Відмінності між версіями «Вернадський Іван Васильович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
м (Заміна тексту — „К. :“ на „Київ :“)
Рядок 5: Рядок 5:
 
</center></h3>
 
</center></h3>
 
<br /><br /><br /><br /><br />
 
<br /><br /><br /><br /><br />
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Іван Васильович Вернадський народився 24 травня 1821 р. у Києві у родині військового лікаря. Батько Івана Вернадського – Василь Іванович Вернацький походив з козацького роду. Існувала сімейна легенда, за якою за часів Богдана Хмельницького та його війн з Польщею на бік козаків перейшов литовський шляхтич Верна. Через деякий час поляки упіймали його і стратили як зрадника, а його діти залишилися у Січі як «свободные войсковые товарищи». Вони назвалися Вернацькими. За версією дослідників історії роду Вернадських, вірогідніше, що литовський шляхтич Верна є фігурою вигаданою, а сама легенда виникла за часів ліквідації Катериною II козацької вольниці внаслідок намагання не потрапити до податного стану, а бути приписаними до шляхетства. Дід І. В. Вернадського – Іван Никифорович Вернацький записався у помісні книги Чернігівського намісництва на підставі показань свідків про те, що він вів «шляхетский образ жизни», оскільки ніяких документів, які могли б підтвердити дворянське походження, вочевидь, не мав (Див.: Аксенов Г. П. Вернадский / Г. П. Аксенов. – М. : Мол. гвардия, 2001. – С. 9. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. ; вып. 1000 (800))). Про Івана Никифоровича Вернацького відомо, що він закінчив Києво-Могилянську академію і що, після того як він залишив Запоріжжя і опинився на Чернігівщині, мешканці села Церковщина обрали його, за давнім звичаєм, своїм священиком. За сімейними переказами, він мав важкий деспотичний характер і коли середній син Василь всупереч його волі (а він хотів, щоб його діти пішли по духовній або військовій лінії) вирішив продовжити освіту на медичному факультеті і самовільно вирушив до Москви, батько-священик привселюдно прокляв не тільки сина, а й усіх його майбутніх нащадків. До самої смерті сина він так і не пробачив його. Василь Іванович спочатку навчався у Чернігівському колегіумі, а потім у Києво-Могилянській академії. Закінчивши клас риторики, отримав направлення до Московської медико-хірургічної академії. По закінченні Московської медико-хірургічної академії Вернадський отримав звання штаб-лікаря (Див.: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / упоряд. З. І. Хижняк ; за ред. В. С. Брюховецького. – К., 2001. – С. 111).</p>
+
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Іван Васильович Вернадський народився 24 травня 1821 р. у Києві у родині військового лікаря. Батько Івана Вернадського – Василь Іванович Вернацький походив з козацького роду. Існувала сімейна легенда, за якою за часів Богдана Хмельницького та його війн з Польщею на бік козаків перейшов литовський шляхтич Верна. Через деякий час поляки упіймали його і стратили як зрадника, а його діти залишилися у Січі як «свободные войсковые товарищи». Вони назвалися Вернацькими. За версією дослідників історії роду Вернадських, вірогідніше, що литовський шляхтич Верна є фігурою вигаданою, а сама легенда виникла за часів ліквідації Катериною II козацької вольниці внаслідок намагання не потрапити до податного стану, а бути приписаними до шляхетства. Дід І. В. Вернадського – Іван Никифорович Вернацький записався у помісні книги Чернігівського намісництва на підставі показань свідків про те, що він вів «шляхетский образ жизни», оскільки ніяких документів, які могли б підтвердити дворянське походження, вочевидь, не мав (Див.: Аксенов Г. П. Вернадский / Г. П. Аксенов. – Москва : Мол. гвардия, 2001. – С. 9. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. ; вып. 1000 (800))). Про Івана Никифоровича Вернацького відомо, що він закінчив Києво-Могилянську академію і що, після того як він залишив Запоріжжя і опинився на Чернігівщині, мешканці села Церковщина обрали його, за давнім звичаєм, своїм священиком. За сімейними переказами, він мав важкий деспотичний характер і коли середній син Василь всупереч його волі (а він хотів, щоб його діти пішли по духовній або військовій лінії) вирішив продовжити освіту на медичному факультеті і самовільно вирушив до Москви, батько-священик привселюдно прокляв не тільки сина, а й усіх його майбутніх нащадків. До самої смерті сина він так і не пробачив його. Василь Іванович спочатку навчався у Чернігівському колегіумі, а потім у Києво-Могилянській академії. Закінчивши клас риторики, отримав направлення до Московської медико-хірургічної академії. По закінченні Московської медико-хірургічної академії Вернадський отримав звання штаб-лікаря (Див.: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / упоряд. З. І. Хижняк ; за ред. В. С. Брюховецького. – Київ, 2001. – С. 111).</p>
 
Мати – Катерина Яківна Короленко – «малоросійська дворянка». Її батько є прадідом відомого письменника Володимира Галактіоновича Короленка. Відомо, що після одруження Катерина Вернацька разом з чоловіком супроводжувала військовий шпиталь. Подружжя Вернацьких протягом першого десятиліття спільного життя приймало участь з військовим шпиталем практично в усіх великих європейських війнах до 1815 р. Г. Аксьонов пише, що у родині Вернадських існувало припущення, що можливо саме подружжя Вернацьких було зображено Л. Толстим на сторінках роману “Война и мир” у тій главі, де Микола Ростов опинився під час австрійського походу в «хозяйстве лекарской жены» або, можливо, йшлося про інший епізод, пов'язаний з Андрієм Болконським (Див.: Аксенов Г. П. Вернадский. – С. 10). У 1819 р. Василь Іванович працював штаб-лікарем Київського військового госпіталю. У 1826 р. він дослужився до звання колезького радника, що давало право на спадкове дворянство. У цей же час він змінив прізвище Вернацький на Вернадський. У документах Київського військового госпіталю за 1827–1831 рр. Вернадський числився як ординатор, штаб-лікар, колезький радник (Див.: Бойчак М. П. История Киевского военного госпиталя / М. П. Бойчак. – Київ : Преса України, 2005. – С. 285). Помер у 1838 р.
 
Мати – Катерина Яківна Короленко – «малоросійська дворянка». Її батько є прадідом відомого письменника Володимира Галактіоновича Короленка. Відомо, що після одруження Катерина Вернацька разом з чоловіком супроводжувала військовий шпиталь. Подружжя Вернацьких протягом першого десятиліття спільного життя приймало участь з військовим шпиталем практично в усіх великих європейських війнах до 1815 р. Г. Аксьонов пише, що у родині Вернадських існувало припущення, що можливо саме подружжя Вернацьких було зображено Л. Толстим на сторінках роману “Война и мир” у тій главі, де Микола Ростов опинився під час австрійського походу в «хозяйстве лекарской жены» або, можливо, йшлося про інший епізод, пов'язаний з Андрієм Болконським (Див.: Аксенов Г. П. Вернадский. – С. 10). У 1819 р. Василь Іванович працював штаб-лікарем Київського військового госпіталю. У 1826 р. він дослужився до звання колезького радника, що давало право на спадкове дворянство. У цей же час він змінив прізвище Вернацький на Вернадський. У документах Київського військового госпіталю за 1827–1831 рр. Вернадський числився як ординатор, штаб-лікар, колезький радник (Див.: Бойчак М. П. История Киевского военного госпиталя / М. П. Бойчак. – Київ : Преса України, 2005. – С. 285). Помер у 1838 р.
  
