Відмінності між версіями «Степанов Тихон Федорович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Stepanov.JPG|left|150px]]<h3><center>Степанов Тихон Федорович<br>
 
[[Файл:Stepanov.JPG|left|150px]]<h3><center>Степанов Тихон Федорович<br>
 
(1795 – 1847) – <br>
 
(1795 – 1847) – <br>
український і російський економіст,правознавець,<br>
+
український і російський економіст, правознавець,<br>
 
професор політичної економії Харківського університету.<br>
 
професор політичної економії Харківського університету.<br>
 
Автор першого курсу політичної економії російською мовою.
 
Автор першого курсу політичної економії російською мовою.
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
<br /><br /><br /><br /><br />
 
<br /><br /><br /><br /><br />
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Тихон Федорович Степанов народився в 1795 р. у м. Воронежі в сім’ї дрібного чиновника. Після закінчення Воронезької духовної семінарії він у 1814 р. вступив до Харківського університету «своєкоштним студентом». Вивчав різні науки: протягом двох років дисципліни політичного та словесного відділень, а потім римське право та фізику. У 1819 р. отримав ступінь «кандидата за отличие», який за доносом попечителя округа Е. В. Корнеєва було відмінено (Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 347). У 1821 р. він витримав повторні іспити і отримав звання кандидата з етико-політичного відділення. У записці про своє життя, залишеній Т. Ф. Степановим для сім’ї в 1845 р., за два роки до смерті, він писав: [[Файл:1sposobost.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д. И. Багалей. – Харьков, 1904. – Т. 2. – С. 557). Після закінчення університету Степанов учителював у приватному чоловічому пансіоні, у 1823–1830 рр. викладав загальну історію та географію у Харківському інституті шляхетних дівиць. У 1824 р. за твір “О политическом равновесии” Степанов одержав ступінь магістра політичної історії та статистики. Він наполегливо працював, вивчав історію, філософію. Перед іспитами на ступінь магістра Степанов почав інтенсивно вивчати політичну економію за творами Сміта, Рікардо, Сея, Сісмонді, Мальтуса та інших. У перші два десятиліття XIX ст. кількість книг, що видавалися у Росії та висвітлювали питання політичної економії, значно збільшилася. Побачили світ твори Радищева, М. Тургенєва, Куніцина, підручники з політичної економії – Х. Шлецера, І. Неймана, Л. Якоба; ряд книг зі статистики, торгівлі та фінансів. У перекладі російською мовою вийшли деякі іноземні книги з політичній економії, зокрема праця А. Сміта “Исследование о природе и причинах богатства народов” (виходила у 1802–1806 рр. під назвою “Исследование свойства и причин богатства народов”. Т. I-IV); у 1816 р. – книга Сея “Сокращенное учение о государственном хозяйстве или дружеские разговоры, в которых объясняется, каким образом богатство производится, делится и потребляется в обществе”. Були видані праці Веррі (Граф де Верри. Политическая экономия, или о государственном хозяйстве. – СПб., 1810), Сарторіуса (Сарториус Г. Начальные основания народного богатства и государственное хозяйство, следуя теории Адама Смита. – Казань, 1812), Лаудердаля (Граф Лаудердаль. О народном благосостоянии. – СПб., 1811), Герреншванда (Герреншванд. О новейшем государственном хозяйстве. – СПб., 1807).</p>
+
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Тихон Федорович Степанов народився в 1795 р. у м. Воронежі в сім’ї дрібного чиновника. Після закінчення Воронезької духовної семінарії він у 1814 р. вступив до Харківського університету «своєкоштним студентом». Вивчав різні науки: протягом двох років дисципліни політичного та словесного відділень, а потім римське право та фізику. У 1819 р. отримав ступінь «кандидата за отличие», який за доносом попечителя округа Є. В. Корнеєва було відмінено (Див.: Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 347). У 1821 р. він витримав повторні іспити і отримав звання кандидата з етико-політичного відділення. У записці про своє життя, залишеній Т. Ф. Степановим для сім’ї в 1845 р., за два роки до смерті, він писав: [[Файл:1sposobost.