Степанов Тихон Федорович

Степанов Тихон (Тихін) Федорович

(1795–1847) –
український і російський економіст, правознавець,
професор політичної економії Харківського університету.
Автор першого підручника з політичної економії російською мовою.

Життя та діяльність

Тихон Федорович Степанов народився в 1795 р. у м. Воронежі в сім’ї дрібного чиновника. Після закінчення Воронезької духовної семінарії він у 1814 р. вступив до Харківського університету своєкоштним студентом. Вивчав різні науки: протягом двох років дисципліни політичного та словесного відділень, а потім римське право та фізику. У 1819 р. отримав ступінь «кандидата за отличие», який за доносом попечителя округа Є. В. Корнеєва було відмінено (Див.: Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 347). У 1821 р. він витримав повторні іспити і отримав звання кандидата з етико-політичного відділення. У записці про своє життя, залишеній Т. Ф. Степановим для сім’ї в 1845 р., за два роки до смерті, включеній до книги Д. І. Багалія «Опыт истории Харьковского университета», він писав:

(Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д. И. Багалей. – Х., 1904. – Т. 2. – С. 557). Після закінчення університету Степанов учителював у приватному чоловічому пансіоні, у 1823–1830 рр. викладав загальну історію та географію у Харківському інституті шляхетних дівиць. У 1824 р. за твір “О политическом равновесии” Степанов одержав ступінь магістра політичної історії та статистики. Він наполегливо працював, вивчав історію, філософію. Перед іспитами на ступінь магістра Степанов почав інтенсивно вивчати політичну економію за творами Сміта, Рікардо, Сея, Сісмонді, Мальтуса та інших. У перші два десятиліття XIX ст. кількість книг, що видавалися у Росії та висвітлювали питання політичної економії, значно збільшилася. Побачили світ твори О. Радищева, М. Тургенєва, О. Куніцина, підручники з політичної економії – Х. Шлецера, І. Неймана, Л. Якоба; ряд книг зі статистики, торгівлі та фінансів. У перекладі російською мовою вийшли деякі іноземні книги з політичній економії, зокрема праця А. Сміта “Исследование о природе и причинах богатства народов” (виходила у 1802–1806 рр. під назвою “Исследование свойства и причин богатства народов”. Т. I–IV); у 1816 р. – книга Сея “Сокращенное учение о государственном хозяйстве или дружеские разговоры, в которых объясняется, каким образом богатство производится, делится и потребляется в обществе”. Були видані праці Веррі (Граф де Верри. Политическая экономия, или о государственном хозяйстве. – Санкт-Петербург, 1810), Сарторіуса (Сарториус Г. Начальные основания народного богатства и государственное хозяйство, следуя теории Адама Смита. – Казань, 1812), Лаудердаля (Граф Лаудердаль. О народном благосостоянии. – Санкт-Петербург, 1811), Герреншванда (Герреншванд. О новейшем государственном хозяйстве. – Санкт-Петербург, 1807).

У 1815 р. французькою мовою у Петербурзі вийшла багатотомна книга Генріха Шторха “Cours d’economie politique” (Storch H. Cours d’economie politique ou Exposition des principes qui determinent la prosperite des nations / Hari Storch. – S. Petersburg, 1815. – T. 1–6). Книги політико-економічного змісту у той час активно ввозилися із-за кордону. Головнокомандуючий у Санкт-Петербурзі генерал Вязьмитинов в 1815 р. із занепокоєнням повідомляє, що “ныне в большом количестве привозятся из-за границы книги политического и исторического содержания” (Цит. за: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – Т. 1, ч. 2. – С. 97). Степанов глибоко опановує політичну економію, спираючись на праці найбільш авторитетних вчених у цій галузі. У нарисах з історії Харківського університету відмічається:

(Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905 гг.) / Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. – Харьков, 1906. – С. 53). Коли Степанов став вважати себе цілком підготовленим у політичній економії, він відмовився від запропонованої йому кафедри російського права у Харківському університеті і виявив бажання очолити кафедру політичної економії. Ці сподівання на той час виявилися марними, і Степанов залишив Харків і виїхав до Петербурга. З 1830 р. він працює помічником письмоводителя у державній комісії погашення боргів, де набуває відповідного досвіду з питань використання бюджетних коштів та формування податкової частини бюджету. У Петербурзі Степанов продовжує наукову роботу. Він пише статті з філософії та політичної економії у “Журнал министерства народного просвещения”, “Литературную газету”, часопис “Сын отечества”. Ці публікації привернули увагу наукової громадськості до талановитого вченого. У Петербурзі Степанов близько знайомиться з академіком Г. Шторхом – німецьким вченим, що жив у Росії, відомим на той час економістом, віце-президентом Петербурзької Академії наук. Шторх Генріх (Андрій) Карлович (1766–1835 рр.) – автор підручника з політичної економії, який отримав на початку XIX ст. широке визнання. Особисте знайомство зі Шторхом і з його працями (виданими німецькою і французькою мовами) вплинули на наукову творчість Т. Степанова:

