Відмінності між версіями «Каразін Василь Назарович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 10: Рядок 10:
 
Засновником роду Каразіних вважають прадіда Василя Назаровича – Григорія Караджі, який довгий час був архієпископом болгарського міста Софії. Дід Каразіна – Олександр Григорович – уродженець Сербії, був серед тих переселенців, які приєдналися до російської армії Петра I під час Прутського походу та прийняли пропозицію царя поселитися на території Російської держави. Він перебував на військовій службі у російській армії, котра на той час надавала допомогу балканським народам у їхній боротьбі проти багатовікового турецького гніту. Саме тоді прізвище Олександра Караджі було записано у документах з російським закінченням – Каразін. Відомо, що Олександр Каразін помер у 1773 році в українському селі Рублівка на Харківщині.
 
Засновником роду Каразіних вважають прадіда Василя Назаровича – Григорія Караджі, який довгий час був архієпископом болгарського міста Софії. Дід Каразіна – Олександр Григорович – уродженець Сербії, був серед тих переселенців, які приєдналися до російської армії Петра I під час Прутського походу та прийняли пропозицію царя поселитися на території Російської держави. Він перебував на військовій службі у російській армії, котра на той час надавала допомогу балканським народам у їхній боротьбі проти багатовікового турецького гніту. Саме тоді прізвище Олександра Караджі було записано у документах з російським закінченням – Каразін. Відомо, що Олександр Каразін помер у 1773 році в українському селі Рублівка на Харківщині.
  
Батько Василя Каразіна – Назар Олександрович – полковник російської армії, за свідченням сучасників, вважав себе вже «русским человеком», хоча по матері мав грецьке походження. Він вільно володів грецькою та турецькою мовами (Див.: Куделко С. Василь Каразін. Людина, яка заснувала Харківський університет / С. Куделко, Л. Змій // Світогляд. – 2008. – № 3. – С. 23). Про матір Василя Каразіна джерела повідомляють, що походила вона з козацького роду і була донькою козацького сотника Харківського полку Якова Івановича Ковалевського (Див.: Слюсарский А. Г. Василий Назарович Каразин / А. Г. Слюсарский ; под ред. Д. Ф. Острянина. – [Харків] : Харьк. кн.-газ. изд-во, 1952. – С. 5). По материнській лінії Василь Каразін пов’язаний з провідними українськими старшинськими родами Слобожанщини (Див.: Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 3. – С. 43). Тому В. Каразін завжди вважав і називав себе українцем. Освіту, оскільки був сином дворянина, за звичаєм тих часів, здобував спочатку вдома, де певний час у сім’ї Каразіних жив славетний український філософ Г. Сковорода (див.: '''[http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Сковорода_Григорій_Савич Г. С. Сковорода]''').
+
Батько Василя Каразіна – Назар Олександрович – полковник російської армії, за свідченням сучасників, вважав себе вже «русским человеком», хоча по матері мав грецьке походження. Він вільно володів грецькою та турецькою мовами (Див.: Куделко С. Василь Каразін. Людина, яка заснувала Харківський університет / С. Куделко, Л. Змій // Світогляд. – 2008. – № 3. – С. 23). Про матір Василя Каразіна джерела повідомляють, що походила вона з козацького роду і була донькою козацького сотника Харківського полку Якова Івановича Ковалевського (Див.: Слюсарский А. Г. Василий Назарович Каразин / А. Г. Слюсарский ; под ред. Д. Ф. Острянина. – [Харків] : Харьк. кн.-газ. изд-во, 1952. – С. 5). По материнській лінії Василь Каразін пов’язаний з провідними українськими старшинськими родами Слобожанщини (Див.: Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 3. – С. 43). Тому В. Каразін завжди вважав і називав себе українцем. Освіту, оскільки був сином дворянина, за звичаєм тих часів, здобував спочатку вдома, де певний час у сім’ї Каразіних жив славетний український філософ '''[http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Сковорода_Григорій_Савич Г. Сковорода]'''.
  
