Відмінності між версіями «Каразін Василь Назарович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 28: Рядок 28:
 
30 серпня 1811 р. Сенат Харківського університету виправив несправедливість, обравши В. Каразіна почесним членом університету, ухваливши таку постанову: «“Ad hunc virum elegendum senatus, praeter eximias cognitiones, guibus excellit, ctiam guodam gratianimi sensuimpulsusest; quia eius singulari industria etlabori inaceeptis referendum est, quod universitas Charkoviae sit constituta” (До вибору цього пана /себто В. Каразіна / сенат був спонуканий, крім надзвичайних знань, що ними він визначається, ще також почуттям вдячності, бо тільки його старанню і праці слід приписати заснування університету в Харкові)» (Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К. : Наук. думка, 2001. – С. 236). Раніше, 1 березня 1805 р., почесним членом за заслуги у сфері освіти В. Каразіна обрав Московський університет.
 
30 серпня 1811 р. Сенат Харківського університету виправив несправедливість, обравши В. Каразіна почесним членом університету, ухваливши таку постанову: «“Ad hunc virum elegendum senatus, praeter eximias cognitiones, guibus excellit, ctiam guodam gratianimi sensuimpulsusest; quia eius singulari industria etlabori inaceeptis referendum est, quod universitas Charkoviae sit constituta” (До вибору цього пана /себто В. Каразіна / сенат був спонуканий, крім надзвичайних знань, що ними він визначається, ще також почуттям вдячності, бо тільки його старанню і праці слід приписати заснування університету в Харкові)» (Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К. : Наук. думка, 2001. – С. 236). Раніше, 1 березня 1805 р., почесним членом за заслуги у сфері освіти В. Каразіна обрав Московський університет.
  
Як написав про Василя Каразіна С. Сірополко у монографії «Історія освіти в Україні», «мрійність, ідеалізм і зайва щирість В. Каразіна немало спричинилися до його життєвих невдач» (Сірополко С. Історія освіти в Україні. – С. 238). Так у 1808 р. В. Каразін відсидів 8 днів на гауптвахті в Харкові за те, що написав відвертого листа Олександрові I стосовно його участі у європейській політиці. А у 1820 р. він надіслав цареві листа, в якому йшлося про зростання в Росії невдоволення існуючим ладом, появу різних таємних організацій, що мають на меті зміну політичного ладу. Олександр I наказав дізнатися від В. Каразіна, з ким саме він розмовляв у політичних справах. В. Каразін відповів міністрові внутрішніх справ В. П. Кочубею, що на донос він, В. Каразін, зовсім не є здатний (Див.: Тихий В. Н. Каразин. Его жизнь и общественная деятельность / В. Н. Тихий. – К., 1906. – [Оттиск  из журн. «Киевская старина»]). А трохи згодом, а саме 26 листопада 1820 р., В. Каразіна ув’язнили до Шлісельбурзької фортеці за те, що текст прокламацій, розкиданих у казармі Преображенського полку в Петербурзі, здався цареві подібним до листа В. Каразіна. Після шестимісячного перебування під арештом В. Каразін був висланий до рідного села Кручик, де мав жити під доглядом поліції, позбавлений права будь-що видавати, а листуватись міг лише через губернатора. Слід додати, що коли 1824 р. харківське шляхетство вибрало В. Каразіна «совісним суддею», то уряд Олександра I не затвердив того вибору; так само вчинив уряд Миколи I, коли те ж шляхетство вибрало В. Каразіна головою палати карного суду (Див.: Слюсарский А. Г. В. Н. Каразин, его научная и общественная деятельность / А. Г. Слюсарский. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1955. – С. 143–144).
+
Як написав про Василя Каразіна С. Сірополко у монографії «Історія освіти в Україні», «мрійність, ідеалізм і зайва щирість В. Каразіна немало спричинилися до його життєвих невдач» (Сірополко С. Історія освіти в Україні. – С. 238). Так у 1808 р. В. Каразін відсидів 8 днів на гауптвахті в Харкові за те, що написав відвертого листа Олександрові I стосовно його участі у європейській політиці. А у 1820 р. він надіслав цареві листа, в якому йшлося про зростання в Росії невдоволення існуючим ладом, появу різних таємних організацій, що мають на меті зміну політичного ладу. Олександр I наказав дізнатися від В. Каразіна, з ким саме він розмовляв у політичних справах. В. Каразін відповів міністрові внутрішніх справ В. П. Кочубею, що на донос він, В. Каразін, зовсім не є здатний (Див.: Тихий В. Н. Каразин. Его жизнь и общественная деятельность / В. Н. Тихий. – К., 1906. – Оттиск  из журн. «Киевская старина»). А трохи згодом, а саме 26 листопада 1820 р., В. Каразіна ув’язнили до Шлісельбурзької фортеці за те, що текст прокламацій, розкиданих у казармі Преображенського полку в Петербурзі, здався цареві подібним до листа В. Каразіна. Після шестимісячного перебування під арештом В. Каразін був висланий до рідного села Кручик, де мав жити під доглядом поліції, позбавлений права будь-що видавати, а листуватись міг лише через губернатора. Слід додати, що коли 1824 р. харківське шляхетство вибрало В. Каразіна совісним суддею, то уряд Олександра I не затвердив того вибору; так само вчинив уряд Миколи I, коли те ж шляхетство вибрало В. Каразіна головою палати карного суду (Див.: Слюсарский А. Г. В. Н. Каразин, его научная и общественная деятельность / А. Г. Слюсарский. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1955. – С. 143–144).
  
