Відмінності між версіями «Вольський Михайло Мартинович»
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 66: | Рядок 66: | ||
Файл:Knuga.JPG|<small>'''Режим доступу''': '''http://urss.ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&id=124248.'''</small> | Файл:Knuga.JPG|<small>'''Режим доступу''': '''http://urss.ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&id=124248.'''</small> | ||
</spoiler> | </spoiler> | ||
| + | [[Category: За алфавітом]] | ||
| + | [[Category: За датами життя]] | ||
Версія за 09:03, 30 листопада 2015
Вольський Михайло Мартинович
(1834 – 1876) –
професор кафедри політичної економії і статистики Новоросійського університету.
(1834 – 1876) –
професор кафедри політичної економії і статистики Новоросійського університету.
Михайло Вольський народився вірогідно у Таврійській губернії у 1834 році. Початкову освіту він здобув в Одесі у Рішельєвському ліцеї. Цей навчальний заклад закритого типу славився на теренах Російської імперії як один з найкращих у плані підготовки учнів та одночасно з цим був відомий своїм суровим режимом. До навчання у ліцеї допускалися лише діти аристократів, багатих купців та промисловців. Височайше затвердженим Статутом від 29 травня 1837 року ліцей набув статусу вищого навчального закладу з триступеневою системою навчання. Михайло успішно закінчив початкове та літературне відділення, отримав середню освіту та набув право носити трикутний капелюх та шпагу слухача камерального факультету. Ліцеїст Вольський зарекомендував себе як один з найкращих студентів. Його наставником був відомий вчений, ад’юнкт політичної економії та комерції, надвірний радник А. П. Сокальський.
Випуск 1854 року у Рішельєвському ліцеї був особливим. Зважаючи на те, що 4 січня 1854 року (під час Кримської війни) французька та англійська ескадри пройшли Босфор, імператор видав височайший Указ про підготовку Одеси до можливої осади. Одним з пунктів Указу передбачалося прискорене завершення навчання в учбових закладах міста. Тим не менш, у Рішельєвському ліцеї встигли провести конкурс на кращі залікові роботи та прийняти іспити за повний курс програми навчання. Срібну нагороду з творів на економічну тематику здобув Михайло Вольський за роботу «О значении Новороссийского края в истории хлебной торговли», яка отримала і схвальний відгук Російської Академії Наук. Більш високої відзнаки – золотої медалі з політико-економічних робіт ліцею за всі роки його існування був удостоєний лише твір майбутнього головного редактора неофіційної частини «Таврических губернских ведомостей» та талановитого вченого Франца Домбровського на тему «Система Фридриха Листа в сравнении с другими системами политической экономии», який він написав у 1850 році.
Багатьом випускникам Рішельєвського ліцею 1854 року були відразу присвоєні військові звання, і вони поповнили ряди діючої армії. Вже у квітні вчорашні ліцеїсти прийняли удар англо-французької армади. Деякі були зараховані до складу знаменитої Шостої батареї і відзначені високими урядовими нагородами. На відміну від них Михайло Вольський отримав чин губернського секретаря канцелярії московського губернатора.
У 1857 році Вольський склав екзамен на кандидата Університету (перший академічний ступінь у Росії з 1804 по 1884 рр.). Після завершення теоретичного курсу навчання свої економічні дослідження він продовжив у країнах Європи, де перебував у 1962–1965 роках. У 1865 році у столичному університеті Михайло Мартинович склав екзамен на звання магістра політичної економії та захистив дисертацію на тему «Историческое и народно-хозяйственное значение обработки крестьянами-собственниками» (треба додати «землі», але цей додаток у назві дисертації відсутній – укл.). У тому ж році молодий науковець отримав призначення на посаду доцента політичної економії та статистики у рідний Рішельєвський ліцей, який на той час був реорганізований у Новоросійський університет.
