Відмінності між версіями «VolodymyrMonomah»
Матеріал з Економічна думка України
Admin (обговорення • внесок) (Створена сторінка: <h1>Володимир Мономах</h1>150px|left<br><div align="center"><font size=4>Володимир Мономах<br>(Воло...) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
<br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /> | <br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /> | ||
− | < | + | <spoiler text="Життя та діяльність"> |
− | |||
<div style="text-align: justify"><p>Народився від династичного шлюбу дочки грецького імператора Константина IX Мономаха – Анастасії (у деяких джерелах її називають Марією) і сина Ярослава Мудрого, онука Володимира Великого з роду Рюриковичів – Всеволода. У «Повісті временних літ» під роком 1053 зроблено єдиний запис: «У Всеволода родился сын от дочери царской, гречанки, и нарек имя ему Владимир» (Повесть временних лет // Памятники литературы Древней Руси : Начало русской литературы XI – начало XII в. / сост. Л. А. Дмитриев, Д. С. Лихачев. – М. : Худож. лит., 1978 – С. 175). Шлюб Всеволода з візантійською принцесою скріпив русько-візантійську угоду початку 1050-х рр., що поклала край війні 1043 р. між двома державами. Саме по лінії матері князь Володимир отримав своє прізвище – Мономах. Дитинство Володимир Мономах провів у місті Переяслав-Руський (нині Переяслав-Хмельницький), де з 1054 р., згідно із заповітом Ярослава Мудрого, княжив його батько. Вже з 12-13 років княжич виконував відповідальні доручення батька, найчастіше – воєнного характеру (зокрема, ходив до Ростова у Суздальську землю і до Смоленська). Протягом життя Володимир Мономах здійснив понад 80 походів. Перший раз був одружений близько 1070 р. з Гідою – дочкою останнього англосаксонського короля Гарольда II, друга дружина (померла 7 травня 1107 р.) – незнана з імені, третя (після 1107 р.) – дочка половецького хана Аєпи. | <div style="text-align: justify"><p>Народився від династичного шлюбу дочки грецького імператора Константина IX Мономаха – Анастасії (у деяких джерелах її називають Марією) і сина Ярослава Мудрого, онука Володимира Великого з роду Рюриковичів – Всеволода. У «Повісті временних літ» під роком 1053 зроблено єдиний запис: «У Всеволода родился сын от дочери царской, гречанки, и нарек имя ему Владимир» (Повесть временних лет // Памятники литературы Древней Руси : Начало русской литературы XI – начало XII в. / сост. Л. А. Дмитриев, Д. С. Лихачев. – М. : Худож. лит., 1978 – С. 175). Шлюб Всеволода з візантійською принцесою скріпив русько-візантійську угоду початку 1050-х рр., що поклала край війні 1043 р. між двома державами. Саме по лінії матері князь Володимир отримав своє прізвище – Мономах. Дитинство Володимир Мономах провів у місті Переяслав-Руський (нині Переяслав-Хмельницький), де з 1054 р., згідно із заповітом Ярослава Мудрого, княжив його батько. Вже з 12-13 років княжич виконував відповідальні доручення батька, найчастіше – воєнного характеру (зокрема, ходив до Ростова у Суздальську землю і до Смоленська). Протягом життя Володимир Мономах здійснив понад 80 походів. Перший раз був одружений близько 1070 р. з Гідою – дочкою останнього англосаксонського короля Гарольда II, друга дружина (померла 7 травня 1107 р.) – незнана з імені, третя (після 1107 р.) – дочка половецького хана Аєпи. | ||
</p><p>Після смерті старших братів Ізяслава Ярославовича і Святослава Ярославовича Всеволод у жовтні 1078 р. став київським князем, а на своє місце чернігівського князя посадив сина Володимира, зневаживши права на це місто синів свого старшого брата Святослава. Було утворено родинний дуумвірат батька й сина: Всеволод – Володимир, що правив на Русі протягом 15 років. Володимир Мономах переміщував князів з одного міста до іншого, приборкував непокірних, провадив загальноруську зовнішню політику. Протягом тих 15 років він близько ста разів їздив з Чернігова до Києва, щоб радитись із батьком у політичних справах (Див.: Енциклопедія історії України. – К. : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – С. 616). | </p><p>Після смерті старших братів Ізяслава Ярославовича і Святослава Ярославовича Всеволод у жовтні 1078 р. став київським князем, а на своє місце чернігівського князя посадив сина Володимира, зневаживши права на це місто синів свого старшого брата Святослава. Було утворено родинний дуумвірат батька й сина: Всеволод – Володимир, що правив на Русі протягом 15 років. Володимир Мономах переміщував князів з одного міста до іншого, приборкував непокірних, провадив загальноруську зовнішню політику. Протягом тих 15 років він близько ста разів їздив з Чернігова до Києва, щоб радитись із батьком у політичних справах (Див.: Енциклопедія історії України. – К. : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – С. 616). | ||
