Відмінності між версіями «Каразін Василь Назарович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 14: Рядок 14:
 
Згодом В. Каразін навчався у приватних пансіонах Кременчука та Харкова. Завдяки покровительству П. Румянцева десятирічним хлопчиком був записаний до Семенівського полку. У 1791 р. приїхав до Петербурга і почав військову службу у лейб-гвардії Семенівського полку сержантом. Скориставшись тим, що гвардійські офіцери мали можливість вільно використовувати свій час, разом з тим навчався у Гірничому корпусі, кращому на той час навчальному закладі Росії, де набув знань з природничих наук, економіки, історії, філософії. Згодом В. Н. Каразін відправився у тривалу подорож Росією, знайомлячись з її природними багатствами та життям населення. Подорож країною сильно  вплинула на світогляд молодої людини. Після повернення до Петербургу восени 1795 р. В. Н. Каразін вирішив залишити військову службу і присвятити себе суспільній та науковій роботі на благо батьківщині. «…Он простился с Семеновским полком для того, чтобы изучать Россию и заниматься точными науками» (Герцен А. И. Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 54). Він оселився у своєму маєтку на Харківщині, присвячуючи весь час винахідництву. На початку 1796 р. Каразін одружився з кріпачкою та зайнявся господарством.
 
Згодом В. Каразін навчався у приватних пансіонах Кременчука та Харкова. Завдяки покровительству П. Румянцева десятирічним хлопчиком був записаний до Семенівського полку. У 1791 р. приїхав до Петербурга і почав військову службу у лейб-гвардії Семенівського полку сержантом. Скориставшись тим, що гвардійські офіцери мали можливість вільно використовувати свій час, разом з тим навчався у Гірничому корпусі, кращому на той час навчальному закладі Росії, де набув знань з природничих наук, економіки, історії, філософії. Згодом В. Н. Каразін відправився у тривалу подорож Росією, знайомлячись з її природними багатствами та життям населення. Подорож країною сильно  вплинула на світогляд молодої людини. Після повернення до Петербургу восени 1795 р. В. Н. Каразін вирішив залишити військову службу і присвятити себе суспільній та науковій роботі на благо батьківщині. «…Он простился с Семеновским полком для того, чтобы изучать Россию и заниматься точными науками» (Герцен А. И. Император Александр І и В. Н. Каразин / А. И. Герцен // Собрание сочинений : в 30 т. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 16. – С. 54). Він оселився у своєму маєтку на Харківщині, присвячуючи весь час винахідництву. На початку 1796 р. Каразін одружився з кріпачкою та зайнявся господарством.
  