25 травня 1869 року Михайло Вольський захистив докторську дисертацію на тему «Рабская обработка земли». У цьому ж році його було обрано ординарним професором політичної економії та статистики. Як зазначав О. І. Маркевич (у 1868–1869 рр. – вільний слухач, з 1880 р. – перший приват-доцент історико-філологічного факультету Новоросійського університету), Вольський «…был большой труженик. Не знаю, относился ли кто-нибудь из профессоров так старательно к приготовлению лекций, как он. Много раз читанную им лекцию он по десяти раз переделывал и перечитывал; читать он старался живо и к этому даже подготовлялся, но тем не менее читал он ужасно скучно; трудно было высидеть его лекцию. Он и увлекался, и доходил до пафоса, и всё впечатление было унылое. Те же самые лекции я читал про себя с удовольствием; прямо у него не было ни малейшего дара изложения. Так и в жизни. М. М. Вольский был человек очень любезный, мягкий, отличный товарищ в действительности, но разговор с ним поддерживать было трудно, тем более что он скоро начинал горячиться, в споре не слушал противника, перетолковывал по своему его мнения, словом мог довести его до какой-нибудь грубости; а притом он, как нарочно, ужасно любил говорить, спорить, быть в оппозиции хотя бы ради самого процесса фрондирования. Вообще всегда чувствовалось, что в М. М. Вольском есть что-то ненормальное, и это разразилось катастрофою 28 марта 1876 года» (Маркевич А. И. Двадцатипятилетие императорского Новороссийского университета / А. И. Маркевич. – Одесса, 1890. – С. 547).
28 березня 1876 року у Михайла Вольського стався напад буйного божевілля. Він був направлений до однієї з найкращих психіатричних клінік Санкт-Петербурга, але, не зважаючи на зусилля світил тодішньої медицини, помер влітку 1876 р. Вченого було поховано в Одесі на міському кладовищі для знатних городян біля Храму Всіх Святих. На цьому своєрідному південноруському Пантеоні поряд з професором Вольським лежали герої війни 1812 р. та Першої Світової війни, відомі вчені, письменники, музиканти. У 1929–1934 роках Храм було зруйновано, пам’ятники понівечено, могили розрівняно.
До творчого доробку Михайла Мартиновича Вольського увійшли праці: «О значении Новороссийского края в истории хлебной торговли» (1854 р.), «Историческо и народно-хозяйственное значение обработки крестьянами-собственниками» (1865 р.), «Рабская обработка земли» (1869 р.), «Задача политической экономии и отношение её к прочим наукам» (1872 р.).
Велику увагу у своїй науковій творчості Михайло Вольський приділяв земельному питанню, яке хвилювало багатьох економістів як напередодні, так і після відміни кріпосництва та реформ Олександра ІІ. У своїх працях вчений переконливо доводив не тільки можливість, але й доцільність та необхідність існування високоефективного вільного селянського господарства. Основою такого господарства мала стати індивідуальна власність селянина на землю. Вільного селянина Вольський вважав основною рушійною силою прогресу не тільки у сільськогосподарській галузі, а й в економіці країни в цілому. Він доводив, що дрібна селянська власність суттєво підвищує валовий і чистий прибуток від землеробства, сприяє росту народонаселення, раціональному розподілу трудових ресурсів по господарським заняттям. Вільна праця, на його думку, є запорукою добробуту та морального і розумового розвитку народу. Дослідження вченого ґрунтувалися на фактичному статистичному матеріалі з різних регіонів Російської імперії. Базовим же регіоном стала Таврійська губернія. Крім того, вчений зробив порівняльний аналіз умов ведення сільськогосподарського виробництва селянами-власниками у Сполучених Штатах Америки, багатьох західноєвропейських країнах та в Росії.
Вольський виступав проти існування великого землеробського маєтку, заснованого на «рабській праці» як основної господарської одиниці в країні. Він не заперечував переваг крупного виробництва. Проте вважав, що такі підприємства тільки тоді мають право на існування, коли поміщик сам стане організатором свого виробництва, раціонально спланує сівозміни та раціони для тварин, виділить кошти для придбання нової техніки і сільськогосподарських знарядь. Селяни ж у такому господарстві повинні бути людьми вільного найму.
