Бунге Микола Християнович

Бунге Микола Християнович (Bunge Nikolai Karl Paul von)

(11 (23) листопада 1823 – 3 (15) червня 1895) –
український та російський фінансист, економіст та державний діяч XIX ст.

Життя та діяльність

Микола Християнович Бунге народився 11 листопада 1823 року у Києві у лютеранській родині.

Дід Миколи Християновича, Георг-Фрідріх (1722–1792), фармацевт за освітою, приїхав до Києва зі східнопрусського містечка Шталлупенен. Коли він з’явився у Києві, достеменно не відомо, але вважається, що не пізніше 1749 р.

(Бунге Н. А. Исторические сведения о семье Бунге в России / Н. А. Бунге. – Киев : Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1901. – С. 3–4).

Дід Миколи Бунге був людиною високоосвіченою, енергійною. Коло його інтересів не обмежувалося лише медициною і фармацевтикою. Він захоплювався ботанікою, хімією, фізикою. У 1787 р. був обраний членом-кореспондентом Вільного економічного товариства, заснованого Катериною ІІ, а у 1792 р. – дійсним членом того ж товариства. Здобув велику повагу і визнання співгромадян, ставши засновником і благодійником міської євангелічно-лютеранської громади. Родина Бунге була численною – вісім синів та чотири дочки. Голова роду не шкодував часу для їх виховання, прищеплюючи любов до праці, знань, культивуючи дисциплінованість та високі моральні чесноти (Див.: М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 243–245).

Батько Миколи Християновича Бунге, Християн-Георг (1776–1857), у 1796 р. закінчив Петербурзький медико-хірургічний інститут та у цьому ж році відправився до Єнського університету, де здобув ступінь доктора медицини за дисертацію «Про епідемічні хвороби у Києві» (Dissertatio inauguralis medica de morbis epidemiis Kioviusibus, Ienae, 1798). Повернувшись до Києва, займався медичною практикою (Див.: Бунге Н. А. Исторические сведения о семье Бунге в России. – С. 12а).

(Бунге Н. А. Исторические сведения о семье Бунге в России. – С. 12б). Він був двічі одруженим. Його перша дружина М. А. Ферран приходилася двоюрідною сестрою жінці відомого реформатора М. М. Сперанського, який був другом сім’ї та хрещеним батьком дочок Х.-Г. Бунге від першого шлюбу. М. А. Ферран рано пішла з життя, подарувавши чоловіку двох дочок та сина. У 1818 році Християн-Георг Бунге купив невеликий дерев’яний будинок з садом на Липках в аристократичній частині Печерська. Через декілька років після смерті першої дружини він одружився вдруге з К. М. Ізюмовою, яка народила йому ще одного сина.

(Бунге Н. А. Исторические сведения о семье Бунге в России. – С. 15).

Микола, молодший син родини Бунге, вже змалку виявляв неабиякі здібності у навчанні. До тринадцяти років домашні вчителі, найняті батьком, та мати, жінка вельми високоосвічена, допомагали юнакові здобувати освіту вдома. У 1836 році Микола поступив до Київської першої гімназії, вже маючи за плечима солідний багаж знань. Він вільно володів трьома іноземними мовами та вирізнявся серед учнів феноменальною пам’яттю. Бунге вважався найкращим учнем у класі і закінчив гімназію у 1841 році із золотою медаллю.

У тому ж році Микола Християнович був зарахований на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Окрім юриспруденції, допитливого студента цікавила й економічна наука, що мала, на його думку, вказати шлях виходу з кризи, в якій опинилася економіка Російської імперії. Доля та спільний інтерес до науки звели студента Миколу Бунге з випускником університету Іваном Вернадським. Молоді люди потоваришували. Через декілька років Вернадський захистив дисертацію і став професором політекономії. Його вплив на друга багато в чому визначив подальшу долю Миколи Бунге.

У 1845 році Бунге закінчив університет, отримав звання кандидата законознавства та був направлений на кафедру законів казенного управління Ліцею князя Безбородька у м. Ніжин, де залишив яскравий слід своїм викладанням. Поза межами встановленої програми читав лекції з політичної економії та статистики, які викликали жвавий інтерес студентства. Між ним та студентською молоддю склались теплі, довірливі і навіть дружні стосунки. Навколо М. Бунге утворився гурток прогресивної молоді, яку об’єднували неприйняття деспотизму, корупції, кріпосницького свавілля, придушення суспільної ініціативи (Див.: М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 247). У 1847 році Бунге захистив магістерську дисертацію «Исследование начал торгового законодательства Петра Великого» і був затверджений у званні магістра державного права. Уривки з дисертації було надруковано в «Отечественных записках» за січень 1850 р.

Влітку 1850 року професор Київського університету І. В. Вернадський переїхав до Москви, і ад’юнктом на вакантну посаду на кафедрі політичної економії і статистики Київського університету наказом міністра освіти від 31 жовтня 1850 року був призначений його друг Микола Християнович Бунге. Через два роки талановитий науковець захистив докторську дисертацію на тему «Теория кредита», яка у тому ж році була опублікована як окрема монографія. А ще через два роки він отримав звання ординарного професора.

Викладацькій діяльності в Київському університеті Бунге присвятив майже три десятиліття. Як педагог Бунге мав беззаперечний авторитет як серед студентів, так і серед викладачів. Його лекції підкоряли бездоганною строгою логікою і доказовою послідовністю, стислістю і зрозумілістю, де кожна фраза несла змістовне навантаження. Ліберально-реформаторські економічні доктрини, які пропагував Бунге, мали чимало послідовників, яких в університеті називали «бунгістами». Але сам Микола Християнович не вважав себе засновником якоїсь особливої власної економічної школи. Як зазначають автори книги «Российская школа финансового права: портреты на фоне времени» професори М. В. та А. М. Лушнікови, «на практических занятиях он задавал, что было необычно в то время, подготовку студенческих докладов и рефератов, которые затем обсуждались публично. Замечания Н. Х. Бунге наиболее «зарапортовавшимся» студентам выражались только в легкой иронии, которая ставила студентов на место почище любого окрика. Его справедливость на экзаменах была неизменной, причем главным для профессора был не ответ на вопрос в соответствии с программой, а размышления экзаменующегося по поводу самостоятельно изученной литературы» (Лушникова М. В. Российская школа финансового права: портреты на фоне времени : монография / М. В. Лушникова, А. М. Лушников ; М-во образования и науки Рос. Федерации, Ярослав. гос. ун-т им. П. Г. Демидова. – Ярославль : ИНДИГО, 2013. – С. 593–594).

Російський письменник, публіцист Ф. Ромер згадував: «Мы, студенты, вряд ли даже могли оценить гигантский труд профессора; только теперь, припоминая прошлое, я дивлюсь изумительному его терпению и самоотверженному трудолюбию. Николай Христианович, по-видимому, сам хорошо осознавал, что усвоение его чересчур содержательных лекций не легко достается студентам. Поэтому он часто устраивал, помимо лекций, особые повторительные беседы со студентами в вечерние часы, свободные от занятий; а, кроме того, двери его дома всегда были широко открыты для всех, кто нуждался в каких либо пояснениях, пособиях или книгах. Если принять в соображение, что Николай Християнович посвящал еще много труда своим учено-литературным работам, то невольно задаешься вопросом: как выдерживала человеческая природа подобную степень умственного напряжения?» (Ромер Ф. Київський університет у 1855–1860-ті роки / Ф. Ромер // З іменем Святого Володимира : Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників : у 2 кн. / [упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський]. – Київ : Заповіт, 1994. – Кн. 2. – С. 30–31). Серед його вихованців і послідовників були видатні вчені, професори Г. М. Цехановецький, Г. Д. Сидоренко, І. І. Патлаєвський, Д. І. Піхно, А. Я. Антонович, І. Д. Тарасов.

Київський професор активно співпрацював з відомими московськими та петербурзькими ліберальними гуртками, публікував численні статті у впливових російських газетах і журналах та по праву вважався одним з творців теоретичних основ та практичних програм російського лібералізму. Неодноразово наголошуючи на необхідності надання підприємцям більшої економічної свободи, він вважав, що саме інститут необмеженої монархії здатен провести назрілі економічні та соціальні реформи.