Коли на царській престол вступив Павло I (1796 р.), то наказав усім колишнім старшинам прибути до Петербурга на перегляд. Він намагався протиставити згубній політиці Катерини II, яка, на його думку, сприяла послабленню самодержавства, тверду лінію на посилення абсолютної влади. Він ввів жорстоку цензуру, закрив приватні типографії, заборонив ввезення іноземних книг, намагався дисциплінувати дворянство, поліцейськими засобами переслідував опозицію свого режиму, провів реорганізацію армії за прусським зразком. В. Каразін у 1798 р. вирішив потайки з дружиною виїхати за кордон, не бажаючи служити у війську під верховним командуванням Павла I, але втекти йому не пощастило: він був затриманий російськими жандармами біля устя річки Вілії. Тільки завдяки тому, що він щиро зізнався при допиті цареві про причини втечі, Павло I помилував Каразіна, намагаючись тим самим довести несправедливість чуток щодо особистих якостей нового російського імператора і призначив його у жовтні 1798 р. на службу у казначейство. Відомо, що під час роботи у казначействі Каразін працював у Петербурзькому і московському архівах, збираючи матеріал з історії Росії, зокрема, фінансів та медицини (Слюсарский А. Г. Василий Назарович Каразин. – С. 8). Коли після вбивства Павла I (1801 р.) вступив на царство Олександр I, В. Каразін надіслав йому анонімного листа, де виклав свої суспільно-політичні погляди та запропонував молодому монарху програму необхідних для російської держави перетворень у галузі державного управління, господарства та культури. У листі він писав про необхідність поступової відміни кріпацтва та надання права селянам мати власність; висловлював надію, що Олександр   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные Д. И. Багалеем / В. Н. Каразин. – Х. : Издание Харьковского ун-та, 1910. – С. 7). Олександр I наказав з’ясувати, хто є автором того листа. Цар призвав Каразіна до себе, і він на деякий час увійшов до найближчого оточення російського монарха. За цей період В. Каразін склав ряд ліберальних проектів перебудови державного управління у Росії. За його проектом було реорганізовано, зокрема, міністерство народної освіти, де він працював керуючим справами головного управління училищ (до 1804 р.). Каразін склав «правила народної освіти», проект загального статуту університетів, створив друкований орган міністерства «Ежемесячные сочинения об успехах народного просвещения» (1805 р.). Розроблені Каразіним «Предначертания университетского устава» були покладені в основу статутів Московського, Віленського, Дерптського, Казанського та Харківського університетів. За ініціативою Каразіна та створено Філотехнічне товариство (1811–1818 рр.) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості країни. Неодноразово активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією.
+
Коли на царській престол вступив Павло I (1796 р.), то наказав усім колишнім старшинам прибути до Петербурга на перегляд. Він намагався протиставити згубній політиці Катерини II, яка, на його думку, сприяла послабленню самодержавства, тверду лінію на посилення абсолютної влади. Він ввів жорстоку цензуру, закрив приватні типографії, заборонив ввезення іноземних книг, намагався дисциплінувати дворянство, поліцейськими засобами переслідував опозицію свого режиму, провів реорганізацію армії за прусським зразком. В. Каразін у 1798 р. вирішив потайки з дружиною виїхати за кордон, не бажаючи служити у війську під верховним командуванням Павла I, але втекти йому не пощастило: він був затриманий російськими жандармами біля устя річки Вілії. Тільки завдяки тому, що він щиро зізнався при допиті цареві про причини втечі, Павло I помилував Каразіна, намагаючись тим самим довести несправедливість чуток щодо особистих якостей нового російського імператора і призначив його у жовтні 1798 р. на службу у казначейство. Відомо, що під час роботи у казначействі Каразін працював у Петербурзькому і московському архівах, збираючи матеріал з історії Росії, зокрема, фінансів та медицини (Слюсарский А. Г. Василий Назарович Каразин. – С. 8). Коли після вбивства Павла I (1801 р.) вступив на царство Олександр I, В. Каразін надіслав йому анонімного листа, де виклав свої суспільно-політичні погляди та запропонував молодому монарху програму необхідних для російської держави перетворень у галузі державного управління, господарства та культури. У листі він писав про необхідність поступової відміни кріпацтва та надання права селянам мати власність; висловлював надію, що Олександр [[Файл:1 perviy.jpg|350px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные Д. И. Багалеем / В. Н. Каразин. – Х. : Издание Харьковского ун-та, 1910. – С. 7). Олександр I наказав з’ясувати, хто є автором того листа. Цар призвав Каразіна до себе, і він на деякий час увійшов до найближчого оточення російського монарха. За цей період В. Каразін склав ряд ліберальних проектів перебудови державного управління у Росії. За його проектом було реорганізовано, зокрема, міністерство народної освіти, де він працював керуючим справами головного управління училищ (до 1804 р.). Каразін склав «правила народної освіти», проект загального статуту університетів, створив друкований орган міністерства «Ежемесячные сочинения об успехах народного просвещения» (1805 р.). Розроблені Каразіним «Предначертания университетского устава» були покладені в основу статутів Московського, Віленського, Дерптського, Казанського та Харківського університетів. За ініціативою Каразіна та створено Філотехнічне товариство (1811–1818 рр.) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості країни. Неодноразово активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією.
  
 
Як зазначає С. Злупко, «виходячи з патріотичних міркувань, Василь Каразін чи не першим з українських мислителів указав на колоніальне становище України в складі Російської імперії. Він аргументовано доводив, що протягом одного тільки XVIII ст. завдяки імперській політиці російських царів Україна з конкурентоздатної, принаймні в легкій і харчовій промисловості, втратила риси економічної самодостатності» (Українська економічна думка : хрестоматія / упоряд. С. М. Злупко. – К. : Знання, 2007. – С. 68).
 
Як зазначає С. Злупко, «виходячи з патріотичних міркувань, Василь Каразін чи не першим з українських мислителів указав на колоніальне становище України в складі Російської імперії. Він аргументовано доводив, що протягом одного тільки XVIII ст. завдяки імперській політиці російських царів Україна з конкурентоздатної, принаймні в легкій і харчовій промисловості, втратила риси економічної самодостатності» (Українська економічна думка : хрестоматія / упоряд. С. М. Злупко. – К. : Знання, 2007. – С. 68).
  
