта, присвяченою економічним питанням, є «Домострой». Свої економічні погляди у «Домострої», який являє собою посібник з організації рабовласницького господарства, Ксенофонт викладає у формі бесіди Сократа та Крітобула.

У світовій історико-економічній літературі протягом багатьох років існують суттєві відмінності в оцінці внеску Ксенофонта у розвиток економічної думки античності. Як зазначає Ф. Я. Полянський – автор широко відомого курсу лекцій «Экономическая мысль Древней Греции», «пренебрежительное отношение … экономистов к работам Ксенофонта является результатом того, что, нарушая принципы историзма, они ищут у Ксенофонта экономическую систему новейшего образца, измеряют его взгляды на аршин Рикардо или Бем-Баверка. Не находя у Ксенофонта разработанной теории стоимости, денег, прибыли и т. д., они торопятся сделать вывод о примитивности его экономических взглядов. Не разобравшись в последних, они объявляют их противоречивыми». Далі Ф. Я. Полянський підкреслює: «Между тем Ксенофонта занимали совсем другие проблемы: о судьбах рабовладельческого строя и путях преодоления его противоречий, о дальнейшем направлении экономического развития греческого полиса, о стабилизации экономики последнего. В разрешении этих вопросов он обнаруживает обширные познания, острую наблюдательность, теоретическую зрелость, политическую страсть. Он ясно понимает проблему и стремится последовательно ее разрешить, проявляя определенную цельность взглядов …

Конечно, Ксенофонт во многом уступал Платону и Аристотелю. Последние превзошли его изысканностью стиля, полетом фантазии, широтой экономических проектов, глубиной теоретического анализа, постановкой многих вопросов. Но на этом основании нельзя делать выводы, будто Ксенофонт был никчемной фигурой в истории экономической мысли Древней Греции. На самом деле он занимает важное место в ее анналах» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 143–144).

У своїх поглядах Ксенофонт був прибічником спартанських порядків, які протиставляв полісній демократії Афін. Його політичні вподобання вплинули на його економічні погляди. Він віддавав перевагу колективним формам рабовласництва та споживання як таким, що нейтралізують протиріччя всередині панівного класу та рабовласницького устрою в цілому. Ксенофонт сформулював програму виходу з кризи полісного устрою та ліквідації протиріч приватного рабовласництва.

Ксенофонт ні в якому разі не ставив під сумнів правомірність існування рабства. Більш того, він давав конкретні поради щодо організації виробництва та найбільш ефективних способів експлуатації рабів. Він вважав, що примусити рабів підкорюватися можливо лише двома способами – покаранням та гарним ставленням. Ксенофонт захищав натуральне господарство, вважаючи його більш стабільним та надійним, а тому надавав перевагу сільському господарству.

«В «Домострое» Ксенофонт восхвалял сельское хозяйство, как дающее плоды, пригодные даже для жертвоприношений, тренирующее физически крестьян, делающее их отличными воинами, толкающее людей на путь взаимопомощи, обеспечивающее их всем необходимым. Земля учит и справедливости, ибо дает больше тому, кто усерднее трудился. Летом и зимой жить предпочтительнее в деревне, и сам персидский царь работал в своих садах. По мнению Ксенофонта, «земледелие – мать и кормилица всех профессий». Он рекомендовал обучаться земледелию, садоводству, виноградарству, но презрительно относился к труду ремесленников, обрекаемых на сидячий образ жизни. В этих рассуждениях, – зазначається у «Всемирной истории экономической мысли», – очевидно, отражалось влияние кризиса полисной экономики Греции, противоречий ее системы рабовладения, основанной на ремесле. Ксенофонт искал более прочную базу для экономики, выражал ненависть к городскому демосу, ориентировался на использование крестьянства для стабилизации рабовладельческого режима» (Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – С. 120).

У «Домострої» Ксенофонт зводить раціональну економіку до домоведення і надає багато порад щодо ведення господарства. Домострой Ксенофонт визначав як науку про збагачення господарства. Господарство він ототожнював з майном (володінням), а останнє – з усім, що корисно для життя. Багатство у Ксенофонта отримало виключно споживче трактування. «Оно рассматривалось им, как фонд личного потребления и средство приобретения политических друзей. Для экономических условий античной Греции IV в. до н. э., – звертає увагу Ф. Я. Полянський, – такое понимание богатства было вполне естественно, поскольку для капиталистической эволюции экономической жизни отсутствовали необходимые условия. Вместе с тем оно отражало разочарование рабовладельческой знати в торгово-промышленном направлении экономики греческих полисов» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции. – С. 158–159).

Ксенофонт звертав увагу також на питання товарного виробництва, визнавав користь розподілу праці. Він підкреслював, що розподіл праці є ефективним навіть у кухарський справі і більші можливості у великих містах, ніж у малих. «… уже Ксенофонт знає, що масштаб поділу праці залежить від розмірів ринку», – підкреслює К. Маркс (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 351).

У працях Ксенофонта існують окремі зауваження стосовно вартості, яку він розглядає з позицій споживчого господарства. В історико-економічній літературі деякі автори позиціонували Ксенофонта як такого, хто першим звернув увагу на двояке використання блага – у якості споживчої вартості та мінової вартості (Див.: Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 21). Існувало в історико-економічній науці твердження, згідно з яким саме Ксенофонт визнавався попередником Бем-Баверка. Ксенофонт формулює і своє розуміння грошей. До грошей у цілому він відноситься з упередженням, проте не враховувати їх значення в умовах держави він не міг. Як визначив К. Маркс, посилаючись на працю Ксенофонта «Про податки», він розвиває поняття грошей в їх специфічній визначеності форми як грошей і скарбу (Див.: Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 109).

У працях Ксенофонта знаходяться також елементи аналізу процесів ціноутворення. Коливання цін він ставив у залежність від змін у пропозиції товарів. В цілому ж, на думку автора відомого на початку 70-х рр. XX ст. підручника з історії економічних вчень А. Л. Рєуеля, «высказывания Ксенофонта по ряду экономических проблем свидетельствует о том, что будучи сторонником натурального хозяйства, он все же стремился использовать наличные товарно-денежные отношения в интересах своего класса – рабовладельческой аристократии. На трактовку Ксенофонтом вопросов экономики наложил свой отпечаток присущий ему “буржуазный инстинкт”» (Реуэль А. Л. История экономических учений. – С. 22). «В целом экономические взгляды Ксенофонта представляли собой известное единство. В его сочинениях одни положения дополняли другие и неизменно давали решение экономических вопросов с реакционных позиций рабовладельческой аристократии», – наголошує Ф. Я. Полянський (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции. – С. 163).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Ксенофонта">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Точка зору споживної вартості панує як у Платона, що вбачає в поділі праці основу розпаду суспільства на стани, так і у Ксенофонта81), що з характерним для нього буржуазним інстинктом ближче підходить до принципу поділу праці всередині майстерні».

«81)Ксенофонт розповідає, що одержання страв із столу персидського царя приємне не тільки тому, що це велика честь, але й тому, що страви ці смачніші за інші. «І це не дивно, бо, подібно до того як усі інші майстерства особливо удосконалені у великих містах, так само і царські страви незрівнянні щодо своєї якості. У дрібних містах одна й та сама людина робить ложа, двері, плуги, столи; іноді вона, крім того, споруджує будинки, і дуже рада, коли має достатню кількість замовлень, необхідних для підтримання свого життя. Абсолютно неможливо, щоб людина, яка займається такими різноманітними справами, все робила добре. Але у великих містах, де кожний робітник знаходить багато покупців, йому досить знати одно ремесло, щоб прохарчуватися. Часто навіть немає потреби знати ремесло в цілому; буває так, що один робить тільки чоловічі черевики, інший – тільки жіночі. В окремих випадках один тільки шиє черевики, інший тільки кроїть для них шкіру, або один тільки кроїть одяг, інший тільки з'єднує докупи куски матерії. Неминуче, що той, хто виконує найпростішу роботу виконує її найкраще. Те саме стосується і до кухарської справи» (''Xenophon''. «Cyropaedie», 1. VIII, сар. 2). Увагу тут звернено виключно на якість споживної вартості, хоч уже Ксенофонт знає, що масштаб поділу праці залежить від розмірів ринку». '''     Маркс К., Енгельс Ф.''' Твори. – Т. 23. – С. 350–351.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: ''Ксенофонта'' (Όικουόμικα), ''Платона'' (περί πολιτεία) и ''Аристотеля'' (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам ''картину'' древнего экономического общества; Платон возвышает его до ''идеала''; Аристотель извлекает из него ''теоретические положения''. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие:

Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему». '''     Вернадский И.''' Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.

«… Ксенофонт не принимает за благо вещь, если она перестала быть полезною, и не считает благом – вещь в руках того человека, который не умеет ею пользоваться. Деньги бесполезны, если не умеют ими пользоваться. "Друзья – блага" и пр. Одним словом, он принимает главным признаком ''блага'', как существенной части богатства, только то, ''что полезно'', только на то время, когда оно полезно, и притом эту полезность всегда принимает не общую, а именно для частного лица, владеющего вещью». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 513.

«…Зародыши экономической науки можно встретить и в его ''Киропедии'', где мы видим в кн. VIII, гл. 2 указание на выгоды разделения труда». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии. – C. 515.

«В довершение изложения экономических понятий Ксенофонта, мы приведем одно характеристическое место из его сочинений о ''деньгах''. Мнение его о них разделялось всеми его современниками (о средствах умножить доходы Аттики, гл. 9). "Серебро не похоже на другие произведения земли", говорит он: "когда железо или медь сделаются обыкновенными так, чтоб вещи, из них сделанные, продавались дешево, – работники будут совершенно разорены. То же самое я говорю про земледельцев, в те года, когда хлеб, вино и плоды будут в большом изобилии. Что касается серебра, то напротив: чем больше находят рудников и чем больше их разрабатывают, тем больше стараются приобрести их... В случае войны, деньги нужны на прокорм войска и плату союзникам. Мне возразят, что золото по крайней мере так же полезно, как и серебро: не стану утверждать противного, но замечу только, что золото, став более обыкновенным, нежели серебро, поднимет его в цене и упадет само"». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии. – C. 515–516.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки</center></h3>«Наука, или, вернее, искусство экономии, со слов Ксенофонта, приписываемых им Сократу, состоит в искусстве управлять или своим домом, или домом другого, или каким-нибудь имуществом – вообще в искусстве управлять полезными материальными благами... Искусство это возникает при общении с практическими, сведущими людьми, занимающимися каким-нибудь трудом, ведущими предприятия не без выгоды, умеющими извлекать доходы благодаря практической сообразительности и последовательности …» '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 8.

«…Ксенофонт, как видим, всюду смешивает утилитарные соображения с моральными; то же он делает и в остальных частях своего трактата «Об экономии», где он дает советы не только как обогатиться, занимаясь земледелием, но и каким образом можно вести добродетельную и благочестивую жизнь, предаваясь искусству земледелия». '''     Эспинас А.''' История экономических учений. – C. 9.

<h3><center>Владислав Петрович Бузескул (1858–1931) – український історик античності, доктор історичних наук, академік АН СРСР (1922), академік ВУАН (1925)</center></h3>[[Файл:Buzeskul125-126.jpg|center|510px]]'''Бузескул В. П.''' Введение в историю Греции : Обзор источников и очерк разраб. греч. истории в 19 в. и начале 20 в. / В. Бузескул. – 3-е изд., перераб. – Петроград : тип. М. М. Стасюлевича, 1915. – С. 125–126.

<h3><center>Анатолій Іванович Кредісов (нар. 1940 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Ксенофонт був прихильником раціонального ведення господарства. Звідси його інтерес до «домоведення» як науки, суть якої – допомагати людині збагачувати господарство, тобто збільшувати належне їй майно. На думку Ксенофонта, єдиний шлях до збагачення – це ''«жити так, щоб залишався надлишок»''. Інакше кажучи – забезпечувати прибутковість господарства, навіть натурального.

Відзначаючи особливу важливість землеробства для країни, Ксенофонт розглядав його як джерело благоденства народу. І хоча ремесло, на противагу землеробству, він вважав таким, що заслуговує скоріше осуду, ніж схвалення, в обох галузях господарської діяльності вільні громадяни повинні виконувати функції нагляду й управління, тоді як проста фізична праця – доля рабів.

Праці рабів, її організації Ксенофонт приділив увагу тому, що саме вона відкривала шлях до збагачення. ''Як же домогтися, щоб раб працював ефективно, корився своєму хазяїну?''

Ксенофонт вважав, що це досягається двома способами – покаранням або гарним ставленням до раба. Особливу увагу звертає Ксенофонт на заінтересованість рабів у результатах своєї праці. Ця заінтересованість, на його думку, забезпечується як матеріальними стимулами, так і моральним впливом на рабів.

Викликають інтерес висловлювання Ксенофонта про поділ праці, з яким він пов’язував і вимоги до управляючого. Той, хто робить одну роботу, виконує її якнайкраще. Тому управляючі, організувавши роботу за таким принципом, насамперед намагаються пробудити в кожного працівника честолюбні бажання, дух взаємного змагання, в результаті якого досягається зростання продуктивності праці, збагачення господарства. Виходячи з розуміння переваг поділу праці у виробничій сфері, Ксенофонт цей принцип переніс на управлінську працю. Так, господарство він поділяє на дві частини: будинкову і дворову. До завдань управління двором входило забезпечення господарства продуктами, які затим зберігалися б у будинку. Обов’язком «менеджера» в будинку був, зокрема, раціональний розподіл отриманих продуктів (прибутку з господарства) на весь рік. Отже, крім ідеї поділу праці управлінської праці, у Ксенофонта ми бачимо розуміння необхідності планування, розподілу прибутків з урахуванням витрат. До цього слід додати, що Ксенофонт закликав стимулювати працю робітників з метою збільшення прибутків господарства, як він писав, ''«…методом їхньої участі в загальних досягненнях»''». '''     Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – C. 35–36.

</div>
</spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Анабасис.''' Греческая история / Ксенофонт. – Москва : АСТ : Ладомир, 2003. – 641 с. – (Классическая мысль). ''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) К86'''
<li>'''Греческая история''' : пер. с древнегреч. / Ксенофонт. – 3-е изд. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. – 448 с. – (Античная библиотека. Античная история). ''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) К86'''
<li>'''Домострой.''' Воспитание Кира : [отрывки] / Ксенофонт // Античный способ производства в источниках : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима / под ред. С. А. Жебелева, С. И. Ковалева. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – [Разд. К.4] : Социально-экономические взгляды античных писателей. Ксенофонт. – С. 518–522. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 A72'''
<li>'''Домострой''' / Ксенофонт // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 80–90. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''О доходах''' / Ксенофонт // Хрестоматия по истории Древней Греции / под ред. Д. П. Каллистова. – Москва : Мысль, 1964. – '''[[Медіа:O dohodah 343-357.pdf|С. 343–357]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б48871'''
<li>'''Сократические сочинения''' : Воспоминания о Сократе, Защита Сократа на суде, Пир, Домострой [Электронный ресурс] / Ксенофонт Афинский ; пер., статьи и комментарии С. И. Соболевского. – Электрон. текстовые данные. – [Москва] ; [Ленинград] : Academia, 1935. – XXIV, 417 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''9(~)22 К862'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 16а (полутом 32). – С. 907–908. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1903]. – Т. 11. – С. 616–617. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' [Электронный ресурс] / под ред. Ю. С. Гамбарова [и др.]. – 7-е изд., перераб. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1914]. – Т. 26. – '''[[Granat_Ksenofont.pdf|Стб. 116–117]]'''.
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Xenophon'''. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 204–206. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.4 : Мир «Ойкономики» Ксенофонта. – С. 89–94. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Бартенев С. А.''' История экономических учений : учебник / С. А. Бартенев ; Всерос. акад. внешней торговли. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Магистр, 2010. – Гл. 1.1 : Экономическая мысль в Древнем Риме и Древней Греции. Ксенофонт о земледелии и домоводстве. – С. 29–30. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б26'''
<li>'''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 4.1 : Ксенофонт. – С. 88–89. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
<li>'''Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 512–516: о Ксенофонте. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 В35'''
<li>'''Войцеховский С. Н.''' Философский анализ положений наиболее важных наук и искусств в сочинениях Ксенофонта [Электронный ресурс] / С. Н. Войцеховский // Проблемы современной науки и образования. – 2013. – Вып. 2. – '''[[Медіа:Vojcehovskij Ksenofont.pdf|С. 106–108]]'''. – Электрон. текстовые данные.
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, разд. 2, гл. 6.3 : Экономическая мысль периода кризиса полисной системы. Ксенофонт и Платон. – С. 118–122. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Гомперц Т.''' Греческие мыслители : пер. с нем. / Т. Гомперц ; ред. А. В. Цыба. – Санкт-Петербург : Алетейя, 1999. – Т. 2, гл. 6 : Ксенофонт. – С. 108–125. – (Античная библиотека. Исследования). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Г64'''
<li>'''Данилов Е.''' Полисная безопасность в трактате Ксенофонта «О доходах» / Е. Данилов, О. Цимбал // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія : [зб. наук. праць] / [відп. ред. В. Ф. Колесник]. – Київ : ВПЦ "Київ. ун-т", 2012 – Вип. 110. – С. 17–19. 
''Шифр зберігання книги:'' '''94 В53'''
<li>'''Диоген Лаэртский.''' О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. статьи А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – Кн. 2.6 : Ксенофонт. – С. 107–110. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Д46'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – '''[[Медіа:KsenofontIngrem20-21.pdf|С. 20–21]]''': о Ксенофонте. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 3.3 : Економічні погляди мислителів стародавньої Греції (Ксенофонт, Платон, Арістотель). – С. 72–74. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Историки и история''' : Жизнь. Судьба. Творчество / сост. Е. Б. Черняк. – Москва : Остожье, 1997. – Кн. 1. – 700 с. – С. 80–103: Ксенофонт. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9 И90'''
<li>'''История экономической мысли''' / Моск. науч. ин-т ; ред. В. Я. Железнов, А. А. Мануилов. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1, гл. 2 : Экономические идеи Ксенофонта. – С. 48–73. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''История экономической мысли''' : курс лекций / [И. Г. Блюмин, Е. Г. Василевский, Б. Б. Кафенгауз и др.] ; под ред. И. Д. Удальцова, Ф. Я. Полянского. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1961. – Ч. 1, гл. 2, § 3 : Ксенофонт. – С. 39–43. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [за заг. ред. С. К. Реверчука]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 16–19. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 І-71'''
<li>'''Кисиль В. Я.''' Ксенофонт из Эрхии в Аттике / В. Я. Кисиль // Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 534–540. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К44'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 36. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кузищин В. И.''' Две модели античного поместья: первичные опыты экономического моделирования / В. И. Кузищин // Экономическая история : Ежегодник. 1999 / редкол.: В. И. Бовыкин [и др.]. – Москва : РОССПЭН, 1999. – С. 320–325. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Лурье С. Я.''' История Греции [Электронный ресурс] : курс лекций / С. Я. Лурье ; под ред. Э. Д. Фролова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург, 1993. – Гл. 15.4 : Ксенофонт. – '''[[Медіа:Lurje Is. Grecii631-639.pdf|С. 631–639]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б298355'''
<li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 153–154. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
<li>'''Орженцкий Р.''' Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : Тип. штаба округа, 1896. – [2], V, [1], 256 с. – С. 140–147: о Ксенофонте. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Орже'''
<li>'''Панов Е. Г.''' История налогов : Древний мир / Е. Г. Панов. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – 195 с. – С. 140–142: о Ксенофонте. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336.2 П16'''
<li>'''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 7, § 3 : Ксенофонт как экономист. – С. 142–163. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
<li>'''Реуэль А. Л.''' История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – 422 с. – Из содерж.: Экономические взгляды Ксенофонта. – С. 19–22. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р44'''
<li>'''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – 484 с. – С. 14–16: о Ксенофонте. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Соболевский С. И.''' Ксенофонт, его жизнь и сочинения [Электронный ресурс] / С. И. Соболевский // Сократические сочинения / Ксенофонт Афинский. – Электрон. текстовые данные. – [Москва] ; [Ленинград] : Academia, 1935. – '''[[Медіа:SobolevskijVIII-XXIV.pdf|С. VIII–XXIV]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''1 Ксе'''
<li>'''Шухов Н. С.''' Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1, гл. 4.2 : Основатель экономической науки – Ксенофонт Афинский. – С. 111–116. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш98'''
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа. Т. 3 / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Гл. 11.2.2 : Ксенофонт. – С. 293–294. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.1 : Сократ и Ксенофонт. – С. 1–6. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Ksenofont2.jpg|Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – 2002. – С. 537.
Файл:Ksenofont3.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 539.
Файл:Ksenofont4.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 539.
Файл:Ksenofont5.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 539.
Файл:Ksenofont6.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 534.
Файл:Ksenofont7.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 535.
Файл:Ksenofont8.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 536.
Файл:Ksenofont9.jpg|'''Кисиль В. Я.''' Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 537. 
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кондільяк Етьєн Бонно де

2023-01-25T08:19:05Z

Admin:

[[Файл:Condillac.jpg|left|150px]]<h3><center>Кондільяк Етьєн Бонно де 
Condillac Etienne Bonnot de 
30 вересня 1714 (1715) – 3 серпня 1780 – 
французький філософ та економіст XVIII ст. 
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Етьєн Бонно народився 30 вересня 1714 (1715) року у місті Гренобль. Він був четвертим, наймолодшим сином у родині Бонно. Батько Етьєна, Габріель Бонно, мав юридичну освіту і все своє життя присвятив королівській службі. Він багато років займав посаду збирача податків. Винагородою за сумлінну працю став королівський указ про призначення на більш високу посаду королівського радника. Згодом він очолив секретаріат парламенту Гренобля та отримав дворянський титул – віконт Маблі. У 1720 році – купив маєток Кондільяк. Таким чином, майбутній філософ Етьєн Бонно, згідно з традиціями того часу, здобув право додавати до свого імені аристократичне «де Кондільяк».

Родичами Бонно були архієпископ Амбрена і Ліона, кардинал П’єр-Поль Герен де Тенсен (1679–1758 рр.), письменниця Клодина Герен де Тенсен (1682–1749 рр.) та її син, французький філософ-енциклопедист, фізик, математик, політичний діяч Жан Лерон Д'Аламбер (1717–1783 рр.).

У 1727 році, коли віконт Маблі помер, Етьєн переселився до старшого брата Жана, який, як і батько, став юристом, королівським радником, а пізніше був призначений прево – королівським суддею Ліона. Та, незважаючи на високу посаду, Жан «…был очень любезный человек, отличавшийся, вопреки суровой, как его профессия, внешности, подлинной мягкостью характера и сердечной добротой. Он был беспристрастен, справедлив и, что трудно было ожидать от судейского, даже очень человеколюбив» (Руссо Ж.-Ж. Исповедь / Ж.-Ж. Руссо // Избранные сочинения : в 3 т. – Москва : Гослитиздат, 1961. – Т. 3. – С. 239). Жан зробив все можливе, щоб молодший брат отримав хорошу освіту. Проживаючи у старшого брата, Етьєн отримав початкову освіту за допомогою домашніх вчителів, серед яких зокрема був і Жан-Жак Руссо. Він змалку виявляв неабияку кмітливість і жадобу до знань.

Інший брат Етьєна – абат Габріель Бонно де Маблі (1709–1785 рр.), майбутній французький просвітник і соціальний філософ, у цей час вже був автором декількох наукових праць з міжнародного права та історії. Саме Габріель переконав братів у тому, що Етьєну більш личила сутана священика, ніж камзол королівського чиновника чи мундир військового. Абат Маблі відвіз свого молодшого брата до паризької духовної семінарії Сен-Сюльпіс, яку він сам успішно закінчив.

Після закінчення семінарії Етьен, як і його брат Габріель, був посвячений у сан абата. З того часу він завжди носив сутану, але лише одного разу після закінчення семінарії молодий абат відслужив месу, після чого відмовився від виконання обов’язків священика. Його все більше захоплювала філософія і точні науки, які після епохи Відродження набували другого дихання. Їм він віддавав перевагу над теологією з її догмами та завченими до автоматизму католицькими ритуалами.

Етьєн де Кондільяк починає близько спілкуватися зі своїм колишнім наставником Жан-Жаком Руссо та Дені Дідро. Вони належали до тільки-но сформованої у Франції особливої соціальної групи науковців і філософів, девіз якої був, за влучним висловом Д'Аламбера, – «Свобода, Істина, Бідність». Часто вчені об’єднували свої вельми скудні статки, щоб замовити обід один на двох, чи навіть на трьох. Нерідко обід перетворювався на палку наукову суперечку, під впливом якої вчені писали нові твори, усамітнившись у своїх скромних домівках. Так була написана перша філософська книга абата Кондільяка «Essai sur l’origine des connaissances humaines» («Досвід про походження людських знань», 1746 р.).

Жан-Жак Руссо у своїй знаменитій «Сповіді» так описував той період: «Я близко сошелся также с аббатом де Кондильяком; как и я, он ничего не представлял собою в литературе, но создан был для того, чтобы стать тем, чем стал теперь. Я первый, может быть, увидел его одаренность и оценил его по достоинству. Ему, кажется, тоже было приятно мое общество, и в ту пору, когда я, запершись у себя в комнате на улице Жан-Сен-Дени, близ Оперы, писал акт о Гесиоде, он нередко приходил пообедать вдвоем со мной в складчину. Он работал тогда над «Опытом о происхождении человеческих знаний», своим первым трудом. Когда этот труд был закончен, возникла тяжелая задача найти издателя, который взял бы на себя его опубликование. Парижские книгопродавцы заносчивы и грубы со всяким начинающим, а метафизика была тогда не в моде и не представляла собой особенно привлекательного предмета. Я рассказал Дидро о Кондильяке и его труде; познакомил их. Они были созданы для того, чтобы сойтись; они сошлись. Дидро уговорил книгоиздателя Дюрана взять рукопись аббата, и этот великий метафизик получил за свою первую книгу – и то почти из снисхождения – сто экю, которых, может быть, не имел бы без меня. Так как мы жили в очень отдаленных друг от друга кварталах, то собирались все трое раз в неделю в Пале-Рояле и отправлялись вместе обедать в гостиницу «Панье-Флери». По-видимому, эти еженедельные обеды очень нравились Дидро, потому что он, почти никогда не являвшийся на назначенные свидания, не пропустил ни одной из этих встреч» (Руссо Ж.-Ж. Исповедь. – С. 302–303).

Після публікації першого філософського твору несподівано до майже нікому невідомого у наукових колах абата приходить слава. Матеріальне становище вченого поліпшується. Руссо і Дідро радіють успіху товариша, Дюран задоволено підраховує прибутки від продажу книги, а Кондільяк починає писати нову філософську працю. У 1749 році він завершує свій наступний твір «Traité des Systèmes» («Трактат про системи»). Берлінська академія наук обирає його своїм членом, перед ним відчиняються двері престижних аристократичних салонів. Він близько знайомиться з Вольтером, Гельвецієм, Гольбахом, Кабанісом, Кассіні, Тюрго та іншими видатними вченими.

Перші дві філософські роботи Кондільяка були написані під впливом творів і з позиції британського філософа '''[[Локк Джон|Джона Локка]]''' (1632–1704 рр.). Проте вчений не просто копіює думки англійця, а розвиває і надає їм нового змісту. Як вважали '''[[Маркс Карл Генріх|К. Маркс]]''' та Ф. Енгельс, «найближчий учень і французький тлумач Локка, Кондільяк, зараз же спрямував локківський сенсуалізм проти метафізики XVII століття. Він довів, що французи з цілковитим правом відкинули цю метафізику як невдалий плід уяви і теологічних передсудів. Він опублікував спростування систем Декарта, Спінози, Лейбніца і Мільбранша.

У своєму творі «Дослід про походження людських знань» він розвивав точку зору Локка, доводячи, що не тільки душа, але й чуття, не тільки здатність створювати ідеї, але й здатність чуттєвого сприймання є справою досвіду і звички. Тому від виховання і зовнішніх обставин залежить весь розвиток людини» (Маркс К. Святе сімейство, або критика критичної критики / Карл Маркс, Фрідріх Енгельс // Твори. – Т. 2. – С. 137).

Два наступних твори Кодільяка «Traite des sensations» («Трактат про відчуття», 1754 р.) та «Traité des animaux» («Трактат про тварин», 1755 р.) стали класикою сенсуалістичної теорії пізнання. Французький філософ пішов далі Локка, вніс суттєві зміни до його теорії. У деяких питаннях він був справжнім новатором. Зокрема, саме Кондільяк став родоначальником вчення про виникнення просторової схеми, що представляє у сучасній психології один з найбільш розроблених розділів. Існує думка про те, що «…по аналогии с тем, как мы называли философов естественного права светскими схоластами, мы имеем основание назвать Кондильяка, '''[[Юм Девід|Юма]]''' и Хартли философами естественного права XVIII в. Из их науки о человеке нас особенно интересуют два момента. Во-первых, метасоциология Кондильяка, Юма и Хартли была в основе своей психологической. Психология же их была интроспективной, т. е. она исходила из того, что наблюдение ученого за своими собственными психическими процессами есть полноценный источник информации. Оба эти обстоятельства имеют важное значение для истории экономического анализа, но особо интересно для нас первое из них. Упомянутые авторы и большинство их современников несомненно верили в то, что психологические соображения объясняют не только психологические механизмы индивидуального и группового поведения и отражение общественных явлений в индивидуальном и групповом сознании, но и сами эти общественные явления. Разумеется, они не стали бы отрицать, что для объяснения любого события, института или процесса мы должны принимать во внимание и другие факты помимо психологических. Но они не разработали никаких общих теорий касательно этих фактов и не включили их в свою метасоциологию: единственное общее знание, нужное всем без исключения наукам о человеческих поступках или мнениях, – это знание психологическое. Все эти науки не что иное, как прикладная психология. …мы назовем такую точку зрения психологизмом» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 159, 160).

Ідеї вченого, його філософські праці актуальні і сьогодні – «Трактат про відчуття» став обов’язковим твором у програмі підготовки фахівців на деяких факультетах сучасних французьких вищих навчальних закладів. Проте для можновладців тодішньої Франції Кондільяк був модним, хоча і зарозумілим, світським філософом, завсідником світських салонів, але аж ніяк не бунтівним просвітником, що посягає на устої державної влади і суспільства. Кондільяку король Франції Людовік XV довірив виховання свого онука – інфанта Фердинанда (нащадка престолу герцогства Пармського).

У 1758 році вчений переїхав до Парми, де зайнявся вихованням інфанта. Дев’ять років італійського «відрядження» були для Кондільяка дуже результативними у творчому відношенні: він написав шістнадцятитомний твір «Cours d'etude pour l'instruction du prince de Parme» («Курс занять з навчання принца Пармського», вперше опублікований у 1775 р.). У цій роботі Кондільяк дав цікаву трактовку деяким питанням педагогіки, мовознавства, мистецтвознавства, літератури, логіки, гносеології, філософії тощо.

