Відмінності між версіями «Балудянський Михайло Андрійович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 24: Рядок 24:
 
«Значение Балугьянского далеко не исчерпывается теми трудами, от которых остались официальные следы. Обладая колоссальными и разнообразными познаниями, он охотно делился своей опытностью со всеми, кто к нему обращался. Оставшаяся после него огромная корреспонденция показывает, что он был в переписке со всеми выдающимися русскими деятелями своего времени, которые постоянно искали его советов, и таким образом, он косвенно влиял на все государственные мероприятия. Неподверженный честолюбию, он охотно отдавал результаты своих трудов в распоряжение другого и никогда не стремился подчеркнуть свою роль в делах, не порученных ему прямо. Вместе с тем, ценя по достоинству чужие труды, Балугьянский всегда выдвигал талантливых людей из своих подчиненных и не стеснялся испрашивать им щедрые высокие награды. По убеждениям Балугьянский был определенным консерватором, враждебно относился к общественной самодеятельности и к свободолюбивым идеалам, придавал важное значение в государственном строе религии и полагал идеалом такой государственный организм, в коем церковь и светская власть были связаны неразрывно» (Большая биографическая энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/7748/Балугьянский).
 
«Значение Балугьянского далеко не исчерпывается теми трудами, от которых остались официальные следы. Обладая колоссальными и разнообразными познаниями, он охотно делился своей опытностью со всеми, кто к нему обращался. Оставшаяся после него огромная корреспонденция показывает, что он был в переписке со всеми выдающимися русскими деятелями своего времени, которые постоянно искали его советов, и таким образом, он косвенно влиял на все государственные мероприятия. Неподверженный честолюбию, он охотно отдавал результаты своих трудов в распоряжение другого и никогда не стремился подчеркнуть свою роль в делах, не порученных ему прямо. Вместе с тем, ценя по достоинству чужие труды, Балугьянский всегда выдвигал талантливых людей из своих подчиненных и не стеснялся испрашивать им щедрые высокие награды. По убеждениям Балугьянский был определенным консерватором, враждебно относился к общественной самодеятельности и к свободолюбивым идеалам, придавал важное значение в государственном строе религии и полагал идеалом такой государственный организм, в коем церковь и светская власть были связаны неразрывно» (Большая биографическая энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/7748/Балугьянский).
  
Діяльність М. А. Балудянського була відзначена численними нагородами (ордена Св. Володимира II і III ступенів, Св. Анни I і II ступенів, Білого Орла, Св. Олександра Невського з діамантовими знаками, чотири знака з відзнакою за бездоганну службу), чинами, височайшими подарунками (золоті табакерки з портретом государя імператора Миколи I, прикрашені брильянтами; оренда у Подільській губернії). З 16 червня 1837 року М. Балудянський – потомственний дворянин. Рід Балудянських (Балуг’янських) було приєднано до шляхетного російського дворянства. При затвердженні гербу Балудянського імператор Микола I власноруч вніс у герб цифру XV – поцінувавши таким чином його заслуги у підготовці перших 15 томів Зводу законів Російської Імперії.
+
Діяльність М. А. Балудянського була відзначена численними нагородами (ордена Св. Володимира II і III ступенів, Св. Анни I і II ступенів, Білого Орла, Св. Олександра Невського з діамантовими знаками, чотири знака з відзнакою за бездоганну службу), чинами, височайшими подарунками (золоті табакерки з портретом государя імператора Миколи I, прикрашені діамантами; оренда у Подільській губернії). З 16 червня 1837 року М. Балудянський – потомственний дворянин. Рід Балудянських (Балуг’янських) було приєднано до шляхетного російського дворянства. При затвердженні гербу Балудянського імператор Микола I власноруч вніс у герб цифру XV – поцінувавши таким чином його заслуги у підготовці перших 15 томів Зводу законів Російської Імперії.
  