Ім’я Бунге навічно вписано в історію розвитку Київського університету. У 1859 році за поданням видатного вченого, попечителя Київського університету М. І. Пирогова, Бунге був призначений на посаду ректора. Це був безпрецедентний випадок в історії університету: молодому професору на той час було лише 35 років. У грудні того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії наук, а у квітні 1861 року отримав чин дійсного статського радника. Після повернення університетам виборчого права Бунге ще двічі обирався ректором Київського університету (1871–1875 рр. та 1878–1880 рр.). Цей факт є красномовним свідченням високого авторитету і визнання М. Х. Бунге.

Та у 1859 році Бунге не вдалося відразу повноцінно попрацювати на новій керівній посаді. За височайшим повелінням імператора він був викликаний до Петербурга для роботи у Редакційних комісіях, створених для підготовки законопроекту зі скасування кріпосного права. Такий наказ не був випадковим. Адже наприкінці 50-х років ХІХ століття Бунге вже вважався одним з найкращих експертів з економічних та фінансових питань у країні. Його науковими працями користувалися для розробки законопроектів високопоставлені чиновники Секретного комітету (з лютого 1858 р. – Головного комітету) із селянської справі. У своїх роботах вчений висував конкретні пропозиції щодо подолання фінансової кризи, яка охопила країну після Кримської війни і розбалансувала фінансову систему країни; виступав за відміну кріпацтва та за розвиток аграрних відносин на основі вільного підприємництва; був противником соціалістичних теорій та прибічником ідеї реформаторства «зверху». Одначе Микола Християнович не намагався стати лідером комісії, не виступав з гучними промовами і статтями у пресі. Він сумлінно виконував свою роботу і, за словами іншого члена комісії П. П. Семенова-Тян-Шанського, був кращим авторитетом з фінансових проблем реформи (Див.: Степанов В. Л. Н. Х. Бунге : Судьба реформатора / В. Л. Степанов ; Ин-т российской истории РАН. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 34).

Визначні педагогічні здібності київського професора на початку його педагогічної кар’єри були поціновані й у той спосіб, що йому була довірена економічна освіта осіб царської сім’ї. У 1863–1864 рр. М. Х. Бунге викладав політичну економію та фінанси цесаревичу Миколі Олександровичу, сину Олександра ІІ. У цей же час він познайомився з іншим сином імператора – великим князем Олександром Олександровичем. Останнього також полонили ясний розум та привабливість особистості українського дослідника. Пізніше, у 1886 р., Олександр ІІІ доручив М. Х. Бунге викладати курс політичної економії спадкоємцю престолу, у недалекому майбутньому Миколі ІІ (Див.: М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 33–35).

У 1862 році Микола Християнович прийняв пропозицію від свого доброго знайомого, заступника керуючого Державним банком Росії Є. І. Ломанського, очолити Київську контору Держбанку, за сумісництвом з професорством в університеті. Таким чином вчений отримав можливість безпосередньо на практиці втілити деякі свої наукові задуми. «З появою Бунге на Інститутській вулиці діяльність контори Держбанку, що перебувала до того в певному розладі, значно пожвавішала. Протягом досить нетривалого часу Контора перетворилася на вельми прибуткову і навіть зразкову щодо організації банківську установу» (Ковалинський В. В. Київські мініатюри / В. В. Ковалинський. – Київ : Купола, 2006. – Кн. 5. – С. 113). За його ініціативою та особистого сприяння у 60–70-х рр. було засновано Київське міське товариство взаємного кредитування (1868 р.), Київський приватний комерційний банк (1868 р.), Біржове товариство (1869 р.) та Київський промисловий банк (1871 р.). Разом з цим М. Х. Бунге продовжував читати лекції з політичної економії та статистики. У той же час він опублікував праці «Курс статистики» (1865 р.), «Полицейское право» (1869 р.), «Основания политической экономии» (1870 р.) та ін. Також Бунге здійснив переклад твору А. Вагнера «Русские бумажные деньги», доповнивши кожний розділ книги своїми коментарями. В результаті коментарі та доповнення перекладача виявились майже у два рази більшими за власне працю А. Вагнера. У 1867 р. М. Х. Бунге було затверджено на 3 роки на посаду декана юридичного факультету, а у 1877 р. він отримав звання заслуженого професора.

Наприкінці 70-х – на початку 80-х років ХІХ століття численні прорахунки в державному управлінні, які допустив тодішній уряд, привели до чергової економічної кризи. Олександр ІІ вимушений був провести суттєві кадрові перестановки. На посту заступника міністра фінансів (посада називалася «товариш міністра фінансів») він бажав бачити тільки Бунге.

(Министерство финансов. 1802–1902 : [Ист. обзор главнейших мероприятий фин. ведомства]. – Санкт-Петербург : Экспедиция заготовления гос. бумаг, 1902. – Ч. 2. – С. 5).

«Я желаю видеть его твоим товарищем», – беззаперечно заявив імператор міністрові. Він доручив Бунге розробити концепцію економічного розвитку країни, проте призначати міністром не поспішав (Див.: Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 112).

20 вересня 1880 року М. Бунге представив імператорові записку «О финансовом положении России». Вона передбачала наступне:

  1)зменшення витрат на апарат державного управління;

  2)ряд заходів по збалансуванню обігу: заборону випуску незабезпечених золотом та сріблом кредитних цінних паперів, залучення монети в якості засобу платежу та засобу нагромадження, тощо;
  3)організацію переселення малоземельних селян на неосвоєні казенні землі;
  4)реформу податкової системи;
  5)ряд законодавчих ініціатив по стимулюванню розвитку промисловості та торгівлі;
  6)наведення порядку в фінансуванні та функціонуванні залізничного транспорту (Див.: Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 115).

Пропозиції київського вченого були схвалені імператором та затверджені як економічна програма дій уряду.

1 березня 1881 року Олександр ІІ загинув від бомби народовольця. Новий імператор Олександр ІІІ не поділяв реформаторські погляди свого батька. Він звільнив всіх міністрів ліберального уряду. Проте Микола Християнович Бунге, обраний 4 грудня 1881 року почесним членом Академії наук, несподівано для багатьох, 1 січня 1882 року був призначений на посаду міністра фінансів, на якій перебував по 1886 рік, встигнувши за цей час провести докорінне реформування державної фінансової системи. Як зазначається у виданні «Фінансова думка України», «отримавши повноту влади, з огляду на нагальні господарські потреби, М. Бунге спрямовував свою творчу і практичну діяльність на загальне фінансове оздоровлення економіки країни, підірваної Кримською та Турецькою війнами, виходячи із суто ринкових позицій у стратегічному плані – на ліберальну модернізацію віджилої, архаїчної, малоефективної фінансової системи імперії. Провідне значення в урядовій програмі, поданій новим міністром, відводилося таким нагальним напрямам фінансового реформування, як модернізація наявної податкової системи, упорядкування та значне скорочення державних бюджетних видатків, оптимізація грошової системи» (Фінансова думка України : у 3 т. / С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, С. І. Юрій, П. І. Юхименко ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 2 : Енциклопедія. – С. 97). Ліберальна спрямованість реформ М. Х. Бунге викликала значне невдоволення та протидію з боку консервативної більшості у вищих бюрократичних колах. Діяльність міністра фінансів, особливо в останні роки його перебування на посаді, піддавалась активній та жорсткій критиці. Формально причиною були бюджетні дефіцити, державні зовнішні та внутрішні борги, загальний дисбаланс державних фінансів. Однак насправді, прикриваючись турботою про економічний розвиток держави, консерватори всіляко намагались перекрутити дії міністра перед імператором та поставити під сумнів доцільність проведених ним перетворень і таким чином усунути його з посади (Див.: Кудлак В. Я. Основні аспекти ринкових реформ видатного вітчизняного вченого-економіста та державного діяча М. Х. Бунге (кінець ХІХ ст.) / В. Я. Кудлак // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. пр. / НАН України, ДУ "Ін-т економіки та прогнозування" ; [редкол.: Т. І. Дерев’янкін (відп. ред.) та ін.]. – Київ, 2007. – Вип. 39–40. – С. 68–69).

У фінансовій сфері, аналогічно як і на науковій ниві, М. Х. Бунге виступив творцем ринкового економічного фундаменту, на основі якого його спадкоємці мали змогу досягати подальших позитивних результатів. Так, наступники українського вченого-реформатора на міністерській посаді – І. О. Вишнеградський та С. Ю. Вітте – багатьма своїми успіхами завдячують саме розпочатим М. Х. Бунге перетворенням.

