Орлик Пилип Степанович
Орлик Пилип Степанович
(21 (11) жовтня 1672 – 5 червня (26 травня) 1742) –
український державний діяч,
гетьман Війська Запорізького в еміграції (1710–1742 рр.).
Автор пам’ятки політико-правової думки
«Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська».
(21 (11) жовтня 1672 – 5 червня (26 травня) 1742) –
український державний діяч,
гетьман Війська Запорізького в еміграції (1710–1742 рр.).
Автор пам’ятки політико-правової думки
«Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська».
Народився Пилип Орлик у селі Косуті неподалік від Вільнюса (Литва), тепер Вілейського району Мінської області (Білорусь) у шляхетській родині чесько-литовсько-польського походження. Давня історія родини Орликів відома з генеалогічної довідки, укладеної сином Пилипа Орлика, генералом французької армії Григором Орликом у 1747 році (Реєнт О. П. Усі гетьмани України : легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Харків : Фолiо, 2007. – С. 297–298. – (Історичне досьє)).
Першим з чеського роду згадується у 1121 році Станіслав Орлик – прародич двох гілок, представники яких оселилися у Шлезьку (Сілезія) і в Польщі. Зберігся оригінал диплома імператора Фердинанда від 12 липня 1624 року – «Графові Орликові з Моравії». У ньому сказано, що «Орлик слов’янською мовою означає орла» і в Угорщині ця родина має ім’я “Olach”. На той час Орлики вже поділилися на дві гілки: одна з них проживала у володіннях імператора Фердинанда, а друга, протестантська, під час гуситських війн XV століття емігрувала до Польщі – у Краків. Польська лінія мала своїм продовжувачем Яна Криштофа Орлика, який одружився з донькою подільського воєводи Пиляви й помер у 1592 р. Їхнім сином був Степан Орлик, який помер у 1636 році, полишивши сина Степана. Останній прославився військовою відвагою, яка була відзначена на сеймі 1660 р., і загинув під Хотином 11 грудня 1673 року, полишивши маєток під Смоленськом. Від дружини з литовського роду Малаховських-Володкевичів Ірини він мав двох синів – старшого Степана, що помер бездітним, і молодшого – Пилипа. Пилипу дістався батьківський маєток на Мінській землі, який був незабаром проданий, після чого родина перебралася в Україну. Відомо, що батько Пилипа Орлика був католиком, а мати – православною.
Початкову освіту здобув у єзуїтській Віленській академії. Після того, як сім’я Орликів переселилася в Україну, Пилип поступив до Києво-Могилянської академії як православний шляхтич (майбутнього гетьмана, очевидно, було охрещено за православним обрядом), яку він успішно закінчив у 1694 році. Великий вплив на формування світогляду, поетичних здібностей П. Орлика мав професор риторики та філософії Києво-Могилянської академії Стефан Яворський. Він протегував здібному, схильному до високих почуттів студею, а після закінчення академії допомагав йому влаштуватися на службі. П. Орлик все життя зберігав велику повагу та вдячність до свого вчителя. У 1698 р. Пилип Орлик одружився з донькою полтавського полковника Павла Герцика та Ірини Яблонської Ганною. Цей шлюб назавжди поєднав Орлика з українською старшиною. У Пилипа і Ганни Орликів народилося троє синів і п’ять доньок.
Спочатку П. Орлик працював писарем у канцелярії Київського митрополита. Згодом перебував на різних посадах Генеральної військової канцелярії. Був військовим канцеляристом, регентом (керуючим справами) Генеральної військової канцелярії, а у 1706 р. став генеральним писарем в уряді І. Мазепи. Брав участь у таємній дипломатичній діяльності гетьмана, був його найближчим радником. Орлик був посвячений у всі державні секретні справи, в тому числі, плани створення незалежної України. У 1708–1709 рр. разом з гетьманом намагався створити за участю східноєвропейських держав та Швеції антимосковську коаліцію, яка б стала гарантом політичної незалежності України. Він був найпершим помічником і соратником гетьмана І. Мазепи під час козацького повстання і після Полтавської катастрофи разом з гетьманом відбув в еміграцію до Молдавії. “Не вагаючись, поставив на карту Пилип Орлик набутий ним матеріальний достаток (і втратив його) заради втілення в життя великої ідеї Мазепи про незалежну самостійну Українську державу. Більше того, ризикуючи своїм життям, родиною, він залишався вірним цій ідеї й зберігав відданість гетьману під час найтяжчих випробувань і найтрагічніших подій, коли однодумці й прибічники Мазепи кидали його й просили милості та вибачення” (Реєнт О. П. Усі гетьмани України. – С. 304). У науці побутує теза: «Те, про що думав Мазепа, – Орлик втілював у життя» (Скрипнюк О. Конституція Пилипа Орлика 1710 року: основні правові і політичні ідеї та її історичне значення / Олександр Скрипнюк // Юридична Україна. – 2010. – № 12. – С. 5).