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д. И. Багалей. – Х., 1904. – Т. 2. – С. 557). Після закінчення університету Степанов учителював у приватному чоловічому пансіоні, у 1823–1830 рр. викладав загальну історію та географію у Харківському інституті шляхетних дівиць. У 1824 р. за твір “О политическом равновесии” Степанов одержав ступінь магістра політичної історії та статистики. Він наполегливо працював, вивчав історію, філософію. Перед іспитами на ступінь магістра Степанов почав інтенсивно вивчати політичну економію за творами Сміта, Рікардо, Сея, Сісмонді, Мальтуса та інших. У перші два десятиліття XIX ст. кількість книг, що видавалися у Росії та висвітлювали питання політичної економії, значно збільшилася. Побачили світ твори О. Радищева, М. Тургенєва, Куніцина, підручники з політичної економії – Х. Шлецера, І. Неймана, Л. Якоба; ряд книг зі статистики, торгівлі та фінансів. У перекладі російською мовою вийшли деякі іноземні книги з політичній економії, зокрема праця А. Сміта “Исследование о природе и причинах богатства народов” (виходила у 1802–1806 рр. під назвою “Исследование свойства и причин богатства народов”. Т. I–IV); у 1816 р. – книга Сея “Сокращенное учение о государственном хозяйстве или дружеские разговоры, в которых объясняется, каким образом богатство производится, делится и потребляется в обществе”. Були видані праці Веррі (Граф де Верри. Политическая экономия, или о государственном хозяйстве. – СПб., 1810), Сарторіуса (Сарториус Г. Начальные основания народного богатства и государственное хозяйство, следуя теории Адама Смита. – Казань, 1812), Лаудердаля (Граф Лаудердаль. О народном благосостоянии. – СПб., 1811), Герреншванда (Герреншванд. О новейшем государственном хозяйстве. – СПб., 1807).</p>
У 1815 р. французькою мовою у Петербурзі вийшла багатотомна книга Генріха Шторха “Cours d’economie politique” (Storch H. Cours d’economie politique ou Exposition des principes qui determinent la prosperite des nations / Hari Storch. – S. Petersburg, 1815. – T. 1-6). Книги політико-економічного змісту у той час активно ввозилися із-за кордону. Головнокомандуючий у Санкт-Петербурзі в 1815 р. із занепокоєнням повідомляє, що “ныне в большом количестве привозятся из-за границы книги политического и исторического содержания” (Цит. за: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 97). Степанов глибоко опановує політичну економію, спираючись на праці найбільш авторитетних вчених у цій галузі. У нарисах з історії Харківського університету відмічається: [[Файл:2Nekotorye.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905 гг.) / Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. – Х. : Тип. Адольфа Дарре, 1906. – С. 53). Коли Степанов став вважати себе цілком підготовленим у політичній економії, він відмовився від запропонованої йому кафедри російського права у Харківському університеті і виявив бажання посісти посаду завідуючого кафедрою політичної економії. Ці сподівання на той час виявилися марними, і Степанов залишив Харків і виїхав до Петербурга.
+
У 1815 р. французькою мовою у Петербурзі вийшла багатотомна книга Генріха Шторха “Cours d’economie politique” (Storch H. Cours d’economie politique ou Exposition des principes qui determinent la prosperite des nations / Hari Storch. – S. Petersburg, 1815. – T. 1–6). Книги політико-економічного змісту у той час активно ввозилися із-за кордону. Головнокомандуючий у Санкт-Петербурзі в 1815 р. із занепокоєнням повідомляє, що “ныне в большом количестве привозятся из-за границы книги политического и исторического содержания” (Цит. за: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 97). Степанов глибоко опановує політичну економію, спираючись на праці найбільш авторитетних вчених у цій галузі. У нарисах з історії Харківського університету відмічається: [[Файл:2Nekotorye.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905 гг.) / Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. – Х. : Тип. Адольфа Дарре, 1906. – С. 53). Коли Степанов став вважати себе цілком підготовленим у політичній економії, він відмовився від запропонованої йому кафедри російського права у Харківському університеті і виявив бажання посісти посаду завідуючого кафедрою політичної економії. Ці сподівання на той час виявилися марними, і Степанов залишив Харків і виїхав до Петербурга.
  