Жорстока політична боротьба виснажувала вченого. Він неодноразово намагався піти у відставку. Та Олександр ІІІ вірив своєму міністру, бачив результати його роботи і відхиляв ці клопотання. Лише у грудні 1886 року він задовольнив прохання Бунге за умови, що той назве прізвище свого наступника. Микола Християнович написав доповідну записку імператору, в якій виклав свою думку щодо кандидатури на посаду міністра та, на подив недругів, залишився у політиці. Як член Державної ради і Комісії фінансів він мав значний вплив на нового міністра, пана Вишнеградського.

У 1887 році М. Х. Бунге отримав найвище державне призначення – став головою Комітету міністрів Російської імперії. Посада ця вважалася більш представницькою та мала менше важелів керування, ніж попередня посада міністра фінансів. Та все ж, перебуваючи на ній до 1895 року, Бунге вважався одним з найвпливовіших політиків свого часу. При дворі розповідали, що незадовго до своєї кончини у 1894 році Олександр ІІІ заповідав своєму нащадку Миколі ІІ в усіх фінансових питаннях неодмінно радитися з Бунге (Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 282).

В останні роки свого життя Микола Християнович багато хворів, але наукової діяльності не полишав до останніх днів. «Его преданность науке была всепоглощающей. При сочетании высокого интеллекта и редких душевных качеств, он был и внешне привлекателен, высок ростом, худощав и до преклонных лет сохранил физическую форму… Все свое время он отдавал научным исследованиям и профессиональной деятельности… Своим карьерным взлетом ученый был обязан, прежде всего, своим деловым и человеческим качествам» (Лушникова М. В. Российская школа финансового права. – С. 595).

(Министерство финансов … – С. 8).

У науковому світі вченого поважали, про що свідчить його обрання до Петербурзької академії наук: член-кореспондент Історико-філологічного відділення з 4 грудня 1859 р., почесний член з 4 грудня 1881 р., ординарний академік з 3 березня 1890 р. (погодився приєднатися до академії лише за умови відсутності будь-якої оплати) та обрання почесним членом трьох російських університетів (Новоросійського, Київського та Петербурзького), а також низки наукових товариств за кордоном (Лондон, Мадрид тощо).

За самовіддане служіння Вітчизні Микола Християнович був нагороджений орденами: Св. Станіслава 2-го (1857) та 1-го (1865) ступенів, Св. Володимира 3-го (1862), 2-го (1875) та 1-го (1895) ступенів, Св. Анни 1-го ступеня (1868), Білого Орла (1879), Св. Олександра Невського (1883) та діамантовими знаками до нього (1889), золотою медаллю за участь у роботі Редакційних комісій з селянського питання (1861 р.).

Передчуваючи, що жити залишилося недовго, він написав «політичний заповіт», відомий як «Загробные заметки». В цій роботі вчений виклав широку програму майбутніх реформ російського суспільства. Та приступити до її виконання він вже не встиг. Помер Микола Бунге 3 червня 1895 року у Царському Селі. Російські та закордонні видання написали, що суспільство та світова наука понесли важку втрату. 5 червня 1895 року на Олександрівській станції Варшавської залізної дороги відбулася офіційна панахида. Микола ІІ увійшов до вагону і вклонився своєму вчителю. Згідно із заповітом, М. Бунге був похований у сімейному склепі біля своєї матері на Байковому кладовищі. На сьогоднішній день могила Бунге не збереглась.

За заповітом Микола Християнович залишив Київському університету шість тисяч рублів, які у відповідності з рішенням університетської ради, були використані для заснування з 1896 року премії за найкращу студентську роботу з економічної проблематики та на дві щорічні грошові допомоги нужденним студентам-відмінникам. У 1910 році було затверджене положення про заснування ще однієї щорічної стипендії імені М. Х. Бунге для одного з незаможних студентів університету. Крім того отримані за заповітом Товариством допомоги колишнім студентам Київського університету чотири тисячі рублів були використані для заснування зразкового міського училища імені Миколи Християновича Бунге, офіційне відкриття якого відбулося у 1904 році на Липках, неподалік від будинку, де проживав вчений.

М. Бунге лишив велику наукову спадщину. Основними науковими працями вченого вважаються: «Теория кредита» (1852), «О месте, занимаемом политической экономией в системе народного образования, и об отношении её к практической деятельности» (1856), «Значение промышленных товариществ и условия их распространения» (1857), «Гармония хозяйственных отношений. Первая политико-экономическая система Кери, изложенная Н. Бунге» (1860), «Курс статистики, составленный в 1864–65 учебном году для студентов Императорского университета Св. Владимира проф. Н. Х. Бунге» (1865), «Общий оборот внешней торговли, торговый баланс и таможенные пошлины первостепенных держав в ХІХ ст.» (1867), «Джон Стюарт Милль как экономист» (1868), «Основания политической экономии» (1870), «Товарные склады и варранты» (1871), «Банковые законы и банковая политика» (1874), «О восстановлении постоянной денежной единицы в России» (1878), «Заметка о настоящем положении нашей денежной системы и средствах к её улучшению» (1880), «Очерки политико-экономической литературы» (1895), «Загробные заметки» (1895).

Великого значення Бунге надавав політичній економії. В доповіді, прочитаній на урочистих зборах Імператорського університету Св. Володимира 9 червня 1856 р., «О месте, занимаемом политической экономией в системе народного образования, и об отношении её к практической деятельности», він чітко виклав своє бачення засад цієї науки.

Пов’язуючи могутність держави з успіхами економічними, Бунге багато уваги приділяв питанню: «… что составляет предмет изучения политической экономии, кто нуждается в ней, как в знании, подготовляющем к действию, наконец – в чем состоят ее практические результаты?» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 644). Отже, він намагався не лише з’ясувати сутність предмету політичної економії, а й показати практичну функцію цієї науки.

«Предмет политической экономии, – пише автор, – полезная работа, как средство для удовлетворения потребностей; ее задача объяснить природу потребностей, определить силы, выполняющие полезную работу, и свойства последних, наконец показать, как слагается хозяйственный порядок, в котором полезная работа образуется в непрерывно возрастающих размерах, разменивается и выделяется на долю каждого в виде дохода» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 645). Визначення предмета політичної економії у Бунге досить ґрунтовне. Він починає з корисної роботи для задоволення потреб і закінчує розподілом. Ставлячи в основу дослідження потреби, він не обмежується потребами матеріальними. Корисна робота «…может заключаться или в предметах вещественного потребления, или в произведениях науки и художеств, или в деятельности нравственной. В этом смысле полезная работа представляется нам годность (utilité, Nützlichkeit), как средство для жизни и для развития» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 645). «Сил, производящих полезную работу, две – природа и труд человека». Аналізує він і капітал (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 646).

Під капіталом Бунге розуміє нагромаджені предмети споживання, машини, земельну власність та ін. В сукупності природа, праця і капітал створюють «цінність» потреб, тобто речей, послуг, науки, моралі. Прагнення людей до задоволення потреб Бунге визнає рушійною силою суспільного розвитку.

Різноманітність потреб породжує розподіл праці, а він, у свою чергу, – обмін, який Бунге вважає «сущностью экономических отношений» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 650). Необхідною умовою обміну він називає «соперничество» – конкуренцію. «Отсутствие соперничества, – пише вчений, – есть отсутствие жизни общественной и ее необходимых принадлежностей – разделения труда, права собственности и личной хозяйственной самостоятельности» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 650).

Розкривши предмет політичної економії, Бунге визначає завдання вченого, яке «…состоит не в изложении общих отвлеченных понятий – общего хода экономического процесса; но в изучении многоразличных форм действительности, в раскрытии смысла последней, в познании законов, которые господствуют среди многообразия и мнимой случайности явлений» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 655). Разом з тим, автор наголошує, що політична економія, щоб відповідати сучасним вимогам, мусить займатися дослідженнями існуючого «и строить свои положения на исторической основе» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 656). Бунге виступає прихильником історичної школи, високо оцінює її діяльність і особливо засновника школи Рошера.

Простежує Бунге і практичну функцію політичної економії. Він детально розглядає її місце і роль в різних сферах народногосподарської діяльності. Так, зокрема, торкаючись сільського господарства, він пише про безпідставність нарікань на сільськогосподарські науки і пропоновані ними вдосконалення. Ці нарікання, пише він, породжуються «…по большей части сколько же от технической отсталости и недостатка сноровки, сколько и от глубокого политико-экономического невежества» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 662–663).