Після смерті І. Мазепи серед української еміграції постало питання про його наступника. 5 (16) квітня 1710 р. козацька рада, що відбулася поблизу Бендер, в присутності всієї старшини, запорожців, реєстрового козацтва одноголосно обрала Пилипа Орлика гетьманом. Під час обрання П. Орлика гетьманом між гетьманом, козацькою старшиною і запорожцями було укладено угоду – “Пакти і конституція прав і вольностей Запорізького війська”. Цей документ пізніше дістав назву “Конституція Пилипа Орлика 1710 р.”, або “Бендерська Конституція”. У ньому йшлося про угоду гетьмана та старшини про взаємні обов’язки, права й подальший устрій України. Договір був розрахований на те, що він після повернення емігрантів діятиме в Україні як правовий акт. Протягом наступних років, використовуючи різні шляхи та можливості, П. Орлик намагався втілити мрію українського козацтва – зробити Україну вільною і незалежною. Прагнучи добитися швидкого визволення України з-під московської влади, П. Орлик уклав союзний договір зі Швецією (квітень 1710), січень 1711 р. – з Кримським ханством, а в грудні 1711 та березні 1712 рр. уклав договори про союз з Оттоманською Портою. Пилип Орлик продовжував відому традицію укладання гетьманських договорів із володарями-протекторами, намагаючись відстоювати новий тип стосунків у договірних відносинах. “Ніколи не перестану шукати всіх легальних засобів, щоб заявити права моєї нації на Україну”, – писав гетьман Орлик в екзилі у листі до І. Скоропадського (Див.: Нартов В. В. Найвидатніші гетьмани та кошові отамани України / В. В. Нартов. – Харків, 2007. – С. 265).
Підтримуючи позицію П. Орлика, 8 листопада 1710 р. Туреччина оголосила війну Московській державі. Навесні 1711 р. гетьман на чолі 16-тисячного війська, у склад якого входили і татарські загони, здійснив похід на Правобережну Україну. Війна не виправдала сподівань П. Орлика. 12 липня 1711 р. поблизу Ясс між Росією і Туреччиною було укладено Прутський мирний договір. Протягом 1711–1714 рр. гетьман Орлик робив спроби організувати нову антимосковську коаліцію, але його намагання успіху не мали. У 1714 р. Пилип Орлик разом з частиною старшини на запрошення Карла XII переїхав до Швеції. З 1722 року перебував на території Османської імперії, спочатку у Салоніках (Греція), а згодом – здебільшого на території сучасних Молдови та Румунії. Помер у Яссах 24 травня 1742 р. Високоосвічений, знавець багатьох мов (близько 10 мов), літературно обдарований П. Орлик вирізнявся й високою шляхетністю. Змушений перебувати у вигнанні, він протягом трьох десятиліть опікувався долею України, активно пропагуючи ідею її соборності та незалежності. Поділяв погляди, мрії та підтримував у практичних діях П. Орлика щодо України і його син Григорій. Григор (Григорій) Пилипович Орлик (5 листопада 1702 – 14 листопада 1759) – французький дипломат, генерал-поручник французької армії, польний маршал Франції, граф. Про нього нагадує назва міжнародного аеропорту Франції. «Орлі» – колишнє передмістя столиці Франції, де син гетьмана України Пилипа Орлика побудував величний замок. Будучи гідним нащадком свого батька, він продовжував його справу: намагався створити широку коаліцію європейських держав для боротьби з агресивною політикою Російської імперії.
