Відмінності між версіями «Орженцький Роман Михайлович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 77: Рядок 77:
 
У своїх ранніх творах Орженцький виступав проти трудової теорії вартості. Він відзначав, що труд є лише індикатором чи мірою вартості, але, звичайно, не причиною вартості, так само як термометр – це індикатор, а не причина температури. Розглядаючи «по-своєму» двоїстий характер труда, вчений писав: «Труд, в качестве ценности, занимает однако особое положение в ряду других ценностей; он в одно и тоже время представляет самоценность и притом отрицательную – поскольку произвольно сознательные действия, образующие труд, являются внутренними психофизическими состояниями, сопровождаемыми чувством, перешедшим через стадии удовольствия и безразличия в страдание – и вместе с тем труд является внешней опосредствованной ценностью и притом положительной. Этот двойной характер труда производит тот результат, что положительная ценность труда получает конечную ценность, больше нуля…» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности / Р. Орженцкий. – Одесса, 1903. – С. 338). При цьому рівняння «…крайней ценности единицы денег достигается таким распределением всего их количества на части, предназначенные для приобретения различных предметов, чтобы крайние ценности предметов, приобретаемых за последние единицы денег, во всех случаях были между собою равны. Уравнение крайней ценности единицы труда достигается аналогичным распределением труда между производством различных предметов, а именно, таким распределением, чтобы на последние единицы труда, затраченного на производство каждого продукта, упадали, в форме продуктов, равные крайние ценности» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности / Р. Орженцкий. – Одесса, 1903. – С. 329).
 
У своїх ранніх творах Орженцький виступав проти трудової теорії вартості. Він відзначав, що труд є лише індикатором чи мірою вартості, але, звичайно, не причиною вартості, так само як термометр – це індикатор, а не причина температури. Розглядаючи «по-своєму» двоїстий характер труда, вчений писав: «Труд, в качестве ценности, занимает однако особое положение в ряду других ценностей; он в одно и тоже время представляет самоценность и притом отрицательную – поскольку произвольно сознательные действия, образующие труд, являются внутренними психофизическими состояниями, сопровождаемыми чувством, перешедшим через стадии удовольствия и безразличия в страдание – и вместе с тем труд является внешней опосредствованной ценностью и притом положительной. Этот двойной характер труда производит тот результат, что положительная ценность труда получает конечную ценность, больше нуля…» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности / Р. Орженцкий. – Одесса, 1903. – С. 338). При цьому рівняння «…крайней ценности единицы денег достигается таким распределением всего их количества на части, предназначенные для приобретения различных предметов, чтобы крайние ценности предметов, приобретаемых за последние единицы денег, во всех случаях были между собою равны. Уравнение крайней ценности единицы труда достигается аналогичным распределением труда между производством различных предметов, а именно, таким распределением, чтобы на последние единицы труда, затраченного на производство каждого продукта, упадали, в форме продуктов, равные крайние ценности» (Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности / Р. Орженцкий. – Одесса, 1903. – С. 329).
  