У працях, опублікованих до реформи, Бунге висловлює негативне ставлення до общини, засуджує обмеження приватної ініціативи. Треба, писав він, пильнувати не те, «чтобы придумывать ограничения, неизбежные по ходу вещей, но в том, чтобы сделать их ненужными, развивая соперничество и дух частной предприимчивости», щоб розв’язати дію природним законам (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 685). Бунге виступав за розкріпачення сил народу. Він – прихильник вільного підприємництва, а конкуренцію визначав як головний фактор суспільного прогресу. Цю ідею він висловив і в записці «Про грошові засоби Росії». «Я гадаю, – писав Бунге, – що економічний успіх можливий лише при наданні промисловості приватної діяльності. Державі належить діяльність вищого роду, піклування про загальне благо, а не займатися приватним господарством» (Цит. за: Теплицький В. П. Суспільно-економічна думка на Україні в період підготовки реформи 1861 р. // Нариси з історії економічної думки на Україні / АН УРСР ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 191). Держава не повинна втручатись у господарське життя. Бунге відводив їй роль вищого арбітра, що піклується відновленням в суспільстві «гармонії», втраченої через порушення природних економічних законів, і зміцненням суспільної моралі.

Ці ліберально-фритредерські погляди були притаманні Бунге на початку його наукової діяльності. Саме ними він керувався у визначенні співвідношення приватної ініціативи і політики держави. І це не випадково, адже в цей час у Росії панували ідеї лібералізму. Не говорячи про величезний авторитет А. Сміта, заслугу якого у створенні політичної економії як науки визнавав і Бунге, помітним успіхом користувались ідеї Сея, праці якого були на той час перекладені і видані в Росії. Значний вплив на Бунге в цьому питанні справив і Дж. Ст. Мілль, який заперечував ефективність державного втручання в економічне життя.

Разом з тим з’являються праці російських авторів, які виступають прихильниками протекціонізму. Це, зокрема, російські державні діячі М. С. Мордвінов і Є. Ф. Канкрін. З їх працями був обізнаний Бунге. Він навіть опублікував статтю в «Русском Вестнике» – «Мысли гр. Канкрина о бумажных деньгах» (1864).

З кінця 1860-х років Бунге починає виступати проти концепції економічного лібералізму А. Сміта. «Практическое применение начал Смита не оправдало, однако же, надежд, возбужденных школой свободы промышленности. И в практической деятельности, и в науке, – підсумовує Бунге, – является мысль о необходимости ограничений свободы и об устройстве народного хозяйства при участии государства (Сисмонди, Лист и мн. др.)» (Бунге Н. Х. Политическое право. Введение и государственное благоустройство / Н. Х. Бунге // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира : у 2 кн. / за ред. І. С. Гриценка ; [уклад.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий]. – Київ : Либідь, 2010. – Кн. 1. – С. 10. – (Пам’ятки правничої думки Київського університету)). Ця думка стала провідною в роки його державної діяльності і набула прагматичного характеру.

Надаючи великого значення економічній теорії і, зокрема, політичній економії, Бунге знову ставить питання про її предмет. У праці «Основания политической экономии» (1870) він визначав її як науку, завдання якої «…состоит в изучении общественной стороны хозяйственных явлений и законов, которым подчинены эти явления» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 492). Бунге вказував на необхідність для розвитку політичної економії правильного розуміння її предмета і зауважував, що воно утруднювалось позицією ліберальної економічної школи і соціалістів. Дотримуючись ідеї, що існуючий порядок є природним, він критикував соціалістів за те, що вони засуджували цей порядок і вбачали свій ідеал у новій організації праці в «придуманных формах общественного устройства» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 493).

Значну увагу в своїх дослідженнях Бунге приділяє розумінню «цінності». Адже ця економічна категорія червоною ниткою проходить крізь праці економістів і визначає їх належність до того чи іншого напряму економічної думки чи школи.

Саме погляди Бунге на категорію цінності, їх еволюція дають уявлення про формування як світогляду вченого, так і Київської школи в цілому. Визначенню категорії цінності, як і предмета політичної економії, Бунге надає великого значення, її дослідження займає велике місце в працях вченого.

Щоб зрозуміти сутність явищ, які лежать на поверхні економічного життя, необхідно, наголошував Бунге, звернути увагу на основні питання. До таких питань він відносив цінність і ціну. Вчений писав:

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург, 1895. – С. 395). Найбільш повно категорію цінності Бунге висвітлює у праці «Основания политической экономии», присвятивши їй шостий розділ «О мене, ценности и цене».

Пов’язуючи цінність з проблемою обміну він наголошує, що предметом обміну є цінність. «При мене, – пише автор, – мы сравниваем не годность произведений или услуг, но их ценность» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 523). Таке визначення цінності вимагає, за словами автора, з’ясування причин її виникнення і розмірів. Щодо причин, то «происхождение ценности объясняется потребностью и суммою жертв (труда или издержек), которые необходимы и могут быть сделаны для удовлетворения потребности. Если в данном произведении нет потребности, то оно не может иметь ценности, и как бы велик ни был труд, употреблённый в производстве, но он не сообщит произведению, не имеющему годности, никакой ценности...» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 524). І навпаки, продовжує він, цінність виробу може бути високою, хоч на нього було здійснено мало витрат («напр. стакан воды в безводной степи») (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 524). Отже, виникнення цінності Бунге пов’язує з потребами, а її визначення – з суб’єктивною оцінкою. Називає Бунге цінність й умовним «мерилом богатства», а одиницею виміру – певну кількість золота чи срібла, «заключающегося в монете, и принимаемого за единицу» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 525).

Ще раз наголосивши на важливості дослідження категорії «цінності» в курсі політичної економії, Бунге простежує її еволюцію, починаючи від А. Сміта, який «…поставил ценность в зависимость от труда» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 525).

Англійська школа керувалася думкою, що цінність має бути у тісному зв’язку з працею. Бунге поділяє думку класиків про придатність праці служити мірилом цінності, проте він заперечує можливості практичного застосування цієї концепції. «…Хотя труд есть истинное мерило меновой ценности, – пише він, – однако же, на практике он не служит для определения ценности, по трудности установить отношение между двумя разными количествами труда, требующими неодинакового времени, напряжения и искусства» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 528). Ця думка вченого, висловлена ще в пору панування ідей класичної школи, заслуговує на особливу увагу.

Простеживши визначення категорії «цінності» економістами класичної школи, Бунге показує, які доповнення внесли в її аналіз послідовники А. Сміта й Д. Рікардо – Мальтус, Сей, Бастіа, Кері та ін. Подальша еволюція визначення цінності економістами була досить строкатою. Бунге наголошував: «Экономисты в исследованиях своих о ценности, – пише Бунге, – рассматривали зависимость ценности и от количества труда, употребленного на производство, и от количества труда, которое может быть куплено известною вещью, и от издержек производства вообще, и от спроса и предложения, и от участия даровых сил в производстве, … и от отношения между итогами предметов, составляющих результат производства» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 526). Здійснюючи аналіз еволюції визначення цінності економістами, він звертає увагу на перехід від трудової теорії цінності до визначення її основ корисністю. Цей перехід він пов’язує з Прудоном, який ототожнює корисність і цінність і формує концепцію конституйованої цінності.

Підбиваючи підсумок, Бунге відзначав, що суперечності й огріхи у визначенні цінності пояснюються рядом причин. Це, перш за все, намагання економістів, виходячи з існуючих реалій, бачити відповідність дійсності потребам справедливості. Це – плутанина у визначенні цінності і ціни. І, нарешті, невдале згрупування умов, що визначають цінність.

Підсумовуючи проведений аналіз категорії «цінність», Бунге писав, що «…теория ценности не может быть построена дедуктивным путем; причины, под влиянием которых устанавливается ценность, слишком сложны…» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 558). Сам автор робить висновок, що цінність «определяется спросом и предложением» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 551). Умови попиту і пропозиції – це, за визначенням автора, умови соціальні. І тому не випадково він пов’язує ці категорії не лише з проблемами цінності, реалізації, а й із задоволенням потреб населення. Вирішення цих питань він покладає на суспільство і громадську владу, які повинні, «…не нарушая исторического развития и свободы, способствовать такому изменению условий спроса и предложения, которое делало бы удовлетворение потребностей доступным и сообразным с интересами всех и каждого» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 559).

