Відмінності між версіями «Орженцький Роман Михайлович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 62: Рядок 62:
 
Він висловлює можливість виміру, кількісного зіставлення людських почуттів. Один із параграфів «Понятия об экономическом явлении. Введение в теорию ценности» він так і називає – «Измеряемость чувств». Якщо в повсякчасному житті, на його думку, вимірність почуттів не викликає сумнівів, то психологія не визнає такої можливості. Приводом для постановки питання про вимірність почуттів послужило трактування Фехнером (засновник психофізики) закону Вебера: «сила (интенсивность) ощущения растет как логарифм силы (интенсивности) раздражения» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 296). Висновки Фехнера викликали багато критичних зауважень з обговорюваного питання. Проте Орженцький вважав, що групування і розташування почуттів за ледь помітними ознаками дозволили б виявити одиницю їх виміру, «масштаб, посредством которого возможно было бы измерение чувств» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 306).
 
Він висловлює можливість виміру, кількісного зіставлення людських почуттів. Один із параграфів «Понятия об экономическом явлении. Введение в теорию ценности» він так і називає – «Измеряемость чувств». Якщо в повсякчасному житті, на його думку, вимірність почуттів не викликає сумнівів, то психологія не визнає такої можливості. Приводом для постановки питання про вимірність почуттів послужило трактування Фехнером (засновник психофізики) закону Вебера: «сила (интенсивность) ощущения растет как логарифм силы (интенсивности) раздражения» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 296). Висновки Фехнера викликали багато критичних зауважень з обговорюваного питання. Проте Орженцький вважав, що групування і розташування почуттів за ледь помітними ознаками дозволили б виявити одиницю їх виміру, «масштаб, посредством которого возможно было бы измерение чувств» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 306).
  
Теорію цінності він викладає фактично за Менгером, доповнюючи її більшою кількістю психічних термінів. Разом з тим він включає в її аналіз і ряд нових елементів. Насамперед він вводить поняття «крайняя ценность единицы труда» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 329) і аналізує способи урівняння її як урівняння крайніх цінностей предметів одного і того ж ряду. Орженцький дає більш точне визначення ціни. Він ввів поняття максимальної та мінімальної ціни для цін пропонування та попиту, що служать межами ціни обміну. Досліджуючи цінність він вводить досить складну градацію цієї категорії. Ця градація здійснюється за різними ознаками. Перш за все виділяються самоцінності (те, що цінується саме по собі) і опосередковані цінності. Розрізняє автор внутрішні цінності («об’єкти яких не виходять за межі суб’єкта») і зовнішні. Зовнішні цінності підрозділяються на три класи: 1) такі, що підкоряються волі людини (їжа, одяг), 2) такі, що не підкоряються (дощ, сонячне світло), 3) такі, що займають проміжні позиції (дружба, любов). Виділяє автор цінності: естетичні і практичні. Останні він наділяє таким ознаками, як підпорядкування волі і кількісна характеристика. Саме ці «ценности, – пише Орженцький, – будут занимать совершенно особое место среди всех других ценностей и будут придавать совершенно особый характер деятельности, имеющей их своим объектом» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 314–315). Характерна ознака цих особливих цінностей полягає в тому, що вони споживаються. Це споживання відбувається у різних формах: як факторів виробництва, предметів обміну, предметів споживання. «Такого рода ценности, подчиняющиеся волевому воздействию и обладающие количественным характером, мы называем, – пише Орженцький, – экономическими, деятельность, на них направленную, – экономической, а науку, изучающую экономические ценности и деятельность, – экономической наукой или теорией политической экономии» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 315).
+
Теорію цінності він викладає фактично за Менгером, доповнюючи її більшою кількістю психічних термінів. Разом з тим він включає в її аналіз і ряд нових елементів. Насамперед він вводить поняття «крайняя ценность единицы труда» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 329) і аналізує способи урівняння її як урівняння крайніх цінностей предметів одного і того ж ряду. Орженцький дає більш точне визначення ціни. Він ввів поняття максимальної та мінімальної ціни для цін пропонування та попиту, що служать межами ціни обміну. Досліджуючи цінність він вводить досить складну градацію цієї категорії. Ця градація здійснюється за різними ознаками. Перш за все виділяються '''самоцінності''' (те, що цінується саме по собі) і '''опосередковані''' цінності. Розрізняє автор '''внутрішні''' цінності («об’єкти яких не виходять за межі суб’єкта») і '''зовнішні'''. Зовнішні цінності підрозділяються на три класи: 1) такі, що підкоряються волі людини (їжа, одяг), 2) такі, що не підкоряються (дощ, сонячне світло), 3) такі, що займають проміжні позиції (дружба, любов). Виділяє автор цінності: '''естетичні''' і '''практичні'''. Останні він наділяє таким ознаками, як підпорядкування волі і кількісна характеристика. Саме ці «ценности, – пише Орженцький, – будут занимать совершенно особое место среди всех других ценностей и будут придавать совершенно особый характер деятельности, имеющей их своим объектом» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 314–315). Характерна ознака цих особливих цінностей полягає в тому, що вони споживаються. Це споживання відбувається у різних формах: як факторів виробництва, предметів обміну, предметів споживання. «Такого рода ценности, подчиняющиеся волевому воздействию и обладающие количественным характером, мы называем, – пише Орженцький, – экономическими, деятельность, на них направленную, – экономической, а науку, изучающую экономические ценности и деятельность, – экономической наукой или теорией политической экономии» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 315).
  
 
Отже, визначальним для економічної категорії цінності є її кількісна характеристика. Керуючись цим посиланням, автор ставить питання про можливість кількісного порівняння, вимірювання економічних цінностей аналогічно вимірюванню почуттів. «Само собою разумеется, – писав Орженцький, – что количественная сравнимость чувств сообщает таковою же сравнимость ценностям» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 308). Одиницею цього вимірювання для економічних цінностей є гранична цінність, або крайня, кінцева цінність. Її зовнішню форму являють собою гроші.
 
Отже, визначальним для економічної категорії цінності є її кількісна характеристика. Керуючись цим посиланням, автор ставить питання про можливість кількісного порівняння, вимірювання економічних цінностей аналогічно вимірюванню почуттів. «Само собою разумеется, – писав Орженцький, – что количественная сравнимость чувств сообщает таковою же сравнимость ценностям» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. – С. 308). Одиницею цього вимірювання для економічних цінностей є гранична цінність, або крайня, кінцева цінність. Її зовнішню форму являють собою гроші.

Версія за 12:56, 10 червня 2015

Orgenickij.JPG

Орженцький Роман Михайлович

(16 (28) лютого 1863 – 24 травня 1923) –
український та російський економіст,
статистик кінця ХІХ – початку ХХ століття,
академік УАН.








Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Романа Михайловича Орженцького


Твори


Література


Іконографія