Відмінності між версіями «Козельський Яків Павлович (філософ)»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
<h3><center>Козельський Яків Павлович<br>
 
<h3><center>Козельський Яків Павлович<br>
(бл. 1728 – 1795) –<br>
+
(близько 1728 – 1795) –<br>
 
український і російський мислитель,<br>
 
український і російський мислитель,<br>
 
філософ-просвітник, вчений-енциклопедист другої половини XVIII ст.
 
філософ-просвітник, вчений-енциклопедист другої половини XVIII ст.
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
<br /><br />
 
<br /><br />
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Походив Яків Козельський (філософ) з українського козацько-старшинського роду. Народився в 1728 р. у сім’ї кобеляцького наказного сотника Полтавського полку (1718, 1721, 1733, 1738) Павла Степановича Козельського у містечку Келеберда (тепер Кременчуцького р-ну Полтавської області). Брат депутата Комісії зі складання проекту нового Уложення законів Російської імперії Якова Козельського (див. Козельський – депутат). У П. С. Козельського, за «Малоросійським родословником» Модзалевського, було три сини, яким він дав однакове ім’я – Яків, що рідко, але траплялось в українських родинах. (Див.: Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник [Электронный ресурс] / В. Л. Модзалевский. – К., 1910. – Т. 2. – С. 390–392). У науковій літературі тривалий час переважала думка, що філософ-просвітник Яків Павлович Козельський і депутат Комісії для створення проекту нового Уложення – одна людина (Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Первое дополнение к краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века / И. Ф. Павловський. – Репринтное изд. – Х. : САГА, 2009. – С. 90–91; Бак И. С. Я. П. Козельский (философские, общественно-политические и экономические воззрения) / И. С. Бак // Вопросы истории. – 1947. – № 1. – С. 83–100.). Згодом більшість дослідників визнали, що це різні особи (История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – М. : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 544). Між тим у «Малоросійському родословнику» 1910 р. видання В. Модзалевський перераховує трьох Яковів Козельських: старшого – полтавського полкового єсаула, середнього – письменника і перекладача та молодшого – майора Дніпропетровського пікінерного полку і депутата Комісії для створення проекту нового Уложення (Див. '''[http://10.1.1.111/mediawiki2/index.php/Козельський_Яків_Павлович Козельський – депутат''']).
+
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Походив Яків Козельський (філософ) з українського козацько-старшинського роду. Народився в 1728 р. у сім’ї кобеляцького наказного сотника Полтавського полку (1718, 1721, 1733, 1738) Павла Степановича Козельського у містечку Келеберда (тепер Кременчуцького р-ну Полтавської області). Брат депутата Комісії зі складання проекту нового Уложення законів Російської імперії Якова Козельського (див.: '''[http://10.1.1.111/mediawiki2/index.php/Козельський_Яків_Павлович Козельський – депутат''']). У П. С. Козельського, за «Малороссийским родословником» Модзалевського, було три сини, яким він дав однакове ім’я – Яків, що рідко, але траплялось в українських родинах (Див.: Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник / В. Л. Модзалевский. – Киев, 1910. – Т. 2. – С. 390–392). У науковій літературі тривалий час переважала думка, що філософ-просвітник Яків Павлович Козельський і депутат Комісії для створення проекту нового Уложення – одна людина (Бак И. С. Я. П. Козельский (философские, общественно-политические и экономические воззрения) / И. С. Бак // Вопросы истории. – 1947. – № 1. – С. 83–100). Згодом більшість дослідників визнали, що це різні особи (Див.: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 544). Між тим у «Малороссийском родословнике» 1910 р. видання В. Модзалевський перераховує трьох Яковів Козельських: старшого – полтавського полкового осавула, середнього – письменника і перекладача та молодшого – майора Дніпропетровського пікінерного полку і депутата Комісії для створення проекту нового Уложення.
 
