Відмінності між версіями «Білімович Олександр Дмитрович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 10: Рядок 10:
 
Вже змалку майбутній вчений привчався до дисципліни, жив за ретельно спланованим розкладом дня. За цим пильно слідкував його батько, Дмитро Якович Білімович, статський радник, який служив дивізіонним лікарем 32-ї піхотної дивізії 11-го армійського корпусу царської армії. Олександр Білімович  навчався у гімназіях  Житомира та Володимира. Вищу освіту разом з молодшим братом Антоном здобував у Київському університеті Св. Володимира. Олександр закінчив юридичний факультет у 1900 році і був нагороджений золотою медаллю за статистичне дослідження «Товарное движение на русских железных дорогах», яке було опубліковане у 1902 р., Антон – фізико-математичний факультет у 1903 році також із золотою медаллю. Обом братам було запропоновано залишитися працювати на кафедрах і готувати до захисту дисертаційні роботи.
 
Вже змалку майбутній вчений привчався до дисципліни, жив за ретельно спланованим розкладом дня. За цим пильно слідкував його батько, Дмитро Якович Білімович, статський радник, який служив дивізіонним лікарем 32-ї піхотної дивізії 11-го армійського корпусу царської армії. Олександр Білімович  навчався у гімназіях  Житомира та Володимира. Вищу освіту разом з молодшим братом Антоном здобував у Київському університеті Св. Володимира. Олександр закінчив юридичний факультет у 1900 році і був нагороджений золотою медаллю за статистичне дослідження «Товарное движение на русских железных дорогах», яке було опубліковане у 1902 р., Антон – фізико-математичний факультет у 1903 році також із золотою медаллю. Обом братам було запропоновано залишитися працювати на кафедрах і готувати до захисту дисертаційні роботи.
  
Ще студентом Олександр виявив неабиякий журналістський хист. Професор Київського університета Св. Володимира та головний редактор газети «Киевлянин» '''[http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Піхно_Дмитро_Іванович Дмитро Іванович Піхно]''' (1853–1913), учнем якого був Білімович, замовляв своєму здібному студентові газетні статті на економічну тематику. Так, у 1903 р. спочатку у «Киевлянине», а згодом і як окреме видання Білімович опублікував історичний нарис «Министерство финансов. 1802–1902» (Київ, 1903 р.). У нарисі в науково-популярній формі були змальовані загальні риси фінансового життя країни за сто років, надавалася авторська оцінка результатів фінансових реформ, що проводилися у період з 1802 р. по 1902 р.
+
Ще студентом Олександр виявив неабиякий журналістський хист. Професор Київського університета Св. Володимира та головний редактор газети «Киевлянин» '''[http://10.1.1.111/MediaWiki3/index.php/Піхно_Дмитро_Іванович Дмитро Іванович Піхно]''' (1853–1913), учнем якого був Білімович, замовляв своєму здібному студентові газетні статті на економічну тематику. Так, у 1903 р. спочатку у «Киевлянине», а згодом і як окреме видання Білімович опублікував історичний нарис «Министерство финансов. 1802–1902» (Київ, 1903 р.). У нарисі в науково-популярній формі були змальовані загальні риси фінансового життя країни за сто років, надавалася авторська оцінка результатів фінансових реформ, що проводилися у період з 1802 р. по 1902 р.
  
 
Олександр Білімович був однолітком та сокурсником прийомного сина професора Піхна – Василя Віталійовича Шульгіна (1878–1976), майбутнього державного діяча, завзятого монархіста, людини неординарної, життєвий шлях якої сучасні російські історики називають навіть легендарним. Професорська квартира була завжди гостинно відкрита для братів Білімовичей. Олександр згодом одружився з Аллою Віталіївною Шульгіною (1874–1930), сестрою Василя, прийомною донькою Дмитра Івановича, а Марія Дмитрівна Білімович, сестра Олександра і Антона, вийшла заміж за управителя маєтку Шульгіна – Вацлава Цезаревича Камінського. Дружні стосунки між родинами Білімовичей та Піхно-Шульгіних зберігалися протягом багатьох десятиліть.
 
Олександр Білімович був однолітком та сокурсником прийомного сина професора Піхна – Василя Віталійовича Шульгіна (1878–1976), майбутнього державного діяча, завзятого монархіста, людини неординарної, життєвий шлях якої сучасні російські історики називають навіть легендарним. Професорська квартира була завжди гостинно відкрита для братів Білімовичей. Олександр згодом одружився з Аллою Віталіївною Шульгіною (1874–1930), сестрою Василя, прийомною донькою Дмитра Івановича, а Марія Дмитрівна Білімович, сестра Олександра і Антона, вийшла заміж за управителя маєтку Шульгіна – Вацлава Цезаревича Камінського. Дружні стосунки між родинами Білімовичей та Піхно-Шульгіних зберігалися протягом багатьох десятиліть.
Рядок 47: Рядок 47:
 