З трактуванням економістами категорії цінності було пов’язане й розуміння проблеми розподілу. Бунге, як більшість тогочасних економістів, вважав, що у виробництві беруть участь три фактори: праця, природа й капітал. Кожний з цих факторів є самостійним джерелом цінності. Цінність, що створюється трьома факторами, відповідно поділяється на три види доходів: заробітну плату, ренту й прибуток. Ці види доходів відповідають трьом класам суспільства (робітники, землевласники, капіталісти). Частка кожного з них у розподілі доходів визначається, на думку Бунге, суперництвом, що може змінювати ці доходи в той чи інший бік. Він підтримував принцип втручання держави в економічне життя й стверджував, що воно сприятиме справедливому розподілу доходів. Бунге не лише викладав власні погляди на теорію розподілу, а й аналізував поширені тоді теорії з цього питання. Він заперечував висновок, що за капіталізму прибуток є відрахуванням від заробітної плати. Такі висновки, на його думку, давали теоретичну зброю в руки соціалізму.

М. Бунге схилявся до теорії розподілу Кері й Бастіа, проте не сприйняв їх теорії «гармонії інтересів». Він визнавав наявність глибоких соціальних антагонізмів в суспільстві, зумовлених нерівномірним розподілом, а теорію «гармонії» визначав

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 311).

Загострення класових суперечностей і посилення диференціації в суспільстві приводять до поширення та зростання впливу ідей соціалізму, що створює загрозу державним засадам, їх стабільності. Ці проблеми турбують Бунге. Він відверто критикує погляди соціалістів-утопістів: К. Сен-Сімона, Ш. Фур’є, Р. Оуена, піддає критиці ідеї Ф. Лассаля і Ж. Прудона за їх утопічні мрії і безпідставні обіцянки щастя у вигаданому суспільстві майбутнього. Нищівній критиці піддає Бунге марксизм. Їй притаманна неупередженість та надзвичайна дотепність. Так, зокрема, аналізуючи теорію цінності К. Маркса, Бунге намагався довести відсутність у автора «Капіталу» наукової аргументації. К. Маркс, як відомо, в основу визначення вартості товару поклав суспільно необхідні затрати праці або витрати виробництва. Бунге наголошував на складності приведення до простої праці різних видів праці складної, а ще складніше, на його думку, було визначити «середньо-необхідний робочий час». Маркс, за словами Бунге, вирішує проблему досить оригінально:

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 132).

М. Бунге робить висновок про непридатність теорії цінності К. Маркса для практичного зростання ні на той час, ні на майбутнє. Щоправда, відносно майбутнього він іронічно зауважував:

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 134). Можна сказати, що передбачення Бунге виявилось в якійсь мірі пророчим.

Критикував Бунге й інші економічні категорії у визначенні К. Маркса. Так, марксистське трактування продуктивної і непродуктивної праці, за яким услід за Смітом до продуктивної відносилася лише праця у сфері матеріального виробництва, Бунге досить їдко намагається спростувати, посилаючись на висловлювання Ліста про економістів, які

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 146).

М. Бунге звинувачує К. Маркса у «догматизмі», «туманності» термінології тощо. Бунге пише:

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 147).

Тут доречно згадати думку Бунге про роль науки і знань. Він підкреслював, що

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. І). Саме таку позицію займав Бунге в своїй науковій діяльності та вчив цьому і наставляв своїх численних учнів. І не випадково його учень Д. І. Піхно писав про Бунге: «В то время, когда молодая мысль рвалась к реформаторским планам мечтателей, желавших переделать и осчастливить человечество, беспощадная логика нашего учителя разрушала эти соблазнительные построения, и они падали у наших ног, как разбитые детские игрушки» (Цит. за: Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 44–45).

Критикуючи марксизм, Бунге, разом з тим, намагався розкрити сутність соціалізму й комунізму, виявити причини виникнення цих теорій, простежити їх еволюцію і визначити їх місце як в історії науки, так і в суспільстві. Бунге не вважав появу соціалізму і комунізму випадковим явищем. Не пояснював він появу цієї ідейної течії якимись помилками чи недоречностями. Їх поява, на його думку, була пов’язана зі споконвічною мрією людства про соціальну справедливість. «Без желания счастья и стремления к нему, – писав Бунге, – застыла бы самая жизнь» (Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 50).

А саму теорію соціалізму Бунге вважав утопією, яка при спробі втілення в життя мала закінчитися лише соціальною катастрофою. Він писав:

(Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы. – С. 156). Слова Бунге виявились пророчими.

Безумством, разом з тим, називав Бунге неувагу до дійсних інтересів «більшої частини населення». Він виступив прихильником соціальних реформ як засобу лікування суспільних недугів, підтримки державою незаможних класів. Ці погляди Бунге значною мірою збігалися з поглядами представників «Нової історичної школи» і, зокрема, теорією «державного соціалізму».

М. Бунге відомий не лише як теоретик-економіст, а й як видатний статистик. Він викладав статистику в університеті, опублікував ряд праць із статистики як навчальні посібники для студентів. Бунге визнавав велику роль статистики в «изучении хозяйственных явлений» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 656). Спираючись на праці зарубіжних та вітчизняних статистиків, Бунге виступив засновником «социологического направления» у вітчизняній статистиці (Гозулов А. И. Очерки истории отечественной статистики / А. И. Гозулов. – Москва : Статистика, 1972. – С. 71), предметом статистики він називав (Бунге Н. Х. Курс статистики, составленный в 1864–65 учебном году для студентов Императорского Университета св. Владимира / Н. Х. Бунге. – Киев, 1865. – Вып. 1. – С. 1). Відповідно він дає роз’яснення розумінню того, що

(Бунге Н. Х. Курс статистики ... – С. 1). Бунге брав безпосередню практичну участь у статистичних дослідженнях, зокрема в роботі Комісії для опису губерній Київського учбового округу (1851–1864 рр.).

Окремої уваги потребує дослідження державної діяльності Бунге. У дореволюційній літературі Бунге не високо оцінювали як науковця-теоретика. Проте надзвичайно високу оцінку давали його державній, реформаторській діяльності. Так, М. Туган-Барановський визнавав заслуги Бунге як реформатора. «Бунге стал, – писав М. Туган-Барановський, – «истинным реформатором нашей финансово-экономической политики» именно потому, что он был теоретиком и пришел на пост министра финансов как добросовестный учёный, который был хорошо знаком с экономической и финансовой политикой запада» (Цит. за: Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 52). Отже, М. Туган-Барановський, відзначаючи заслуги Бунге як реформатора, пов’язує їх з його теоретичною діяльністю. Крім того, він наголошує, що Бунге був добре обізнаний з економічною і фінансовою політикою Заходу.

Високу оцінку діяльності Бунге на посаді міністра фінансів дав В. Т. Судейкін. Він відзначав, що серед російських економістів це був майже єдиний серйозний вчений, який розумів грошово-кредитні проблеми. Проаналізувавши всі сторони його діяльності на посаді міністра фінансів і високо їх оцінивши, автор писав:

(Судейкин В. Т. Замечательная эпоха в истории русских финансов: очерк экономической и финансовой политики Н. Х. Бунге и И. А. Вышнеградского / [Соч.] Старого профессора (псевдоним). – Санкт-Петербург, 1895. – С. 50).

М. Бунге був висококваліфікованим і відповідальним державним діячем, великим патріотом країни. Не маючи можливості відкрито проголосити свої реформаторські ідеї, він сподівався на втілення їх у життя в майбутньому. З цією метою він готує «політичний заповіт» – неофіційну записку, яка, за задумом автора, повинна була потрапити до рук Олександра ІІІ, але цього не сталося. Цей заповіт одержав назву «Загробных заметок». У ньому «подробно рассматриваются актуальные вопросы национальных отношений, государственного управления, народного образования, крестьянского и рабочего законодательства, налогообложения. Значительная часть «Загробных заметок» посвящена методам борьбы с влиянием идей социализма и коммунизма» (Степанов В. Л. Н. Х. Бунге. – С. 13).

Завершуючи розгляд економічних поглядів М. Бунге, слід ще раз звернути увагу на те значення, яке він надавав політичній економії в суспільному житті. «Указывая на успехи, – писав він, – которыми общество обязано политической экономии, мы не говорили о значении духовных начал: предмет этот не входит в круг ее исследований. Но политическая экономия сознает связь между духовной и хозяйственной жизнью человека, и сознавая ее, получает право носить имя науки нравственной» (М. Бунге: сучасний дискурс. – С. 690).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Миколу Християновича Бунге

Власій Тимофійович Судейкін (1857–1918) – російський економіст, публіцист та педагог

     [Судейкин В. Т.] Замечательная эпоха в истории русских финансов: очерк экономической и финансовой политики Н. Х. Бунге и И. А. Вышнеградского / [Соч.] Старого профессора (псевдоним). – Санкт-Петербург, 1895. – С. 21.

