Відмінності між версіями «Цехановецький Григорій Матвійович»
Матеріал з Економічна думка України
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
П. Мігулін зазначав: [[Файл:Nado.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Юридический факультет … – С. 285–286).</div> | П. Мігулін зазначав: [[Файл:Nado.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Юридический факультет … – С. 285–286).</div> | ||
+ | |||
+ | [[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]]<br><br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | | ||
+ | | ||
+ | | ||
+ | | ||
+ | | ||
+ | [[Файл:Razdelitel.png|150px]] | ||
+ | | ||
+ | | ||
+ | | ||
+ | [[Файл:Razdelitel.png|150px]]<br> | ||
Наукова спадщина Цехановецького невелика за кількістю праць та їх обсягом. Його магістерська дисертація «Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем» (1859 р.) була у свій час досить популярною. У докторській дисертації Цехановецького «Железные дороги и государство. Опыт исследования о важнейших предметах экономии и политики железных дорог» (1869 р.), окрім суто галузевих проблем, висвітлюється питання про необхідність втручання держави у діяльність залізниць. Ця думка не мала випадкового характеру. Справа в тому, що робота залізниць, які перебували у приватній власності, була малоефективною, тут спостерігалося багато зловживань. Рекомендації Цехановецького мали на меті покращення діяльності залізниць, а думка про державне втручання в їх діяльність не була загальноприйнятою у країні і абсолютно розходилась з поглядами західних авторитетів. | Наукова спадщина Цехановецького невелика за кількістю праць та їх обсягом. Його магістерська дисертація «Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем» (1859 р.) була у свій час досить популярною. У докторській дисертації Цехановецького «Железные дороги и государство. Опыт исследования о важнейших предметах экономии и политики железных дорог» (1869 р.), окрім суто галузевих проблем, висвітлюється питання про необхідність втручання держави у діяльність залізниць. Ця думка не мала випадкового характеру. Справа в тому, що робота залізниць, які перебували у приватній власності, була малоефективною, тут спостерігалося багато зловживань. Рекомендації Цехановецького мали на меті покращення діяльності залізниць, а думка про державне втручання в їх діяльність не була загальноприйнятою у країні і абсолютно розходилась з поглядами західних авторитетів. | ||
Рядок 24: | Рядок 38: | ||
<p>Г. Цехановецький виступав прихильником класичної політичної економії і саме з цих позицій читав курс політичної економії. Значну увагу він приділяв висвітленню у лекціях марксистської економічної теорії, яке носило академічний, а не пропагандистський характер, але, незважаючи на це, стало приводом для звинувачень Цехановецького з боку департаменту поліції. Попечитель учбового округу у відповіді на запит департаменту поліції писав, що[[Файл:c6.jpg|center|500px]](Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета … – С. 242). Така оцінка позиції Цехановецького щодо економічної теорії К. Маркса має підстави. Тут доречно згадати і, очевидно, погодитися з оцінкою ролі марксизму в російському суспільному русі, яку дав радянський революційний діяч, дипломат В. В. Воровський. Він писав, що у Росії 70-х років ХІХ ст. ще «…не было социальных основ для восприятия учения Маркса как классового учения. Оно было кастрировано. Из него удалили всю его социологическую часть – его живую душу, оставив только экономическое учение, которое рассматривалось, оценивалось и принималось (или отвергалось) исключительно как «система политической экономии», независимо от её связи со всем мировоззрением автора. Даже те лица, которые, казалось, более всего имели основания сочувствовать социалистической точке зрения Маркса, резко отделяли «научные» и «ненаучные» черты его учения» (Воровский В. В. К истории марксизма в России / В. В. Воровский // Сочинения. – Москва : Партиздат, 1933. – Т. 1. – С. 120). А як оцінювати таку ситуацію? Чи означає це, що вчені або ще «не зрозуміли» марксизму, або «не сприймали його в силу свого класового становища»? А може саме у цьому виявилась їхня наукова ерудиція і мудрість. Прихильники класичного напряму політичної економії у своїх лекціях висвітлювали економічну теорію К. Маркса як один із новітніх напрямів економічної думки. Зокрема в Харківському університеті це були професори Г. Цехановецький, К. Гаттенбергер, М. Коссовський. Але вони розглядали економічне вчення К. Маркса як продовження і розвиток ідей класичної школи.</p> | <p>Г. Цехановецький виступав прихильником класичної політичної економії і саме з цих позицій читав курс політичної економії. Значну увагу він приділяв висвітленню у лекціях марксистської економічної теорії, яке носило академічний, а не пропагандистський характер, але, незважаючи на це, стало приводом для звинувачень Цехановецького з боку департаменту поліції. Попечитель учбового округу у відповіді на запит департаменту поліції писав, що[[Файл:c6.jpg|center|500px]](Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета … – С. 242). Така оцінка позиції Цехановецького щодо економічної теорії К. Маркса має підстави. Тут доречно згадати і, очевидно, погодитися з оцінкою ролі марксизму в російському суспільному русі, яку дав радянський революційний діяч, дипломат В. В. Воровський. Він писав, що у Росії 70-х років ХІХ ст. ще «…не было социальных основ для восприятия учения Маркса как классового учения. Оно было кастрировано. Из него удалили всю его социологическую часть – его живую душу, оставив только экономическое учение, которое рассматривалось, оценивалось и принималось (или отвергалось) исключительно как «система политической экономии», независимо от её связи со всем мировоззрением автора. Даже те лица, которые, казалось, более всего имели основания сочувствовать социалистической точке зрения Маркса, резко отделяли «научные» и «ненаучные» черты его учения» (Воровский В. В. К истории марксизма в России / В. В. Воровский // Сочинения. – Москва : Партиздат, 1933. – Т. 1. – С. 120). А як оцінювати таку ситуацію? Чи означає це, що вчені або ще «не зрозуміли» марксизму, або «не сприймали його в силу свого класового становища»? А може саме у цьому виявилась їхня наукова ерудиція і мудрість. Прихильники класичного напряму політичної економії у своїх лекціях висвітлювали економічну теорію К. Маркса як один із новітніх напрямів економічної думки. Зокрема в Харківському університеті це були професори Г. Цехановецький, К. Гаттенбергер, М. Коссовський. Але вони розглядали економічне вчення К. Маркса як продовження і розвиток ідей класичної школи.</p> | ||
− | [[Файл: | + | [[Файл:PodpisKornij4uk.png|right|130px]]<br><br /> |
</spoiler> | </spoiler> |
Версія за 12:40, 18 листопада 2016
Цехановецький Григорій Матвійович
((?) 1833 – 28 лютого (12 березня) 1898) –
український вчений-економіст другої половини XIX ст.,
професор політичної економії
Харківського університету (1873–1898 рр.),
ректор Харківського університету (1881–1884 рр.).
((?) 1833 – 28 лютого (12 березня) 1898) –
український вчений-економіст другої половини XIX ст.,
професор політичної економії
Харківського університету (1873–1898 рр.),
ректор Харківського університету (1881–1884 рр.).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Григорія Матвійовича Цехановецького