У 1768 р. Кондільяк покинув Парму. Він повернувся у Париж. Але це був вже зовсім інший Кондільяк – характер вченого докорінно змінився. Він став відлюдкуватим, часто «виключався» під час розмови та замикався у собі, забував прийти на зустріч з друзями, незважаючи на домовленість. Занепокоєні знайомі науковці намагалися залучити його до роботи у французькій Академії. Та вчений проголосив традиційну для тільки-но обраного академіка промову, отримав чимало пропозицій щодо співпраці та більше на засідання Академії не приходив. Відмовився він і від роботи над «Енциклопедією», хоча дав згоду Дідро на цитування у ній фрагментів зі своїх творів. Більш того, Кондільяк ввічливо відхилив прохання самого короля, що тоді взагалі було справою нечуваною, коли той запропонував йому виховувати і навчати трьох своїх онуків, дітей дофіна, нащадка французького трону. Поступово філософ відмовився і від світського життя – перестав відвідувати аристократичні салони та прийоми, де збиралися відомі політики, вчені, письменники, артисти, художники, музиканти. Він все більше надавав перевагу затишному кабінету, в якому багато працював, все рідше виходячи на вулицю.

У 1775 році Кондільяк покинув Париж і оселився у сільському маєтку Флюкс (Flux). Лише раз на рік він відвідував столицю. Вчений багато працював, написав свій єдиний суто економічний твір «Le Commerce et le gouvernement considérés relativement l'un à l'autre» («Торгівля та уряд, розглянуті у їх взаємному співвідношенні, або Про вигоди вільної торгівлі», 1776 р.), а також «La Logique» («Логіка», 1779 р., видана у 1780 р.), – твір, замовлений польським урядом. Він не встиг завершити «La langue des сalculs» («Мова числення»), фундаментальний твір, який був опублікований вже після смерті автора у 1798 році.

Твір Кондільяка «Торгівля та уряд, розглянуті у їх взаємному співвідношенні, або Про вигоди вільної торгівлі» визнаний багатьма економістами як блискучий приклад застосування дедуктивно-аксіоматичної логіки у дослідженні економічних проблем. У першій частині автор намагається розкрити сутність найбільш загального поняття економіки – вартості, або, як у Кондільяка, – цінності (valuer). Крізь призму цінності і корисності він переходить до аналізу процесу ціноутворення, до розгляду таких економічних категорій, як гроші, відсоток, рівноважні ціни, монополія. Він дає свою трактовку закономірностям розподілу кінцевого продукту виробництва, виробничих ресурсів і продуктів споживання. Податкова система, вважає автор, повинна стимулювати виробництво і сприяти підвищенню рівня добробуту населення. Завершивши аналіз механізмів, які є, на його думку, необхідними атрибутами вільного ринку, у другій частині свого твору Кондільяк показує, до яких наслідків приводить державне втручання в економіку, всілякі «посягання» на свободу торгівлі.

Ряд істориків економічної думки вважає Кондільяка передвісником австрійської економічної школи. «Уже у Кондильяка в его «Le Commerce et le Gouvernement» (…) мы находим изложение основных идей будущей «теории предельной полезности». Кондильяк усиленно подчёркивает «субъективный» характер ценности, которая является у него не общественным законом цен, а индивидуальным суждением, покоящимся на полезности («utilité») с одной стороны и на редкости («rareté») – с другой. Этот же автор настолько близко подходил к «современной» постановке вопроса, что проводил даже разграничение между «настоящими» и «будущими» потребностями («besoin present et besoin éloigne»), разграничение, которое, как известно, играет основную роль в переходе от теории ценности к теории прибыли у главнейшего представителя «австрийцев» – Бем-Баверка» (Бухарин Н. И. Политическая экономия рантье : теория ценности и прибыли австрийской школы / Н. И. Бухарин. – Репринт. воспроизведение изд. 1925 г. – Москва : Орбита, 1988. – С. 25).

У свою чергу, не всі представники австрійської школи визнавали внесок Кондільяка у розвиток економічної теорії, наголошуючи на тому, що «…труд Кондильяка вовсе не заслуживает похвалы У. С. Джевонса, назвавшего его «оригинальным и глубоким», и Г. Д. Маклеода, считавшего, что он «неизмеримо превосходит работу А. Смита». Похвалы эти всецело объясняются тем, что оба автора находили у Кондильяка раннюю формулировку своей собственной теории ценности. Однако ничего оригинального здесь не было, и, вспоминая всех предшественников Кондильяка на этом пути, мы должны скорее поразиться тому, насколько неумело он пытался разрешить эту проблему. Тем не менее эта книга – хороший, хотя и довольно поверхностный трактат по экономической теории и экономической политике, стоящий намного выше среднего уровня того времени» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 224). Натомість засновник австрійської школи Карл Менгер (1840–1921 рр.) в «Основах політичної економії» («Grundsätze der Volkswirtschaftslehre», 1871 р.) цитує Кондільяка набагато більше, ніж інших авторів, мабуть, за виключенням '''[[Сміт Адам|Адама Сміта]]'''.

Адже саме Кондільяк проголосив, що річ «…почитается полезной тогда, когда служит каким-либо нашим нуждам; а бесполезной тогда, когда мы не можем ни на что ее употребить. Следовательно, на чувствуемой в ней нужде основывается ее польза, по которой имеем к вещи более или менее уважения, т. е. судим, что она более или менее способна к тому, как хотим ее употребить.

Сие уважение называется ценностью; а почитать вещь стоящей значит полагать ее для чего-нибудь годной. Итак, ценность вещей основывается на их пользе или, что все то же, на употреблении, которое из них можно сделать… …вода стоит труда, предпринимаемого для получения ее: если я не пойду за ней сам, то заплачу за труд тому, кто ее мне принесет, следовательно, она стоит данной платы; а потому издержки за доставку суть ее ценность, которую я назначаю ей сам; ибо почитаю ее стоящей сих издержек…

Должно различить ценность природную, которая происходит от природных нужд, с ценностью установленной, которая предполагает и нужды установленные. Например, хлеб у нашей колонии имеет природную ценность, ибо мы думаем, что все граждане в нем одинаково нуждаются; но алмазы (если бы их ввело к ним обыкновение) имели бы ценность установленную; ибо подобная нужда принадлежит только нескольким частным людям, но не полезна для всего общества» (Кондильяк. Торговля и государство, рассмотренные в их взаимоотношениях. (О выгодах свободной торговли) / Кондильяк ; пер. с фр. Николая Амосова. – Санкт-Петербург : Морская типография, 1817. – Ч. 1, гл. 1 : Основание ценности вещей).

Для обґрунтування своєї теорії виробництва і розподілу матеріальних благ Кондільяк використовує утопічну економічну модель колонії переселенців та, на думку К. Маркса, «…з чисто дитячою наївністю підмінює суспільство з розвинутим товарним виробництвом таким ладом, при якому виробник сам виробляє засоби свого існування і кидає в обіг тільки надлишок, що залишається після задоволення власних потреб» (Маркс К. Капітал. Т. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 158). Але подібна модель потрібна Кондільяку лише для того, щоб у чистому вигляді, найбільш зрозуміло показати ті чи інші економічні явища. Чомусь, критикуючи французького абата, Маркс забуває свій знаменитий абстрактний приклад обміну сюртука на 20 аршинів полотна (Див.: Маркс К. Капітал. Т. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 62–64).

Трактат Кондільяка «Торгівля та уряд, розглянуті у їх взаємному співвідношенні, або Про вигоди вільної торгівлі» «…по курьезной случайности содержал ряд идей, высказанных Адамом Смитом в «Богатстве народов», опубликованном в Англии в том же самом году. Кондильяк считал, что все занятия, включая и предоставление услуг, являются в равной мере производительными, и в этом отношении он отличался как от физиократов, так и от Адама Смита. Он твёрдо верил, что все богатство имеет своим источником труд; что самая богатая страна есть та, которая имеет самое широкое многообразие занятий; что бессмысленно какой-нибудь стране предпочитать сельское хозяйство промышленности, а другой стране предпочитать промышленность сельскому хозяйству; что в вопросе экономических занятий «страна ничего не должна предпочитать, а должна сама заниматься всем». Он проследил движение потоков производства и потребления, а также дохода и расхода, но, так же как и Форбонне, не попытался исчислить реальный национальный доход» (Студенский П. Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) : [монография] / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова ; под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – С. 133–134).

У творі Кондільяка «подвергаются всесторонней критике два наиболее решающих физиократических тезиса: 1) тезис об эквивалентности обмена, 2) тезис о производительности только земледелия. Кондильяк … развивал теорию субъективной ценности и отсюда делал вывод, что обмен всегда не эквивалентен. Его вывод гласит: «Неверно, что при товарном обмене равная стоимость обменивается на равную стоимость. Наоборот, каждый из двух контрагентов всегда отдаёт меньшую стоимость взамен большей… На самом деле оба получают – или по крайней мере должны получать – Выгоду. Каким образом? Стоимость вещей состоит лишь в их отношениях к нашим потребностям. Что для одного больше, то для другого меньше, и обратно». В отношении второго тезиса Кондильяк подошел к вопросу несравненно глубже. Он соглашается, что земля есть источник богатства, но ведь это богатство не достаётся без труда. Следовательно труд производителен, а раз труд производителен в земледелии, то он производителен в промышленности (по Кондильяку – и в торговле), где труд стоит на первом месте… В вопросе о стоимости Кондильяк смешивал, во-первых, потребительную стоимость с меновой; во-вторых, развитое товарное хозяйство с таким хозяйством, где продаются лишь избытки» (Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз,1934. – Т. 1. – C. 124).

Деякі історики економічної думки називають твір Кондільяка першим маніфестом вільної торгівлі. Адже саме він один з перших високо підняв прапор з написом «Діяти і дозволяти діяти» (faire et laisser faire). Цей принцип обмежує втручання держави в економічну, зокрема зовнішньоторговельну, політику. Серед небажаних втручань автор називає такі актуальні і нині чинники: :- війни;
:- необґрунтовані економічно податки на промисловість та споживання, митні тарифи та інші збори;
:- існування привілейованих торговельних компаній з ексклюзивними правами на торгівлю певними товарами;
:- девальвацію валют;
:- державні позики, що витісняють приватний сектор з кредитного ринку;
:- заборони на експорт та імпорт певних товарів (наприклад, зерна);
:- регулювання внутрішньої торгівлі поліцейськими методами;
:- монополізацію ринків;
:- централізацію торгівлі;
:- протекціоністську політику урядів;
:- корупцію («дух фінансів в адміністрації»);
:- торгові спекуляції.

Розглядаючи детально механізм кожного втручання, Кондільяк робить переконливий висновок про переваги «повної і постійної» свободи торгівлі і, щоб продемонструвати свій висновок на практиці, як справжній прихильник ринкових механізмів, завершує другу частину словами про те, що продовжить роботу над книгою, якщо виникне попит на її перші дві частини.

Помер Кондільяк на 66-му році життя у маєтку Флюкс поблизу Божансі у ніч з 2 на 3 серпня 1780 року.

[[Файл:Novikov.png|right|95px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Етьєна Бонно де Кондільяка">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог</center></h3>«Пользуясь тем же методом, что и в своем анализе душевных способностей человека, Кондильяк пытается путем гипотез представить последовательные фазы экономического развития. Он полагает, что с точки зрения экономической люди переживают три разных состояния: первобытное состояние, свойственное примитивным, диким людским обществам; умеренная, простая жизнь, характеризующая общества, достигшие равновесия и выработавшие нормальную организацию; наконец, изнеженное состояние, которое наступает с развитием роскоши, когда умножившиеся неестественные потребности все более извращают естественный экономический строй. В первой части своего труда Кондильяк занимается определением основных экономических феноменов, наиболее доступных определению по своей первоначальной простоте. На первом плане стоит ценность. По Кондильяку, ценность есть результат отношений между вещами и личностями. Она зависит от полезности вещей. Есть два источника полезности – земля и труд». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 124.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст,соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«Требование равенства в обмене прекрасно дополняет теоретические воззрения Мерсье. Насколько слабее этих воззрений является, например, взгляд на тот же предмет, например Кондильяка, показывает следующая цитата: «В самом деле, если бы всегда обменивали равные ценности на равные, то ни одна из сторон не была бы в ''выигрыше''. Однако и та и другая получают и должны получать его. Почему? Потому что вещи имеют только относительную ценность к нашим потребностям, и то, что для одного ''более'', для другого ''менее'' и наоборот. Выгода взаимна, и вот что, без сомнения, заставило сказать, что каждый из них дает другому равную ценность за равную. Но в этом было мало последовательности; именно потому, что выгода взаимна, следовало бы заключить, что каждый дает ''меньшее'' за ''большее''». Следовало бы заключить совсем не это, а то, что каждый дает вещь, совершенно бесполезную для себя и полезную для другого, и дает в ней такое же количество труда, какое получает обратно». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 88.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«…Ж. Б. Сэй, следуя французской традиции (особенно традиции Кондильяка), поставил меновую ценность в зависимость от полезности, но, подобно Кондильяку, он не добавил редкость; затруднение вызвал так часто объяснявшийся до него факт, что такие «полезные» вещи, как воздух или вода, обычно вовсе не имеют меновой ценности». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 787. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

«…Многие экономисты, особенно на континенте, и в первую очередь во Франции и Италии, ссылались на элемент полезности как на нечто само собой разумеющееся и хотя Бентам в явном виде сформулировал то, что впоследствии стало известным как закон насыщения потребностей Госсена, они не смогли разработать теорию глубже. Попытки некоторых исследователей сделать это были настолько неудачными, что скорее дискредитировали теорию, чем способствовали ее распространению. Кондильяк, например, которого можно считать ее наиболее важным сторонником в последней четверти XVIII столетия, объяснял ''полезность'' воздуха и воды усилиями, затрачиваемыми при дыхании и питье». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 3. – С. 1386.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Oeuvres''' : T. 1. Essais sur l'orogine des Connoissances humaines / Condillac. – Paris, 1798. – 522 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''9(~) C74'''
<li>'''Le commerce et le gouvernement''' [Ressources électroniques] / Étienne Bonnot de Condillac. – Données de texte électronique. – Amsterdam ; Paris : Jombert & Cellot, 1776. – 169 p. – Mode d'accès: '''http://www.institutcoppet.org/wp-content/uploads/2012/02/Le-commerce-et-le-gouvernement-Etienne-de-Condillac.pdf ; https://archive.org/details/lecommerceetlego00cond/page/n5/mode/2up'''. – Дата звернення: 17.11.2022.
<li>'''Сочинения''' : в 3 т. / Э. Б. Кондильяк ; [общ. ред. и примеч. В. М. Богуславского ; пер. с фр. И. С. Шерн-Борисовой] ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1980–1983. – Т. 1. – 1980. – 334 с. ; Т. 2. – 1982. – 541 с. ; Т. 3. – 1983. – 388 с. – (Философское наследие). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К64'''
<li>'''Торговля и правительство, рассмотренные в их взаимных отношениях''' [Электронный ресурс] : [отрывок] / Этьен Кондильяк // Вехи экономической мысли. – Электрон. текстовые данные. – Москва, 2003. – Т. 6 : Международная экономика. – '''[[Медіа:VEHI6638-646.pdf|С. 638–646]]'''. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 27). – Режим доступа: '''http://analyticalschool.org/milestones-of-economic-thought/page6.php'''. – Дата обращения: 25.09.2017.
<li>'''Трактат о системах, в которых вскрываются их недостатки и достоинства''' / Э. Б. де Кондильяк ; под ред. Е. Ситковского ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – 194 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К64'''
<li>'''Твори Етьєна Бонно де Кондільяка французькою мовою див. на сайті Національної бібліотеки Франції за посиланням''': '''https://data.bnf.fr/en/11897507/etienne_bonnot_de_condillac/'''. – Дата звернення: 17.11.2022.
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 15а (полутом 30). – С. 933. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1903]. – Т. 11. – С. 261–262. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 25. – '''[[Медіа:Granat5.pdf|Стб. 5]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''История философии''' : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 479. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф И90'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Etienne-Bonnot-de-Condillac'''. – Title from the screen. – Date of request: 25.09.2017.
<li>'''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : ПНЕВМА, 2002. – XII, 868 с. – Из содерж.: Кондильяк и гносеология сенсуализма. – С. 634–643. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
<li>'''Богуславский В. М.''' Этьен Бонно де Кондильяк / В. М. Богуславский. – Москва : Мысль, 1984. – 190 с. – (Мыслители прошлого). 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Б74'''
<li>'''Нарский И. С.''' Западноевропейская философия XVIII века : учеб. пособие / И. С. Нарский. – Москва : Высш. шк., 1973. – 302 с. – Из содерж.: Кондильяк и другие просветители. – С. 231–235. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Н30'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – Кн. 2, гл. 1, § 4.е : Догматический спор между Кондильяком и Летроном – С. 435–440. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1. – 303 с. – C. 124–125: о Кондильяке. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Студенский П.''' Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) : [монография] / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова ; под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Ч. 1, гл. 5.2 : Теоретический анализ Форбонне, Кондильяка и Тюрго. – С. 132–134. 
''Шифр зберігання книги:'' '''31 С88'''
<li>'''Таранов П. С.''' Кондильяк / П. С. Таранов // 120 философов. Жизнь. Судьба. Учение. Мысли : универсальный аналитический справочник по истории философии / П. С. Таранов. – Симферополь : Реноме, 2005 – Т. 2. – С. 400–420. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т19'''
<li>'''Татаркевич В.''' Історія філософії : пер. з пол. / В. Татаркевич. – Львів : Свiчадо, 1999. – Т. 2. – 352 с. – Зі змісту: Кондильяк і сенсуалізм. – С. 171–176. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Т23'''
<li>'''Философы и философия''' : Жизнь, судьба, учение / ред. Б. А. Тормасов. – Москва : Остожье, 1998. – 541 с. – Из содерж.: Этьен Бонно де Кондильяк. – С. 102–107. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 157–159, 224: о Кондильяке. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Condillac1.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/Étienne_Bonnot_de_Condillac'''. – Дата звернення: 25.09.2017.
Файл:Condillac2.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.alamy.com/stock-photo-etienne-bonnot-de-condillac-french-philosopher-date-1715-1780-105322607.html'''. – Дата звернення: 25.09.2017.
Файл:Condillac3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/Étienne_Bonnot_de_Condillac'''. – Дата звернення: 25.09.2017.
Файл:Condillac4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Plaque_sur_la_maison_natale_d'Étienne_Bonnot_de_Condillac_à_Grenoble.jpg'''. – Дата звернення: 25.09.2017.
</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кольбер Жан-Батист

2023-01-25T08:18:48Z

Admin:

[[Файл:Kolber.jpg|left|150px]]<h3><center>Кольбер Жан-Батист
Colbert Jean-Baptiste 
(29 серпня 1619 – 6 вересня 1683) – 
французький державний діяч, 
активний провідник політики протекціонізму в XVII ст., 
його меркантилістська політика увійшла в історію під назвою кольберизму.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Син заможного купця, народився 29 серпня 1619 р. в м. Реймсі (Франція). Здобув поглиблену гуманітарну освіту в єзуїтському коледжі рідного міста. У 1648 р. отримав місце в канцелярії державного секретаря Мішеля Ле Тельє. Невдовзі (1651 р.) кардинал Мазаріні звернув увагу на здібності Кольбера і призначив його управителем свого господарства.

Уперше власні плани соціально-економічної політики були детально викладені Кольбером в 1659 р. у великій записці, призначеній кардиналу Мазаріні. Вважається, що таким чином Кольбер, який мав намір відтіснити головного інтенданта Фуке та зайняти його місце у керівництві фінансами, намагався зацікавити Мазаріні своїми планами можливих перетворень. Кардинал рекомендував Кольбера молодому королю Людовіку XIV.

Кольбер дуже швидко зробив кар’єру: член Вищої Ради (з 1661 р.), сюрінтендант державних будівель і мануфактур (з 1664 р.), торгівлі (з 1665 р.), генеральний контролер фінансів (з 1665 р.), морський міністр (з 1669 р.). Таким чином, у руках Кольбера було зосереджено управління внутрішньою політикою Франції. За час служби він підкорив своєму безпосередньому впливу усі галузі державного управління: фінанси, флот, торгівлю і колонії, при цьому під його контролем знаходилися всі громадські будівлі, у тому числі королівський палац. Для того, щоб закріпити створений ним порядок, він наказав розробити відповідні законоположення для флоту, торгівлі і колоній та провести удосконалення в цивільному і кримінальному законодавстві. Суттєвими були його заслуги у розвитку наук і мистецтва. Значну частину установ, що були засновані під час правління Людовіка XIV з метою розвитку культури в країні, було створено завдяки діяльності великого міністра. Ім’я Кольбера тісно пов’язане із заснуванням: Академії надписів і літератури (Мала академія) (1663 р.), Академії наук (Королівська академія наук) (1666 р.), Королівської академії музики (1669 р.) і Королівської академії архітектури (1671 р.). Він провів реформу Академії живопису, для якої започаткував особливу школу в Римі. Кольбер був фундатором обсерваторії, сприяв розвитку Королівської бібліотеки і Ботанічного саду. Він призначив стипендії для подорожування французьких вчених, які принесли величезну користь науці.

Під час своєї державної діяльності Кольберу заради досягнення мети часто доводилося вдаватися до непопулярних заходів і він робив це не вагаючись, чим викликав негативне ставлення до себе у певної частини співгромадян.

Кольбер помер у Парижі 6 вересня 1683 р. Народ настільки ненавидів Кольбера, що, остерігаючись безладу, довелося ховати його вночі.

М. М. Карамзін писав: «В церкви св. Евстафия погребен Кольбер. Памятник достоин его памяти. Он изображен на коленях, на черной мраморной гробнице, перед ангелом, держащим разогнутую книгу. Изобилие и Религия, в виде женщин, стоят подле. Великий министр, слава Франции и Лудовика XIV! Он служил королю, стараясь умножать его доходы и силы; служил народу, стараясь обогатить его посредством разных выгодных заведений и торговли; служил человечеству, способствуя быстрым успехам наук, полезных искусств и словесности не только во Франции, но и в других землях. Победоносные Лудовиковы флоты, как будто бы словом: «Да будет!» сотворенные, лучшие французские мануфактуры, Лангедокский канал, соединяющий Средиземное море с океаном; именитые торговые общества: Индейское, Американское – и почти все академии остались монументами его незабвенного правления» (Карамзин Н. М. Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Москва : Правда, 1988. – C. 377).

Жана-Батиста Кольбера вважають гідним послідовником Сюллі, Рішельє та Мазаріні й останнім із великих міністрів Франції.

Економічна політика Кольбера, так званий кольберизм – один із різновидів меркантилізму, вища фаза у розвитку французької меркантилістської політики. Жан-Батист Кольбер не залишив після себе трактатів, погляди його відображені у практичних діях, численних листах, службових записках, інструкціях для чиновників та інших документах.

Кольбер намагався збільшити державний прибуток насамперед за рахунок активного торговельного балансу: шляхом створення мануфактур, заохочення промисловості, збільшення експорту промислової продукції та імпорту сировини, скорочення ввезення готових виробів іноземного виробництва. За рахунок держави у Франції розширювалася мережа мануфактур, у тому числі привілейованих, яким виділялися урядові субсидії. Активно створювалися експортні мануфактури, промисловці й торговці отримували позики та різного роду пільги, у тому числі звільнення від податків. Основна частина нових мануфактур виникла у 1664–68 рр. Промислова політика Кольбера базувалася на давній ідеї про можливість досягнення окремою країною економічної автаркії, тобто господарського самозабезпечення, коли країна здатна розвинути у себе всі види виробництва і ні в чому не залежати від інших держав.
Ж.-Б. Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактурної промисловості, будівництво торговельного і військового флоту, колонізацію заморських володінь, створення і розвиток колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторговельної діяльності (Вест-Індійська, Ост-Індійська, Левантійська, Сенегальська та ін.), сприяв покращенню доріг, будівництву каналів (наприклад, Лангедокського каналу, 1666–1681 рр.).

Кольбер запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі.

Переймаючись розвитком промисловості, Кольбер залишив на другому плані інтереси сільського господарства. Стимулювання мануфактурного виробництва супроводжувалося забороною вивезення хліба з країни та вільного його ввезення, оскільки низькі ціни на хліб вважалися необхідною умовою розвитку промисловості і торгівлі. Зберігалися феодальні форми експлуатації. У галузі податкової політики Кольбер намагався перекласти тягар податкової системи з прямого податку на непрямі.

Було дещо знижено талью (прямий податок на селянські господарства), але при цьому різко були збільшені непрямі податки, наприклад, тютюновий, введено гербовий збір тощо. Ця політика викликала цілу низку селянських заворушень (1664, 1666–1669, 1670, 1671–1675 та ін.), які жорстоко придушувалися.

Війна з Голландією, що розпочалася 1672 р., припинила реалізацію кольберівської програми соціально-економічних перетворень. Кольберизм як економічна політика став взірцем для багатьох правителів Європи. Вважається, що це була всеосяжна програма економічного націоналізму, метою якої було досягнення Францією економічної гегемонії в Європі.

За бажанням Наполеона III праці Кольбера було видано у 8-ми томах під назвою «Листи, вказівки та спогади» (Lettres, instructions et memoires de Colbert (I–VIII, Рaris, 1868–82)).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст, класик політичної економії</center></h3>«Кольбер, знаменитий міністр Людовіка XIV, був людиною чесною, працелюбною, зі знанням житейської практики, людиною з великим досвідом, обізнаною з державними фінансами, одне слово, мав здібності, з усіх поглядів підхожі для встановлення методу й належного порядку в збиранні та витрачанні державних доходів. Цей міністр, на біду, сприйняв усі забобони меркантилістичної системи, яка за своєю природою та суттю є системою обмежень і утисків; вона не могла не припасти до душі такій працьовитій і старанній діловій людині, що звикла завідувати різними галузями державного управління й встановлювати потрібні обмеження та контроль аби втримувати кожну з них у наданій їй сфері. Промисловість і торгівлю великої країни Кольбер намагався врегулювати за тим самим зразком, що й діяльність різних галузей державного управління, і, замість надати кожній людині можливість діяти у своїх інтересах на власний розсуд, дотримуючись рівності, свободи й справедливості, він наділяв одні галузі промисловості надзвичайними привілеями, водночас піддаючи інші надзвичайним утискам. Він не тільки був схильний, так само як інші європейські міністри, більше заохочувати промисловість міст, ніж промисловість села, а й виявляв прагнення заради підтримки першої утискати й гальмувати розвиток останньої. Для того щоб зробити предмети продовольства дешевими для мешканців міст і цим заохочувати мануфактурну промисловість та зовнішню торгівлю, він заборонив вивезення хліба і таким чином відібрав зовнішній ринок у найголовнішого продукту праці мешканців села. Ця заборона в поєднанні з утисками, встановленими давніми провінційними законами Франції при перевезенні хліба з однієї провінції до іншої, і з довільними та нестерпними податками, які стягувалися з селян майже у всіх провінціях, гальмували розвиток хліборобства цієї країни і втримували його на значно нижчому рівні, ніж той, якого цей розвиток, природно, досяг би за такого родючого ґрунту й такого сприятливого клімату. Цей занепад й уповільнений розвиток хліборобства відчувався більшою чи меншою мірою в усіх частинах країни і призвів до численних обстежень причин цього. Однією з них виявилася перевага, що її заходи Кольбера не давали промисловості міст на шкоду господарській діяльності села». '''     Сміт А.''' Добробут нації : Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт ; [пер.: О. Васильєва та ін.]. – Київ : Port-Royal, 2001. – С. 408–409.


<h3><center>Фрідріх Ліст (1789–1846) – німецький економіст, політик, публіцист</center></h3>«В год смерти Мазарини не были еще значительны ни фабричное производство, ни торговля, ни мореплавание, ни рыболовство; финансы же были в самом безотрадном положении. Кольбер имел достаточно решимости один предпринять тот труд, который выполнен был англичанами лишь в течение трех столетий напряженного труда и после двух революций... Если Кольбер, противно всякой просвещенной политике, вводил новые способы и посредством принудительных законов заставлял фабрикантов следовать им, то нужно припомнить во-первых то, что эти способы в его время во всяком случае были наилучшими, а во-вторых то, что он имел дело с народом, который вследствие продолжительного деспотизма впал в апатию и потому противился всяким нововведениям, хотя бы они и были улучшением». '''     Лист Ф.''' Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – С. 120–121, 122.

<h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Этот министр (ум. 1683) оказал, бесспорно, много услуг Франции: он первый ввел однообразную основу податей, понизил ввозную и вывозную пошлины на товары (1664), запретил забор рухляди и имущества крестьянского за недоимки, уменьшил число внутренних таможен и откупщиков; но в то же время обратил тариф в покровительственную для туземной промышленности меру, ввел строгий надзор в промышленность, назначил смотрителей мануфактур; для поддержания и возвышения морской торговли ввел премии в балтийское судоходство и отдаленное рыболовство, и старался дать труду искусственное направление, вызвавшее скоро повышение тарифа и стеснение торговли, в особенности хлебной и вообще суровьем. Оригинальны и поощрения, введение Кольбером для увеличения народонаселения… Разумеется, главная заслуга Кольбера Франции состоит не в этих ошибочных мерах, а в значительном улучшении путей сообщения и в разных умных законодательных положениях, как то: установлении советов прюдомов, в декларации о векселях или первом вексельном праве (1673), морском уставе, заведении колоний с правом свободной торговли, установлении городской и улучшении большой почты и т. п. Эти заслуги его принесли пользу и нашей науке, хотя и имели главной основой меркантильные убеждения». '''     Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 544.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«...При большем развитии капитализма хозяину уже невыгодно вмешиваться в … работу самому: все его время должно поглощаться контролем над работой других и продажей продуктов этой работы. Поэтому тут уж денег в одних руках должно быть соединено более, и как число рабочих в одной мастерской также возрастает, то лишь в этот период возникает настоящий капитал, не только дающий хозяину возможность существовать на прибыль, но, что еще важнее, постоянно растущий в объеме. Некоторые отрасли производства требуют, правда, при самом своем возникновении столь значительного капитала, какого еще не может быть в эту эпоху в руках отдельных лиц. Это служит поводом к предоставлению частным лицам государственных субсидий (Кольбер), а частью и к основанию привилегированных компаний – предшественниц новейшего акционерного общества». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 361–362.


<h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>[[Файл:S udivleniem.jpg|center|510px]]'''     Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 174


<h3><center>Карл Бюхер (1847–1930) – німецький економіст, історик народного господарства і статистик</center></h3>[[Файл:Merkantilizm123.jpg|center|510px]]'''     Бюхер К.''' Возникновение народного хозяйства : публичные лекции и очерки / Карл Бюхер ; под ред. и с предисл. И. М. Кулишера. – Санкт-Петербург, 1907. – Вып. 1. – С. 123.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Жан-Батист Кольбер (1619–1683), выходец из буржуазии, был государственным чиновником, поднявшимся в первый период правления Людовика XIV до поста министра финансов (так лучше всего можно определить его главную функцию, хотя время от времени он выполнял другие обязанности; следует также напомнить, что в компетенцию министра финансов в то время входили вопросы промышленности, торговли и сельского хозяйства). Он был честным, толковым и энергичным администратором, знающим, как занять деньги, утихомирить кредиторов, усовершенствовать способы управления и учета, поощрять промышленность, строить дворцы и порты, развивать флот и т. д. При этом он потерпел неудачу, осуществляя далеко идущие колониальные планы; эта история наглядно показывает, что расточительность, связанная с государственным планированием, может намного превзойти все потери, которые можно поставить в вину частному предпринимательству. Не стоит превозносить его достижения и тем более видеть в нем ревностного приверженца какого-то великого принципа, как это делали некоторые его поклонники». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 187.