З усіх дітей, що народилися у родині Вернацьких – Вернадських, вижив тільки один син Іван. З дитинства І. Вернадський відрізнявся неабиякими здібностями, зокрема до математики та мов, добре вчився у Київській гімназії. У 1837 р. з дозволу попечителя Київського навчального округу Є. фон Брадке, не закінчивши повного гімназійного курсу, що складався у той час із 7 класів, І. Вернадський успішно склав вступні іспити до Університету Св. Володимира і був зарахований казеннокоштним студентом I відділення філософського факультету. Університет Св. Володимира він закінчив у 1841 р. з відмінними результатами. За працю «Изложить и критически рассмотреть замечательнейшие мнения народов и мыслителей о состоянии человеческих душ за гробом», що була написана під впливом платонівської філософії, був нагороджений золотою медаллю (Див.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского ун-та Св. Владимира (1834–1884). – К., 1884. – С. 98). Після закінчення курсу отримав ступінь кандидата філософії і був направлений учителем російської словесності (мови та літератури) спочатку у Кам’янець-Подільську гімназію, а у 1842 р. – 2-гу Київську гімназію.
+
З усіх дітей, що народилися у родині Вернацьких – Вернадських, вижив тільки один син Іван. З дитинства І. Вернадський відрізнявся неабиякими здібностями, зокрема до математики та мов, добре вчився у Київській гімназії. У 1837 р. з дозволу попечителя Київського навчального округу Є. фон Брадке, не закінчивши повного гімназійного курсу, що складався у той час із 7 класів, І. Вернадський успішно склав вступні іспити до Університету Св. Володимира і був зарахований казеннокоштним студентом I відділення філософського факультету. Університет Св. Володимира він закінчив у 1841 р. з відмінними результатами. За працю «Изложить и критически рассмотреть замечательнейшие мнения народов и мыслителей о состоянии человеческих душ за гробом», що була написана під впливом платонівської філософії, був нагороджений золотою медаллю (Див.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского ун-та Св. Владимира (1834–1884). – Киев, 1884. – С. 98). Після закінчення курсу отримав ступінь кандидата філософії і був направлений учителем російської словесності (мови та літератури) спочатку у Кам’янець-Подільську гімназію, а у 1842 р. – 2-гу Київську гімназію.
  
Працюючи вчителем, І. Вернадський продовжував самостійну наукову роботу, цікавився слов’янською, зокрема українською літературою. Невдовзі у І. В. Вернадського з’являється можливість як в одного з найздібніших студентів університету отримати стипендію для продовження освіти за кордоном. Він сподівається на стипендію для студій зі славістики. Проте вона була присуджена іншому претендентові. Йому дісталася стипендія для студій з політичної економії (Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета Св. Владимира / М. Ф. Владимирский-Буданов. – К., 1884. – Т. 1. – С. 373). У 1843 р. І. В. Вернадського приймають на кафедру політичної економії, що у той час належала до історико-філологічного факультету, і відразу відправляють на три роки за кордон для стажування і підготовки до професорського звання. Він навчається у Берлінському та Гейдельберзькому університетах, слухає лекції відомих економістів у Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Англії. У нагоді стає досконале знання основних європейських мов. Він знав англійську, німецьку, французьку, італійську та всі слов’янські мови. За кордоном І. Вернадський спілкується з відомими вченими, знайомиться з економічними установами, подорожує провідними промисловими центрами Англії, знайомиться зі станом виробництва і торгівлі. У 1846 р. закінчився термін перебування І. Вернадського за кордоном.
+
Працюючи вчителем, І. Вернадський продовжував самостійну наукову роботу, цікавився слов’янською, зокрема українською літературою. Невдовзі у І. В. Вернадського з’являється можливість як в одного з найздібніших студентів університету отримати стипендію для продовження освіти за кордоном. Він сподівається на стипендію для студій зі славістики. Проте вона була присуджена іншому претендентові. Йому дісталася стипендія для студій з політичної економії (Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета Св. Владимира / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Киев, 1884. – Т. 1. – С. 373). У 1843 р. І. В. Вернадського приймають на кафедру політичної економії, що у той час належала до історико-філологічного факультету, і відразу відправляють на три роки за кордон для стажування і підготовки до професорського звання. Він навчається у Берлінському та Гейдельберзькому університетах, слухає лекції відомих економістів у Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Англії. У нагоді стає досконале знання основних європейських мов. Він знав англійську, німецьку, французьку, італійську та всі слов’янські мови. За кордоном І. Вернадський спілкується з відомими вченими, знайомиться з економічними установами, подорожує провідними промисловими центрами Англії, знайомиться зі станом виробництва і торгівлі. У 1846 р. закінчився термін перебування І. Вернадського за кордоном.
  
 
У 1847 р. Вернадський захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О теории потребностей» і почав викладацьку діяльність у Київському університеті, читав курс політичної економії. У 1849 р. – захистив у Московському університеті докторську дисертацію з проблем історії економічних учень – «Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века». Це дало йому можливість у 1850 р. стати професором політичної економії і статистики Московського університету. “Виклад основних теоретичних засад політичної економії, – зазначають В. Д. Базилевич і В. А. Короткий – автори ґрунтовного дослідження про І. Вернадського, – молодий професор розпочинав з розгляду визначальних ідей, на базі яких відбулося становлення науки. Він намагався показати історію ідей як органічно цілісний процес, у якому факти лише обґрунтовують загальні закони. Політична економія розглядалася ним як теорія праці в найширшому значенні цього слова. Переходячи до висвітлення наукових положень, Вернадський намагався вибудувати їх на якомога ширшій теоретичній базі, і тому ввів у свій виклад теорію потреб. Від неї він переходив до законів праці і визначав відношення між працею і потребами, з одного боку, та працею і володінням, з іншого. З аналізу цих відносин «випливало саме собою значення праці в його різноманітних впливах і наслідках, і у такий спосіб відбувався перехід до теорії виробництва і дохідності взагалі. Ціна, закони обігу і суперництва та ін., з усіма їх практичними примітками й висновками – знаходили тут собі місце».
 
У 1847 р. Вернадський захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О теории потребностей» і почав викладацьку діяльність у Київському університеті, читав курс політичної економії. У 1849 р. – захистив у Московському університеті докторську дисертацію з проблем історії економічних учень – «Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века». Це дало йому можливість у 1850 р. стати професором політичної економії і статистики Московського університету. “Виклад основних теоретичних засад політичної економії, – зазначають В. Д. Базилевич і В. А. Короткий – автори ґрунтовного дослідження про І. Вернадського, – молодий професор розпочинав з розгляду визначальних ідей, на базі яких відбулося становлення науки. Він намагався показати історію ідей як органічно цілісний процес, у якому факти лише обґрунтовують загальні закони. Політична економія розглядалася ним як теорія праці в найширшому значенні цього слова. Переходячи до висвітлення наукових положень, Вернадський намагався вибудувати їх на якомога ширшій теоретичній базі, і тому ввів у свій виклад теорію потреб. Від неї він переходив до законів праці і визначав відношення між працею і потребами, з одного боку, та працею і володінням, з іншого. З аналізу цих відносин «випливало саме собою значення праці в його різноманітних впливах і наслідках, і у такий спосіб відбувався перехід до теорії виробництва і дохідності взагалі. Ціна, закони обігу і суперництва та ін., з усіма їх практичними примітками й висновками – знаходили тут собі місце».
Рядок 22: Рядок 22:
 
З ім’ям Івана Васильовича Вернадського пов’язана діяльність політико-економічного комітету при Імператорському вільному економічному товаристві (1861–1872 рр.). Згадуючи про роботу І. Вернадського на посаді голови політико-економічного комітету, секретар товариства О. Ходнєв у 1869 р. писав: “Будучи избираем ежегодно в означенную должность … и обладая обширными сведениями по части политической экономии, И. В. Вернадский умел придать интерес деятельности комитета, который и сам учреждением своим обязан преимущественно инициативе г. Вернадского” (Цит. за: Абалкин Л. Размышления о родословной В. И. Вернадского / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2005. – № 10. – С. 147). Політико-економічний комітет було засновано у 1859 р., хоча практично він приступив до роботи лише після скасування кріпосного права 7 грудня 1861 р. Головою комітету було обрано І. Вернадського. Свою позицію стосовно ролі комітету пізніше він сформулював таким чином: “Вольное экономическое общество, чтобы быть последовательным, должно смотреть на политическую экономию не как на вспомогательную, а как на главную для себя науку. По крайней мере, так велит логика и современные потребности народа” (Цит. за: Абалкин Л. Размышления о родословной В. И. Вернадского. – С. 147). Вернадський прочитав на зборах комітету цикл лекцій «О земле в политико-экономическом отношении», «Об экономическом значении капитала» і «О мене и торговле».
 