В. Каразін був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії. Імпульсивний, з   (Багалей Д. И. Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина : речь, сказанная 8 ноября 1892 г. по случаю 50-летия со дня кончины Каразина / Д. И. Багалей. – Х., 1893. – С. 1) та широкими, але не практичними замислами, за визначенням історика Харківського університету професора Д. Багалія, Каразін швидко нажив собі впливових ворогів, які всіляко намагалися погіршити ставлення до нього з боку Олександра I та його оточення.
+
В. Каразін був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії. Імпульсивний, з [[Файл:2 bistrim.jpg|350px]]  (Багалей Д. И. Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина : речь, сказанная 8 ноября 1892 г. по случаю 50-летия со дня кончины Каразина / Д. И. Багалей. – Х., 1893. – С. 1) та широкими, але не практичними замислами, за визначенням історика Харківського університету професора Д. Багалія, Каразін швидко нажив собі впливових ворогів, які всіляко намагалися погіршити ставлення до нього з боку Олександра I та його оточення.
  
 
Так сталося, що В. Каразіна, який домігся згоди Олександра I на відкриття університету у Харкові, усунули від участі у комітеті по заснуванню університету під формальним приводом недотримання ним деяких формальностей при витратах на устаткування навчального закладу і як результат – позбавлення права втручання у справи університету.
 
Так сталося, що В. Каразіна, який домігся згоди Олександра I на відкриття університету у Харкові, усунули від участі у комітеті по заснуванню університету під формальним приводом недотримання ним деяких формальностей при витратах на устаткування навчального закладу і як результат – позбавлення права втручання у справи університету.
Рядок 40: Рядок 40:
 
Каразін – цікава особистість у суспільно-політичному русі України початку ХІХ ст. В його особі Україна мала яскравого представника просвітництва, що продовжив ідеї і традиції видатних просвітників ХVІІІ ст. Він палко ратував за розвиток знань, виступав активним реформатором суспільно-економічного життя, домагався послаблення експлуатації селянства. «Аналіз економічних поглядів В. Н. Каразіна, – вважають автори монографії «Економічна наука у Харківському університеті», – до сих пір залишається суперечливим, бо на думку одних авторів, він є талановитий українсько-слобідський самородок, а на думку інших, він є людина європейської освіченості. Однак немає сумніву в тому, що економічні погляди Каразіна мають не тільки енциклопедичний характер, але й увібрали в себе доробки світової економічної думки» (Економічна наука в Харківському університеті : колективна монографія / відп. ред. В. В. Глущенко, Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2005. – С. 12).
 
Каразін – цікава особистість у суспільно-політичному русі України початку ХІХ ст. В його особі Україна мала яскравого представника просвітництва, що продовжив ідеї і традиції видатних просвітників ХVІІІ ст. Він палко ратував за розвиток знань, виступав активним реформатором суспільно-економічного життя, домагався послаблення експлуатації селянства. «Аналіз економічних поглядів В. Н. Каразіна, – вважають автори монографії «Економічна наука у Харківському університеті», – до сих пір залишається суперечливим, бо на думку одних авторів, він є талановитий українсько-слобідський самородок, а на думку інших, він є людина європейської освіченості. Однак немає сумніву в тому, що економічні погляди Каразіна мають не тільки енциклопедичний характер, але й увібрали в себе доробки світової економічної думки» (Економічна наука в Харківському університеті : колективна монографія / відп. ред. В. В. Глущенко, Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2005. – С. 12).
  
У молоді роки, як писав сам Каразін, він захоплювався ідеями французької революції, яка, на його думку, поклала початок віку,  . Але згодом він уник «лживых прелестей Французского переворота»  
+
У молоді роки, як писав сам Каразін, він захоплювався ідеями французької революції, яка, на його думку, поклала початок віку,[[Файл:3 kotoriy.jpg|350px]] . Але згодом він уник «лживых прелестей Французского переворота» [[Файл:4 ne izbegal.jpg|500px]] (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Як противник абсолютиської монархії, Каразін домагався встановлення в Росії конституційної монархії, в необхідності якої переконував Олександра І в листі до нього, написаному в березні 1801 р. Він сподівався, що цар «…'''''<font color="#0000ff">первый употребит самовластие на обуздание самовластия</font>'''''…» (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 7).
  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Як противник абсолютиської монархії, Каразін домагався встановлення в Росії конституційної монархії, в необхідності якої переконував Олександра І в листі до нього, написаному в березні 1801 р. Він сподівався, що цар «…первый употребит самовластие на обуздание самовластия…» (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 7).
 