<h3><center>Чарльз Адамс (1930–2013) – американський вчений, спеціаліст з міжнародного оподаткування</center></h3>«У Людовика XIV были два выдающихся министра финансов. Кольбер был самым известным, а его преемник Вобан – самым решительным. Оба они предприняли смелые, но безуспешные попытки изменить систему. Реформе податной системы Кольбер предпочитал косвенные налоги, однако Бретань и Бордо, не платившие подати, взбунтовались против новых акцизов и гербовых сборов». '''     Адамс Ч.''' Влияние налогов на становление цивилизации / Чарльз Адамс ; [пер. с англ.: А. А. Столяров, А. А. Резвов]. – Москва ; Челябинск : Социум : Мысль, 2018. – С. 292.

<h3><center>Норман Дейвіс (нар. 1939 р.) – британський історик</center></h3>«За Жана-Батіста Кольбера (1619–1683), оригінального ''"homme de marbre"'', "чоловіка мов скеля", і ''bourgeous gentilhomme par excellence'', був розроблений послідовний план переведення фінансів, оподаткування та торгівлі в країні на здорову основу. Цей кольберизм репрезентував осібну ''dirigiste'', керовану, форму меркантилізму, і його часто тлумачили як невдачу, надто в пізнішому періоді. А проте він став тим двигуном, що уможливив решту проектів Людовіка XIV, тож його треба оцінювати, тільки беручи до уваги незмірні вимоги справді невситимого фінансового апетиту короля. У сфері фінансів Кольбер створив ''Controle General'' (1665 p.) і через цей орган наглядав за всіма іншими підпорядкованим інституціями: Tresor de I Epargne (скарбницею), ''Conseil Royal, Etat de Prevoyance'' та ''Etat du Vrai'' (ці установи готували щорічні попередні оцінки та балансові звіти), а також за ''Grand Livre'' (гросбухом державних рахунків). З 1666 р. монетний двір карбував гарненькі золоті ''louis d'or'', луїдори, та срібні ecu, екю, що зберігали стабільну вартість майже тридцять років. У фіскальному секторі створено ''Caisse de Emprunts'' (Позикову касу, 1674 p.), щоб нагромаджувати гроші через державні позики. 1680 р. створено ''Ferme Generate'' (Генеральне агентство відкупів), щоб координувати збір усіх податків, окрім сумнозвісного ''taille'', земельного податку (його залишили інтендантам). Після смерті Кольбера бюджетний дефіцит зріс, і довелося вдатись до маси різних заходів, зокрема й до ''capitation'', подушного податку, 1695 p., ''billets de monnaie'', паперових грошей, 1701 p. і ''dixieme'', державної десятини, 1710 р. У комерційному секторі Кольбер запровадив особливий режим, спробувавши завести всю приватну діяльність у межі державних регуляцій і надати пріоритет державним підприємствам, надто в мануфактурному виробництві та зовнішній торгівлі. ''"Code de la Draperie"'' ("Текстильний кодекс", 1669 p.) – один з прикладів його манії докладного регулювання. Велика текстильна фабрика Ванробе в Абвілі та державна Гобеленова фабрика, переведена до Парижа з Брюселя, – пам'ятки Кольберової любові до мануфактурного виробництва. Різні державні торговельні компанії — ''des Indes Orientales'' (1664 p.), ''des Indes Occidentales'' (1664 p.), ''du Nord'' (1669 p.), ''du Levant'' (1670 p.) – пам'ятки Кольберової віри, що загальне багатство країни можна збільшити тільки тим, що завезено з-за кордону». '''     Дейвіс Н.''' Європа : Історія / Н. Дейвіс ; пер. з англ. П. Таращук. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. – С. 638–639.


<h3><center>Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… При Ж. Кольбере во Франции развитие получили не только коммерция, шелковые и шерстяные мануфактуры, но и металлургические предприятия. Появились кредитные учреждения. Кольбер принял меры по унификации тарифов и укрупнению внутренних таможенных областей, что способствовало развитию внутренней торговли, хотя продукция мануфактур из-за низкой покупательной способности масс предназначалась прежде всего для внешнего рынка. Развитие получил торговый и военный флот Франции». '''     Мазараки А. А.''' Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 223.
</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Lettres, instructions et memoires de Colbert''' [Ressources électroniques] : en 8 t. / Jean-Baptiste Colbert. – Données de texte électronique. – Mode d'accès: '''http://cour-de-france.fr/article318.html?lang=fr'''. – Titre de l'écran. – Дата звернення: 09.01.2017.
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь'''. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 15а (полутом 30). – С. 785–787. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''http://www.britannica.com/biography/Jean-Baptiste-Colbert'''. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
<li>'''Ададуров В.''' Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття) / Вадим Ададуров ; [наук. ред. Я. Грицак]. – Львів : Вид-во укр. католицького ун-ту, 2002. – 444 с. – С. 222–223: про Жана-Батіста Кольбера. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) А28'''
<li>'''Бродель Ф.''' Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з фр. Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1997. – Т. 2. – 585 с. – Про Ж.-Б. Кольбера див. за покажч. імен. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Б88'''
<li>'''Валлерстайн И.''' Мир-система Модерна. Т. 2. Меркантилизм и консолидация европейского мира-экономики, 1600–1750 гг. / Иммануил Валлерстайн ; пер. с англ., лит. ред., коммент. Н. Проценко. – Москва : Ун-т Дмитрия Пожарского, 2016. – 528 с. – С. 114–115, 140–144, 325–326: о Кольбере. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 В15'''
<li>'''Зиньковский Е. М.''' Особенности меркантилизма в Англии [Электронный ресурс] / Е. М. Зиньковский, Е. С. Дьячкова // Экономика и социум. – 2014. – № 2 (11). – '''[[Медіа:Zinkovskij191-198.pdf|С. 191–198]]'''.
<li>'''Иегер О.''' Всеобщая история : в 4 т. / О. Иегер ; пер. и доп. под ред. П. Н. Полевого. – Санкт-Петербург : Издание А. Ф. Маркса, 1894. – Т. 3. – 665 c. – С. 364: о Ж.-Б. Кольбере. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9 И30'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – XI, [1], 322, IV с. – '''[[Медіа:Ingrem53,54,88.pdf|С. 53, 54, 88]]''': о Кольбере. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Камерон Р.''' Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней : пер. с англ. / Р. Камерон. – Москва : РОССПЭН, 2001. – 544 с. – (Экономическая история: документы, исследования, переводы). – Из содерж.: Кольбертизм во Франции. – С. 184–189. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 К18'''
<li>'''Кравець В. М.''' Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність / В. М. Кравець, О. В. Кравець ; за ред. В. І. Міщенка. – Київ : Знання-Прес, 2003. – 470 с. – С. 198–200: о Ж.-Б. Кольбере. ''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 К77'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 72–73. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 248–254: о Ж.-Б. Кольбере. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Лист Ф.''' Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – 452 с. – С. 120–122: о Ж.-Б. Кольбере. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л63'''
<li>'''Малов В. Н.''' Ж.-Б. Кольбер : абсолютист. бюрократия и франц. общество / В. Н. Малов ; отв. ред. Е. Б. Черняк ; АН СССР, Ин-т всеобщ. истории. – Москва : Наука, 1991. – 238, [2] с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б288205'''
<li>'''Миклашевский А. Н.''' История политической экономии : Философские, исторические и теоретические начала экономии XIX века / А. Н. Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1909. – VIII, 638 с. – С. 126–144: о Кольбере. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 М593'''
<li>'''Мицюк О.''' К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – Зі змісту: Меркантилізм Франції чи кольбертизм. – С. 145–149. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 13.11.2018.
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – Кн. 1, гл. 3.b : Франция и кольбертизм. – С. 164–184. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Саранов С. В.''' Політика Ж.–Б. Кольбера (1619–1683 рр.) у середземноморському Магрибі: досвід критичного осмислення / С. В. Саранов // Гілея: науковий вісник : зб. наук. пр. – 2015. – Вип. 94. – '''[[Медіа:Saranov94-97.pdf|С. 94–97]]'''. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2015_94_23'''. – Дата звернення: 09.01.2017. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''Ж25326'''
<li>'''Саранов С. В.''' Середземноморська політика Франції: Ж.-Б. Кольбер (1619–1683 рр.) / С. В. Саранов // Сумський історико-архівний журнал. – 2015. – № 24. – С. 69–74. – Режим доступу: '''http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/43098'''. – Дата звернення: 12.11.2018. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ж25920/2015/24'''
<li>'''Sargent A. J.''' The Economic Policy of Colbert [Electronic recourse] / Arthur John Sargent. – Electronic text data. – Kitchener : Batoche books, 2004. – '''[[Медіа:SargentA.J.pdf|79 p.]]'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Kolber2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Jean-Baptiste_Colbert'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Kolber4.jpg|'''Режим доступу''': '''[https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Colbert_villacerf_1685.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/]'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Kolber5.jpg|'''Историческая портретная галерея.''' Выдающиеся личности. – Москва : АСТ ; Санкт-Петербург : Полигон, 2004. – С. 241. 
Файл:Kolber6.jpg|'''Бродель Ф.''' Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Ф. Бродель – Київ : Основи, 1997. – Т. 2. – С. 463.
Файл:Kolber7.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Colbert_sculpture_par_Coysevox.JPG'''. – Дата звернення: 09.01.2017.
Файл:Kolber8.jpg|'''Карамзин Н. М.''' Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Ленинград : Наука, 1984. – С. 283. – (Литературные памятники). – Режим доступа: '''http://www.aviewoncities.com/paris/sainteustache.htm'''. – Дата обращения: 09.01.2017.

</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Колумелла Луцій Юній Модерат

2023-01-25T08:18:25Z

Admin:

[[Файл:Columella.jpg|left|150px]]<h3><center>Колумелла Луцій Юній Модерат 
Columella Lucius Junius Moderatus – 
римський письменник і агроном I ст.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Достовірних біографічних даних про Луція Юнія Модерата Колумеллу залишилося небагато. Відомо, що він народився в іспанському місті Ґадесі (сучасний Кадіс). «Ни о своих родных местах, ни о своих родителях Колумелла не говорит ни слова, ни одно воспоминание о них не врезалось в его душу. Может быть, он еще в раннем детстве остался сиротой. Прочно и почтительно сохранил он память только об одном человеке: о своем дяде с отцовской стороны, Марке Колумелле, «ученом и ревностном сельском хозяине»… Дядя сыграл немалую роль в жизни молодого Колумеллы; его влияние несомненно сказалось и в выборе племянником сельского хозяйства в качестве жизненной карьеры, и в том направлении и духе, в которых он это хозяйство повел» (Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латинского, примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 14–15).

Невідомо, де і як здобував освіту майбутній вчений. Але незаперечним є той факт, що він був людиною вельми ерудованою, прекрасно знав декілька мов, був знайомий з досягненнями у різних галузях знань. «Цитаты из Гомера, Гесиода и Энния легко и уместно соскальзывали с его пера. Вергилия он не просто читал, а занимался им прилежно и пристально – настолько, что впоследствии даже «осмелился» идти по его следам и, «выполняя волю почитаемого поэта», восполнил пробел в «Георгиках»: написал в стихах, где на каждом шагу встречаются реминисценции из Вергилия, целую книгу об уходе за овощами… Окончание школы не было для него прощанием с умственными интересами: он продолжал учиться и учился всю жизнь» (Ученые земледельцы древней Италии. – С. 15).

Наступним етапом у житті Луція була військова служба, яка була на той час обов’язковою сходинкою у службовій кар’єрі для юнаків зі знатних родин. Він був військовим трибуном Шостого Залізного легіону. «Военная служба оставила глубокие следы в сознании Колумеллы; до старости продолжает он воспринимать явления окружающей повседневной действительности в аспекте воинском: имение, куда не заглядывает хозяин, напоминает ему войско, брошенное предводителем; виноградную лозу, приносившую из года в год богатый урожай, он сравнивает с солдатом, беспорочно отслужившим свою службу; толпа рабов выходит с рассветом на работу, “словно в сражение, бодро и смело идя за виликом, как за военачальником”. Его образцовый хозяин ведет себя по приезде в имении, словно полководец, производящий смотр своим солдатам и ревизию всему лагерю. Живучесть этих военных воспоминаний отнюдь не случайна: в военной службе было нечто глубоко созвучное натуре самого Колумеллы, энергичной, деятельной, жаждавшей борьбы и воспринимавшей как борьбу даже такую, казалось бы, мирную деятельность, как сельское хозяйство. И если он не остался на военной службе, то здесь действовали какие-то, к сожалению, ближе нам неизвестные причины чисто нравственного порядка, на которые наш автор намекает вскользь в бегло брошенном замечании, что служба эта “ничего не приносит без чужой крови и чужого страдания”» (Ученые земледельцы древней Италии. – С. 16).

Після служби в армії Колумелла мав блискучі перспективи стати впливовим політиком чи зайняти високий пост державного службовця у Римі. Проте він купив маєток неподалік від міста Ардея і вирішив зайнятися сільськогосподарським виробництвом. Невдовзі він продав цей маєток і натомість купив цілих три – під Карсеолами, Альба-Лонгою і Цере. Господарювати Колумелла вирішив на науковій основі, ретельно вивчаючи накопичений у цій галузі досвід, застосовуючи передові на той час технології та розробляючи власні методи організації праці. Згодом, отримавши позитивні результати своєї господарської діяльності, узагальнюючи власний досвід, він написав ґрунтовну працю «Про сільське господарство» («De re rustica») у 12 книгах. Точна дата написання праць Колумелли невідома, але дослідники вважають, що третя книга з’явилася у 62–65 рр. І ст. н. е. (Див.: Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древнего Рима : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – С. 189).

У першій книзі викладені відомі на той час загальні принципи ведення сільськогосподарського виробництва; у другій, спираючись на великий обсяг фактичного матеріалу, аналізуються відомості про засоби виробництва і агротехнології; третя, четверта і п’ята містять поради по догляду за плодовими деревами і виноградниками; шоста – дев’ята присвячені скотарству, птахівництву, бджільництву та рибному господарству. Вирізняється десята книга «Про садівництво», яка була написана у віршованій формі – гекзаметром, подібно до поеми «Георгіки» Вергілія. Ця поетична частина повинна була, за задумом автора, завершити повний виклад вчення про господарювання. Але на прохання друга Колумелла дописав ще дві книги. В одинадцятій книзі він перерахував обов'язки господаря, а у дванадцятій – господині маєтку.

При роботі над твором Колумелла використовував численні грецькі та латинські джерела. Проте головним чином він спирався на власний досвід, часто аргументуючи доцільність впровадження тієї чи іншої новації посиланнями на свої експерименти. За формою праця Колумелли не має вигляду сухого наукового трактату або підручника – у ній можна знайти і поетичне оспівування сільського життя, і щире захоплення роботою землероба, і відчуття гарячої любові до природи. До теорії агрокультури він підходив як філософ, що розглядає різноманітність всіх численних складових частин цієї науки виключно у сукупності і у порівнянні з природним цілим. Для нього було аксіомою, що наука про сільське господарство дуже близька до філософії, «…стоит ближе всего к мудрости и находится с ней как бы в кровном родстве…» (Колумелла. О сельском хозяйстве / Колумелла // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 111). У своїх переконаннях Колумелла спирався на вчення стоїків, з похвалою відзивався про свого сучасника Сенеку, деякі вислови якого тісно перекликалися з його поглядами на оточуючий світ.

Працю «Про сільське господарство» написано гарною мовою у не позбавленому витонченості стилі. Твір здобув визнання ще за життя автора та набув великої популярності у середньовіччі. Його багато разів переписували і друкували не стільки за його незаперечні літературні переваги, а, насамперед, як практичний посібник по веденню господарства. Так, з 1470 по 1655 рр. ця книга була надрукована 63 рази у багатьох країнах Європи.

У роботі Колумелли знайшли пряме віддзеркалення істотні зміни в організації рабовласницького виробництва, які відбулися у I сторіччі н. е., коли занепад великих рабовласницьких маєтків супроводжувався певним підйомом невеликих латифундій інтенсивного типу, що переходили до більш продуктивного колонатного землеробства. Колумелла відмовився від ідеї попередників ('''[[Катон Старший Марк Порцій Цензор|Катона]]''') встановити оптимальні параметри рабовласницького господарства. Для нього було поза сумнівом, що величезний погано оброблений простір дає менше, ніж маленька чудово оброблена ділянка. «Для эпохи Колумеллы теория устойчивости мелкого земледелия была как раз прогрессивной: крупные латифундии обрабатывались рабским трудом, а рабский труд был наименее производительным. Труд свободных мелких производителей был значительно производительнее труда рабов» (Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 30).

Не дивлячись на те, що Колумелла усвідомлював неефективність рабської праці, його поради виходили з факту існування рабовласництва. Головним завданням він вважав інтенсифікацію господарств, яка не можлива, зокрема, без докорінних змін в організації праці рабів. Одна з основних його ідей – спеціалізація рабів. У нових умовах ведення сільськогосподарського виробництва Колумелла рекомендував широко залучати кваліфіковану рабську працю і не шкодувати коштів на придбання досвідчених рабів, які мають особливі навички. Колумелла закликав рабовласників позбавитися непридатних, недбайливих рабів, цілеспрямовано організовувати їх працю.

Колумелла розробив цілу систему заохочення рабів до більш ефективної праці. Він рекомендував рабовласникам використовувати усі можливі способи, які можуть сприяти зростанню зацікавленості рабів та підвищенню продуктивності їхньої праці: від застосування методів жорсткого примушення до встановлення відносин довіри, які повинні красномовно демонструвати «турботу» господаря про життя рабів.

Колумелла бачив обмежені можливості рабовласництва, але все-таки сподівався компенсувати їх продуманою виваженою системою управління за допомогою раба-фахівця, досвідченого вілика і, нарешті, строгого і кваліфікованого господаря маєтку. Ефективний менеджмент розглядався ним як один з найважливіших чинників організації праці у маєтку. «Тот, кто посвятит себя занятиям сельским хозяйством, должен прежде всего обладать следующими качествами: знанием дела, возможностью расходовать средства и желанием действовать. (...) Недостаточно знать или хотеть, если нет требуемых на работу денег; стремление действовать и тратиться не принесут, в свою очередь, никакой пользы без наличия знаний. Знать, что следует делать, это самое главное в каждом деле, а особенно в сельском хозяйстве, где охота и возможность действовать, при отсутствии знаний, часто приносит хозяину большой ущерб, так как бестолково выполненная работа только переводит зря деньги» (Мировая экономическая мысль. – Т. 1. – С. 111–112). Колумелла радить будувати маєтки у передмісті, щоб власник міг частіше туди навідуватися. Та розуміючи, що перебудувати рабовласницьке господарство буде важко, він пропонував нерадивим господарям за краще здавати землю в оренду вільним колонам або замінити ними рабів-прикажчиків.

Вже у передмові до першої книги Колумелла вступив у полеміку з тими римськими аграріями, які бачили причини певного занепаду господарства у безплідді землі і поганому кліматі. «Я слышу, как часто у нас первые люди в государстве обвиняют то землю в бесплодии, то климат в давней и губительной для урожаев неравномерности. Некоторые даже как бы смягчают эти жалобы ссылкой на определенный закон; земля, по их мнению, усталая и истощенная роскошными урожаями старых времен, не в силах с прежней щедростью доставлять людям пропитание. (...) Я думаю поэтому, что дело не в небесном гневе, а скорее в нашей собственной вине. Мы отдаем сельское хозяйство, как палачу на расправу, самому негодному из рабов, а при наших предках им занимались наилучшие люди и наилучшим образом» (Мировая экономическая мысль. – Т. 1. – С. 111).

Колумелла рішуче заперечував економістам-аграріям, що надавали дуже велике значення природній родючості грунту. «…Разумный человек не станет покупать землю в любом месте, поддавшись на соблазн плодородия или красивого местоположения. Несомненно, однако, что энергичный хозяин сумеет сделать доходным и приносящим пользу всякий участок, какой бы он ни купил или получил, дело в том, что предки наши оставили нам много средств против вредного климата, с помощью которых можно смягчить его губительное и болезнетворное влияние, а на плохой земле знание и усердие хозяина смогут победить ее бесплодие» (Мировая экономическая мысль. – Т. 1. – С. 112).

По суті, Колумелла першим в античній думці порушив питання інтенсивного шляху розвитку рабовласницького господарства. Він розробив цілу систему штучного здобрювання ґрунту, сміливо виступив за проведення агротехнічних дослідів, закликаючи господарів не боятися проводити експерименти. Вчений вважав, що при такому способі господарювання будь-які землі принесуть землевласникові дохід. Він наголошував: «Единственный чистый и благородный способ увеличить свое состояние – сельское хозяйство» (Мировая экономическая мысль. – Т. 1. – С. 111).

[[Файл:Novikov.png|right|95px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Луція Юнія Модерата Колумеллу">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Джон Келлс Інгрем (1823–1907) – ірландський економіст, історик економічної думки</center></h3>[[Файл:Ingrem27-28.jpg|center|450px]]'''     Ингрэм Д.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – С. 27–28.

<h3><center>Джузеппе Сальвіолі (1857–1928) – італійський історик, дослідник економічної історії, історії римського та італійського права</center></h3>[[Файл:Salvioli127.jpg|center|500px]]'''     Сальвиоли Г.''' Капитализм в античном мире : этюд по истории хозяйственного быта / Г. Сальвиоли ; пер. с фр. Р. Гальперина. – Изд. 2-е. – Харьков, 1923. – С. 127.

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«12 книг «Про сільське господарство» написав Колумелла Люцій Юній Модерат... Навіть нині не можна без хвилювання сприймати слова Колумелли з передмови до першої книги, в якій він називає землю матір’ю, божественним творінням… Позитивною рисою праці Колумелли є оцінка поглядів попередників, які займалися проблемами аграрної економіки. Ведення сільського господарства може бути ефективним тільки тоді, коли воно матиме власного господаря». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 82–83.

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Колумелла першим у античній економічній думці поставив питання про інтенсифікацію розвитку рабовласницьких господарств на основі проведення агротехнічних заходів та реорганізації праці рабів». '''     Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 84.

«Колумелла с целью повышения продуктивности рабского труда советовал покупать опытных и квалифицированных рабов, устанавливать разделение труда между ними, стимулировать соревнование между рабами, используя материальные и моральные факторы. Одновременно мыслитель признавал работу колонов более продуктивной, считая целесообразным переход к колонату и привлечение к обработке земель сельских жителей». '''     Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – С. 147.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''De L`Agriculture''' [Ressources électroniques] = De re rustica / L. J. Moderatus Columelle // Les agronomes latins : Caton, Varron, Columelle, Palladius : avec la traduction en français / publiés sous la direction de M. Nisard. – Données de texte électronique. – Paris, 1864. – P. 169–495. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k2820632?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
<li>'''Des Arbres''' [Ressources électroniques] = De Arboribus / L. J. Moderatus Columelle // Les agronomes latins : Caton, Varron, Columelle, Palladius : avec la traduction en français / publiés sous la direction de M. Nisard. – Données de texte électronique. – Paris, 1864. – P. 495–512. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k2820632?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
<li>'''О сельском хозяйстве''' : [отрывки] / Колумелла // Античный способ производства в источниках : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – С. 24–28. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 A72'''
<li>'''О сельском хозяйстве''' / Луций Юний Модерат Колумелла // О сельском хозяйстве / Катон, Варрон, Колумелла, Плиний ; введ. М. И. Бурского. – Москва : Сельхозгиз, 1957. – C. 157–209. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВО 683524'''
<li>'''О сельском хозяйстве''' : [отрывки] / Колумелла // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 111–113. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Сельское хозяйство''' / Колумелла // Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латинского, примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 114–198. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) У91'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 15а (полутом 30). – С. 771. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 196–197. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Вольский М. М.''' Рабская обработка земли : Античность. Европейские колонии. Соединенные Штаты / М. М. Вольский ; Акад. фундам. исслед. – 2-е изд. – Москва : Либроком, 2011. – 297 с. – С. 46, 49–50, 66–67, 89–93: о Колумелле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 B71'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 144–146: о Колумелле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 84. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 39. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 40. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К79'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 117–119: о Колумелле. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Луццатто Дж.''' Экономическая история Италии : античность и средние века / пер. с итал. М. Л. Абрамсон ; под ред. и с предисл. С. Д. Сказкина. – Москва : Изд-во иностр. лит., 1954. – 456 с. – С. 107: о Колумелле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''336 Л86'''
<li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 161–162. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
<li>'''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль Древнего Рима : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 357 с. – С. 189–209: о Колумелле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
<li>'''Ученые земледельцы древней Италии''' / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латинского, примеч., введение М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – 292 с. – С. 14–22: о Колумелле. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) У91'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Columella1.JPG|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Columella'''. – Дата звернення: 03.04.2018.
Файл:Columella3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Columella'''. – Дата звернення: 16.04.2018.
Файл:Columella2.jpg|'''Режим доступу''': '''http://centros.edu.xunta.es/iesoteropedrayo.ourense/images/paraninfo/ficha_columela.html'''. – Дата звернення: 03.04.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кері Генрі Чарльз

2023-01-25T08:18:10Z

Admin:

[[Файл:Carey.JPG|left|150px]]<h3><center>Кері Генрі Чарльз 
Carey Henry Charles 
15 грудня 1793 – 13 жовтня 1879 – 
американський економіст XIX ст., 
автор теорії «гармонії інтересів».
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Генрі Чарльз Кері народився 15 грудня 1793 року у Сполучених Штатах Америки у місті Філадельфія.

Батько Генрі Кері Метью Кері (Cary Mathew) (1760–1839 рр.) – публіцист, книговидавець. На своїй батьківщині в Ірландії був відомим борцем за її незалежність. У 1779 р. опублікував серію статей на захист католиків, за що зазнав політичних переслідувань і був змушений емігрувати до Франції.

У передмісті Парижа Пассі він влаштувався на роботу у типографію Бенджаміна Франкліна. Відомий американський політичний діяч не раз відзначав сумлінну роботу здібного ірландця. Та молодий чоловік розумів, що зробити кар’єру він зможе тільки в англомовній країні.

У 1784 році Метью Кері переїхав до Пенсільванії. У Новому Світі він пройшов шлях від простого продавця газет до власника впливового видавництва і здійснив свою «американську мрію». У 1790-х рр. Метью Кері – відомий книговидавець. Він досяг великих успіхів у виданні Біблій, підручників, альманахів, романів, карт і атласів. І нині карти Метью Кері представлені в бібліотеці Конгресу США. У 1801 р. він організував щорічний книжковий ярмарок, що проходив у Філадельфії та Нью-Йорку (на зразок книжкових ярмарок Франкфурта і Лейпцига).

Метью Кері брав активну участь у суспільному житті Філадельфії: у 1810 р. він добивався подовження хартії банку США I (Bank of the U. S., The First), у 1814 р., підтримуючи військові зусилля уряду, намагався примирити джефферсоновських республіканців з федералістами. Був членом філадельфійського Товариства заохочення національної промисловості, складав його звернення, що містили класичний захист системи протекціонізму. Також був членом Американського філософського товариства та Інституту Франкліна, членом Ради директорів Банку Пенсільванії та компанії Chesapeake and Delaware Canal, засновником The Hibernian Society – благодійного ірландського товариства, що надавало допомогу ірландським іммігрантам. На американському континенті Метью Кері одружився, тут народився його син Генрі.

Дитинство сина багатого видавця мало чим відрізнялося від дитинства багатьох його американських однолітків – він не мав ніяких переваг і вже у вісім років пішов учнем до книжкового магазина батька. Освіту Генрі здобував самотужки, читаючи книги та рукописи, які давав йому батько. У дванадцять років його відправили до Балтимору представляти свого батька у філіалі фірми, Генрі жив там до 1809 року. Після цього він подорожував як продавець фірми. Його маршрут простирався від штатів Нової Англії до Кароліни. У 1814 р. його було прийнято до фірми у якості партнера. Після виходу на пенсію Метью Кері у 1825 р. передав синові керівництво компанією. Так Генрі Кері став президентом одного з найвпливовіших і найбільших видавництв в Америці.

Керуючи великою фірмою, Кері опанував ще й професію журналіста. Його цікаві статті, переважно на економічну тематику, час від часу почали з’являтися у популярних американських газетах і журналах.
У 1819 році Генрі Кері одружився з сестрою відомого американського художника Чарльза Леслі. У 1825 році подружжя Кері вперше здійснило подорож до Європи. У ці роки Генрі Кері був прихильником трудової теорії вартості Адама Сміта і на численних зустрічах з європейськими політиками та економістами палко відстоював свої переконання. Пізніше Кері ще двічі (у 1857 і 1859 роках) відвідав Старий Світ, познайомився з '''[[Мілль Джон Стюарт|Джоном Стюартом Міллем]]''' та політичним діячем Камілло Кавуром, німецьким хіміком Юстасом фон Лібіхом та багатьма іншими відомими науковцями.

У 20-х роках ХІХ століття Генрі Кері був одним з найбагатших і найуспішніших бізнесменів Сполучених Штатів. Окрім потужної видавничої компанії у його володіння входили численні підприємства у різних галузях американської економіки. У 1829 році Кері став співзасновником страхової компанії, успішна діяльність якої суттєво збільшила його і так чималі статки. Подружжя Кері вело традиційне світське життя, було частиною нової американської аристократії. «Дом Генри Кэри в Филадельфии, на Ореховой улице, существовал как общественный клуб. По воскресеньям, в 4 часа вечера, число приглашенных было столь многочисленным, что дверь открывалась без звонка колокольчика, и гости входили без всяких формальностей. Библиотека, занимавшая первый этаж, уставленная книжными шкафами, украшенная картинами старых мастеров, бронзовыми канделябрами и мраморными статуями, становилась местом оживленных разговоров. С легкой улыбкой хозяин предлагал пришедшим отличное французское вино и рассказывал занимательные истории. Его гостями были самые разные люди: конгрессмены, поэты, журналисты, дипломаты, чиновники, юристы, бизнесмены. Эти вечера были популярны в Филадельфии и получили название: «вечера у Кэри». Разговоры велись о железных дорогах, металлопрокатных заводах, акциях, ценах на урожай, западных землях, политике. Но они всегда переходили к одному и тому же – политике и протекционизму. Присутствие Кэри сказывалось самым положительным образом. Он всем давал высказаться, но его мнение чаще всего оказывалось определяющим и принималось без возражений» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны / Т. В. Алентьева // Русское открытие Америки : сб. ст., посвящ. 70-летию акад. Николая Николаевича Болховитинова. – Москва : РОССПЭН, 2002).