Григорій Орлик у листі до міністра закордонних справ Франції Амельо писав: «Ви не можете уявити собі мого горя; батько був для мене всім: другом, дорадником і вождем. Він був живим доказом, що людина в принципах може донести раз з’ясовані ідеали до кінця свого життя». В листі до Людовика XV Г. Орлик зазначав: «Завзяття, з яким мій батько до кінця своїх днів переносив найбільш жорстокі нещастя, найбільші розчарування і примхи долі, попадаючи в них внаслідок своєї вірності спільним інтересам, – здобуло йому пошану не лише в державах, зацікавлених його планами й законними заходами, але навіть і в тих державах, проти яких він працював для підтримки інтересів своєї батьківщини і нації» (Реєнт О. П. Усі гетьмани України. – С. 317).
П. Орлик – один з авторів “Конституції Пилипа Орлика” (1710 р.), “Виводу прав України” (1712 р.), інструкцій українським делегаціям на переговорах з Кримським ханством (1710 р.) та Оттоманською Портою (1711 р.), “Маніфесту до європейських урядів” (1712 р.). Його перу належать дві поетичні книжки: «Alcides rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany» («Алцід російський, укоронований тріумфальним лавром») (Вільно, 1695 р.) – панегірик гетьманові І. Мазепі та «Hippomenes Sarmacki» («Гіппомен Сармацький») (Київ, 1698 р.) – панегірик на честь шлюбу ніжинського полковника Івана Обідовського та Ганни Кочубеївни. Вірші П. Орлик писав польською мовою блискучим версифікаційним стилем. Вони насичені античними уподібненнями і сягають вершин розвиненого українського бароко. Польською мовою, пересипаною латиною та церковнослов'янізмами, П. Орлик написав великий «Diariusz podrozny» («Діаріуш подорожній»), який складається з п'яти рукописних томів (початий у жовтні 1720 p., перерваний 1734 p.).
У багатьох країнах Заходу друкувались його твори і праці про нього. В історії України діяльність П. Орлика оцінювалась по-різному. «Немає єдиного трактування Орлика як політичного діяча, гетьмана, державотворця в російській, польській і західноєвропейській правовій і політичній літературі, – зазначає професор О. Скрипнюк. – Конституція Пилипа Орлика практично невідома російським дослідникам, бо український гетьман довгі роки був забороненою темою» (Скрипнюк О. Конституція Пилипа Орлика 1710 року. – С. 4). Ця тема, як наголошують дослідники, і зараз залишається для Росії білою плямою, про яку фактично мало хто знає і яку ніхто не досліджує. Не існує одностайності і у вітчизняних джерелах, оскільки діяльність П. Орлика досі вивчена недостатньо. Але усі, хто вивчав його біографію, виявляли до нього шану.
Проте, незважаючи на неоднозначну оцінку діяльності в цілому, ім’я П. Орлика увійшло в аннали історії у зв’язку зі створенням, по суті, першої в світі конституції. «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького...», «Правовий уклад та конституції законів та вольностей Війська Запорозького...», «Уклад прав і вольностей Війська Запорозького та угоди...», «Конституція Пилипа Орлика» (за основним автором) чи «Бендерська конституція 1710 р.» (за місцем її ратифікації) – все це різні варіанти назви одного документа «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня п'ятого дня у Бендерах», який по праву займає одне з чільних місць у скарбниці світової суспільної думки. Створена ним, «вона була пройнята республіканським духом. У ній досить чітко простежувалися демократичні засади представницького парламентського ладу й визначався прогресивний історичний напрям розвитку державних реформ. Конституція визнавала непорушність трьох складових чинників правового суспільства, а саме – єдність і взаємодія законодавчої (широкої генеральної ради), виконавчої (гетьманської, обмеженої законом) і судової влади, підзвітної і підконтрольної, однак незалежної від гетьмана» (Апанович О. М. Чортомлицька Запорозька Січ: до 345 річниці заснування / О. М. Апанович. – Київ : Українське козацтво, 1998. – С. 77–78). Конституція П. Орлика була написана двома мовами в просторому латинському і дещо скороченому староукраїнському варіанті. Вона складається з преамбули, 16 статей та тексту присяги гетьмана Війську Запорозькому. Починався документ урочистою декларацією, головною ідеєю якої було: Україна по обидва боки Дніпра повинна бути вільна від чужого панування. У вступі Конституції було подано стислий виклад історії України, пояснено причини, чому Україна розірвала стосунки з Москвою і прийняла протекторат Швеції; Україна визнавалася республікою, а влада гетьмана обмежувалася; гарантувалися права і привілеї запорожців; державною релігією проголошувалося православ’я, а Київська митрополія мала вийти з підпорядкування Московському патріархові. Відомий український історик права Микола Василенко визначав даний договір як «своєрідну українську Конституцію, яка свідчить про напрямок політичної думки української еміграції того часу … ідеї, закладені в основу угоди Орлика, поділяли не лише емігранти, але й найбільш свідома частина старшини, яка не пристала до Мазепи» (Василенко М. П. Конституция Филиппа Орлика / М. П. Василенко // Вибрані твори : у 3 т. – Київ : Юридична думка : Академперіодика, 2006. – Т. 2. – С. 391).