  
 
Досить докладно свої погляди на державний устрій Каразін розвиває у статті «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам». Автор заявляє, що монархічне правління не повинне бути самодержавним, самовладним. Основою спадкової влади має бути дворянство, з представників якого Каразін пропонував створити Державну думу для порад у справах державного управління. Отже, йшлося фактично про буржуазну ідею розподілу влади. Аналогічну думку висловлював М. С. Мордвінов, який виступив з ідеєю створення з родовитого дворянства палати вельмож для посилення його ролі в керівництві державою.
 
Досить докладно свої погляди на державний устрій Каразін розвиває у статті «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам». Автор заявляє, що монархічне правління не повинне бути самодержавним, самовладним. Основою спадкової влади має бути дворянство, з представників якого Каразін пропонував створити Державну думу для порад у справах державного управління. Отже, йшлося фактично про буржуазну ідею розподілу влади. Аналогічну думку висловлював М. С. Мордвінов, який виступив з ідеєю створення з родовитого дворянства палати вельмож для посилення його ролі в керівництві державою.
Рядок 47: Рядок 46:
 
Економічні погляди Каразіна формувались в період занепаду феодалізму і початку формування капіталістичних відносин за умов панування відносин феодальних. Ця обставина позначилась на його світогляді. Основним соціально-економічним питанням того часу було питання про ставлення до кріпосництва. Каразін у питанні ставлення до кріпацтва стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до зменшення зловживань поміщиків.
 
Економічні погляди Каразіна формувались в період занепаду феодалізму і початку формування капіталістичних відносин за умов панування відносин феодальних. Ця обставина позначилась на його світогляді. Основним соціально-економічним питанням того часу було питання про ставлення до кріпосництва. Каразін у питанні ставлення до кріпацтва стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до зменшення зловживань поміщиків.
  
Питання про взаємовідносини селян і поміщиків зацікавило Каразіна ще в юнацькі роки, коли Санкт-Петербурзьке Вільне Економічне Товариство запропонувало у 1766 р. вирішити питання:   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Це питання надзвичайно захопило Каразіна, про що він писав у 1810 р.:   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). І дійсно, цю задачу, цю ідею Каразін вирішував усе життя, розробляючи різні реформи і втілюючи відповідні ідеї в своєму маєтку. Він мріяв втілити в життя ідеали правового і економічного влаштування селян. Починає він, власне, з селян своїх маєтків. 1793 р. він організував у с. Кручик селянське самоврядування. Органом самоврядування була дума, до складу якої входили двоє селян. Головою думи був Каразін. Згодом він організував таку думу і в маєтку своєї дружини у с. Анашкіному під Москвою (Див.: Слюсарський А. Г. Суспільно-економічні погляди В. Н. Каразіна / А. Г. Слюсарський // Нариси з історії економічної думки на Україні / АН УРСР, Ін-т економіки ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 120).
+
Питання про взаємовідносини селян і поміщиків зацікавило Каразіна ще в юнацькі роки, коли Санкт-Петербурзьке Вільне Економічне Товариство запропонувало у 1766 р. вирішити питання:[[Файл:5 chto poleznee.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). Це питання надзвичайно захопило Каразіна, про що він писав у 1810 р.:[[Файл:6 priznayus.jpg|center|500px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 62). І дійсно, цю задачу, цю ідею Каразін вирішував усе життя, розробляючи різні реформи і втілюючи відповідні ідеї в своєму маєтку. Він мріяв втілити в життя ідеали правового і економічного влаштування селян. Починає він, власне, з селян своїх маєтків. 1793 р. він організував у с. Кручик селянське самоврядування. Органом самоврядування була дума, до складу якої входили двоє селян. Головою думи був Каразін. Згодом він організував таку думу і в маєтку своєї дружини у с. Анашкіному під Москвою (Див.: Слюсарський А. Г. Суспільно-економічні погляди В. Н. Каразіна / А. Г. Слюсарський // Нариси з історії економічної думки на Україні / АН УРСР, Ін-т економіки ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 120).
  