(Багалей Д. И. Опыт истории … – Т. 2. – С. 574). Завдяки протекції Шторха, Т. Степанова було призначено екстраординарним професором Харківського університету.

З 1832 по 1845 рр. викладацька і наукова діяльність Степанова проходила у Харківському університеті. Від 1832 р. – екстраординарний професор кафедри політичної економії; з 1836 р. – ординарний професор кафедри політичної економії; у 1835 р. обраний деканом морально-політичного факультету, а з 1837 р. – проректор університету. У 1839 р. Степанову було доручено керівництво педагогічним інститутом, що входив до складу університету.

За два роки до смерті Т. Ф. Степанов написав автобіографію. Професор В. Ф. Левицький писав:

(Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905 / под ред. М. П. Чубинского, Д. И. Багалея. – Х., 1908. – С. 278).

У 1845 р. Степанов був змушений піти у відставку внаслідок тяжкої хвороби і після тривалого лікування за кордоном помер у 1847 р.

                                                                                                                                

Степанов був високоосвіченим і обдарованим ученим. Його науковий доробок досить вагомий. Окрім статей, що були опубліковані у різних журналах за роки його перебування в Петербурзі, окремими виданнями вийшли: 1) вступна лекція з політичної економії, прочитана ним в Імператорському Харківському університеті 5 вересня 1832 р. як екстраординарним професором (1833 р.); 2) виголошена на урочистих зборах 30 серпня 1833 р. «Речь о сущности, важности и назначении политических наук». У цій промові Степанов ставив завданням розмежування (Степанов Т. Ф. Речь о сущности, важности и назначении политических наук, произнесенная в Торжественном собрании Императорского Харьковского университета Э. О. профессором политической экономии и дипломатии Тихоном Степановым 30 августа 1833 года / Тихон Степанов. – Х., 1833. – С. 22–23). Степанов не встиг надрукувати деякі праці з філософії і дипломатії. Наприклад, велика двотомна праця «Общенародное право в совокупности с дипломатией» не була надрукована, хоч і була дозволена цензурою у 1847 р.

Але, безумовно, найбільшою заслугою Степанова було те, що він одним із перших розробив курс політичної економії російською мовою. До нього користувалися переважно підручником академіка Г. Шторха, виданим французькою (1815 р.) і німецькою (1820 р.) мовами. Праця Степанова «Записки о политической экономии» складалась з двох частин і була опублікована – частина перша у 1844 р. і частина друга – у 1848 р. У двотомних «Записках», вступній лекції та інших працях Степанов аналізує такі питання, як предмет політичної економії, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивна й непродуктивна праця, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітна плата, прибуток, рента, процент, кредит, національний дохід тощо. Тобто фактично він охоплює всі проблеми політичної економії. На формуванні суспільно-економічних поглядів Т. Степанова позначилися праці західноєвропейських економістів – Сміта, Рікардо, Мальтуса, Сея, Сісмонді. Але вирішальним був вплив представників класичної політичної економії Сміта й Рікардо.

Певний вплив на економічні погляди Степанова мала політична економія Г. Шторха, який сприймав деякі теоретичні засади А. Сміта, був прихильником економічного лібералізму і в загальнотеоретичній постановці питань займав прогресивні позиції. Разом з тим, зважаючи на російські умови, доводив неможливість їх застосування в Росії.