З соціально-економічних проблем, що визначались конституцією, виділялись такі, як соціальний захист населення, скасування для козаків і посполитих багатьох обтяжливих повинностей і податків, гарантія прав і свобод, відповідно до традиційного українського права, людей усіх станів. Передбачалось проведення ревізії земельних володінь старшини, що збагатилась свавільним захопленням землі.
Проголошувалось реформування фінансової системи, вдосконалення торгової політики тощо. І що головне – проголошувався національний політико-економічний суверенітет Української держави, передбачався захист і розвиток козацького соціально-економічного устрою. Конституція П. Орлика, як відомо, не була втілена в життя, проте вона є одним із найвидатніших політичних документів XVIII ст. світового масштабу.
Ідею щодо незалежності України П. Орлик висловлює і в творі «Вивід прав України». Він підкреслює незаперечність того, «що козацька нація і Україна були вільними» і наводить історичні докази щодо цього. «Найсильнішим і найпереможнішим аргументом і доказом суверенності України» він називає союзний договір з Росією. Цей договір, пише він, «повинен був, здавалося, назавжди установити спокій, вольності й лад в Україні» (Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / редкол. : Т. Гунчак (голова) та ін. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 4, кн. 1. – С. 242). Але цього не сталося. Щодо України, її станів учинено «вопіючу несправедливість». «Тому, – робить висновок Орлик, – з повною рацією можна вивести з усього цього, що Московський Двір належить уважати за узурпатора України» (Тисяча років української суспільно-політичної думки. – Т. 4, кн. 1. – С. 244).
Пилип Орлик став останнім гетьманом, що рішуче поставив питання про створення української незалежної держави. Безперечно, що як борець за державно-політичну й національну незалежність України і поборник її самостійності, П. Орлик займає визначне місце в галереї українських національних діячів визвольного руху ХVІІІ віку.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Пилипа Степановича Орлика
Дмитро Іванович Дорошенко (1882–1951) – український державний і політичний діяч, історик
Дневник малює нам бідолашного гетьмана людиною великої душі, гарячим українським патріотом, відданим безмежно своїй улюбленій ідеї відбудови самостійної української держави».
Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії / Д. І. Дорошенко. – Київ : Українознавство, 1996. – С. 38.
Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко (1884–1973) – український історик, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка
«Пилип Орлик, обраний на гетьмана, ввесь час витрачав на державні справи свої власні гроші.
У Бендерській конституції присвячено багато уваги фінансовим справам. Вона відновлювала уряд генерального підскарбія і обмежувала гетьмана в правах розпоряджатися «добрами військовими». Гетьман не мав права самовільно роздавати ці «добра» монастирям, духовенству, урядникам, слугам, вдовам і т. п. Він повинен був задовольнятися своїми оброками і прибутками «на булаву та особу його гетьманськую належачими, як то – індуктою, полком Гадяцьким, сотнею Шептаківською, добрами Почеповськими, Оболонськими й іншими інтратами, які здавна ухвалено і поставлено на уряд гетьманський». Конституція обіцяла полегшу всім козакам та посполитим; оренди, стації компанійські і сердюцькі мали бути «відставлені». Бендерська конституція встановлювала нові посади полкових підскарбіїв – по два на полк, які мали завідувати поборами полковими та міськими і щороку складати звіт. Вони підлягали генеральному підскарбієві».