     Судейкин В. Т. Замечательная эпоха в истории русских финансов: очерк экономической и финансовой политики Н. Х. Бунге и И. А. Вышнеградского / [Соч.] Старого профессора (псевдоним). – Санкт-Петербург, 1895. – С. 26.

     Судейкин В. Т. Замечательная эпоха в истории русских финансов: очерк экономической и финансовой политики Н. Х. Бунге и И. А. Вышнеградского / [Соч.] Старого профессора (псевдоним). – Санкт-Петербург, 1895. – С. 30–31.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч

«Главная заслуга Бунге как ученого – разработка теории кредита и денежного обращения. Как теоретик, Бунге всецело примыкает к классической школе; он был энергичным противником бумажного денежного обращения. Статьи Бунге по истории политической экономии, переизданные в 1895 г. под названием "Очерки политико-экономической литературы", представляют мало интереса».
     Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Снкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1899. – Т. 28 (полутом 55). – С. 853.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Багато спільного з історичною школою щодо тлумачення понять і категорій політичної економії, її ролі й місця у системі практичної політики мала Київська школа, яка сформувалася в останній третині XIX ст. На думку деяких дослідників, Київська школа в політичній економії, ядро якої становили переважно викладачі київських вищих навчальних закладів, зокрема, Київського університету, можна вважати українським варіантом історичної школи. Насправді, Київська школа мала своє національне обличчя, незважаючи на деяку подібність як із старою, так із новою історичною школою, а також соціальним напрямом у політичній економії…

Одним з фундаторів Київської політекономічної школи був професор Київського університету Микола Бунге».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 373.

Микола Сергійович Шухов (1936–2007) – російський економіст, доктор економічних наук

«Особый интерес представляет книга Н. X. Бунге, который является решительным сторонником теории спроса и предложения.

… Н. X. Бунге подвергает критике односторонние трактовки ценности, в частности, деление ценности на потребительную (годность по его терминологии) и меновую, понятие абстрактного труда, категорию общественно необходимого труда. Он упрекает К. Маркса за то, что последний указывает только на редукцию сложного труда к простому, но не показывает, как процесс редукции происходит в действительности, не дает анализа механизма этого процесса».
     Шухов Н. С. Ценность и стоимость (опыт системного анализа) : [монография] / Н. С. Шухов. – М. : Изд-во стандартов, 1994. – Вып. 1, ч. 2 : Теории ценности и стоимости в отечественной экономической науке. – С. 77. – (Экономическая мысль России: единство теории полезности и трудовой теории стоимости).

Анатолій Іванович Кредісов (нар. 1940 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Як теоретик, Бунге поділяв погляди класичної школи політичної економії, виступав захисником приватної ініціативи і вільної конкуренції. Проте, як будь-який політик, він був прагматиком. Можливості поліпшення становища трудящих він пов'язував з ідеями протекціонізму. Тому в монографії "Нариси політико-економічної літератури" (1895) Бунге критично поставився до принципу laissez-fair і аргументував необхідність втручання уряду в ринкову економіку.

Як про закономірне і позитивне явище писав Бунге про те, що в європейських країнах спостерігається концентрація і централізація промисловості і кредитних організацій. У зв'язку з цим мануфактурний феодалізм переходить у розряд історичних спогадів. Великі підприємства, підкреслював він, вирвали людство з патріархального економічного побуту. І хоча в Росії поки що нічого цього немає, треба сприяти витісненню дрібної промисловості фабричним виробництвом шляхом розвитку акціонерних компаній, що вигідно поєднують "діяльність особи з діяльністю суспільства "».
     Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 87–88.

Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Водночас відверто слід визнати, що ідейний спадок М.Х. Бунге ні в минулому, ні тепер, на жаль, не був адекватно осмислений та поцінований. Після 1917 р. із зрозумілих причин М.Х. Бунге надовго "випав" із поля зору істориків та економістів. Певний інтерес до нього почали проявляти лише у післявоєнний час. В окремих працях 50 – 60-х pp., присвячених внутрішній політиці самодержавства другої половини XIX ст., містились стислі характеристики поглядів і перетворень М.Х. Бунге. Але вони були витримані у відповідній ідеологічній спрямованості. Відтак теоретична спадщина вченого ще чекає належного вивчення та використання сучасним поколінням дослідників.

Отже, Микола Християнович Бунге – це масштабна історична постать педагога, просвітника, ученого та державного діяча-реформатора, який над усе ставив служіння суспільному благу. Найкращим вшануванням пам'яті видатного співвітчизника може стати перевидання його наукових праць, які і зараз сприймаються як надзвичайно змістовні та пророчі у контексті сучасних процесів реформування вітчизняної економіки та фундаментальної університетської освіти».
     М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 55.

Сергій Степанович Хрульов ( – ) –

     Хрулев С. С. Финансы России : [на правах рукописи] / С. С. Хрулев. – Санкт-Петербург : Тип. акц. о-ва Брокгауз-Ефрон, 1907. – С. 12–13.

Большая энциклопедия

     Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков, П. Н. Милюков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1901. – Т. 4. – С. 79.

Фінансова думка України : енциклопедія

«Теоретичний світогляд ученого пройшов певну еволюцію – від наслідування класиків політичної економії до формування засад оригінальної, самобутньої Київської школи. У 1870 р. побачила світ праця «Основи політичної економії», де вже проглядається цей самостійний шлях ученого в розробленні методологічних і практичних проблем економічної теорії. У зазначеній праці системно викладені основні політекономічні погляди вченого».
     Фінансова думка України : у 3 т. / С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, С. І. Юрій та ін. ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 2 : Енциклопедія. – С. 90.

«Пропагуючи передові прогресивні демократичні принципи у своїх численних публікаціях, учений жваво відгукувався на гострі й нагальні проблеми реформування напівфеодальної економічної системи, що існувала обґрунтовуючи доцільність радикальної зміни економіко-правових відносин в Україні та Росії. Проте, розуміючи складність суспільних капіталістичних перетворень, які супроводжуються проявом соціальних антагонізмів, український учений виступив з різкою критикою ідей соціал-утопізму та марксизму, що набули поширення в науковому середовищі, наголошуючи на необґрунтованості обіцянок всезагального людського щастя в ідеальному суспільстві майбутнього».
     Фінансова думка України. – С. 90–91.

Твори

• Загробные заметки / Н. Х. Бунге // Река времен. – Москва, 1995. – Кн. 1. – С. 198–205.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 9С1 Р
• Заметка о настоящем положении нашей денежной системы и средствах к ее улучшению [Электронный ресурс] / Н. Х. Бунге. – [Санкт-Петербург] : тип. В. Безобразова и К°, 1880. – 42 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003546345#?page=1
• Записка Александру ІІ «О финансовом положении России», 20 сентября 1880 г. / Н. Х. Бунге // Исторический архив. – 1960. – № 2. – С. 132–143.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 И90
• Записка Александру ІІІ о состоянии бюджета России, не позднее 12 марта 1884 г. / Н, Х. Бунге // Исторический архив. – 1960. – № 2. – С. 143–144.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 И90
• Курс статистики, составленный в 1864–65 учебном году для студентов Императорского Университета св. Владимира [Электронный ресурс] / Н. Х. Бунге. – Киев, 1865. – Вып. 1. – [3], II, 123 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10079376
• О восстановлении металлического обращения в России [Электронный ресурс] / Н. Х. Бунге. – Киев, 1877. – 27 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10079377
• О месте, занимаемом политической экономией в системе народного образования, и об отношении ее к практической деятельности / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 639–691. – (Славетні постаті).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б91
• О месте, занимаемом политической экономией в системе народного образования, и об отношении ее к практической деятельности / Н. Х. Бунге // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 641–672.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• О финансовом положении России / Н. Х. Бунге // Исторический архив. – 1960 – № 2. – С. 132–141.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 И90
• Основания политической экономии [Электронный ресурс] / Н. Бунге. – Киев, 1870. – [4], 136 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10079023
• Основания политической экономии / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 475–637. – (Славетні постаті).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б91
• Основи політичної економії. [Гл. 1] / М. Бунге // Українська економічна думка : хрестоматія / М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Екон. ф-т ; упоряд. С. М. Злупко. – Київ : Знання, 2007. – С. 123–138.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У45
• Очерки политико-экономической литературы [Электронный ресурс] / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург, 1895. – [2], VI, 465 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10076420
• Полицейское право. Введение и государственное благоустройство. Т. 1. / Н. Х. Бунге // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира : у 2 кн. / за ред. І. С. Гриценка ; [уклад.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий]. – Київ : Либідь, 2010. – Кн. 1. – С. 1–236. – (Пам’ятки правничої думки Київського університету).
  Шифр зберігання книги: 34(09) П50
• Полицейское право. Государственное благоустройство. Т. 2. / Н. Х. Бунге // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира : у 2 кн. / за ред. І. С. Гриценка ; [уклад.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий]. – Київ : Либідь, 2010. – Кн. 1. – С. 237–352. – (Пам’ятки правничої думки Київського університету).
  Шифр зберігання книги: 34(09) П50
• Теория кредита [Электронный ресурс] / Н. Бунге. – Киев, 1852. – IX, 16, 310, [2] с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10079379
• Теория кредита / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 267–474. – (Славетні постаті).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б91
• Теорія кредиту : [уривки] / М. Х. Бунге // Фінансова думка України : у 3 т. / авт.-упоряд. С. І. Юрій, С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, П. І. Юхименко ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 3, ч. 1 : Хрестоматія. – С. 67–93.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Ф59