У своєму маєтку в селі Кручик Василь Каразін організував своєрідний дослідний центр. Відкрив там школу для селян, передав землю селянам у спадкове володіння, створив сільську думу, зібрав велику бібліотеку. Вчений влаштував хімічну лабораторію, в якій за свої кошти проводив складні досліди і зробив багато відкриттів, особливо у галузі органічної та неорганічної хімії. Він створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Росії здійснював систематичні дослідження. У 1810 р. В. Каразін висунув ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Її було втілено в життя після його смерті. У 1814 р. учений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво. Розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата, але він не був підтриманий владою. В. Каразін удосконалив технології виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування та вживання картоплі. Він знайшов спосіб спалення дерева на вугілля, одержання з нього смоли, дьогтю, скипидару, спосіб виготовлення водонепроникного цементу. Вчений досліджував вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин, дослідив лікувальні води Полтавщини. В. Каразін запропонував проект парового опалення (1838 р.), випередивши в цьому Кіпферлінга. Багато винаходів вченого було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення синтетичних алмазів. Він є автором близько 60 наукових праць (Див.: Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – К. : Євроімідж, 2002. – Т. 1. – С. 694). Багатогранна наукова діяльність Василя Назаровича Каразіна дала підставу називати його «українським Ломоносовим».
+
У своєму маєтку в селі Кручик Василь Каразін організував своєрідний дослідний центр. Відкрив там школу для селян, передав землю селянам у спадкове володіння, створив сільську думу, зібрав велику бібліотеку. Вчений влаштував хімічну лабораторію, в якій за свої кошти проводив складні досліди і зробив багато відкриттів, особливо у галузі органічної та неорганічної хімії. Він створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Росії здійснював систематичні дослідження. У 1810 р. В. Каразін висунув ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Її було втілено в життя після його смерті. У 1814 р. учений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво. Розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата, але він не був підтриманий владою. В. Каразін удосконалив технології виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування та вживання картоплі. Він знайшов спосіб спалення дерева на вугілля, одержання з нього смоли, дьогтю, скипидару, спосіб виготовлення водонепроникного цементу. Вчений досліджував вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин, дослідив лікувальні води Полтавщини. В. Каразін запропонував проект парового опалення (1838 р.), випередивши в цьому Кіпферлінга, який отримав у Берліні авторське свідоцтво на винахід парової системи опалення. Багато винаходів вченого було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення синтетичних алмазів. Він є автором близько 60 наукових праць (Див.: Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – К. : Євроімідж, 2002. – Т. 1. – С. 694). Багатогранна наукова діяльність Василя Назаровича Каразіна дала підставу називати його «українським Ломоносовим».
  