«Среди учеников Кэри был экономист и сталелитейщик из Пенсильвании Стив Колуелл; Эбер Уорд, президент Ассоциации производителей чугуна и стали; Джон Уильямс, редактор издаваемого ассоциацией журнала «Айрон эйдж»; конгрессмен Дэниел Моррелл, сталепромышленник из Пенсильвании; Смит Хоманс-мл., редактор «Бэнкэрз мэгазин»; влиятельный конгрессмен от Пенсильвании Уильям Келли … Кружок Кэри был очень влиятелен в Американской лиге промышленников, которая распространяла учение Кэри о высоких тарифах и дешевых деньгах. Если не прямыми последователями Кэри, то его союзниками в Конгрессе были фабриканты стали Тадеуш Стивенс из Пенсильвании и Джон Грисуолд из Нью-Йорка» (Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США : От колониального периода до Второй мировой войны / Мюррей Ротбард ; [пер. с англ. Б. С. Пинскера ; под ред. А. В. Куряева ; авт. предисл. Джозеф Салерно]. – Челябинск : Социум, 2009. – C. 150–151). Свідоцтвом високого авторитету Г. Кері є і той факт, що конгресмен Келлі присвятив виданий ним збірник промов, листів і звернень з питань промисловості і фінансів «прекрасному знатоку экономики, глубокому мыслителю и внимательному наблюдателю общественных явлений, моему многоуважаемому другу и учителю Генри Ч. Кэри» (Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США. – C. 151). Кері та його однодумці були прибічниками вчення про високі тарифи і дешеві гроші. Вони визнавали, що у період інфляції знецінення вітчизняної валюти йде швидше, ніж зростають ціни, і доки долар падає, а золото зростає, ціни на внутрішні товари будуть завжди нижчі від цін на імпортні товари, у зв’язку з цим інфляція є своєрідним протекційним тарифом. Таким чином, інфляціоністська політика дешевих грошей, коли знецінюється долар і дорожчає золото, не тільки забезпечує промисловість дешевим кредитом, але й виступає у якості додаткового тарифного захисту. Як економіст і бізнесмен Кері чудово розумів і відчував кон’юнктуру ринку, знав всі підводні течії американської економіки, був прекрасним фінансовим аналітиком. Після 1834 р. він закінчив активну діяльність у фірмі та вирішив продовжити економічні дослідження і почати літературну кар’єру у галузі суспільних наук. Результатом цього рішення стали його перші економічні твори, серед яких виділялися фундаментальні тритомники «Essay on the Rate of Wages» («Нариси про норму заробітної плати», 1835 р.), «The Principles of Political Economy» («Принципи політичної економії», 1837–1840 рр.), «The Past, the Present and the Future» («Минуле, сьогодення і майбутнє», 1848 р.), «The Harmony of Interests: Agricultural, Manufacturing and Commercial» («Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції», 1850 р.), «Letters to the President: On the Foreign and Domestic Policy of the Union, and its Effects, as Exhibited in the Condition of the People and the State» («Політико-економічні листи до Президента Американських Сполучених Штатів», 1858 р.), «Principles of Social Science» («Принципи соціальної науки», 1858–59 рр.), «The Unity of Law; As Exhibited in the Relations of Physical, Social, Mental, and Moral Science» («Єдність законів: співвідношення фізичної, суспільної, психологічної і етичної наук», 1872 р.).

Поступово Генрі Кері став впливовим американським політиком. Його редакційні статті у популярній газеті «New York Daily Tribune» (на той час видавалася найбільшим у світі тиражем у 300 тисяч примірників) мали широкий резонанс у суспільстві. '''[[Маркс Карл Генріх|Карл Маркс]]''', який також публікувався у цій же газеті, правда, на інших шпальтах, називав Кері «єдиним значним північноамериканським економістом» (Маркс – Йосифу Вейдемейєру, 5 берез. 1852 р. / Карл Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 28. – С. 400).

Генрі Кері був одним із фундаторів і активним членом новоствореної у 1854 році Республіканської партії США. Він говорив від імені великого бізнесу Америки. На його рекомендації і ґрунтовні економічні дослідження спиралися конгресмени у своїх законодавчих ініціативах. Саме Кері сприяв (а у деяких джерелах стверджується – був стовідсотковим автором) тому, що «19 марта 1860 г. на рассмотрение Конгресса вносится билль Морилла, предусматривающий повышение тарифных ставок. Он являлся законопроектом, направленным, прежде всего на увеличение государственных доходов и покрытие дефицита казны и повышал существующие пошлины на 10%, восстанавливая в основном уровень 1846 г. В то же время это был в определенной степени протекционистский тариф, так как уровень пошлин в ряде случаев повышался до 47,9%. В Пенсильвании, известной своими угольными шахтами, чугунолитейными и железоделательными заводами, билль был встречен с ликованием, даже демократы этого штата поддержали его» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

Генрі Кері прийняв безпосередню участь у передвиборній кампанії 1860 року тодішнього лідера республіканців Авраама Лінкольна. Він був одним із співавторів політичної та економічної програми майбутнього лідера американської нації, виступив із серією статей на підтримку його кандидатури.

До кінця свого життя Кері залишався завзятим янкі, одним з основних теоретиків Великої старої партії (Grand Old Party). Він помер 13 жовтня 1879 року у Філадельфії.

Світогляд Генрі Кері, його економічні погляди формувалися під впливом історичних подій, які відбувалися у США у першій половині XIX століття. Перемога над Англією у боротьбі за незалежність, велика кількість вільних земель та інших природних багатств, масова імміграція, імпорт капіталу і найновітніших технологій зі Старого Світу прискорили розвиток економіки США. Ліберальне американське законодавство сприяло впровадженню нових бізнесових проектів і освоєнню незаселених територій. Відкривалися можливості швидко розбагатіти навіть людям з невеликими статками, що створювало ілюзію солідарності інтересів різних класів американського суспільства. «Его взгляды во многих отношениях являются типично американскими: глубокая антипатия к теории Мальтуса и '''[[Рікардо Давид|Рикардо]]''', которые, на его взгляд, извратили учение '''[[Сміт Адам|Адама Смита]]'''; уверенность в том, что вся классическая экономическая теория нуждается в ревизии в свете американского контекста избыточных земельных ресурсов и редкости труда; оптимистическая вера в конечную гармонию экономических интересов, особенно в отношении интереса труда и капитала с одной стороны и землевладельцев – с другой; и поддержка протекционизма (которая только постепенно появлялась в ходе его публикаций)» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2005. – С. 155).

Методологія «соціальної науки», яку запропонував Кері, відрізнялась від основних постулатів класичної політичної економії. Головна відмінність «нової» науки полягала у тому, що закони розвитку суспільства американський економіст вважав тотожними законам природи. Всі економічні закони, на його думку, виражають не відносини між людьми, а відносини людей з природою. Відповідно, предметом «соціальної науки» є не закономірності розвитку суспільного виробництва, а людина і її дії для задоволення власних потреб.

Подібний підхід до розгляду економічних законів і категорій був дещо еклектичним. Він не дозволив Кері побудувати струнку і до кінця аргументовану власну економічну концепцію. Так, наприклад, трудовій теорії вартості класиків він протиставив свою теорію, згідно до якої вартість є міра протидії, яку людям необхідно подолати, щоб здобути необхідні засоби існування. А капітал він трактував як знаряддя, за допомогою якого людина набуває можливість управляти силами природи. Разом з цим теорія вартості Кері містить багато положень трудової теорії вартості класичної школи. «Объясняя происхождение ценности трудом, Кэри поставляет ее в зависимость от улучшения качества труда или накопления капитала. По учению Кэри, одинокий поселенец озаботится прежде всего приобретением предметов, для удовлетворения первых потребностей. С приобретениями своими он свяжет понятие о ''ценности'', определяя последнюю издержками производства, или ''количеством труда'', которое ему пришлось дать в обмен за эти произведения. Земля, находящаяся в его распоряжении в неограниченном количестве, не будет иметь ценности. Если поселенец, подвигаясь вперед, встретится с другим поселенцем, участок которого изобилует иными произведениями, то между обеими сторонами установится мена. Оценка промениваемого будет соразмеряться с трудом, употребленным на производство или на присвоение каждого предмета, потому что если бы одна из стран, требовала за свое произведение более труда, чем оно стоит, то другая могла бы сама добыть желаемое произведение. Предыдущее объясняет и ''природу'', и ''мерило'' ценности» (Бунге Н. Основания политической экономии / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 546).

Ще однією з особливостей трактовки теорії вартості «по Кері» було те, що він «…разработал теорию трудовой ценности на основе воспроизводства (ценность определяется не только прошлыми, но и будущими затратами труда), которая произвела глубокое впечатление даже на Маркса» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 155).

Розглянувши закон вартості, Кері зробив висновок: твердження Рікардо про існування при капіталізмі антагоністичних класових суперечностей хибне. Систему Рікардо він називав системою ворожнечі, яка прагне розпочати війну як у суспільстві кожної окремої країни, так і між націями. Вченню англійського економіста він протиставив свою класову теорію «гармонії інтересів». Теорія «гармонії інтересів» викладалася у вищих навчальних закладах США. Ця теорія набула популярності не тільки на американському континенті, а й у Європі. Широкому загалу вона стала відома внаслідок скандального звинувачення у плагіаті '''[[Бастіа Клод Фредерік|Фредеріка Бастіа]]'''. У впливових європейських виданнях з’явилися публікації відомих економістів, в яких доводилося, що теорію «гармонії інтересів» у Кері «запозичив» французький економіст, який під тиском критиків заявив, що просто «забув» зробити відповідні посилання на праці американського вченого.

Наріжним каменем теорії «гармонії інтересів» став «закон розподілу», який був розроблений Кері на противагу вченню Рікардо про доходи. Відповідно до цього закону із зростанням продуктивності праці частка доходів найманих робітників збільшується абсолютно і відносно, а частка капіталістів, збільшуючись абсолютно, відносно падає. Таким чином, робить висновок американський економіст, добробут робітників при капіталізмі зростає швидше, ніж доходи капіталістів. Для обґрунтування цього положення Кері запропонував особливу теорію витрат виробництва. За цією теорією із зростанням продуктивності праці витрати на відтворення засобів виробництва зменшуватимуться. Це нібито призведе до падіння цінності капіталу, який Кері ототожнював із засобами виробництва, і до зниження процента. У результаті цього частка продукту праці, що дістається власникові капіталу, відповідно також зменшиться. Проте зросте цінність праці робітників та її частка у продукті праці. «В противоположность этим воззрениям, Кэри развивает мысль, что вместе с накоплением капитала улучшаются и качество, и производительность труда; при этом доля работника в общем итоге производства возрастает абсолютно и относительно, доля капиталиста или поземельного владельца возрастает только абсолютно и уменьшается относительно, как составная часть общего итога произведений. Эти положения Кэри поясняет следующею примерною таблицею:

{|
|||Итог производства||Доля капитала||Доля труда
|-
|Первый период|| 100||75||25
|-
|Второй ||200||120||80
|-
|Третий ||300||150||150
|-
|Четвертый ||400||180||220
|-
|Пятый ||600||240||360
|-
|Шестой ||1000||333||667
|}

Таким образом, приведенная таблица представляет возрастание капитала с немногим в четыре раза, – труда с лишком в 26 раз. Чем быстрее уменьшается доля капиталиста, тем сильнее становится стремление к увеличению постоянного капитала, сравнительно с оборотным, и к дальнейшему уменьшению доли, составляющей поземельную ренту. С возрастанием власти человека над веществом, постепенно уменьшается власть человека над человеком, и упрочивается равенство между разными членами человеческого рода. Для того, чтобы слабый достиг той же ступени, на которой находится сильный, для того чтобы женщина заняла принадлежащее ей место подле того, который доселе был везде ее повелителем, следует только предоставить – возрастать богатству, усиливаться ассоциации и развиваться индивидуальности. Этот взгляд Кэри старается подтвердить статистическими данными из разных эпох и разных стран» (Бунге Н. Основания политической экономии. – С. 626).

У своїй теорії Кері відносить всю прибуткову вартість до процента, ігноруючи всі інші форми прибуткової вартості. При цьому він розглядає процент як плату за труд, що витрачається на виробництво засобів виробництва.

Теорія «гармонії інтересів» приводить Кері і до досить несподіваних висновків: «…К признанию эффективности и благодетельности рабства. Он доказывает, что интересы рабов и рабовладельцев находятся в полном согласии друг с другом. Плантаторы, по его словам, являются источником счастья и процветания для своих рабов. В своих рассуждениях он исходит из патерналистского подхода к рабству» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

Теорію «гармонії інтересів» Кері почав пов’язувати і з необхідністю проведення у США державної політики протекціонізму, яка була вкрай необхідна молодій американській промисловості. Цим значною мірою пояснювалися його іноді досить різкі висловлювання проти системи Сміта-Рікардо, яка захищала свободу торгівлі. «Предполагаемое введение тарифа, основанного на принципах свободной торговли, вызвало целый поток писем Кэри к президенту Д. Бьюкенену. Эти письма печатались в 1857–1858 гг. в газете «New York Tribune» и таким образом становились известны самым широким слоям населения. В первом своем письме Кэри сравнивает две системы: систему свободной торговли и протекционизм. Далее он подробно характеризует преимущества протекционизма. Заканчивает свои письма Кэри призывом: «Г-н президент! Восстановите акт 1842 г., и спрос на труд снова возникнет, и мы избавимся от ужасающих картин нищеты, отчаяния, злодейства и смерти… Восстановите этот акт, и фабрики и горны немедленно откроются и вызовут спрос на труд, хлеб, сырье и положат конец упадку цен на зерно и хлопок… Взгляните куда угодно, и везде вы убедитесь в совершенной необходимости покровительства, как единственного средства создать великую внутреннюю промышленность» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

У багатьох своїх творах, у численних публікаціях Кері пропонував цілу низку заходів з державного регулювання економіки. Проте заклик до політики протекціонізму найбільше дратував його опонентів, які наголошували, що це єдине, на що спромігся американський вчений. «Но главную занимательность письмам Кэри дает забавная мономания его ставить тарифный вопрос средоточием всей общественной жизни, главным регулятором всех ее явлений; эту мономанию навели на него экономисты, перестроившие всю науку в таком духе, что вопросы о торговле стали главным предметом ее. Пусть они посмотрят на письма Кэри к президенту и полюбуются верным, хотя и обратным отражением своих воззрений: тарифный вопрос – источник всех «многоразличных недугов» Соединенных Штатов и лекарство против них – это восхитительно!» (Чернышевский Н. Г. Политико-экономические письма к президенту Американских Соединённых Штатов Г. К. Кэри / Н. Г. Чернышевский // Избранные экономические произведения : [в 3 т.] / Н. Г. Чернышевский ; [под ред. И. Д. Удальцова]. – Москва : Госполитиздат, 1948. – Т. 2. – С. 551).

Особливості розвитку американської економіки у ХІХ столітті обумовили своєрідний підхід до теорії ренти, який запропонував Генрі Кері. «В книге «Прошлое, настоящее и будущее» (''The Past, The Present and the Future'', 1848) он подробно изложил свою теорию ренты и показал, что историческая последовательность обработки земли, по крайней мере, в Соединенных Штатах, была прямо противоположна последовательности, предложенной Рикардо, а именно, от худших земель к лучшим, видимо потому, что доходы от приложения капитала к земле характеризовались возрастающей, а не убывающей отдачей. Кэри не смог понять, что это применимо только к тому, что было названо «предельным уровнем экстенсивного использования земли» (приложение одного и того же количества капитала и труда к большему количеству земли), а не к «предельному уровню интенсивного использования земельных угодий» (приложение большего количества капитала и труда к участку земли одной и той же площади)» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 155–156).

Незважаючи на критику численних опонентів, подальший розвиток політичної економії у США знаходився під беззаперечним впливом теоретичних побудов Генрі Кері. Ідеї Кері мали значний вплив на економічні концепції не тільки американських, але і європейських економістів. Послідовниками Кері були Макс Вірт та Євген Дюрінг, теорією Кері захоплювався '''[http://10.1.1.189/EcoOpinionOfUkr/index.php/%D0%91%D1%83%D0%BD%D0%B3%D0%B5_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Х. Бунге]'''. Пропозиції Генрі Чарльза Кері з державного регулювання економіки знаходять відображення в економічних і політичних програмах американських президентів і донині.

[[Файл:Novikov.png|right|95px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Генрі Чарльза Кері">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Григорій Матвійович Цехановецький (1833–1898) – український вчений-економіст</center></h3>«Бастиа, как нам кажется, развил только учение Кери (Carey), с которым нельзя однако же вполне согласиться в том, что «''труд составляет единственный источник ценности''», тем более, что сам Кери указывает на полезность как на необходимое для неё основание. За то наука обязана Кери уяснением исторического движения ценности: он доказывал, что ценность предметов в прогрессе общества падает относительно их полезности и не соразмеряется с издержками производства, если она понизились, а с издержками, которыми этот предмет может быть воспроизведён ''при настоящих обстоятельствах''. С улучшением производительности уменьшается количество труда, нужное для воспроизведения какого-нибудь предмета: следовательно, ценность всех прежде существовавших произведений, выраженная трудом, с улучшением его падает, а полезность, разумеется, остаётся та же». '''     Цехановецкий Г.''' Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем : дис., написанная канд. историко-филолог. фак. Григорием Цехановецким для получения степени магистра полит. экономии и статистики / Г. Цехановецкий. – Киев : Унив. тип., 1859. – С. 27.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«…Доктрина Carey носит двойственный характер: она пытается примирить две крайние противоположности – объективный и субъективный взгляды на ценность. Пока Carey утверждает, что благодаря успехам производства предметы, производимые раньше, все более и более теряют свою ценность, он стоит на объективной точке зрения, хотя и ошибается в том, что вместо главной формулы ценности, относящейся по самой сущности дела к процессу общественного производства, он ставит второстепенный термин воспроизведения, которое в процессе производства, несомненно, играет весьма незначительную роль, не говоря уже о полной замене новым термином старого. Но когда Carey пытается применить ту же формулу ко всякому случаю простой монополии, например к обмену дичи и рыбы, добытой дикарями посредством продолжительного труда, на топоры ружья гораздо меньшей стоимости, – он переходит на чисто субъективную точку зрения, применяет свое общественное начало к индивидуальному случаю совершенно особой категории. Тут он смешивает различные вещи. Если нам говорят, что все вещи, произведенные в таком количестве, которое превышает наличную потребность в них, продаются дешевле, когда возрастанию этой потребности сопутствует какое-нибудь важное промышленное изобретение, значительно уменьшающее количество труда, потребное на производство подобных вещей, то, само собою разумеется, нам остается только согласиться с этим. Мы найдем, конечно, что подобная формула не может быть поставлена на место формулы издержек производства по той простой причине, что не может быть и сравниваема с нею, так как та обнимает собою все меновые случаи среднего момента, а это – только известное количество ''таких'' случаев, которые могут ''иметь'' место на каждой ступени хозяйственного развития, но могут и ''не иметь'' его: стоит заготовлять лишь такое количество товаров, которое будет потребляемо без остатка, а следовательно, и не потеряет ценности, когда те же товары станут производиться дешевле». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 117–118.

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Можно сказать, что если бы Кэри писал в наши дни, то мы услышали бы от него иную речь, ибо ныне уже нельзя сказать, что Соединенным Штатам еще предстоит обработка самых плодородных земель. Наоборот, не подлежит спору, что остались только бедные или неорошаемые земли, где нужно применять сухую обработку, и что даже на отдаленном западе Америки теория Рикардо больше, чем теория Кэри, соответствует современным фактам. Повсюду там наблюдается возникновение ренты, и некоторые нынешние американские миллиардеры именно ей обязаны своими богатствами. Маловероятно, чтобы Бастиа знал об этой теории Кэри, ибо она была развита главным образом в его книге "Прошлое, настоящее и будущее", появившейся незадолго до смерти Бастиа, и в его "Социальной науке", появившейся 10 лет спустя. Во всяком случае, отдадим дань уважения им обоим за прекрасную мысль, что по мере роста могущества человека над природой уменьшается сумма усилий, препятствий, а с ними и ценность, являющаяся результатом трудности приобретения, что, следовательно, действительное богатство для всех растет, что больше всего выгадывают от него самые бедные». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 266.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Идея Кэри о фундаментальном единстве всей науки (своего рода обобщенный контизм) не была похожа на идею человека, чья интеллектуальная жизнь ограничена вопросами таможенных тарифов. Человек, который еще раз выдвинул идею фундаментального тождества научных законов во всех областях знания, был, несомненно, не прав, но в его ошибке присутствовал элемент величия. Человек, который смог представить Соединенные Штаты как отдельный мир со всеми вытекающими отсюда экономическими, моральными и культурными последствиями, несомненно обладал даром великого видения в том же смысле, что и Лист. В свете этого видения его протекционизм и «гармония» сельскохозяйственных, промышленных и торговых интересов (его концепция «сбалансированной» экономики) приобретают новое значение, полностью упущенное теми, кто видел в нем только лишь рупор бизнесменов. …видение Кэри было великим и в большинстве отношений адекватно выражало положение и дух страны. Более того, мы не можем не признать, что это видение ''не зависело от его плачевного аналитического воплощения и его можно было воплотить более удовлетворительным образом''. Именно это отказывались признать критики Кэри. Большинство из них были более или менее квалифицированными экономистами. Им было нетрудно показать непригодность теории Кэри, а в силу этого они осудили его идею, не выяснив (и возможно, не осознавая), что основные компоненты его идеи выходили за пределы теоретического анализа». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 675–676. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«Про економічні погляди Ч. Kepi можна судити за його визначеннями окремих економічних категорій, каркас яких завжди характеризує стан науки. Зокрема, Ч. Кері сформулював такі економічні поняття: «Корисність є виміром сили природи над людиною, – виміром спротиву, який виявляє природа щодо задоволення й бажань. Багатство полягає у здатності людини володіти даровими силами природи. Виробництво полягає у спрямуванні цих сил на користь людині. Капітал є знаряддям, за допомогою якого виконується певна праця, він має форму землі, кораблів, вагонів, будинків, розумової чи фізичної сили... З розвитком сили асоціації корисність збільшується, а цінність зменшується. Із зменшенням цінності потреб життя, вартість людини збільшується, супроводжуючись розвитком індивідуальності і збільшенням безпеки особи та власності». Ці визначення можуть бути узагальненням теоретико-економічних поглядів Ч. Кері, який ставив цінність людини вище, ніж її речове середовище, протиставляючись трудовій теорії Адама Сміта і Давида Рікардо». '''     Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 310–311.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Principles of political economy''' [Electronic resource] / H. C. Carey. – Electronic text data. – Philadelphia : Carey, Lea & Blanchard, 1837. – 381 p. – Mode of access: '''https://archive.org/stream/principlespolit01caregoog#page/n6/mode/2up 1837'''. – Date of request: 04.05.2018.
* '''Политико-экономические письма к президенту Американских Соединённых Штатов''' : пер. с англ. / Г. К. Кэре. – Москва : тип. Бахметева, 1860. – 260 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 К 90'''
* '''Руководство к социальной науке''' / Кэри ; пер. с англ. [и предисл.] Л. Шаховского. – Санкт-Петербург, 1866. – Вып. 1. – 366 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ40489/1''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф К98'''
* '''Руководство к социальной науке''' / Кэри ; пер. с англ. Л. Н. Шаховского. – Санкт-Петербург, 1869. – Вып. 2. – С. [4], 369–704 : портр. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''В12486''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1ФИ К98'''
</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 17 (полутом 33). – С. 160–161. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1903]. – Т. 11. – С. 728. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' [Электронный ресурс] / под ред. В. Я. Железнова, М. М. Ковалевского [и др.]. – 11-е изд., стер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1926]. – Т. 26. – '''[[Медіа:GranatCarey301-303.pdf|Стб. 301–303]]'''.
* '''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Henry-C-Carey'''. – Title from the screen. – Date of request: 07.05.2018.
* '''Словарь американской истории с колониальных времен до первой мировой войны''' / под ред. А. А. Фурсенко. – Санкт-Петербург : Дмитрий Булавин, 1997. – С. 314–315. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) С48'''
* '''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Политиздат, 1975. – 384 с. – С. 149–151: о Генри Чарльзе Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
* '''Бём-Баверк О.''' Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 407–414: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б45'''
* '''Бергман Е. Э.''' Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 125–127: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б48'''
* '''Блауг М.''' Кэри Генри / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:BlaugKeri155-156.pdf|С. 155–156]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
* '''Бунге Н.''' Основания политической экономии / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – C. 475–637. – (Славетні постаті). – С. 570–571, 615–618, 626, 628: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б91'''
* '''Бунге Н. Х.''' Очерки политико-экономической литературы / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1895. – [2], VI, 465 с. – С. 162–166, 201–311: о Кэри. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В205481''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330.18 Б91''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''33 Бунг'''
* '''Вреден Э.''' Курс политической экономии : на основании лекций, читанных в Императорском С.-Петербургском ун-те в 1873–74 г. / Э. Вреден. – Санкт-Петербург : типолитогр. В. Оболенского, 1874. – 679 с. – С. 385: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 В81'''
* '''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, разд. 2, ч.1, гл. 7.3 : Г. Ч. Кэри. – С. 122–124. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/2'''
* '''Диль К.''' Комментарий к "Основным началам" Д. Рикардо : разреш. авт. пер. со 2-го испр. нем. изд. / Карл Диль ; предисл. А. С. Посникова. – Санкт-Петербург : типолитогр. Шредера, 1912. – Ч. 1. – XVI, [4], 354 с. – Из содерж.: Критика некоторых теорий ренты, выставленных против теорий Рикардо. Кэри и Бастиа. – С. 205–223. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В24111'''
* '''Жуковский Ю.''' Кери и его теория / Ю. Жуковский // Вестник Европы. – 1872. – [Т. 5], кн. 10, октябрь. – С. 611–660. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''ж84852:рк'''
* '''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 309–311. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
* '''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 221–226: о Кэри. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – Розд. 5.2.3 : Концепція «гармонії інтересів» Г. Ч. Кері. – С. 250–252. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Любимов Л. Я.''' Учение о ренте / Лев Любимов. – Электрон. текстовые данные. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1927. – XVI, 501 с. – Из содерж.: Кэри. – С. 92–99. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Л932'''
* '''Милль Дж. С.''' Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – 1039 с. – (Антология экономической мысли). – О Кэри см. по указ. имён. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М60'''
* '''Ротбард М.''' История денежного обращения и банковского дела в США : От колониального периода до Второй мировой войны / Мюррей Ротбард ; [пер. с англ. Б. С. Пинскера ; науч. ред. А. В. Куряева ; предисл. Дж. Салерно]. – Челябинск : Социум, 2009. – 548 с. – C. 150–151: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''336.7 Р79'''
* '''Скворцов А.''' Основания политической экономии / А. Скворцов. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1898. – 432 с. – С. 71–72: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 С42'''
* '''Ущаповський Ю. В.''' Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – 267 с. – С. 70–71: про Генрі Чарльза Кері. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 У96'''
* '''Чернышевский Н. Г.''' Политико-экономические письма к президенту Американских Соединённых Штатов Г. К. Кэри / Н. Г. Чернышевский // Избранные экономические произведения : [в 3 т.] / Н. Г. Чернышевский ; [под ред. И. Д. Удальцова]. – Москва : Госполитиздат, 1948. – Т. 2. – С. 531–551. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ч-49'''
* '''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. VIII, 495–988. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 674–678: о Кэри. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
* '''Kaplan A. D. H.''' Henry Charles Carey [Electronic resource] : A Study in American Economic Thought / A. D. H. Kaplan ; Johns Hopkins Univ. Studies in Hist. and Polit. Science ; Dep. of Hist., Polit. Economy, and Polit. Science. – Electronic text data. – Baltimore : Johns Hopkins Press, 1931. – 96 p. – Mode of access: '''https://socialsciences.mcmaster.ca/econ/ugcm/3ll3/careyhenry/Kaplan%20-%20Carey.pdf'''. – Date of request: 20.04.2018.
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
<gallery>
File:Carey1.jpg|'''Режим доступу''': '''https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Thomas_Henry_Smith_-_Henry_Charles_Carey_-_NPG.67.56_-_National_Portrait_Gallery.jpg'''. – Дата звернення: 25.06.2018.
File:Carey2.gif|'''Режим доступу''': '''http://www.hetwebsite.net/het/profiles/carey.htm'''. – Дата звернення: 25.06.2018.
File:Carey3.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.gettyimages.com/detail/news-photo/portrait-of-henry-charles-carey-an-american-economist-of-news-photo/578341604#portrait-of-henry-charles-carey-an-american-economist-of-the-american-picture-id578341604'''. – Дата звернення: 25.06.2018.
File:Carey4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://www.loc.gov/exhibits/mapping-a-growing-nation/online-exhibition.html'''. – Дата звернення: 25.06.2018.
File:Carey5.jpg|'''Режим доступу''':'''https://blogs.loc.gov/loc/2014/09/mathew-carey-1760-1839-philadelphia-publisher-and-provocateur/'''. – Дата звернення: 04.07.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кене Франсуа

2023-01-25T08:17:38Z

Admin:

[[Файл:Kene.jpg|left|150px]]<h3><center>Кене Франсуа 
Quesnay François 
4 червня 1694 – 16 грудня 1774 – 
французький економіст, засновник школи фізіократів.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Франсуа Кене народився 4 червня 1694 р., був восьмим з тринадцяти дітей у родині Нікола і Луїзи Кене. Батьківщина Ф. Кене – село Мере, що знаходилося недалеко від королівської резиденції – Версалю. Батько Франсуа Кене був дрібним землевласником, що не мав дворянського титулу. В акті про хрещення Франсуа Кене його батько названий «збирач податків» в абатстві Сен-Маглуар (Див.: Дроздов В. В. Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов. – Москва : Экономика, 1988. – С. 17). Родина жила бідно і була не в змозі дати дітям будь-яку освіту. Коли Франсуа виповнилося 13 років, його батько помер і він повинен був самостійно заробляти собі на життя. Кене не отримав ніякої формальної освіти, йому судилося стати геніальним самоучкою. До 11 років Франсуа не знав грамоти. Потім було навчання у сільського кюре та у початковій школі у сусідньому місті. Він не тільки навчився читати і грамотно писати, але і вивчив латинь та давньогрецьку мову. Талановитого юнака зацікавила медицина, і він почав брати уроки у місцевого хірурга. У 1711 р. він переїжджає до Парижа. Заробляє на життя, працюючи у літографії. Продовжує вивчення медицини, слухаючи лекції у медичній школі та практикуючи у шпиталі.

У 1718 р. у Парижі він складає іспит на ступінь хірурга і розпочинає лікарську практику в містечку Мант поблизу Парижа. У 1717 р. Кене одружився з донькою паризького торговця колоніальними товарами. У Манті Франсуа Кене прожив 17 років і завдяки своїм здібностям, знанням, доброзичливості став найпопулярнішим лікарем у всій окрузі. Працюючи у Манті, Кене приймав участь у суспільному житті. Відомо, наприклад, що у 1725 р. він поставив свій підпис під протестом проти обкладання тальєю (прямим податком на селянські господарства), приєднався до руху проти введення цього податку, який організував бургомістр Манта.