 
В останні роки життя налагодилися стосунки М. Балудянського з австрійською владою, що дало йому змогу кілька разів (у 1828, 1833, 1845 і 1846 рр.) відвідати Австро-Угорщину, зокрема лікуватися у Карлсбаді і Тепліце. Крім того, вчений багато років бував у Пруссії і Чехії, чимало зробив особисто для налагодження контактів з європейськими вченими. М. Балудянський постійно спілкувався з передовими представниками наукового світу Європи (Ганком, Шафариком, Челаковським, Юнгманом, Гумбольтом та іншими). З 1808 р. він став почесним членом Ботанічного товариства в Алтенбурзі; з 1810 року – почесним членом Мінералогічного товариства в Єні, головою якого у той час був Й. В. Гете.
 
В останні роки життя налагодилися стосунки М. Балудянського з австрійською владою, що дало йому змогу кілька разів (у 1828, 1833, 1845 і 1846 рр.) відвідати Австро-Угорщину, зокрема лікуватися у Карлсбаді і Тепліце. Крім того, вчений багато років бував у Пруссії і Чехії, чимало зробив особисто для налагодження контактів з європейськими вченими. М. Балудянський постійно спілкувався з передовими представниками наукового світу Європи (Ганком, Шафариком, Челаковським, Юнгманом, Гумбольтом та іншими). З 1808 р. він став почесним членом Ботанічного товариства в Алтенбурзі; з 1810 року – почесним членом Мінералогічного товариства в Єні, головою якого у той час був Й. В. Гете.
Рядок 40: Рядок 40:
 
За своїм змістом курс політичної економії тоді зводився, по суті, до вчення про державне господарство і економічну політику. В основному так визначав її і Балудянський. Проте він, як і ряд інших прогресивних учених, не обмежувався таким розумінням політичної економії. Аналіз державного господарства вони здійснювали на загальних теоретичних засадах цієї науки.
 
За своїм змістом курс політичної економії тоді зводився, по суті, до вчення про державне господарство і економічну політику. В основному так визначав її і Балудянський. Проте він, як і ряд інших прогресивних учених, не обмежувався таким розумінням політичної економії. Аналіз державного господарства вони здійснювали на загальних теоретичних засадах цієї науки.
 
У цьому відношенні досить показовою є праця, яку високо оцінювали як фахівці, так і студенти. Йдеться про твір Балудянського «Национальное богатство». Ця праця була опублікована в «Статистическом журнале» 1806–1807 рр., починає її автор з визначення змісту державного господарства:<br>[[Файл:1 gosudarstvennoe.JPG|380px|center]](Балудянский М. А. Национальное богатство / М. А. Балудянский // Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 45).
 
У цьому відношенні досить показовою є праця, яку високо оцінювали як фахівці, так і студенти. Йдеться про твір Балудянського «Национальное богатство». Ця праця була опублікована в «Статистическом журнале» 1806–1807 рр., починає її автор з визначення змісту державного господарства:<br>[[Файл:1 gosudarstvennoe.JPG|380px|center]](Балудянский М. А. Национальное богатство / М. А. Балудянский // Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 45).
Отже, йдеться про систему меркантилістів, фізіократів й А. Сміта. Автор послідовно аналізує ці системи, визначає їхні теоретичні засади та причини формування. Системі, яка[[Файл:2 osnovannye.gif]]                                                                            притаманні такі правила:
+
Отже, йдеться про систему меркантилістів, фізіократів й А. Сміта. Автор послідовно аналізує ці системи, визначає їхні теоретичні засади та причини формування. Системі, яка[[Файл:2 osnovannye.gif]],                                                                           притаманні такі правила:
 
[[Файл:3 kagdiy.gif|center]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 50, 51, 52, 53).
 