Сучасники характеризують Степанова як висококваліфікованого викладача, що глибоко опанував політичну економію і закликав студентів не замикатися у колі вже відомих істин, а шукати нові і зіставляти їх із життям. Світогляду Степанова була притаманна глибока соціальна спрямованість. Він палко і сміливо викривав експлуататорський характер кріпосної системи. Починаючи читати курс політичної економії, він звертав увагу студентів на необхідність спостерігати і розуміти сутність суспільного життя та зіставляти суспільну теорію, яку вони мають вивчати, з дійсністю. Він закликав студентів аналізувати суспільний стан країн Західної Європи, придивлятися до життя різних станів:

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии / Т. Ф. Степанов. – Санкт-Петербург, 1844. – Ч. 1. – С. 25). Безумовно ці заклики стосувались і Росії. Степанов наполягає на необхідності студентам глибоко вивчати політичну економію, бо саме завдяки цьому вони не просто споглядатимуть суспільне життя, а зрозуміють його сутність. Степанов високо оцінює політекономію як науку і вважає за потрібне її розвивати. Він звертає увагу на те, що політична економія в Росії розвивалась під значним впливом праць західних економістів. Такий стан він вважає нормальним і прогресивним, а всебічне використання досягнень західних економістів – необхідним. Проте він категорично виступає проти тих учених, які некритично сприймають все іноземне і не враховують особливостей суспільно-економічного розвитку країни. Він писав:

(Степанов Т. Письмо о различии между ученым и умным / Т. Степанов // Литературная газета. – 1831. – 10 июня (№ 33). – С. 271).

Степанов багато уваги приділяє визначенню предмета політичної економії, аналізу економічних категорій та наголошує на потребі практичного застосування політичної економії, розвиткові її за рахунок збагачення досвідом.

У «Речи о сущности, важности и назначении политических наук» учений наводить цікаве розмежування політичної економії і політики:

(Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 23). Політична економія, як наука про багатство, розкриває закони фізичного життя суспільства,

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 30).

До визначення предмета політичної економії Степанов повертається неодноразово. Ще у «Вступительной лекции…» він заявляв про складність такого визначення і констатував наявність розбіжностей серед учених щодо розуміння предмета цієї науки. Тому, не задовольнившись тлумаченням її як науки про закони народного багатства, він пише:

(Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 36). Отже, йдеться про закони фізичного (економічного) життя держав, а не лише закони багатства. Степанов наголошує на необхідності розмежування політичної економії і галузевих економічних наук. Політична економія – це наука, що (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 38). Щоб опанувати її, треба знайти перш за все основу, «нитку», щоб розмотати весь клубок. Таке визначення політичної економії Степановим свідчить про розуміння ним ролі абстракції у вивченні економічних явищ. Він виходить з розуміння примату економіки по відношенню до політики і разом з тим наголошує на існуванні взаємозв’язку між ними. До політики у Степанова відносяться:

(Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 38). Надаючи важливого значення розумінню категорій політичної економії, Степанов вважав за необхідне не обмежуватись знанням уже відомих категорій, а, вивчаючи життя людства, розкривати, виводити нові категорії.

У визначенні економічних категорій Степанов дотримувався, в основному, поглядів класиків. Перш за все йдеться про розуміння ним багатства і його джерел. Багатство він потрактовував як суму речей для задоволення потреб людини. Він писав:

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 65). Таке визначення багатства не збігалося з думкою меркантилістів, котрі під багатством розуміли гроші.

У Степанова багатство асоціюється зі споживними вартостями. Цікавою є думка Степанова про те, що спочатку багатство здобувалося працею, а потім набуло самостійного руху.

Ті предмети, що служать для виробництва, є капіталом, а ті,

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 313). Такий погляд на капітал збігається з визначенням Сміта, який під капіталом розумів запас продукції, що приносить прибуток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Щодо джерел багатства, то в Степанова їх три: «главных источников богатства три, а именно: природа, труд и капитал» (Степанов Т. Ф. Вступительная лекция, читанная в Императорском Харьковском университете сентября 5 дня 1832 года… / Т. Ф. Степанов. – Харьков, 1833. – С. 16). Степанов непослідовний у визначенні джерел багатства. Так, у четвертому розділі «Записок» – «Об источниках богатства» – він писав, що

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 87). Тут можна виділити два моменти. По-перше – солідарність із Смітом у тому, що праця – єдиний творець багатства, а природа становить предмет багатства. По-друге, в цьому визначенні можна вбачати певну данину фізіократизмові. До цієї думки близька й інша, коли він пише, що капітал не є «ні основа багатства, ні його джерело, а лише до деякої міри посередник між тим і іншим» (Цит. за: Теплицький В. П. Економічні погляди Т. Ф. Степанова / В. П. Теплицький // Нариси з історії економічної думки на Україні / Академія наук УРСР ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 148). У визначенні вартості Степанов, в основному, стояв на позиціях трудової теорії вартості і разом з тим сприймав смітівське положення про три складові вартості. Категорію заробітної плати Степанов трактує в дусі Рікардо, який виділяв природну й ринкову ціни праці. Степанов вважає, що

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии / Т. Ф. Степанов. – Харьков, 1848. – Ч. 2. – С. 34). Рівень заробітної плати не є однаковим як в одній країні, так і в різних країнах. Він залежить від багатьох факторів: від рівня кваліфікації, самовдосконалення робітника, від рівня соціально-економічного розвитку країни, від природно-кліматичних умов, від історично сформованих умов життя й побуту.