 
Для думи Каразін розробив спеціальний статут, яким вона керувалась у своїй діяльності. Створення такого органу «селянського самоврядування» мало велике значення. Селяни одержували хоч деякі громадянські права, що відповідно породжувало певну громадську ініціативу селянства.
 
Для думи Каразін розробив спеціальний статут, яким вона керувалась у своїй діяльності. Створення такого органу «селянського самоврядування» мало велике значення. Селяни одержували хоч деякі громадянські права, що відповідно породжувало певну громадську ініціативу селянства.
Рядок 53: Рядок 52:
 
Каразін не зупиняється на нововведеннях у своєму господарстві, його турбує доля всього знедоленого селянства. У своєму знаменитому листі до Олександра І та деяких статтях він наполягає на необхідності поліпшення становища кріпаків, висуває конкретні вимоги щодо цього та пропонує широку програму господарського розвитку. Каразін перш за все домагався зменшення залежності кріпаків від поміщиків (Див.: Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 12).
 
Каразін не зупиняється на нововведеннях у своєму господарстві, його турбує доля всього знедоленого селянства. У своєму знаменитому листі до Олександра І та деяких статтях він наполягає на необхідності поліпшення становища кріпаків, висуває конкретні вимоги щодо цього та пропонує широку програму господарського розвитку. Каразін перш за все домагався зменшення залежності кріпаків від поміщиків (Див.: Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 12).
  
Не зустрівши з боку влади розуміння своїх вимог, не дочекавшись відповіді, Каразін втілює досить ґрунтовно розроблену програму економічних перетворень у своєму власному маєтку. 1805 р. він на сходці селян с. Кручик та інших сіл провів цікавий експеримент щодо регламентації повинностей селян. Була встановлена оцінка робочого дня та оцінка інших повинностей, а також визначена плата за майно, що його Каразін надавав селянам. Аби повинності не обтяжували селян і не були довільними, Каразін запропонував мірило (масштаб) оцінки повинностей і власності, що переходила до селян.
+
Не зустрівши з боку влади розуміння своїх вимог, не дочекавшись відповіді, Каразін втілює досить ґрунтовно розроблену програму економічних перетворень у своєму власному маєтку. 1805 р. він на сходці селян с. Кручик та інших сіл провів цікавий експеримент щодо регламентації повинностей селян. Була встановлена оцінка робочого дня та оцінка інших повинностей, а також визначена плата за майно, що його Каразін надавав селянам. Аби повинності не обтяжували селян і не були довільними, Каразін запропонував мірило (масштаб) оцінки повинностей і власності, що переходила до селян.[[Файл:7 i tak.jpg|center|500px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 69–71).<br>
  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 69–71).
 
  
Загальну кількість майна, що Каразін надавав селянам, він називав капіталом, який мав давати йому прибуток у розмірі 6 % річних (що відповідало офіційному курсу на той час). Каразін писав, що свою землю він вважав   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 73). З тих розрахунків, що їх запровадив Каразін, виходило, що грошова рента становила 45 крб. на рік (1805 р.), тобто дорівнювала 150 робочим дням, що відповідало трьом дням панщини. На той час панщина фактично становила чотири, п’ять, а іноді й шість днів на тиждень.
+
Загальну кількість майна, що Каразін надавав селянам, він називав капіталом, який мав давати йому прибуток у розмірі 6 % річних (що відповідало офіційному курсу на той час). Каразін писав, що свою землю він вважав [[Файл:8 gos kapitalom.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 73). З тих розрахунків, що їх запровадив Каразін, виходило, що грошова рента становила 45 крб. на рік (1805 р.), тобто дорівнювала 150 робочим дням, що відповідало трьом дням панщини. На той час панщина фактично становила чотири, п’ять, а іноді й шість днів на тиждень.
  
 
Запроваджена Каразіним система регламентації повинностей селян мала безумовно прогресивний характер. Вона сприяла послабленню експлуатації поміщиками селян та підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці.
 
Запроваджена Каразіним система регламентації повинностей селян мала безумовно прогресивний характер. Вона сприяла послабленню експлуатації поміщиками селян та підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці.
  
