Відмінності між версіями «Навроцький Володимир Михайлович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
м (Заміна тексту — „''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУ ім. Ярослава Мудрого</font>''':''“ на „''Шифр зберігання книги в '''<span class="plainlinks">[http://w)
Рядок 5: Рядок 5:
 
публіцист, літературознавець, поет, фольклорист другої половини ХІХ століття.
 
публіцист, літературознавець, поет, фольклорист другої половини ХІХ століття.
 
</center></h3>
 
</center></h3>
<br /><br /><br /><br /><br />
+
<br /><br /><br /><br /><br /><br /><br />
 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Володимир Михайлович Навроцький народився в селі Котузові на Станіславщині (тепер Теребовлянський район Тернопільської області) у родині священика. «Був він четвертою дитиною своїх родичів – (після Володимира були ще відтак і молодші діти). Старші від нього були дівчата, тож як перший син був улюблений всіми, до того прив’язував усіх до себе лагідною, доброю вдачею» (Витанович І. Володимир Навроцький / І. Витанович. – Львів, 1934. – С. 10). Першим його вчителем був батько, який намагався насамперед прищепити сину паростки гуманістичного світогляду. Завдяки цим урокам Володимир вже змалку знав, що суспільство, в якому він живе, недосконале, люди не рівні у своїх правах, поділені за майновою і національною ознакою. Протест проти соціальних несправедливостей з юнацьким максималізмом проявився вже під час його навчання у Коломийській та Станіславській гімназіях. Тоді, ще «…в гімназійні роки В. Навроцький став на позиції українства, але йому був чужим фразеологічний патріотизм. Він заповнював український патріотизм глибоким соціально-економічним змістом» (Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 146). Іван Франко писав, що той період «…був добою широкого розцвіту так званих громад серед українсько-руської молодежі. Ті громади, зав’язувані потаємно з метою самоосвіти піддержування патріотичного духу, мали між собою тісні, дружні зв’язки, видавали рукописні газети, збиралися на спільні засідання, де відчитувано та обговорювано … справи народовецьких видань, збирано складки на літературні та просвітні цілі … в тій громаді молодих ентузіастів не хибувало і тверезих, практично настроєних голов; репрезентантом сеї здорової, реальної думки серед станіславської молодежі був Володимир Навроцький, прозваний між товаришами в гімназії Бузьком. У громадській рукописній газетці «Зірка», яку почали видавати молоді ентузіасти в р. 1865, Навроцький обняв роль громадського критика…» (Франко І. Я. Д-р Остап Терлецький : спомини і матеріали / І. Я. Франко // Зібрання творів : у 50 т. – Київ : Наук. думка, 1982. – Т. 33. – С. 306–307). У гімназії він був справжнім лідером, «…серед станіславівської молодежі тим, хто своєю енергією й витривалістю піддержав молодіж, не дав розпастися громаді…» під час так званого «упадку народовецької публіцистики у Львові» (Франко І. Я. Д-р Остап Терлецький. – С. 313, 312). Значний вплив на світогляд В. Навроцького мали українські і зарубіжні демократи, твори Т. Шевченка. У 1865 р. він був одним із засновників учнівської громади «Руські школярі» та її рукописної газети в Станіславській гімназії. В. Навроцького вибрали заступником керівника громади й критиком її часопису.</p>
 