[[Файл:3 kagdiy.gif|center]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 50, 51, 52, 53).
Згідно з цими теоретичним засадами здійснюється і практична діяльність, основою якої є збільшення грошей. У цій діяльності важливу роль відіграє держава[[Файл:4_kak_otez.JPG|200px]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 54), що визначає кожному з членів своє завдання. Звертає увагу Балудянський і на необхідність стежити за «балансом торгівлі», щоб уникнути помилок в управлінні. Баланс, за визначенням Балудянського, повинен бути «вигідним» – це[[Файл:5 kogda kolichestvo.jpg|380px|center]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 55–56). Баланс, за словами автора, служить єдиним показником для випробування правильності комерційної політики. Перше місце у комерційній діяльності належить зовнішній торгівлі, потім внутрішній, а відтак йдуть мануфактура і сільське господарство. Промисловість є лише засобом пожвавлення обігу грошей і розвитку зовнішньої торгівлі. Найважливішими галузями промисловості є ті, які орієнтуються на зовнішню торгівлю. Землеробство, незважаючи на його важливість, найменш поважна галузь. Воно у системі меркантилізму є засобом сприяння зовнішній торгівлі.
+
Згідно з цими теоретичним засадами здійснюється і практична діяльність, основою якої є збільшення грошей. У цій діяльності важливу роль відіграє держава [[Файл:4_kak_otez.JPG|200px]] (Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 54), що визначає кожному з членів своє завдання. Звертає увагу Балудянський і на необхідність стежити за «балансом торгівлі», щоб уникнути помилок в управлінні. Баланс, за визначенням Балудянського, повинен бути «вигідним» – це[[Файл:5 kogda kolichestvo.jpg|380px|center]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 1. – С. 55–56). Баланс, за словами автора, служить єдиним показником для випробування правильності комерційної політики. Перше місце у комерційній діяльності належить зовнішній торгівлі, потім внутрішній, а відтак йдуть мануфактура і сільське господарство. Промисловість є лише засобом пожвавлення обігу грошей і розвитку зовнішньої торгівлі. Найважливішими галузями промисловості є ті, які орієнтуються на зовнішню торгівлю. Землеробство, незважаючи на його важливість, найменш поважна галузь. Воно у системі меркантилізму є засобом сприяння зовнішній торгівлі.
 
За правилами системи меркантилізму ввіз будь-яких товарів вважається збитком, а вивіз – прибутком. Звертає увагу автор і на практику створення колоній, щоб тримати їх торгівлю у цілковитій залежності від себе.
 
За правилами системи меркантилізму ввіз будь-яких товарів вважається збитком, а вивіз – прибутком. Звертає увагу автор і на практику створення колоній, щоб тримати їх торгівлю у цілковитій залежності від себе.
 
Балудянський досить детально проаналізував основні принципи системи меркантилізму. Він критично ставиться до цієї системи і робить висновок, що ніякі заборони вивозу товарів і грошей не матимуть повного успіху. Політика меркантилізму посилює ворожнечу між народами. Балудянський цитує з цього приводу А. Сміта, який наголошував, що торгівля, котра повинна бути спілкою порозуміння й дружби, стала джерелом незгоди і ворожнечі.
 
Балудянський досить детально проаналізував основні принципи системи меркантилізму. Він критично ставиться до цієї системи і робить висновок, що ніякі заборони вивозу товарів і грошей не матимуть повного успіху. Політика меркантилізму посилює ворожнечу між народами. Балудянський цитує з цього приводу А. Сміта, який наголошував, що торгівля, котра повинна бути спілкою порозуміння й дружби, стала джерелом незгоди і ворожнечі.
Друга система, яку аналізує Балудянський, – це система Фізіократів, або Економістів. Визначивши загальні умови появи цього напряму, або системи, автор розкриває її зміст та теоретичні засади. У фізіократів[[Файл:6 vse.JPG|380px|center]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 35.
+
Друга система, яку аналізує Балудянський, – це система Фізіократів, або Економістів. Визначивши загальні умови появи цього напряму, або системи, автор розкриває її зміст та теоретичні засади. У фізіократів[[Файл:6 vse.JPG|380px|center]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 35).
 
Праця землероба є продуктивною, вона примножує народне багатство, а інші – ремісники, фабриканти, купці, вчені – тільки споживають і знищують працю землероба.
 
Праця землероба є продуктивною, вона примножує народне багатство, а інші – ремісники, фабриканти, купці, вчені – тільки споживають і знищують працю землероба.
 
Відповідно, Балудянський визначає за теорією фізіократів поділ населення на два класи: [[Файл:7 klas.JPG|300px]] та [[Файл:7 neproizvodyshiy.JPG|300px]] (Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 37). Він звертає увагу на те, що у фізіократів тільки два класи: поміщики і відкупники (орендарі) вважаються за продуктивний, чи прибутковий, клас. Що ж до селян, то вони – вільні чи кріпаки – як поденники і лише через них поміщик одержує чистий продукт.[[Файл:8 siya.JPG|center|380px]] (Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 49). Цікавим є висновок Балудянського про те, що податок фактично сплачує споживач.
 