З 1830 р. він працює помічником письмоводителя у державній «Комісії погашення боргів», де набуває відповідного досвіду з питань використання бюджетних коштів та формування податкової частини бюджету. У Петербурзі Степанов продовжує наукову роботу. Він пише статті з філософії та політичної економії у “Журнал министерства народного просвещения”, “Литературную газету”, часопис “Сын отечества”. Ці публікації привернули увагу наукової громадськості до талановитого вченого. У Петербурзі Степанов близько знайомиться з академіком Г. Шторхом – німецьким вченим, що жив у Росії, відомим на той час економістом, віце-президентом Петербурзької Академії наук. Шторх Генріх (Андрій) Карлович (1766–1835 рр.) – автор підручника з політичної економії, який отримав на початку XIX ст. широке визнання. Особисте знайомство зі Шторхом і з його працями (виданими німецькою і французькою мовами) вплинули на наукову творчість Т. Степанова. [[Файл:3Ja byval.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Опыт истории … – Т. 2. – С. 574). Завдяки протекції Шторха, Т. Степанова було призначено екстраординарним професором Харківського університету.
+
З 1830 р. він працює помічником письмоводителя у державній «Комісії погашення боргів», де набуває відповідного досвіду з питань використання бюджетних коштів та формування податкової частини бюджету. У Петербурзі Степанов продовжує наукову роботу. Він пише статті з філософії та політичної економії у “Журнал министерства народного просвещения”, “Литературную газету”, часопис “Сын отечества”. Ці публікації привернули увагу наукової громадськості до талановитого вченого. У Петербурзі Степанов близько знайомиться з академіком Г. Шторхом – німецьким вченим, що жив у Росії, відомим на той час економістом, віце-президентом Петербурзької Академії наук. Шторх Генріх (Андрій) Карлович (1766–1835 рр.) – автор підручника з політичної економії, який отримав на початку XIX ст. широке визнання. Особисте знайомство зі Шторхом і з його працями (виданими німецькою і французькою мовами) вплинули на наукову творчість Т. Степанова: [[Файл:3Ja byval.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Опыт истории … – Т. 2. – С. 574). Завдяки протекції Шторха, Т. Степанова було призначено екстраординарним професором Харківського університету.
  
З 1832 по 1845 рр. викладацька і наукова діяльність Степанова проходила у Харківському університеті. Від 1832 р. – екстраординарний професор кафедри політичної економії; з 1836 р. – ординарний професор кафедри політичної економії; у 1835 р. обраний деканом морально-політичного факультету, а з 1837 р. – проректор університету. У 1839 р. Степанову було доручено керівництво педагогічним інститутом, що входив у склад університету.
+
З 1832 по 1845 рр. викладацька і наукова діяльність Степанова проходила у Харківському університеті. Від 1832 р. – екстраординарний професор кафедри політичної економії; з 1836 р. – ординарний професор кафедри політичної економії; у 1835 р. обраний деканом морально-політичного факультету, а з 1837 р. – проректор університету. У 1839 р. Степанову було доручено керівництво педагогічним інститутом, що входив до складу університету.
  
 
За два роки до смерті Т. Ф. Степанов написав автобіографію. Професор В. Ф. Левицький писав: [[Файл:4Eta avtobigraf.jpg|center|500px]] (Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905 / под ред. М. П. Чубинского, Д. И. Багалея. – Х., 1908. – С. 278). У 1845 р. Степанов був змушений піти у відставку внаслідок тяжкої хвороби і після тривалого лікування за кордоном помер у 1847 р.
 
За два роки до смерті Т. Ф. Степанов написав автобіографію. Професор В. Ф. Левицький писав: [[Файл:4Eta avtobigraf.jpg|center|500px]] (Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905 / под ред. М. П. Чубинского, Д. И. Багалея. – Х., 1908. – С. 278). У 1845 р. Степанов був змушений піти у відставку внаслідок тяжкої хвороби і після тривалого лікування за кордоном помер у 1847 р.
  