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Володимир Михайлович Навроцький народився в селі Котузові на Станіславщині (тепер Теребовлянський район Тернопільської області) у родині священика. «Був він четвертою дитиною своїх родичів – (після Володимира були ще відтак і молодші діти). Старші від нього були дівчата, тож як перший син був улюблений всіми, до того прив’язував усіх до себе лагідною, доброю вдачею» (Витанович І. Володимир Навроцький / І. Витанович. – Львів, 1934. – С. 10). Першим його вчителем був батько, який намагався насамперед прищепити сину паростки гуманістичного світогляду. Завдяки цим урокам Володимир вже змалку знав, що суспільство, в якому він живе, недосконале, люди не рівні у своїх правах, поділені за майновою і національною ознакою. Протест проти соціальних несправедливостей з юнацьким максималізмом проявився вже під час його навчання у Коломийській та Станіславській гімназіях. Тоді, ще «…в гімназійні роки В. Навроцький став на позиції українства, але йому був чужим фразеологічний патріотизм. Він заповнював український патріотизм глибоким соціально-економічним змістом» (Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 146). Іван Франко писав, що той період «…був добою широкого розцвіту так званих громад серед українсько-руської молодежі. Ті громади, зав’язувані потаємно з метою самоосвіти піддержування патріотичного духу, мали між собою тісні, дружні зв’язки, видавали рукописні газети, збиралися на спільні засідання, де відчитувано та обговорювано … справи народовецьких видань, збирано складки на літературні та просвітні цілі … в тій громаді молодих ентузіастів не хибувало і тверезих, практично настроєних голов; репрезентантом сеї здорової, реальної думки серед станіславської молодежі був Володимир Навроцький, прозваний між товаришами в гімназії Бузьком. У громадській рукописній газетці «Зірка», яку почали видавати молоді ентузіасти в р. 1865, Навроцький обняв роль громадського критика…» (Франко І. Я. Д-р Остап Терлецький : спомини і матеріали / І. Я. Франко // Зібрання творів : у 50 т. – Київ : Наук. думка, 1982. – Т. 33. – С. 306–307). У гімназії він був справжнім лідером, «…серед станіславівської молодежі тим, хто своєю енергією й витривалістю піддержав молодіж, не дав розпастися громаді…» під час так званого «упадку народовецької публіцистики у Львові» (Франко І. Я. Д-р Остап Терлецький. – С. 313, 312). Значний вплив на світогляд В. Навроцького мали українські і зарубіжні демократи, твори Т. Шевченка. У 1865 р. він був одним із засновників учнівської громади «Руські школярі» та її рукописної газети в Станіславській гімназії. В. Навроцького вибрали заступником керівника громади й критиком її часопису.</p>
 
Громадська діяльність аж ніяк не позначалася на освоєнні учбового матеріалу гімназистом Навроцьким. Вчителі відзначали його високу ерудицію і надзвичайні аналітичні здібності. Особливо Володимир захоплювався економічними науками і юриспруденцією та мріяв про світські студії. Проте батько по-своєму визначив майбутню долю сина. Він вважав, що той повинен стати священиком. Не сміючи перечити, Володимир «…написав подання до духовної семінарії; лише скаржився свойому сердешному й досмертному побратимові Мелітонові Бучинському, завидуючи йому, що може вибрати світські студії тоді, коли йому судилося «сидіти у заперті та нишком згадувати про волю»… На щастя Володимира до семінарії його не прийняли, бо був не музикальний». А ще й тому, що «…не вміє по руськи писати» (Витанович І. Володимир Навроцький. – С. 26–27). Мабуть Навроцький трохи схитрував на вступних іспитах, бо вже тоді «…крім обов’язкової німецької, вивчив французьку, італійську…» і навчитися «по руськи писати» для нього ніяких складнощів аж ніяк не мало (Витанович І. Володимир Навроцький. – С. 27).
 
Громадська діяльність аж ніяк не позначалася на освоєнні учбового матеріалу гімназистом Навроцьким. Вчителі відзначали його високу ерудицію і надзвичайні аналітичні здібності. Особливо Володимир захоплювався економічними науками і юриспруденцією та мріяв про світські студії. Проте батько по-своєму визначив майбутню долю сина. Він вважав, що той повинен стати священиком. Не сміючи перечити, Володимир «…написав подання до духовної семінарії; лише скаржився свойому сердешному й досмертному побратимові Мелітонові Бучинському, завидуючи йому, що може вибрати світські студії тоді, коли йому судилося «сидіти у заперті та нишком згадувати про волю»… На щастя Володимира до семінарії його не прийняли, бо був не музикальний». А ще й тому, що «…не вміє по руськи писати» (Витанович І. Володимир Навроцький. – С. 26–27). Мабуть Навроцький трохи схитрував на вступних іспитах, бо вже тоді «…крім обов’язкової німецької, вивчив французьку, італійську…» і навчитися «по руськи писати» для нього ніяких складнощів аж ніяк не мало (Витанович І. Володимир Навроцький. – С. 27).
Рядок 161: Рядок 161:
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
<br>
 
<br>
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=2>
+
<spoiler text="Фотогалерея"><gallery widths=200px heights=220px perrow=2></gallery>
 
</spoiler>
 
</spoiler>
 
[[Category: За алфавітом]]
 
[[Category: За алфавітом]]
 
[[Category: За датами життя]]
 
[[Category: За датами життя]]

Версія за 10:01, 2 вересня 2019

Navrockyj.JPG

Навроцький Володимир Михайлович

(псевдоніми – Василь Н., Онисим, Сіроманець)
(18 листопада 1847 – 16 березня 1882) –
український економіст, статистик, громадський діяч,
публіцист, літературознавець, поет, фольклорист другої половини ХІХ століття.








Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Володимира Михайловича Навроцького


Твори


Література


Фотогалерея