</p>
 
</p>
Дитячі роки Я. Козельський (філософ) провів у Келеберді та Кобеляках. Навчався у Києво-Могилянській академії. У 1742 р. згадується серед учнів класу граматики, які присягали імператриці Єлизаветі Петрівні. Після закінчення класу риторики у 1750 р. продовжив навчання у гімназії при Академії наук у Санкт-Петербурзі. У квітні 1752 р. за клопотанням академіка С. П. Крашеніннікова, який 20 березня 1752 р. писав про Козельського у рапорті, що він “во всех оных науках поступает с прилежанием хвалы достойным”, зарахований до університету, де вивчав філософію та математику (Києво-Могилянська академія в іменах. XVII-XVIII ст. : енцикл. видання / відп. ред. В. С. Брюховецький. – К. : КМ Академія, 2001. – С. 265). Курс філософії слухав у Й.-Ф. Брауна, а лекції з математики та фізики – у Г.-В. Ріхмана. Менше ніж через рік Козельського призначено викладачем німецької мови в університетській гімназії; на цій посаді він залишався до січня 1756 р. З 1755 р. – репетитор з німецької і латинської мов та математики у небожа прокурора Комерц-колегії Н. Самаріна. 22 травня 1757 р. подав чолобитну про звільнення з Академії наук і вже через 4 дні отримав «абшит» (відставку) і вступив на військову службу. За сприяння Самаріна зарахований гренадером до Преображенського полку і значився при коменданті генералі І. Косагові. Дослужився до чину інженер-капітана артилерії (1764 р.). Службу залишив 1766 р. Ще з початку 1760-х рр. викладав математику і механіку у Санкт-Петербурзькому артилерійському інженерному шляхетському корпусі.
+
Дитячі роки Я. Козельський провів у Келеберді та Кобеляках. Навчався у Києво-Могилянській академії. У 1742 р. згадується серед учнів класу граматики, які присягали імператриці Єлизаветі Петрівні. Після закінчення класу риторики у 1750 р. продовжив навчання у гімназії при Академії наук у Санкт-Петербурзі. У квітні 1752 р. за клопотанням академіка С. П. Крашеніннікова, який 20 березня 1752 р. писав про Козельського у рапорті, що він “во всех оных науках поступает с прилежанием хвалы достойным”, зарахований до університету, де вивчав філософію та математику (Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 265). Курс філософії слухав у Й.-Ф. Брауна, а лекції з математики та фізики – у Г.-В. Ріхмана. Менше ніж через рік Козельського призначено викладачем німецької мови в університетській гімназії; на цій посаді він залишався до січня 1756 р. З 1755 р. – репетитор з німецької і латинської мов та математики у небожа прокурора Комерц-колегії Н. Самаріна. 22 травня 1757 р. подав чолобитну про звільнення з Академії наук і вже через 4 дні отримав «абшит» (відставку) і вступив на військову службу. За сприяння Самаріна зарахований гренадером до Преображенського полку і значився при коменданті генералі І. Косагові. Дослужився до чину інженер-капітана артилерії (1764 р.). Службу залишив 1766 р. Ще з початку 1760-х рр. викладав математику і механіку у Санкт-Петербурзькому артилерійському інженерному шляхетському корпусі.
  
У 1770 р. у порядку старшинства по службі Козельський мав посісти вакантне місце обер-секретаря Сенату, але його кандидатуру було відхилено. У червні 1770 р. він виїхав із Санкт-Петербурга до Глухова, де зайняв полковницьку посаду у Малоросійській колегії. У 1773 р. отримав у довічне володіння села Крутий Берег, Петрівці та хутір В’язівці Городиської сотні Лубенського полку з 60 дворами та 3 бездвірними хатами. Восени 1778 р. через загострення хвороби вийшов у відставку в чині статського радника і оселився у своїх маєтностях. У 1784 р. дістав підтверджувальну грамоту на дворянство. З 1770 по 1786 рр. Козельський проживав в Україні, 1786 р. повернувся у Санкт-Петербург. З 1791 р. Я. Козельський – інспектор у Гімназії для чужоземних одновірців, відкритій при Санкт-Петербурзькому артилерійському інженерному шляхетському корпусі, у якій навчались діти з грецьких сімей, що перейшли на бік Росії під час Російсько-турецької війни 1787–1791 рр. 18 липня 1793 р. за станом здоров’я звільнився зі служби і виїхав зі столиці у свої маєтності, де залишався до кінця життя. Помер 1795 р. у селі Крутий Берег Лубенського повіту (тепер Лубенський р-н Полтавської області) (Див.: Києво-Могилянська академія в іменах. XVII – XVIII ст. : енциклопедичне видання / ред. В. С. Брюховецький. – К. : КМ Академія, 2001. – С. 264–266).
+
У 1770 р. у порядку старшинства по службі Козельський мав посісти вакантне місце обер-секретаря Сенату, але його кандидатуру було відхилено. У червні 1770 р. він виїхав із Санкт-Петербурга до Глухова, де зайняв полковницьку посаду у Малоросійській колегії. У 1773 р. отримав у довічне володіння села Крутий Берег, Петрівці та хутір В’язівці Городиської сотні Лубенського полку з 60 дворами та 3 бездвірними хатами. Восени 1778 р. через загострення хвороби вийшов у відставку в чині статського радника і оселився у своїх маєтностях. У 1784 р. дістав підтверджувальну грамоту на дворянство. З 1770 по 1786 рр. Козельський проживав в Україні, 1786 р. повернувся у Санкт-Петербург. З 1791 р. Я. Козельський – інспектор у Гімназії для чужоземних одновірців, відкритій при Санкт-Петербурзькому артилерійському інженерному шляхетському корпусі, у якій навчались діти з грецьких сімей, що перейшли на бік Росії під час Російсько-турецької війни 1787–1791 рр. 18 липня 1793 р. за станом здоров’я звільнився зі служби і виїхав зі столиці у свої маєтності, де залишався до кінця життя. Помер 1795 р. у селі Крутий Берег Лубенського повіту (тепер Лубенський р-н Полтавської області) (Див.: Києво-Могилянська академія в іменах. – С. 264–266).
  