Після смерті дружини Кене залишився з двома дітьми та у 1734 р. переїхав до Парижа і став лікарем герцога Віллеруа (duc de Villeroi), у 1736 р. – купив (за традицією тих часів) посаду королівського хірурга, а у 1740 р. його було призначено секретарем Королівської хірургічної академії. У 1737–1744 рр. він опублікував ряд полемічних творів з медицини, за які його було удостоєно звання доктора медицини. У 1739 р. Кене був призначений воєнним комісаром Ліона і приймав участь у воєнній кампанії 1744 р. у Фландрії та Лотарингії, де, зокрема, надавав медичну допомогу тяжкохворому королю. У 30–40-х роках Кене віддає багато сил боротьбі, що вели хірурги проти «факультету» офіційної наукової медицини. У ті часи, згідно з давнім статутом, хірурги були об’єднані в один ремісничий цех з цирульниками, і їм було заборонено займатися терапією. Кене очолив «хірургічну партію» і врешті-решт здобув перемогу. Водночас він видає свій основний природничо-науковий твір, своєрідний медико-філософський трактат, де розкриває основні питання медицини: про співвідношення теорії і лікарської практики, про медичну етику тощо (Див.: Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 136).

Популярність доктора Кене була настільки великою, що ним зацікавилася всесильна фаворитка короля Людовіка XV маркіза Помпадур, яка умовила герцога Віллеруа уступити їй відомого лікаря. Навесні 1749 р. Кене став особистим лікарем Помпадур, у 1752 р. він зайняв посаду лейб-медика короля, а у 1759 р. – посаду медика-консультанта короля. Мадам Помпадур і Людовік XV дуже прихильно ставилися до Ф. Кене не тільки тому, що він був чудовим лікарем, але й через те, що він вмів зберігати у таємниці пікантні подробиці придворного життя. «Будучи лейб-медиком госпожи де Помпадур, он нашел в ее лице покровительницу, проявившую к нему не только доброе отношение, но и понимание. Мадам Помпадур обеспечила Кенэ видное положение в интеллектуальной жизни Версаля и Парижа и за это заслужила благодарность экономистов всех времен», – пише Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 288). У 1751 р. Кене був призначений членом Королівської академії наук. У 1752 р. король надав Кене дворянство і герб з трьома квітками та девізом «За винахідливість розуму».

Оселився Ф. Кене у королівській резиденції. У квартирі, що складалася з однієї великої кімнати та двох комірчин на антресолях Версальського палацу, Кене прожив 25 років і був змушений залишити це помешкання лише за півроку до своєї смерті, коли помер Людовік XV. Кене писав у листі одному зі своїх друзів:[[Файл:Lavergne5.png|center|400px]](Lavergne L. de. Les économistes français du dix-huitième siècle / Léonce de Lavergne. – Paris : Librairie de Guillaumin, 1870. – P. 5). У книзі Генрі Гіггса «Физиократы : Французские экономисты XVIII века» ці слова подані так:[[Файл:Giggs18.JPG|center|400px]](Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 18).

«“В нем много ума; в нем ума хватит на дьявола”, говаривали о Кенэ. Кенэ был умелым спорщиком и диалектиком… Кенэ, по утверждению одного из его учеников, соединял большое благородство характера: “Не было человека, который лучше умел бы избежать обострения полемики. Он спорил всегда ради истины, но не из самолюбия”» (Цит. за: Штейн В. М. Развитие экономической мысли / В. М. Штейн. – Ленинград : Сеятель, 1924. – Т. 1 : Физиократы и классики. – С. 22). Щоправда противники і заздрісники Кене дотримувалися іншої думки, вважаючи доктора «отъявленным циником». Вочевидь, найбільш об’єктивну оцінку Кене як співрозмовнику надає відомий дослідник фізіократії Г. Шеллє: «… он знал людей, и его проникновенный взор читал в их сердцах. Если он обнаруживал там прямоту, то он проявлял себя тем, чем был в действительности: добрым, услужливым, верным. Если же он видел ханжество, то он поражал таких людей жестокими эпиграммами, хотя бы они занимали при дворе самое высокое положение» (Цит. за: Штейн В. М. Развитие экономической мысли. – С. 23). Також залишилось багато інших різних свідоцтв сучасників про особистість Кене (Див.: Аникин А. В. Юность науки. – С. 137–138).

Ф. Кене приділяв багато часу заняттям наукою, зокрема медициною та філософією. Приймав у себе багатьох видатних французьких мислителів і літераторів. У гостях у нього бували К. А. Гельвецій, Д. Дідро, Ж. Л. Д'Аламбер, '''[[Мерсьє де ла Рів’єр Поль-П’єр|Мерсьє де ла Рів’єр]]''', '''[[Мірабо Віктор Рікеті де|Віктор Мірабо]]''', Тюрго та інші вчені та письменники.

У віці 60 років він зацікавився політичною економією. Як зазначав А. В. Анікін, «по мосту философии он перешел от медицины к политической экономии. Человеческий организм и общество. Кровообращение, обмен веществ в человеческом теле и обращение продукта в обществе. Эта биологическая аналогия вела мысль Кенэ» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 136). Значний вплив на економічні погляди Кене мали ідеї '''[[Кантільон Річард|Річарда Кантільона]]''' (1680–1734 рр.) та '''[[Гурне Жан Клод Марі Венсан де|Венсана де Гурне]]''' (1712–1759 рр.).

«Выдающаяся профессиональная карьера поглощала большую часть его энергии и никогда не оставляла ему для занятий экономикой больше времени, чем обычно человек в состоянии уделить страстно любимому хобби … Он был большим педантом и доктринером и, вероятно, ужасным занудой, но обладал силой характера, которая часто сочетается с педантичностью. Приятно также отметить его правоту и честность … Кенэ был единственным источником идей в своем кругу, что несколько затушевывалось его неспособностью или нежеланием систематически и до конца разрабатывать свои идеи», – звертає увагу Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 288).

У Ф. Кене незабаром з’явилися учні та однодумці, які поділяли його фізіократичні погляди, що базувалися на визнанні виключної продуктивності землеробства і «безплідності» промисловості та торгівлі. Саме сільське господарство, на думку Кене і його послідовників, є рушійною силою економічного зростання. Вважається, що основи школи фізіократів було закладено на зборах, які проходили у липні 1757 р. Сталося це після знайомства Віктора де Мірабо і Франсуа Кене, який захотів особисто познайомитися з автором книги «L’Ami des hommes on Traiti sur la population» («Друг людей (людства) або Трактат про народонаселення»), яка вийшла друком у 1756 р. і мала шалений успіх.

Як зазначав Д. Розенберг, «Кенэ защищал крупное фермерство, т. е. капиталистическое сельскохозяйственное производство, – мелкое крестьянское хозяйство он считал бесплодным. С капиталистической точки зрения это вполне правильно: в мелком крестьянском производстве нет прибавочной стоимости (по терминологии Кенэ, чистого продукта). Мирабо защищал мелкое крестьянское хозяйство: последнее есть господствующая система хозяйства при феодализме, и оно также соответствовало его патриархальным мечтаниям. С другой стороны, в ряде вопросов Мирабо радикальнее Кенэ, в частности он гораздо больше увлекается магическими формулами «laissez faire» и «laissez passer», чем его учитель. Но это объясняется тем, что Мирабо поверхностно усвоил доктрину Кенэ, не вник во всю глубину ее, хотя и превозносил ее до небес. «Призрачная внешность» (по выражению '''[[Маркс Карл Генріх|Маркса]]''') физиократизма «обманула» его, – и он мог позволить себе быть радикальным. Не поняв самой сущности физиократизма, он даже не предчувствовал тех грозных (для любезного его сердцу патриархального мира) последствий, к которым должно привести осуществление прославляемой им доктрины … Мирабо старший … до того времени находился под влиянием меркантильных идей. Автор многих работ, он пользовался большой популярностью как писатель … Выводы Кенэ и выводы Мирабо были диаметрально противоположны. Мирабо формулировал уже известный нам меркантилистический тезис: население составляет богатство страны. В формулировке Мирабо это положение гласило: рост населения предшествует богатству. Кенэ же выдвинул противоположный тезис: богатство создает или вызывает рост населения. Встреча Кенэ с Мирабо решила этот спор в пользу Кенэ, и Мирабо стал ярым физиократом» (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – 2-е изд. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – С. 121, 100).

Фізіократи збиралися на антресолях Версальського палацу і проводили свої засідання. Участь у засіданнях приймали в основному тільки учні та послідовники Кене, або люди, яких вони рекомендували йому. Школу фізіократів часто називали сектою, зважаючи на закритий характер засідань та тісний ідейний зв’язок між послідовниками Кене. У 1766 р. у декількох засіданнях фізіократів (які називали себе економістами) приймав участь '''[[Сміт Адам|Адам Сміт]]'''. Він з глибокою повагою ставився до Кене, згадував про «секту» фізіократів у «Багатстві народів» і писав, зокрема, що присвятив би свою працю Кене, якби останній був живим (Див.: Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 338).

Проте ідеї Ф. Кене і його школи невдовзі почали сприйматися як догматизовані канони. Поступово його популярність почала падати. Хоча навіть після того, як вплив фізіократів зменшився і почалася промислова революція, в економічній літературі акцентування на важливість сільського господарства завжди супроводжувалося посиланням на праці Кене.

«Физиократы были, по сути, движением реформ. Экономическая наука интересовала Кенэ не сама по себе, а как средство улучшения бедственного состояния французской экономики, достижения уровня Англии, которая осуществила свою сельскохозяйственную революцию, и преобразования налоговой системы, душившей французских фермеров. Большим врагом Кенэ был меркантилизм или кольбертизм, на протяжении долгого времени дававший специальные привилегии французской промышленности в ущерб сельскому хозяйству. Таким образом, практическая программа физиократов должна была устранить остатки средневековых пошлин и ограничений в сельском хозяйстве, рационализировать фискальную систему путем замены множества запутанных налогов единственным налогом на ренту, объединить маленькие участки в крупномасштабные сельскохозяйственные земельные владения, освободить торговлю зерном от всех меркантилистских ограничений – одним словом, сделать, как в Англии. В историческом контексте той эпохи его взгляды были чрезвычайно разумными. Только попытка аргументировать необходимость предлагаемых реформ неопровержимыми теоретическими доводами иногда приводила к натянутым рассуждениям и слегка абсурдным заключениям, вызывавшим насмешки даже у современников», – таку характеристику поглядів фізіократів дає М. Блауг (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 129–130).

Помер Ф. Кене у Версалі 16 грудня 1774 р. і був похований у старій церкві Сен-Жульєн у Парижі.

За десять років Ф. Кене створив ряд цікавих економічних праць. Його перші публікації з економіки з’явилися як статті до «Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел») Дідро та Д’Аламбера у 1756 та 1757 рр. («Hommes» («Населення»), «Fermiers» («Фермери»), «Granis» («Зерно»), «Impot» («Податки»)). У 1758 р. він видав короткий памфлет «Tablean Economique» («Економічна таблиця», 1758 р.) – «зигзаг доктора Кене», яка містила відому зигзагоподібну діаграму, свого роду таблицю затрат-випуску, що була виражена у термінах грошових потоків. У 1766 р. з’явився другий варіант «Економічної таблиці» (сам Кене називав цей варіант арифметичною формулою «Економічної таблиці»). Найбільш чіткий виклад доктрини фізіократів міститься у книзі «Philosophie rurale» («Сільська філософія», 1763 р.), яку Кене написав у співавторстві з маркізом де Мірабо. Назву ж напрямку було дано в іншому зібранні творів Кене, відредагованому ще одним з його учнів Дюпоном де Немуром і надрукованому у 1768 р. під назвою «La Physiocratie» («Фізіократія»). Слово «фізіократія» має грецьке походження і у перекладі означає «влада природи».

«Многие более поздние экономисты, – пише М. Блауг, – восхищались Кенэ, в том числе Смит, Маркс и Шумпетер, но их восхищали не детали его аргументации, а та проницательность, которая связывала их воедино. Смит был восхищен разделением, проводимым физиократами между “производительными” классами, определяющими способность экономики самовоспроизводиться от периода к периоду, и “непроизводительными” классами, которые просто создают предметы потребления в этом периоде. Маркс был восхищен верой Кенэ в то, что экономический анализ должен точно определить источник излишка сверх необходимого рабочим минимума средств к существованию, производимого в жизнеспособной экономической системе. Шумпетер, с другой стороны, восхищался основной концепцией физиократов о круговом потоке товаров в одном направлении и денег в обратном направлении, при котором поступления доходов в данном периоде становятся потоками расходов в следующем периоде» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 128–129).

Своє ж особисте ставлення до наукового доробку Кене М. Блауг формулює наступним чином: «Франсуа Кенэ – один из тех экономистов, чьи труды многие студенты и даже их преподаватели должны оставлять непрочитанными. Его рассуждения столь запутанны, вычисления столь замысловаты, а каждое слово настолько погружено в устаревшую политическую философию и экономические обстоятельства Франции XVIII века, что только годы изучения могут помочь найти какой-то смысл в его работах. Что каждый знает о Кенэ, так это его причудливая зигзагообразная диаграмма или “экономическая таблица” (Tableau Economique), утверждение о том, что только сельское хозяйство производит положительный “чистый продукт”, а промышленность является “бесплодной”, рекомендация относительно “единого налога” на земельную ренту и лозунг невмешательства государства в экономику (laissez-faire, laissez-passer) – и еще тот факт, что он первым основал школу экономистов, называемых “физиократами”, которые пользовались огромной популярностью во Франции 1750-х гг. Вопрос заключается в том, как все эти идеи согласуются друг с другом и почему они оказались настолько успешными» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 128).

«…Из взглядов Кенэ на экономический процесс и экономическую политику, какими бы они ни были, в принципе можно вывести весь арсенал либеральной аргументации XIX в.», – зазначав Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 299). За визначенням К. Маркса, суттєвою заслугою фізіократів і, насамперед, Франсуа Кене, було те, що «… вони в межах буржуазного кругозору дали аналіз капиталу». Саме це, на думку Маркса, «…робить їх справжніми батьками сучасної політичної економії» (Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 12).

Економічна наука зобов’язана Кене декількома визначними досягненнями. Кене та його послідовники відкинули основну тезу меркантилістів про походження прибутку з обігу, вони намагалися пояснити збільшення багатства з виробництва. Єдиним джерелом багатства народу фізіократи вважали землю. В основі розуміння Кене проблем економічного життя суспільства – концепція природного порядку. Саме на ці ідеї спирався економічний лібералізм фізіократів. Суспільство складається з окремих людей, яких Природа наділила різними здібностями, схильностями та потребами. Фізіократи вважали за нерозумне ігнорувати природні закономірності. Кожній людині повинно бути дозволено діяти природно. Суспільний договір, головним результатом якого є держава, потрібен лише для контролю, мета якого – не допустити зловживання свободою на шкоду іншим. Нехай кожен використовує ті засоби – здібності, розум, майно та ін., – які в нього є, та своїми зусиллями добивається для себе життєвих благ. Праця повинна бути вільною, а власність є священною. Свобода обміну та конкуренція є необхідною умовою розвитку народного господарства країни. Тому не повинно бути ніяких монополій та привілеїв (Див.: Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 137).

Виходячи з розуміння землі як єдиного джерела чистого продукту, фізіократи доводили необхідність заміни усіх видів податків єдиним земельним податком. «Экономический либерализм; исключительная производительность труда, прилагаемого к земле; единый земельный налог – это и есть “три кита” физиократии. В указанные рамки не вмещаются лишь три фигуры: Гурнэ, Кенэ и Тюрго. Каждый из них, однако, по своим причинам» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – С. 139).

Людовік XV власноручно зробив на друкарському верстаті перші відбитки «Економічної таблиці».

Кене належить провідна роль у формуванні таких категорій політичної економії, як чистий продукт і продуктивна праця. Кене та його однодумці вперше поставили питання у чисто економічному ракурсі про існування великих соціальних груп населення або класів. Головною класоутворюючою ознакою вони вважали участь у створенні та розподілі суспільного багатства і з цих позицій поділяли населення на три основних групи (класи): продуктивний (виробничий), безплідний (некорисний) та власники землі.

Кене першим в економічній теорії проаналізував капітал і визначив дві категорії витрат: разові та поточні (основний та оборотний капітал). Щодо землеробства Кене називає їх «початковими авансами» та «щорічними авансами». «Початкові аванси» за Кене – це інвестиції, або капітальні вкладення. «Щорічні аванси» – це постійні витрати, які здійснюються протягом кожного виробничого циклу.

В «Економічній таблиці» Кене, яку Мірабо назвав одним з трьох видатних винаходів в історії людства поряд із писемністю та грошима, зроблено перший науковий аналіз економічного кругообігу. «Сущность ''Tableau Economique'' легче всего видеть из ее упрощенного, или окончательного варианта, т.е. ''Formule du Tableau Economique''… Она содержит обобщение различных исследований Кенэ экономических проблем, которые, однако, так упрощены, что их весьма трудно интерпретировать, и поэтому было много самых разных интерпретаций этих исследований. Хорошо известно, что Карл Маркс очень высоко оценивал значение ''Formule''. Действительно, его схема воспроизводства представляет собой усовершенствованную версию его собственной “экономической таблицы”. Интерпретация Марксом Tableau Economique Кенэ можно найти в работе Энгельса ''Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft'' (1878). … ''Tableau Economique'' Кенэ – это не позитивная модель французской экономики XVIII в., а нормативная модель Утопии, которая описывает французскую экономику, каковой она была бы при условии проведения должной экономической политики» (Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 70–71, 75).

В «Економічній таблиці» Кене розглядає абстрактну країну, де сільське господарство є найбільш розвинутою галуззю, у торгівлі панує конкуренція та існують гарантії приватної власності на капітал у сільському господарстві. Кене показує, як суспільний щорічний продукт, який створюється у сільському господарстві, розподіляється між класами: виробниками (фермери і наймані працівники у сільському господарстві), безплідним класом (особи, що зайняті у промисловості та купці) і власниками (особи, що отримують ренту – землевласники та король). У «Таблиці» показано також, з чого складаються прибутки трьох класів суспільства, як здійснюється між класами процес обміну прибутків на продукти та відшкодування витрат кожного класу. В «Економічній таблиці» Ф. Кене показано процес суспільного відтворення (протягом одного року).

«До Кенэ мы не видим, чтобы экономические писатели рассматривали экономику страны как единый целостный организм, в котором все взаимосвязано. Никто не задавался мыслью о том, что общественное воспроизводство имеет определенные, притом сбалансированные, пропорции … Никто не представлял себе строение экономики как кругового потока продуктов и доходов… От Таблицы идут прямые линии к важнейшим научным изысканиям XIX и XX вв. – к теории общего рыночного равновесия, к теории исчисления национального дохода, к моделям “затраты – выпуск” В. В. Леонтьева и к теории межотраслевого баланса» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – С. 145).

«Небольшая группа французских экономистов и политических философов, которые современникам были известны как «les economistes» {экономисты}, а в историю экономической науки вошли под названием «физиократы», обладает весьма характерными чертами, ясно выступающими даже при самом поверхностном взгляде. Но если рассматривать их с нашей точки зрения, то всю группу можно свести к одному человеку – Кенэ, которого все экономисты почитают как одного из величайших представителей их области знания. Я не знаю ни одного исключения, хотя несомненно разные люди присоединяются к этому единодушному мнению по разным причинам. Из других членов группы нам нужно выделить только Мирабо, Мерсье де ля Ривьера, Лё Трона, Бодо и Дюпона. Все они были последователями, а точнее сказать – учениками Кенэ в самом строгом смысле слова, усвоившими и принявшими учение мастера с такой преданностью, с какой во всей истории экономической науки могут сравниться только преданность ортодоксальных марксистов идеям Маркса и ортодоксальных кейнсианцев идеям Кейнса. Объединившее их учение и личные связи позволили им образовать школу и действовать как группа, превознося и защищая друг друга; каждый член группы пропагандировал общие взгляды. Они могли бы считаться образцами такого социологического явления, как научная школа, если бы не составляли нечто большее – группу, объединенную неким символом веры. Они действительно были тем, чем их так часто называли, – «сектой». Это, естественно, ослабило их влияние на каждого экономиста, французского или иностранного, кто не был готов дать обет верности одному Учителю и одной Доктрине» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 287–288).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 
</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Франсуа Кене">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Віктор Рікеті де Мірабо (1715–1789) – французький економіст, фізіократ</center></h3>[[Файл:Mirabo52-53.jpg|center|300px]]'''     Philosophie rurale, ou Economie generale et politique de l`agriculture'''. – Amsterdam : Chez Libraires Associes, 1763. – T. 1. – P. 52–53.

<h3><center>П’єр Самюель Дюпон де Немур (1739–1817) – французький економіст і політичний діяч, представник школи фізіократів</center></h3>«Тринадцать лет назад или около того один человек великого гения, который привык к глубоким размышлениям и был уже известен своими превосходными трудами и успехами в искусстве, где величайшее умение состоит в наблюдении и уважении природы, разгадал [ее замысел] (devina) – [и сообщил], что природа не ограничивает свои физические законы теми, которые изучались до сих пор в наших школах и в наших Академиях; и что когда она дает муравьям, пчелам и бобрам способность подчиниться, по общему согласию и исходя из своих собственных интересов, хорошему, устойчивому и единообразному управлению, этим вовсе не отрицается возможность для человека возвышаться до удовольствия обладать тем же самым преимуществом [от подобного устроения]. Вдохновленный важностью такого проникновения в суть дела и перспективой великих последствий, которые будут выведены из него, он посвятил всю интеллектуальную мощь своего духа разысканию физических законов, касающихся общества, и в конечном счете ему удалось достичь непоколебимой основы этих законов, охватить их всех вместе (l'ensemble), развернуть из них цепь [последовательных рассуждений], извлечь и показать получившиеся результаты. Все это было совершенно новым учением, далеким от предубеждений, которые были в ходу у всеобщего неведения, и располагающимся далеко за пределами понимания обычного человека, чья привычка еще с детства упражнять только память заглушает в нем возможность использовать собственные суждения». '''     Дюпон де Немур П. С.''' О происхождении и развитии новой науки / П. С. Дюпон де Немур // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 492–493.

«…Доктор ''Кенэ'' передал в «''Энциклопедию''» статьи «Фермеры» и «Зерно», – первые публичные работы, в которых он начал представлять науку, им открытую. Вскоре после этого ''он'' изобрел «''Экономическую таблицу''» (Tableau économique) – ту удивительную формулу, которая описывает порождение, распределение и воспроизведение богатств, и которая позволяет нам вычислить с такой уверенностью, быстротой и точностью последствия всех операций, касающихся богатства. Эта формула, ее объяснение и «''Общие принципы экономической политики''» (Maximes generales du gouvernement economique), присоединенные автором, были напечатаны с поясняющими примечаниями в Версальском дворце в 1758 г.» '''     Дюпон де Немур П. С.''' О происхождении и развитии новой науки. – С. 493.

<h3><center>Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог</center></h3>«Повернемося до Кене. А. Сміт не без іронії цитує гіперболічне висловлення маркіза Мірабо: «Від часу виникнення світу були зроблені три великі відкриття... Перше з них, це – винайдення ''письма''... Друге, це – ''винайдення''» (!) «''грошей''... Трете, це – «''Економічна таблиця''», яка є результатом перших двох винаходів і завершує їх». Насправді ж це була спроба зобразити весь процес виробництва капіталу як ''процес відтворення'', а обіг – тільки як форму цього процесу відтворення; грошовий обіг – тільки як момент обігу капіталу; разом з тим це була спроба включити в цей процес відтворення походження доходу, обмін між капіталом і доходом, відношення між відтворювальним і остаточним споживанням, а в обіг капіталу включити обіг між виробниками і споживачами (в дійсності – між капіталом і доходом); нарешті, це була спроба зобразити як моменти процесу відтворення обіг між двома великими підрозділами продуктивної праці – між виробництвом сировини і промисловістю, – і все це в одній «''Таблиці''», яка фактично складається всього тільки з п'яти ліній, що зв'язують шість вихідних точок або ж точок повернення. Ця спроба, зроблена у другій третині XVIII століття, в період дитинства політичної економії, була в найвищій мірі геніальною ідеєю, безперечно найгеніальнішою з усіх, які тільки висунула до того часу політична економія. Щодо обігу капіталу, процесу його відтворення, різних форм, яких капітал набирає в цьому процесі відтворення, того зв'язку, який існує між обігом капіталу і загальним обігом, отже щодо не тільки обміну капіталу на капітал, а й обміну між капіталом і доходом, – то Сміт на ділі лише сприйняв спадщину фізіократів і дав більш точну класифікацію і детальний опис окремих статей інвентаря, але навряд чи зобразив і витлумачив процес в цілому так правильно, як він був – по загальному задуму – намічений в «Економічній таблиці», незважаючи на помилкові передпосилки Кене». '''     Маркс К.''' Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 323–324.

«Велика заслуга фізіократів полягає в тому, що вони у своїй «Економічній таблиці» вперше зробили спробу дати картину річної продукції в тому вигляді, в якому вона виходить з обігу». '''     Маркс К.''', Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 561.

<h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>«И физиократия имеет свой период развития. Утверждение позднейшей школы, что эта система вышла совершенно законченной из головы ее основателя, как Минерва из головы Юпитера, не подтверждается подробным исследованием. Это верно лишь в том смысле, что процесс развития совершился только в голове Кенэ. Ни один из его учеников не принимал в этом участия». '''     Онкен А.''' Система физиократов / А. Онкен // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 663.

«Беспристрастное знакомство со всем учением Кенэ показывает, что оно представляет собой грандиозное научное построение, а никак не фантастическую теорию талантливого, но чудаковатого ученого, как думают многие еще и в наши дни; с этим может не согласиться только человек или невежественный, или же сознательно относящийся с недоброжелательством к творцу учения. В нем подготовлены почти все основные догматические вопросы, занимавшие впоследствии экономистов-теоретиков. Мы еще увидим далее, как благодарны должны были бы быть позднейшие экономисты версальскому врачу, мысли которого они молча присваивали себе, скрывая это под личиной открытого пренебрежения к их истинному автору». '''     Онкен А.''' Система физиократов. – С. 749. 

<h3><center>Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти</center></h3>«Мы уже видели, что такой ученый, как д-р Кенэ, написавший книгу по животной экономии и уже знавший тогда новое открытие Гарвея, был человеком, точно нарочито предназначенным для перенесения этой идеи из биологии в социологию. Он провел ее в своей "Экономической таблице", которая есть не что иное, как изображение того, каким образом совершается обращение доходов; появление ее повергло современников в невероятное изумление, которое ныне вызывает только улыбку…
Хотя с того времени это обращение было признано более сложным, чем думали физиократы, однако стоит указать здесь его первоначальное изображение». '''     Жид Ш.''' История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 29.

«Тот факт, что Кенэ прибегал к помощи арифметических выкладок для объяснения своей таблицы, дает ему право в известной мере считаться предшественником математической школы экономистов». '''     Жид Ш.''' История экономических учений. – C. 491.

<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч</center></h3>«Поняття про сучасне суспільство, як таке, що розпадається на кілька відповідних класів з різним станом у процесі суспільного господарства, вперше виникає у того, кого з найбільшим правом, ніж Адама Сміта, можна рахувати батьком економічної науки – геніального француза Кене, засновника школи фізіократів. Кене розрізняв у межах сучасного суспільства три класи – продуктивний клас (землероби), клас власників (землевласники) і безплідний клас (промисловці, торговці і, взагалі, все інше населення). Визнання промисловців і торгівців безплідним класом, а землеробів єдино продуктивним, перебувало у зв’язку з основними уявленнями Кене про виняткову продуктивність землеробської праці; безґрунтовність цього уявлення не потребує зараз доводів. Важливо лише те, що Кене розрізняв у сучасному суспільстві кілька класів, що відіграють різну роль у процесі створення суспільного багатства. У межах населення, яке здобуває свій дохід із землеробства, Кене розрізняв два класи – власників і безпосередніх землеробів. Навпаки, населення, яке одержує дохід не із землеробства, розглядалось Кене як один нероздільний клас. Однак не важко було помітити, що промислове населення не менше, ніж землеробське, розпадається на дві, зовсім різні групи за своїм економічним змістом і своїми економічними інтересами – капіталістів – підприємців і робітників. Цей крок вперед у розвитку вчення про класи і робить найвидатніший послідовник Кене – знаменитий французький суспільний діяч дореволюційної епохи Тюрго». '''     Туган-Барановський М. І.''' Основи політичної економії / М. І. Туган-Барановський ; ред. С. М. Злупко. – Львів : Львів. нац. ун-т, 2003. – С. 425.

«Кенэ разработал целую систему мероприятий экономической политики. У него появились ученики и последователи, образовалась ш к о л а, которая жила полузамкнутой жизнью, проводила регулярные собрания, причем одни собрания были только для посвященных, для с в о и х, а другие были открытыми. По своим политическим убеждениям Кенэ, как и многие из просветителей XVIII в., был сторонником просвещенного абсолютизма. Революцию они хотели предотвратить реформами сверху, т. е. реформами, проводимыми просвещенными монархами… По своему общему мировоззрению Кенэ был ярым противником материализма. Он отказался даже от участия в «Энциклопедии», когда она под влиянием Дидро приняла ярко выраженный материалистический характер. '''     Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1. – C. 88.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Небольшая группа французских экономистов и политических философов, которые современникам были известны как «les économistes» <экономисты>, а в историю экономической науки вошли под названием «физиократы», обладает весьма характерными чертами, ясно выступающими даже при самом поверхностном взгляде. Но если рассматривать их с нашей точки зрения, то всю группу можно свести к одному человеку – Кенэ, которого все экономисты почитают как одного из величайших представителей их области знания». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 287.

«…У Кантильона и Кенэ существовала концепция всеобщей взаимозависимости всех секторов и всех элементов экономического процесса, где, по словам Дюпона, ничто не обособленно и все связано между собой. Их отличительная заслуга, до некоторой степени разделенная Буагильбером, состояла в том, что, не понимая возможностей метода, позже описанного в общих чертах Инаром, они представили эту концепцию с помощью своего метода tableau. Поскольку идея выражения чистой логики экономического процесса посредством системы совместных уравнений оказалась вне поля их видения, они представили его в виде картины. В каком-то смысле этот метод был примитивным, ему недоставало строгости». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа. – Т. 1. – С. 314–315.

<h3><center>Павло Студенський (1887–1961) – американський вчений, заслужений професор Нью-Йоркського університету</center></h3>«Общепризнано, что Франсуа Кенэ (1694–1774) является изобретателем анализа товарно-денежного потока национального дохода (подход, который является центром экономического анализа в наше время). Кенэ попытался найти инструмент, с помощью которого можно было бы определить размер, движение и распределение национального дохода какой-либо страны за некоторое время. Удалось это ему или нет – не так важно. Важно уже то, что он сделал попытку решить эту задачу. Последующие экономисты и статистики разработали лучшие методы исчисления национального дохода, однако они попросту развивали (правда, более успешно) оригинальное положение Кенэ о том, что во всех общественных формациях экономика имеет общую «физиологию», что обусловливает стандартный анализ, по своей природе одновременно и количественный и качественный. «Экономическая таблица» Кенэ (так он сам назвал свой табличный анализ) была воспринята его последователями как одно из наиболее значительных открытий эпохи, равное по своей важности открытию Ньютоном закона всемирного тяготения. Мы не пытаемся спорить по поводу этой восторженной оценки, однако совершенно ясно, что таблица эта была революционной по своему содержанию. Главная ее черта заключается в том, что национальный доход рассматривается в ней в динамике, как поток денег и продуктов из одного сектора хозяйства в другой; из таблицы видно, как различные операции, совершающиеся в процессе этого потока, отражаются в ряде взаимосвязанных счетов. «Таблица» Кенэ почти на два столетия предвосхитила современный статистический анализ национального дохода и расхода по «секторным счетам». А его анализ национального дохода на условных примерах явился предвестником современной практики конструирования моделей возможного национального дохода при заданных различных условиях». '''     Студенский П.''' Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – С. 125–126.