Його науковий доробок досить вагомий. Окрім статей, що були опубліковані у різних журналах за роки його перебування в Петербурзі, окремими виданнями вийшли: 1) вступна лекція з політичної економії, прочитана ним в Імператорському Харківському університеті 5 вересня 1832 р. як екстраординарного професора (1833); 2) виголошена на урочистих зборах 30 серпня 1833 р. «Промова про сутність, важливість і призначення політичних наук». У цій промові Степанов зазначав: [[Файл:5Moja glavnaja.jpg|center|500px]] (Степанов Т. Ф. Речь о сущности, важности и назначении политических наук, произнесенная в Торжественном собрании Императорского Харьковского университета Э. О. профессором политической экономии и дипломатии Тихоном Степановым 30 августа 1833 года / Тихон Степанов. – Х., 1833. – С. 19). Степанов не встиг надрукувати деякі праці з філософії і дипломатії. Наприклад, велика двотомна праця «Загальнонародне право в сукупності з дипломатією» не була надрукована, хоч і була дозволена цензурою у 1847 р.
+
Його науковий доробок досить вагомий. Окрім статей, що були опубліковані у різних журналах за роки його перебування в Петербурзі, окремими виданнями вийшли: 1) вступна лекція з політичної економії, прочитана ним в Імператорському Харківському університеті 5 вересня 1832 р. як екстраординарним професором (1833 р.); 2) виголошена на урочистих зборах 30 серпня 1833 р. «Речь о сущности, важности и назначении политических наук». У цій промові Степанов зазначав: [[Файл:5Moja glavnaja.jpg|center|500px]] (Степанов Т. Ф. Речь о сущности, важности и назначении политических наук, произнесенная в Торжественном собрании Императорского Харьковского университета Э. О. профессором политической экономии и дипломатии Тихоном Степановым 30 августа 1833 года / Тихон Степанов. – Х., 1833. – С. 19). Степанов не встиг надрукувати деякі праці з філософії і дипломатії. Наприклад, велика двотомна праця «Общенародное право в совокупности с дипломатией» не була надрукована, хоч і була дозволена цензурою у 1847 р.
  
Але, безумовно, найбільшою заслугою Степанова було те, що він одним із перших розробив курс політичної економії російською мовою. До нього користувалися переважно підручником академіка Г. Шторха, виданим французькою (1815) і німецькою (1820) мовами. Праця Степанова «Записки о политической экономии» складалась з двох частин і була опублікована – частина перша у 1844 р. і частина друга – у 1848 р. У двотомних «Записках», вступній лекції та інших працях Степанов аналізує такі питання, як предмет політичної економії, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивна й непродуктивна праця, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітна плата, прибуток, рента, процент, кредит, національний дохід тощо. Тобто фактично він охоплює всі проблеми політичної економії. На формуванні суспільно-економічних поглядів Т. Степанова позначилися праці західноєвропейських економістів – Сміта, Рікардо, Мальтуса, Сея, Сісмонді. Але вирішальним був вплив представників класичної політичної економії Сміта й Рікардо.  
+
Але, безумовно, найбільшою заслугою Степанова було те, що він одним із перших розробив курс політичної економії російською мовою. До нього користувалися переважно підручником академіка Г. Шторха, виданим французькою (1815 р.) і німецькою (1820 р.) мовами. Праця Степанова «Записки о политической экономии» складалась з двох частин і була опублікована – частина перша у 1844 р. і частина друга – у 1848 р. У двотомних «Записках», вступній лекції та інших працях Степанов аналізує такі питання, як предмет політичної економії, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивна й непродуктивна праця, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітна плата, прибуток, рента, процент, кредит, національний дохід тощо. Тобто фактично він охоплює всі проблеми політичної економії. На формуванні суспільно-економічних поглядів Т. Степанова позначилися праці західноєвропейських економістів – Сміта, Рікардо, Мальтуса, Сея, Сісмонді. Але вирішальним був вплив представників класичної політичної економії Сміта й Рікардо.  
  
 
Певний вплив на економічні погляди Степанова мала політична економія Г. Шторха, який сприймав деякі теоретичні засади А. Сміта, був прихильником економічного лібералізму і в загальнотеоретичній постановці питань займав прогресивні позиції. Разом з тим, зважаючи на російські умови, доводив неможливість їх застосування в Росії.
 
Певний вплив на економічні погляди Степанова мала політична економія Г. Шторха, який сприймав деякі теоретичні засади А. Сміта, був прихильником економічного лібералізму і в загальнотеоретичній постановці питань займав прогресивні позиції. Разом з тим, зважаючи на російські умови, доводив неможливість їх застосування в Росії.
Рядок 28: Рядок 28:
 
Степанов багато уваги приділяє визначенню предмета політичної економії, аналізу економічних категорій та наголошує на потребі практичного застосування політичної економії, розвиткові її за рахунок збагачення досвідом.
 
Степанов багато уваги приділяє визначенню предмета політичної економії, аналізу економічних категорій та наголошує на потребі практичного застосування політичної економії, розвиткові її за рахунок збагачення досвідом.
  