Своє життя Василь Назарович закінчив під час проведення наукових пошуків у галузі удосконалення винокуріння на півдні України, де він гостював у одного зі своїх синів – Філадельфа, який служив під керівництвом головнокомандувача Чорноморського флоту адмірала Лазарева у Миколаєві. У жовтні 1842 року Каразін вирушив на перетяжних на Харківщину, до Кручика, але дорогою додому під час негоди застудився, захворів і повернувся до Миколаєва, де 4 листопада 1842 року помер у будинку свого сина. Василя Назаровича Каразіна було поховано у Миколаєві.
+
Своє життя Василь Назарович закінчив під час проведення наукових пошуків у галузі удосконалення винокуріння на півдні України, де він гостював у одного зі своїх синів – Філадельфа, який служив під керівництвом головнокомандувача Чорноморського флоту адмірала Лазарева у Миколаєві. У жовтні 1842 року Каразін вирушив на перекладних на Харківщину, до Кручика, але дорогою додому під час негоди застудився, захворів і повернувся до Миколаєва, де 4 листопада 1842 року помер у будинку свого сина. Василя Назаровича Каразіна було поховано у Миколаєві.
  
 
Основна частина його праць та епістолярна спадщина були зібрані й відредаговані Д. І. Багалієм і видані Харківським університетом у 1910 р.
 
Основна частина його праць та епістолярна спадщина були зібрані й відредаговані Д. І. Багалієм і видані Харківським університетом у 1910 р.
  
Каразін – цікава особистість у суспільно-політичному русі України початку ХІХ ст. В його особі Україна мала яскравого представника просвітництва, що продовжив ідеї і традиції видатних просвітників ХVІІІ ст. Він палко ратував за розвиток знань, виступав активним реформатором суспільно-економічного життя, домагався послаблення експлуатації селянства. «Аналіз економічних поглядів В. Н. Каразіна, – вважають автори монографії «Економічна наука у Харківському університеті», – до сих пір залишається суперечливим, бо на думку одних авторів, він є талановитий українсько-слобідський самородок, а на думку інших – людина європейської освіченості. Однак немає сумніву в тому, що економічні погляди Каразіна мають не тільки енциклопедичний характер, але й увібрали в себе доробки світової економічної думки» (Економічна наука в Харківському університеті''' : кол. монографія / [В. В. Александров, С. І. Архієреєв, О. Є. Багатир та ін. ; відп. ред. В. В. Глущенко] ; М-во освіти і науки України, Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – С. 18).
+
Каразін – цікава особистість у суспільно-політичному русі України початку ХІХ ст. В його особі Україна мала яскравого представника просвітництва, що продовжив ідеї і традиції видатних просвітників ХVІІІ ст. Він палко ратував за розвиток знань, виступав активним реформатором суспільно-економічного життя, домагався послаблення експлуатації селянства. «Аналіз економічних поглядів В. Н. Каразіна, – вважають автори монографії «Економічна наука у Харківському університеті», – до сих пір залишається суперечливим, бо на думку одних авторів, він є талановитий українсько-слобідський самородок, а на думку інших – людина європейської освіченості. Однак немає сумніву в тому, що економічні погляди Каразіна мають не тільки енциклопедичний характер, але й увібрали в себе доробки світової економічної думки» (Економічна наука в Харківському університеті : колективна монографія / відп. ред. В. В. Глущенко ; М-во освіти і науки України, Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – Х., 2013. – С. 18).
  
 
У молоді роки, як писав сам Каразін, він захоплювався ідеями французької революції і [[Файл:4 ne izbegal.jpg|500px]] (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62).
 