<h3><center>Микола Данилович Руденко (1920–2004) – український філософ, економіст, письменник, громадський діяч</center></h3>«"Економічна таблиця" Ф. Кене – найґрандіозніший з усіх законів природи… у фізичній економії вона відіграє таку ж роль, як і Періодична таблиця Менделєєва в хімії та фізиці». '''     Руденко М. Д.''' Енергія прогресу. Вибрані праці з економії, філософії і космології / Микола Руденко ; упоряд. Р. А. Руденко ; [передм. В. О. Шевчука]. – Київ : КЛІО, 2015. – С. 368.

<h3><center>Раймон Барр (1924–2007) – французький економіст, колишній прем’єр-міністр Франції (1976–1981)</center></h3>«Благодаря "Экономической таблице" Кенэ и физиократы выявили понятие взаимозависимости видов хозяйственной деятельности, впоследствии вновь открытое Вальрасом. Они взяли на вооружение метод анализа, возрожденный в XX веке Василием Леонтьевым. Определив четкие правила отношений между основными общественными классами, они выработали понятие равновесия совокупных количеств, изучение которого кейнсианцы начали с 1936 года». '''     Барр Р.''' Политическая экономия : в 2 т. : пер. с фр. / Р. Барр. – Москва : Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – С. 36.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«''«Економічна таблиця» (Tableau Economique)'' Кене, опублікована через три чи чотири роки після виходу у світ «''Нарису''» Кантилона, вважалася у свій час найвищим досягненням фізіократичної школи. Згадана, але не пояснена у праці Адама Сміта, вона незабаром забулася, а наново відкривати її довелося Марксу в середині XIX ст. Відтоді вона не переставала приваблювати дослідників, і все ж таки, не дивлячись на її важливість, її не слід вважати вінцем фізіократичної системи. Її основне досягнення в тому, що вона дає виразне графічне зображення загальної взаємозалежності за допомогою рішучого спрощення економічної системи у вигляді трьох взаємодіючих секторів. З цього виникла концепція замкнутого «стаціонарного стану» як колового потоку, що з кожним періодом повторюється, – концепції, яка відтоді міцно заволоділа уявою економістів. Але висновки фізіократичної школи не можна вивести з «''Таблиці''»; навпаки, вони становлять передумови, на яких будується зиґзаґоподібна діаграма стаціонарного процесу. Обговорення «''Таблиці''», однак, слугує засобом виявлення принципової аналітичної слабкості системи Кене не стільки тому, що вона пов'язує чисті прибутки від економічної діяльності лише із землею, а швидше тому, що виявляється неспроможною довести, що земля створює ''вартість''». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 43.

<h3><center>Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст, історик економічної думки</center></h3>«''Tableau Economique'' описывает стационарную экономику, в которой рента предполагается явно, в то время как заработная плата рассматривается как часть ежегодных авансов неявно. Однако места для прибыли не остается. Некоторые экономисты марксистского толка объясняют это отсутствие прибыли тем, что в эпоху Кенэ, при «средневековом режиме» капитализм был недостаточно развит, чтобы допустить существование прибыли. Это может быть верно применительно к социальной структуре Франции в эпоху Кенэ, где преобладали феодальные производственные отношения и частное землевладение, с мелкой промышленностью, основанной на примитивном ручном труде. Однако следует заметить, что ''Tableau Economique'' не является позитивной моделью французской экономики, какой она была во времени Кенэ, поскольку намерение Кенэ состояло в том, чтобы описать идеальное состояние экономики. Ряд экономистов немарксистского толка стремятся, напротив, объяснить нулевую прибыль условиями долгосрочного конкурентного равновесия, когда цена равна средним общим издержкам на производство единицы продукции. Tableau Economique может быть преобразована в закрытую Леонтьевскую таблицу, что и было сделано Блаугом…». '''     Негиши Т.''' История экономической теории : [учебник] / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 72–73.

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор</center></h3>«''Заслугою Ф. Кене'' стало обґрунтування двох основоположних ідей, які в подальшому набули розвитку в економічній літературі: – ідеї людської праці як основи будь-якої власності, виходячи з того, що «право всіх на все» зводиться до права людини на ту частку, яку вона «сама може собі забезпечити»; – ідеї суспільного характеру відносин власності, виходячи з того, що окрема особа може користуватися певною річчю лише за умови визнання та дотримання членами суспільства цього права». '''     Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 259.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Essai phisique sur l'oeconomie animale''' [Ressources électroniques] / Francois Quesnay. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Guillaume Cavelier, 1736. – 296 p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k829070.r=Francois%20Quesnay?rk=42918;4'''. – Дата звернення: 22.01.2018.
<li>'''Oeuvres économiques et philosophiques''' [Ressources électroniques] / François Quesnay ; publiees avec une introduction et des notes par A. Oncken. – Francfort-sur-le-Main, 1888. – Режим доступу: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k72832q/f1.image'''. – Дата звернення: 22.01.2018.
<li>'''Выбранные места''' / Ф. Кенэ ; пер. А. В. Горбунова. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1896. – 279 с. – (Библиотека экономистов ; вып. 6). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К35'''
<li>'''Избранные экономические произведения''' : пер. с фр. / Ф. Кенэ. – Москва : Соцэкгиз, 1960. – 550 с. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К35'''
<li>'''Анализ экономической таблицы''' / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 300–306. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Анализ экономической таблицы''' : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 174–180. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Общие принципы экономической политики земледельческого государства и примечания к этим принципам''' / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 306–316. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Общие принципы экономической политики земледельческого государства и примечания к этим принципам''' : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 181–195. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Объяснение экономической таблицы''' / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 295–300. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Объяснение экономической таблицы''' : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 168–173. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Предисловие к 1 тому "Записок королевской хирургической академии"''' (1743) / Ф. Кенэ // Вопросы экономики. – 2008. – № 11. – С. 99–111. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Физиократы''' : избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 45–487. – (Антология экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К35'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 14а (полутом 28). – С. 932–933. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1902]. – Т. 10. – С. 688. 
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' [Электронный ресурс] / под ред. В. Я. Железнова, М. М. Ковалевского [и др.]. – 11-е изд., стер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1926]. – Т. 24. – '''[[Медіа:Granat83-85.pdf|Стб. 84–85]]'''.
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 755–756. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Е40'''
<li>'''Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 7 : Доктор Кенэ и его секта. – С. 131–147 : портр. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 А67'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 347–350: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Барр Р.''' Политическая экономия : в 2 т. : пер. с фр. / Р. Барр. – Москва : Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – 608 с. – С. 34–36: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Б25'''
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 1.12 : «Економічна таблиця». – С. 43–46. 
''Шифр зберігання книги:'''''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' Кенэ Франсуа / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:BlaugKene128-130.pdf|С. 128–130]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Волгин В. П.''' Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1958. – 415 с. – С. 70–79: о Франсуа Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В67'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, ч. 3, разд. 2, гл. 22.1 : Экономические взгляды Ф. Кенэ ; гл. 22.2 : «Экономическая таблица» Ф. Кенэ. – С. 444–460. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Гейссман А.''' О сущности основного физиократического учения и о значении его в истории политической экономии : рассуждение, написанное для получения степ. магистра / Александр Гейсcман. – Киев : тип. Феофила Гликсберга, 1849. – [2], 99 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В138007'''
<li>'''Гиггс Г.''' Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – '''[[Медіа:Giggs18-36.pdf|С. 18–36]]''': о Кенэ. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Г463'''
<li>'''Дроздов В. В.''' Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов. – Москва : Экономика, 1988. – 124 с. – (Из истории экономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д75'''
<li>'''Дроздов В. В.''' Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 285–295. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Енгельс Ф.''' Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 1–318. – С. 238–249: про Кене. 
''Шифр зберігання книги:'' '''3К М27'''
<li>'''Жданова Л. Л.''' Відтворення і нагромадження капіталу: теорія, методологія, економічна політика : [монографія] / Л. Л. Жданова. – Одеса : Астропринт, 2014. – 296 с. – Зі змісту: Ідея макроекономічного кругообігу Ф. Кене. – С. 12–18. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.1 Ж42'''
<li>'''Иловайский С. И.''' Учебник финансового права / С. И. Иловайский ; частью вновь переработал, частью доп. и обновил Г. И. Тиктин ; под ред. Н. П. Яснопольского. – 5-е (посмертное) изд. – Одесса : Издание Е. С. Иловайской, 1912. – 604 с. – С. 31–32: о Кенэ. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''34:336 И44'''
<li>'''Ингрэм Дж.''' История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 77–78, 83–85: о Франсуа Кенэ. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В146341''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б325111''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 И596'''
<li>'''Інституційна інвестологія''' : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 33–41. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 І-71'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 162–170 ; Ч. 2. – С. 179–181. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Клюкин П.''' Творческая мысль Ф. Кенэ в 1736–1756 годах в связи с метафизикой "очевидности" и политико-экономической традицией / П. Клюкин // Вопросы экономики. – 2008. – № 11. – С. 84–98. 
''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Коваленко І.''' «Економічна таблиця» Ф. Кене як перша макромодель економіки / І. Коваленко // Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива : матеріали Міжнар. наук. конф., присвяченої 150-річчю від дня народж. С. А. Подолинського, Київ, 7 груд. 2000 р. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ; [редкол.: С. В. Степаненко та ін ; відп. за вип.: Л. Я. Корнійчук, В. О. Шевчук]. – Київ : КНЕУ, 2001. – С. 44–45. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 У91'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.3 : Економічна теорія фізіократів (Ф. Кене, Ф. Тюрго). – С. 119–130. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кулишер И. М.''' История экономического быта Западной Европы. Т. 1–2 / И. М. Кулишер. – 10-е изд., стер. – Челябинск ; Москва : Социум, 2012. – Т. 2. – 1030, XXI с. – С. 449–450: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) К90'''
<li>'''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 139–145, 173–174: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
<li>'''Маркс К.''' Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – Про Кене див. за покажч. імен. 
''Шифр зберігання книги:'' '''3К М27'''
<li>'''Миклашевский А. Н.''' История политической экономии : Философские, исторические и теоретические начала экономии XIX века / А. Н. Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1909. – VIII, 638 с. – С. 154–168: о Кенэ. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''330 М593'''
<li>'''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – '''[[Медіа:Mycjuk170-172.pdf|С. 170–172]]''': про Кене. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 12.03.2018.
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – 462 с. – С. 67–90: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Несененко П. П.''' Наукова та реформаторська діяльність школи фізіократів як приклад для вирішення деяких сучасних соціально-економічних проблем України / П. П. Несененко // Економіка харчової промисловості. – 2015. – № 1. – С. 3–12. – Режим доступу: '''http://nbuv.gov.ua/UJRN/echp_2015_1_2'''. – Дата звернення: 24.01.2018. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''Ж100370/2015/1'''
<li>'''Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 321–408: о Кенэ. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 О-58'''
<li>'''Орлов А.''' Переход от "Экономической таблицы" Ф. Кенэ к схемам воспроизводства К. Маркса / А. Орлов // Общество и экономика. – 2007. – № 9–10. – С. 192–211. ''Місце зберігання журналу:'' '''Бібліотека КНЕУ'''
<li>'''Осецький В. Л.''' Кене Франсуа / В. Л. Осецький // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 220–225. 
''Шифр зберігання книги:'' '''336 Ф59'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 143–146, 148–154: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1, лекция 5.2 : Франсуа Кенэ – творец физиократической системы. – С. 99–117. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Рубин И. И.''' Физиократы : Очерк из истории экономичекой мысли : учеб. пособие для вузов / И. И. Рубин. – Ленинград ; Москва : Книга, 1926. – Гл. 9 : «Экономическая Таблица» Кенэ. – '''[[Медіа:Rubin113-123.pdf|С. 113–123]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА646768'''
<li>'''Руденко М. Д.''' Енергія прогресу. Вибрані праці з економії, філософії і космології / Микола Руденко ; упоряд. Р. А. Руденко ; [передм. В. О. Шевчука]. – Київ : КЛІО, 2015. – 680 с. – Про Ф. Кене див. за покажч. імен. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р83'''
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Кенэ Франсуа / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 32–34. – (Научная мысль). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р86'''
<li>'''Сисмонди Ж. С.''' Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению. Т. 1 / Ж. Симонд де Сисмонди ; пер. [с фр.] под ред. А. Ф. Кона. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – 386 с. – С. 161–165: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С40'''
<li>'''Смит А.''' Исследование о природе и причинах богатства народов : пер. с англ. / Адам Смит ; [предисл. В. С. Афанасьева]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 958 c. – (Антология экономической мысли). – С. 634–635, 640: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 С50'''
<li>'''Студенский П.''' Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Гл. 5.1 : Гипотетические расчеты Кенэ и изобретение им анализа товарно-денежного потока. – С. 125–132. 
''Шифр зберігання книги:'' '''31 С88'''
<li>'''Цаголов Н. А.''' Вопросы истории политической экономии : избранные произведения / Н. А. Цаголов. – Москва : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1984. – 408 с. – Из содерж.: «Экономическая таблица» Кенэ и ее значение. – С. 3–13. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Ц13'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; [пер. с англ. В. С. Автономова, М. В. Бойко, Л. С. Горшковой и др.] ; под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 287–289, 294–315: о Кенэ. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – Т. 2. – 636 с. – Из содерж.: Франсуа Кенэ и его секта. – С. 85–104. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 6.1 : Учение Кенэ. – С. 117–128. – (Классика политэкономической мысли). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Kene1.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.enciklopedija.hr/natuknica.aspx?id=51283'''. – 30.01.2018.
Файл:Kene2.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/François_Quesnay'''. – 30.01.2018.
Файл:Kene4.jpg|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/Jean-Charles_François'''. – 30.01.2018.
Файл:Kene6.JPG|'''Режим доступу''': '''https://fr.wikipedia.org/wiki/François_Quesnay'''. – 30.01.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Катон Старший Марк Порцій Цензор

2023-01-25T08:17:08Z

Admin:

[[Файл:Katon.png|left|150px]]<h3><center>Катон Марк Порцій Старший Цензор (Цензорій) 
Cato Marcus Porcius Censorius 
234 – 149 рр. до н. е. – 
римський політик ІІІ–ІІ ст. до н. е., оратор і письменник.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Катон народився у 234 р. до н. е. у місті Тускул, побудованому сабінянами у 25 кілометрах на південний схід від Рима. На відміну від його правнука – Марка Порція Катона Молодшого, сучасника Юлія Цезаря, прадіда називали Старшим (Major), або прізвиськом Цензор (Censorius, Censor). Предки Катона Старшого походили з роду вершників-еквітів і проживали у муніції Тускули – міській общині, що мала права римського громадянства. Його сім'я вважалася заможною, володіла землею. Катон виховувався у країні сабінян, де «по старинному обычаю, глава семьи воспитывал сына в своих сабинских поместьях, приучая его возделывать и любить землю» (Трухина Н. Н. Политика и политики "золотого века" Римской республики (II в. до н. э.) : [монография] / Н. Н. Трухина ; под ред. И. Л. Маяк. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – С. 99).

За словами Плутарха, Катон «еще мальчишкой весь был разукрашен ранами, меж которыми не было ни единой, нанесенной в спину. Он сам рассказывает, что первый свой поход проделал в возрасте семнадцати лет, когда Ганнибал, сопровождаемый удачей, опустошал Италию огнем» (Плутарх. Сравнительные жизнеописания : в 2 т. / Плутарх ; издание подготовили С. С. Аверинцев, М. Л. Гаспаров, С. П. Маркиш. – Москва : Наука, 1994. – 2-е изд., испр. и доп. – Т. 1. – С. 383. – (Литературные памятники)). Дуже швидко сміливий воїн отримав посаду військового трибуна. Хороброго, розумного військового трибуна не оминули увагою і у Римі – його призначили на посаду квестора (чиновника з фінансів) Сципіона Африканського Старшого у Сицилії. Катон прийняв справи і знайшов численні фінансові порушення. Свої критичні зауваження квестор надіслав до сенату. Справа набула скандального характеру. Катона підтримав впливовий сенатор Фабій і винних було покарано.

Катон почав сходження традиційними для римської знаті сходинками влади. За підтримки Луція Валерія Флакка, представника стародавнього знатного римського роду, що володів маєтком недалеко від маєтку Катона, він перебрався до Рима. Свої організаторські здібності, талант блискучого оратора Катон спрямував на службу своєму покровителеві й у той же час почав збирати власних прихильників.

У 199 р. до н. е. Катон отримав посаду едила, а у 198 р. до н. е. – претора. В управління йому була передана провінція Сардинія, де він прославився як непідкупний суддя і гонитель лихварів.

За заслуги перед Римом Катону у 195 до н. е. доручили здійснювати складне проконсульське управління Ближньою Іспанією. І тут він здобув чимало як воєнних, так і господарських перемог. Рим нагородив воєначальника вищою державною нагородою – тріумфом (святом на честь повернення героя полководця на батьківщину). На урочистостях розчулений Катон сказав, що завоював в Іспанії для рідної держави більше міст, ніж пробув там днів.

У 191 р. до н. е. Катон служив у штабі консула Манія Ацилія Глабріона у Греції. Саме Катон зробив обхідний маневр у Фермопілах, що забезпечив римлянам швидку перемогу, та першим приніс у сенат звістку про вигнання Антіоха III з Греції, випередивши інших посланців.

У Римі тріумфатор почав брати активну участь у засіданнях сенату, народних зібраннях і судових справах. Він добився посади цензора, перемігши у конкурсі вісьмох знатних претендентів.

Своє цензурування Катон почав з масових перевірок і боротьби зі свавіллям вищих посадових осіб у провінціях. Він був ініціатором закону, що обмежив витрати на предмети розкоші, за яким дорогі товари обкладалися високим податком. Непідкупний цензор, який блискуче орієнтувався у всіх питаннях державного господарства, ретельно вивчав і скасовував невигідні для казни угоди, що були укладені з приватними особами на умовах державного підряду. Не раз Катон сміливо приймав виклик і перемагав впливових чиновників-казнокрадів. На цій посаді він проявляв надзвичайну строгість і навіть домігся виключення сімох сенаторів зі складу сенату. Така діяльність збільшувала не тільки кількість прихильників його політики, але й чисельність ворогів. Катон сперечався зі злочинцями у судах до глибокої старості і майже завжди виходив переможцем. На самого Катона 44 рази подавались позови до суду, але жодного разу він не був засуджений.

Катон зіграв зловісну роль у долі Карфагена. Відвідавши місто у якості посла у 153 р. до н. е., він був вражений багатством міста, що розвивалося і становило все більшу загрозу Риму. Припущення, ніби Катон та інші землевласники бажали знищення Карфагена заради монополії Рима у торгівлі вином і маслом, дослідники вважають не дуже переконливим. Існує версія істориків, згідно якої, насправді, Катон побоювався, щоб Карфаген не потрапив до рук енергійного царя Нумідії Масинісси, який у такому разі сам став би суперником Рима. Кожен свій виступ Катон завершував у сенаті словами: «Що до іншого, я вважаю, що Карфаген повинен бути знищений» («Ceterum censeo Carthaginem esse delendam»). Вважається, що саме за його ініціативи римляни почали третю Пунічну війну (149–146 рр. до н. е.), яка завершилася руйнуванням Карфагена. Взагалі ж Катон виступав противником безглуздих війн, у які втягували Рим ненажерливі намісники провінцій заради власної наживи. Він наполягав на встановленні суворого державного контролю над військовою здобиччю, у сенаті став найавторитетнішим лідером незнатної сенатської більшості. Політика Катона була направлена проти нобілітету – засилля знаті у сенаті та державі.

Катон прославився не тільки як визначний державний діяч, його роль у розвитку римської літератури не менш вагома. З літературних праць Катона найбільш відомим є прозовий твір «Carmen de moribus» («Про звичаї»), а також посібники з різних практичних питань, написані як для державних посадовців, так і для простих громадян – «Commentariis de medicina» («Медичні записки»), «De re militari» («Про військову справу») та багато інших. Проте, на жаль, збереглися лише деякі уривки з цих творів у працях інших авторів.

Катон був і визначним оратором. Цицерон порівнював його з греком Лісієм, знаходячи між ними схожість у гостроті слова, витонченості і стислості. А Плутарх називав його другим Демосфеном за переконливу логіку і в’їдливість.

Катон заклав також підвалини римської історіографії. До нього римські історики писали грецькою. Твір Катона «Origines» («Початки») став першим історичним твором латинською мовою і важливим джерелом римської і в цілому стародавньої італійської історії. В ньому використовувалися стародавні рукописи, які потім були назавжди втрачені. На жаль, і від самих «Початків» до нас також дійшли тільки уривки, які були викладені Германом Петером у його роботі «Historicorum Romanorum reliquiae» (Лейпциг, 1870 р.).

У повному обсязі історія залишила нам тільки твір «De re rustica» («Про сільське господарство»), в якому викладені без будь-якої системи усілякі правила, що відносяться до різних галузей сільськогосподарського виробництва та міститься безліч практичних порад. Дещо занадто критичною здається оцінка внеску Катона в економічну думку, висловлена Й. Шумпетером: «…Рекомендация Катона Старшего, советовавшего землевладельцу продавать стареющих рабов до того, как они станут бесполезными, и изображать из себя по возможности максимально жесткого надсмотрщика при осмотре поместья, несомненно говорят о многом, но они не предполагают никакого экономического анализа» (Шумпетер Й. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 88). Катона вважають першим з так званих римських письменників-аграріїв, які намагалися визначити шляхи раціональної організації сільськогосподарського виробництва. Як зазначає М. Сергієнко, «жизнь Катона пришлась на переходное время, когда италийское захолустье превращалось в крупную державу, выступавшую на мировую арену с явно агрессивными намерениями. Все менялось в стране: экономика, национальное самосознание, быт и нравы. Старое и новое уживались рядом, и люди, уже по-новому перекраивавшие жизнь, еще не отдавали себе отчета в том, что они отреклись от вчерашнего дня.
Катон был сыном своего времени, и старое и новое, несовместимые по существу, логически взаимно исключаемые, мирно уместились на страницах его книги. Это одно из ее бесценных достоинств. Перед нами встает рабовладельческое имение той поры, когда Рим был еще медвежьим углом, обитатели которого и не помышляли о мировом господстве: наконец-то читаем мы не поздние анекдоты о великих мужах, пахавших землю, пекших у себя на очаге репу и считавших семь югеров земли допустимым пределом земельной собственности, – у нас есть документальные данные, зафиксированные человеком, который вырос в дедовском имении и унес оттуда ряд воззрений, привычек и замашек» (Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введ. М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 5–6). Разом з цим, у своєму трактаті про землеробство Катон намагається описати ідеальне, на його думку, господарство, яке відрізняється від існуючих своєю раціональністю. Його модель господарства має відмінності, зокрема, і від грецької моделі: якщо у '''[[Ксенофонт|Ксенофонта]]''' домогосподарство Істомаха об’єднує садибу, сільськогосподарські угіддя і помешкання рабів в єдиний господарський комплекс, то Катон розглядає їх як окремі структурні одиниці.

На думку Катона, власник найприбутковішого маєтку повинен володіти різноманітними угіддями: виноградником, поливним городом, вербовими насадженнями, садом з оливкових дерев, лугом, хлібною нивою, лісом тощо. Пізніше деякі коментатори цього уривку трактату вважали, що Катон відобразив шкалу прибутковості галузей сільського господарства. Це твердження має певний сенс, оскільки автор звертав увагу на умови торгівлі і кількість наявних механічних засобів, а на перше місце у списку культурних угідь поставив виноградник, а не сад з оливкових дерев.

Використовуючи свій особистий практичний досвід, Катон намагався встановити оптимальні пропорції окремих складових виробництва спеціалізованих рабовласницьких господарств. Так, наприклад, на його думку, садибу з оливковими деревами у 240 югерів могли обслуговувати 13 працівників (вілик (наглядач), ключниця, 5 робітників, 3 орачі, погонич ослів, свинопас і вівчар). Він скрупульозно перераховував весь необхідний набір інструментів для ведення сільськогосподарського виробництва і навіть предметів домашнього вжитку всіх мешканців садиби, аж до клаптикових ковдр рабів.

Катон, детально розглядаючи всі організаційні моменти виробництва, ідеалізував сільськогосподарську працю, натуральне господарство, спрямоване на максимальне задоволення потреб маєтку. Усі надлишки Катон рекомендував господарям продавати. «Идеалом Катона является такое хозяйство, которое обслуживает прежде всего свои собственные потребности или, выражаясь более точным экономическим языком, создаёт преимущественно потребительные стоимости. Продавать следует только излишки, а покупать – лишь то, что нельзя производить в собственном хозяйстве. Но у Катона звучит и меркантилистская нотка: по его мнению, хозяин, который рационально ведёт своё хозяйство, должен поменьше покупать и побольше продавать» (Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 28).

Він інтуїтивно відчував, що основним джерелом доходу землевласника є робоча сила і земельна рента: «В організації зразкового маєтку Катон вирішальну роль відводив не матеріальним засобам виробництва (техніці, устаткуванню, насінню тощо), а «гарному місцю» і живій робочій силі. Виходячи з основного принципу господарювання на землі, відповідно до якого хазяїну «любо продавати, а не купувати», Катон орієнтується на приміське господарство, пов’язане зі збутом частини виробленої продукції. Господарство, вважав він, слід улаштовувати так, щоб воно було «якомога прибутковішим», тому що доходність, прибутковість – це «честь і слава» його хазяїна» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 38).

Катон давав рекомендації і з організації примусової праці. Зокрема, він писав про те, що управитель маєтку повинен стежити за тим, щоб раби постійно були зайняті виснажливою працею. Тоді вони, на його думку, будуть здоровіші і більш охоче йтимуть відпочивати після денної роботи. Катон вважав рабів лише знаряддями праці, організація роботи яких повинна базуватися на найжорстокіших принципах. Він закликав до застосування сурових тілесних покарань за невиконання рабами завдань. Катон наголошував, що між рабами доцільно сіяти ворожнечу, розпалювати конфлікти, щоб запобігти їх об’єднанню та виникненню бунтів і непокори. Разом з цим Катон закликав і до застосування системи заохочень, до стимулювання сумлінної продуктивної праці з урахуванням заохочуючих до праці надбавок. Він детально розписав сезонні норми харчування рабів, розраховував норму солі, визначав зразки одягу тощо.
«Катон первым среди представителей экономической мысли Древнего Рима поставил проблему эффективности рабовладельческого хозяйства, связав ее с организацией производства и обмена. Уже в самом начале трактата Катон предостерегает землевладельца от «большого оборудования». Он стремился достичь соответствующего эффекта через регламентацию не только средств труда, но и самого процесса производства. Огромная роль отводилась хозяину поместья, который должен хорошо знать календарь земледельческих работ и все необходимые агротехнические приемы. Таким образом, рентабельность подневольного труда ставилась в зависимость от множества факторов. В трактате Катона просматривается идея видеть рабовладельческое поместье не просто формой хозяйства, а организацией производства с определенной рыночной ориентацией», – зазначається у виданні «Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков» (Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 102).

[[Файл:Novikov.png|right|95px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Марка Порція Катона Старшого">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>[[Файл:Onken57-58.jpg|center|400px]] '''     Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 57–58.