 
Згодом В. Каразін навчався у приватних пансіонах Кременчука та Харкова. Завдяки покровительству фельдмаршала П. Румянцева (на той час генерал-губернатора Малоросії) десятирічним хлопчиком був записаний до Семенівського полку. У 1791 р. приїхав до Петербурга і почав військову службу у лейб-гвардії Семенівського полку сержантом. Скориставшись тим, що гвардійські офіцери мали можливість вільно використовувати свій час, разом з тим навчався у Гірничому корпусі, кращому на той час навчальному закладі Росії. Саме там набув знань з природничих наук, економіки, історії, філософії. Згодом В. Н. Каразін відправився у тривалу подорож Росією, знайомлячись з її природними багатствами та життям населення. Подорож країною сильно  вплинула на світогляд молодої людини. Після повернення до Петербургу восени 1795 р. В. Н. Каразін вирішив залишити військову службу і присвятити себе суспільній та науковій роботі на благо батьківщині. «…Он простился с Семеновским полком для того, чтобы изучать Россию и заниматься точными науками» (Герцен А. И. Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 54). Він оселився у своєму маєтку на Харківщині, присвячуючи весь час винахідництву. На початку 1796 р. Каразін одружився з кріпачкою та зайнявся господарством.
 
Згодом В. Каразін навчався у приватних пансіонах Кременчука та Харкова. Завдяки покровительству фельдмаршала П. Румянцева (на той час генерал-губернатора Малоросії) десятирічним хлопчиком був записаний до Семенівського полку. У 1791 р. приїхав до Петербурга і почав військову службу у лейб-гвардії Семенівського полку сержантом. Скориставшись тим, що гвардійські офіцери мали можливість вільно використовувати свій час, разом з тим навчався у Гірничому корпусі, кращому на той час навчальному закладі Росії. Саме там набув знань з природничих наук, економіки, історії, філософії. Згодом В. Н. Каразін відправився у тривалу подорож Росією, знайомлячись з її природними багатствами та життям населення. Подорож країною сильно  вплинула на світогляд молодої людини. Після повернення до Петербургу восени 1795 р. В. Н. Каразін вирішив залишити військову службу і присвятити себе суспільній та науковій роботі на благо батьківщині. «…Он простился с Семеновским полком для того, чтобы изучать Россию и заниматься точными науками» (Герцен А. И. Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 54). Він оселився у своєму маєтку на Харківщині, присвячуючи весь час винахідництву. На початку 1796 р. Каразін одружився з кріпачкою та зайнявся господарством.
Рядок 108: Рядок 108:
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Назаровича Каразіна"><h3><center>Дмитро Іванович Багалій (1857–1932) – український історик, філософ та громадський діяч</center></h3><div align="justify">[[Файл:Imja.jpg|center|500px]]<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Багалей Д. И.''' Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина : речь, сказанная 8 ноября 1892 г. по случаю 50-летия со дня кончины Каразина / Д. И. Багалей. – Харьков, 1893. – С. 21–22.</small>
+
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Назаровича Каразіна"><h3><center>Дмитро Іванович Багалій (1857–1932) – український історик, філософ та громадський діяч</center></h3><div align="justify">[[Файл:Imja.jpg|center|500px]]<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Багалей Д. И.''' Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина : речь, сказанная 8 ноября 1892 г. по случаю 50-летия со дня кончины Каразина / Д. И. Багалей. – Харьков, 1893. – С. 21–22.
 +
</small>
  
<br />
 
 
<center><h3>Олександр Іванович Герцен (1812–1870) – російський письменник, публіцист, літературний критик та філософ</h3></center><div align="justify">«Неутомимая деятельность Каразина и глубокое, научное образование его были поразительны: он был астроном и химик, агроном, статистик… живой человек, вносивший во всякий вопрос совершенно новый взгляд и совершенно верное требование…
 
