Відмінності між версіями «Вишенський Іван»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 70: Рядок 70:
 
«В його світогляді дивовижно переплелися погляди суспільно передові і релігійно-консервативні, новітні й традиційні. Поруч із гнівним засудженням паразитизму духовенства знаходимо в нього палку апологію чернецтва, поряд із гнівним протестом проти визиску й приниження «шевців, сідельників і кожум'яків» – погорду до всякого ремесла і будь-якої суспільно корисної праці, поруч із закликами до активної боротьби з поневолювачами – проповідь суворого аскетизму й відчуженості, поряд з глибоким демократизмом соціального ідеалу – консерватизм у поглядах на науку, освіту і суспільний прогрес взагалі. Усі ці суперечності є даниною часу, в який жив полеміст. Людина не може існувати у вакуумі – вона завжди продукт певної соціально-економічної формації, система її мислення ґрунтується на системі мислення усталеній, і навіть коли вона прагне вирватись із неї, чимало прихоплює із собою за інерцією й такого, що має бути переборене в часі наступнім. У центрі поглядів І. Вишенського постає людина з усіма її земними стражданнями, надіями та сподіваннями. Полеміст відстоює, хоч і з релігійних позицій, ідею звільнення людини і трудового народу від земного зла, виявлення й утвердження її гідності, розкриття і здійснення в реальному земному житті начал добра, справедливості, рівності, братерства, скерування людини на виконання своєї життєвої місії, що вела б до порятунку і вічного блага. Твори письменника порушували проблеми не тільки національні, але й ті, які хвилювали в той час видатних європейських мислителів. Система Вишенського цілком укладається в контекст західноєвропейських утопій XVI – першої половини XVII ст., вона має паралелі і в тогочасній польській літературі».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Литвинов В. Д.''' Україна в пошуках своєї ідентичності. – С. 47–48.</small>
 
«В його світогляді дивовижно переплелися погляди суспільно передові і релігійно-консервативні, новітні й традиційні. Поруч із гнівним засудженням паразитизму духовенства знаходимо в нього палку апологію чернецтва, поряд із гнівним протестом проти визиску й приниження «шевців, сідельників і кожум'яків» – погорду до всякого ремесла і будь-якої суспільно корисної праці, поруч із закликами до активної боротьби з поневолювачами – проповідь суворого аскетизму й відчуженості, поряд з глибоким демократизмом соціального ідеалу – консерватизм у поглядах на науку, освіту і суспільний прогрес взагалі. Усі ці суперечності є даниною часу, в який жив полеміст. Людина не може існувати у вакуумі – вона завжди продукт певної соціально-економічної формації, система її мислення ґрунтується на системі мислення усталеній, і навіть коли вона прагне вирватись із неї, чимало прихоплює із собою за інерцією й такого, що має бути переборене в часі наступнім. У центрі поглядів І. Вишенського постає людина з усіма її земними стражданнями, надіями та сподіваннями. Полеміст відстоює, хоч і з релігійних позицій, ідею звільнення людини і трудового народу від земного зла, виявлення й утвердження її гідності, розкриття і здійснення в реальному земному житті начал добра, справедливості, рівності, братерства, скерування людини на виконання своєї життєвої місії, що вела б до порятунку і вічного блага. Твори письменника порушували проблеми не тільки національні, але й ті, які хвилювали в той час видатних європейських мислителів. Система Вишенського цілком укладається в контекст західноєвропейських утопій XVI – першої половини XVII ст., вона має паралелі і в тогочасній польській літературі».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Литвинов В. Д.''' Україна в пошуках своєї ідентичності. – С. 47–48.</small>
  