Гроші у нього мають товарне походження. Роль грошей виконували на різних етапах розвитку суспільства різні товари. Цінність золота і срібла, які згодом стали виконувати функції грошей, визначається витратами праці (Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 2. – С. 86). Великого значення надавав Степанов розвитку кредиту.

Велику увагу в «Записках» Степанов приділяє аналізу праці. Перш за все слід підкреслити, що він завжди наголошує на тому, що праця становить основу вартості. Як і Сміт, він великого значення надає поділу праці, що сприяє піднесенню її продуктивності. Великі надії в цій справі вчений покладає на уряд, який повинен сприяти як більш раціональному поділу праці, так і відповідній підготовці кадрів у всіх сферах народного господарства. Щодо розуміння продуктивної і непродуктивної праці, то воно у Степанова не збігається зі смітівським. У Сміта, як відомо, продуктивною є праця у сфері матеріального виробництва. У Степанова – продуктивною є праця як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері. Цю думку він доводить посиланням на принцип розподілу багатства. Якщо визнати продуктивною лише працю робітників, безпосередньо зайнятих у виробництві, тоді і результати праці повинні належати їм, за його висловом, фізичним класам (Див.: Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 115). А як же решта працюючих? Степанов заявляє, що всі класи повинні одержувати із загального багатства ту частку, у створенні якої беруть участь. Звідси він робить висновок, що праця фізичного і морального класу є продуктивною. Непродуктивна діяльність волоцюг, жебраків, нероб, тобто тих, хто не створює жодних матеріальних і нематеріальних цінностей (Див.: Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 133). У цьому питанні Степанов наслідував Шторха, який будь-яку працю вважав продуктивною. Такого погляду дотримувались взагалі більшість українських економістів, прихильників класичного напряму.

Аналіз праці у Степанова пов’язаний ще з однією проблемою, а саме її свободою. Він підкреслює, що всяка праця повинна бути в пошані, у міру користі, яку вона приносить суспільству, і

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 58). Ця думка свідчить про критичне ставлення Степанова до рабської праці кріпаків і розуміння необхідності її ліквідації. Проте вона не могла за тих умов бути висловленою прямо і чітко. Незважаючи на це Степанов, як писав про нього професор Д. І. Багалій, вів проти рабства

(Багалей Д. И. Краткий очерк … – С. 148).

Степанов не лише видатний політеконом, він відіграв велику роль у розвитку статистики. Одна з перших його праць «О статистике вообще», опублікована ще 1831 р. в «Литературной газете», була присвячена проблемам статистики, якій автор надавав великого значення. Статистика, писав він,

(Степанов Т. О статистике вообще / Т. Степанов // Литературная газета. – 1831. – 6 апреля (№ 20). – С. 159). Степанов не тільки користувався надбаннями статистики, а й розвивав її теоретичні засади. Не випадково відомий український статистик М. В. Птуха оцінив науковий доробок Степанова в галузі статистики надзвичайно високо. «По глубине и содержательности идей, – писав Птуха, – он был выше своих современников» (Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР. – Т. 2. – С. 354).

Як людина високоосвічена, людина прогресивних поглядів, Степанов висловлює цілий ряд цікавих думок з приводу розвитку суспільства. У розділі «Записок», де йдеться про , він пише, що

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 1. – С. 55). Степанов бачить існуючі в суспільстві негаразди і вважає, що поступове самовдосконалення людини як фізичне, так і моральне, еволюційний поступ людства забезпечать здійснення ідей. Він виступає за свободу й рівність народу, за ліквідацію бідності. Але здійснення цих ідей є неможливим за існуючого ладу, тому Степанов пропонує цілу систему заходів, вирішення яких забезпечить втілення ідей. Він виступає за свободу розвитку торгівлі, розвитку товарно-грошових відносин, кредиту, реформування податкової системи. Вчений у дусі А. Сміта виступав за зростання народонаселення як запоруку зростання багатства й критикував теорію народонаселення Мальтуса. Він – прихильник застосування машин як запоруки підвищення продуктивності праці, розвитку продуктивних сил. Особливо наголошує Степанов на необхідності розвитку науки, освіти.