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1891. – Т. 4а (полутом 8). – С. 927–929. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Бунге,_Николай_Христианович
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 8. – С. 927–929.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1901. – Т. 4. – С. 79–81.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 7-е изд., перераб. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1911]. – Т. 7. – Стб. 146–149.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1972. – Т. 1. – С. 185.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Енциклопедія історії України / ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – С. 405. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?litera&id=1124
  Шифр зберігання книги: 9(С2) Е68
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 7. – С. 462–463.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – Москва : РОССПЭН, 2008. – Т. 1. – С. 300–301.
  Шифр зберігання книги: 33С1 Э40
• Фінансова думка України : у 3 т. / С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, С. І. Юрій, П. І. Юхименко ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 2 : Енциклопедія. – С. 85–102.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Ф59
• Антонюк С. Н. "Нариси політико-економічної літератури" як результат теоретико-економічних пошуків і узагальнень М. Х. Бунге – науковця, професора і реформатора / С. Н. Антонюк // Вчені записки : наук. зб. / Київ. нац. екон. ун-т ; [відп. ред. А. Ф. Павленко]. – Київ : КНЕУ, 2004. – Вип. 6. – С. 37–41.
  Шифр зберігання книги: 33 В90
• Базилевич В. Д. Бунге Микола Християнович / В. Д. Базилевич // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 89–97.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834–1884) / сост. и изд. под ред. В. С. Иконникова. – Киев, 1884. – С. 74–84. – Режим доступу: http://www.rare.univ.kiev.ua/ukr/showbook/showbook.php3?0477576
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В 199254
  Шифр зберігання журналу в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 378(К.ун-т)
• Благих И. А. Н. Х. Бунге как экономист и государственный деятель / И. А. Благих, Ж. В. Громова // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5 : Экономика. – 2010. – Вып. 2. – С. 121–130.
• [Бунге Николай Христианович] : некролог // Исторический вестник. – 1895 – № 8. – С. 509–512.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 И90
• Бунге Н. А. Исторические сведения о семье Бунге в России [Электронный ресурс] / Н. А. Бунге. – Киев : Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1901. – 20 с.
• М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – 697 с. – (Славетні постаті).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б91
• Бурячок О. Генезис сучасних наукових досліджень, присвячених державно-правовим поглядам М. Х. Бунге / О. Бурячок // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 4. – С. 114–117.
• Василик О. Д. Микола Християнович Бунге: фінансист, педагог, державний діяч / О. Д. Василик, Є. М. Бойко, Я. В. Онищук // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 17–23.
• Видатні фінансисти та сучасна практика : енциклопедичний довідник / [голов. ред. В. В. Фещенко]. – Київ : Укр. агентство фін. розвитку, 2011. – Розд. 1.7 : М. Х. Бунге – ректор київського університету та розбудовник ринкових фінансових інститутів. – С. 65–74. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця).
  Шифр зберігання книги: 336 В42
• Винниченко І. Німці в Україні : біобібліогр. довід. / Ігор Винниченко ; Ін-т дослідж. діаспори. – Київ : Геопринт, 2011. – С. 58–59. – (Серія "Діаспори в Україні").
  Шифр зберігання книги: 9(С2) В48
• Гайдай Т. М. Х. Бунге як теоретик і практик ринкового реформування вітчизняної фінансової системи у другій половині ХІХ ст. / Т. Гайдай, В. Кудлак // Банківська справа. – 2006. – № 3. – С. 13–25.
• Гайдай Т. В. Парадигма інституціоналізму: методологічний контекст : монографія / Т. В. Гайдай ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : ВПЦ "Київ. університет", 2008. – С. 183–198.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Г14 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Горкіна Л. Уроки минулого : Погляди М. Бунге на генезис і завдання економічної теорії та економічної політики держави / Л. Горкіна // Вісник Української Академії державного управління. – 2003. – № 4. – С. 179–189.
• Государственные финансы России: XIX – первая четверть XX века : учеб. пособие для вузов / ред. И. В. Караваева. – Москва : Юнити-Дана, 2003. – С. 275–280.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Г72
• Гринчуцький В. І. Роль М. Х. Бунге в проведенні фінансових реформ в Російскій імперії (наприкінці ХІХ ст.) / В. І. Гринчуцький, Т. Б. Пиндус // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. пр. / ДУ "Ін-т екон. та прогнозування НАНУ" ; [відп. ред. Т. І. Дерев’янкін]. – Київ, 2005. – Вип. 37–38. – С. 245–253.
  Шифр зберігання книги: 33С1 І-90
• Гриценко І. С. Юридичний факультет Університету Святого Володимира 1834–1920 / І. С. Гриценко ; [редкол.: Л. В. Губерський, Г. І. Балюк, І. А. Безклубний та ін.]. – Київ : Либідь, 2009. – С. 80–87.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: СФ 1629956
• Жадько В. О. Байковий некрополь [Електронна копія] : іст. фотоілюстр. довід. / Віктор Жадько. – Електрон. текст. дані (1 файл : 388 Мб). – Київ : Жадько В. О., 2004. – С. 220–222. – Режим доступу: http://elib.nplu.org/object.html?id=3328
• Жила Т. В. Теоретичні засади соціального напряму економічної думки України в дослідженнях М. Бунге / Т. В. Жила // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 18. – С. 31–34. Злупко С. М. Економічна думка України (від давнини до сучасності) : навч. посіб. / С. Злупко. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С. 201–207.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 373–379.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 109–113, 444–446.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., виправ. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 2. – С. 136–138.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті : довідково-біографічне вид. / [редкол.: Скопенко В. В. (голова), авт.-упоряд. О. Матвійчук, Н. Струк]. – Київ : Світ успіху, 2005. – С. 123.
  Шифр зберігання книги: 37 К38
• Калінцева О. Ю. Життя і діяльність Миколи Християновича Бунге в Україні / О. Ю Калінцева, Ю. О Калінцев. – Київ, 1998. – 36 с.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 9у1
• Ковалинський В. Київські мініатюри / Віталій Ковалинський. – Київ : Купола, 2007. – Кн. 6. – С. 77–142. – (Бібліотека музею історії міста Києва).
  Шифр зберігання книги: 9(С2) К56
• Кованько П. Главнейшие реформы, проведённые Н. Х. Бунге в финансовой системе России [Электронный ресурс] / Петр Кованько. – Киев, 1901. – 489 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01005108817#?page=1
• Кованько П. Л. Головні реформи, проведені М. Х. Бунге у фінансовій системі Росії [Електронний ресурс] : пер. з рос. / П. Л. Кованько // Економічні праці викладачів КНЕУ (перша третина XX ст.): хрестоматія / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана" ; упоряд. С. Н. Антонюк. – Київ : КНЕУ, 2013. – С. 215–241. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33 Е45
• Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посіб. / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 181–191. – (До 100-річчя Київського національного економічного університету). – Див. повний текст в Електронній бібліотеці КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К67
• Коропецький І.-С. Українські економісти XIX століття та західна наука / І.-С. Коропецький. – Київ : Либідь, 1993. – С. 44–49.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА551522
• Кудлак В. Я. Еволюція економічних поглядів М. Бунге у контексті парадигмального розвитку економічної теорії другої половини ХIХ століття / В. Я. Кудлак // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 8. – С. 3–8.
• Кудлак В. Ринкові реформи М. Х. Бунге на посаді Міністра фінансів Російської імперії (кінець ХІХ ст.) / Віталій Кудлак, Галина Кудлак // Галицький економічний вісник. – 2009. – № 1. – С. 100–108. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gev/2009_1/PROBLEMS/GEB_2009_No1-V_Kudlak_G_Kudlak-Market_reforms_M_H_Bunge__100.pdf
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Ж25012
• Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины : Эволюция рыночной экономики : учеб. пособие / Э. Л. Лортикян. – Харьков : КОНСУМ, 2004. – С. 48–50.
  Шифр зберігання книги: 33С1 Л78
• Лушникова М. В. Российская школа финансового права: портреты на фоне времени : монография / М. В. Лушникова, А. М. Лушников ; М-во образования и науки Рос. Федерации, Ярослав. гос. ун-т им. П. Г. Демидова. – Ярославль : ИНДИГО, 2013. – С. 592–603.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 34 Лушн
• Малій О. В. Маловідомі сторінки життєвого шляху Християна Бунге (1776–1857 рр.) / О. В. Малій // Український історичний журнал. – 2009. – № 2. – С. 77–83.
• Мигулин П. Русский государственный кредит. Т. 1 / П. Мигулин. – [Харьков], [1899]. – С. 476–606.
  Шифр зберігання книги: 336 М57
• Министерство финансов. 1802–1902 : [Ист. обзор главнейших мероприятий фин. ведомства] [Электронный ресурс]. – Санкт-Петербург : Экспедиция заготовления гос. бумаг, 1902. – Ч. 2. – С. 3–8. – Режим доступа: http://elib.shpl.ru/ru/nodes/4343-ch-2-1902#page/15/mode/grid/zoom/1
• Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – Київ : Євроімідж, 2002. – Т. 1. – С. 270–271. – (Золоті імена України). – Текст укр., рос., англ.
  Шифр зберігання книги: 9(С2) Н30
• Небрат В. В. Вклад М. Х. Бунге у розвиток теорії грошей, кредиту та кредитно-грошового обігу / В. В. Небрат // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. пр. / ДУ "Ін-т екон. та прогнозування НАНУ" ; [відп. ред. Т. І. Дерев’янкін]. – Київ. – 2005. – Вип. 37–38. – С. 253–264.
  Шифр зберігання книги: 33С1 І-90
• Небрат В. В. Еволюція теорії державних фінансів в Україні : монографія / В. В. Небрат ; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозування". – Київ : Рута, 2013. – С. 186–200, 289–290.
  Шифр зберігання книги: 336 Н39
• Немировский А. Реформаторский дух Николая Бунге / А. Немировский // Мир денег. – 2002. – № 2. – С. 62–65.
• Оришич Т. Бунге Микола Християнович / Тамара Оришич, Ірина Пасько // Українці Санкт-Петербурга, Петрограда, Ленінграда... / за заг. ред. Володимира Сергійчука. – Вишгород, 2013. – С. 104.
  Шифр зберігання книги: 9(С)2 У45
• Погребинский А. П. Финансовая политика царизма в 70–80-х годах ХІХ в. / А. П. Погребинский // Исторический архив. – 1960. – № 2. – С. 130–132.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 И90
• Почесні члени і доктори університету Св. Володимира / авт.-упоряд. В. А. Короткий та ін. – Київ : Либідь, 2005. – С. 148.
  Шифр зберігання книги: 37 П65
• Професори Київського університету : біогр. довідник / Міністерство освіти і науки України, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка ; упоряд. С. Ю. Алтухова та ін. – Київ, 2014. – С. 57.
  Шифр зберігання книги: 37 П84
• Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; [отв. ред. В. С. Немчинов] ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 54.
  Шифр зберігання книги: 31 П87
• Самойленко О. Наукова та педагогічна діяльність М. Х. Бунге / Олександр Самойленко // Етнічна історія народів Європи. – 2004. – Вип. 16. – С. 132–136. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eine_2004_16_24.pdf
• Стасюлевич М. М. Николай Христианович Бунге [Электронный ресурс] : некролог / М. С. (псевдоним) // Вестник Европы. – 1895. – № 7 (июль). – С. 422–426.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 В38
• Степанов В. Л. Н. Х. Бунге : Судьба реформатора / В. Л. Степанов ; Ин-т российской истории РАН. – Москва : РОССПЭН, 1998. – 389 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА594375
• Судейкин В. Т. Замечательная эпоха в истории русских финансов: очерк экономической и финансовой политики Н. Х. Бунге и И. А. Вышнеградского [Электронный ресурс] / [Соч.] Старого профессора (псевдоним). – Санкт-Петербург, 1895. – [4], 106 с. – Авт. установлен по изд.: Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов... Москва, 1958. Т. 3. С. 136. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003549224#?page=1
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВС31124
• Толкушкин А. В. История налогов в России / А. В. Толкушкин. – Москва : Юристъ, 2001. – С. 94–100, 138.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Т52
• Туган-Барановский М. И. Витте и Бунге как министры финансов / М. И. Туган-Барановский // Северные записки. – 1915. – № 3. – С. 146–148.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 С28
• Ущаповський Ю. В. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – С. 73–87.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У96
• Ущаповський Ю. В. Ідеї інституціоналізму в економічній думці України XIX – початку XX ст. [Електронний ресурс] : монографія / Ю. В. Ущаповський ; Київ. нац. екон. ун-т імені Вадима Гетьмана. – Київ : КНЕУ, 2012. – С. 140–142, 144–147, 196–208. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У96
• Цытович Н. Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – C. 35–37.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ц97
• Фещенко В. М. Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства в працях економістів України другої половини XIX – початку XX ст. : монографія / В. М. Фещенко. – Київ : КНЕУ, 2003. – С. 25–27, 53–54, 56–57, 58, 157–158.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ф47
• Фещенко В. М. Ринкові трансформації фінансово-кредитної та грошової систем у висвітленні української економічної думки другої половини ХІХ ст. / В. М. Фещенко // Вчені записки : [зб. наук. пр.] / Київ. нац. екон. ун-т ; [відп. ред. А. Ф. Павленко]. – Київ : КНЕУ, 2004. – Вип. 6. – С. 19–25.
  Шифр зберігання книги: 33 В90
• Янжул И. [Рецензия] [Электронный ресурс] / И. Янжул // Вестник Европы. – 1895. – Июль. – С. 391–396. – Рец. на кн.: Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы / Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург, 1895. – 495 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 05 В38
• Микола Християнович Бунге (1823–1895) : документи до біографії // Киев, экскурсии в прошлое [Электронный ресурс] : web-сайт. – Электронные данные. – Режим доступа: http://starovina.livejournal.com/133286.html. – Название с экрана.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>