У молоді роки, як писав сам Каразін, він захоплювався ідеями французької революції і [[Файл:4 ne izbegal.jpg|500px]] (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62).
Рядок 44: Рядок 44:
 
Економічні погляди Каразіна формувались в період занепаду феодалізму і початку формування капіталістичних відносин за умов панування відносин феодальних. Ця обставина позначилась на його світогляді. Основним соціально-економічним питанням того часу було питання про ставлення до кріпосництва. Каразін у питанні ставлення до кріпацтва стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до зменшення зловживань поміщиків.
 
Економічні погляди Каразіна формувались в період занепаду феодалізму і початку формування капіталістичних відносин за умов панування відносин феодальних. Ця обставина позначилась на його світогляді. Основним соціально-економічним питанням того часу було питання про ставлення до кріпосництва. Каразін у питанні ставлення до кріпацтва стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до зменшення зловживань поміщиків.
  
Питання про взаємовідносини селян і поміщиків зацікавило Каразіна ще в юнацькі роки, коли Санкт-Петербурзьке Вільне Економічне Товариство запропонувало у 1766 р. вирішити питання:[[Файл:5 chto poleznee.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Це питання надзвичайно захопило Каразіна, про що він писав у 1810 р.:[[Файл:6 priznayus.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). І дійсно, цю задачу, цю ідею Каразін вирішував усе життя, розробляючи різні реформи і втілюючи відповідні ідеї в своєму маєтку. Він мріяв втілити в життя ідеали правового і економічного влаштування селян. Починає він, власне, з селян своїх маєтків. 1793 р. він організував у с. Кручик селянське самоврядування. Органом самоврядування була дума, до складу якої входили двоє селян. Головою думи був Каразін. Згодом він організував таку думу і в маєтку своєї дружини у с. Анашкіному під Москвою (Див.: Слюсарський А. Г. Суспільно-економічні погляди В. Н. Каразіна / А. Г. Слюсарський // Нариси з історії економічної думки на Україні / АН УРСР, Ін-т економіки ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 120).
+
Питання про взаємовідносини селян і поміщиків зацікавило Каразіна ще в юнацькі роки, коли Санкт-Петербурзьке Вільне Економічне Товариство запропонувало у 1766 р. вирішити питання:[[Файл:5 chto poleznee.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Це питання надзвичайно захопило Каразіна, про що він писав у 1810 р.:[[Файл:6 priznayus.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). І дійсно, цю задачу, цю ідею Каразін вирішував усе життя, розробляючи різні реформи і втілюючи відповідні ідеї в своєму маєтку. Він мріяв втілити в життя ідеали правового і економічного влаштування селян. Починає він, власне, з селян своїх маєтків. 1793 р. він організував у с. Кручик селянське самоврядування. Органом самоврядування була дума, до складу якої входили двоє селян. Головою думи був Каразін. Згодом він організував таку думу і в маєтку своєї другої дружини у с. Анашкіному під Москвою (Див.: Слюсарський А. Г. Василий Назарович Каразин. – С. 52).
  
 
Для думи Каразін розробив спеціальний статут, яким вона керувалась у своїй діяльності. Створення такого органу «селянського самоврядування» мало велике значення. Селяни одержували хоч деякі громадянські права, що відповідно породжувало певну громадську ініціативу селянства.
 
Для думи Каразін розробив спеціальний статут, яким вона керувалась у своїй діяльності. Створення такого органу «селянського самоврядування» мало велике значення. Селяни одержували хоч деякі громадянські права, що відповідно породжувало певну громадську ініціативу селянства.
Рядок 50: Рядок 50:
 
Каразін не зупиняється на нововведеннях у своєму господарстві, його турбує доля всього знедоленого селянства. У своєму знаменитому листі до Олександра І та деяких статтях він наполягає на необхідності поліпшення становища кріпаків, висуває конкретні вимоги щодо цього та пропонує широку програму господарського розвитку. Каразін перш за все домагався зменшення залежності кріпаків від поміщиків (Див.: Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 12).
 
