Відмінності між версіями «Десницький Семен Юхимович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 22: Рядок 22:
  
 
Проте адміністрація університету всіляко перешкоджала діяльності талановитого вченого та розповсюдженню його праць, зокрема заборонила переклад латинською мовою для розсилки за кордон (в обмін на іноземні книги) публічних промов Десницького (Див.: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 571). У 1787 р. С. Десницький залишив Московський університет. Діяльність С. Десницького в Московському університеті тривала двадцять років і залишила помітний слід. Помер С. Ю. Десницький 15 (26) червня 1789 р. у Москві.
 
Проте адміністрація університету всіляко перешкоджала діяльності талановитого вченого та розповсюдженню його праць, зокрема заборонила переклад латинською мовою для розсилки за кордон (в обмін на іноземні книги) публічних промов Десницького (Див.: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; ред. А. И. Пашков. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 571). У 1787 р. С. Десницький залишив Московський університет. Діяльність С. Десницького в Московському університеті тривала двадцять років і залишила помітний слід. Помер С. Ю. Десницький 15 (26) червня 1789 р. у Москві.
 +
 +
У своїх творах С. Ю. Десницький виступає як оригінальний мислитель. Разом з тим через все життя він проніс прогресивні і гуманістичні ідеї своїх вчителів – кращих діячів шотландського Просвітництва. За визначенням А. Х. Брауна (Оксфорд) – автора праці про перших російських студентів у британських університетах (Brown A. H. Adam Smith’s First Russian Followers // Essays on Adam Smith / ed. by A. S. Skinner and T. Wilson. – Oxford, 1975. – P. 247–273), «Десницкий заплатил долг своим глазговским профессорам тем, что смело поддерживал многие из их основных идей в среде, которая часто была крайне враждебна таким радикальным взглядам» (Цит. за: Аникин А. В. Путь исканий. – С. 68).<br>
 +
 +
[[Файл:PodpisKurylenko.png|right|110px]]<br><br />
 +
 +
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
[[Файл:Razdelitel.png|150px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;[[Файл:Razdelitel.png|150px]]<br>
  
 
Аналізуючи суспільно-економічні погляди Десницького, слід звернути увагу на критику ним поширеної у XVIII ст. концепції щодо аналогії розвитку суспільства з розвитком живого організму, відповідно до якої суспільство проходить у своєму розвитку чотири етапи: дитинство, юність, мужність і старіння. Він не сприймає такого поділу. Вчений виступає прихильником поступального прогресивного розвитку людства. Нищівній критиці він піддає вчення Пуфендорфа про природне право, яке тоді називали юриспруденцією. Десницький називає його працю зайвою на тій підставі, що автор писав взагалі «о вымышленных состояниях рода человеческого, не показывая, каким образом собственность, владение, наследство и пр. у народов происходит и ограничивается, есть такое дело, которое не совсем соответствует своему намерению и концу» (Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – [Москва] : Госполитиздат, 1952. – Т. 1. – С. 204). Критикуючи Пуфендорфа, Десницький формує позитивну програму розвитку суспільства як еволюційну і ставить питання про фактори, що впливають на розвиток. Ця програма і спроби віднайти фактори розвитку певною мірою спирались на праці А. Сміта, Д. Юма, Ш. Монтеск’є.
 
Аналізуючи суспільно-економічні погляди Десницького, слід звернути увагу на критику ним поширеної у XVIII ст. концепції щодо аналогії розвитку суспільства з розвитком живого організму, відповідно до якої суспільство проходить у своєму розвитку чотири етапи: дитинство, юність, мужність і старіння. Він не сприймає такого поділу. Вчений виступає прихильником поступального прогресивного розвитку людства. Нищівній критиці він піддає вчення Пуфендорфа про природне право, яке тоді називали юриспруденцією. Десницький називає його працю зайвою на тій підставі, що автор писав взагалі «о вымышленных состояниях рода человеческого, не показывая, каким образом собственность, владение, наследство и пр. у народов происходит и ограничивается, есть такое дело, которое не совсем соответствует своему намерению и концу» (Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века : в 2 т. – [Москва] : Госполитиздат, 1952. – Т. 1. – С. 204). Критикуючи Пуфендорфа, Десницький формує позитивну програму розвитку суспільства як еволюційну і ставить питання про фактори, що впливають на розвиток. Ця програма і спроби віднайти фактори розвитку певною мірою спирались на праці А. Сміта, Д. Юма, Ш. Монтеск’є.
Рядок 65: Рядок 81:
 
Десницький як представник просвітництва і як один із визначних лідерів Московського гуртка просвітників виступав з критикою кріпацтва. Ця критика була безумовно прогресивною, хоч і суперечливою. Він активно виступав на захист інтересів селянства й інших верств трудового народу. Але разом з тим учений не висунув вимог обмеження, хоч якоюсь мірою, привілеїв дворянства.
 
Десницький як представник просвітництва і як один із визначних лідерів Московського гуртка просвітників виступав з критикою кріпацтва. Ця критика була безумовно прогресивною, хоч і суперечливою. Він активно виступав на захист інтересів селянства й інших верств трудового народу. Але разом з тим учений не висунув вимог обмеження, хоч якоюсь мірою, привілеїв дворянства.
  
У своїх творах С. Ю. Десницький виступає як оригінальний мислитель. Разом з тим через все життя він проніс прогресивні і гуманістичні ідеї своїх вчителів – кращих діячів шотландського Просвітництва. За визначенням А. Х. Брауна (Оксфорд) – автора праці про перших російських студентів у британських університетах (Brown A. H. Adam Smith’s First Russian Followers // Essays on Adam Smith / ed. by A. S. Skinner and T. Wilson. – Oxford, 1975. – P. 247–273), «Десницкий заплатил долг своим глазговским профессорам тем, что смело поддерживал многие из их основных идей в среде, которая часто была крайне враждебна таким радикальным взглядам» (Цит. за: Аникин А. В. Путь исканий. – С. 68).
+
[[Файл:PodpisKornij4uk.png|right|130px]]<br><br />
 
 
[[Файл:Podpis.png|right|210px]]<br><br />
 
  
 
</spoiler>
 
</spoiler>

Версія за 12:15, 18 листопада 2016

Десницький Семен Юхимович

(близько 1740 – 15 (26) червня 1789) –
український і російський просвітитель, правознавець другої половини XVIII ст.,
доктор права з 1767 р., професор Московського університету з 1768 р.,
член Російської академії наук з 1783 р.




Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Семена Юхимовича Десницького


Твори


Література


Фотогалерея