Яків Павлович Козельський залишив після себе значний літературний доробок. Козельському належить багато перекладів з французької, німецької та латинської мов. Завдяки Я. Козельському російський читач зокрема ознайомився з “Возмущением против Венеции” («Venice Preserved, or a Plot Discovered») Отвая (Thomas Otway), “Историей о переменах, происходивших в Швеции в рассуждении веры и правления” Вертота, “Начальными основаниями фортификации” Вольфа, “Историей датской” (“The Danish Empire/Kingdom's History”) Л. Гольберга (Ludvig Holberg), “Государь и министр” К.-Ф. Мозера, “Историей славных государей и великих генералов с рассуждениями о их поступках и делах, собранной И. Шоффиным из сочинений Роллена, Кревиера и других. Ч. 1-2”. «Список, – зазначає П. М. Столпянський, – довольно значительный и состоит из сочинений оригинальных и переводных. Из этого списка видно, что Яков Козельский владел тремя языками – латинским, французким и немецким, таким образом, он мог знакомиться в подлинниках почти со всеми выдающимися произведениями того времени … работы Я. Козельского захватывают собою очень широкие области человеческих знаний – здесь и математика (арифметические предложения), и механика, и философия, наконец, изящная литература и естественная история; также разнообразны переводы Козельского, они касаются философии, истории, политики, военного искусства…» (Столпянский П. Один из незаметных деятелей Екатерининской эпохи. Яков Павлович Козельский : (историко-литературный материал) / П. Столпянский // Русская старина. – 1906. – Декабрь. – С. 572). Заслуговує на увагу те, що Козельський брав для перекладу російською мовою лише прогресивні твори того часу і не обмежувався роллю перекладача. Майже до всіх перекладених книг він написав передмови та численні примітки. В одних Козельський роз’яснює думки автора, в інших – натякає на російські порядки, в третіх – критикує помилки автора, іноді перериває його виклад. Я. Козельський – член «Собрания, старающегося о переводе иностранных книг», заснованого у 1768 р. Для нього переклав вибрані статті з «Encyclopedie, ou Dictionaire raisonne des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), опублікувавши їх у двох томах 1770 р. Серед них – «Диалектика», «Логика», «Мораль», «Нравоучение», «Политика», «Философия» та інші.  
+
Яків Павлович Козельський залишив після себе значний літературний доробок. Козельському належить багато перекладів з французької, німецької та латинської мов. Завдяки Я. Козельському російський читач зокрема ознайомився з “Возмущением против Венеции” («Venice Preserved, or a Plot Discovered») Отвая (Thomas Otway), “Историей о переменах, происходивших в Швеции в рассуждении веры и правления” Вертота, “Начальными основаниями фортификации” Вольфа, “Историей датской” (“The Danish Empire/Kingdom's History”) Л. Гольберга (Ludvig Holberg), “Государь и министр” К.-Ф. Мозера, “Историей славных государей и великих генералов с рассуждениями о их поступках и делах, собранной И. Шоффиным из сочинений Роллена, Кревиера и других. Ч. 1-2”. «Список, – зазначає П. М. Столпянський, – довольно значительный и состоит из сочинений оригинальных и переводных. Из этого списка видно, что Яков Козельский владел тремя языками – латинским, французким и немецким, таким образом, он мог знакомиться в подлинниках почти со всеми выдающимися произведениями того времени. … работы Я. Козельского захватывают собою очень широкие области человеческих знаний – здесь и математика (арифметические предложения), и механика, и философия, наконец, изящная литература и естественная история; также разнообразны переводы Козельского, они касаются философии, истории, политики, военного искусства…» (Столпянский П. Один из незаметных деятелей Екатерининской эпохи. Яков Павлович Козельский : (историко-литературный материал) / П. Столпянский // Русская старина. – 1906. – Декабрь. – С. 572). Заслуговує на увагу те, що Козельський брав для перекладу російською мовою лише прогресивні твори того часу і не обмежувався роллю перекладача. Майже до всіх перекладених книг він написав передмови та численні примітки. В одних Козельський роз’яснює думки автора, в інших – натякає на російські порядки, в третіх – критикує помилки автора, іноді перериває його виклад. Я. Козельський – член «Собрания, старающегося о переводе иностранных книг», заснованого у 1768 р. Для нього переклав вибрані статті з «Encyclopedie, ou Dictionaire raisonne des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), опублікувавши їх у двох томах 1770 р. Серед них – «Диалектика», «Логика», «Мораль», «Нравоучение», «Политика», «Философия» та інші.  
  