У «Речи о сущности, важности и назначении политических наук» учений наводить цікаве розмежування політичної економії і політики.[[Файл:7Pervaja.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 23). Політична економія, як наука про багатство, розкриває закони фізичного життя суспільства,[[Файл:2Pokazuvaet.JPG|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 30).
+
У «Речи о сущности, важности и назначении политических наук» учений наводить цікаве розмежування політичної економії і політики:[[Файл:7Pervaja.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 23). Політична економія, як наука про багатство, розкриває закони фізичного життя суспільства,[[Файл:2Pokazuvaet.JPG|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 30).
  
 
До визначення предмета політичної економії Степанов повертається неодноразово. Ще у «Вступній лекції…» він заявляв про складність такого визначення і констатував наявність розбіжностей серед учених щодо розуміння предмета цієї науки. Тому, не задовольнившись тлумаченням її як науки про закони народного багатства, він пише:[[Файл:8Po sej.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 36). Отже, йдеться про закони фізичного (економічного) життя держав, а не лише закони багатства. Степанов наголошує на необхідності розмежування політичної економії і галузевих економічних наук. Політична економія — це наука, що [[Файл:3.3Ona sostoit.JPG|280px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 38). Щоб опанувати її, треба знайти перш за все основу, «нитку», щоб розмотати весь клубок. Таке визначення політичної економії Степановим свідчить про розуміння ним ролі абстракції у вивченні економічних явищ. Він виходить з розуміння примату економіки по відношенню до політики і разом з тим наголошує на існуванні взаємозв’язку між ними. До політики у Степанова відносяться:[[Файл:9Religija.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 38). Надаючи важливого значення розумінню категорій політичної економії, Степанов вважав за необхідне не обмежуватись знанням уже відомих категорій, а, вивчаючи життя людства, розкривати, виводити нові категорії.
 
До визначення предмета політичної економії Степанов повертається неодноразово. Ще у «Вступній лекції…» він заявляв про складність такого визначення і констатував наявність розбіжностей серед учених щодо розуміння предмета цієї науки. Тому, не задовольнившись тлумаченням її як науки про закони народного багатства, він пише:[[Файл:8Po sej.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 36). Отже, йдеться про закони фізичного (економічного) життя держав, а не лише закони багатства. Степанов наголошує на необхідності розмежування політичної економії і галузевих економічних наук. Політична економія — це наука, що [[Файл:3.3Ona sostoit.JPG|280px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 38). Щоб опанувати її, треба знайти перш за все основу, «нитку», щоб розмотати весь клубок. Таке визначення політичної економії Степановим свідчить про розуміння ним ролі абстракції у вивченні економічних явищ. Він виходить з розуміння примату економіки по відношенню до політики і разом з тим наголошує на існуванні взаємозв’язку між ними. До політики у Степанова відносяться:[[Файл:9Religija.jpg|center|500px]](Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 38). Надаючи важливого значення розумінню категорій політичної економії, Степанов вважав за необхідне не обмежуватись знанням уже відомих категорій, а, вивчаючи життя людства, розкривати, виводити нові категорії.
Рядок 44: Рядок 44:
 
Гроші у нього мають товарне походження. Роль грошей виконували на різних етапах розвитку суспільства різні товари. Цінність золота і срібла, які згодом стали виконувати функції грошей, визначається витратами праці [[Файл:11Dlja ih.jpg|130px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 2. – С. 86). Великого значення надавав Степанов розвитку кредиту.
 
Гроші у нього мають товарне походження. Роль грошей виконували на різних етапах розвитку суспільства різні товари. Цінність золота і срібла, які згодом стали виконувати функції грошей, визначається витратами праці [[Файл:11Dlja ih.jpg|130px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 2. – С. 86). Великого значення надавав Степанов розвитку кредиту.
  