Каразін не зупиняється на нововведеннях у своєму господарстві, його турбує доля всього знедоленого селянства. У своєму знаменитому листі до Олександра І та деяких статтях він наполягає на необхідності поліпшення становища кріпаків, висуває конкретні вимоги щодо цього та пропонує широку програму господарського розвитку. Каразін перш за все домагався зменшення залежності кріпаків від поміщиків (Див.: Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 12).
  
Не зустрівши з боку влади розуміння своїх вимог, не дочекавшись відповіді, Каразін втілює досить ґрунтовно розроблену програму економічних перетворень у своєму власному маєтку. 1805 р. він на сходці селян с. Кручик та інших сіл провів цікавий експеримент щодо регламентації повинностей селян. Була встановлена оцінка робочого дня та оцінка інших повинностей, а також визначена плата за майно, що його Каразін надавав селянам. Аби повинності не обтяжували селян і не були довільними, Каразін запропонував мірило (масштаб) оцінки повинностей і власності, що переходила до селян.[[Файл:7 i tak.jpg|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 69–71).<br>
+
Не зустрівши з боку влади розуміння своїх вимог, не дочекавшись відповіді, Каразін втілює досить ґрунтовно розроблену програму економічних перетворень у своєму власному маєтку. 1805 р. він на сходці селян с. Кручик та інших сіл провів цікавий експеримент щодо регламентації повинностей селян. Була встановлена оцінка робочого дня та оцінка інших повинностей, а також визначена плата за майно, що його Каразін надавав селянам. Аби повинності не обтяжували селян і не були довільними, Каразін запропонував мірило (масштаб) оцінки повинностей і власності, що переходила до селян.[[Файл:7 i tak.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 69–71). Відповідно до розцінок, це коштувало 400 крб. Крім того, враховувався ліс, що відпускався селянам на ремонт хати, на опалення тощо.<br>
  
 
Загальну кількість майна, що Каразін надавав селянам, він називав капіталом, який мав давати йому прибуток у розмірі 6 % річних (що відповідало офіційному курсу на той час). Каразін писав, що свою землю він вважав [[Файл:8 gos kapitalom.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 73). З тих розрахунків, що їх запровадив Каразін, виходило, що грошова рента становила 45 крб. на рік (1805 р.), тобто дорівнювала 150 робочим дням, що відповідало трьом дням панщини. На той час панщина фактично становила чотири, п’ять, а іноді й шість днів на тиждень.
 
Загальну кількість майна, що Каразін надавав селянам, він називав капіталом, який мав давати йому прибуток у розмірі 6 % річних (що відповідало офіційному курсу на той час). Каразін писав, що свою землю він вважав [[Файл:8 gos kapitalom.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 73). З тих розрахунків, що їх запровадив Каразін, виходило, що грошова рента становила 45 крб. на рік (1805 р.), тобто дорівнювала 150 робочим дням, що відповідало трьом дням панщини. На той час панщина фактично становила чотири, п’ять, а іноді й шість днів на тиждень.
Рядок 56: Рядок 56:
 
Запроваджена Каразіним система регламентації повинностей селян мала безумовно прогресивний характер. Вона сприяла послабленню експлуатації поміщиками селян та підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці.
 
Запроваджена Каразіним система регламентації повинностей селян мала безумовно прогресивний характер. Вона сприяла послабленню експлуатації поміщиками селян та підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці.
  
Оцінюючи запроваджену систему, Каразін писав:[[Файл:9 ja promenyal.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 77). Свої погляди на селянське питання та, зокрема, становище поміщицьких селян Каразін виклав у творі «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам», перший розділ якого був фактично листом до харківського губернатора 1810 р. '''<font color="#0000ff">(Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные Д. И. Багалеем / В. Н. Каразин. – Харьков : Изд-во Харьковского ун-та, 1910. – С. 62–99).</font>'''
+
Оцінюючи запроваджену систему, Каразін писав:[[Файл:9 ja promenyal.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 77). Свої погляди на селянське питання та, зокрема, становище поміщицьких селян Каразін виклав у творі «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам», перший розділ якого був фактично листом до харківського губернатора 1810 р. (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги ... – С. 62–99).
  