Саму сутність грошей автор не аналізує. Він зіставляє їх з цінностями з урахуванням еквівалентності. А що лежить в основі еквівалентності, автор не пояснює. Він робить висновок: «Оскільки в на¬шому господарському ладі всі потреби можуть бути задоволені грошима, то вказана тут особливість багатьох потреб, за відповідних умов, повинна знайти своє відображення в змінах цінності грошей залежно від їх кіль¬кості. Справді, кожному відомо, що коли для задоволення одних і тих же потреб протягом визначеного періоду часу в нашому розпорядженні один раз є більша сума грошей, а другий – менша, то в першому випадку ми приписуємо одиниці грошей меншу цінність, в другому – більшу: це особ¬ливо ясно з'ясовується, коли внаслідок яких-небудь непередбачених ви¬трат наш грошовий запас несподівано зменшується, у людей неощадливих цінність грошей періодично збільшується у міру витрат, наприклад, до нічийного місця, і швидко полегшується з отриманням зарплати або іншим поповненням запасу…» (Орженцький Р. Основні закони цінності і їх практичне значення / Р. Орженцький // Українська економічна думка : хрестоматія. – К. : Знання, 2007. – С. 383). Отже, психологічну теорію «австрійців» Орженцький поширює і на гроші. Досить уявити собі появу задоволення від погляду на гроші, пише автор, які прирівнюються до певної кількості речей, як вони набувають цінності. Одночасно вони вступають в обмін, будучи наділеними цінністю.
+
Саму сутність грошей автор не аналізує. Він зіставляє їх з цінностями з урахуванням еквівалентності. А що лежить в основі еквівалентності, автор не пояснює. Він робить висновок: «Оскільки в нашому господарському ладі всі потреби можуть бути задоволені грошима, то вказана тут особливість багатьох потреб, за відповідних умов, повинна знайти своє відображення в змінах цінності грошей залежно від їх кількості. Справді, кожному відомо, що коли для задоволення одних і тих же потреб протягом визначеного періоду часу в нашому розпорядженні один раз є більша сума грошей, а другий – менша, то в першому випадку ми приписуємо одиниці грошей меншу цінність, в другому – більшу: це особливо ясно з'ясовується, коли внаслідок яких-небудь непередбачених ви¬трат наш грошовий запас несподівано зменшується, у людей неощадливих цінність грошей періодично збільшується у міру витрат, наприклад, до нічийного місця, і швидко полегшується з отриманням зарплати або іншим поповненням запасу…» (Орженцький Р. Основні закони цінності і їх практичне значення / Р. Орженцький // Українська економічна думка : хрестоматія. – К. : Знання, 2007. – С. 383). Отже, психологічну теорію «австрійців» Орженцький поширює і на гроші. Досить уявити собі появу задоволення від погляду на гроші, пише автор, які прирівнюються до певної кількості речей, як вони набувають цінності. Одночасно вони вступають в обмін, будучи наділеними цінністю.
  
Менгер аналізував обмін без грошей і заперечував концепцію еквівалентності обміну. Причиною обміну він називав відмінності у відносній суб’єктивній оцінці одних і тих самих благ різними людьми. Отже, з суб’єктивного погляду, обмін не є еквівалентним. Орженцький також проаналізував обіг. Гроші в нього теж мали кінцеву цінність. Спочатку вони вимірювали лише ті об’єкти, кінцева цінність яких дорівнювала кінцевій цінності інших предметів і самих грошей. Але згодом вони стали мірою цінності і почали вимірювати цінність взагалі. Гроші в Орженцького – зручна фор¬ма виміру цінності.
+
Менгер аналізував обмін без грошей і заперечував концепцію еквівалентності обміну. Причиною обміну він називав відмінності у відносній суб’єктивній оцінці одних і тих самих благ різними людьми. Отже, з суб’єктивного погляду, обмін не є еквівалентним. Орженцький також проаналізував обіг. Гроші в нього теж мали кінцеву цінність. Спочатку вони вимірювали лише ті об’єкти, кінцева цінність яких дорівнювала кінцевій цінності інших предметів і самих грошей. Але згодом вони стали мірою цінності і почали вимірювати цінність взагалі. Гроші в Орженцького – зручна форма виміру цінності.
  
 
У творі «Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности» Орженцький не лише розкрив теоретичні засади австрійської школи граничної корисності, а й прагнув їх творчо розвинути. Він також сформував досить міцні теоретичні засади концепцій у дусі маржиналістів.
 
У творі «Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности» Орженцький не лише розкрив теоретичні засади австрійської школи граничної корисності, а й прагнув їх творчо розвинути. Він також сформував досить міцні теоретичні засади концепцій у дусі маржиналістів.
Рядок 107: Рядок 107:
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Романа Михайловича Орженцького"><h3><center>Авдей Ілліч Гозулов (1892–1981) – російський економіст-статистик, демограф і соціолог</center></h3><div align="justify">
+
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Романа Михайловича Орженцького"><h3><center>Авдей Ілліч Гозулов (1892–1981) – російський економіст-статистик, демограф і соціолог</center></h3><div align="justify">«Он отмечал, что статистическая методология для характеристики статистических совокупностей применяет последнее время много новых сводных величин и более точных и сложных приемов вычисления. Однако эти новые методологические приемы и способы недостаточно испытаны практически, недостаточно выяснена их практическая ценность, а иногда не вполне ясна и теоретическая природа новых методов. Недостаточно выяснено, насколько новые, более точные, но зато и чрезвычайно громоздкие приемы вычислений окупают себя в приложении к свойствам обычного материала статистической практики и практическим запросам повседневной статистической работы. К тому же эти новые приемы исследования не всегда знакомы практикам.
 +
 