Даючи оцінку політичній економії, Михайло Вольський писав: «…Указав на общие начала для основания правильного, разумного и мощного учреждения общественной жизни, наука эта, бесспорно, с неопровержимым успехом, стремилась подготовить и утвердить всё, что могло поддержать народы и общества на пути общего благосостояния, физического, нравственного и умственного прогресса» (Вольский М. Задача политической экономии и отношение ее к прочим наукам / М. Вольский. – Одесса, 1872. – С. 5). Для того, щоб політична економія успішно розвивалась як наука і надалі відігравала належну їй роль, необхідно, підкреслював Вольський, точно визначити її предмет, тобто чітко окреслити коло питань, що підлягають вивченню цією наукою.
Питання про предмет політичної економії досліджували майже всі економісти. Проте Вольський найбільш акцентував на ньому увагу. Він критично проаналізував визначення предмета політичної економії такими західноєвропейськими і російськими економістами, як Сей, Сісмонді, Г. Шторх, І. Горлов, і виступав проти визначення політекономії як науки про обмін Маклеодом, Бастіа. Вольський писав: «Но, если б даже и было справедливо, что по отношению к многим экономическим вопросам, входящим в область политической экономии, нельзя достигнуть полной высоты абсолютной истины, то и в таком даже случае подобного рода невозможность не могла бы служить достаточным основанием для исключения их из области науки» (Вольский М. Задача политической экономии … – С. 96). Критика М. Вольського не була науковою. Своє негативне ставлення до визначення цими економістами політекономії як науки він пояснював поверховими факторами: головним чином, незручністю того чи іншого визначення, його неповнотою, або, навпаки, надмірно широким трактуванням. Критикуючи вищезгаданих економістів, М. Вольський дав своє визначення предмета політичної економії. Предметом політекономії, на думку Вольського, повинна бути праця з суспільної точки зору, що охоплює всі сфери діяльності людини, як матеріальної, так і духовної. В такому розумінні політична економія, за визначенням М. Вольського, виступає як наука про людину, її діяльність, спрямовану на задоволення матеріальних і моральних потреб (Див.: Вольский М. Задача политической экономии … – С. 110). М. Вольський у своїх політико-економічних поглядах виступав як еклектик. Він писав, що «у всех писателей по политической экономии, от Ксенофонта и до Чернышевского, есть много хорошего и нужно только отыскать среднюю пропорциональную. Сердце его более всего лежало к физиократам ради их забот о народе, но воспитанный в школе Адама Смита он и студентам читал лекции в духе его экономических взглядов» (Маркевич А. И. Двадцатипятилетие императорского Новороссийского университета. – С. 547). Визначення цінності М. Вольський торкається побічно, лише у зв’язку з аналізом предмета політичної економії. Він ставить цінність у залежність від суспільної корисності, проте не відриває її від праці. «Ценность, – писав Вольський, – не может быть отделена от труда и в этом заключается её достоинство» (Вольский М. Задача политической экономии … – С. 104).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Михайла Мартиновича Вольського
Микола Костянтинович Каратаєв (1899–1976) – радянський економіст, доктор економічних наук, професор
«Одновременно с Корсаком, накануне отмены крепостного права, готовил в Московском университете свою магистерскую диссертацию М. М. Вольский; диссертацию под названием «Историческое и народнохозяйственное значение обработки крестьянами-собственниками» он защитил в 1865 году. И в последующие пореформенные годы эта тема сохраняла свою актуальность и политическую значимость. Основная задача диссертации – доказать полную возможность, необходимость и целесообразность возникновения, существования и развития крестьянской земельной собственности, самостоятельного, не зависимого от помещичьего крестьянского хозяйства».Каратаев Н. К. Экономические науки в Московском университете (1755–1955) / Н. К. Каратаев. – [Москва] : Изд-во Моск. ун-та, 1956. – С. 128.