Я. П. Козельський все життя займався самоосвітою. Він самостійно вивчив кілька мов, вивчав математику, фізику, механіку, історію, філософію, право та інші науки. У передмові до однієї з перших своїх книг “Механические предложения” він пише: “Я цієї науки не від кого не вчився, а доходив до можливого мені в ній знання власною працею” (Цит. за: Боголюбов О. В. Економічні погляди Я. П. Козельского / О. В. Боголюбов // Нариси з історії економічної думки на Україні. – К., 1956. – С. 104). У передмові до “Философических предложений” Козельський зазначає: “Имел я … необходимую нужду упражняться в чтении философических книг … и не учился ни от кого философии” (Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. / ред. И. Я. Щипанов. – Ленинград : Госполитиздат, 1952. – Т. 1. – С. 411).
+
Я. П. Козельський все життя займався самоосвітою. Він самостійно вивчив кілька мов, вивчав математику, фізику, механіку, історію, філософію, право та інші науки. У передмові до однієї з перших своїх книг “Механические предложения” він пише: “Я цієї науки не від кого не вчився, а доходив до можливого мені в ній знання власною працею” (Цит. за: Боголюбов О. В. Економічні погляди Я. П. Козельского / О. В. Боголюбов // Нариси з історії економічної думки на Україні. – Київ, 1956. – С. 104). У передмові до “Философических предложений” Козельський зазначає: “Имел я … необходимую нужду упражняться в чтении философических книг … и не учился ни от кого философии” (Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. / ред. И. Я. Щипанов. – [Москва] : Госполитиздат, 1952. – Т. 1. – С. 411).
  
 
Серед оригінальних творів Я. Козельського “Арифметические предложения для употребления артиллерийским кадетам” (1764) та “Механические предложения для употребления обучающихся при Артиллерийском и инженерном шляхетном кадетском корпусе благородного юношества” (1764), навчальні посібники з математики та механіки. Найбільш цікавими є його філософські твори “Философические предложения” (1768) та “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании”, у яких подано систему філософських знань того часу. Остання книга Я. П. Козельського “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании” вийшла у 1788 р. спочатку анонімно під іншою назвою, з вказівкою, що видана “иждивением Н. М. А.”, тобто земляка і друга Козельського, відомого російського вченого та лікаря Н. М. Максимовича-Амбодика. Друге видання вийшло з іменем автора. Дослідники припускають, що Н. М. Максимович-Амбодик був автором або редактором одного з розділів зазначеної книги, в якому викладено анатомію і фізіологію людини. Вважають, що цей розділ могла написати людина зі спеціальною медичною освітою, якої не мав Козельський. “Благодаря этим двум произведениям (“Философические предложения” та “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании”), взаимно дополняющим друг друга, Козельский и вошел в историю русской философии. Козельский не претендовал на создание собственной системы в философии. Он ставил перед собой более скромную задачу – на основе освоения древних и новых учений дать краткое и по возможности систематическое изложение основных проблем философии. До Козельского такого рода сочинений в России не было. “Философические предложения” – это нечто вроде популярного учебника, в котором автор разъясняет читателю предмет философии как науки, ее структуру и общественную значимость, а также основные понятия, относящиеся к вопросам онтологии, гносеологии, психологии, логики, этики и социологии”, – зазначається у монографії А. А. Галактионова та П. Ф. Никандрова “Русская философия XI-XIX веков”. Автори праці називають Я. Козельського “самым крупным представителем философии русского просвещения 60-80 годов XVIII в.” (Галактионов А. А. Русская философия XI-XIX веков / А. А. Галактионов, П. Ф. Никандров. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 113).
 