З ім’ям Івана Васильовича Вернадського пов’язана діяльність політико-економічного комітету при Імператорському вільному економічному товаристві (1861–1872 рр.). Згадуючи про роботу І. Вернадського на посаді голови політико-економічного комітету, секретар товариства О. Ходнєв у 1869 р. писав: “Будучи избираем ежегодно в означенную должность … и обладая обширными сведениями по части политической экономии, И. В. Вернадский умел придать интерес деятельности комитета, который и сам учреждением своим обязан преимущественно инициативе г. Вернадского” (Цит. за: Абалкин Л. Размышления о родословной В. И. Вернадского / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2005. – № 10. – С. 147). Політико-економічний комітет було засновано у 1859 р., хоча практично він приступив до роботи лише після скасування кріпосного права 7 грудня 1861 р. Головою комітету було обрано І. Вернадського. Свою позицію стосовно ролі комітету пізніше він сформулював таким чином: “Вольное экономическое общество, чтобы быть последовательным, должно смотреть на политическую экономию не как на вспомогательную, а как на главную для себя науку. По крайней мере, так велит логика и современные потребности народа” (Цит. за: Абалкин Л. Размышления о родословной В. И. Вернадского. – С. 147). Вернадський прочитав на зборах комітету цикл лекцій «О земле в политико-экономическом отношении», «Об экономическом значении капитала» і «О мене и торговле».
  
На одному із засідань комітету навесні 1868 р. І Вернадський під час гострого обговорення з приводу недопустимості змішування великого виробництва і великої земельної власності втратив свідомість: у нього стався крововилив у мозок. Внаслідок удару Вернадський втратив можливість чітко розмовляти і не міг більше займатися викладацькою та суспільною діяльністю. За порадою лікарів Вернадський з родиною переїхав до Харкова і у чині дійсного статського радника очолив Харківську контору Державного банку, був членом правління Харківського земельного банку. У 1870 р. він був обраний також головою місцевого товариства взаємного кредиту. Науковою роботою у ті роки Вернадський практично не займався. Проте тиха посада керуючого, спокійний ритм життя російської провінції, незважаючи на глибокі українські симпатії, швидко надокучили Вернадському, його тягнуло до столиці, з її активним суспільним життям. У 1876 р. він виходить у відставку і родина повертається до Петербурга. Там Вернадський знову почав видавати економічний журнал, відкрив видавничу фірму «Славянская печатня» та магазин «Книжник» на Невському проспекті. На сторінках видань І. В. Вернадського публікувалися матеріали, в яких обговорювалися гострі економічні проблеми. У 1881 р. вийшов підготовлений І. Вернадським до видання російською мовою, з обширними коментарями, І том шеститомного «Курса политической экономии» Генріха Шторха під назвою «Курс политической экономии, или Изложение начал, обусловливающих народное благоденствие» (Шторх Г. Курс политической экономии, или Изложение начал, обусловливающих народное благоденствие : Сочинение, служившее руководством при воспитании Их И. В. ВВ. КК. Николая и Михаила Павловичей / Генрих Шторх ; пер. с фр. с биографич. очерком автора ; под ред. и с заметками И. В. Вернадского. – Т. 1. – СПб., 1881. – 304 с). На початку 1881 року у І. Вернадського стався другий удар, після якого він так і не зміг одужати. Помер І. В. Вернадський у березні 1884 р.
+
На одному із засідань комітету навесні 1868 р. І Вернадський під час гострого обговорення з приводу недопустимості змішування великого виробництва і великої земельної власності втратив свідомість: у нього стався крововилив у мозок. Внаслідок удару Вернадський втратив можливість чітко розмовляти і не міг більше займатися викладацькою та суспільною діяльністю. За порадою лікарів Вернадський з родиною переїхав до Харкова і у чині дійсного статського радника очолив Харківську контору Державного банку, був членом правління Харківського земельного банку. У 1870 р. він був обраний також головою місцевого товариства взаємного кредиту. Науковою роботою у ті роки Вернадський практично не займався. Проте тиха посада керуючого, спокійний ритм життя російської провінції, незважаючи на глибокі українські симпатії, швидко надокучили Вернадському, його тягнуло до столиці, з її активним суспільним життям. У 1876 р. він виходить у відставку і родина повертається до Петербурга. Там Вернадський знову почав видавати економічний журнал, відкрив видавничу фірму «Славянская печатня» та магазин «Книжник» на Невському проспекті. На сторінках видань І. В. Вернадського публікувалися матеріали, в яких обговорювалися гострі економічні проблеми. У 1881 р. вийшов підготовлений І. Вернадським до видання російською мовою, з обширними коментарями, І том шеститомного «Курса политической экономии» Генріха Шторха під назвою «Курс политической экономии, или Изложение начал, обусловливающих народное благоденствие» (Шторх Г. Курс политической экономии, или Изложение начал, обусловливающих народное благоденствие : Сочинение, служившее руководством при воспитании Их И. В. ВВ. КК. Николая и Михаила Павловичей / Генрих Шторх ; пер. с фр. с биографич. очерком автора ; под ред. и с заметками И. В. Вернадского. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1881. – 304 с). На початку 1881 року у І. Вернадського стався другий удар, після якого він так і не зміг одужати. Помер І. В. Вернадський у березні 1884 р.
  
Науковий доробок вченого досить вагомий і різноманітний стосовно економічної проблематики, про що свідчить, зокрема, список його праць (Перелік його праць подано у виданнях: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 842–844 ; І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 858–862). Питання, що цікавили його і знайшли висвітлення у працях, торкались проблем теорії та історії економічної науки та актуальних проблем економічного розвитку країни. Значне місце в його науковому доробку посідала статистика, яку він читав у Київському й Московському університетах. За свідченням М. Птухи, він був одним із тих професорів, що заклали основи нового, «численного направления» у статистиці (Див.: Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 140).
+
Науковий доробок вченого досить вагомий і різноманітний стосовно економічної проблематики, про що свідчить, зокрема, список його праць (Перелік його праць подано у виданнях: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 842–844 ; І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 858–862). Питання, що цікавили його і знайшли висвітлення у працях, торкались проблем теорії та історії економічної науки та актуальних проблем економічного розвитку країни. Значне місце в його науковому доробку посідала статистика, яку він читав у Київському й Московському університетах. За свідченням М. Птухи, він був одним із тих професорів, що заклали основи нового, «численного направления» у статистиці (Див.: Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 140).
  
 
Проте переважна кількість праць Вернадського присвячена політичній економії. Як свідчать сучасники вченого, курс політичної економії і статистики він викладав за власними записами: політичну економію – «придерживаясь в изложении теории производства Смита и Шторха, в изложении теории экономического владения Рикардо, в учении же о кредите М. Шевалье» (Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского университета Св. Владимира. – Т. 1. – С. 437).
 
Проте переважна кількість праць Вернадського присвячена політичній економії. Як свідчать сучасники вченого, курс політичної економії і статистики він викладав за власними записами: політичну економію – «придерживаясь в изложении теории производства Смита и Шторха, в изложении теории экономического владения Рикардо, в учении же о кредите М. Шевалье» (Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского университета Св. Владимира. – Т. 1. – С. 437).
Рядок 36: Рядок 36:
 
І. Вернадський дає кілька визначень предмета політичної економії. Перш за все він трактує її як науку про господарство (Див.: І. Вернадський. Витоки … – С. 700). Автор наводить ряд визначень предмета політичної економії іншими економістами, погоджуючись з ними або критикуючи їх. Так, Вернадський аналізує визначення економістами політичної економії як науки про добробут, працю, цінність, багатство. Він виступає проти тих економістів, які називають предметом політичної економії багатство, і підкреслює, що вона вивчає лише один бік, одну властивість багатства – його цінність. Категорію вартості він фактично розглядає з позицій трудової теорії.
 
І. Вернадський дає кілька визначень предмета політичної економії. Перш за все він трактує її як науку про господарство (Див.: І. Вернадський. Витоки … – С. 700). Автор наводить ряд визначень предмета політичної економії іншими економістами, погоджуючись з ними або критикуючи їх. Так, Вернадський аналізує визначення економістами політичної економії як науки про добробут, працю, цінність, багатство. Він виступає проти тих економістів, які називають предметом політичної економії багатство, і підкреслює, що вона вивчає лише один бік, одну властивість багатства – його цінність. Категорію вартості він фактично розглядає з позицій трудової теорії.
  