Полонська-Василенко Н. Д. Історія України : [у 2 т.] / Н. Д. Полонська-Василенко ; [ред. Ю. Медюк ; голов. ред. С. Головко]. – Київ : Либідь, 1992. – Т. 2. – С. 191.
Борис Дмитрович Крупницький (1894–1956) – український науковець, історик, освітній діяч
«А тим часом П. Орлик був людиною високо культурною, європейцем в повнім розумінні цього слова, що ставив вимоги до життя і тим болючіше відчував свою недолю. Європа була для нього своя, близька. Він ще належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю та з дуже великим зацікавленням для теологічних проблем. Маючи значну ерудицію, він знав кілька європейських мов та майстерно латинську мову. Наукові інтереси його поза теологією здебільшого лежали в царині історії й політики. Він був добре ознайомлений з класичними авторами, Геродотом, Страбоном, Плінієм та іншими, залюбки читав твори знаменитих французьких провідників-красномовців, цікавився правничими проблемами в представленні сучасних йому авторів тощо.
Життя примушувало його до компромісів, але душа його залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти. Українська справа стала правдивим змістом його життя. Цілу свою небуденну енергію він присвятив політичним завданням; своє звання гетьмана, шефа нації, він відчував, як відповідальний обов’язок, в жертву якому треба було принести свою персональну долю. І брався він за свої завдання з чисто українською впертістю: скільки разів бачив свої плани зруйнованими, скільки невдач пережив на своїм віку, і все ж таки знову піднімався, набирався нової енергії і шукав нових шляхів – і так до кінця свого життя.
Політика його була часом поплутана і скомплікована, але все ж таки можна помітити в ній, не зважаючи на компроміси, вимушені обставинами часу, провідну лінію. Безперечно, Орлик був видатним українським державником. На його прапорі була виписана незалежна й соборна Україна».
Крупницький Б. Пилип Орлик (1672–1742). Його життя і доля / Борис Крупницький ; вступ. ст. О. Оглоблина. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1956. – С. 72–73.
Богдан Петрович Футей (нар. 1939 р.) – політичний і громадський діяч, доктор права, професор
«Україна має своє власне рідне джерело, з котрого повинна черпати основні ідеї правової держави. Цим джерелом є Конституція Гетьмана Пилипа Орлика. Цей юридичний документ є не лише великим юридичним досягненням, а й доказом політичної зрілості того часу. Конституція Пилипа Орлика 1710 року, написана майже за 80 років перед Конституцією США, мала такі демократичні основи, як розподіл влади, приватна власність та незалежний судовий трибунал, як основні засади для існування тодішньої козацької держави… Можна сказати, що Джеймс Мадісон, батько Конституції США, користувався тими самими демократичними засадами Гетьмана Пилипа Орлика…»
Футей Б. Становлення правової держави: Україна, 1991–2001 рр. / Богдан Футей. – Київ : Юрінком Інтер, 2001. – С. 11.
- Алцід російський ; Гіппомен сарматський : Панегіричні поеми / П. Орлик // Слово многоцінне : хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу (друга половина XV–XVI століття та в епоху Бароко (кінець XVI–XVIII століття) : в 4 кн. – Київ : Аконіт, 2006. – Кн. 2. – С. 664–799.
Шифр зберігання книги: У1 С48 - Діярій=Diarjusz [Електронний ресурс] / Пилип Орлик ; опрац. для друку Ян Токаржевський Карашевич. – Електрон. текст. дані. – Варшава, 1936. – 184 c. – (Праці Українського Наукового Інституту ; т. 17. Історична серія ; кн. 3). – Текст польською мовою. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/istoriya/1358-tokarzhevskiy-karashevich-ya-diyariy-getmana-pilipa-orlika/. – Дата звернення: 12.12.2016.