Велику увагу в «Записках» Степанов приділяє аналізу праці. Перш за все слід підкреслити, що він завжди наголошує на тому, що праця становить основу вартості. Як і Сміт, він великого значення надає поділу праці, що сприяє піднесенню її продуктивності. Великі надії в цій справі вчений покладає на уряд, який повинен сприяти як більш раціональному поділу праці, так і відповідній підготовці кадрів у всіх сферах народного господарства. Щодо розуміння продуктивної і непродуктивної праці, то воно у Степанова не збігається зі смітівським. У Сміта, як відомо, продуктивною є праця у сфері матеріального виробництва. У Степанова – продуктивною є праця як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері. Цю думку він доводить посиланням на принцип розподілу багатства. Якщо визнати продуктивною лише працю робітників, безпосередньо зайнятих у виробництві, тоді і результати праці повинні належати їм, за його висловом «фізичним класам» (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 115). А як же решта працюючих? Степанов заявляє, що всі класи повинні одержувати із загального багатства ту частку, у створенні якої беруть участь. Звідси він робить висновок, що праця фізичного і морального класу є продуктивною. Непродуктивна діяльність волоцюг, жебраків, нероб, тобто тих, хто не створює жодних матеріальних і нематеріальних цінностей (Див.: Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 133). У цьому питанні Степанов наслідував Шторха, який будь-яку працю вважав продуктивною. Такого погляду дотримувались взагалі більшість українських економістів, прихильників класичного напряму.
+
Велику увагу в «Записках» Степанов приділяє аналізу праці. Перш за все слід підкреслити, що він завжди наголошує на тому, що праця становить основу вартості. Як і Сміт, він великого значення надає поділу праці, що сприяє піднесенню її продуктивності. Великі надії в цій справі вчений покладає на уряд, який повинен сприяти як більш раціональному поділу праці, так і відповідній підготовці кадрів у всіх сферах народного господарства. Щодо розуміння продуктивної і непродуктивної праці, то воно у Степанова не збігається зі смітівським. У Сміта, як відомо, продуктивною є праця у сфері матеріального виробництва. У Степанова – продуктивною є праця як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері. Цю думку він доводить посиланням на принцип розподілу багатства. Якщо визнати продуктивною лише працю робітників, безпосередньо зайнятих у виробництві, тоді і результати праці повинні належати їм, за його висловом фізичним класам (Див.: Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 115). А як же решта працюючих? Степанов заявляє, що всі класи повинні одержувати із загального багатства ту частку, у створенні якої беруть участь. Звідси він робить висновок, що праця фізичного і морального класу є продуктивною. Непродуктивна діяльність волоцюг, жебраків, нероб, тобто тих, хто не створює жодних матеріальних і нематеріальних цінностей (Див.: Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 133). У цьому питанні Степанов наслідував Шторха, який будь-яку працю вважав продуктивною. Такого погляду дотримувались взагалі більшість українських економістів, прихильників класичного напряму.
  
 
Аналіз праці у Степанова пов’язаний ще з однією проблемою, а саме її свободою. Він підкреслює, що всяка праця повинна бути в пошані, у міру користі, яку вона приносить суспільству, і [[Файл:7Kagdyj_rod.JPG|center|500px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 58). Ця думка свідчить про критичне ставлення Степанова до рабської праці кріпаків і розуміння необхідності її ліквідації. Проте вона не могла за тих умов бути висловленою прямо і чітко. Незважаючи на це Степанов, як писав про нього професор Д. І. Багалій, вів проти рабства[[Файл:12Takuju.jpg|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Багалей Д. И. Краткий очерк … – С. 148).
 
Аналіз праці у Степанова пов’язаний ще з однією проблемою, а саме її свободою. Він підкреслює, що всяка праця повинна бути в пошані, у міру користі, яку вона приносить суспільству, і [[Файл:7Kagdyj_rod.JPG|center|500px]] (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 58). Ця думка свідчить про критичне ставлення Степанова до рабської праці кріпаків і розуміння необхідності її ліквідації. Проте вона не могла за тих умов бути висловленою прямо і чітко. Незважаючи на це Степанов, як писав про нього професор Д. І. Багалій, вів проти рабства[[Файл:12Takuju.jpg|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Багалей Д. И. Краткий очерк … – С. 148).
Рядок 115: Рядок 115:
 
<br>
 
<br>
 
<spoiler text="Іконографія"><gallery widths=400px heights=420px perrow=2>
 
<spoiler text="Іконографія"><gallery widths=400px heights=420px perrow=2>
Файл:Stepanov1.JPG|<small>'''Режим доступу''': http://www-jurfak.univer.kharkov.ua/history.php. – 15.04.2010.</small>
+
Файл:Stepanov1.JPG|<small>'''Режим доступу''': http://www-jurfak.univer.kharkov.ua/history.php.</small>
 
</spoiler>
 
</spoiler>

Версія за 11:29, 8 жовтня 2014

Stepanov.JPG

Степанов Тихон Федорович

(1795 – 1847) –
український і російський економіст, правознавець,
професор політичної економії Харківського університету.
Автор першого курсу політичної економії російською мовою.






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про


Твори


Література


Іконографія