Властивість речі задовольняти потреби Вернадський називає корисністю, або придатністю. «Годность, приданная вещи трудом, определяет стоимость» (І. Вернадський. Витоки … – С. 829). Отже, вартість у нього пов’язана з корисністю речі, яку їй надає праця. Дає він і більш чітке пояснення вартості: «Вартість визначається працею, а не корисністю» (Вернадский И. В. Очерк теории потребностей / И. В. Вернадский. – СПб., 1852. – С. 34). З’ясовує Вернадський і сутність такої категорії, як цінність. «Ценность по своей природе не может быть иною, кроме меновой; потому что без мены не может быть и ценности: может быть только годность или стоимость вещи. Ценность выражает уже оценку вещи получателем» (І. Вернадський. Витоки … – С. 829). Вернадський виступає проти суб’єктивістських трактувань цінності. Заперечуючи професору Рау, він писав: «Ценность не изменяется от нашего суждения или от нашего понятия: она лежит в природе наших отношений и в свойстве самих вещей. Наше незнание, наша леность или наша небрежность, а иногда и наша гордость могут изменять цену вещей, возвышая или понижая ее; но это также мало соответствует истинной ценности, как сумме усилий, потребных для произведения этой вещи в данный момент времени, как воровская цена или приобретение насилием» (І. Вернадський. Витоки … – С. 833).
+
Властивість речі задовольняти потреби Вернадський називає корисністю, або придатністю. «Годность, приданная вещи трудом, определяет стоимость» (І. Вернадський. Витоки … – С. 829). Отже, вартість у нього пов’язана з корисністю речі, яку їй надає праця. Дає він і більш чітке пояснення вартості: «Вартість визначається працею, а не корисністю» (Вернадский И. В. Очерк теории потребностей / И. В. Вернадский. – Санкт-Петербург, 1852. – С. 34). З’ясовує Вернадський і сутність такої категорії, як цінність. «Ценность по своей природе не может быть иною, кроме меновой; потому что без мены не может быть и ценности: может быть только годность или стоимость вещи. Ценность выражает уже оценку вещи получателем» (І. Вернадський. Витоки … – С. 829). Вернадський виступає проти суб’єктивістських трактувань цінності. Заперечуючи професору Рау, він писав: «Ценность не изменяется от нашего суждения или от нашего понятия: она лежит в природе наших отношений и в свойстве самих вещей. Наше незнание, наша леность или наша небрежность, а иногда и наша гордость могут изменять цену вещей, возвышая или понижая ее; но это также мало соответствует истинной ценности, как сумме усилий, потребных для произведения этой вещи в данный момент времени, как воровская цена или приобретение насилием» (І. Вернадський. Витоки … – С. 833).
  
 
У цьому, як і в багатьох інших питаннях, Вернадський стоїть на позиціях класичної школи. Сміта він називає батьком політичної економії, який здійснив у ній системний аналіз, високо оцінює він і Рікардо як визначного дослідника у галузі політичної економії. Але при цьому він не заперечує заслуг Бастіа, Мальтуса та ін.
 
У цьому, як і в багатьох інших питаннях, Вернадський стоїть на позиціях класичної школи. Сміта він називає батьком політичної економії, який здійснив у ній системний аналіз, високо оцінює він і Рікардо як визначного дослідника у галузі політичної економії. Але при цьому він не заперечує заслуг Бастіа, Мальтуса та ін.
Рядок 98: Рядок 98:
 
Обстоюючи ці погляди, Вернадський вступає у полеміку з такими письменниками і публіцистами, як В. Панаєв, М. Добролюбов, М. Чернишевський, які виступали за збереження общинної власності. Розгорнулась запекла дискусія, в яку були втягнуті, крім «Современника» і видань Вернадського, ряд інших журналів. На обговорення було поставлене питання, що краще для успішного розвитку землеробства – общинне володіння землею чи приватне. Вернадський і його прихильники виступали за приватне володіння. Вони доводили, що сільське господарство може успішно розвиватись лише за умов вільної праці і використання вартісних відносин, властивих буржуазному суспільству. Цю ідею, зокрема, палко відстоював Д. М. Струков. Чернишевський, захищаючи общину, ставив завданням пропаганду своєї власної програми аграрних перетворень, тобто революційної програми ліквідації кріпацтва. Чернишевський підтримував демократичні позиції Вернадського і його видань у питанні критики кріпацтва, але критикував Вернадського за наявність антисоціалістичних тенденцій у його програмі.
 
Обстоюючи ці погляди, Вернадський вступає у полеміку з такими письменниками і публіцистами, як В. Панаєв, М. Добролюбов, М. Чернишевський, які виступали за збереження общинної власності. Розгорнулась запекла дискусія, в яку були втягнуті, крім «Современника» і видань Вернадського, ряд інших журналів. На обговорення було поставлене питання, що краще для успішного розвитку землеробства – общинне володіння землею чи приватне. Вернадський і його прихильники виступали за приватне володіння. Вони доводили, що сільське господарство може успішно розвиватись лише за умов вільної праці і використання вартісних відносин, властивих буржуазному суспільству. Цю ідею, зокрема, палко відстоював Д. М. Струков. Чернишевський, захищаючи общину, ставив завданням пропаганду своєї власної програми аграрних перетворень, тобто революційної програми ліквідації кріпацтва. Чернишевський підтримував демократичні позиції Вернадського і його видань у питанні критики кріпацтва, але критикував Вернадського за наявність антисоціалістичних тенденцій у його програмі.
  
Коментуючи цю дискусію, М. О. Цаголов у свій час писав: «Полемика Вернадского против Чернышевского по вопросу об общественном землевладении по своему существу была борьбой буржуазного экономиста, боящегося социализма, против теоретика и пропагандиста социализма. Энергия, проявленная Вернадским в этой полемике, была вызвана не заботой о той или иной форме крестьянского землевладения, а стремлением не допустить распространения социалистических идей в России даже в самой элементарной форме» (Цаголов Н. А. Вопросы истории политической экономии / Н. А. Цаголов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С. 201). З таким трактуванням подій можна погодитися, переставивши лише акценти. Оцінку Вернадського як буржуазного економіста не слід вважати негативною, а Чернишевського – пропагандиста соціалізму – позитивною. Вернадський дійсно ставив питання про характер соціально-економічних перетворень у країні з буржуазно-демократичних, ліберальних позицій і не сприймав соціалістичних ідей. Події, що відбувалися у Росії, він зіставляв із соціально-економічним розвитком західних країн. Чернишевський, палкий патріот і захисник селянства, виступив з позицій селянського утопічного соціалізму. Очевидно, слід погодитися з оцінкою світогляду Чернишевського філософами, котрі відзначали, що коли в загально-філософській постановці питання Чернишевський піднімався на величезну висоту, то у вирішенні конкретно-історичних завдань Росії робив хибні висновки (Див.: Розенталь М. М. Философские взгляды Н. Г. Чернышевского / М. М. Розенталь ; АН СССР, Ин-т философии. – М. : Госполитиздат, 1948. – С. 128–140).
+
Коментуючи цю дискусію, М. О. Цаголов у свій час писав: «Полемика Вернадского против Чернышевского по вопросу об общественном землевладении по своему существу была борьбой буржуазного экономиста, боящегося социализма, против теоретика и пропагандиста социализма. Энергия, проявленная Вернадским в этой полемике, была вызвана не заботой о той или иной форме крестьянского землевладения, а стремлением не допустить распространения социалистических идей в России даже в самой элементарной форме» (Цаголов Н. А. Вопросы истории политической экономии / Н. А. Цаголов. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С. 201). З таким трактуванням подій можна погодитися, переставивши лише акценти. Оцінку Вернадського як буржуазного економіста не слід вважати негативною, а Чернишевського – пропагандиста соціалізму – позитивною. Вернадський дійсно ставив питання про характер соціально-економічних перетворень у країні з буржуазно-демократичних, ліберальних позицій і не сприймав соціалістичних ідей. Події, що відбувалися у Росії, він зіставляв із соціально-економічним розвитком західних країн. Чернишевський, палкий патріот і захисник селянства, виступив з позицій селянського утопічного соціалізму. Очевидно, слід погодитися з оцінкою світогляду Чернишевського філософами, котрі відзначали, що коли в загально-філософській постановці питання Чернишевський піднімався на величезну висоту, то у вирішенні конкретно-історичних завдань Росії робив хибні висновки (Див.: Розенталь М. М. Философские взгляды Н. Г. Чернышевского / М. М. Розенталь ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Госполитиздат, 1948. – С. 128–140).
  