(Степанов Т. Ф. Записки о политической экономии. – Ч. 2. – С. 56). У даному випадку вчений повторює засади Просвітництва, однією з провідних ідей якого була ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти, а згодом ідея цінності людини. Він, як романтик, мріяв про кращі часи для людства, коли не буде класових суперечностей, а встановиться «класова гармонія». Суспільство прийде до цього стану еволюційним шляхом, розвиваючись за законами природи. Таке майбутнє Степанов пророкував не для одної країни, а для всього людства. Між народами, значною мірою за рахунок науки й освіти, встановиться мир, а на земній кулі утвориться (Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 56).

Надзвичайно важливим є розуміння Степановим засад формування такої держави. Це, на його думку, буде просвічена монархія з однією релігією і єдиним законодавством. При цьому вчений розумів і наголошував, що для такого устрою необхідно (Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 57). Адже важливість елементів інституціоналізму в суспільному розвитку була проголошена Альтернативною школою політичної економії в Німеччині, яка на той час лише формувалась.

Т. Ф. Степанов із захопленням писав про майбутнє людства:

(Степанов Т. Ф. Речь о сущности … – С. 57). Але, як визнавав учений, це поки що лише ідеї, які проголошуються геніями, що передбачають шлях прогресивного розвитку людства. Степанов, не називаючи цих геніїв, приєднується до їхньої думки.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Тихона Федоровича Степанова

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український і російський економіст, статистик, громадський діяч

«Сочинение нашего экономиста, харьковского профессора Т. Степанова: Записки о политической экономии. С.-Петерб., 1844. 8 принадлежит также к эклектической школе. Автор в нем не следует одному авторитету, а напротив старается свои положения вывести из критики мнений, уже существующих. Эта критика не всегда бывает верна и глубока; большею частью он в ней увлекается сердцем, доказательства которого как бы предпочитает доводом ума; иногда впрочем он опровергает даже одним голословным отрицанием; тем не менее ему нельзя совершенно отказать в самостоятельности. Вообще форма сочинения выбрана им неудачно, и слог часто бывает слишком небрежен, что показывает, что сочинение не назначалось первоначально для публики. Изложение его обыкновенно состоит в следующем: он берет какое-нибудь положение преимущественно из французских экономических писателей, приводит слова автора, выражающие без полного, впрочем, развития его мысли, и потом представляет ряд более или менее сильных опровержений. Системы у него почти нет; статистические данные иногда мало применены к вопросу. Замечательно, впрочем, что он, как и Шторх, вводит в науку невещественное богатство и везде показывает истинное сочувствие к классу работающему. Сочинение это, к сожалению, не кончено, и заключает в себе кроме введения, истории и основных понятий о политической экономии, только главы: о богатстве, его источнике, природе труда, непроизводительности классов, о нематериальной ценности, о принадлежностях трех промышленностей, о сравнительной производительности их, о непроизводительном классе, о машинах, о капитале, о разделении капиталов, об увеличении капиталов, об отношении произведения к потреблению».
     І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 661–662.

Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик і демограф, економіст, член-кореспондент АН СРСР (1943)

«Степанов поставил перед статистикой такие задачи, которые в случае их успешного выполнения сделали бы ее наукой. Знание, показывающее взаимосвязи между частями государствоведения, устанавливающее при посредстве глубокого сравнительного изучения причиннозависимости и выявляющее законы, раскрывающее содержание отраслей статистики при помощи соединения и раздробления трудов, является наукой в самом строгом смысле слова…

Интересное положение сформулировал Степанов по вопросу об установлении «безусловных законов» физической и нравственной жизни земного шара. Экономист и политик должны «показать» эти законы, «условное (т. е. конкретное. – М. Птуха) же раскрытие изложить» – дело статистика.

В качестве других больших теоретических достижений следует отметить положения Т. Ф. Степанова об изучении явлений в разрезе социальных групп и о необходимости изучения динамики экономических явлений во времени. По глубине и содержательности идей он был выше своих современников».
     Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 354.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Сучасники зараховували Т. Степанова до справжніх «харківців старого гарту» – щирих, правдивих і талановитих особистостей».
     Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 73.