<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Теперь мы обращаемся к второстепенному вопросу – римским сочинениям по сельскому хозяйству (De re rustica <«О сельских делах»>). Это ответвление экономической литературы, которое, похоже, было достаточно развито у римлян, скорее представляет интерес для специалиста в области истории народного хозяйства, чем для нас… Например, рекомендация Катона Старшего, советовавшего землевладельцу продавать стареющих рабов до того, как они станут бесполезными, и изображать из себя по возможности максимально жесткого надсмотрщика при осмотре поместья, несомненно говорят о многом, но они не предполагают никакого экономического анализа. Некоторые из этих писателей, из которых упоминания заслуживают лишь Варрон и Колумелла, иногда делают замечания, предполагающие дальнейшее развитие, например, что наиболее выгодное использование земельного участка помимо прочего зависит и от его расстояния до центра потребления. Но в этих случаях, так же как и во всех остальных, простое установление фактов, известных нам из повседневного опыта, не имеет научного значения, если только эти факты не становятся отправным пунктом анализа, который выделяет из них более интересные результаты». '''     Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 88–89.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Économie rurale''' [Ressources électroniques] = De re rustica / M. Porcius Caton // Les agronomes latins : Caton, Varron, Columelle, Palladius : avec la traduction en français / publiés sous la direction de M. Nisard. – Données de texte électronique. – Paris, 1864. – P. 1–48. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k2820632?rk=21459;2'''. – Дата звернення: 25.04.2018.
<li>'''Земледелие''' / Марк Порций Катон ; пер. и коммент. М. Е. Сергеенко. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1950. – 220 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВО 421985''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''9.2 Като'''
<li>'''Земледелие''' / Катон // Ученые земледельцы древней Италии / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введ. М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 28–57. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) У91'''
<li>'''О земледелии''' : [отрывки] / Катон // Античный способ производства в источниках : литературные, эпиграфические и папирологические свидетельства о социально-экономической истории древней Греции, эллинистического Востока и Рима. – Ленинград : ГАИМК, 1933. – С. 18–20, 95–96, 112–119, 206–207, 212–213. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.342 A72'''
<li>'''О земледелии''' / Катон // О сельском хозяйстве / Катон, Варрон, Колумелла, Плиний ; введ. М. И. Бурского. – Москва : Сельхозгиз, 1957. – С. 101–120. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВО 683524'''
<li>'''О земледелии''' : [отрывки] / Катон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 106–108. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Из трактата «Земледелие»''' ; Из книги «Origines» ; Из речей на разные темы / Катон // Хрестоматия по ранней римской литературе : учеб. пособие для филолог. спец. вузов / К. П. Полонская, Л. П. Поняева. – Москва : Высш. шк., 1984. – С. 159–163. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И П52'''
<li>'''Фрагменты речей''' / Марк Порций Катон // Политика и политики "золотого века" Римской республики : (II в. до н. э.) / Н. Н. Трухина ; под ред. И. Л. Маяк. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – С. 172–182. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) Т80'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 14а (полутом 28). – С. 750–751. ''Шифр зберігання книги:'' '''330 Э68'''
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд., перераб. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1914]. – Т. 23. – '''[[Медіа:Granat626-627.pdf|Стб. 626–627]]'''. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Э68'''
<li>'''Античные писатели''' : словарь / ред. М. В. Белкин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – С. 184–185. 
''Шифр зберігання книги:'' '''8И А74'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 144–145: о Катоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б17'''
<li>'''Борский Г.''' Тиберий Гракх / Григорий Борский. – Москва : Госиздат, 1919. – 64 с. – С. 15–16: о Катоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(~)24 Б836'''
<li>'''Вольский М. М.''' Рабская обработка земли : Античность. Европейские колонии. Соединенные Штаты / М. М. Вольский ; Акад. фундам. исслед. – 2-е изд. – Москва : Либроком, 2011. – 297 с. – С. 48–49, 52, 54–55: о Катоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 B71'''
<li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 138–141: о Катоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
<li>'''Зедергольм К.''' О жизни и сочинениях Катона Старшего : рассуждение по греческим и латинским источникам / К. Зедергольм. – Москва, 1857. – 2, VІ, 103 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В 0302552''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''9(37) З-47'''
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 80–81. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 82–83. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 38. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К78'''
<li>'''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 37–38. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 К79'''
<li>'''Кузищин В. И.''' Две модели античного поместья: первичные опыты экономического моделирования / В. И. Кузищин // Экономическая история : Ежегодник. 1999 / редкол.: В. И. Бовыкин и др. – Москва : РОССПЭН, 1999. – С. 325–332. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
<li>'''Левитский В. Ф.''' История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 114–117: о Катоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: '''http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/''' 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л36'''
<li>'''Луццатто Дж.''' Экономическая история Италии : античность и средние века / Дж. Луццатто ; пер. с итал. М. Л. Абрамсон ; под ред. и с предисл. С. Д. Сказкина. – Москва : Изд-во иностр. лит., 1954. – 456 с. – С. 71–75, 122–123: о Катоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':''
'''336 Л86'''
<li>'''Ляпустин Б. С.''' Эволюция пригородного поместья в эпоху Поздней республики (по трактатам Катона и Варрона) / Б. С. Ляпустин // Вестник древней истории. – 2013. – № 3. – С. 146–165. 
''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''
<li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 158–159. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
<li>'''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – С. 73: про Катона. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 10.04.2018.
<li>'''Полянский Ф. Я.''' Экономическая мысль древнего Рима : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 357 с. – С. 147–175: о Катоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 П54'''
<li>'''Плутарх'''. Сравнительные жизнеописания : в 2 т. / Плутарх ; издание подготовили С. С. Аверинцев, М. Л. Гаспаров, С. П. Маркиш. – Москва : Наука, 1994. – 2-е изд., испр. и доп. – Т. 1. – 702 с. – Из содерж.: Марк Катон. – С. 382–401. 
''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б301690-2'''
<li>'''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – 484 с. – C. 28: о Катоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Сергеев В. С.''' Очерки по истории Древнего Рима / В. С. Сергеев. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – Ч. 1, гл. 6.5 : Образцовая вилла Катона. – С. 134–138. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) С32'''
<li>'''Трухина Н. Н.''' Политика и политики "золотого века" Римской республики : (II в. до н. э.) / Н. Н. Трухина ; под ред. И. Л. Маяк. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 184 с. – Из содерж.: Катон Цензор – кузнец своей судьбы. – С. 97–103; «Партия Катона». – С. 113–114. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) Т80'''
<li>'''Ученые земледельцы древней Италии''' / Ин-т истории СССР АН СССР, Ленинград. отд-ние ; пер. с латин., примеч., введ. М. Сергеенко ; [отв. ред. Ф. Х. Бахтеев]. – Ленинград : Наука, 1970. – 292 с. – Из содерж.: Катон. – C. 5–11. 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) У91'''
<li>'''Штолль Г. В.''' История Древнего Рима в биографиях / Штолль Г. В. ; [пер. с нем. Я. Г. Гуревича]. – Смоленск : Русич, 2003. – [Разд.] 25 : Марк Порций Катон Старший. – С. 320–330. – (Популярная историческая библиотека : осн. в 2000 г.). 
''Шифр зберігання книги:'' '''9(3) Ш92
'''
</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Katon1.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.summagallicana.it/lessico/c/Catone%20il%20Censore.htm'''. – Дата звернення: 10.05.2018.
Файл:Katon2.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.summagallicana.it/lessico/c/Catone%20il%20Censore.htm'''. – Дата звернення: 10.05.2018.
Файл:Katon3.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.summagallicana.it/lessico/c/Catone%20il%20Censore.htm'''. – Дата звернення: 10.05.2018.
Файл:Katon4.jpg|'''Режим доступу''': '''http://www.librarything.com/pic/149363'''. – Дата звернення: 10.05.2018
Файл:Katon5.jpg|'''Режим доступу:''' '''http://www.librarything.com/work/1584652/covers'''. – Дата звернення: 17.04.2018.
Файл:а звернення: 10.05.2018.
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кантільон Річард

2023-01-25T08:16:43Z

Admin:

<h3><center>Кантільон (Кантилон) Річард 
Cantillon Richard 
1680(?) – 1734 – 
англійський економіст першої половини XVIII ст., банкір, 
один із попередників класичної політичної економії.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">Річард Кантільон є одним з найбільш загадкових авторів в економічній науці XVIII ст. Вважається, що він написав свою єдину книгу «Essai sur la nature du commerce en general», («Essay on the Nature of Commerce in General», «Дослідження про природу торгівлі взагалі», «Дослідження природи торгівлі в цілому», «Нарис про природу торгівлі») близько 1730 р. Працю було опубліковано у 1755 р., через 21 рік після смерті її автора. Оригінал твору, написаний англійською мовою, був втрачений. Зберігся і став широко відомим переклад частини праці французькою, який Кантільон зробив сам для свого друга – француза (Див.: Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофман ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 13). Відомо, що задовго до публікації рукопис книги (французькою мовою) передавався з рук у руки серед французьких та англійських економістів і широко цитувався.

Для широкого загалу праця Р. Кантільона стала доступною лише у 1892 р., коли її було перевидано у Гарвардському університеті. Але переклад англійською мовою (з паралельним додатком французькою) було здійснено тільки у 1932 р.

Дату народження Р. Кантільона точно не встановлено. Вважається, що він народився між 1680 і 1690 рр., зазвичай пишуть про 1680 р. Остання версія дати його народження – 1697 р., згідно з дослідженням Аніти Фаж у виданні 1952 р. Але А. Мерфі у дослідженні 1986 р. взяв під сумнів цю версію (Див.: Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 262).

Відомо, що Кантільон походив зі знатної нормандської родини, що з’явилася в Англії з Вільгельмом Завойовником. З XII ст. предки Р. Кантільона проживали в Ірландії і належали до знатного дворянства. Його батько і старший брат підтримували якобітів. Дядько Р. Кантільона був прибічником Стюартів і після їх вигнання оселився у Парижі. Орієнтовно у 1708 р. Річард Кантільон стає підданим Франції. “Ірландським французом” називає його Й. Шумпетер (Див.: Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 279). Кантільон приїхав до Парижа незадовго до прибуття туди '''[[Ло Джон|Джона Ло]]'''. У Парижі він заснував свій банк «Кантільон» і, завдяки зв’язкам з вищим світом, а також фінансовій спритності, швидко досягнув успіху. Цей успіх дуже непокоїв Дж. Ло. Один з моментів взаємовідносин двох неординарних особистостей описаний французьким філософом і психологом Альфредом Еспінасом: «Предчувствуя в нем соперника, Ло пригласил его к себе и сказал ему: “Если бы мы были с вами в Англии, нам следовало бы вести дела сообща, но мы находимся во Франции, и я могу сегодня же вечером отправить вас в Бастилию, если вы не дадите мне слова уехать отсюда в 24 часа”. Кантильон немного подумал, потом ответил: “Отсюда я не уеду, но сделаю все, чтобы ваша система имела успех”. Действительно, на следующий день он купил значительное число акций и дал этим решительный предлог к возвышению курса» (Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 79).

Деякий час Р. Кантільон брав участь у проектах Дж. Ло: Міссісіпській компанії, у торгівлі акціями, грав на біржі. Але на відміну від інших учасників цих проектів, Кантільон невдовзі продав акції, вдало примножив свій статок за рахунок успішних операцій на валютному ринку і вчасно перевів значні кошти до Голландії та Англії. Історики відзначають, що Кантільон був одним із небагатьох, кому вдалося з прибутком вийти з афери Дж. Ло. Як наслідок, в нього у Франції з’являється чимало ворогів серед вкладників банку «Кантільон», що розорилися, та поміж колишніх партнерів по проектах Ло. Проти нього починається судове переслідування, яке призводить навіть до нетривалого ув’язнення у Бастилії. Кантільона не без підстави звинувачували у порушенні зобов’язання зберігати активи своїх клієнтів (Див.: Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – С. 88–89).
Кантільону вдається виграти всі судові позови і зберегти багатство, але він був змушений терміново залишити Францію і виїхати до Англії. З 1723 р. він відходить від справ, багато подорожує Європою, Азією, Вест-Індією, Бразилією та присвячує весь вільний час науковим заняттям, намагається узагальнити свої спостереження і набутий практичний досвід. Помер Річард Кантільон за загадкових обставин. У 1734 р. він придбав у Лондоні будинок, який незабаром згорів разом з господарем. Існували підозри, що Кантільона спочатку було вбито, а тільки потім було підпалено будинок. У скоєнні злочину підозрювали його кухаря, француза, але до суду й обвинувачень слідство доведено не було (Див.: Калмычкова Е. Н. Ричард Кантильон / Е. Н. Калмычкова // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 262).

Працю Р. Кантільона «Дослідження про природу торгівлі взагалі» справедливо вважають першою спробою систематичного викладу економічної теорії. Й. Шумпетер називає роботу Кантільона видатною: «То, что не смог закончить Петти, выдвинувший почти все основные идеи, получило свое завершение в “Эссе” Кантильона. Правда, Кантильон сделал это не как ученик, оглядывающийся на каждом шагу в ожидании руководящих указаний учителя, а как равный учителю исследователь, уверенно шагающий в выбранном направлении. То же самое можно сказать и о Кенэ, который шел своим путем и был учеником Кантильона не в большей мере, чем Кантильон – учеником Петти. Тем не менее в истории экономического анализа мало таких последовательностей, которые так важно заметить, понять и закрепить в нашем сознании, как последовательность: Петти – Кантильон – Кенэ» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 280). «Це – найсистемніший, найпрозоріший і водночас найоригінальніший виклад економічних принципів перед появою “Багатства народів” (Wealth of Nations)», – підкреслює М. Блауг (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / М. Блауг ; переклав з англ. Іван Дзюб. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 39).

Предмет дослідження у Кантільона є традиційним для класичної школи – багатство суспільства. Автор «Дослідження» намагається визначити походження і сутність багатства та дослідити фактори, які впливають на його зміни. Кантільон показує кожне явище в його можливому історичному розвитку від простого до складного. Цей процес, на його думку, охоплює чотири стадії: 1) спочатку економіка являє собою велике натуральне господарство, яким керує один господар; 2) згодом вона трансформується в економіку, що побудована на натуральному (бартерному) обміні; 3) далі вводяться гроші, і реальна економіка змінюється на грошову; 4) нарешті, вводиться фактор зовнішнього ринку, і замкнута економіка трансформується у відкриту. «Базовим каркасом» економіки у Кантільона є виробництво, побудоване на задоволенні потреб (Див.: История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 51).

Твір складається з трьох частин: у першій частині йдеться власне про багатство, у другій – про обмін, а у третій – про міжнародну торгівлю. Джерелом багатства Р. Кантільон вважав землю, а праця, на його думку, надає багатству лише форму. Він розробив систему доказів провідної ролі землі у розвитку економіки всіх суспільств. Сутність багатства, вважав Кантільон, – у споживчих якостях, оскільки воно має забезпечити «комфорт життя». Він висловив думку про те, що у процесі обміну під впливом коливання попиту і пропозиції ціна благ може відхилятися від дійсної вартості. За Кантільоном, можливі дві оцінки: абсолютна (виявляє внутрішню, природну вартість) та відносна (виявляє зовнішню, ринкову вартість). Коливання ринкових цін відбувається, на його думку, навколо дійсної вартості переважно виробничих витрат, виражених у певній кількості землі.

Розглядаючи питання розподілу суспільного продукту між групами населення, Кантільон оперує поділом на три частини: заробітну плату, прибуток і ренту. Він першим (а після нього Кене – у більш широкому і послідовному вигляді) зробив спробу показати кругообіг промислового капіталу у вигляді наочної схеми (на жаль, розрахунки не збереглися). Кантільон показує тісний взаємозв’язок співвідношення процесу відтворення та демографічних процесів. У теорії народонаселення він першим чітко визначив поняття максимального населення і порушив проблему його оптимальної кількості. Р. Кантільон вважається також одним із засновників економічної теорії розміщення продуктивних сил.

«… “Очерк”, – пише М. Блауг про працю Р. Кантільона, – примечательный тем, что по сути был первым четким исследованием действия автоматического рыночного механизма …» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 114–115). На думку М. Блауга, «среди многих превосходных проблесков гениальности в этом “Очерке” по меньшей мере два момента выступают как превосходящие все то, что найдено в экономической теории до XX века. Это, во-первых, его анализ предпринимателя как человека, который “покупает по определенной цене, чтобы продать по неопределенной цене” – арбитраж во времени и в пространстве … Во-вторых, Кантильон провел детальный анализ воздействия увеличения предложения денег на цены, различая случаи, в которых денежное предложение увеличивается благодаря росту добычи золота в стране, и ситуации, в которых складывается благоприятный торговый баланс даже при отсутствии в стране золотых приисков. Его главный вывод состоял в том, что во всех случаях изменится не только уровень, но и сама структура цен через прямое воздействие дополнительных денег на характер расходов различных социальных групп» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 115–116).

Кантільон вперше ввів термін «підприємець» в економічну теорію, визначивши так людину, що купує товар за відомою ціною, а продає – за невідомою, і, таким чином, ризикує. Він вважав, що кожна конкретна ринкова ситуація є невизначеною і виявляє особливу групу економічних агентів – підприємців. «Предприниматель может быть торговцем или землевладельцем, но в равной степени он может быть и капиталистом, использующим чужой труд; однако, во всех случаях предпринимательская роль остается непосредственно за тем, кто принимает решения в условиях неопределенности» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 115).

Досліджуючи проблеми грошового та кредитного обігу, Кантільон акцентував увагу на різноманітності впливу змін у пропозиції грошей на позиції окремих економічних агентів залежно від їх місця в економічній системі (у часі і просторі). Пізніше ця ідея Кантільона стала основною частиною розуміння грошей австрійською школою.

Р. Кантільон намагався насамперед з’ясувати, як і в якій пропорції зростання грошей призводить до загального підвищення цін. Він узяв під сумнів основний постулат кількісної теорії грошей. Кантільон розглянув ситуації на прикладі країни, що сама добуває дорогоцінні метали. Він проаналізував, як нова партія цього металу може вплинути на господарські процеси.

Збільшення видобутку золота спочатку вплинуло на доходи у золотодобувній галузі, потім – на витрати на споживчі товари, згодом – на ціну продовольства, зумовивши збільшення прибутків фермерів і спричинивши тимчасові (до закінчення строків оренди) втрати власників землі та службовців, що призвело до підвищення орендної плати, вимог про підвищення заробітної плати та до наступних циклів зростання видатків і загального підвищення цін. Кантільон доводив, що збільшення грошової маси не тільки призводить до підвищення рівня цін в економіці, але й змінює їхню структуру, залежну від початкових отримувачів нових готівкових грошей і їхнього відносного попиту на товари. У результаті ціни на одні товари зростають швидше, ніж на інші, що врешті-решт стимулює виробництво товарів, на які ціни підвищуються. Кантільон звернув увагу на нерівномірність розподілу грошової маси по території країни. Він вважав, що ціни на однакові товари у містах зростатимуть швидше, а у сільській місцевості – повільніше. «Диференційований вплив “вприскування” готівки залежно від природи “вприскування” пізніше назвуть ефектом Кантилона» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – С. 39).

Особливе місце у праці Кантільона займає аналіз діяльності банків. Він одним із перших показав вплив зростання пропозиції грошей на відсоткову ставку. Ця ідея дістала подальший розвиток у теорії ділового циклу австрійської школи. Погляди та ідеї Р. Кантільона мали величезний вплив на подальший розвиток економічної думки. '''[[Юм Девід|Д. Юм]]''', Ф. Кене, Ж. Тюрго, '''[[Стюарт Джеймс Денхам|Дж. Стюарт]]''' і '''[[Сміт Адам|А. Сміт]]''' посилалися у своїх творах на Р. Кантільона.

В історико-економічній науці існують деякі розбіжності щодо визначення, до якої саме школи належить Р. Кантільон. Більшість дослідників вважають, що його творчість належить більше до французької школи класичної політичної економії, ніж до англійської. Але сам Кантільон вважав себе учнем '''[[Петті Вільям|В. Петті]]''' і постійно спирався на його ідеї. Й. Шумпетер стверджує, що ідеї Р. Кантільона мали значно більший вплив на французьких економістів, ніж на англійських. «… У. С. Джевонсу пришлось практически заново открыть Р. Кантильона (Richard Cantillon and the Nationality of Political Economy // Contemporary Review, 1881), в то время как во Франции о нем не забывали никогда» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 279).

Шумпетер зазначає, що Кантільона можна вважати одним із засновників фізіократизму у Франції. У. Джевонс стверджує, що праця Р. Кантільона об’єднує англійську політичну науку XVII ст. з французькою школою XVIII ст.

Альфред Еспінас писав про «Дослідження про природу торгівлі взагалі» та його автора: «Время, в которое эта книга написана (1733), и личные знакомства автора с Ло сближают автора с меркантилистами, но основные идеи его книги, именно то, что экономическое движение зависит от земледельческого труда и что экономический порядок устанавливается сам собою, делают его скорее прототипом всей последующей французской школы, несмотря на то что книга его вышла в свет в то время, когда школа эта уже существовала. В лице Кантильона проявился обычный факт, имеющий место в смене философских и вообще научных идей, именно то, что умы, не стоящие даже друг с другом в непосредственных отношениях, могут оказывать друг на друга взаимное влияние» (Эспинас А. История экономических учений. – С. 87–88).

[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Річарда Кантільона">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Альфред Маршалл (1842–1924) – англійський економіст, лідер неокласичного напряму в економічній науці</center></h3>«Сочинение Кантильона “О природе торговли” (Cantillon. Sur la Nature de Commerce), написанное в 1755 г. и отличающееся широтой взглядов, не без оснований в какой-то мере может претендовать на систематичность. Оно отличается остротой и в определенных отношениях опережает свое время, хотя сейчас представляется, что в ряде важных вопросов оно было предвосхищено Николасом Барбоном, писавшем на шестьдесят лет раньше Кантильона. Каутц первым признал важность работы Кантильона, а Джевонс заявил, что он был истинным основателем политической экономии». '''     Маршалл А.''' Принципы экономической науки : [пер. с англ.] / А. Маршалл ; [ред. О. Г. Радынова]. – Москва : Прогресс, 1993 – Т. 3. – С. 187. – (Экономическая мысль Запада).

<h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>[[Файл:Onken2-3.jpg|center|500px]]'''     Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 2–3.

<h3><center>Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог</center></h3>« В 1734 г. Катильон был убит… Когда через 22 года в Париже появилась анонимная книга под заглавием «Исследование о природе торговли», то никто не сомневался, что автором ее был Катильон. Это сочинение, как говорит У. Джевонс, знаменует возникновение политической экономии как науки; оно соединяет английскую политическую науку XVII в. с французской школой XVIII в. У Катильона много заимствовал Кенэ, на его сочинение ссылался Кондильяк и открыто подражал ему; часто излагал его взгляды и Смит, хотя не вполне точно. Сочинение Катильона сохранило свою оригинальность и в наши дни благодаря глубине и достоинству». '''     Эспинас А.''' История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 79.

<h3><center>Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч</center></h3>«Кантильон пишет на рубеже старого порядка и нового порядка свободного соперничества, поэтому неудивительно, что, признавая действие на цены этого последнего, он в то же время примиряется с установлением цен через магистраты. Сверх того, к труду как регулятору меновой ценности Кантильон подмешивает еще и ценность природы, очевидно, смущенный тем обстоятельством, что продаются дрова и сено, которые никому ничего не стоили. Имей он понятие о поземельной ренте, он легко устранил бы это кажущееся недоразумение». '''     Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 85–86.

<h3><center>Раймон Барр (1924–2007) – французький економіст, колишній прем’єр-міністр Франції (1976–1981)</center></h3>«Именно Кантильон (1680-1734 гг.) возвестил о наступлении научной фазы в развитии политической экономии в великолепном "Очерке о природе торговли вообще" ("Essai sur la nature du commerce en general"), написанном им в 1755 году. Он первым выработал целостный гармоничный взгляд на экономические явления. Так же, как и Жан-Батист Сей (Jean-Bayticte Say), он внимательно изучил роль предпринимателя, который осуществляет определенные платежи владельцам факторов производства и продает произведенную продукцию за не определенную заранее цену, беря таким образом на себя риск, связанный с производством. И наконец, Кантильон первым изложил общий взгляд на экономический "кругооборот". Шумпетер в "истории" ("History") отдает ему авторство "Экономической таблицы", в окончательном виде составленной позднее Ф. Кенэ (F. Quesnay)». '''     Барр Р.''' Политическая экономии : пер. с фр. : в 2 т. / Раймон Барр. – Москва : Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – С. 33.

<h3><center>Анатолій Андрійович Чухно (1926–2012) – український економіст-теоретик, академік НАН України</center></h3>«До наукового вжитку поняття “підприємець” ще на початку XVIII ст. запровадив англійський банкір-економіст Р. Кантильйон. Він вважав, що головною рисою підприємця є уміння ризикувати, передбачати майбутнє, враховувати ймовірність привласнення доходу і можливих витрат». '''     Чухно А. А.''' Економічна теорія : [у 2 т.] / А. А. Чухно ; М-во фінансів України, Акад. фінанс. упр. – Київ : ДННУ АФУ, 2010. – Т. 2. – С. 268.

<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Цілком інше розв'язання меркантилістської дилеми знаходимо у праці Кантилона «Нарис про природу торгівлі» (Essay on the Nature of Commerce), написаній у 20-х роках XVIII ст., але опублікованій 1755 p. Це – найсистемніший, найпрозоріший і водночас найоригінальніший виклад економічних принципів перед появою «Багатства народів» (Wealth of Nations). Кантилон першим позбувся абсолютно всіх сумнівів з приводу того, що за своїм впливом збільшення V рівнозначне збільшенню тільки М, і поставив грошовий аналіз з голови на ноги, показавши, що ефект збільшення кількості грошей на ціни та доходи залежить від способу, яким готівку «вприскують» в економіку». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 39.

«І все-таки Кантилон залишався меркантилістом, який без вагань стверджував, що «відносна могутність і багатство держав складається, за інших однакових умов, з більшої або меншої кількості грошей в обігу» і що «кожна держава, яка має в обігу грошей більше, ніж її сусіди, зберігає перед ними перевагу, поки підтримує цю кількість грошей»». '''     Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі. – C. 39–40.

«Тем не менее «Очерк», примечательный тем, что по сути был первым четким исследованием действия автоматического рыночного механизма… Кантильон был физиократом в своем отношении к структуре расходов лендлордов и меркантилистом в своей убежденности в положительных свойствах избыточного экспорта. Но, если отбросить в сторону знание о том, что он писал за 30, а, возможно, и за 40 лет до Адама Смита, его подход является удивительно пост-смитианским, оперирующим тройственным делением на заработную плату, прибыль и процент в качестве доходов трех различных социальных классов, проводящим различие между «внутренней ценностью» товаров и их «рыночной ценой», постоянно разделяющим анализ в терминах сил спроса и предложения, фокусирующим внимание на равновесных результатах и опускающим моральные возражения как неуместные при данном обсуждении. Среди многих превосходных проблесков гениальности в этом «Очерке» по меньшей мере два момента выступают как превосходящие все то, что найдено в экономической теории до XX века. Это, во-первых, его анализ предпринимателя как человека, который «покупает по определенной цене, чтобы продать по неопределенной цене» – арбитраж во времени и в пространстве. Предприниматель может быть торговцем или землевладельцем, но в равной степени он может быть и капиталистом, использующим чужой труд; однако, во всех случаях предпринимательская роль остается непосредственно за тем, кто принимает решения в условиях неопределенности. Адам Смит читал Кантильона, но совершенно проигнорировал его рассуждение о предпринимательстве; в результате предпринимательство просто исчезло из экономической науки на срок более века. Во-вторых, Кантильон провел детальный анализ воздействия увеличения предложения денег на цены, различая случаи, в которых денежное предложение увеличивается благодаря росту добычи золота в стране, и ситуации, в которых складывается благоприятный торговый баланс даже при отсутствии в стране золотых приисков.
Его главный вывод состоял в том, что во всех случаях изменится не только уровень, но и сама структура цен через прямое воздействие дополнительных денег на характер расходов различных социальных групп». '''     Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 114–116.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Essai sur la nature du commerce en general: traduit de l’anglois''' [Ressources électroniques] / R. Cantillon. – Données de texte électronique. – Londres : chez Fletcher, dans Holborn, 1755. – 430, [6] p. – Mode d'accès: '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b8613362w/f1.image'''. – Дата звернення: 04.10.2017.
<li>'''Essay on the Nature of Commerce in General''' [Electronic resource] / R. Cantillon. – Electronic text data. – London : Frank Cass and Co., Ltd., 1959. – Mode of access: '''http://www.econlib.org/library/NPDBooks/Cantillon/cntNT.html'''. – Date of request: 04.10.2017.
<li>'''Эссе о природе торговли в общем плане''' : [извлечения] / Ричард Кантильон // 25 ключевых книг по экономике / Ален Бейтон, Антуан Казорла, Кристин Долло, Анн Мари Дре ; пер. с фр. Ю. Ф. Пучкова, В. И. Ханиной. – Челябинск : Урал LTD, 1999. – С. 17–30. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д22 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)'''
<li>'''Эссе о природе торговли в общем плане''' / Ричард Кантильон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 269–278. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь'''. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 14 (полутом 27) / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – С. 317–318. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 719. 
''Шифр зберігання книги:'' '''33 Е40'''
<li>'''Ананьин О. И.''' Ричард Кантильон: первый опыт построения теоретико-экономической системы [Электронный ресурс] / О. И. Ананьин // Эволюция экономической теории: воспроизводство, технологии, институты. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : Алтея, 2015. – '''[[Медіа:Ananyin9-18.pdf|С. 9–18]]'''. – Режим доступа: '''[https://books.google.com.ua/books?id=Av8pDwAAQBAJ&pg=PA9&lpg=PA9&dq=Ананьин+О.+И.+Ричард+Кантильон:+пhttps://books.google.com.ua/books?id=Av8pDwAAQBAJ&pg=PA9&lpg=PA9&dq=Ананьин+О.+И.+Ричард+Кантильон:+первый+опыт+построения+теоретико-экономической+системы&source=bl&ots=nA9jb8RnBf&sig=QnvUuNeHPK7poFeuKPtwU5mu_fI&hl=ua&sa=X&ved=0ahUKEwjOmPCfh9nWAhXod5oKHaYxCKwQ6AEILDAG#v=onepage&q=Ананьин%20О.%20И.%20Ричард%20Кантильон%3A%20первый%20опыт%20построения%20теоретико-экономической%20системы&f=true https://books.google.com.ua]'''. – Дата обращения: 04.10.2017.
<li>'''Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі / М. Блауг ; переклав з англ. Іван Дзюб. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. Зі змісту: "''Нарис''" Кантилона. – С. 39–40. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б68'''
<li>'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – '''[[Медіа:Blaug5-16.pdf|С. 114–116]]'''. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б343468'''
<li>'''Гиггс Г.''' Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофман ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – '''[[Медіа:Giggs13-14.pdf|С. 13–14]]''': о Кантильоне. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kyiv.ua/ НІБ України]''':'' '''330 Г463'''
<li>'''25 ключевых книг по экономике''' / Ален Бейтон, Антуан Казорла, Кристин Долло, Анн Мари Дре ; пер. с фр. Ю. Ф. Пучкова, В. И. Ханиной. – Челябинск : Урал LTD, 1999. – 560 с. – С. 15–17: о Ричарде Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Д22 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)'''
<li>'''Зибер Н. И.''' Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – 723 с. – С. 84–85: о Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-59'''
<li>'''Злупко С.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 5.5 : Погляди Р. Кантільона на вартість, торгівлю і гроші. – С. 154–156. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
<li>'''История экономических учений''' : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 50–53, 300–301. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.). 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 И90'''
<li>'''Лопух К. В.''' Сучасний монетаризм : монографія / К. В. Лопух, В. М. Фещенко, П. І. Юхименко ; за заг. ред. П. І. Юхименка. – Київ : Центр учб. літ., 2015. – 272 с. – С. 22–23: про Р. Кантильона. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Л77'''
<li>'''Калмычкова Е. Н.''' Ричард Кантильон / Е. Н. Калмычкова // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 260–269. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М64'''
<li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 211–213. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). 
''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30'''
<li>'''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – '''[[Медіа:Mycjuk169.pdf|С. 169]]''': про Кантільона. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 04.10.2017.
<li>'''Негиши Т.''' История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – 462 с. – С. 67–68: о Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Н41'''
<li>'''Неновски Н.''' Развитие теории денег в посткоммунистических странах: назад к Кантильону / Н. Неновски // Эковест (Экономический вестник). – Минск, 2003. – Вып. 3, № 4. – '''[[Медіа:Nenovski540-566.pdf|С. 540–566]]'''. 
''Шифр зберігання:'' '''330 Э40'''
<li>'''Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 125–140: о Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р58'''
<li>'''Розенберг Д.''' История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – 303 c. – С. 98–99: о Ричарде Кантильони. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
<li>'''Сапир Ж.''' К экономической теории неоднородных систем: опыт исследования децентрализованной экономики : пер. с фр. / Жак Сапир. – Москва : Высш. шк. экономики, 2001. – 248 с. – Из содерж.: Инфляция как процесс: наследие Р. Кантильона. – С. 127–130. 
''Шифр зберігання книги:'' '''338 С19'''
<li>'''Уэрта де Сото Х.''' Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – 663 с. – (Серия "Австрийская школа" ; вып. 5). – С. 88–90, 99: о Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.3 У98'''
<li>'''Фалькнер С. А.''' Происхождение железного закона заработной платы: социальные проблемы в экономической литературе XVI–XIX вв. / С. А. Фалькнер. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Вопросы труда, 1925. – 339 с. – С. 81–86, 140–146: о Кантильоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ф19'''
<li>'''Эйдельнант А.''' Кантильон и его место в теории воспроизводства / А. Эйдельнант // Вестник Коммунистической Академии. – 1927. – Вып. 23. – '''[[Медіа:Ejdelnant120-148.pdf|С. 120–148]]'''. 
''Шифр зберігання журналу в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''05 В38'''
<li>'''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 92–104: о Кантилоне. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''
<li>'''Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – Из содерж.: Буагильбер и Кантильон. – С. 276–287. 
''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Ш96'''
<li>'''Thornton M. Cantillon and the invisible hand''' [Electronic resource] / Mark Thornton // The quarterly journal of Austrian economics. – 2009. – № 2. – '''[[Медіа:Thornton27-46.pdf|P. 27–46]]'''. – Mode of access: '''https://mises.org/library/cantillon-and-invisible-hand'''. – Date of request: 04.10.2017.

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Cantillon1.jpg|'''Режим доступу''': '''https://en.wikipedia.org/wiki/Richard_Cantillon'''. – Дата звернення: 04.10.2017.
Файл:Cantillon2.JPG|'''Режим доступу''': '''http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b8613362w/f1.image'''. – Дата звернення: 04.10.2017.
Файл:Cantillon3.jpg|'''Режим доступу''': '''[http://www.alibris.co.uk/booksearch?qwork=10397809&matches=7&author=Cantillon%2C+Richard&browse=1&cm_sp=works*listing*cover http://www.alibris.co.uk/]'''. – Дата звернення: 04.10.2017.