 
Каразін шукав способи розв’язання селянського питання, не порушуючи при цьому системи дворянського землеволодіння. Він, зокрема, пропонував наділити кожну селянську родину земельним наділом, який вона зможе обробляти для власних потреб. За його розрахунками, кожному дорослому чоловікові поміщик мав надати для постійного користування вісім десятин землі, одну десятину сіножаті та різні господарські засоби. Через десять років селяни мали право заставляти і навіть продавати землю.
 
Каразін шукав способи розв’язання селянського питання, не порушуючи при цьому системи дворянського землеволодіння. Він, зокрема, пропонував наділити кожну селянську родину земельним наділом, який вона зможе обробляти для власних потреб. За його розрахунками, кожному дорослому чоловікові поміщик мав надати для постійного користування вісім десятин землі, одну десятину сіножаті та різні господарські засоби. Через десять років селяни мали право заставляти і навіть продавати землю.
Рядок 71: Рядок 71:
 
У «Речи» були накреслені основні напрями діяльності, спрямовані на відновлення зруйнованого «домогосподарства». Промова Каразіна була надзвичайно емоційною, він намагався збудити патріотичні почуття всіх верств суспільства, перш за все поміщиків і купців, спонукати їх до активної діяльності.  
 
У «Речи» були накреслені основні напрями діяльності, спрямовані на відновлення зруйнованого «домогосподарства». Промова Каразіна була надзвичайно емоційною, він намагався збудити патріотичні почуття всіх верств суспільства, перш за все поміщиків і купців, спонукати їх до активної діяльності.  
  
Каразін говорить про біди, що спіткали країну, про руйнування господарства, «загибель людей і капіталів», які «нелегко відновити». Він звертає увагу присутніх на існування загрози економічному поновленню країни з боку іноземних держав. Чужоземці, говорив він, будуть докладати всіх зусиль, щоб,[[Файл:12 zatrudnyaya.jpg|530px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 235). Каразін звертається до дворянства з закликом інтенсифікувати діяльність у своїх маєтках, розвивати промисловість, займатись продуктивною працею взимку.
+
Каразін говорить про біди, що спіткали країну, про руйнування господарства, про те, що [[Файл:2Mnogie.jpg|200px]] і їх [[Файл:3Ne legko.jpg|200px]]. Він звертає увагу присутніх на існування загрози економічному поновленню країни з боку іноземних держав. Чужоземці, говорив він, будуть докладати всіх зусиль, щоб,[[Файл:12 zatrudnyaya.jpg|530px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 235). Каразін звертається до дворянства з закликом інтенсифікувати діяльність у своїх маєтках, розвивати промисловість, займатись продуктивною працею взимку.
  
 
Купецтво мусить розумно розпорядитись своїм капіталом, наситити ринок вітчизняними товарами, сприяти включенню у товарно-грошові відносини всіх регіонів країни. Наголошує він на необхідності розвивати селянські промисли і ремесла.
 
Купецтво мусить розумно розпорядитись своїм капіталом, наситити ринок вітчизняними товарами, сприяти включенню у товарно-грошові відносини всіх регіонів країни. Наголошує він на необхідності розвивати селянські промисли і ремесла.

Версія за 09:58, 8 жовтня 2014

Portret Karazina v gittya.jpg

Каразін (Каразин) Василь Назарович

(30 січня (10 лютого) 1773 – 4 (16) листопада 1842) –
український вчений, економіст, винахідник, освітній і громадській діяч
(кінець XVIII – перша половина XIX ст.).

Засновник Харківського університету (1805 р.).






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Назаровича Каразіна


Твори


Література


Іконографія