Відмінності між версіями «Ґізель Інокентій»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 26: Рядок 26:
 
У творі «Мир з Богом людині» І. Ґізель коментує десять християнських заповідей і висловлює свої міркування про людські гріхи й провини. Ці міркування сповнені гуманізму, поваги до людини.
 
У творі «Мир з Богом людині» І. Ґізель коментує десять християнських заповідей і висловлює свої міркування про людські гріхи й провини. Ці міркування сповнені гуманізму, поваги до людини.
  
У першій частині праці, розглянувши питання про гріх, він поділяє гріхи на «смертные» і «простительные» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 34) та виділяє невелику главу [[Файл:kako greh.jpg|300px]] (як гріх іноді може гріхом не бути) (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 37). Він називає обставини, за яких навіть провини не можуть вважатися гріхом. Таких обставин, [[Файл:Vin.jpg|40px]] (причин), І. Ґізель називає шість: [[Файл:Nomogenie.jpg|200px]][[Файл:Vina.jpg|200px]] (неспроможність, незнання, неосмисленність, слушна причина, дозвіл і необхідність) (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 37). Керуючись такими засадами, він пояснює чому, в яких випадках не може вважатись гріхом привласнення чужого майна, не дотримування посту тощо. «Неможение, – пише І. Ґізель, – освобождает от греха… : не возвращающих вещи чуждые, егда нет довольства: не чтущих обычного правила во время великого недуга; не постящих во время слабости…» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 37–38). «...Нужда, – підкреслює автор, – освобождает от греха в делех смертных сих: в неправедном взятии и удержании вещей чуждых, еже бывает в последней нищете, ея-же ради не могл бы кто отнюдь живота соблюсти, аще бы чуждаго у себе не имел, и тем себе не живил» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 38).
+
У першій частині праці, розглянувши питання про гріх, він поділяє гріхи на [[Файл:Smertny.jpg|100px]] і [[Файл:Prostitelny.jpg|100px]] (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 34) та виділяє невелику главу [[Файл:kako greh.jpg|300px]] (як гріх іноді може гріхом не бути) (Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 37). Він називає обставини, за яких навіть провини не можуть вважатися гріхом. Таких обставин, [[Файл:Vin.jpg|40px]] (причин), І. Ґізель називає шість: [[Файл:Nomogenie.jpg|200px]][[Файл:Vina.jpg|200px]] (неспроможність, незнання, неосмисленність, слушна причина, дозвіл і необхідність) (Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 37). Керуючись такими засадами, він пояснює чому, в яких випадках не може вважатись гріхом привласнення чужого майна, не дотримування посту тощо. «Неможение, – пише І. Ґізель, – освобождает от греха… : не возвращающих вещи чуждые, егда нет довольства: не чтущих обычного правила во время великого недуга; не постящих во время слабости…» (Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 37–38). «...Нужда, – підкреслює автор, – освобождает от греха в делех смертных сих: в неправедном взятии и удержании вещей чуждых, еже бывает в последней нищете, ея-же ради не могл бы кто отнюдь живота соблюсти, аще бы чуждаго у себе не имел, и тем себе не живил» (Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 38).
  
Визначає І. Ґізель і гріхи проти церковних чеснот, проти десяти заповідей Божих і проти церковних заповідей. Але і тут підкреслює, що не завжди, проте, порушення церковних правил є гріхом. Він чітко окреслює обставини, які звільняють людину від гріха. Це і вік людини, і стан її здоров’я, й убогість тощо. Розмірковуючи про піст, І. Ґізель вимагає, щоб особи, котрі мають слуг і рабів, давали їм під час посту «брашно угодное и прислушающее», аби вони могли себе укріпити «и пост понести» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 65). Гуманне ставлення до людини взагалі і до людини бідної зокрема пронизує весь твір.
+
Визначає І. Ґізель і гріхи проти церковних чеснот, проти десяти заповідей Божих і проти церковних заповідей. Але і тут підкреслює, що не завжди, проте, порушення церковних правил є гріхом. Він чітко окреслює обставини, які звільняють людину від гріха. Це і вік людини, і стан її здоров’я, й убогість тощо. Розмірковуючи про піст, І. Ґізель вимагає, щоб особи, котрі мають слуг і рабів, давали їм під час посту «брашно угодное и прислушающее», аби вони могли себе укріпити «и пост понести» (Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 65). Гуманне ставлення до людини взагалі і до людини бідної зокрема пронизує весь твір.
  