<center><h3>Олександр Іванович Герцен (1812–1870) – російський письменник, публіцист, літературний критик та філософ</h3></center><div align="justify">«Неутомимая деятельность Каразина и глубокое, научное образование его были поразительны: он был астроном и химик, агроном, статистик… живой человек, вносивший во всякий вопрос совершенно новый взгляд и совершенно верное требование…
  
Рядок 116: Рядок 116:
  
 
С небольшим в два года он успел, сверх сказанного, написать устав для академии, для университетов, для всех учебных заведений, собрать материалы для истории финансов и для истории медицины в России, заняться «собранием первых статистических сведений и привести в порядок государственный архив»».<br>
 
С небольшим в два года он успел, сверх сказанного, написать устав для академии, для университетов, для всех учебных заведений, собрать материалы для истории финансов и для истории медицины в России, заняться «собранием первых статистических сведений и привести в порядок государственный архив»».<br>
<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Герцен А. И.''' Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 56, 57.</small>
+
<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Герцен А. И.''' Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 56, 57.
 +
</small>
  
<br />
+
<h3><center>Григорій Петрович Данилевський (1829–1890) – російський і український письменник, етнограф, історик</center></h3>[[Файл:Karazin byl.JPG|center|500px]]<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Данилевский Г. П.''' Василий Назарьевич Каразин / Г. П. Данилевский // Сочинения : в 24 т. – Изд. 8-е, посмертное. – Санкт-Петербург : Издание А. Ф. Маркса, 1901. – Т. 21. – С. 105.
<h3><center>Григорій Петрович Данилевський (1829–1890) – російський і український письменник, етнограф, історик</center></h3>[[Файл:Karazin byl.JPG|center|500px]]<small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Данилевский Г. П.''' Василий Назарьевич Каразин / Г. П. Данилевский // Сочинения : в 24 т. – Изд. 8-е, посмертное. – Санкт-Петербург : Издание А. Ф. Маркса, 1901. – Т. 21. – С. 105.</small>
+
</small>
  
<br />
 
 
<center><h3>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</h3></center>«Багато уваги приділяв В. Каразин економічним проблемам, котрі концептуально розглядав за старою традицією як домоводство. Стрижнем «домоводства» було переведення кріпосних селян на грошові чинші й їх остаточне звільнення від поміщицької залежності… Економічному зростанню мала сприяти зовнішня торгівля, розвиток різних видів ремесла тощо…
 
<center><h3>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор</h3></center>«Багато уваги приділяв В. Каразин економічним проблемам, котрі концептуально розглядав за старою традицією як домоводство. Стрижнем «домоводства» було переведення кріпосних селян на грошові чинші й їх остаточне звільнення від поміщицької залежності… Економічному зростанню мала сприяти зовнішня торгівля, розвиток різних видів ремесла тощо…
 
Проведені ним цікаві розрахунки селянських повинностей, рентних платежів, лісокористування й досі є предметом зацікавлень і свідчать про оригінальність мислення. Вартими уваги є його пропозиції щодо організації податкової системи, звільнення від повинностей державі й поміщикам вдів, сиріт, немічних людей, що нині називається соціальним захистом населення. Для початку XIX ст. це були новаторські ідеї».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злупко С.''' Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 59.</small>
 
Проведені ним цікаві розрахунки селянських повинностей, рентних платежів, лісокористування й досі є предметом зацікавлень і свідчать про оригінальність мислення. Вартими уваги є його пропозиції щодо організації податкової системи, звільнення від повинностей державі й поміщикам вдів, сиріт, немічних людей, що нині називається соціальним захистом населення. Для початку XIX ст. це були новаторські ідеї».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злупко С.''' Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 59.</small>

Версія за 09:50, 23 червня 2016

Portret Karazina v gittya.jpg

Каразін (Каразин) Василь Назарович

(30 січня (10 лютого) 1773 – 4 (16) листопада 1842) –
український вчений, економіст, винахідник, освітній і громадській діяч
(кінець XVIII – перша половина XIX ст.).

Засновник Харківського університету (1805 р.).






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Назаровича Каразіна


Твори


Література


Фотогалерея