Відповідно, Балудянський визначає за теорією фізіократів поділ населення на два класи: [[Файл:7 klas.JPG|300px]] та [[Файл:7 neproizvodyshiy.JPG|300px]] (Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 37). Він звертає увагу на те, що у фізіократів тільки два класи: поміщики і відкупники (орендарі) вважаються за продуктивний, чи прибутковий, клас. Що ж до селян, то вони – вільні чи кріпаки – як поденники і лише через них поміщик одержує чистий продукт.[[Файл:8 siya.JPG|center|380px]] (Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 49). Цікавим є висновок Балудянського про те, що податок фактично сплачує споживач.
Рядок 51: Рядок 51:
 
Найбільшу увагу Балудянський приділяє теорії А. Сміта. Він пише, що саме Сміт критично проаналізував обидві системи, довів їх недосконалість і створив нову. Відшукуючи першопричину багатства, він відкрив її у праці. Балудянський аналізує основні теоретичні засади вчення А. Сміта:
 
Найбільшу увагу Балудянський приділяє теорії А. Сміта. Він пише, що саме Сміт критично проаналізував обидві системи, довів їх недосконалість і створив нову. Відшукуючи першопричину багатства, він відкрив її у праці. Балудянський аналізує основні теоретичні засади вчення А. Сміта:
  
&nbsp;&nbsp;1.Праця і обмін – ось головні причини народного багатства. Перший виробляє, останній поділяє вироблене між членами суспільства.<br>
+
&nbsp;&nbsp;1. Праця і обмін – ось головні причини народного багатства. Перший виробляє, останній поділяє вироблене між членами суспільства.<br>
&nbsp;&nbsp;2.Виробляти не означає творити. Речі не виробляються, а лише видозмінюються.<br>
+
&nbsp;&nbsp;2. Виробляти не означає творити. Речі не виробляються, а лише видозмінюються.<br>
&nbsp;&nbsp;3.Праця поділяється на продуктивну і безплідну. Перша примножує речі, які нею виробляються, друга – ні.<br>
+
&nbsp;&nbsp;3. Праця поділяється на продуктивну і безплідну. Перша примножує речі, які нею виробляються, друга – ні.<br>
&nbsp;&nbsp;4.Продуктивна праця винагороджується сама собою, безплідна – через посередника.<br>
+
&nbsp;&nbsp;4. Продуктивна праця винагороджується сама собою, безплідна – через посередника.<br>
&nbsp;&nbsp;5.Всі безплідні класи споживають продукти продуктивної праці.<br>
+
&nbsp;&nbsp;5. Всі безплідні класи споживають продукти продуктивної праці.<br>
&nbsp;&nbsp;6.Головне багатство народу не в грошах, а у кількості всіх речей, наявних у суспільстві.
+
&nbsp;&nbsp;6. Головне багатство народу не в грошах, а у кількості всіх речей, наявних у суспільстві.
  
 
Виклавши загальні теоретичні принципи системи А. Сміта, Балудянський аналізує відповідно виробництво й обмін. Для будь-якого виробництва необхідні: праця, капітал і земля. Першою необхідністю виробництва є праця. Балудянський правильно сприймає і підкреслює ідею А. Сміта про те, що підвищення продуктивності праці забезпечується за рахунок поділу праці, застосування механізмів і збільшення кількості працюючих. Значну увагу автор приділяє аналізу «плати за працю», аналізує фактори, що впливають на її величину. Плату за працю він називає першою складовою ціни. Докладно проаналізував Балудянський і таку категорію, як капітал. Під капіталом він розуміє «накопичений надлишок» і поділяє його на прибутковий і безплідний.
 