Оцінюючи запроваджену систему, Каразін писав:  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 77). Свої погляди на селянське питання та, зокрема, становище поміщицьких селян Каразін виклав у творі «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам», перший розділ якого був фактично листом до харківського губернатора 1810 р. (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные Д. И. Багалеем / В. Н. Каразин. – Харьков : Изд-во Харьковского ун-та, 1910. – С. 62–99).
+
Оцінюючи запроваджену систему, Каразін писав:  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 77). Свої погляди на селянське питання та, зокрема, становище поміщицьких селян Каразін виклав у творі «Практическое защищение против иностранцев существующей ныне в России подчиненности поселян их помещикам», перший розділ якого був фактично листом до харківського губернатора 1810 р. '''<font color="#0000ff">(Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные Д. И. Багалеем / В. Н. Каразин. – Харьков : Изд-во Харьковского ун-та, 1910. – С. 62–99).</font>'''
  
 
Каразін шукав способи розв’язання селянського питання, не порушуючи при цьому системи дворянського землеволодіння. Він, зокрема, пропонував наділити кожну селянську родину земельним наділом, який вона зможе обробляти для власних потреб. За його розрахунками, кожному дорослому чоловікові поміщик мав надати для постійного користування вісім десятин землі, одну десятину сіножаті та різні господарські засоби. Через десять років селяни мали право заставляти і навіть продавати землю.
 
Каразін шукав способи розв’язання селянського питання, не порушуючи при цьому системи дворянського землеволодіння. Він, зокрема, пропонував наділити кожну селянську родину земельним наділом, який вона зможе обробляти для власних потреб. За його розрахунками, кожному дорослому чоловікові поміщик мав надати для постійного користування вісім десятин землі, одну десятину сіножаті та різні господарські засоби. Через десять років селяни мали право заставляти і навіть продавати землю.
Рядок 68: Рядок 66:
 
Докладаючи всіх зусиль і використовуючи всі можливості щодо ліквідації барщинно-кріпацької системи, Каразін зробив спробу утворити товариство поміщиків, метою якого було б «поступове звільнення поміщицьких поселян від рабства» (Цит. за: Козловський В. І. Критика В. Н. Каразіним панщини та його проекти аграрних реформ в Росії і на Україні / В. І. Козловський // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР : республік. міжвід. збірник / АН УРСР, Ін-т економіки ; відп. ред. Т. І. Дерев’янкін, В. С. Жученко. – К. : Наук. думка, 1972. – Вип. 7. – С. 109). Дозволу від уряду на організацію товариства він не одержав.
 
Докладаючи всіх зусиль і використовуючи всі можливості щодо ліквідації барщинно-кріпацької системи, Каразін зробив спробу утворити товариство поміщиків, метою якого було б «поступове звільнення поміщицьких поселян від рабства» (Цит. за: Козловський В. І. Критика В. Н. Каразіним панщини та його проекти аграрних реформ в Росії і на Україні / В. І. Козловський // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР : республік. міжвід. збірник / АН УРСР, Ін-т економіки ; відп. ред. Т. І. Дерев’янкін, В. С. Жученко. – К. : Наук. думка, 1972. – Вип. 7. – С. 109). Дозволу від уряду на організацію товариства він не одержав.
  