«Основні засади його поглядів викладено в підручнику „Записки про політичну економію", який видано в Харкові у 1844 і 1848 роках. Це був перший підручник на всю Російську імперію, і його автор – український вчений».
     Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 74.

«Написаний він з позиції трудової теорії, а сам автор належить до класичної школи. Визнаючи ринкові відносини, демократичні засади господарювання, розглядаючи їх через призму життя за кордоном і в Україні, автор робив акцент на моральних цінностях, доброчинності, співпереживанні тощо».
     Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 75.

Лариса Павлівна Горкіна (1941–2013) – український науковець, доктор економічних наук, професор, лауреат премії імені М. І. Туган-Барановського

«Т. Степанов зробив ряд плідних висновків щодо завдань економічної політики держави в галузі вдосконалення оподаткування в бік розподілу податкового тягаря відповідно статкам різних верств населення, ліквідації їх станового характеру та більшого спрямування на суспільні потреби. Відстоюючи ідею прогресивного оподаткування, він наголошував на тому, що податок має збільшуватися в міру збільшення прибутків і встановлюватися більш високим на речі розкоші, ніж на предмети споживання «бідних класів». При цьому вчений виходив з положення Г. фон Шторха про те, що «капітал є не що інше, як прибуток, який використовується для здобування нового капіталу».

Продуктивними були і погляди Т. Степанова на кредит (який він називав душею всіх стосунків у суспільному житті) та на завдання держави щодо всемірного сприяння його розвитку. «Я впевнений, – писав учений, – що прийде час, коли не тільки держави, а й кожне місто, кожна місцевість будуть мати свої банки, свої компанії, свої страхові товариства та інші установи щодо матеріального життя, так само як і вчені товариства розповсюдяться по всіх країнах». Великого значення надавав він також розвитку статистичних досліджень для обгрунтування теоретичних положень».
     Горкіна Л. П. Нормативний аспект економічної теорії у працях українських економістів ХІХ ст. / Л. П. Горкіна // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. праць / Ін-т економіки НАНУ ; ред. Т. І. Дерев’янкін. – Київ : Ін-т економіки НАН України, 2003. – Вип. 35–36. – С. 193.

Твори

• Вступительная лекция, читанная в Императорском Харьковском университете сентября 5 дня 1832 года … / Тихон Степанов. – Харків, 1833. – 20 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В2006000
• Записки о политической экономии [Микроформа] / Т. Ф. Степанов. – Санкт-Петербург, 1844. – Ч. 1. – 473 с. – Микрофильм.
  Місце зберігання: НБУВ
• Записки о политической экономии [Микроформа] / Т. Ф. Степанов. – Харьков, 1848. – Ч. 2. – 143 с. – Микрофильм.
  Місце зберігання: НБУВ
• Записки про політичну економію. Ч. 2 : [уривки] / Т. Ф. Степанов // Фінансова думка України : у 3 т. / авт.-упоряд. С. І. Юрій, С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, П. І. Юхименко ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 3, ч. 1 : Хрестоматія. – С. 59–65.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Ф59
• О статистике вообще [Электронный ресурс] / Т. Степанов // Литературная газета. – 1831. – 6 апреля (№ 20). – С. 159–164. – Режим доступа: http://leb.nlr.ru/edoc/331221/Литературная-газета-издаваемая-бароном-Дельвигом-год
• Общенародное право в совокупности с дипломатией : [витяг з праці] / Т. Ф. Степанов // Антологія української юридичної думки / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – Київ : Юридична книга, 2004. – Т. 8. – С. 39–72.
  Шифр зберігання книги: 34(09) А72
• Письмо о различии между ученым и умным [Электронный ресурс] / Т. Степанов // Литературная газета. – 1831. – 10 июня (№ 33). – С. 267–271. – Режим доступа: http://leb.nlr.ru/edoc/331221/Литературная-газета-издаваемая-бароном-Дельвигом-год
• Речь о сущности, важности и назначении политических наук, произнесенная в Торжественном собрании Императорского Харьковского университета Э. О. профессором политической экономии и дипломатии Тихоном Степановым 30 августа 1833 года / Тихон Степанов. – Харьков, 1833. – 64 с. – Режим доступа: http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/7859
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В0126642 </div>