 
У другій частині праці автор перелічує гріхи різних станів і професій: панів, селян, купців, ремісників, лікарів, вчителів та ін. І. Ґізель засуджував духівництво за порушення моральних правил, втручання у світські справи. Автор таврує гріхи архієреїв, священиків, звинувачує їх у користолюбстві, честолюбстві, у привласненні церковного майна. Грішать духовні особи, пише І. Ґізель, коли церковне майно розтринькують, використовуючи його «на сласти и преизбытки в пище и одежде» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 215).
 
У другій частині праці автор перелічує гріхи різних станів і професій: панів, селян, купців, ремісників, лікарів, вчителів та ін. І. Ґізель засуджував духівництво за порушення моральних правил, втручання у світські справи. Автор таврує гріхи архієреїв, священиків, звинувачує їх у користолюбстві, честолюбстві, у привласненні церковного майна. Грішать духовні особи, пише І. Ґізель, коли церковне майно розтринькують, використовуючи його «на сласти и преизбытки в пище и одежде» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 215).
  
Не проминув І. Ґізель і гріхів влади за те, що обкладає народ великими податками і повинностями, обтяжує повинностями по утриманню війська, привласнює церковне майно тощо (Див.: Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 223).
+
Не проминув І. Ґізель і гріхів влади за те, що обкладає народ великими податками і повинностями, обтяжує повинностями по утриманню війська, привласнює церковне майно тощо (Див.: Гізель І. Вибрані твори. – Т. 1, кн. 2. – С. 223).
  
 
Гостро критикує видатний просвітник «грехи чина купецкого» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231). Він засуджував дії купців на встановлення надмірно високих цін на товари, грошові спекуляції «паки извозили пенязи добрыя, а за них злыя привозили» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231). І. Ґізель визначає такі гріхи купців, як продаж зброї, єретичних книг тощо. Він обстоює «праведную цену» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231), правдиву міру й вагу в торгівлі. Категорія «справедливої ціни» у творі І. Ґізеля, очевидно, не випадкова. У бібліотеці Академії широко була представлена світова наукова спадщина, зокрема з філософії. Вивчались тут, поряд з іншими, твори Фоми Аквінського, який був активним учасником дискусії про «справедливу ціну», що точилася в схоластичній літературі ХІІІ ст.  
 
Гостро критикує видатний просвітник «грехи чина купецкого» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231). Він засуджував дії купців на встановлення надмірно високих цін на товари, грошові спекуляції «паки извозили пенязи добрыя, а за них злыя привозили» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231). І. Ґізель визначає такі гріхи купців, як продаж зброї, єретичних книг тощо. Він обстоює «праведную цену» (Гізель І. Вибрані твори : у 3 т. / Інокентій Гізель ; [упоряд. Л. Довга] ; Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Т-во дослідників Центрально-Східної Європи. – Львів : Свічадо, 2009. – Т. 1, кн. 2 : Мир з Богом чоловіку : фотокопія оригіналу. – С. 231), правдиву міру й вагу в торгівлі. Категорія «справедливої ціни» у творі І. Ґізеля, очевидно, не випадкова. У бібліотеці Академії широко була представлена світова наукова спадщина, зокрема з філософії. Вивчались тут, поряд з іншими, твори Фоми Аквінського, який був активним учасником дискусії про «справедливу ціну», що точилася в схоластичній літературі ХІІІ ст.  

Версія за 14:11, 26 січня 2015

Gizel.JPG

Ґізель, чернече ім’я Інокентій

(? серпень 1610 (?) – 18 (28) листопада 1683) –
український просвітник XVII ст., видатний церковний діяч,
архімандрит Києво-Печерського монастиря, вчений-богослов, історик, філософ.






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Інокентія Гізеля


Твори


Література


Іконографія