Виклавши загальні теоретичні принципи системи А. Сміта, Балудянський аналізує відповідно виробництво й обмін. Для будь-якого виробництва необхідні: праця, капітал і земля. Першою необхідністю виробництва є праця. Балудянський правильно сприймає і підкреслює ідею А. Сміта про те, що підвищення продуктивності праці забезпечується за рахунок поділу праці, застосування механізмів і збільшення кількості працюючих. Значну увагу автор приділяє аналізу «плати за працю», аналізує фактори, що впливають на її величину. Плату за працю він називає першою складовою ціни. Докладно проаналізував Балудянський і таку категорію, як капітал. Під капіталом він розуміє «накопичений надлишок» і поділяє його на прибутковий і безплідний.
Рядок 82: Рядок 82:
 
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Статистический журнал. – 1808. – Т. 2, ч. 2. – С. 76).
 
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Статистический журнал. – 1808. – Т. 2, ч. 2. – С. 76).
  
Отже, автор, критично проаналізувавши економічні системи меркантилістів і фізіократів і будуючи свою систему в основному на теоретичних засадах А. Сміта, дає відповідь на запитання про походження багатства, збагачення нації. Поряд з економічними рекомендаціями він наголошує на необхідності поширення знань. Але головне — це свобода. Йдеться не лише про сприйняття ним системи економічного лібералізму, а й про особисту свободу, свободу особи. Він виступає за свободу розвитку всіх галузей народного господарства: промисловості, землеробства, торгівлі, проголошує, що [[Файл:18_ekonomistu.JPG|center|380px]]Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 61). Автор, як уже зазначалось, – прихильник невтручання держави в економічне життя. У праці «Система Михаила Балугьянского» він пише: «Держава не може бути ні добрим господарем, ні добрим фабрикантом».
+
Отже, автор, критично проаналізувавши економічні системи меркантилістів і фізіократів і будуючи свою систему в основному на теоретичних засадах А. Сміта, дає відповідь на запитання про походження багатства, збагачення нації. Поряд з економічними рекомендаціями він наголошує на необхідності поширення знань. Але головне — це свобода. Йдеться не лише про сприйняття ним системи економічного лібералізму, а й про особисту свободу, свободу особи. Він виступає за свободу розвитку всіх галузей народного господарства: промисловості, землеробства, торгівлі, проголошує, що [[Файл:18_ekonomistu.JPG|center|380px]](Статистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 61). Автор, як уже зазначалось, – прихильник невтручання держави в економічне життя. У праці «Система Михаила Балугьянского» він пише: «Держава не може бути ні добрим господарем, ні добрим фабрикантом».
[[Файл:19_pravitelstvu.jpg|center|380px]]Cтатистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 61).Проте природний порядок розвитку окремих галузей виробництва він розумів своєрідно. Найбільш вигідним заняттям для окремих осіб і держави він вважав землеробство, яке «всегда должно оставаться главной отраслью промышленности» (Цит. за: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 108).</p>
+
[[Файл:19_pravitelstvu.jpg|center|380px]](Cтатистический журнал. – 1806. – Т. 1, ч. 2. – С. 61).Проте природний порядок розвитку окремих галузей виробництва він розумів своєрідно. Найбільш вигідним заняттям для окремих осіб і держави він вважав землеробство, яке «всегда должно оставаться главной отраслью промышленности» (Цит. за: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 108).
  
 
Розвиток землеробства, його вдосконалення, нагромадження капіталів дозволять перейти до природного, а не штучного (наприклад, за рахунок протекціонізму) розвитку мануфактури. Але всьому повинна передувати свобода народу. Працюючи у комісії з кодифікації законів, Балудянський складав проекти сільських законів. Зокрема є свідчення, що він був автором «обширної меморії» про звільнення селян від кріпосницької залежності.
 
Розвиток землеробства, його вдосконалення, нагромадження капіталів дозволять перейти до природного, а не штучного (наприклад, за рахунок протекціонізму) розвитку мануфактури. Але всьому повинна передувати свобода народу. Працюючи у комісії з кодифікації законів, Балудянський складав проекти сільських законів. Зокрема є свідчення, що він був автором «обширної меморії» про звільнення селян від кріпосницької залежності.

Версія за 13:54, 1 жовтня 2014

Baludjanskyj005.jpg

Балудянський (Балуг’янський) Михайло Андрійович

(26 вересня (7 жовтня) 1769 – 3 (15) квітня 1847) –
український і російський економіст, правознавець, громадський діяч.
Перший ректор Петербурзького університету (1819–1821).






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Михайла Андрійовича Балудянського


Твори


Література


Іконографія