<h3><center>Григорій Юлійович Грабович (нар. 1943 р.) – славіст і україніст, професор Гарвардського університету</center></h3><div align="justify">«Іконописне зображення Вишенського в совєтській історії літератури (тут ідеться не тільки про другорядних дослідників і популяризаторів, а й таких визначних науковців, як І. Єрьомін) подає його як прогресивного сатирика, борця за суспільне й національне визволення, як гуманіста. Насправді, тобто в його текстах, а не в інтерпретаційних формулах, він був, як це чи не вперше зазначив Грушевський, суцільним, навіть фанатичним традиціоналістом і буквалістом, зовсім байдужим до гуманістичного й суспільного відлуння його релігійних переконань. У цьому сенсі він швидше реакціонер, ніж прибічник прогресу. І врешті, він парадоксальний у контексті навіть не оціночних, а суто таксономічних схем літературної періодизації: він належить до свого періоду, але не є частиною його. Уже Д. Чижевський мав певні складнощі з визначенням місця для Вишенського, пересуваючи його з Ренесансу до бароко на підставі дещо інтуїтивного і не цілком переконливого аналізу його стилю. У недавніх українських совєтських працях траплялись і ще менш переконливі спроби ототожнити Вишенського з Ренесансом або якимось наївно-гіпотетичним варіянтом гуманізму. Річ, одначе, не в неспроможності науковців умістити Вишенського у властиву йому рубрику – це аж надто часта скрута для істориків літератури. Парадокс у тому, що навіть коли Вишенського й немає в літературному процесі, окресленому тими рубриками, навіть коли він не належить до вартостей та систем ані Ренесансу, ані бароко, він усе одно фізично впливає, окреслює наше розуміння цього процесу.<br>
+
<h3><center>Григорій Юлійович Грабович (нар. 1943 р.) – український і американський вчений, славіст і україніст, професор Гарвардського університету</center></h3><div align="justify">«Іконописне зображення Вишенського в совєтській історії літератури (тут ідеться не тільки про другорядних дослідників і популяризаторів, а й таких визначних науковців, як І. Єрьомін) подає його як прогресивного сатирика, борця за суспільне й національне визволення, як гуманіста. Насправді, тобто в його текстах, а не в інтерпретаційних формулах, він був, як це чи не вперше зазначив Грушевський, суцільним, навіть фанатичним традиціоналістом і буквалістом, зовсім байдужим до гуманістичного й суспільного відлуння його релігійних переконань. У цьому сенсі він швидше реакціонер, ніж прибічник прогресу. І врешті, він парадоксальний у контексті навіть не оціночних, а суто таксономічних схем літературної періодизації: він належить до свого періоду, але не є частиною його. Уже Д. Чижевський мав певні складнощі з визначенням місця для Вишенського, пересуваючи його з Ренесансу до бароко на підставі дещо інтуїтивного і не цілком переконливого аналізу його стилю. У недавніх українських совєтських працях траплялись і ще менш переконливі спроби ототожнити Вишенського з Ренесансом або якимось наївно-гіпотетичним варіянтом гуманізму. Річ, одначе, не в неспроможності науковців умістити Вишенського у властиву йому рубрику – це аж надто часта скрута для істориків літератури. Парадокс у тому, що навіть коли Вишенського й немає в літературному процесі, окресленому тими рубриками, навіть коли він не належить до вартостей та систем ані Ренесансу, ані бароко, він усе одно фізично впливає, окреслює наше розуміння цього процесу.<br>
 
Інтегроване розуміння Вишенського та його ролі в культурному й літературному житті сучасної йому доби потребує осмислення контексту й підставових параметрів його мислі».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грабович Г.''' До історії української літератури : дослідження, есеї, полеміка / Григорій Грабович ; [ред. В. Плачинда, В. Дивнич]. – Київ : Критика, 2003. – С. 240–241.</small>
 
Інтегроване розуміння Вишенського та його ролі в культурному й літературному житті сучасної йому доби потребує осмислення контексту й підставових параметрів його мислі».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грабович Г.''' До історії української літератури : дослідження, есеї, полеміка / Григорій Грабович ; [ред. В. Плачинда, В. Дивнич]. – Київ : Критика, 2003. – С. 240–241.</small>
 
</div></spoiler>
 
</div></spoiler>

Версія за 08:08, 23 червня 2016

150

Вишенський Іван (Іоанн) (Иоанн русин, реченный Вышенский, Иоанн мних Вишенский, Иоан инок з Вишнѣ)

(близько 1550 – після 1622) –
український мислитель, письменник-полеміст
(друга половина XVI ст. – перша чверть XVII ст.).








Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Вишенського


Твори


Література


Фотогалерея