 +
Недостаточная теоретическая разработка новых методов и недостаточное знакомство с ними практиков приводит, по мнению Р. М. Орженцкого, к тому, что новые приемы получают в практической деятельности часто слишком догматический характер, некоторый оттенок фетишизма или применяются механически.
 +
 
 +
При таком положении дела представляется целесообразным дать возможность некоторому числу лиц, достаточно подготовленных и склонных к теоретической работе, не преследуя быстроты получения практических результатов, обращать внимание на научную постановку и, в частности, на методологическую сторону работы с целью усовершенствовать новые статистические приемы, проверить их на практике, испытать их практическое значение и ценность, приблизить к практическим запросам обыденной статистической работы, по возможности упростить их и популяризировать.
 +
 
 +
Таким образом, отдел статистической методологии, накапливая опыт методологических разработок применительно к нуждам практической статистики, производя самостоятельные вычислительные работы, открывал возможность статистикам-практикам знакомиться с новыми приемами на обычном и хорошо знакомом материале. Он занимался отысканием наиболее целесообразных приемов технического выполнения и организации статистических операций в процессе наблюдения и разработки и, таким образом, выступал в качестве консультанта органов государственной статистики».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гозулов А. И.''' Очерки истории отечественной статистики / А. И. Гозулов. – М. : Статистика, 1972. – С. 243–244.</small>
 +
 
  
 
<br />
 
<br />
<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – видатний український економіст, доктор економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України</center></h3>
+
<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – відомий український економіст, доктор економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України</center></h3>«Р. М. Орженцький залишив цінну наукову спадщину, яка є органічною складовою української економічної думки кінця XIX – початку XX ст. Він вважав, що спроби пояснити економічні явища фізичними термінами, як це намагалися зробити деякі дослідники, були невдалими, оскільки такі явища за своєю суттю є психологічними.  Вони виникають, коли існує причинний зв'язок між споживанням фізичного блага чи процесу та відчуттям задоволення чи незадоволення споживачів. Саме цей психологічний ефект є підставою надання чи ненадання такому благові позитивної або негативної цінності. Цей ефект пояснює, чому людей приваблюють одні блага, а відштовхують інші.
<h3><center>
+
 
 +
На відміну від деяких економістів-маргіналістів P. M. Орженцький більше уваги звертав на роль праці в утворенні цінності. Однак він не був прихильником ні трудової теорії, ні теорії витрат виробництва. Він визнавав, що праця є індикатором чи мірою цінності, але не її причиною, так само, як термометр – це індикатор, а не причина температури».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злупко С. М.'''[ Роман Орженцький / С. М. Злупко // Українська економічна думка : хрестоматія / М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Економічний ф-т ; упоряд., авт. вступ. розд., наук. ред. перекладів С. М. Злупко. – К. : Знання, 2007. – С. 378–379.</small>
 +
 
  
 
<br />
 
<br />
Іван-Святослав Коропецький (1921– ) – український економіст, історик економічної думки, академік НАН України та Української вільної академії наук
+
<h3><center>Іван-Святослав Коропецький (1921– ) – український економіст, історик економічної думки, академік НАН України та Української вільної академії наук</center></h3>«Орженцький був різнобічним ученим, він відвідав багато країн Західної Європи, знав іноземні мови. Добре обізнаний у професійній літературі, він був відкритий для нових ідей. Хоча вчений був фахівцем з теоретичної економіки та теоретичної статистики, проте він добре розумівся на філософії, психології, математиці. Особливо його цікавила філософія Арістотеля. Як уже зазначалося, в кінці життя Орженцький зумів радикально змінити свої погляди на основні економічні проблеми.
</center></h3>
+
 
 +
Справжнім нещастям для Орженцького була необхідність утримувати сім'ю вчителюванням та урядовою службою, що не залишало досить часу для його улюблених теоретичних досліджень. Читаючи праці Орженцького та статті про нього, складається образ ретельного й непересічного вченого з цілком західними поглядами на життя, зокрема на наукову роботу.
 +
 