Файл:Bunge1.jpg|Київський національний університет імені Тараса Шевченка : альбом / ред. В. В. Скопенко. – Київ : Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченка, 2004. – С. 170. Файл:Bunge2.jpg|Ковалинський В. В. Київські мініатюри / В. В. Ковалинський. – Київ : Купола, 2006. – Кн. 5. – С. 110. – (Бібліотека музею історії міста Києва). Файл:Bunge3.jpg|Степанов В. Л. Н. Х. Бунге : Судьба реформатора / В. Л. Степанов ; Ин-т российской истории РАН. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Вкл. арк. Файл:Bunge87.jpg|Гриценко І. С. Юридичний факультет Університету Святого Володимира 1834–1920 / І. С. Гриценко ; [редкол.: Л. В. Губерський, Г. І. Балюк, І. А. Безклубний та ін.]. – Київ : Либідь, 2009. – С. 87. Файл:Bunge4.jpg|Ковалинський В. В. Київські мініатюри / Віталій Ковалинський. – Київ : Купола, 2007. – Кн. 6. – С. 78. – (Бібліотека музею історії міста Києва). Файл:Svidetelstvo84.jpg|Гриценко І. С. Юридичний факультет Університету Святого Володимира 1834–1920. – С. 84. Файл:Knyga z biblioteky Bunge86.jpg|Гриценко І. С. Юридичний факультет Університету Святого Володимира 1834–1920. – С. 86. Файл:Bunge5.jpg|М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – Вкл. арк. Файл:Bunge6.jpg|М. Бунге: сучасний дискурс. – Вкл. арк. Файл:Bunge7.jpg|М. Бунге: сучасний дискурс. – Вкл. арк. Файл:Bunge8.jpg|М. Бунге: сучасний дискурс. – Вкл. арк. Файл:Apteka Bunge.jpg|Аптека-музей у Києві, вул. Притисько-Микільська, 7