 
Оцінюючи в цілому світогляд І. Вернадського, слід зазначити, що у питанні економічної теорії він чітко стояв на позиціях класичної школи політичної економії. Він виступав прихильником буржуазно-демократичних перетворень у країні, піклувався про розвиток промисловості, виступаючи захисником передових, найбільш розвинених у соціально-економічному і технічному відношенні форм промислового виробництва.
 
Оцінюючи в цілому світогляд І. Вернадського, слід зазначити, що у питанні економічної теорії він чітко стояв на позиціях класичної школи політичної економії. Він виступав прихильником буржуазно-демократичних перетворень у країні, піклувався про розвиток промисловості, виступаючи захисником передових, найбільш розвинених у соціально-економічному і технічному відношенні форм промислового виробництва.
Рядок 107: Рядок 107:
 
<br>
 
<br>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Васильовича Вернадського"><h3><center>Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик і демограф, економіст</center></h3>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Васильовича Вернадського"><h3><center>Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик і демограф, економіст</center></h3>
«И. В. Вернадский был первым представителем численного направления в университетской статистике, которое приобрело частичное распространение в России только со второй половины 60-х годов… Общая характеристика его приведена в статье о Киевском университете. К ней следует прибавить следующее место из его автобиографии: «Экономические законы он признавал всеобщими, независящими от произвола человеческого. Движение народонаселения вместе с теориею, основание которой положено Мальтусом, Вернадский относил к статистике, а потому в политической экономии рассматривал население только как элемент труда»… В Отчете Московского университета … читаем: «В развитии отдельных рубрик руководствовался классическими сочинениями по обеим наукам и лучшими монографиями»… В этой общей фразе выразился протест талантливого и оригинального статистика И. В. Вернадского против стремления правительства уложить статистику в прокрустово ложе, сократить не только ее объем, но сделать содержание соответствующим «видам правительства»».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 140.</small>
+
«И. В. Вернадский был первым представителем численного направления в университетской статистике, которое приобрело частичное распространение в России только со второй половины 60-х годов… Общая характеристика его приведена в статье о Киевском университете. К ней следует прибавить следующее место из его автобиографии: «Экономические законы он признавал всеобщими, независящими от произвола человеческого. Движение народонаселения вместе с теориею, основание которой положено Мальтусом, Вернадский относил к статистике, а потому в политической экономии рассматривал население только как элемент труда»… В Отчете Московского университета … читаем: «В развитии отдельных рубрик руководствовался классическими сочинениями по обеим наукам и лучшими монографиями»… В этой общей фразе выразился протест талантливого и оригинального статистика И. В. Вернадского против стремления правительства уложить статистику в прокрустово ложе, сократить не только ее объем, но сделать содержание соответствующим «видам правительства»».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 140.</small>
  
  
«… Теоретические воззрения И. В. Вернадского на статистику … для того времени означали переворот в университетской науке, ориентирующейся на государствоведение».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР  / М. В. Птуха ; АН СССР. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 141.</small>
+
«… Теоретические воззрения И. В. Вернадского на статистику … для того времени означали переворот в университетской науке, ориентирующейся на государствоведение».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР  / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 141.</small>
  
 
<h3><center>Іван-Святослав Коропецький (1921–2012) – американський економіст, дослідник історії українського господарства</center></h3>«Порівняно мало уваги відводиться справді чи не найвидатнішому, поряд із Михайлом Туган-Барановським та Євгеном Слуцьким, українському економістові Івану Вернадському. Його праці – це просто-таки невичерпна і не досліджена криниця економічної науки того часу. Надзвичайно талановитий та плідний учений, він зробив вагомий внесок в економічну теорію, історію економічної думки, дослідження проблем звільнення кріпаків, монетарної економіки, економіки сільського господарства, економічної історії, зовнішньої торгівлі тощо. Крім того, Вернадський був невтомним видавцем економічних праць та періодичних публікацій, де торкався великого числа економічних та інших проблем. Але він був офіційно класифікований як «ліберал», і про нього лише дуже скромно згадується в підручнику. Ходили недавно чутки, що в Москві готуються повне видання праць Івана Вернадського та ґрунтовна монографія про нього. А його земляки і далі «б'ють мертву коняку» – соціальну несправедливість – у дусі середини минулого століття. А тоді знову нарікатимуть, що Москва «вкрала» в нас ще одну особистість».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коропецький І.-С.''' Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки  / І.-С. Коропецький. – Київ : Либідь, 1995. – С.216.</small>
 
<h3><center>Іван-Святослав Коропецький (1921–2012) – американський економіст, дослідник історії українського господарства</center></h3>«Порівняно мало уваги відводиться справді чи не найвидатнішому, поряд із Михайлом Туган-Барановським та Євгеном Слуцьким, українському економістові Івану Вернадському. Його праці – це просто-таки невичерпна і не досліджена криниця економічної науки того часу. Надзвичайно талановитий та плідний учений, він зробив вагомий внесок в економічну теорію, історію економічної думки, дослідження проблем звільнення кріпаків, монетарної економіки, економіки сільського господарства, економічної історії, зовнішньої торгівлі тощо. Крім того, Вернадський був невтомним видавцем економічних праць та періодичних публікацій, де торкався великого числа економічних та інших проблем. Але він був офіційно класифікований як «ліберал», і про нього лише дуже скромно згадується в підручнику. Ходили недавно чутки, що в Москві готуються повне видання праць Івана Вернадського та ґрунтовна монографія про нього. А його земляки і далі «б'ють мертву коняку» – соціальну несправедливість – у дусі середини минулого століття. А тоді знову нарікатимуть, що Москва «вкрала» в нас ще одну особистість».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коропецький І.-С.''' Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки  / І.-С. Коропецький. – Київ : Либідь, 1995. – С.216.</small>
Рядок 125: Рядок 125:
 
«Исторические традиции русской политической экономии, тесно связывающие полезность и затраты труда как два элемента экономической ценности, особенно наглядно проявились в многочисленных трудах И. В. Вернадского, его жены М. М. Вернадской и их сына – В. И. Вернадского – разностороннего ученого, основателя науки о ноосфере. В первой крупной работе И. В. Вернадского "Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX в.", которую он в 1849 г. защитил в качестве докторской диссертации в МГУ, наглядно обнаруживается творческий подход к классическому наследию, в особенности к отстаиванию трудовой теории стоимости в ее развитом варианте. Он выступил ревностным защитником труда как единственного источника ценности: "Труд, главный и единственный источник богатства, не пользовался никакими правами гражданскими и часто бывал заклеймен каким-то позором. Общественная власть, эта высшая хранительница священных интересов общества, постоянно приходила в столкновение с индивидуальной волей, не понимавшей ни своего отношения к ней, ни истинной своей выгоды. Везде существовал какой-то хаос, какая-то неопределенность и неясность воззрений; везде была борьба, не скажу – неразумная, потому что это было бы клеветою на Провидение, но по крайней мере странная и бессознательная". И Вернадский резко выступил против приниженного положения труда, выставляя последний в качестве истинного источника всякого богатства, намеченного Провидением и Священным писанием, когда труд человека становится единственным и главным созидателем ценностей. В такой постановке труд становится благороднейшим занятием, источником радости и вдохновения, создателем всего живого и ценного, всего прекрасного в этом мире.
 
«Исторические традиции русской политической экономии, тесно связывающие полезность и затраты труда как два элемента экономической ценности, особенно наглядно проявились в многочисленных трудах И. В. Вернадского, его жены М. М. Вернадской и их сына – В. И. Вернадского – разностороннего ученого, основателя науки о ноосфере. В первой крупной работе И. В. Вернадского "Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX в.", которую он в 1849 г. защитил в качестве докторской диссертации в МГУ, наглядно обнаруживается творческий подход к классическому наследию, в особенности к отстаиванию трудовой теории стоимости в ее развитом варианте. Он выступил ревностным защитником труда как единственного источника ценности: "Труд, главный и единственный источник богатства, не пользовался никакими правами гражданскими и часто бывал заклеймен каким-то позором. Общественная власть, эта высшая хранительница священных интересов общества, постоянно приходила в столкновение с индивидуальной волей, не понимавшей ни своего отношения к ней, ни истинной своей выгоды. Везде существовал какой-то хаос, какая-то неопределенность и неясность воззрений; везде была борьба, не скажу – неразумная, потому что это было бы клеветою на Провидение, но по крайней мере странная и бессознательная". И Вернадский резко выступил против приниженного положения труда, выставляя последний в качестве истинного источника всякого богатства, намеченного Провидением и Священным писанием, когда труд человека становится единственным и главным созидателем ценностей. В такой постановке труд становится благороднейшим занятием, источником радости и вдохновения, создателем всего живого и ценного, всего прекрасного в этом мире.
 