Серед оригінальних творів Я. Козельського “Арифметические предложения для употребления артиллерийским кадетам” (1764) та “Механические предложения для употребления обучающихся при Артиллерийском и инженерном шляхетном кадетском корпусе благородного юношества” (1764), навчальні посібники з математики та механіки. Найбільш цікавими є його філософські твори “Философические предложения” (1768) та “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании”, у яких подано систему філософських знань того часу. Остання книга Я. П. Козельського “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании” вийшла у 1788 р. спочатку анонімно під іншою назвою, з вказівкою, що видана “иждивением Н. М. А.”, тобто земляка і друга Козельського, відомого російського вченого та лікаря Н. М. Максимовича-Амбодика. Друге видання вийшло з іменем автора. Дослідники припускають, що Н. М. Максимович-Амбодик був автором або редактором одного з розділів зазначеної книги, в якому викладено анатомію і фізіологію людини. Вважають, що цей розділ могла написати людина зі спеціальною медичною освітою, якої не мав Козельський. “Благодаря этим двум произведениям (“Философические предложения” та “Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании”), взаимно дополняющим друг друга, Козельский и вошел в историю русской философии. Козельский не претендовал на создание собственной системы в философии. Он ставил перед собой более скромную задачу – на основе освоения древних и новых учений дать краткое и по возможности систематическое изложение основных проблем философии. До Козельского такого рода сочинений в России не было. “Философические предложения” – это нечто вроде популярного учебника, в котором автор разъясняет читателю предмет философии как науки, ее структуру и общественную значимость, а также основные понятия, относящиеся к вопросам онтологии, гносеологии, психологии, логики, этики и социологии”, – зазначається у монографії А. А. Галактионова та П. Ф. Никандрова “Русская философия XI-XIX веков”. Автори праці називають Я. Козельського “самым крупным представителем философии русского просвещения 60-80 годов XVIII в.” (Галактионов А. А. Русская философия XI-XIX веков / А. А. Галактионов, П. Ф. Никандров. – Ленинград : Наука, 1970. – С. 113).
Рядок 83: Рядок 83:
 
<li>'''Предисловие к переводу книги Мозера «Государь и министр»''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 637–644.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 
<li>'''Предисловие к переводу книги Мозера «Государь и министр»''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 637–644.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 
<li>'''Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 552–620.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 
<li>'''Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 552–620.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 +
<li>'''Статьи о философии и частях ея''' : Из Энциклопедии / переведенныя надворным советником Яковом Козельским. - Санкт-Петербург : При Имп. Акад. наук, 1770. – Т. 1. – 250 с. – Режим доступа: '''http://www.knigafund.ru/books/73973/read#page1'''
 +
<li>'''Статьи о философии и частях ея''' : Из Энциклопедии / переведенныя надворным советником Яковом Козельским. - Санкт-Петербург : При Имп. Акад. наук, 1770. – Т. 2. – 148 с. – Режим доступа: '''http://www.knigafund.ru/books/73974/read#page1'''
 
<li>'''Философические предложения, сочиненные надворным советником и правительствующего сената секретарем Яковом Козельским в Санкт-Петербурге 1768 года''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 411–552.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 
<li>'''Философические предложения, сочиненные надворным советником и правительствующего сената секретарем Яковом Козельским в Санкт-Петербурге 1768 года''' / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – Ленинград : Госполитиздат,  1952. – Т. 1. – С. 411–552.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  И32'''
 
<li>'''Философические предложения''' : [извлечения] / Я. П. Козельский // Русская философия второй половины XVIII века : хрестоматия / сост. Б. Емельянов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – С. 15–31.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  Р89'''
 
<li>'''Философические предложения''' : [извлечения] / Я. П. Козельский // Русская философия второй половины XVIII века : хрестоматия / сост. Б. Емельянов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – С. 15–31.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''1ФС  Р89'''

Версія за 11:02, 30 січня 2015

Козельський Яків Павлович

(близько 1728 – 1795) –
український і російський мислитель,
філософ-просвітник, вчений-енциклопедист другої половини XVIII ст.




Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Якова Павловича Козелського


Твори


Література


Іконографія