- Діаріуш подорожній, який в ім'я Троїці найсвятішої, розпочатий в року 1720 місяця жовтня дня 10-го / Пилип Орлик ; [упоряд. О. Ковалевська]. – Факсим. вид. – Київ : Темпора, 2013. – Т. 1. – 571 с. ; Т. 2. – 819 с. ; Т. 3. – 861 с. ; Т. 4. – 899 с. ; Т. 5. – 1009 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В355175 - Із книжки "Гіппомен сармацький", Київ, 1698 року / [П. Орлик] // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 3, кн. 2. – С. 385–388.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т93 - Конституція, маніфести та літературна спадщина : вибр. твори / П. С. Орлик, упорядкув. та приміт. М. Трофимчука, В. Шевчука. – Київ : [МАУП], 2006. – 734 с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б325270 - Лист до кошового Миклашевича та запорожців ; Лист, присланий через Федора Нахимовського до запорожців ; Лист до Стефана Яворського / [П. Орлик] // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 4, кн. 1. – С. 264–290.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т93 - Лист Пилипа Орлика до папи римського / [П. Орлик] // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 4, кн. 1. – С. 426–432.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т93 - Маніфест гетьмана П. Орлика, від 4 квітня 1712 р. ; [Причини виходу України з-під московського протекторату] ; Вивід прав України / [П. Орлик] // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 4, кн. 1. – С. 237–245.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т93 - «Пакти і Конституції» Української козацької держави : (до 300-річчя укладення) / НАН України, Ін-т історії України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Центр. держ. іст. архів [та ін.] ; [відп. ред. Валерій Смолій ; упоряд. Мирослав Трофимук, Тарас Чухліб]. – Львів : Свiт, 2011. – 440 с.
Шифр зберігання книги: 34(09) П13 - Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтвердження на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах // Хрестоматія з історії держави і права України : у 2 т. / ред. В. Д. Гончаренко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ : Ін Юре, 2000. – Т. 1. – С. 184–200.
Шифр зберігання книги: 34(09) Х91 - Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтвердження на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах (Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis) // Хрестоматія з історії політичних вчень : посібник / упоряд. та авт. комент. О. М. Уривалкін. – Київ : Дакор : КНТ, 2008. – С. 295–310.
Шифр зберігання книги: 1Ф Х91 - Угода й конституція ; Присяга гетьмана Орлика / [П. Орлик] // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – Київ : Дніпро, 2001. – Т. 4, кн. 1. – С. 201–213.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т93
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1897. – Т. 22 (полутом 43). – С. 155. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Орлик,_Филипп. – Дата обращения: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 030 Э68 - Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 43. – С. 155.
Шифр зберігання книги: 030 Э68 - Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998–2004. – Т. 3. – 2001. – С. 297–298 ; Т. 4. – 2002. – С. 325–326.
Шифр зберігання книги: 34 Ю70 - Енциклопедія історії України : в 10 т. / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2009. – Т. 6. – С. 427–428. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) Е64 - Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7. – С. 636. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) Е64 - Бичко А. Конституція Пилипа Орлика як феномен світового правознавства / А. Бичко // Психологія і суспільство : укр. теорет.-методолог. соціогуманітарний часопис / голов. ред. А. В. Фурман. – Тернопіль : Економічна думка, 2010. – № 3 (41). – С. 8–68.
Шифр зберігання книги: 15 П86 - Василенко М. П. Конституция Филиппа Орлика / М. П. Василенко // Вибрані твори : у 3 т. – Київ : Юридична думка : Академперіодика, 2006. – Т. 2 : Юридичні праці. – С. 389–408.
Шифр зберігання книги: 9(С2) В19 - Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. Кн. 1 / за заг. ред. М. І. Панова. – Київ : Ін Юре, 2002. – С. 124–126.
Шифр зберігання книги: 94(477) Д36 - Дорошенко Д. Нарис історії України : [в 2 т.] / Дмитро Дорошенко. – Репринтне вид. – Київ : Глобус ; Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1992. – Т. 2. – С. 155–158.
Шифр зберігання книги: 9(С2)1 Д69 - Журбелюк Г. Орликова Конституція і вияви ментальності українства : (до 300-ї річниці першої української Конституції) / Г. Журбелюк // Київська старовина. – 2009. – № 3. – С. 38–49. – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/658. – Дата звернення: 12.12.2016.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Історія України в особах. IX–XVIII ст. : монографія / авт. кол.: В. Замлинський (керівник) та ін. – Київ : Україна, 1993. – С. 345–354. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 9(С2)1 I-90 - Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 407–409.
Шифр зберігання книги: 37 К38 - Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 73–74. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/.