І знову, звертаючись до уряду, Каразін пише, що він не бачить   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 134). У записці на ім’я міністра внутрішніх справ Кочубея учений рішуче висловлюється проти того, щоб поміщик «беззвітно» розпоряджався селянами як власністю, «визнаючи їх тільки засобами для одержання доходів і для задоволення честолюбства» (Цит. за: Козловський В. І. Критика В. Н. Каразіним панщини … – С. 110). У листах до міністра Каразін наголошував на необхідності створення Державної думи і створення тим самим сприятливих умов для зникнення рабства   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 153). Він виступає з вимогою інтенсифікації землеробства, удосконалення способів обробки землі, удосконалення сільськогосподарської техніки, використання сортового насіння тощо. Його турбують не лише аграрні проблеми, зокрема кріпацтва, він розробляє проекти господарського розвитку країни в цілому. Каразін – прихильник розвитку різних галузей промисловості. Він наголошував на необхідності будівництва металургійних, текстильних, шкіряних підприємств, розвитку харчової промисловості. Якщо спочатку Каразін покладав надії в цій справі на іноземний капітал, то згодом категорично висловлювався за розвиток промисловості на вітчизняному капіталі і зусиллями вітчизняних фахівців. Активну роль у розвитку вітчизняної промисловості він надавав державі. Згодом він став прихильником протекціонізму як необхідного засобу захисту слабо розвиненої промисловості від іноземної конкуренції.
+
І знову, звертаючись до уряду, Каразін пише, що він не бачить [[Файл:10 nichego.jpg|center|500px]]  (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 134). У записці на ім’я міністра внутрішніх справ Кочубея учений рішуче висловлюється проти того, щоб поміщик «беззвітно» розпоряджався селянами як власністю, «визнаючи їх тільки засобами для одержання доходів і для задоволення честолюбства» (Цит. за: Козловський В. І. Критика В. Н. Каразіним панщини … – С. 110). У листах до міністра Каразін наголошував на необхідності створення Державної думи і створення тим самим сприятливих умов для зникнення рабства [[Файл:11 v chastnyh.jpg|380px]] (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 153). Він виступає з вимогою інтенсифікації землеробства, удосконалення способів обробки землі, удосконалення сільськогосподарської техніки, використання сортового насіння тощо. Його турбують не лише аграрні проблеми, зокрема кріпацтва, він розробляє проекти господарського розвитку країни в цілому. Каразін – прихильник розвитку різних галузей промисловості. Він наголошував на необхідності будівництва металургійних, текстильних, шкіряних підприємств, розвитку харчової промисловості. Якщо спочатку Каразін покладав надії в цій справі на іноземний капітал, то згодом категорично висловлювався за розвиток промисловості на вітчизняному капіталі і зусиллями вітчизняних фахівців. Активну роль у розвитку вітчизняної промисловості він надавав державі. Згодом він став прихильником протекціонізму як необхідного засобу захисту слабо розвиненої промисловості від іноземної конкуренції.
  
 
Каразін як людина активна, ініціативна та цілеспрямована не тільки пропагує ідею, а й докладає багато зусиль до сприяння розвитку вітчизняної промисловості. Маючи це на меті, 1811 р. він заснував у Харкові Філотехнічне товариство.  
 
Каразін як людина активна, ініціативна та цілеспрямована не тільки пропагує ідею, а й докладає багато зусиль до сприяння розвитку вітчизняної промисловості. Маючи це на меті, 1811 р. він заснував у Харкові Філотехнічне товариство.  
Рядок 75: Рядок 73:
 
У «Речи» були накреслені основні напрями діяльності, спрямовані на відновлення зруйнованого «домогосподарства». Промова Каразіна була надзвичайно емоційною, він намагався збудити патріотичні почуття всіх верств суспільства, перш за все поміщиків і купців, спонукати їх до активної діяльності.  
 
У «Речи» були накреслені основні напрями діяльності, спрямовані на відновлення зруйнованого «домогосподарства». Промова Каразіна була надзвичайно емоційною, він намагався збудити патріотичні почуття всіх верств суспільства, перш за все поміщиків і купців, спонукати їх до активної діяльності.  
  
Каразін говорить про біди, що спіткали країну, про руйнування господарства, «загибель людей і капіталів», які «нелегко відновити». Він звертає увагу присутніх на існування загрози економічному поновленню країни з боку іноземних держав. Чужоземці, говорив він, будуть докладати всіх зусиль, щоб,   (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 235). Каразін звертається до дворянства з закликом інтенсифікувати діяльність у своїх маєтках, розвивати промисловість, займатись продуктивною працею взимку.
+
Каразін говорить про біди, що спіткали країну, про руйнування господарства, «загибель людей і капіталів», які «нелегко відновити». Він звертає увагу присутніх на існування загрози економічному поновленню країни з боку іноземних держав. Чужоземці, говорив він, будуть докладати всіх зусиль, щоб,[[Файл:12 zatrudnyaya.jpg|530px]](Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 235). Каразін звертається до дворянства з закликом інтенсифікувати діяльність у своїх маєтках, розвивати промисловість, займатись продуктивною працею взимку.
  
 
Купецтво мусить розумно розпорядитись своїм капіталом, наситити ринок вітчизняними товарами, сприяти включенню у товарно-грошові відносини всіх регіонів країни. Наголошує він на необхідності розвивати селянські промисли і ремесла.
 
