Відмінності між версіями «Іларіон»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 36: Рядок 36:
 
<small><b>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грушевський М. С.</b> Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. / М. С. Грушевський ; упоряд. В. В. Яровенко. – Київ : Либідь, 1993. – Т. 2. – С. 62–63. – (Літературні пам'ятники України).</small>
 
<small><b>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грушевський М. С.</b> Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. / М. С. Грушевський ; упоряд. В. В. Яровенко. – Київ : Либідь, 1993. – Т. 2. – С. 62–63. – (Літературні пам'ятники України).</small>
 
<br /><br /><br />
 
<br /><br /><br />
<h3><center>Раїса Петрівна Іванченко (нар. 1934 р.) – письменниця, історик, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, кандидат історичних наук, професор</center></h3>«Високопоетичне, глибоко філософське «Слово», що так осяйно зблиснуло із глибини тисячолітньої давнини світлом мудрості, доброти й любові до рідної землі, як і інші патріотичні твори давньоруських авторів, продовжувало зігрівати людські душі теплом людського чуття упродовж наступних часів, наснажувати нашу думку людяністю й шляхетністю, тішити гордістю за своє минуле і вселяти впевненість у наше майбутнє. Та головне, що такі твори, як «Слово» Іларіона, ставали основою українського духовного відродження в часи лихоліть і денаціоналізації нашого народу в минулі епохи – коли стара русько-українська церква ставала, за словами М. Грушевського, «майже єдиним гаслом національним, єдиною установою, яка ще об'єднувала розбиті останки старої Руси». І лейтмотивом цієї філософської концепції, яку донесло до новітніх часів Іларіонове «Слово», була ідея утвердження нового вчення, яке, оволодіваючи масами, цементувало наше суспільство в єдину культурно-духовну спільноту. Сам Іларіон тут заявив про себе як про ідеолога сильної князівської влади, монархічного централізму, що в усіх країнах європейського континенту став знаряддям утвердження політичних націй, знаряддям зміцнення держави, убезпечення її від розколів і різних сепаратистських утворень. Християнство в розумінні Іларіона було необхідним як нова скріплююча сила для Руської землі.
+
<h3><center>Раїса Петрівна Іванченко (нар. 1934 р.) – українська письменниця, історик, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, кандидат історичних наук, професор</center></h3>«Високопоетичне, глибоко філософське «Слово», що так осяйно зблиснуло із глибини тисячолітньої давнини світлом мудрості, доброти й любові до рідної землі, як і інші патріотичні твори давньоруських авторів, продовжувало зігрівати людські душі теплом людського чуття упродовж наступних часів, наснажувати нашу думку людяністю й шляхетністю, тішити гордістю за своє минуле і вселяти впевненість у наше майбутнє. Та головне, що такі твори, як «Слово» Іларіона, ставали основою українського духовного відродження в часи лихоліть і денаціоналізації нашого народу в минулі епохи – коли стара русько-українська церква ставала, за словами М. Грушевського, «майже єдиним гаслом національним, єдиною установою, яка ще об'єднувала розбиті останки старої Руси». І лейтмотивом цієї філософської концепції, яку донесло до новітніх часів Іларіонове «Слово», була ідея утвердження нового вчення, яке, оволодіваючи масами, цементувало наше суспільство в єдину культурно-духовну спільноту. Сам Іларіон тут заявив про себе як про ідеолога сильної князівської влади, монархічного централізму, що в усіх країнах європейського континенту став знаряддям утвердження політичних націй, знаряддям зміцнення держави, убезпечення її від розколів і різних сепаратистських утворень. Християнство в розумінні Іларіона було необхідним як нова скріплююча сила для Руської землі.
  
 
Можливо, саме через те у «Слові» відсутні ідеї аскетизму з його песимістичним поглядом на життя. Навпаки, приваблює піднесений оптимістичний настрій, активне сприйняття життя, палке бажання знищити розпорошеність людей, утвердити істину, силу і право свого народу серед інших народів, гордість за те, що русини-українці не гірші від інших богообраних народів, що народ руський відомий і почутий «усіма кінцями землі».
 
Можливо, саме через те у «Слові» відсутні ідеї аскетизму з його песимістичним поглядом на життя. Навпаки, приваблює піднесений оптимістичний настрій, активне сприйняття життя, палке бажання знищити розпорошеність людей, утвердити істину, силу і право свого народу серед інших народів, гордість за те, що русини-українці не гірші від інших богообраних народів, що народ руський відомий і почутий «усіма кінцями землі».

Версія за 08:48, 23 червня 2016

I2.jpg

Іларіон

(Іларіон Київський)
(кінець Х ст. – близько 1088) –
давньоруський церковний діяч XI ст., філософ,
перший київський митрополит-русин,
літописець, автор «Слова про Закон і Благодать».





Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Іларіона


Твори


Література


Фотогалерея