Диссертация И. В. Вернадского проникнута подлинным гимном труду и создаваемым им ценностям. Источник ценности, – писал он, – "в строгом смысле и выражается в современной науке – труд". Источником всякого богатства и условием процветания промышленности и земледелия является свобода труда и прежде всего – "народного труда". Отсюда вытекал его самый глубокий тезис:
 
Диссертация И. В. Вернадского проникнута подлинным гимном труду и создаваемым им ценностям. Источник ценности, – писал он, – "в строгом смысле и выражается в современной науке – труд". Источником всякого богатства и условием процветания промышленности и земледелия является свобода труда и прежде всего – "народного труда". Отсюда вытекал его самый глубокий тезис:
"В настоящий период развития Политическая Экономия есть по преимуществу ''теория ценностей''"».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шухов Н. С. '''Математическая экономия в России, 1865–1995 : [монография] / Н. С. Шухов, М. П. Фрейдлин. – М. : Наука, 1996. – С. 250–251.</small>
+
"В настоящий период развития Политическая Экономия есть по преимуществу ''теория ценностей''"».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шухов Н. С. '''Математическая экономия в России, 1865–1995 : [монография] / Н. С. Шухов, М. П. Фрейдлин. – Москва : Наука, 1996. – С. 250–251.</small>
  
 
<h3><center>Лариса Павлівна Горкіна (1941–2013) – український науковець, професор, доктор економічних наук, лауреат премії імені М. І. Туган-Барановського</center></h3>«Показово, що І. Вернадський свою першу працю (що була захищена ним у 1847 р. як магістерська дисертація) присвятив проблемі потреб історії її постановки та трактування, починаючи від меркантилістів. Потреби він розглядав як ту межу, до якої, як до центру, тяжітимуть всі висновки науки. Розвиваючи ідеї французької школи, з якою був добре обізнаний (під час закордонного стажування І. Вернадський слухав, зокрема, лекції наступників Ж. Б. Сея по кафедрі політичної економії у Коллеж де Франс Мішеля Шевальє та Жерома Адольфа Бланкі), щодо ролі попиту у формуванні ціни виробничих послуг тощо, вчений писав: «Кожне бажання потреби викликає саме таку суму витрат; або від нашого організму, або від нашого стану, яка потрібна для його задоволення; отже, в масі ці витрати і будуть представляти наші потреби. Самі видозміни останніх необхідно виражаються у видозмінах перших». Разом з тим він вважав, що «кількість потреб прямо пропорційна засобам до їх задоволення».
 
<h3><center>Лариса Павлівна Горкіна (1941–2013) – український науковець, професор, доктор економічних наук, лауреат премії імені М. І. Туган-Барановського</center></h3>«Показово, що І. Вернадський свою першу працю (що була захищена ним у 1847 р. як магістерська дисертація) присвятив проблемі потреб історії її постановки та трактування, починаючи від меркантилістів. Потреби він розглядав як ту межу, до якої, як до центру, тяжітимуть всі висновки науки. Розвиваючи ідеї французької школи, з якою був добре обізнаний (під час закордонного стажування І. Вернадський слухав, зокрема, лекції наступників Ж. Б. Сея по кафедрі політичної економії у Коллеж де Франс Мішеля Шевальє та Жерома Адольфа Бланкі), щодо ролі попиту у формуванні ціни виробничих послуг тощо, вчений писав: «Кожне бажання потреби викликає саме таку суму витрат; або від нашого організму, або від нашого стану, яка потрібна для його задоволення; отже, в масі ці витрати і будуть представляти наші потреби. Самі видозміни останніх необхідно виражаються у видозмінах перших». Разом з тим він вважав, що «кількість потреб прямо пропорційна засобам до їх задоволення».
  
При всій непевності та поверховості розгляду проблеми цінності, виробництва й розподілу (що відзначає, зокрема, І.-С. Коропецький у своєму дослідженні поглядів І. Вернадського), український вчений дав визначення цінності, що значно глибше від тих марксистських уявлень у цьому питанні, які багато наших економістів зберігають і до сьогодні. Розрізнюючи слідом за Смітом споживну цінність (у Вернадського «вартість або придатність») від мінової цінності, він разом з тим писав: «Цінність за своєю природою не може бути іншою, крім мінової, тому що без міни не може бути й цінності: може бути тільки придатність або вартість речі. Цінність виражає вже оцінку речі покупцем». Саме в цьому останньому багато десятиліть відмовляла економічна наука в колишньому СРСР як теорії цінності – ціни, так і населенню у практиці його споживання».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Горкіна Л. П.''' Стан та рівень уявлень про ринкову економіку в Україні на рубежі ХІХ–ХХ ст. / Л. П. Горкіна // Історія народного господарства та економічної думки України : міжвід. зб. наук. праць / Ін-т екон. НАНУ ; [ред. Т. І. Дерев’янкін]. – К. ; Тернопіль, 1998. – Вип. 30. – С. 143–144.</small>
+
При всій непевності та поверховості розгляду проблеми цінності, виробництва й розподілу (що відзначає, зокрема, І.-С. Коропецький у своєму дослідженні поглядів І. Вернадського), український вчений дав визначення цінності, що значно глибше від тих марксистських уявлень у цьому питанні, які багато наших економістів зберігають і до сьогодні. Розрізнюючи слідом за Смітом споживну цінність (у Вернадського «вартість або придатність») від мінової цінності, він разом з тим писав: «Цінність за своєю природою не може бути іншою, крім мінової, тому що без міни не може бути й цінності: може бути тільки придатність або вартість речі. Цінність виражає вже оцінку речі покупцем». Саме в цьому останньому багато десятиліть відмовляла економічна наука в колишньому СРСР як теорії цінності – ціни, так і населенню у практиці його споживання».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Горкіна Л. П.''' Стан та рівень уявлень про ринкову економіку в Україні на рубежі ХІХ–ХХ ст. / Л. П. Горкіна // Історія народного господарства та економічної думки України : міжвід. зб. наук. праць / Ін-т екон. НАНУ ; [ред. Т. І. Дерев’янкін]. – Київ ; Тернопіль, 1998. – Вип. 30. – С. 143–144.</small>
  
 
«Найбільш виразно характер сприйняття і розвитку українськими економістами теоретичних ідей класичної школи та її нормативного аспекту на ґрунті реалій Російської імперії відбився у працях одного з останніх адептів цієї школи І. Вернадського – професора Київського, а згодом Московського університетів, ученого-економіста, відомого вже свого часу не тільки в Російській імперії, а й у Західній Європі. Поряд з проблемами історії економічної думки, економічної теорії і статистики І. Вернадський багато уваги приділяв міжнародним економічним відносинам, теорії зовнішньої торгівлі, проблемам сільського господарства, його реформування та ін. В аспекті цього дослідження особливої ваги набувають його праці з проблем підготовки господарської реформи 1861 p., обгрунтування ним вигідності приватного землеволодіння порівняно з общинним тощо».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Горкіна Л. П.''' Нормативний аспект економічної теорії у працях українських економістів ХІХ ст. / Л. П. Горкіна // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. праць / Ін-т економіки НАНУ ; ред. Т. І. Дерев’янкін. – Київ : Ін-т економіки НАН України, 2003. – Вип. 35–36. – С. 194.</small>
 
«Найбільш виразно характер сприйняття і розвитку українськими економістами теоретичних ідей класичної школи та її нормативного аспекту на ґрунті реалій Російської імперії відбився у працях одного з останніх адептів цієї школи І. Вернадського – професора Київського, а згодом Московського університетів, ученого-економіста, відомого вже свого часу не тільки в Російській імперії, а й у Західній Європі. Поряд з проблемами історії економічної думки, економічної теорії і статистики І. Вернадський багато уваги приділяв міжнародним економічним відносинам, теорії зовнішньої торгівлі, проблемам сільського господарства, його реформування та ін. В аспекті цього дослідження особливої ваги набувають його праці з проблем підготовки господарської реформи 1861 p., обгрунтування ним вигідності приватного землеволодіння порівняно з общинним тощо».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Горкіна Л. П.''' Нормативний аспект економічної теорії у працях українських економістів ХІХ ст. / Л. П. Горкіна // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. праць / Ін-т економіки НАНУ ; ред. Т. І. Дерев’янкін. – Київ : Ін-т економіки НАН України, 2003. – Вип. 35–36. – С. 194.</small>
Рядок 138: Рядок 138:
 