Ернст Львович Лортікян (1926–1999) – економіст, доктор економічних наук, професор
Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики : учебное пособие / Э. Л. Лортикян. – Харьков : Консум, 2004. – С. 50.
Лариса Павлівна Горкіна (1941–2013) – український науковець, професор, доктор економічних наук, лауреат премії імені М. І. Туган-Барановського
«… Політеконом, відданий трудовій теорії цінності А. Сміта, проф. Новоросійського університету Михайло Мартинович Вольський заперечував проти перенесення предмету дослідження політичної економії із сфери виробництва у сферу обміну. Зв’язуючи цінність з суспільною корисністю, він, проте, вважав, що цінність «не може бути відокремлена від праці і в цьому саме її позитивність»».Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні : Остання третина ХІХ – перша третина ХХ ст. / Л. П. Горкіна. – Київ : Наук. думка, 1994. – С. 29.
- Задача политической экономии и отношение ее к прочим наукам / М. Вольский. – Одесса, 1872. – 113 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В234258 - Историческое и народно-хозяйственное значение обработки крестьянами-собственниками [Электронный ресурс] / М. Вольский. – Москва, 1865. – 627 с. – Режим доступа : Историческое и народно-хозяйственное значение...
- Рабская обработка земли / М. Вольский. – Одесса, 1869. – 296 c.
Шифр зберігання книги в НБУВ: Бунге 623 - Рабская обработка земли : Античность. Европейские колонии. Соединенные Штаты / М. М. Вольский ; Акад. фундам. исслед. – 2-е изд. – Москва : Либроком, 2011. – 297 с.
Шифр зберігання книги : 33(09) B71
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1892. – Т. 7 (полутом 13). – С. 149. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Вольский,_Михаил_Мартынович
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 13. – С. 149.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 10. – С. 117.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Дмитриченко Л. И. История экономических учений : учеб. пособие для студ. вузов / Л. И. Дмитриченко. – Донецк : КИТИС, 1999. – С. 296.
Шифр зберігання книги: 33(09) Д53 - Історія економічної думки України : навч. посібник / Р. Х. Васильєва, Л. П. Горкіна, Н. А. Петровська та ін. – Київ : Либідь, 1993. – С. 102–103.
Шифр зберігання книги: 33(09) І-90 - Каратаев Н. К. Экономические науки в Московском университете (1755–1955) / Н. К. Каратаев. – [Москва] : Изд-во Моск. ун-та, 1956. – С. 128–131.
Шифр зберігання книги: 33(09) К21 - Ковальчук В. М. Історія економіки та економічної думки : навч. посібник / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. В. Сарай. – Київ : Знання, 2008. – С. 469.
Шифр зберігання книги: 33(09) К56 - Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 172–173. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці навчальної літератури КНЕУ.
Шифр зберігання книги: 33(09) К67 - Коропецький І.-С. Українські економісти XIX століття та західна наука / Іван-Святослав Коропецький. – Київ : Либідь, 1993. – С. 30.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА551522 - Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики : учебное пособие / Э. Л. Лортикян. – Харьков : Консум, 2004. – С. 50–51.
Шифр зберігання книги: 33С1 Л78 - Маркевич А. И. Двадцатипятилетие императорского Новороссийского университета : Историческая записка и академические списки / А. И. Маркевич. – Одесса, 1890. – С. 546–547.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В 0876 - Ущаповський Ю. В. Ідеї інституціоналізму в економічній думці України XIX – початку XX ст. [Електронний ресурс] : монографія / Ю. В. Ущаповський ; Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. – Київ : КНЕУ, 2012. – С. 72. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці навчальної літератури КНЕУ.
Шифр зберігання книги: 33(09) У96
<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>
Файл:volskiy 1.jpg|Професори Одеського (Новоросійського) університету : біографічний словник / Міністерство освіти і науки України, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, наукова бібліотека ; відп. ред. В. А. Сминтина. – Вид. 2-ге, доп. – Одеса : АстроПринт, 2005. – Т. 2. – С. 280. Файл:Knuga.JPG|Режим доступу: http://urss.ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&id=124248.