Шифр зберігання книги: 330.8 К67 - Кресін О. В. "Пакти й конституції законів і вольностей Запорізького Війська…" 1710 р. / О. В. Кресін // Український історичний журнал. – 2005. – № 2. – С. 192–203. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Кресін О. Політичний і правовий вимір Конституції Пилипа Орлика: до 300-річчя видатної пам’ятки / О. Кресін // Юридичний журнал. – 2010. – № 4. – С. 96–103.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Крупницький Б. Пилип Орлик (1672–1742). Його життя і доля / Борис Крупницький ; вступ. ст. О. Оглоблина. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1956. – 78 с. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/istoriya/109-krupnitskiy-b-getman-pilip-orlik/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: Т3(4Укр)462 К-845 - Кудінов Ю. М. Постать Гетьмана Пилипа Орлика у студіях істориків США та Канади: від глорифікації до об’єктивного розгляду, 1950–2000 рр. / Ю. М. Кудінов // Гілея. – 2012. – Вип. 61. – С. 172–177. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання журналу в НБУВ: Ж25326 - Кухта Б. Л. З історії української політичної думки / Б. Л. Кухта ; Ін-т системних досліджень освіти України. – Київ : Генеза, 1994. – С. 91–100.
Шифр зберігання книги: 34(09) К95 - Леоненко П. М. Історія економічних учень : підручник / П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ : Знання, 2008. – С. 65–66. – (Вища освіта XXI століття).
Шифр зберігання книги: 330.8 Л47 - Матях В. М. Гетьман в еміграції Пилип Орлик: історико-історіографічний портрет політика / В. М. Матях // Український історичний журнал. – 2011. – № 4. – С. 116–131. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Махун С. Перший європейський конституціоналіст / Сергій Махун // Дві Русі / за заг. ред. Л. Івшиної. – Київ : Факт, 2003. – С. 112–115. – (Бібліотека газети «День»). – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/pershij-yevropejskij-konstituczionalist.html. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 9(С2) Д23 - Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – Київ : Євроімідж, 2002. – Т. 2. – С. 274–275. – (Золоті імена України). – Текст укр., рос., англ.
Шифр зберігання книги: 94(477) Н30 - Нартов В. В. Найвидатніші гетьмани та кошові отамани України / В. В. Нартов. – Харків : Кн. клуб сімейного дозвілля, 2007. – 317 с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А668802 - Небрат В. В. Еволюція теорії державних фінансів в Україні : монографія / В. В. Небрат ; [ред.: І. І. Бажал, І. І. Нестеренко, Т. П. Тацій, В. М. Ускова] ; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозування ". – Київ : Рута, 2013. – С. 66–69.
Шифр зберігання книги: 336.1 Н39 - "Пакти і Конституції" Української козацької держави : (до 300-річчя укладення) / НАН України, Ін-т історії України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Центр. держ. іст. архів [та ін.] ; [відп. ред. Валерій Смолій ; упоряд. Мирослав Трофимук, Тарас Чухліб]. – Львів : Свiт, 2011. – 440 c.
Шифр зберігання книги: 340 П13 - Провідники духовності в Україні / за ред. І. Ф. Кураса. – Київ : Вища шк., 2003. – С. 76–78.
Шифр зберігання книги: 94(477) П78 - Радько П. Г. Національні традиції державотворення в контексті Конституції Пилипа Орлика : монографія / П. Г. Радько ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Полтава : Фірма "Техсервіс", 2010. – 348 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА730427 - Реєнт О. П. Усі гетьмани України : легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Харків : Фолiо, 2007. – С. 297–320. – (Історичне досьє).
Шифр зберігання книги: 9(С2) Р33 - Рендюк Т. Г. Пилип Орлик: молдовські та румунські шляхи / Т. Г. Рендюк. – Чернівці : Букрек, 2013. – 240 с. : іл. – (Програма "Українська книга")
Шифр зберігання книги: 9(С2) Р39 - Різниченко В. Пилип Орлик – гетьман України / В. Різниченко. Великий мазепинець Григор Орлик : історичні оповіді / І. Борщак. – Київ : Укр. письменник, 1996. – 302 с.