Він критикує авторів, які починають дослідження зі споживання, тоді як розуміння ряду економічних категорій можливе лише на основі категорії потреб. Білімович пише: [[Файл:2 ponyat suschestvo.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 37).</div>
 
Він критикує авторів, які починають дослідження зі споживання, тоді як розуміння ряду економічних категорій можливе лише на основі категорії потреб. Білімович пише: [[Файл:2 ponyat suschestvo.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 37).</div>
  
Як і у більшості тогочасних авторів викладу теорії потреб, у Білімовича передує критичний аналіз літератури з цього питання. Назвавши багатьох зарубіжних авторів, він посилається також на '''[http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Бунге_Микола_Християнович Бунге]''', Піхна, '''[http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Орженцький_Роман_Михайлович Орженцького]''', тобто майже всіх прихильників Київської школи. Проаналізувавши історію вчення про потреби, розкривши їх сутність та зробивши спробу їх кількісного порівняння, Білімович викладає закони Госсена, який фактично першим розробив ідеї маржиналізму. Отже, до розуміння сутності законів Госсена, як основ маржиналізму, Білімович логічно підводить читача, розкриваючи категорію потреб.
+
Як і у більшості тогочасних авторів викладу теорії потреб, у Білімовича передує критичний аналіз літератури з цього питання. Назвавши багатьох зарубіжних авторів, він посилається також на '''[http://10.1.1.111/MediaWiki3/index.php/Бунге_Микола_Християнович Бунге]''', Піхна, '''[http://10.1.1.111/MediaWiki3/index.php/Орженцький_Роман_Михайлович Орженцького]''', тобто майже всіх прихильників Київської школи. Проаналізувавши історію вчення про потреби, розкривши їх сутність та зробивши спробу їх кількісного порівняння, Білімович викладає закони Госсена, який фактично першим розробив ідеї маржиналізму. Отже, до розуміння сутності законів Госсена, як основ маржиналізму, Білімович логічно підводить читача, розкриваючи категорію потреб.
  
 
О. Білімович виступає з обґрунтуванням психологічної теорії цінності і загальних методологічних принципів психологічної школи. Категорії і проблеми, котрі він аналізує, трактує в руслі ідей Австрійської школи, найбільш посилаючись на Менгера. Власне в дусі ідей цієї школи він визначає цінність.[[Файл:3 znachenie ili.jpg|center|500px]](Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 210–211). Будь-яка цінність існує у свідомості людини, яка визнає її, вона передбачає людину, є продуктом оцінюючої діяльності суб’єкта. [[Файл:4 v etom smisle.jpg|300px]] (Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 211). У залежності від призначення предмета чи для безпосередньої особи, чи для якоїсь мети, він поділяє цінність на суб’єктивну і об’єктивну. Подібний поділ має місце і у австрійських економістів. Зокрема Білімович посилається на Візера, Бем-Баверка і показує наявність відмінностей у визначенні цих категорій. Категорії суб’єктивної цінності Білімович надає великого значення. Він пише, що в господарському житті всі категорії: потреби, корисність і суб’єктивна цінність відіграють певну роль, проте особливої уваги заслуговує саме суб’єктивна цінність.
 
О. Білімович виступає з обґрунтуванням психологічної теорії цінності і загальних методологічних принципів психологічної школи. Категорії і проблеми, котрі він аналізує, трактує в руслі ідей Австрійської школи, найбільш посилаючись на Менгера. Власне в дусі ідей цієї школи він визначає цінність.[[Файл:3 znachenie ili.jpg|center|500px]](Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 210–211). Будь-яка цінність існує у свідомості людини, яка визнає її, вона передбачає людину, є продуктом оцінюючої діяльності суб’єкта. [[Файл:4 v etom smisle.jpg|300px]] (Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ. – Ч. 1. – С. 211). У залежності від призначення предмета чи для безпосередньої особи, чи для якоїсь мети, він поділяє цінність на суб’єктивну і об’єктивну. Подібний поділ має місце і у австрійських економістів. Зокрема Білімович посилається на Візера, Бем-Баверка і показує наявність відмінностей у визначенні цих категорій. Категорії суб’єктивної цінності Білімович надає великого значення. Він пише, що в господарському житті всі категорії: потреби, корисність і суб’єктивна цінність відіграють певну роль, проте особливої уваги заслуговує саме суб’єктивна цінність.
Рядок 214: Рядок 214:
 
[[Category: За алфавітом]]
 
[[Category: За алфавітом]]
 
[[Category: За датами життя]]
 
[[Category: За датами життя]]
 +
/span>]]'''

Версія за 12:50, 4 жовтня 2016

Bilimovich.JPG

Білімович (Бич-Билина Білімович) Олександр Дмитрович

(25 травня 1876 – 21 грудня 1963) –
український економіст представник Київської політико-економічної школи кінця ХІХ – початку ХХ ст.









Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Олександра Дмитровича Білімовича


Твори


Література


Фотогалерея

/span>]]