Відмінності між версіями «Мартос Борис Миколайович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 6: Рядок 6:
  
 
<br /><br /><br /><br /><br /><br />
 
<br /><br /><br /><br /><br /><br />
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Борис Мартос народився на Полтавщині, у родині, що походила зі стародавнього козацького роду. 1897 р. закінчив класичну гімназію у м. Лубни і вступив на математичний факультет Харківського університету. В університеті бере активну участь у громадському житті, зокрема, стає членом таємної Української студентської громади. Цю громаду, як згадує Мартос, неодноразово відвідував М. Левитський, який зацікавив його ідеєю кооперативного руху.
+
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Борис Мартос народився на Полтавщині, у родині, що походила зі стародавнього козацького роду. 1897 р. закінчив класичну гімназію у м. Лубни і вступив на математичний факультет Харківського університету. В університеті бере активну участь у громадському житті, зокрема, стає членом таємної Української студентської громади. Цю громаду, як згадує Мартос, неодноразово відвідував '''[[Левитський Микола Васильович|<span style="color:#3366bb">М. Левитський</span>]]''', який зацікавив його ідеєю кооперативного руху.
 
</p>
 
</p>
 
За політичну діяльність Мартоса двічі заарештовували, тому університет він закінчив лише у 1908 р. Після закінчення університету Мартос працював старшим контролером оціночно-статистичних робіт у статистичному відділі Волинської губернської земської управи. Згодом він працює керівником фінансового відділу в управлінні Чорноморсько-Кубанської залізниці. Повернувшись до Полтави працює аж до революції 1917 р. у Полтавському земстві губернським інспектором кооперації. Він був обраний до складу Першого Генерального Секретаріату Української Центральної Ради.  
 
За політичну діяльність Мартоса двічі заарештовували, тому університет він закінчив лише у 1908 р. Після закінчення університету Мартос працював старшим контролером оціночно-статистичних робіт у статистичному відділі Волинської губернської земської управи. Згодом він працює керівником фінансового відділу в управлінні Чорноморсько-Кубанської залізниці. Повернувшись до Полтави працює аж до революції 1917 р. у Полтавському земстві губернським інспектором кооперації. Він був обраний до складу Першого Генерального Секретаріату Української Центральної Ради.  
  
Велику увагу Мартос приділяв кооперативній роботі. Він виступив одним із головних організаторів Всеукраїнських Кооперативних з’їздів, був «членом редакційної колегії журналу «Українська кооперація», викладав у кооперативній школі «Дніпро-союзу», був запрошений на лектора Київського комерційного інституту і разом з професором М. Туган-Барановським організує першу в світі високу кооперативну школу в Києві – Кооперативний інститут. Це були роки найбільшого росту української кооперації в Україні і найбільшої кооперативної активності Б. Мартоса» (Качор А. Борис Мартос. Коротка розвідка його науково-економічної, політичної і загальногромадської праці / Андрій Качор. – Вінніпег, 1977. – С. 18). У 1919–1920 рр. він – міністр фінансів і голова Ради Міністрів УНР, провів закон про самостійність Української валюти, 1920 р. Мартос разом з урядом УНР виїхав за кордон. 1921 р. у Празі він стає директором Кооперативного Бюро при Українському громадському комітеті, організовує при ньому кооперативні курси, які 1922 р. стали основою створення Української господарської академії в Подебрадах, в Чехословаччині. 1924 р. він захищає докторську дисертацію «Теорія кооперації». У 1945 р. Мартос переїхав до Мюнхена, взяв участь в організації Української економічної високої школи і був її ректором у 1945–1949 рр. 1958 р. переїхав до США, де продовжував свою наукову працю. 1959–1963 рр. викладав теорію кон’юнктурних коливань та історію соціально-економічних доктрин і керував бібліотекою Українського технічного інституту в Нью-Йорку. Весь час він виступав з науковими доповідями. Мартос залишив досить значну наукову спадщину. Його праці присвячені головним чином проблемам кооперації.
+
Велику увагу Мартос приділяв кооперативній роботі. Він виступив одним із головних організаторів Всеукраїнських Кооперативних з’їздів, був «членом редакційної колегії журналу «Українська кооперація», викладав у кооперативній школі «Дніпро-союзу», був запрошений на лектора Київського комерційного інституту і разом з професором [[Туган-Барановський Михайло Іванович|<span style="color:#3366bb">М. Туган-Барановським</span>]]'''організує першу в світі високу кооперативну школу в Києві – Кооперативний інститут. Це були роки найбільшого росту української кооперації в Україні і найбільшої кооперативної активності Б. Мартоса» (Качор А. Борис Мартос. Коротка розвідка його науково-економічної, політичної і загальногромадської праці / Андрій Качор. – Вінніпег, 1977. – С. 18). У 1919–1920 рр. він – міністр фінансів і голова Ради Міністрів УНР, провів закон про самостійність Української валюти, 1920 р. Мартос разом з урядом УНР виїхав за кордон. 1921 р. у Празі він стає директором Кооперативного Бюро при Українському громадському комітеті, організовує при ньому кооперативні курси, які 1922 р. стали основою створення Української господарської академії в Подебрадах, в Чехословаччині. 1924 р. він захищає докторську дисертацію «Теорія кооперації». У 1945 р. Мартос переїхав до Мюнхена, взяв участь в організації Української економічної високої школи і був її ректором у 1945–1949 рр. 1958 р. переїхав до США, де продовжував свою наукову працю. 1959–1963 рр. викладав теорію кон’юнктурних коливань та історію соціально-економічних доктрин і керував бібліотекою Українського технічного інституту в Нью-Йорку. Весь час він виступав з науковими доповідями. Мартос залишив досить значну наукову спадщину. Його праці присвячені головним чином проблемам кооперації.
  
 
На перший план у людському житті Б. Мартос ставить працю: «Праця утворила всі ті цінності, котрими володіє людина; праця осушила болота, праця прочистила ліси; розкопала гори, вона ж примусила землю родити те, що найбільш потрібно людині...» (Мартос Б. Теорія кооперації / Б. Мартос. – Подєбради, 1924. – Ч. 1. – С. 3–4). Високо оцінивши роль праці в житті людини, Мартос зразу ж наголошує на необхідності об’єднання людей в їх діяльності і розкриває ті вигоди, які дає таке об’єднання. Разом з тим він робить застереження щодо добровільності об’єднання. Він пише про вигоди розподілу праці, спеціалізації, які зумовлюють підвищення її продуктивності.  
 
На перший план у людському житті Б. Мартос ставить працю: «Праця утворила всі ті цінності, котрими володіє людина; праця осушила болота, праця прочистила ліси; розкопала гори, вона ж примусила землю родити те, що найбільш потрібно людині...» (Мартос Б. Теорія кооперації / Б. Мартос. – Подєбради, 1924. – Ч. 1. – С. 3–4). Високо оцінивши роль праці в житті людини, Мартос зразу ж наголошує на необхідності об’єднання людей в їх діяльності і розкриває ті вигоди, які дає таке об’єднання. Разом з тим він робить застереження щодо добровільності об’єднання. Він пише про вигоди розподілу праці, спеціалізації, які зумовлюють підвищення її продуктивності.  

Версія за 11:46, 26 травня 2017

Martos.jpg

Борис Миколайович Мартос

(20 травня 1879 – 19 вересня 1977) –
державний, громадський і політичний діяч,
вчений-економіст, кооперативний діяч.







Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Бориса Миколайовича Мартоса


Твори


Література


Фотогалерея