Шифр зберігання книги: 9(С2)1 Р49 - Різниченко В. Пилип Орлик (Гетьман-Емігрант). Його життя й діяльність. (З нагоди 175 роковин з часу його смерті) / В. Різниченко. – Репринтне відтвор. вид. 1918 р. – Київ, 1991. – 48 с.
Шифр зберігання книги: 9(С2)1 Р49 - Скрипнюк О. Конституція Пилипа Орлика 1710 року: основні правові і політичні ідеї та її історичне значення / Олександр Скрипнюк // Юридична Україна. – 2010. – № 12. – С. 4–10.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Смолка А. Конституція Пилипа Орлика та її соціально-економічний аспект / А. Смолка // Економіка України. – 1996. – № 5. – С. 71–77.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Смолка А. О. Пилип Орлик. Конституція 1710 року / А. О. Смолка. – Київ, 2007. – 104 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: АО265304 - Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / А. О. Смолка. – Київ : Задруга, 1996. – С. 119–128.
Шифр зберігання книги: 330.8 С51 - Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / А. О. Смолка. – 2-ге вид., допов. – Київ : Задруга, 2007. – С. 172–191.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА682508 - Терлюк І. Я. Правові підстави української державності у творчій спадщині Пилипа Орлика [Електронний ресурс] / І. Я. Терлюк // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. – 2014. – № 807. – С. 124–128. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2014_807_23. – Дата звернення: 12.12.2016.
- Україна – козацька держава = Ucraina – terra cosacorum : ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах / керівник проекту, авт.-упоряд., худож., фотограф, мистецтвознавець Володимир Недяк. – Київ : ЕММА, 2004. – С. 444–449.
Шифр зберігання книги: 94(477) У45 - Українська література у портретах і довідниках : Давня література – література ХIХ ст. : довідник / редкол.: С. П. Денисюк та ін. – Київ : Либідь, 2000. – С. 231.
Шифр зберігання книги: 8У У45 - Фігурний Ю. С. Український гетьман Пилип Орлик / Ю. С. Фігурний ; М-во освіти і науки України, НДІ українознавства, Від-ня укр. етнології. – Київ : НДІУ, 2008. – 124 с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А676541
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА700252 - Хорунжий Ю. Пилип Орлик / Юрій Хорунжий // Гетьмани України. Історичні портрети : збірник / ред. М. А. Шудря. – Київ : Журн. "Україна" : Газ. "Вечір. Київ", 1991. – С. 151–158.
Шифр зберігання книги: 94(477) Г44 - Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 172–174.
Шифр зберігання книги: 1Ф Х97 - Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663–1713) / Т. Чухліб. – Київ : КМ Академія, 2004. – С. 246–259.
Шифр зберігання книги: 9(С2) Ч-96 - Шевчук В. Гетьман-вигнанець / Валерій Шевчук // Хроніка-2000. Наш край : укр. культурологічний альманах / голов. ред. Ю. Буряк. – Київ : Довiра, 1993. – Вип. 3–4 (5–6). – С. 61–72.
Шифр зберігання книги: 1ФС Х94
Ілюстрована енциклопедія історії України : в 3 т. – Вид. перероб., допов. – Київ : Спалах, 2004. – Т. 1. – С. 46.
Литвин В. М. Ілюстрована історія України / В. М. Литвин, В. А. Смолій, М. І. Шпаковатий. – Київ : Альтернативи, 2001. – C. 110.
Дві Русі / за ред. Л. Івшиної. – Київ : Факт, 2003. – С. 113. – (Бібліотека газети "День").
Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. вид. / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 407
Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Перша_конституція_України_гетьмана_Пилипа_Орлика_1710_Веселка.png. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шевчук В. О. Муза Роксоланська : Українська література ХVI–XVIII століть : у 2 кн. / В. О. Шевчук. – Київ : Либідь, 2005. – Кн. 2. – С. 249.
Енциклопедія історії України. – Т. 7. – С. 635.
Режим доступу: https://getman-museum.at.ua/publ/shhodo_rodovogo_gerba_getmana_pilipa_orlika/1-1-0-8. – Дата звернення: 12.12.2016.
Пам'ятник Пилипу Орлику в м. Київ (2011 р.). Автори: Анатолій Кущ та Олег Стукалов. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пилип_Орлик. – Дата звернення: 12.12.2016.