</div></spoiler>
 
</div></spoiler>
 
<br>
 
<br>
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Библиографический очерк истории систематической статистики'''. Приложение к экономическому указателю, издаваемому под ред. И. В. Вернадского.–  СПб., 1858. – Т. 1, кн. 1. – 40 с.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''Б237870'''
+
<spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Библиографический очерк истории систематической статистики'''. Приложение к экономическому указателю, издаваемому под ред. И. В. Вернадского.–  Санкт-Петербург, 1858. – Т. 1, кн. 1. – 40 с.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''Б237870'''
 
<li>'''Задача статистики''' [Электронный ресурс] / И. Вернадский // Журнал Министерства внутренних дел. – 1852. – Ч. 74, отд. 2. – <u>'''[[Медіа:Vernadsky_The_Task_of_Statistics.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 61–92</span>]]'''</u>.
 
<li>'''Задача статистики''' [Электронный ресурс] / И. Вернадский // Журнал Министерства внутренних дел. – 1852. – Ч. 74, отд. 2. – <u>'''[[Медіа:Vernadsky_The_Task_of_Statistics.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 61–92</span>]]'''</u>.
<li>'''Задача статистики''' / И. В. Вернадский // Хрестоматия по истории русской статистики : (История теоретических взглядов) / сост. Н. К. Дружинин. – М. : Госстатиздат, 1963. – С. 221–238.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''31  Д76'''
+
<li>'''Задача статистики''' / И. В. Вернадский // Хрестоматия по истории русской статистики : (История теоретических взглядов) / сост. Н. К. Дружинин. – Москва : Госстатиздат, 1963. – С. 221–238.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''31  Д76'''
 
<li>'''Заметки к "Курсу политической экономии..." Генриха Шторха''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 695–857. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Заметки к "Курсу политической экономии..." Генриха Шторха''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 695–857. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
<li>'''Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века''' [Электронный ресурс] / И. Вернадский. – М., 1849. – <u>'''[[Медіа:Kritiko-istoricheskoe.pdf|<span style="color:#3366BB">122 с</span>]]'''</u>. – Режим доступа : '''[http://books.google.ru/books?id=kq1RAAAAMAAJ&printsec=frontcover&dq=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5+%D0%B8%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B5+%D0%BE%D0%B1+%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%C7%90+%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%C3%A9%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%C7%90&source=bl&ots=bfBZ_dM79s&sig=Zi4wY8SxDjuwDAfEvMV3GvZkkQs&hl=ru&ei=hxu7S4egINCfONH9-IcI&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CAYQ6AEwAA#v=onepage&q=&f=false Критико-историческое исследование...]'''
+
<li>'''Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века''' [Электронный ресурс] / И. Вернадский. – Москва, 1849. – <u>'''[[Медіа:Kritiko-istoricheskoe.pdf|<span style="color:#3366BB">122 с</span>]]'''</u>. – Режим доступа : '''[http://books.google.ru/books?id=kq1RAAAAMAAJ&printsec=frontcover&dq=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5+%D0%B8%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B5+%D0%BE%D0%B1+%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%C7%90+%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%C3%A9%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%C7%90&source=bl&ots=bfBZ_dM79s&sig=Zi4wY8SxDjuwDAfEvMV3GvZkkQs&hl=ru&ei=hxu7S4egINCfONH9-IcI&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CAYQ6AEwAA#v=onepage&q=&f=false Критико-историческое исследование...]'''
 
<li>'''Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 361–500. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 361–500. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Курс политической экономии, или изложение начал, обусловливающих народное благоденствие, Генриха Шторха''' : [отрывки] / И. В. Вернадский // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 613–635.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  І-90'''
 
<li>'''Курс политической экономии, или изложение начал, обусловливающих народное благоденствие, Генриха Шторха''' : [отрывки] / И. В. Вернадский // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 613–635.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  І-90'''
<li>'''Очерк истории политической экономии''' / И. Вернадский. – СПб., 1858. – 230 с.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''В019197'''
+
<li>'''Очерк истории политической экономии''' / И. Вернадский. – Санкт-Петербург, 1858. – 230 с.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''В019197'''
 
<li>'''Очерк истории политической экономии''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Очерк истории политической экономии''' / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Политическое равновесие и Англия''' [Электронный ресурс] / И. В. Вернадский. – М., 1855. – <u>'''[[Медіа:Politika_Anglija.pdf|<span style="color:#3366BB">ІІ, 136 с</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://dlib.rsl.ru/01003563172'''
 
<li>'''Политическое равновесие и Англия''' [Электронный ресурс] / И. В. Вернадский. – М., 1855. – <u>'''[[Медіа:Politika_Anglija.pdf|<span style="color:#3366BB">ІІ, 136 с</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://dlib.rsl.ru/01003563172'''
Рядок 153: Рядок 153:
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – СПб. : Брокгауз и Ефрон, 1892. – Т. 6 (полутом 11). – С. 38–39. – Режим доступа: '''http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Вернадский,_Иван_Васильевич'''<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э68'''
+
<spoiler text="Література"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1892. – Т. 6 (полутом 11). – С. 38–39. – Режим доступа: '''http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Вернадский,_Иван_Васильевич'''<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э68'''
<li>'''Энциклопедический словарь'''. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [М.] : ТЕРРА, 1990. – Т. 11. – С. 38–39.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э68'''
+
<li>'''Энциклопедический словарь'''. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 11. – С. 38–39.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э68'''
<li>'''Экономическая энциклопедия'''. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – М. : Сов. энцикл., 1972. – Т. 1. – С. 231–232.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э40'''
+
<li>'''Экономическая энциклопедия'''. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1972. – Т. 1. – С. 231–232.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Э40'''
 
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин [та ін.]. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 157–158.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Е40'''
 
<li>'''Економічна енциклопедія''' : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин [та ін.]. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 157–158.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Е40'''
 
<li>'''Енциклопедія історії України''' / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – <u>'''[[Медіа:enziclopediya istorii.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 485–486</span>]]'''</u>. – Режим доступу: '''http://www.history.org.ua/?litera&id=1124'''<br>''Шифр зберігання книги:'' '''9(С2)  Е68'''
 
<li>'''Енциклопедія історії України''' / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – <u>'''[[Медіа:enziclopediya istorii.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 485–486</span>]]'''</u>. – Режим доступу: '''http://www.history.org.ua/?litera&id=1124'''<br>''Шифр зберігання книги:'' '''9(С2)  Е68'''
<li>'''Большая энциклопедия''' : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – М. : ТЕРРА, 2006. – Т. 8. – С. 550.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Б79'''
+
<li>'''Большая энциклопедия''' : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 8. – С. 550.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''03  Б79'''
<li>'''Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г.''' : энциклопедия : в 2 т. – М. : РОССПЭН, 2008. – Т. 1. – С. 356–357.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33С1  Э40'''
+
<li>'''Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г.''' : энциклопедия : в 2 т. – Москва : РОССПЭН, 2008. – Т. 1. – С. 356–357.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33С1  Э40'''
 
<li>'''Абалкин Л.''' Размышления о родословной В. И. Вернадского / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2005. – № 10. – С. 144–148.
 