Рядок 26: | Рядок 25: | ||
</p><p>В. О. Ключевський вважав, що «Правда Руська» є переважно «уложение о капитале», під яким він розумів взагалі приватну власність. «Капитал, – писав він, – служит предметом особенно напряженного внимания для законодателя; самый труд, т.е. личность человека, рассматривается как орудие капитала: можно сказать, что капитал – это самая привилегированная особа в Русской Правде» (Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский ; ред. В. Л. Янин. – М. : Мысль, 1987 – Т. 1, ч. 1. – С. 255). Думку В. Ключевського про «Правду Руську» як «уложение о капитале» поділяли і багато інших істориків. Зокрема, В. В. Святловський писав, що взагалі «Правда Руська» є «кодекс охраны раннего русского капитализма». «Основная социально-экономическая задача и, так сказать, внутренний смысл, этих памятников (торгові договори Києва та “Правда Руська” – укл.) – защита интересов нарождающегося торгового капитала, его посредников и товаров» (Святловский В. В. История экономических идей в России / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / ред. М. Г. Покидченко. – М. : Наука, 2003. – С. 23, 25 – (Российская экономическая мысль)). | </p><p>В. О. Ключевський вважав, що «Правда Руська» є переважно «уложение о капитале», під яким він розумів взагалі приватну власність. «Капитал, – писав він, – служит предметом особенно напряженного внимания для законодателя; самый труд, т.е. личность человека, рассматривается как орудие капитала: можно сказать, что капитал – это самая привилегированная особа в Русской Правде» (Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский ; ред. В. Л. Янин. – М. : Мысль, 1987 – Т. 1, ч. 1. – С. 255). Думку В. Ключевського про «Правду Руську» як «уложение о капитале» поділяли і багато інших істориків. Зокрема, В. В. Святловський писав, що взагалі «Правда Руська» є «кодекс охраны раннего русского капитализма». «Основная социально-экономическая задача и, так сказать, внутренний смысл, этих памятников (торгові договори Києва та “Правда Руська” – укл.) – защита интересов нарождающегося торгового капитала, его посредников и товаров» (Святловский В. В. История экономических идей в России / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / ред. М. Г. Покидченко. – М. : Наука, 2003. – С. 23, 25 – (Российская экономическая мысль)). | ||
</p><p>Відомий радянський вчений А. І. Пашков зазначав: «такое толкование классовой природы “Правды Русской” является неправильным. Оно основано, во-первых, на неверном понимании характера экономики Киевской Руси – на преувеличении степени развития торговли и торгового капитала в древней Руси; во-вторых, на непонимании сущности самой категории «капитал». Ключевский понятие «капитал» просто отождествляет с частной собственностью, называет «капиталом» вообще всякую частную собственность» (История русской экономической мысли / Ин-т экономики АН СССР ; ред. А. И. Пашков. – М. : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 49). | </p><p>Відомий радянський вчений А. І. Пашков зазначав: «такое толкование классовой природы “Правды Русской” является неправильным. Оно основано, во-первых, на неверном понимании характера экономики Киевской Руси – на преувеличении степени развития торговли и торгового капитала в древней Руси; во-вторых, на непонимании сущности самой категории «капитал». Ключевский понятие «капитал» просто отождествляет с частной собственностью, называет «капиталом» вообще всякую частную собственность» (История русской экономической мысли / Ин-т экономики АН СССР ; ред. А. И. Пашков. – М. : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 49). | ||