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1901. – Т. 31 (полутом 62). – С. 596. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Степанов,_Тихон_Федорович
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 62. – С. 596.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. – С. 62.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Юридична енциклопедія / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 646.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д. И. Багалей. – Харьков, 1904. – Т. 2. – VI, 11136 c. – C. 556–575: автобиография Т. Ф. Степанова.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 37 Б14
• Денисli>Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета / Д. И. Багалей. – Харьков, 1904. – Т. 2. – VI, 11136 c. – ов В. Н. Степанов Тихон Федорович / В. Н. Денисов, К. О. Савчук // Антологія української юридичної думки / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – Київ : Юридична книга, 2004. – Т. 8. – С. 36–38.
  Шифр зберігання книги: 34(09) А72
• Дмитриченко Л. И. История экономических учений : учеб. пособие для студ. вузов / Л. И. Дмитриченко. – Донецк : КИТИС, 1999. – С. 290–292.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Д53
• Економічна наука в Харківському університеті : колективна монографія / відп. ред. В. В. Глущенко ; М-во освіти і науки України, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Харків, 2013. – С. 43–45.
  Шифр зберігання книги: 33 Е45
• Злупко С. М. Економічна думка України (від давнини до сучасності) : навч. посібник / С. М. Злупко. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – C. 172–179.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 262–267.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Злупко С. Творець першого українського підручника політичної економії : [про Т. Степанова] / С. Злупко // Персоналії і теорія української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 73–75.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Історія економічної думки України : навч. посібник / Р. Х. Васильєва, Л. П. Горкіна, Н. А. Петровська та ін. – Київ : Либідь, 1993. – С. 63–66.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Історія економічної думки Української РСР : в 3 т. / АН УРСР, Ін-т економіки. – Київ, 1975. – Т. 1, ч. 3. – С. 601–610.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Ковальчук В. М. Історія економіки та економічної думки : навч. посібник / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. В. Сарай. – Київ : Знання, 2008. – С. 371–372.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К56
• Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 145–151. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці навчальної літератури КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К67
• Коропецький І.-С. Українські економісти ХІХ століття та західна наука / Іван-Святослав Коропецький. – Київ : Либідь, 1993. – С. 24–25.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА551522
• Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины : Эволюция рыночной экономики : учеб. пособие / Э. Л. Лортикян. – Харьков : Консум, 2004. – С. 21–22.
  Шифр зберігання книги: 33С1 Л78
• Небрат В. В. Еволюція теорії державних фінансів в Україні : монографія / В. В. Небрат ; [ред.: І. І. Бажал, І. І. Нестеренко, Т. П. Тацій, В. М. Ускова] ; Нац. акад. наук України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозування". – Київ : Рута, 2013. – С. 147–151.
  Шифр зберігання книги: 336 Н39
• Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1959. – Т. 2. – С. 347–354.
  Шифр зберігання книги: 31 П87
• Теплицький В. П. Економічні погляди Т. Ф. Степанова / В. П. Теплицький // Нариси з історії економічної думки на Україні / АН УРСР, Ін-т економіки ; [відп. ред. Д. Ф. Вірник]. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1956. – С. 134–157.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Н28
• Ущаповський Ю. В. Еволюція цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : наук. вид. / Ю. В. Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир, 2002. – Розд. 2.3 : Тихін Степанов: теорія цінності в «Записках про політичну економію». – С. 53–60.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У96
• Ущаповський Ю. В. Ідеї інституціоналізму в економічній думці України XIX – початку XX ст. [Електронний ресурс] : монографія / Ю. В. Ущаповський ; Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. – Київ : КНЕУ, 2012. – С. 110–113, 191–193. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці навчальної літератури КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У96
• Ущаповський Ю. В. Степанов Тихін Федорович / Ю. В. Ущаповський // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 469–471.
  Шифр зберігання книги в НПБ: В62064
• Фінансова думка України : у 3 т. / С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, С. І. Юрій, П. І. Юхименко ; за наук. ред. В. М. Федосова. – Київ : Кондор ; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 2 : Енциклопедія. – С. 386–393.
  Шифр зберігання книги: 336(09) Ф59
• Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905 / под ред. М. П. Чубинского, Д. И. Багалея. – Харьков, 1908. – С. 277–279. – Режим доступа: http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/9975
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В0126516

Фотогалерея

<gallery widths=400px heights=420px perrow=2>

Файл:Stepanov1.JPG|Режим доступу: http://www-jurfak.univer.kharkov.ua/history.php.