<li>'''Абалкин Л.''' Размышления о родословной В. И. Вернадского / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2005. – № 10. – С. 144–148.
<li>'''Аксенов Г. П.''' Вернадский / Г. П. Аксенов. – М. : Мол. гвардия, 2001. – 485 c. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 1000 (800)).<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НПБ України</font>''':'' '''А622373'''
+
<li>'''Аксенов Г. П.''' Вернадский / Г. П. Аксенов. – Москва : Мол. гвардия, 2001. – 485 c. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 1000 (800)).<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НПБ України</font>''':'' '''А622373'''
<li>'''Аникин А. В.''' Путь исканий : Социально-экономические идеи в России до марксизма / А. В. Аникин. – М. : Политиздат, 1990. – С. 236–243.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  А67'''
+
<li>'''Аникин А. В.''' Путь исканий : Социально-экономические идеи в России до марксизма / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1990. – С. 236–243.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  А67'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Вернадський Іван Васильович / В. Д. Базилевич // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – К., 2010. – Т. 1. – С. 108–113.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НПБ України</font>''':'' '''В62064'''
+
<li>'''Базилевич В. Д.''' Вернадський Іван Васильович / В. Д. Базилевич // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 108–113.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НПБ України</font>''':'' '''В62064'''
 
<li>'''Базилевич В. Д.''' Економіст Іван Васильович Вернадський / В. Д. Базилевич, В. А. Короткий // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 9–249. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Базилевич В. Д.''' Економіст Іван Васильович Вернадський / В. Д. Базилевич, В. А. Короткий // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 9–249. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Київ : Знання ; М. : Рыбари, 2011. – С. 891–897.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33  Б17'''
+
<li>'''Базилевич В. Д.''' Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Київ : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – С. 891–897.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33  Б17'''
<li>'''Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира''' (1834–1884) / сост. и изд. под ред. В. С. Иконникова. – К., 1884. – <u>'''[[Медіа:Biogr_slov_97-103.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 97–103</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://www.rare.univ.kiev.ua/ukr/showbook/showbook.php3?0477576'''<br>
+
<li>'''Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира''' (1834–1884) / сост. и изд. под ред. В. С. Иконникова. – Киев, 1884. – <u>'''[[Медіа:Biogr_slov_97-103.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 97–103</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://www.rare.univ.kiev.ua/ukr/showbook/showbook.php3?0477576'''<br>
 
''Шифр зберігання книги в <b><font color="#FF0000">НБУВ</font></b>:'' '''В 199254''' <br>
 
''Шифр зберігання книги в <b><font color="#FF0000">НБУВ</font></b>:'' '''В 199254''' <br>
 
''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича</font>''':'' '''378(К.ун-т) Биог'''
 
''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича</font>''':'' '''378(К.ун-т) Биог'''
Рядок 184: Рядок 184:
 
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., доповн. – Київ : Знання, 2005. – С. 267–274.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  З-68'''
 
<li>'''Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., доповн. – Київ : Знання, 2005. – С. 267–274.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  З-68'''
 
<li>'''Злупко С.''' Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 78–83.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  З-68'''
 
<li>'''Злупко С.''' Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 78–83.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  З-68'''
<li>'''История русской экономической мысли''' / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – М. : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 441–454, 842–844.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  И90'''
+
<li>'''История русской экономической мысли''' / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 441–454, 842–844.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  И90'''
<li>'''История экономических учений''' : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – М. : ИНФРА-М, 2010. – С. 340–342. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  И90'''
+
<li>'''История экономических учений''' : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 340–342. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  И90'''
 
<li>'''І. Вернадський. Витоки''' : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – 862 с. – (Славетні постаті)<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''І. Вернадський. Витоки''' : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – 862 с. – (Славетні постаті)<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., виправл. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 2. – С. 130–131.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  І-90'''
 
<li>'''Історія економічних учень''' : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., виправл. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 2. – С. 130–131.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  І-90'''
<li>'''Каратаев Н. К.''' Экономические науки в Московском университете (1755–1955) / Н. К. Каратаев. – [М.] : Изд-во Моск. ун-та, 1956. – С. 80–93.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  К21'''
+
<li>'''Каратаев Н. К.''' Экономические науки в Московском университете (1755–1955) / Н. К. Каратаев. – [Москва] : Изд-во Моск. ун-та, 1956. – С. 80–93.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  К21'''
 
<li>'''Київський національний університет імені Тараса Шевченка'''. Незабутні постаті : довідково-біографічне видання / [редкол. : Скопенко В. В. (голова) ; авт.-упоряд. О. Матвійчук, Н. Струк]. – Київ : Світ успіху, 2005. – С. 125.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''37  К38'''
 
<li>'''Київський національний університет імені Тараса Шевченка'''. Незабутні постаті : довідково-біографічне видання / [редкол. : Скопенко В. В. (голова) ; авт.-упоряд. О. Матвійчук, Н. Струк]. – Київ : Світ успіху, 2005. – С. 125.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''37  К38'''
 
<li>'''Ковальчук В. М.''' Історія економіки та економічної думки : навч. посібник / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. В. Сарай. – Київ : Знання, 2008. – С. 372–373.<br>''Шифр зберігання книги:''  '''33(09)  К 56'''
 
<li>'''Ковальчук В. М.''' Історія економіки та економічної думки : навч. посібник / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. В. Сарай. – Київ : Знання, 2008. – С. 372–373.<br>''Шифр зберігання книги:''  '''33(09)  К 56'''
Рядок 194: Рядок 194:
 
<li>'''Коропецький І.-С.''' Українські економісти XIX століття та західна наука / І.-С. Коропецький. – Київ : Либідь, 1993. – С. 37–41, 74–85, 89–117.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''ВА551522'''
 
<li>'''Коропецький І.-С.''' Українські економісти XIX століття та західна наука / І.-С. Коропецький. – Київ : Либідь, 1993. – С. 37–41, 74–85, 89–117.<br>''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''ВА551522'''
 
<li>'''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 83–86.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  К79'''
 
<li>'''Кредісов А. І.''' Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 83–86.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  К79'''
<li>'''Лортикян Э. Л.'''  История экономики и экономической мысли Украины : Эволюция рыночной экономики : учеб. пособие / Э. Л. Лортикян. – Х. : Консум, 2004. – С. 46–48.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33С1  Л78'''
+
<li>'''Лортикян Э. Л.'''  История экономики и экономической мысли Украины : Эволюция рыночной экономики : учеб. пособие / Э. Л. Лортикян. – Харьков : Консум, 2004. – С. 46–48.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33С1  Л78'''
 
<li>'''Маслов А. О.''' Дослідження аграрних проблем у творчості І. В. Вернадського / А. О. Маслов // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 342–360. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Маслов А. О.''' Дослідження аграрних проблем у творчості І. В. Вернадського / А. О. Маслов // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 342–360. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Назаров І. В.''' І. В. Вернадський – дослідник генезису політичної економії (на прикладі аналізу італійських шкіл меркантилізму і фізіократії) / І. В. Назаров // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 250–276. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
 
<li>'''Назаров І. В.''' І. В. Вернадський – дослідник генезису політичної економії (на прикладі аналізу італійських шкіл меркантилізму і фізіократії) / І. В. Назаров // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 250–276. – (Славетні постаті).<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  В35'''
Рядок 207: Рядок 207:
 
<li>'''Фещенко В. М.''' Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства в працях економістів України другої половини XIX – початку XX ст. : монографія / В. М. Фещенко ; Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2003. – С. 21–23.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  Ф47'''
 
<li>'''Фещенко В. М.''' Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства в працях економістів України другої половини XIX – початку XX ст. : монографія / В. М. Фещенко ; Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2003. – С. 21–23.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  Ф47'''
 
<li>'''Шегда А. В.''' І. В. Вернадський та сучасна методологія пізнання / А. В. Шегда // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; [відп. ред. А. В. Шегда]. – Київ : ВПЦ "Київський ун-т", 2010. – Вип. 22. – С. 19–24.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33  Т33'''
 
<li>'''Шегда А. В.''' І. В. Вернадський та сучасна методологія пізнання / А. В. Шегда // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; [відп. ред. А. В. Шегда]. – Київ : ВПЦ "Київський ун-т", 2010. – Вип. 22. – С. 19–24.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33  Т33'''
<li>'''Шторх А. К.''' Заметки к III книге И. Вернадского / Андрей Карлович Шторх // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – М. : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 650–652.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  М 64'''
+
<li>'''Шторх А. К.''' Заметки к III книге И. Вернадского / Андрей Карлович Шторх // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 650–652.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33(09)  М 64'''
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – М. : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – С. 590–599.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33М  Э40'''
+
<li>'''Экономическая история мира'''. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – С. 590–599.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''33М  Э40'''
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>

Версія за 09:29, 26 березня 2015

Ver0.JPG

Вернадський Іван Васильович

(24 травня (5 червня) за іншими даними 26 травня (7 червня) 1821 –
26 березня (7 квітня) за іншими даними 27 березня (8 квітня) 1884) –
український і російський економіст, статистик, громадський діяч.






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Васильовича Вернадського


Твори


Література


Іконографія