Купецтво мусить розумно розпорядитись своїм капіталом, наситити ринок вітчизняними товарами, сприяти включенню у товарно-грошові відносини всіх регіонів країни. Наголошує він на необхідності розвивати селянські промисли і ремесла.
Рядок 96: Рядок 94:
 
Як прогресивний мислитель, що прекрасно розумів назрілі економічні проблеми, котрі стояли перед країною, Каразін виступав за створення мережі банків, розвитку кредитних відносин. Це були суто буржуазні вимоги. Адже він виступав прихильником надання кредитів для господарської діяльності всім верствам населення, і навіть селянам, а не для обслуговування дворян.
 
Як прогресивний мислитель, що прекрасно розумів назрілі економічні проблеми, котрі стояли перед країною, Каразін виступав за створення мережі банків, розвитку кредитних відносин. Це були суто буржуазні вимоги. Адже він виступав прихильником надання кредитів для господарської діяльності всім верствам населення, і навіть селянам, а не для обслуговування дворян.
  
Висунув Каразін і вимогу скорочення податків. У цьому питанні він керувався принципами необхідності поєднання інтересів держави і народу, захисту інтересів народу, перш за все селянства, за рахунок послаблення податкових тягарів. Вимоги Каразіна у справі реформування податкової системи мали прогресивний характер. Вони були спрямовані на пожвавлення ринкових відносин, на розвиток капіталізму. Каразін виступає за введення двох видів податків. Це   і   або «сборы с имущества» (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 91). Подушний податок повинен бути загальним, поміркованим і відносно рівним для всіх громадян. Тим самим Каразін посягав на привілеї дворянства, яке не платило податків. Щодо податку на майно, то ним теж повинен був обкладатись кожен власник землі, зокрема й поміщик. Отже і в цьому питанні Каразін виступав як провісник тенденції буржуазного розвитку.
+
Висунув Каразін і вимогу скорочення податків. У цьому питанні він керувався принципами необхідності поєднання інтересів держави і народу, захисту інтересів народу, перш за все селянства, за рахунок послаблення податкових тягарів. Вимоги Каразіна у справі реформування податкової системи мали прогресивний характер. Вони були спрямовані на пожвавлення ринкових відносин, на розвиток капіталізму. Каразін виступає за введення двох видів податків. Це [[Файл:13 lichnaya.jpg|350px]]  і [[Файл:14 sbor.jpg|150px]] або «сборы с имущества» (Каразин В. Н. Сочинения, письма и бумаги … – С. 91). Подушний податок повинен бути загальним, поміркованим і відносно рівним для всіх громадян. Тим самим Каразін посягав на привілеї дворянства, яке не платило податків. Щодо податку на майно, то ним теж повинен був обкладатись кожен власник землі, зокрема й поміщик. Отже і в цьому питанні Каразін виступав як провісник тенденції буржуазного розвитку.
  
Каразін – людина високоосвічена і прогресивна, великий патріот своєї країни, не міг спокійно споглядати ті негаразди, що існували в державі. Його теоретичні розробки і настійні вимоги соціально-економічних перетворень зустрічали шалений опір з боку самодержавства, але він не покорився і не припинив своєї просвітницької, подвижницької діяльності не благо свого народу. І зовсім невипадковою є оцінка Каразіна у відгуку про нього, вміщеному у журналі «Современник», де наводиться праця Д. І. Багалія про Каразіна:   (Багалей Д. И. Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина. – С. 20).
+
Каразін – людина високоосвічена і прогресивна, великий патріот своєї країни, не міг спокійно споглядати ті негаразди, що існували в державі. Його теоретичні розробки і настійні вимоги соціально-економічних перетворень зустрічали шалений опір з боку самодержавства, але він не покорився і не припинив своєї просвітницької, подвижницької діяльності не благо свого народу. І зовсім невипадковою є оцінка Каразіна у відгуку про нього, вміщеному у журналі «Современник», де наводиться праця Д. І. Багалія про Каразіна: [[Файл:15 v konze.jpg|center|500px]] (Багалей Д. И. Просветительная деятельность Василия Назаровича Каразина. – С. 20).
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>

Версія за 09:57, 3 вересня 2014

Portret Karazina v gittya.jpg

Каразін (Каразин) Василь Назарович

(30 січня (10 лютого) 1773 – 4 (16) листопада 1842) –
вчений, винахідник, освітній і громадській діяч
(кінець XVIII – перша половина XIX ст.).

Засновник Харківського університету (1805 р.).






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Назаровича Каразіна


Тексти


Література


Іконографія