Відмінності між версіями «Орлик Пилип Степанович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 48: Рядок 48:
  
 
У Бендерській конституції присвячено багато уваги фінансовим справам. Вона відновлювала уряд генерального підскарбія і обмежувала гетьмана в правах розпоряджатися «добрами військовими». Гетьман не мав права самовільно роздавати ці «добра» монастирям, духовенству, урядникам, слугам, вдовам і т. п. Він повинен був задовольнятися своїми оброками і прибутками «на булаву та особу його гетьманськую належачими, як то – індуктою, полком Гадяцьким, сотнею Шептаківською, добрами Почеповськими, Оболонськими й іншими інтратами, які здавна ухвалено і поставлено на уряд гетьманський». Конституція обіцяла полегшу всім козакам та посполитим; оренди, стації компанійські і сердюцькі мали бути «відставлені». Бендерська конституція встановлювала нові посади полкових підскарбіїв – по два на полк, які мали завідувати поборами полковими та міськими і щороку складати звіт. Вони підлягали генеральному підскарбієві».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Полонська-Василенко Н. Д.''' Історія України : [у 2 т.] / Н. Д. Полонська-Василенко ; [ред. Ю. Медюк ; голов. ред. С. Головко]. – К. : Либідь, 1992. – Т. 2. – С. 191.</small>
 
У Бендерській конституції присвячено багато уваги фінансовим справам. Вона відновлювала уряд генерального підскарбія і обмежувала гетьмана в правах розпоряджатися «добрами військовими». Гетьман не мав права самовільно роздавати ці «добра» монастирям, духовенству, урядникам, слугам, вдовам і т. п. Він повинен був задовольнятися своїми оброками і прибутками «на булаву та особу його гетьманськую належачими, як то – індуктою, полком Гадяцьким, сотнею Шептаківською, добрами Почеповськими, Оболонськими й іншими інтратами, які здавна ухвалено і поставлено на уряд гетьманський». Конституція обіцяла полегшу всім козакам та посполитим; оренди, стації компанійські і сердюцькі мали бути «відставлені». Бендерська конституція встановлювала нові посади полкових підскарбіїв – по два на полк, які мали завідувати поборами полковими та міськими і щороку складати звіт. Вони підлягали генеральному підскарбієві».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Полонська-Василенко Н. Д.''' Історія України : [у 2 т.] / Н. Д. Полонська-Василенко ; [ред. Ю. Медюк ; голов. ред. С. Головко]. – К. : Либідь, 1992. – Т. 2. – С. 191.</small>
 +
 +
<h3><center>Борис Дмитрович Крупницький (1894–1956) – український науковець, історик, освітній діяч</center></h3>«А тим часом П. Орлик був людиною високо культурною, європейцем в повнім розумінні цього слова, що ставив вимоги до життя і тим болючіше відчував свою недолю. Європа була для нього своя, близька. Він ще належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю та з дуже великим зацікавленням для теологічних проблем. Маючи значну ерудицію, він знав кілька європейських мов та майстерно латинську мову. Наукові інтереси його поза теологією здебільшого лежали в царині історії й політики. Він був добре ознайомлений з класичними авторами, Геродотом, Страбоном, Плінієм та іншими, залюбки читав твори знаменитих французьких провідників-красномовців, цікавився правничими проблемами в представленні сучасних йому авторів тощо.
 +
 +
Життя примушувало його до компромісів, але душа його залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти. Українська справа стала правдивим змістом його життя. Цілу свою небуденну енергію він присвятив політичним завданням; своє звання гетьмана, шефа нації, він відчував, як відповідальний обов’язок, в жертву якому треба було принести свою персональну долю. І брався він за свої завдання з чисто українською впертістю: скільки разів бачив свої плани зруйнованими, скільки невдач пережив на своїм віку, і все ж таки знову піднімався, набирався нової енергії і шукав нових шляхів – і так до кінця свого життя.
 +
 +
Політика його була часом поплутана і скомплікована, але все ж таки можна помітити в ній, не зважаючи на компроміси, вимушені обставинами часу, провідну лінію. Безперечно, Орлик був видатним українським державником. На його прапорі була виписана незалежна й соборна Україна».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Крупницький Б.''' Пилип Орлик (1672–1742). Його життя і доля / Борис Крупницький ; вступ. ст. О. Оглоблина. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1956. – С. 72–73.</small>
 +
 +
<h3><center>Богдан Петрович Футей (нар 1939 р.) – політичний і громадський діяч, доктор права, професор</center></h3>
 +
«Україна має своє власне рідне джерело, з котрого повинна черпати основні ідеї правової держави. Цим джерелом є Конституція Гетьмана Пилипа Орлика. Цей юридичний документ є не лише великим юридичним досягненням, а й доказом політичної зрілості того часу. Конституція Пилипа Орлика 1710 року, написана майже за 80 років перед Конституцією США, мала такі демократичні основи, як розподіл влади, приватна власність та незалежний судовий трибунал, як основні засади для існування тодішньої козацької держави… Можна сказати, що Джеймс Мадісон, батько Конституції США, користувався тими самими демократичними засадами Гетьмана Пилипа Орлика…»<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Футей Б.''' Становлення правової держави: Україна, 1991–2001 рр. / Богдан Футей. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 11.</small>
 +
 
</div></spoiler>
 
</div></spoiler>
 
<br>
 
<br>

Версія за 08:56, 29 грудня 2014

PO.jpg

Орлик Пилип Степанович

(11 (21) жовтня 1672 – 26 листопада 1742) або
(21 (31) жовтня 1672 – 24 травня (4 червня) 1742) –
український державний діяч,
гетьман Війська Запорізького в еміграції (1710–1742 рр.).
Автор пам’ятки політико-правової думки
«Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська».







Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Пилипа Орлика


Твори


Література


Іконографія