 +
Цікавим є ставлення радянських авторів до Орженцького. У некролозі 1924 p., коли свобода слова була більшою, ніж у будь-який інший період історії СРСР, Птуха писав, що як член національно й соціалістично орієнтованої партії Орженцький був одним із керівників революції 1905 р. в Одесі. У 1927 р. Бровер намагався довести, що на Орженцького мали сильний вплив дореволюційна українська психологічна школа економіки, а також тогочасні суспільно-економічні умови. Бровер поділяв українську буржуазію на багатшу й біднішу. Перша була передусім зацікавлена в експлуатації робітників, незважаючи на їхню національність. Дрібна ж буржуазія прагнула політичної самостійності України і була згодна на компроміс із робітничим класом. За Бровером, включення Орженцьким категорії праці до маргіналістської теорії вартості та відсутність з його боку ворожого ставлення до марксизму є віддзеркаленням саме такої дрібнобуржуазної тактики».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коропецький І-С.''' Українські економісти ХІХ століття та західна наука / І.-С. Коропецький. – К. : Либідь, 1993. – С. 66–67.</small>
 +
 
  
 
<br />
 
<br />
<h3><center>Ярослав В’ячеславович Соколов (1938–2010), Діна Олексіївна Львова – російські економісти</center></h3>
+
<h3><center>Ярослав В’ячеславович Соколов (1938–2010), Діна Олексіївна Львова – російські економісти</center></h3>«Главный вклад Орженцкого в экономическую науку и статистику – это понимание действующего человека и его свободной воли. Конечно, есть природные явления, они, как правило, не зависят от воли человека. Но явления социальные, включая экономику, все связаны с тем, что «человеческой воле не положен предел» (Заболоцкий), и любая статистическая совокупность отражает волю, а часто просто каприз тех, кто принимает решение.
 +
 
 +
В своей теории Орженцкий делает очень важный шаг вперед, приводящий иногда в явном, а чаще в неявном виде к следующим положениям.<br>
 +
1.''Оценка'' есть смысл экономического явления, основание для его исчисления.<br>
 +
2. Политическая экономия и статистика основаны на психологии.<br>
 +
3. Все объективные обстоятельства пропускаются через волю тех, кто принимает решения. В сущности нет науки политическая (теоретическая) экономия, а есть наука экономической политики.<br>
 +
4. Статистика – плод человеческой деятельности. Кто формирует исходные совокуп¬ности, тот и задает, в значительной степени, результаты.<br>
 +
5. Статистика – это наука о специальном логико-математическом методе, призванном описывать, с позиции исследователя, массовые явления. С социальной точки зрения статистика – неотъемлемая часть экономической политики. Статистика позволяет ''описывать'' экономические явления, а экономическая политика позволяет их переделывать.<br>
 +
6. В сущности, основными постулатами экономического социализма были идеи Орженцкого. Парадокс заключается в том, что люди, которые строили социализм, вряд ли читали книги Орженцкого. Но это только подчеркивает то, насколько глубоко он заглянул в реальный мир и насколько плодотворны его идеи».
 +
<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Соколов Я. В.''' Теория психологической экономии Р. М. Орженцкого / Я. В. Соколов, Д. А. Львова // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 5, Экономика. – 2010. – Вып. 2. – С. 119.</small>
 +
 
  
 
<br />
 
<br />
<h3><center>Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия</center></h3>
+
<h3><center>Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия</center></h3> «Последователь субъективно-психологического направления (т. н. австрийская школа) в политической экономии. Рассматривал экономическое явление как проявление определённого психического отношения личности к вещам и процессам. Анализируя основополагающий элемент этого направления – теорию полезности, Орженцкий подразделял последнюю на две составные части: психофизическую и чисто экономическую. Первая изучает понятия потребности и полезности,  вторая применяет их к объяснению явлений обмена. Орженцкий предложил ввести понятие «метафизическая сущность». Определял понятие «ценности» как «проекцию чувств на объект, вызывающих чувства в психике субъекта». Считал, что «трудовая» теория ценности, не заключая в себе абсолютной истины, лишь указывала на эмпирически очевидное соотношение между объемом труда и оценкой предметов».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Телицын В. Л.''' Орженцкий / В. Л. Телицын // Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – М. : РОССПЭН, 2009. – Т. 2. – С. 160.</small>
 +
 
 
</div></spoiler>
 
</div></spoiler>
 
<br>
 
<br>

Версія за 13:16, 4 листопада 2014

Orgenickij.JPG

Орженцький Роман Михайлович

(16 (28) лютого 1863 – 24 травня 1923) –
український та російський економіст,
статистик кінця ХІХ – початку ХХ століття,
академік УАН.








Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Романа Михайловича Орженцького


Твори


Література


Іконографія