− | </p></div> | + | </p></div></spoiler> |
<br /> | <br /> | ||
− | < | + | <spoiler text="Твори"><div align="justify"><ul type="square"><b><li>Повчання </b>; Статут Володимира Всеволодовича / Володимир Мономах ; пер. із старослов’ян., упорядкув. та передм. В. Яременка. – К. : МАУП, 2006. – 312 с. – (Бібліотека українознавства ; вип. 6).<br><i>Шифр зберігання книги:</i><b> 9(С2) В68</b> |
<li><b>Повчання</b> [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком] / Володимир Мономах // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / редкол. Т. Гунчак [та ін.]. – К. : Дніпро, 2001. – Т. 1. – С. 355–363.<br> | <li><b>Повчання</b> [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком] / Володимир Мономах // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / редкол. Т. Гунчак [та ін.]. – К. : Дніпро, 2001. – Т. 1. – С. 355–363.<br> | ||
<i>Шифр зберігання книги:</i> <b>1Ф Т93</b> | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>1Ф Т93</b> | ||
Рядок 42: | Рядок 41: | ||
<i>Шифр зберігання книги:</i> <b>8У1 У45</b> | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>8У1 У45</b> | ||
<li><b>Устав Владимира Всеволодовича</b> : [из Русской Правды Пространной редакции] // Памятники русского права. – М. : Госюриздат, 1952. – Вып. 1 : Памятники права Киевского государства X – XII вв. – С. 127–137.<br> | <li><b>Устав Владимира Всеволодовича</b> : [из Русской Правды Пространной редакции] // Памятники русского права. – М. : Госюриздат, 1952. – Вып. 1 : Памятники права Киевского государства X – XII вв. – С. 127–137.<br> | ||
− | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>34(09) П15</b></ul></div> | + | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>34(09) П15</b></ul></div></spoiler> |
<br /> | <br /> | ||
− | < | + | <spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><b><li>Энциклопедический словарь</b> / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – СПб. : Брокгауз и Ефрон, 1892. – Т. 6а (полутом 12). – С. 647–650. – Режим доступу: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Владимир-Василий_Всеволодович<br><i>Шифр зберігання книги:</i> <b>3403 Э68</b> |
<li><b>Энциклопедический словарь.</b> – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [М.] : ТЕРРА, 1990. – Т. 12. – С. 647–650.<br> | <li><b>Энциклопедический словарь.</b> – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [М.] : ТЕРРА, 1990. – Т. 12. – С. 647–650.<br> | ||
<i>Шифр зберігання книги:</i> <b>03 Э68</b> | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>03 Э68</b> | ||
Рядок 103: | Рядок 102: | ||
<li><b>Українські письменники :</b> біобібліографічний словник : у 5 т. / редкол. : О. І. Білецький (голова) [та ін.]. – Х. : Прапор, 2005. – Т. 1 / уклад. Л. Є. Махновець. – С. 28–32.<br> | <li><b>Українські письменники :</b> біобібліографічний словник : у 5 т. / редкол. : О. І. Білецький (голова) [та ін.]. – Х. : Прапор, 2005. – Т. 1 / уклад. Л. Є. Махновець. – С. 28–32.<br> | ||
<i>Шифр зберігання книги:</i> <b>8У У45</b> | <i>Шифр зберігання книги:</i> <b>8У У45</b> | ||
− | </ul> | + | </ul></spoiler> |
<br /> | <br /> | ||
− | < | + | <spoiler text="Іконографія"><center>[[Файл:Image01.jpg]]</center><center><small><b>Ілюстрована енциклопедія</b> історії України : в 3 т. – Вид., переробл. і доповн. – К. : Спалах, 2004. – Т. 1. – С. 46.</small></center> |
<br /> | <br /> | ||
− | <center>[[Файл:Image04.jpg]]</center><center><small><b>Українська педагогіка</b> в персоналіях : навч. посібник / ред. О. В. Сухомлинська. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – С. 28.</small> | + | <center>[[Файл:Image04.jpg]]</center><center><small><b>Українська педагогіка</b> в персоналіях : навч. посібник / ред. О. В. Сухомлинська. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – С. 28.</small></spoiler> |
Версія за 09:09, 29 квітня 2014
Володимир Мономах
Володимир Мономах
(Володимир-Василій Всеволодович Мономах)
(1053 – 19 травня 1125) – великий київський князь,
полководець, збирач земель руських, законодавець Русі
(Володимир-Василій Всеволодович Мономах)
(1053 – 19 травня 1125) – великий київський князь,
полководець, збирач земель руських, законодавець Русі