</gallery>
</spoiler>
[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]

Кампанелла Томмазо

2023-01-25T08:16:15Z

Admin:

[[Файл:Campanella.jpg|left|150px]]<h3><center>Кампанелла Томмазо 
Campanella Tommaso 
5 вересня 1568 – 21 травня 1639 – 
італійський гуманіст, філософ-утопіст, 
богослов та письменник.
</center></h3>

 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify">5 вересня 1568 року на півдні Італії у місті Стіло провінції Реджо-Калабрія у сім’ї бідного чоботяра Кампанелли народжується хлопчик. Під час хрещення він отримує ім'я Джованні Доменіко (Giovanni Domenico).

Батько Джованні лагодить та шиє взуття. Сім’я живе бідно і грошей на навчання сина не має. Але маленький Кампанелла виявляє велику жадобу до знань, вирізняється серед однолітків не аби якими здібностями і феноменальною пам’яттю. Вже у п'ять років він прекрасно читає і пише майже без помилок. Знання здобуває, годинами слухаючи уроки біля відкритих вікон школи.

У тринадцять років Кампанелла вражає односельців, виголошуючи красномовні, змістовні і досить тривалі доповіді на будь-яку задану тему. Завдячуючи таланту миттєвого римування, промови ллються яскравими віршованими поемами. У цей час Джованні починає опановувати складні праці відомих теологів і філософів. Його світогляд формується під впливом творів '''[[Платон|Платона]], [[Арістотель|Арістотеля]], [[Фома Аквінський|Фоми Аквінського]]'''.

Батько, зважаючи на здібності Джованні, хоче, щоб син здобув пристойну освіту. Але для навчання потрібні гроші. Єдиний вихід – скористатися допомогою двоюрідного брата, який спромігся стати професором права у Неаполі. У чотирнадцять років Джованні їде до дядька. Але щось не склалося у Неаполі і він повертається додому.

Юнак наполегливо прагне здобути освіту. І мрії починають збуватися завдяки випадковому знайомству з ченцем-домініканцем у рідному Стіло. Під впливом його розповідей у 1582 році Кампанелла стає послушником, а згодом і монахом духовного ордену домініканців. На честь Фоми Аквінського юнак приймає чернече ім'я Томмазо.

У монастирі Стіло Томмазо весь вільний час читає, за що отримує прізвисько «мовчун». Та коли критична маса прочитаного переповнює молодого монаха, починається формування особистості, власного світогляду. Юнак перестає мовчати, приймає активну участь у філософських і богословських диспутах. У цих словесних баталіях Томмазо немає рівних. Він здобуває блискучі перемоги в ім’я Ордена Святого Домініка.

Та молодому, прагнучому до пізнання монаху, стають тісними рамки провінційного монастиря, консерватизм вчення схоластів. На багато складних теологічних і філософських питань він починає знаходити свої власні відповіді. Багато співзвучного зі своїми думками Кампанелла знаходить у випадково знайденій книзі італійського філософа Бернардіно Телезіо «Про природу речей відповідно до їхніх принципів». Під враженням від прочитаного Томмазо їде в сусідню Козенцу, щоб негайно познайомитися з автором. Але їх зустріч так і не відбувається. Телезіо помирає, і Кампанелла бачить того, кого все життя буде називати своїм головним учителем, лише у труні.

Спираючись на вчення Телезіо, Кампанелла вирішує дати бій ортодоксальній церкві. У 1589 році він пише свою першу книгу під назвою «Philosophia sensibus demonstrata» («Філософія, обґрунтована відчуттями», «Філософія, заснована на відчуттях»). Цей твір написаний як спростування книги ортодоксального схоласта Джакомо Антоніо Марти «Pugnaculum Aristotelis, aduersus principia Berardini Telesii», який відстоював вчення Арістотеля і відхиляв погляди Телезіо. «Філософія, обґрунтована відчуттями» завдяки блискучим логічним побудовам, переконливій аргументації, дарує справжнє свято шанувальникам вчення Телезіо. Головним лейтмотивом книги Кампанелли стає теза про те, що природу варто пояснювати, виходячи не з апріорних суджень старих авторитетів, а на підставі відчуттів, отриманих у результаті досвіду.

Для того, щоб видати книгу, Томмазо самовільно залишає монастир і їде до Неаполя. Там він знаходить підтримку у багатого неаполітанця Маріо дель Туфо, який поділяє погляди Телезіо. У 1591 році книга-спростування виходить у світ. Згодом Кампанелла пише ще декілька філософських творів. Двадцятитрьохлітній Томмазо збирається зробити справжню революцію у теології і філософії. Та слідом за втікачем летить поголоска: Томмазо продав душу дияволу (саме цим недоброзичливці пояснюють надзвичайну ерудицію юнака) і поширює єресь. Свята інквізиція розглядає справу і, оскільки телезіанство тоді ще не було забороненим, виносить доволі м’який вирок: брат Томмазо повинен поїхати у віддалений монастир Калабрії і припинити поширювати єретичні погляди Телезіо.

Але Кампанелла їде до Рима, Флоренції, Падуї. Намагається знайти роботу викладача в одному з університетів, багато працює – пише нові твори, серед яких з’являються навіть комедії. На той час римська інквізиція офіційно забороняє телезіанство. Твори Кампанелли визнають єретичними, і у 1594 році він опиняється за ґратами. Одночасно з ним у римській в’язниці чекає своєї долі Джордано Бруно. Доля Джордано відома, а от Кампанеллу чекала ізоляція у сирих підвальних келіях римських монастирів. Там Томмазо не має змоги писати. Та, завдячуючи своїй феноменальній пам’яті, він складає у голові нові натурфілософічні твори, які записує вже на свободі.

У 1596 році Кампанеллу випускають на волю і він повертається до Неаполя. Та перебуває там недовго. Новий наклеп, і він змушений виїхати на батьківщину до монастиря Стіло. Калабрія на той час перебувала під владою Іспанії. Кампанелла стає одним з керівників змови проти іспанських завойовників, схиляє на свою сторону багатьох дворян, палко агітує мешканців міст і сіл, закликаючи до збройного повстання. Заколотники мріють про нову справедливу державу, яка повинна утворитися на руїнах Неаполітанського королівства. Але заколот не вдається, заколотників заарештовують, багатьох страчують.

Кампанелла знову опиняється за ґратами. На вимогу владик католицької церкви монаха судить не світський, а церковний суд. Римська інквізиція жадає не просто стратити заколотника, а й назавжди запобігти розповсюдженню єретичних проповідей непокірного монаха.

Неминучість згоріти у вогнищі інквізиції змушує Томмазо удавати божевілля. На той час людей, які були не сповна розуму, церковний суд не засуджував до страти. Та інквізиторів підводить самовпевненість і особливість інквізиторського судочинства, для якого не було більш вагомого аргументу визначення вини підсудного, ніж зізнання, здобуте під час катування. Кампанелла сорок годин провисів з викрученими руками на дибі, був посаджений на кіл, але стійко витримав ці та інші нелюдські страждання. Священний суд жадав тільки одного слова зізнання, але він його так і не почув.

Інквізитори вимушені були залишити живим Кампанеллу, але засуджують його до довічного ув’язнення. Під час конвоювання до в’язниці Томмазо робить невдалу спробу втечі з під варти. Втікача ловлять і кидають у кам’яну яму неаполітанського замку св. Ельма. Умови утримання тут жахливі. Перебуваючи у повній ізоляції, Кампанелла місяцями ні з ким не спілкується. У перші роки йому не дозволяють читати і писати. Проте бунтівний філософ продовжує створювати нові твори. Він винаходить свій особливий спосіб запам’ятовування гігантських обсягів інформації за допомогою криптографічного шифру. Застосовуючи цей шифр, Томмазо вишкрябує позначки на стінах камери, які потім слугують ключем для відтворення змісту книг, існуючих тільки в його уяві. Іноді умови утримання пом’якшуються, Томмазо отримує папір і записує задумане. Наглядачі мають наказ пильно стежити за арештантом, часто проводяться обшуки, папери вилучаються. «Metaphysica» («Метафізику») Кампанелла був змушений переписувати по пам’яті п’ять разів, а це більше тисячі сторінок тексту (твір було видано у 1638 р. у 3 томах (18 книгах)). У в’язниці Кампанелла створює такі відомі праці, як «Apologia Galilaei» («Апологія Галілея», написана у 1616 р., видана у 1622 р.), «Civitas solis» («Місто Сонця», видано 1623 р.), а також трактати з астрономії, астрології, медицини, поетики, історіографії, логіки, риторики, граматики, діалектики та математики.

Томмазо Кампанелла провів за ґратами 27 років. За цей час він відчув інквізиторську «гостинність» біля п’ятдесяти папських в’язниць. Іноді вдавалося передати на волю свої твори. Вони у рукописному вигляді поширювалися у Франції та Італії. Католицький публіцист Гаспар Шоппе збирав рукописи Кампанелли і обіцяв надрукувати. Проте твори Томмазо зараховують до папського Індексу як єретичні. Наляканий Шоппе краде деякі безпечні частини робіт Кампанелли і видає під своїм власним ім’ям. Через декілька років після зради Шоппе молодий німецький прихильник Кампанелли – Тобіа Адамі друкує праці в повному обсязі у протестантській Німеччині. Кампанелла стає все більш відомим в усіх куточках Європи. Під стінами в’язниць починають збиратися юрби прихильників. Звучать заклики звільнити талановитого філософа. Та й сам Кампанелла все активніше звертається до церковних і державних можновладців з проханням про помилування. Зрештою, у 1626 році папа Урбан VIII віддає розпорядження про звільнення. Томмазо опиняється на свободі, та не на довго. Через місяць папа вирішує знову його заарештувати. Виявляється ще не були готові приписи щодо перебування Кампанелли на волі. І лише у 1629 р. бунтівник остаточно отримує свободу: інквізиція відмовляється від звинувачень, ім’я Кампанелли вилучено з Індексу заборонених книг.

Проте свобода виявляється досить своєрідною – Кампанелла знаходиться під постійним наглядом. Папські цензори ретельно перевіряють всі його рукописи. Томмазо розуміє, що нове звинувачення в єресі означає для нього неминучу смерть. А тут ще на півдні Італії поширюється супротив іспанському пануванню. Іспанці заарештовують його учня за спробу замаху на віце-короля і жадають видачі самого Кампанелли.

У 1634 році під чужим ім’ям він змушений тікати до Франції. Кампанелла проживає у Парижі, спілкується з багатьма відомими вченими, стає неофіційним радником кардинала Ришельє, уряду Людовіка XIII, пише багато памфлетів на підтримку політики Франції. Але історики наголошують: «Проведя в заточении лучшие годы своей жизни, Кампанелла не смог создать своей школы, а когда во Франции смог получить признание, в котором прежде ему отказывали, было уже слишком поздно. Его мысль оказалась несвоевременным плодом. На интеллектуальной сцене господствовал Декарт, и авангард был с ним» (Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; пер. [с итал.] под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – С. 135).

У 1639 р. Кампанелла складає гороскоп і віщує власну смерть під час сонячного затемнення. Проте дожити до затемнення головного божества «Міста Сонця» йому не судилося. Кампанелла помер о четвертій ранку 21 травня 1639 року у монастирі Св. Якова.

«Місто Сонця» є одним з найвідоміших задумів Томмазо Кампанелли. Історики економічної думки відносять його до творів ранніх соціалістів-утопістів, які «…відобразили ідеологію антифеодального протесту, прагнення до скасування феодальних привілеїв та залежностей, зміни відносин власності й розподілу, утвердження справедливого і щасливого суспільства» (Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 286).

В свою чергу деякі дослідники поділяють ранні утопічні моделі на дві категорії: «Одна группа объединяет те модели, которые должны (по мысли автора) осуществиться в более или менее отдаленном будущем как результат какого-то духовно-исторического процесса. Чаще всего этот процесс должен пройти несколько фаз, или стадий, или эпох, прежде чем увенчаться состоянием всеобщего блага и счастья. Такие модели называют хилиастическими, а соответствующую идею – хилиазмом (от греческого слова «хилиоли» – тысяча; название связано с идеей «тысячелетнего царства»). … Другая группа утопических моделей – это такие, которые не связывают реализацию идеального общества с историческим процессом. По убеждению авторов, в основе такого общества лежат несколько простых и здравых принципов, легкоосуществимых хоть завтра, если бы нашелся желающий этого государь или община (город, страна). Для таких моделей в науке пока не имеется общей рубрики. Чтобы отличать их от хилиастических, назовем политическими в память о Платоне, первым нарисовавшем проект утопии такого рода» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 228–229).

«Місто Сонця», безумовно, слід віднести до політичної утопічної моделі. Кампанелла задумував реальний план побудови справедливого суспільства на півдні Італії ще тоді, коли готувався заколот проти іспанців. Цей план прискіпливо обговорювався і розроблявся у стані заколотників. Потім він мав би поширитися і на інші країни. Автор «Міста Сонця» засуджує феодальні відносини та політичний деспотизм, панування приватної власності, що породжує егоїзм, злидні, злочини та інші негативні явища. Кампанелла рішуче засуджував паразитизм та розкіш знаті.

Ідеї побудови ідеального суспільства пронизують майже всі твори непокірного монаха. «Социальная программа Кампанеллы лежит в основе всех его на первый взгляд столь разнородных и даже противоречащих друг другу сочинений. Ею определяется глубокое внутреннее единство социальной утопии «Города Солнца», плана государственных преобразований «Испанской монархии», идеи всемирного единства «Монархии мессии»» (Горфункель А. Х. Томмазо Кампанелла / А. Х. Горфункель. – Москва : Мысль, 1969. – С. 183).
Якщо проаналізувати літературні витоки, то Кампанелла «…разумеется, прекрасно знал Платона, вспоминал и непосредственного предшественника свого – '''[[Мор Томас|Томаса Мора]]'''. Доказывая возможность жизни общиной, он приводил авторитеты многочисленных писателей христианского средневековья, от отцов церкви до Фомы Аквинского, часто весьма вольно истолковывая их в нужном духе. Он ссылался на "общину первых христиан, существовавшую при апостолах, по свидетельству св. Луки и св. Климента", и на "образ жизни христиан в Александрии, наблюдаемый при св. Марке, как удостоверяют Филон и св. Иероним", и на "жизнь клириков вплоть до папы Урбана I, даже при св. Августине", и на "жизнь монахов, которую св. Златоуст считал возможным распространить на все государство"» (Горфункель А. Х. Томмазо Кампанелла. – С. 183–184).

Слід зазначити, що текст «Міста Сонця» італійською мовою був написаний Кампанеллою у 1602 році і дійшов до нас у декількох варіантах. У 1613 році текст було перекладено латинською мовою, але цей переклад був надрукований лише у 1623 р. у Франкфурті. Згодом численні переклади «Міста Сонця» різними мовами спотворили текст твору. Насправді, Кампанелла писав «Місто Сонця» у чудовій віршованій формі, прекрасною італійською мовою зі застосуванням чисельних синонімів, метафор, гіпербол, алегорій тощо. Оригінальний текст почав втрачатися вже при першому перекладі. «"Город Солнца" был первоначально написан по-итальянски и распространялся в списках. Два десятилетия спустя он был опубликован в Германии на латинском языке. Кампанелла по-прежнему сидел в тюрьме. Расхождения между итальянским текстом и его латинским переводом, по нашим наблюдениям, столь значительны, что их можно объяснить лишь тем, что перевод делался не автором, а его последователем, к тому же иностранцем» (Штекли А. Э. Кошмары Города Солнца: тирания общности или всевластие науки? / А. Э. Штекли // Культура Возрождения и власть. – Москва : Наука, 1999. – С. 86).

«Русским читателям тоже не повезло: когда в 1906 г. «Город Солнца» появился впервые на русском языке в переводе – и весьма приблизительном – А. Г. Генкеля, то и там утверждалось, будто Кампанелла написал «Город Солнца» в 1602 г. по-латыни, хотя ошибочность такой точки зрения была показана за четверть века до этого» (Штекли А. Э. «Город Солнца»: утопия и наука / А. Э. Штекли ; [отв. ред. М. И. Михайлов]. – Москва : Наука, 1978. – С. 66).

Один з перекладачів «Міста Сонця» російською з латини Ф. А. Петровський вимушений визнати: «Что же касается всего вообще текста в этих латинских изданиях, то он иногда весьма значительно отступает от первоначального итальянского текста, впервые изданного в 1904 году Сольми» (Кампанелла. Город Солнца / Кампанелла ; пер. с латин. Ф. А. Петровского ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва : Изд-во АН СССР, 1947. – С. 132).

Більшість творів Кампанелла написав у в’язниці, під постійним наглядом інквізиторських цензорів. Йому доводилося хитрувати, пристосовуватися, іноді писати відверту нісенітницю, підтверджуючи реноме божевільного. Тому деякі місця в його працях можуть виглядати дивними. Дослідники відзначають, що дуже важко встановити істину – чи насправді так думав автор.

Літературна форма, яку використав Кампанелла, зображаючи «Місто Сонця», не є оригінальною. Подібно написана «Утопія» Томаса Мора та багато інших творів епохи Відродження. Книга написана у вигляді бесіди між моряком-генуезцем та наглядачем монастирської нічліжки для подорожніх.

Моряк розповів, як під час навколосвітньої подорожі потрапив на Тапробану (старовинна назва одного з островів Індійського океану, вірогідно Цейлону), де знайшов дивовижне місто, засноване вихідцями з Індії. Місто було розташоване на горі, поділялося на сім поясів, або кіл. Кожне коло відокремлювалось оборонним валом і було, по суті, неприступною фортецею. Такі заходи безпеки були необхідними. Чотири ворогуючі між собою країни розділяли острів на чотири рівні частини.

Структура управління «Міста Сонця» нагадувала Ватикан. Головним правителем був обраний первосвященик – Сонце, якого ще називали Метафізик. Його слово вважалося остаточним при вирішені всіх мирських і духовних питань. У нього було три помічники: Могутність, Мудрість і Любов. Перший займався справами миру і війни, другий – мистецтвом, будівництвом, науками. Любов відповідала за продовження роду, виховання дітей, сільське господарство, забезпечення мешканців їжею та одягом. Кожен помічник головного правителя мав у своєму розпорядженні чиновників, які були кураторами певної сфери діяльності. Так, наприклад, Мудрості підпорядковувалися: Астроном, Геометр, Історіограф, Поет, Логік, Ритор, Граматик, Медик, Фізик, Політик, Мораліст.

Економічну модель справедливого суспільства Кампанелла побудував на засадах повної відсутності приватної власності. Мешканці міста в основному займаються сільським господарством у невеликих общинах, ремесло не відіграє важливої ролі, а торгівля дозволяється лише поблизу міських воріт. Але процес соціалістичного усуспільнення у «Місті Сонця» зайшов набагато далі, ніж в «Утопії» Мора. У спільному користуванні соляріїв опинилися не тільки засоби виробництва, а й особисті речі – такі, як ліжка, постіль, одяг, посуд.
У місті сонця інститут шлюбу не існував і не було індивідуальної сім`ї. Процес дітонародження строго регулювався. Відповідальний чиновник (Медик, Мораліст) визначав пари, які будуть брати участь у дітонародженні.

Усуспільнення по Кампанеллі було різко засуджене церквою, визнане аморальним багатьма дослідниками соціалістичних утопій, але згодом із задоволенням взято на озброєння розробниками різних анархічних теорій.

Суспільна праця, що була організована у «Місті Сонця» відповідно до здібностей кожного, дозволяла, на думку Кампанелли, забезпечити її високу продуктивність. Настільки високу, що для задоволення суспільних і власних потреб кожен солярій працював не більше чотирьох годин на добу. Розподіл суспільного продукту здійснювався по зрівняльному принципу. Відповідальні чиновники слідкували, щоб кожен житель одержав призначені йому продукти. У місті були відсутні гроші. Всі угоди купівлі-продажу укладалися виключно з іноземцями, розрахунки здійснювалися за воротами міста.

Слід відзначити, що «Місто Сонця» було для Кампанелли не просто мрією, але й реальним планом перебудови суспільства, за здійснення якого він боровся все життя. Розповідаючи про життя громадян міста Сонця він писав слова, які сприймаються як пророцтво: «Весь мир придет к тому, чтобы жить согласно их обычаям» (Кампанелла. Город Солнца. – С. 80). «Ведь было ж время золотого века, Так может он вернуться, и не раз. Все, что погребено, назад стремясь, 
К корням своим придет по кругу снова…», – писав Кампанелла в одному зі своїх сонетів (Кампанелла. О золотом веке / Кампанелла // Антология мировой философии : в 4 т. – Москва : Мысль, 1970. – Т. 2. – С. 192).

Ідеї Кампанелли по різному оцінюють сучасні дослідники. Італійські вчені Даріо Антисері та Джованні Реале зазначають: «Оценки идей Кампанеллы противоречивы. Нельзя сказать, что его труды известны и изучены до конца, как они того заслуживают…

Действительно, Кампанелла пережил свое время; он явился последним из могикан Возрождения: его жизнь прошла под знаком всеобщего обновления» (Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – С. 144).

[[Файл:Novikov.png|right|95px]] 

</spoiler>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Томмазо Кампанеллу">__NOTOC__<div align="justify"><h3><center>Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету</center></h3>[[File:Onken245.png|center|400px]]'''     Онкен А.''' История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 245.

<h3><center>Даріо Антисері (нар. 1940 р.), Джованні Реале (1931–2014) – італійські історики філософії</center></h3>«"Город Солнца"… это сумма мечтаний Кампанеллы о реформе мира и об освобождении от зла, которое его угнетает, не без помощи мощных инструментов магии и астрологии. Итак, это сплав идей, в котором соединились все чаяния эпохи Возрождения». '''     Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; пер. [с итал.] под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – С. 143.

<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор</center></h3>«У ''Т. Кампанеллы'' проявилось еще одно существенное изменение характера утопической мысли: в его лице философ-утопист соединяется с революционером. Свою утопию он пишет не ради постижения истинного смысла социальных реалий и не ради предложения социального идеала, но как политическую программу социальных преобразований во всем мире». '''     Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – С. 467.

</div></spoiler>
 
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Город Солнца''' / Кампанелла ; пер. с латин. и коммент. Ф. А. Петровского ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1947. – 173 с. – (Предшественники научного социализма). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К18'''
* '''Город Солнца''' / Кампанелла ; пер. с латин. Ф. А. Петровского [и др.] ; пер. прил. М. Л. Амбрансон, С. В. Шервинского, В. А. Ещина ; вступ. ст. В. П. Волгина ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1954. – 229 с. – (Предшественники научного социализма). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'''''Адз426''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф К18''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3 Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича]''':'' '''3к9 Камп'''
* '''Город Солнца ; О наилучшем государстве ; Об ощущении вещей''' : [отрывки из произведений] ; Дух бессмертный ; О простом народе ; О золотом веке : [сонеты] / Кампанелла // Антология мировой философии : в 4 т. – Москва : Мысль, 1970. – Т. 2 : Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения. – С. 181–192. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
* '''Город Солнца''' / Т. Кампанелла // Утопический роман XVI–XVII веков : [переводы / вступ. ст. Л. Воробьева ; примеч. А. Малеина и др.]. – Москва : Худож. лит., 1971. – С. 143–190. – (Б-ка всемирной литературы. Серия 1, Литература Древнего Востока, Античного мира, Средних веков, Возрождения, XVII и XVIII вв ; т. 34). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Б144084'''
* '''Город Солнца''' : [выдержки] / Томмазо Кампанелла // Утопический социализм : хрестоматия / [общ. ред. А. И. Володина]. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 82–100. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф У85'''
* '''Город Солнца ; Монархия мессии''' : [фрагменты] / Томмазо Кампанелла // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 2. – С. 710–716. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 А72'''
* '''Город Солнца''' : [отрывки] / Томмазо Кампанелла // Історія вчень про право і державу : хрестоматія / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого" ; авт.-уклад. Г. Г. Демиденко ; за заг. ред. О. В. Петришина. – 5-те вид., допов. і змін. – Харків : Право, 2011. – С. 178–182. ''Шифр зберігання книги:'' '''340 І-90'''
* '''Місто Сонця''' / Томазо Кампанелла : пер. з латин. // Утопія / Т. Мор. Місто Сонця / Т. Кампанелла. – Київ : Дніпро, 1988. – С. 131–182. – (Вершини світового письменства ; т. 63). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВА487670''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф М79'''
* '''Місто Сонця''' : [уривки] / Томазо Кампанелла // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; [авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко (керівник) та ін.]. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 293–298. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ф56'''

</spoiler>
 
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square">
* '''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 14 (полутом 27). – С. 210–212. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1902]. – Т. 10. – С. 435. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79'''
* '''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат'''. – 7-е перераб. изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1914]. – Т. 23. – '''[[Медіа:Granat248-250.pdf|Стб. 248–250]]'''. ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68'''
* '''Юридична енциклопедія''' : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 27. ''Шифр зберігання книги:'' '''34 Ю70'''
* '''Культура Возрождения''' : энциклопедия : в 2 т. / отв. ред. Н. В. Ревякина. – Москва : РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – С. 726–728. ''Шифр зберігання книги:'' '''37 К90'''
* '''Політична енциклопедія''' / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім І. Ф. Кураса ; редкол.: Ю. Левенець (голова) [та ін.] ; [упоряд. Ю. Шаповал]. – Київ : Парлам. вид-во, 2011. – С. 310. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф П50'''
* '''Історія філософії''' : словник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за заг. ред. В. І. Ярошовця. – 2-ге вид., перероб. – Київ : Знання України, 2012. – С. 225–226. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф І-90'''
* '''The Stanford Encyclopedia of Philosophy''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://plato.stanford.edu/entries/campanella/'''. – Title from the screen. – Date of request: 31.07.2018.
* '''Encyclopedia Britannica''' [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: '''https://www.britannica.com/biography/Tommaso-Campanella'''. – Title from the screen. – Date of request: 31.07.2018.
* '''Антисери Д.''' Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – XII, 868 с. – Из содерж.: Томмазо Кампанелла: натурализм, магия и тревожное ожидание всеобщей реформы. – С. 133–144. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф А72'''
* '''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 466–467: о Т. Кампанелле. ''Шифр зберігання книги:'' '''33 Б17'''
* '''Булгаков С. Н.''' Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1. – 234 c. – С. 209–215: о Т. Кампанелле. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Б90'''
* '''Валовой Д.''' Имена на обелиске / Д. Валовой, Г. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – 367 с. – Из содерж.: Колокол, предвещающий новую эру: Томмазо Кампанелла. – С. 109–126. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф В15'''
* '''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 375–377: о Томмазо Кампанелле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ35141/1'''
* '''Горфункель А. Х.''' Неизвестный автограф Томмазо Кампанеллы / А. Х. Горфункель // Европа в средние века: экономика, политика, культура : сб. ст. / [отв. ред. З. В. Удальцова]. – Москва : Наука, 1972. – С. 355–364. ''Шифр зберігання книги:'' '''9(И) Е24'''
* '''Горфункель А. Х.''' Томмазо Кампанелла / А. Х. Горфункель. – Москва : Мысль, 1969. – 247 с. – (Мыслители прошлого). ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Г70'''
* '''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 315–316. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 З-68'''
* '''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 294–296. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 І-90'''
* '''Казанцев Н. Д.''' Утопический и научный социализм о переустройстве сельского хозяйства : (полит.-юрид. аспект) / Н. Д. Казанцев. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 320 с. – С. 14–16: о Томмазо Кампанелле. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф К14'''
* '''Львов С. Л.''' Гражданин Города Солнца : повесть о Томмазо Кампанелле / С. Л. Львов. – 2-е изд. – Москва : Политиздат, 1981. – 437 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''АО228682'''
* '''Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Модель Кампанеллы. – С. 232–233. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 М14'''
* '''Мицюк О. К.''' Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – '''[[Медіа:Mycjuk158.pdf|С. 158]]''': про Томазо Кампанеллу. – Режим доступу: '''http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/'''. – Дата звернення: 25.07.2018.
* '''Моска Г.''' История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 142–146: о Томазо Кампанелле. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф М82'''
* '''Петухова О.''' Томазо Кампанелла : Мечтатель на дыбе / Ольга Петухова // Личности. – 2014. – № 12. – С. 48–65. ''Шифр зберігання журналу в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Я52 Л66'''
* '''Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – 484 с. – Из содерж.: Фома Кампанелла. – С. 64–66. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Р64'''
* '''Рутенбург В. И.''' Кампанелла / В. И. Рутенбург. – Ленинград, 1956. – 46 с. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Р90'''
* '''Свентоховский А.''' История утопии / А. Свентоховский ; со вступ. ст. А. Р. Ледницкого ; с разреш. авт. пер. [с пол.] Е. Загорский. – Москва : В. М. Саблин, 1910. – XXIV, 427 с. – C. 66–84: о Кампанелле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В250120'''
* '''Штекли А. Э.''' «Город Солнца»: утопия и наука / А. Э. Штекли ; [отв. ред. М. И. Михайлов]. – Москва : Наука, 1978. – 368 с. ''Шифр зберігання книги:'' '''1Ф Ш89'''
* '''Штекли А. Э.''' Кампанелла / А. Э. Штекли. – Изд. 3-е, перераб. и испр. – Москва : Молодая гвардия, 1966. – 287 с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 13 (277)). ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''ВЗ01469/277а''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Ш89''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nplu.org/ НБУ ім. Ярослава Мудрого]''':'' '''Зк Степовика Д.В.-255'''
* '''Штекли А. Э.''' Кошмары Города Солнца: тирания общности или всевластие науки? / А. Э. Штекли // Культура Возрождения и власть. – Москва : Наука, 1999. – С. 84–94. ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''Б1456 / 9(~)4 К904'''
* '''Щеглов Д. Ф.''' История социальных систем от древности до наших дней : [с приложением отрывков из сочинений философов] : в 2 т. / Д. Щеглов. – Санкт-Петербург, 1870. – Т. 1 : Критическое обозрение социальных учений Платона, Т. Мора, Кампанеллы, Гаррингтона, Морелли, Мабли, Бриссо, Сен-Симона, сен-симонистов и Р. Оуэна. – [2], XXIX, [1], 611, [1] с. – С. 182–192: о Томасе Кампанелле. ''Шифр зберігання книги в '''[http://www.nbuv.gov.ua/ НБУВ]''':'' '''В153401/1''' ''Шифр зберігання книги в '''[http://nibu.kiev.ua/ НІБ України]''':'' '''1Ф Щ334'''
* '''Экономическая история мира. Европа''' / Ин-т Европы РАН ; ред. М. В. Конотопов. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [разд.] 11.4.4 : Кампанелла. – С. 309–310. ''Шифр зберігання книги:'' '''338 Э40'''
* '''Эспинас А.''' История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 58–59: о Кампанелле. ''Шифр зберігання книги:'' '''330.8 Э85'''

</spoiler>
<gallery></gallery> 
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
File:Apologia01.png|'''Режим доступу''': '''https://archive.org/details/ita-bnc-mag-00000813-001/page/n13'''. – Дата звернення: 08.10.2010
</gallery>
</spoiler>

[[Category: За датами життя]]
[[Category: За алфавітом]]
[[Category: За країною]]